М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 52

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Adverbialna German system, multi - faceted form and content are subject to continuous research of linguists. Subject for research is usually adverb adjacent to any part of speech (verb, noun, adjective or another adverb). However, researchers pass is an interesting phenomenon, as an introduction to the prepositional adverb combinations of features definition. Our paper analyzes adverbs belonging to adverbialnyh phrase.

Key words: Adverbialna German system; subject; research of linguists; adverb; verb; noun; аdjective; or another adverb.

Одним з предметів лінгвістичних досліджень є адвербіальна система німецької мови, як багатогранна за формою так і змістом. Лінгвістами розглядається - прислівник - об'єкт дослідження, що прилягає до якої-небудь частини мови (дієслова, іменника, прикметника чи іншого при­слівника), але не було розглянуто таке цікаве явище, як вступ прислівни­ка до складу прийменникових сполучень у функції уточнювань.

В нашій статті підлягають аналізу прислівники, які належать до ад­вербіальних словосполучень (draufien, oben, mitten, dicht, hart, kurz, schrag, direkt, hoch, druben, weg).

Усе багатоманіття уточнювань зводиться за своїм значенням до двох типів, а саме до конкретизації місце знаходження предмета і спрямова­ності руху або дії.

Серед прислівників, які конкретизують місцезнаходження предме­та, насамперед слід виділити підгрупу прислівників, які підсилюють зна­чення прийменника і, отже, значення всього прийменникового сполучен­ня: hart, dicht, fast, knapp, nahe, kurz, gleich, ganz, direkt.

Ці прислівники служать для підкреслення того, що в безпосеред­ній близькості від предмета відбувається якась дія, знаходиться чи ру­хається інший предмет: Es liegt so hart am Meer, dafi die Wellen an die Hauser klatschen. ...aber sie (die Villa) darf nicht direkt am Stadtrand liegen. Er entschied sich fur zwei Strohballen, die an der linken Wand dicht beim

© Ларькова Л. Х., 2010Eingang der Scheune lagen. Es knarrte wieder und mufite nahe an der Tiir sein.

Названі прислівники є також синонімами: Die Sonne, knapp uber dem Horizont, blendete und bot ein sinnverwirrendes Schauspiel. Hinter ihnen, dicht uber dem Horizont, stand die Sonne.

Слід зауважити, що вживання цих прислівників неправомірно обмеж­ується низкою прийменників. Так, прислівник kurz вживається не тільки з прийменниками vor, nach, але може також уживатися з прийменника­ми uber, hinter: Kurz hinter Haiensee wird es taghell. Kurz uber dem Boden ragte die Anschlussstelle aus der Erde.

А у прислівника dicht, спостерігається вживання найчастіше з при­йменниками: Es (das Dorf) lag eine halbe Stunde Busfahrt vom Stadtzentrum entfernt, dicht aufierhalb der nordlichen Stadtgrenze.

Значення, що передаються згаданими прислівниками, близькі, але не тотожні, оскільки кожен прислівник зберігає відтінок значення, власти­вий лише йому. Ось чому можна знайти приклади, в яких до складу при­йменникового сполучення входять два підсилювачі. У таких випадках перший прислівник підсилює значення другого і разом з прийменнико­вим сполученням творить єдине смислове ціле: Kluttig trat ganz dicht an sie heran.

Прислівники fast ziemlich, gewii, sicher, ganz, wohl виража­ють відтінок суб'єктивності, здогадки, непевності. Наприклад: Das Beobachtungsflugzeug war wieder aufgetaucht, jetzt zog es fast unmittelbar uber dem Lager seine langsamen Kreise.

У цій функції вживається також beinahe: Die meisten von ihnen lagen beinahe ganz im Wasser. Критерієм уточнювань вважається потенціаль­не виділення його з прийменникової групи, про що свідчить інтонаційне виділення прийменникової групи і уточнювань, пов'язане найчастіше з місцем, яке займає прийменникова група плюс уточнювач.

