М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 57

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Номінація екстремальних видів спорту безпосередньо пов'язана з ві­дображенням важливих особливостей їхнього розвитку. Так загальна тенденція до опанування повітряного, наземного та водного світу за до­помогою подібних засобів та споряджень призводить до появи словни­ка екстремальних видів спорту вейкбордингу, сендбордингу, рокбордин-гу, фловбордингу, де ядерним елементом стає лексична одиниця "board" (дошка). До ядра номінативного простору включені ЛО, які позначають найістотніші риси окремих видів спорту. Вживання ЛО "board" у скла­ді нової ЛО, яка номінує нове поняття свідчить про те, що існує стала тенденція на позначення тих екстремальних видів спорту, які викону­ються за допомогою даного спорядження. Периферійними елементами ядра стають ті компоненти, які його конкретизують. Наприклад, дієслів­ні фрази, які називають різноманітні способи використання дошки: to lie on the back on large skateboard, to fit the board, to skate on sand.

Ядерним елементом екстремального виду спорту - кайтинг, є імен­ники, які позначають спорядження необхідне для виконання цього виду спорту - kite, kite surfing. Периферійними компонентами стають дієслів­ні фрази, які конкретизують відповідні дії: to surf, to attach surfboard to a kite, to control both the kite and the surfboard.

До ядра екстремального виду спорту фрістайл мотокрос належать ЛО: light,powerful, off-road bike. Периферійними елементами виступають дієслівні фрази: to perform moves, to perform "whip", to perform "superman", to perform "cliffhanger".

Ядерним елементом екстремального виду спорту - бейсджампінг, є ЛО: jump offs, parachute jumps. Периферійними елементами ядра стають дієслівні фрази: to jump off, to land.

До ядра екстремального виду спорту стрітлудж належать наступні ЛО: large skateboards, road travel. До периферійних компонентів належать дієслівні вирази: to travel on the road at speed, to wear a full motorbike helmet.

Процес найменування в цілому спирається на певні аналогії й асоціа­ції, тому мотивування лексики екстремальних видів спорту набуває осо­бливо важливого значення. Мотивована асоціативним сприйняттям ре­алій світу, лексика екстремальних видів спорту характеризується таки­ми явищами: а) обмеження значення слова: to surf [to ride on waves] (кайтинг), luger [a person who runs a skateboard in the street] (стрітлудж), to sandboard [to ride on sand] (сендбординг). б) складання двох слів та їх значень: wakeboarding, sandboarding, rockboarding, flowboarding.

Проведене дослідження системних відношень між ЛО, що входять до розглянутого номінативного простору, дозволяє говорити про вокабу-ляр екстремальних видів спорту як про спеціальну лексику, яка охоплює межі людської діяльності. Перспектива подальшого дослідження вбача­ється у побудові номінативного простору "туристично-оздоровча інду­стрія" і вивченні його компонентів.

Література:

1.Андрійчук Н. І. Мовна когніція як складова процесу творення життєвого світу людини // Наукові записки. Серія "Філологічна". - Острог: Видавництво Національного університету "Острозька академія". - Вип. 11. - 2009. - 684 с.

2.Балла М. І. Англо-український словник: близько 120 000 слів. К.: Осві­та, 1996. - Т. І. - 752 с.

3.Балла М. І. Англо-український словник: близько 120 000 слів - К.: Осві­та, 1996. - Т. ІІ. - 712 с.

4.Меню для відчайдухів: стаття - "Експрес" 16 - 23 липня 2009/ № 100 (4710) - М. Яворницькі, Львів, 2007 - 20 с.

5.Немайнова І. В. Номінативний простір "Ігровий вид спорту" в сучасній англій­ській мові: лінгвокогнітивний та лінгвокультурний аспекти: Автор. дис. філол. н. Гер­манські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2004. - 19 с.

6.Приходько А. М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики / А. М. Приходько - Запоріжжя: Прем'єр, 2008.- 332 с.