Не треба забувати, що прислівники цієї підгрупи хоча і зрідка, але все ж таки вживаються як визначники дієслівної дії. Незмінні слова, що без­посередньо визначають дієслівну дію або видозмінюють її, в кінці ре­чення вживаються рідко. Можна навести багато прикладів, що ілюстру­ють розміщення цих прислівників перед прийменниковим сполученням. При цьому випадки розміщення в середині речення частіші. Через те, що прийменникове сполучення і уточнювач інтонаційно легко виділяється, інколи важко встановити, чи прислівник є визначником дієслівної дії чи входить до складу прийменникового сполучення. Так в прикладах: Sie sind in der Dunkelheit zu weit rechts gekommen und an den Franzosen fast entlanggelaufen. Die laufen fast an den Franzosen entlang, fast - виділяєть­ся легко, то лише синтаксичним аналізом вдається визначити, що в при­кладі Wir rangen miteinander, bis er mich hart auf den Kartoffelschalenhaufenwarf hart визначає дієслівну дію, а в прикладі Kluttig packte Hofel hart an der Brust und schleuderte ihn gegen die Wand належить до прийменнико­вого сполучення.

Однією з особливостей німецької мови є вживання дієслів з різними уточнювачами: Er sah ihn nochmals kurz von ,der Seite an. Er blickte mich kurz an, dann ging sein Blick wieder nach vorn. Er blickte den anderen einige Male von der Seite an, als konnte er dadurch ermutigt werden.

Випадків уживання прислівників hart, gleich, kurz для вираження ча­сових відношень не виявлено: hart vor Morgens, gleich am Anfang, kurz vor Mittag. Nach einem muhseligen Marsch durch den hohen Schnee erreichten wir kurz vor Mittag den Wald. Слід пам'ятати, що вони вживаються з при­йменниковими сполученнями, які називають певний термін, певну по­дію, але не проміжок часу.

Прислівники цієї підгрупи також підсилюють значення складного прийменника: Haferkorn zielte dicht an der Schulter des Madchens vorbei auf einen der glattgrauen Baumstamme im Hintergrund. Заради актуалізації такий підсилювач інколи виноситься за рамки речення. Наприклад: Der Soldat zog ihn zu sich heran. Ganz dicht.

Ці прислівники утворюють з прийменниковим сполученням єдине смислове ціле, тому в випадках, коли прийменникове сполучення функ­ціонує в реченні як обставина місця, будучи залежним компонентом сло­восполучення, не можна відривати прислівник від прийменникового сполучення. Ось чому в прикладі Die kleine Stadt lag dicht bei Berlin wie ein angerupfter Vorort в функції обставини місця виступає не прийменни­кове сполучення bei Berlin, а dicht bei Berlin, яке складається з підсилю­вача dicht і названого прийменникового сполучення.

Характеризуючи прислівники, які конкретизують місцезнаходжен­ня предмета, слід відзначити, що серед просторових прислівників міс­ця можна виділити підгрупу слів, які виступають в реченні в залежності від дистрибуції, тобто від семантичного характеру дієслова, з яким вони зв'язані чи то в функції прислівників із значенням місцезнаходження, чи то в функції прислівників із значенням спрямованості: Sein Schlafplatz in der Baracke der Waldbrigade lag direkt an der Tur. Keineswegs darf unser Mann direkt in die Freiheit humpeln.

До прислівників, що служать для конкретизації місцезнаходження предмета, належать drinnen, innen, drauien, gegenuber, entgegen, hier, da, dort, unten, oben, vorn, hinten. І деякі з них вживаються у прономінальній функції підсилення.

Слід, однак, додати, що частина цих прислівників виконують додат­кові функції. Так, скажімо oben, vorn можуть вживатися також для част­кового вираження просторових відношень. Наприклад: am vorderen Ende des Wagens-vorne am Wagen auf dem Gipfel des Berges-oben auf dem Berge.Спостерігаються також випадки неправильного вживання у розмов­ній мові прислівників oben, unten перед географічними, назвами. Напри­клад: Wir sind oben an der Ostsee im Norden Wir sind unten in den Karpaten im Suden.

Особливе місце в цій групі займає прислівник drauBen. В даний час у його вживанні помітні певні зрушення. Якщо раніше воно вживало­ся тільки в самостійному значенні чи в функції уточнювача, то зараз сфера застосування прислівника значно поширилась. Насамперед слід відзначити його вживання з прийменниками пізнішого походження: ... und tadelten die neumodischen Gebrauche, die man von den Hackbauern, den Bantus, draufien jenseits des Waldes, ubernommen hatte. Прислівник drauien може вживатися з прийменниковими сполученнями, до скла­ду яких входить іменник, що має уявлювані межі. Помітні зрушення і в семантиці самого прислівника. Draufien може вживатися в значенні "in der Ferne", "nebenan": ... und jedem Dampfer, der draufien auf dem See voruberzog, sah ich nach, als ich schon draufien im Gang stand - ein paar Sekunden lang wie verloren im Gang stand und nicht ein noch aus wusste, виступаючи таким чином як стержневе слово адвербіального слово­сполучення.

Два детермінуючі члени, для яких обов'язкова спільність семантики, утворюють синтаксичну групу, тому що сполучуваність її членів моти­вована, між ними є внутрішній зв'язок. Для цього сполучення характерне підкреслене інтонаційне розчленування: Ganz oben, in der halbdunklen Zelle, kaum sichtbar.

Особливо тісний зв'язок між прийменниковим сполученням і при­слівником спостерігається тоді, коли він, в свою чергу, уточнюється при­йменниковим сполученням: Dort am Haus, an seinem Standort wurde er einen anderen treffen.

АНАЛІЗ:

Вживання прислівників у ролі стержневого слова адвербіального спо­лучення показує, що це інколи може приводити до ігнорування їх по­стпозитивної ролі, але вони завжди вказують у сполученні з дієсловом на спрямованість дії, вираженої дієсловом-присудком.

Література:

1.Гальчинський А. Глобальні трансформації: концептуальні альтернати­ви. К.: Либідь, 2006

W. Schmidt. Deutsche Sprachkunde. - Berlin, 2000. - S. 229.УДК 808.3

Лепко Г. В.,

Вінницький національний технічний університет, м. Вінниця

НЕПРЯМІ НОМІНАЦІЇ ОСІБ ЗА ПОЛІТИЧНОЮ НАЛЕЖНІСТЮ

Стаття презентує основні характеристики номінації особи в роз­мовному мовленні, причини та ситуації використання непрямих номінацій осіб за політичною належністю, структурні типи номінацій-апелятивів за кольором політичних символів.

Ключові слова: номінація, непряма номінація, апелятив, структур­ний тип номінації.

The article presents basic descriptions of nomination of person in the colloquial speech, reasons and situations of using of indirect nominations of persons associfted with politics, structural types of of nomination ofpersons.

Keywords: nomination, indirectnomination, vocative, structural type of nomination.

Проблема називання в ономасіології й семасіології є об'єктом уваги багатьох лінгвістів. Про це свідчать численні наукові праці, в яких досліджено назви та причини виникнення мовних одиниць (Бліно-ва О. І., Боброва Т. А., Габинська О. А., Земська Е. А., Капанадзе Л. А., Снітко Є. С.). Деякі автори (Азнаурова Е. С., Арутюнова Н. Д., Золото-ва Г. А., Колшанський Г. В., Кубрякова Е. С, Серебренніков Б. А., Тара-ненко А. А., Телія В. Н., Уфімцева А. А.) окреслюють важливість вив­чення лінгвістичної сутності та аспектів номінації. Типологію лінгвістич­них найменувань досліджували Арутюнова Н. Д., Гак В. Г., Голєв Н. Д., Голомідова М. В., Мігіріна Н. І., Телія В. Н., Федорова М. В. Проблема теорії номінації аналізується у працях Уфімцевої А. А., Азнаурової Е. С., Кубрякової Е. С., Телії В. Н. Поглиблений аналіз номінативного процесу знаходимо в дослідженнях Потебні О. О., Русанівського В. М., Таранен-ка О. О., Жайворонка В. В., Нестеренко І. Я та ін. Однак, незважаючи на істотні здобутки, присвячені вивченню номінативних процесів у сучасній теорії номінації, на сьогодні вони залишаються ще недостатньо простуді­йованими; потребують глибшого вивчення питання непрямої номінації в теорії мовознавства. Це й зумовлює актуальність обраної теми.

Метою нашого дослідження є обґрунтувати використання мовцями не­прямих номінацій осіб за політичною належністю в розмовному мовленні. Відповідно до поставленої мети передбачено розв'язання таких завдань:

-   проаналізувати основні характеристики номінації особи в розмов­ному мовленні;

-   визначити причини та ситуації використання непрямих номінацій осіб за політичною належністю;

-   узагальнити структурні типи номінацій-апелятивів за кольором по­літичних символів.