7.Тимошенко Л. О. Введення в спортивно-оздоровчий туризм: збірник лек­цій з дисципліни "Спортивний туризм" для студентів І курсу факультету фізич­ної реабілітації, оздоровчої фізичної культури і туризму спеціальності "Туризм" - Львівський державний університет фізичної культури, Львів, 2007. - 149 с.

8.         Sharman E. Across Cultures / Sharman E. - England: Pearson Education
Limited,
2005. - 160 p.УДК 802,0-5 (075.3)

Луговий В. С.,

ГДПІІМ, м. Горлівка

НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ОНОМАСТИКОНУ ТВОРІВ П. ЗАГРЕБЕЛЬНОГО

У статті досліджуються основні характеристики ономастико-ну творів П. Загребельного "Левине серце" і "Тисячолітній Миколай", а саме ФО з компонентами — власними назвами. Встановлюються провід­ні тематичні розряди онімів, а також джерела походження представле­них в даних творах ономастичних фразеологізмів.

Ключові слова: ономастикон, онім, фразеологізм, антропонім, топо­нім, теонім, міфонім, ономастичний простір.

The article deals with the basic characteristics of the onomasticon in the novels by P. Zagrebelny namely with the phraseological units with the components proper names. The principal thematic categories of onyms, as well as the sources of origin of the onomastic phraseological units presented in these novels are determined.

Key words: onomasticon, phraseological unit, anthroponym, toponym, theonym, mythonym, onomastic space.

Власне ім'я (ВІ), або власна назва, як особливий мовний знак стало об'єктом інтенсивних і плідних розвідок в працях радянських і постра­дянських ономастів О. Лосева, В. Топорова, О. Суперанської, В. Ніконова, В. Бондалетова, Ю. Карпенко, Є. Отіна, В. Калінкіна і т.д. Власне ім'я ви­вчалось не лише як цільнооформлена мовна одиниця, а й як нарізнооформ-лена, тобто як стале словосполучення фразеологічного або нефразеологіч-ного характеру. Проведені в 70-80-і роки ономастичні пошуки призвели до виділення окремої галузі загальної фразеології із своїм термінологічним інструментарієм та об'єктом дослідження, до появи ономастичної фразе­ології. Короткий екскурс в історію становлення цієї мовної дисципліни.

В 70-і роки увагу мовознавців привертає як семантика ономастичних фразеологічних одиниць (ОФО), так і їх формальна структура (Антоно­ва, Гафіулін - сталі словосполучення з антропонімами, 1973), Л. Бабає-ва вивчає ВІ у складі прислів'їв та говірок (1973), ВІ вивчаються як ком­поненти, або народних (Бабич, 1971), або діалектних фразеологізмів (За­харов, 1971). Проводиться порівняльно-типологічний аналіз функціону­вання ОФО на матеріалі як споріднених (Леонідова - болгарська/росій­ська мови, 1973; Охштат - англійська/німецька мови, 1971; Грищенко - російська/українська мови, 1976; Хазова - російська/українська мови, 1976), так і неспоріднених європейських мов (Кудіна - німецька/україн­ська мови, 1991; Абрамова - французька/російська мови, 2004; Мендель­сон - англійська/російська мови, 2004).

© Луговий В. С., 2010У 70-80-ті роки славісти також не остаються в стороні від жвавих оно-мастичних дискусій та пошуків. Лагінович Я. веде плодотворні пошуки ролі та місця ВІ - антропонімів і топонімів на матеріалі російської і поль­ської фразеології (1977; 1978), а Лошак Г. П. виявляє особливості смис­лової структури ФО з компонентом - ВІ (1980). Відомий російський фра-зеолог В. М. Мокієнко розвиває оригінальну концепцію про роль та зна­чимість ВІ у складі фразеології, аналізує джерела походження демоти-вованих ОФО (1980), приймає активну участь в оформленні перспектив слов'янської ономастики. В україністиці відзначились своїми глибокими пошуками в даній сфері фразеології, такі вчені, як Щербань Н. П. (Ан-тропоніми у складі фразеологічних одиниць - 1974), Москаленко М. А (Фразеологізми з антропонімами в українській мові - 1976), Доброльо-жа Г. М (Культурологічний фактор у семантиці поліських ідіом з імен­ним компонентом - 2002), Алефіренко М. Ф. (Власні імена у складі фра­зеологічних зворотів російської і української мов - 1990).

В 80-90-і роки з'явились перші дисертаційні дослідження на терені ономастичної фразеології. Лагінович Я. вивчав власні імена на матері­алі російської і польської фразеології (1978), а Єфімова Н. А. детально дослідила семантичні особливості англійської фразеологічної антропо­німії (1979). Філіппакі Н. Р. вивчала смислову структуру французьких ФО з компонентом - ВІ (1990), а Тарасевич М. Л. проаналізував особли­вості американської фразеологічної топонімики (1985). Сафронова О. В. розглянула семантику і структуру англійських ФО із ономастичним ком­понентом біблійного походження (1997), Кравчук А. М. піддав аналі­зу польську фразеологію з ономастичним компонентом (1999). Привер­тає увагу КД О. Ф. Кудіної (1982), присвячена етнокультурному аспекту ОФО німецької і української мов.

Матеріали останніх ономастичних конференцій та конгресів свід­чать про певний відхід ономастів - фразеологів від традиційних розві­док, зв'язаних з генезисом, структурою і семантикою ОФО, акцент до­сліджень поступово зміщується до вивчення таких чинників як характер мотивованості фразеологізмів з компонентами - ВІ у східнослов'янських мовах (Бабич, 1990), функціонування ОФО в поетичному тексті (Маркі-танов, 1990), пошук конвергентних ОФО на матеріалі російської та укра­їнської мов (Алефіренко, 1990). Аналіз основних праць вітчизняних мо­вознавців в сфері ономастичної фразеології, дозволяє нам виділити такі дві основні тенденції:

1) дослідження здійснюються в основному на синхронному зрізі;

2) відсутні практично дослідження функціонування ОФО в поетич­ному тексті.

Національна фразеологія постійно живиться з багатьох струмочків індивідуально-авторської фразеології, плідно збагачується все новими і но­вими мовними здобутками письменників і поетів і виявлення особливостей фразеологічного ономастикону на матеріалі творів П. Загребельного буде в даній статті тільки однією із спроб вияснити особливості функціонування ономастичних фразеологізмів на матеріалі живого, поетичного тексту.

Актуальність дослідження полягає у виясненні впливу власної назви - оніму на формування ономастичних фразеологізмів різних тематичних розрядів на матеріалі різнопланових творів П.Загребельного.

Наукова новизна дослідження полягає у виявленні національної сво­єрідності ВІ - онімів, компонентів ОФО, а також ролі письменника в фор­муванні індивідуально-авторських фразеологічних оказіоналізмів з ВІ.

Головною метою дослідження є встановлення основних тематичних розрядів ВІ - онімів в ономастиконі П.Загребельного.

Дана мета зумовила постановку більш конкретних завдань:

-   висвітлити відношення письменника до вживання власних назв у художньому тексті;

-   провести тематичну класифікацію ОФО;

-   визначити вплив індивідуально-авторської манери письменника на функціонування ОФО в поетичному тексті;

-  виявити вплив сакрального фактору на рівень фразеологізації ВІ. Головним об'єктом дослідження є ОФО, відібрані з вищеназваних

творів, а предметом дослідження особливості їх функціонування в про­зі П. Загребельного.