© Лепко Г. В., 2010У соціальній сфері не існує незмінних об'єктів чи суб'єктів. Соціальну динаміку аналізували такі вчені, як О. Конт, Г. Спенсер, Г. Беккер, У. Мур, М. Смелзер. І, звичайно, мова не стоїть осторонь від суспільних проце­сів, крокує в ногу із соціальним розвитком суспільства, миттєво реагує на будь-які зміни культурного, наукового, політичного життя. Найбільш ви­користовуваним інструментом у цьому є мовна номінація, яка "слугує для називання й розчленування фрагментів дійсності та формування відповід­них понять про них у формі слів, поєднань слів, фразеологізмів та речень" [4, с. 336]. У розмовному мовленні надзвичайно поширеною є політична сфера спілкування: номінація осіб за належністю до певної партії чи бло­ку, називання політиків за функціональною ознакою та ін. Розмовне мов­лення багате такими номінаціями, тому що політикою цікавляться майже всі, а якщо людина аполітична, то її мимоволі втягують у "політичну дис­кусію" шляхом безперервної реклами: по телебаченню, по радіо, в Інтер-неті, на рекламних щитах. Населення регулярно спостерігає за передви­борчими баталіями, у їхньому мовленні відображається ставлення до тих чи інших реалій, подій, явищ, осіб. Мовці часто дають експресивні оцінки подіям: позитивні чи негативні, вибір ними мовної одиниці залежить від ситуації спілкування, від особистості мовця, тому дуже часто лексеми, що позначають осіб за політичною ознакою - це непрямі номінації.

Непрямі номінації осіб за політичною ознакою, - це дуже різноманіт­на за семантикою та структурою лексична група. Так як номінація особи в розмовному мовленні характеризується: а) вокативністю - кличністю, віднесеністю до другої особи й спонукальністю; б) адресацією - звертан­ням до адресата мовлення; в) позначенням адресата за його повною ха­рактеристикою, то її цілком можна віднести до апелятивів.

Сучасний простір для спілкування вимагає від нас певних етичних норм називання адресата. їх використовують з метою привернення до себе уваги, виділення з ряду осіб потрібну людину, тобто у співвіднесенні лек­сичної оболонки (номінації) з адресатом мовлення. Коли мовець намага­ється надати номен особі, говорячи про неї позаочі, він, цілком очевид­но, "обирає найменування, яке найбільше відповідає умовам ідентифі­кації адресата" [2, с. 16]. І це спричиняє в кожному конкретному випад­ку спілкування спосіб іменування, що виявляє адекватність ідентифікую­чих і характеризуючих номінацій "умовам реальної комунікації та ступе­ню комунікативно-прагматичної компетенції мовця стосовно адресата" [2, с. 16]. Пор.: Володимире Павловичу, підійдіть до трибуни! і Помаранче­вий, підійди сюди. Перший апелятив за ім'ям по-батькові відображає мак­симальний ступінь комунікативно-прагматичної комунікації мовця: адре­сант знайомий з адресатом, у другому ж випадку ступінь комунікативної компетенції мовця мінімальний і комуніканти незнайомі, тому мовець ви­діляє з усіх наявних ознак адресата найвиразнішу, яка допомагає ідентифі­кувати адресата з-поміж інших. Наприклад, мовець виділяє людину за ко­льором політичного символу. З цього випливає, що "не лише ідентифіку­ючі, але й характеризуючі номінації використовуються з метою диферен­ціації адресата" [2, с. 16]. У розмовному мовленні є велика кількість сино­німічних найменувань одного й того ж адресата, це пояснюється тим, що він має ряд ознак, кожна з цих ознак може лягти в основу номінації, за­лежно від ситуації мовлення. Проте ознаки, які виокремлює мовець у роз­мовному мовленні, відрізняються від тих самих у кодифікованому варіан­ті мови. О. А. Земська відзначає, що "істотна відмінність у семантиці номі­націй розмовного мовлення порівняно з номінаціями мови кодифікованої полягає у відношенні до денотата. Типовою рисою номінації розмовного мовлення є відсутність слова, що безпосередньо називає денотат. Номіна­ція вказує на якісь ознаки денотата" [1, с. 73].

Наприклад Л. П. Рижова всі звертання поділяє на дві групи: 1) звертан­ня до знайомих і 2) звертання до незнайомих. Пресупозиція "адресат - знайо­мий" зумовлює використання в ролі звертань власних назв, термінів спорідне­ності (для родичів), а також різних дескрипцій, що вказують на риси характе­ру, звички чи події з життя адресата. Пресупозиція "адресат - незнайомий" не передбачає використання власних назв у ролі звертань; терміни спорідненості підкреслюють не родинні, а швидше вікові відмінності [3, с. 12]. До цієї групи належать офіційні та нейтральні звертання (земляче, товаришу, друже, при­ятелю), а також номінації, що характеризують адресата за зовнішніми озна­ками, віком, одягом, місцезнаходженням, наявністю предмета чи особи тощо.