Аналіз особливостей функціонування ВІ у творах П. Загребельного як компонентів ФО ще не був об'єктом дослідження в сучасній поетичній ономастиці. Наш вибір випав на лірично-насмішкувате "Левине серце" і філософсько-історичного "Тисячолітнього Миколая", так як саме в них П. Загребельний засвідчує своє відношення до ролі власної назви в житті українського народу " Що ім'я? Його дають одразу по-народженні, ще не знаючи головної сутності цієї людини. Це своєрідний реєстраційний номер, який повторюється в різних людей, так само як повторюються цифри на­шої десяткової системи. Зате прізвисько неповторне (виділено нами), як і людська особистість" [2, с. 60]. Тобто письменник пропонує нам всереди­ні антропонімного простору колізію між традиційним, експресивно стертим багатократним іменем особи і неординарним, самобутнім, унікальним, сти­лістично насиченим прізвиськом "...людина, борючись проти всемогутніх процесів знеособлення й інтегрування особистостей ... протиставляє стихії й неокресленості світу не тільки своє власне, отримане від батьків ім'я, а ще й прізвисько. Для оточення воно слугує мовби розпізнавальним знаком, свідченням людської багатомірності й непересічності..." [2, c. 59-60].

Детальний аналіз ОФО в цих творах засвідчив розмаїття ономастич-ного простору письменника, гетерогенну семантичну структуру його ономастикону. В основу класифікації ФО з компонентами - власниминазвами ми беремо класифікацію О. В. Суперанської, яка поділяє оно-мастичний простір на ряд тематичних розрядів ВІ: антропонімів, топо­німів, зоонімів, космонімів, міфонімів і т.д. [4, c. 173]. Так як історію і розвиток суспільства творять люди, то неможливо представити твори письменника без вживання великої кількості антропонімів самих різних по тематиці, сфері вжитку та походженню. Серед них превалюють ін-терлінгвальні ОФО, які мають наступні моделі та розряди найменування персонажів, характерні для української антропонімної системи:

1.  Двочленні іменування літературних героїв, як інтернаціональні " Ромео і Джульетта; Трістан і Ізольда", так і національні "Тарапунька і Штепсель; Галушка і Часник";

2.  Змішані (двочленно-тричленні) найменування включають в себе персонажів з історичними та етнографічними прізвиськами, як іншомов­ними "Річард Левине Серце; ІоаннБезземельний"', так і слов'янськими " Володимир Мономах; Ярослав Мудрий; Данило Заточник". ВІ - антропо-німи вживаються П. Загребельним і в складі ОФО біблійного та міфоло­гічного походження "Боїв ковчег; Іоанн Богослов; бочка Данаїд; дамо-клів меч; прокрустове ложе" , причому для останніх є характерним пере­хід в клас відонімних ад'єктивів.

Вживаються в творах письменника і стійкі словосполучення нефра-зеологічного характеру, або "фразелоїди" за термінологією М. Ф. Але-фіренко [1, c. 81] і серед них виділяються аналітичні терміни, так як " аналітичні терміни, до складу яких входить власне ім'я, не утворюють ад'єктивно-субстантивних структур, у той час як для фразем такі транс-форми можливі" [1, c. 88], причому в них антропонім є або власне оні-мом, або відонімним прямим ад'єктивом "теорема Піфагора; геометрія Евкліда; план Маршалла; нобелівська премія".

Хоча письменник любить влаштовувати словесні ігри на сторінках сво­їх творів, випадки каламбурного або парадоксально-абсурдного перефра­зування, або деформації ОФО є досить рідкими. Наприклад, в творі "Ле­вине серце" він замінює класичну двочленну ОФО "Венера Мілоська" на "Венеру Молоську і Силоську", прозвавши іронічно-ласкаво молодого зо­отехніка колгоспу шляхом паронімічної трансформації загальних іменни­ків -апелятивів "молоко, силос" у онімні ад'єктиви "Молоська і Силоська".

Крім широкого і різнопланового антропонімного простору ми зафік­сували в творах незначну кількість ФО з компонентами - топонімами: письменника більше приваблює не місце дії, а найменування його літера­турних героїв та персонажів, характеристика їх дій та вчинків через різ­ні власні назви (імена, прізвища, прізвиська, як реальні, так і вигадані). Із 60 ОФО, відібраних із даних творів тільки 14, або 25 % мають в сво­єму складі топонімічний компонент. Це загальновживані ОФО "відкри­вати Америку; Київська Русь; тайни мадрідського двору", причому до­сить часто зустрічаються відонімні ад'єктиви "казанська сирота; коло­радський жук; шведський стіл; вірменське радіо".