Вибір мовцем ідентифікуючої ознаки, що лягає в основу звертання, дуже часто зумовлений екстралінгвістичними чинниками: об'єктивною дійсністю і формами її відображення людиною. Мовленнєва номінація ви­користовує готові номінативні одиниці, але їх відбір координується ситуа­цією: все залежить від того, яка в певному середовищі і в певний час озна­ка вирізняє особу з-поміж інших і найперше впадає у вічі адресату. Коли в розмовному мовленні адресат звертається до адресанта, бажаючи під­креслити його належність до політичної партії чи блоку, то він найчасті­ше називає його за кольором символів цієї партії чи блоку. Так як полі­тична колірна символіка завжди є яскравою і створена з метою привер­нути увагу до тієї чи іншої персони, партії, то не дивно, що вона найбіль­ше запам'ятовується мовцям. У процесі виокремлення основної ідентифі­куючої ознаки адресанта, що має відношення до політики, колір політич­них символів виходить на перший план: Зелений, ти так від доларів позе­ленів?; Помаранчевий, відійди від трибуни!; Біло-червоні, ану посуньте свій намет лівіше, тут усі розміститися хочуть!; Так, так, синьо-білий, вже прийшли твої поводирі до влади, то думаєш вже й старших поважа­ти не потрібно! Основні місця, де використовують такі непрямі номіна­ції - це транспорт, магазинні черги, ринок, вулиця, майдани для передви­борчої агітації, місця біля агітнаметів. Такі апелятиви зазвичай експресив­ні, стилістично забарвлені. їхнє існування в усному розмовному мовлен­ні зумовлюється пресупозицією "адресат - незнайомий". Такі звертання за кольором політичних символів можна почути як із уст чоловіків, так і жі­нок. Це пояснюється широкою обізнаністю населення в політичних питан­нях і активністю обох статей в політичних процесах.

У розмовному мовленні широко використовуються емоційно-оцінні звертання, що виражають особистісне ставлення мовця до адресата. А особливо яскраво це проявляється у звертанні до людей, що є прихиль­никами тієї чи іншої політичної сили. Адже адресанти теж мають свої політичні вподобання, які інколи різняться із вподобаннями адресатів мовлення, а інколи навпаки. І це, звичайно, відображається на формі апе-лятива. Пор.: От, синяк, відійди від мене!; Понаїздили тут, помаранче­ві, понакидали склянок скрізь!; Ходіть сюди, біленько-червоненькі, я вам місце для намету зайняла; О, здоровенькі були, помаранчеві браття!

За структурою непрямі номінації-апелятиви за кольором політичних символів різноманітні. їх представляє продуктивний словотвірний тип субстантивованих відприкметникових дериватів із суфіксом -ав, -яв, що виражають частковий вияв ознаки, названої мотивуючим словом: Зеле­навий, ти за довкілля чи за долари? парку. Адресант - представник партії Зелених України); Білявий, чого намет вперіщив перед моїм кіос­ком? (Центральна вулиця міста Вінниці. Адресант - представник Партії БЮТ, де основним кольором прапорів і символів є білий). Менш вживани­ми є субстантивовані відприкметникові деривати з суфіксами -уват(ий), -юват(ий), що виражають ознаки, які виявляються не в повній мірі: Си­нюватий, ви б не кричали так на весь трамвай, бо тут і прихильники ін­ших кандидатів у президенти є. трамваї. Адресант виявляв прихиль­ність до кандидата у президенти від партії "Регіони України", де основним кольором прапорів і символів є синій та білий); Знаєш, помаранчуватий, ми серед своїх перебіжчиків не потерпимо!(На ринку. Адресант - особа що раніше не була прихильником партії "Наша Україна", де основним ко­льором прапорів і символів є помаранчевий (оранжевий)); А що? Литвин вже з зеленуватого на жовтуватого перетворився? (У автобусі. Колір прапорів на виборах 2004 року кандидата у президенти Володимира Лит­вина був зеленим, а на виборах 2010 - жовтий); Так, червонуваті, розсту­пились і даємо дорогу національним знаменам!!! (На мітингу, присвяче­ному вшануванню пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Адресанти - представники Комуністичної партії, чиї прапори мають червоний колір).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16