Тактовне і бережне відношення П. Загребельного до релігії, до церк­ви, до становлення християнського світогляду українського етносу пере­конливо розкривається в його романі "Тисячолітній Миколай", в якому він досить аргументовано і глибоко показує особливості формування етноп­сихологічної концепції особистості, вживаючи широко поширене христи­янське ім'я - Микола, в тому числі і в ОФО теонімного походження "Ми-колай Чудотворець;Микола Угодник". Фразеологізми, зв'язані з релігією, є небагаточисленними, але вони точно відображають різні аспекти функ­ціонування церкви: найменування святих та апостолів - "Іван Предтеча; Василій Блаженний; Миколай —чудотворець" ; назви релігійних свят та ві­рувань "Івана Купала; теплий Олексій "; назви культових споруд і храмів (еклезіоніми) - "Храм Христа спасителя; собор Казанської Божої Ма­тері; Софія Київська; Храм Благовіщення Святої Богородиці". Серед са­кральної лексики, вжитої П. Загребельним зустрічаються і онімізовані ЛО-апелятиви, насамперед архісеми "Бог" і "Святий", органічні компоненти багатьох українських ОФО теонімного походження "перст Божий; Ма­тір Божа; Святе письмо; син Божий; промисел Божий; у Бога за пазу­хою ". На особливості вживання сакральної архісеми "Бог" в українській мові звернув увагу і сам автор "Про Бога в українській мові налічується п'ятсот словосполук, про жінку - сімсот. То хто ж вище?" [3, c. 441].

Таким чином, власні назви - компоненти ОФО займають значне міс­це серед мовних засобів письменника при описі дій і вчинків персонажів, характеристиці їх світогляду та образу життя. Провідним сектором ав­торського ономастикону є антропонімний простір, який підрозділяється на ряд різнотематичних за походженням ОФО. Сакральна лексика займає особливе місце в авторському найменуванні реальних та міфічних персо­нажів, місць та об'єктів дії. Перспективним в подальшому дослідженні є порівняльно-типологічний аналіз вживання ОФО на матеріалі художніх творів письменників неспоріднених європейських мов, наприклад україн­ської і французької з метою виявлення, як спільного, так і відмінного у ономастиконі, особливо сакрального (теонімного) походження.

Література:

1.Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології / М. Ф. Алефіренко. - Харків: Вища школа, 1987. - 136 с.

2.Суперанская А. В. Общая теория имени собственного / А. В. Суперан­ская. - М.: Наука, 1973. - 366 с.

3.Загребельний П. А. Левине серце / П. А. Загребельний. - К.: Рад. пись­менник, 1978. - 328 с.

Загребельний П. Тисячолітній Миколай / Павло Загребельний. - Харків: Фоліо, 2003. - Ч. ІІ. - 461 с.УДК 811.161.2.374

Лутава С. М.,

Інститут української мови БАБ України, м. Київ

ОСОБЛИВОСТІ ПАРАДИГМИ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОЇ ГРУПИ "ВІРТУАЛЬНИЙ КАЗКОВИЙ, МІФОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР"

У статті проаналізовано лексико-семантичну структуру локусів на позначення об'єктів віртуального казкового, міфологічного просто­ру в сучасній українській мові; на основі парадигматичних семантичних зв'язків з'ясовано специфіку її організації, диференціації на ядерну та пе­риферійну частини, встановлено домінуючі семантичні ознаки.

Ключові слова: лексична семантика, локус, лексико-семантична гру­па, віртуальний простір.

In this article the lexical semantic structure of locuses-nominations of the objects with imagine space perception of people in the modern ukrainian language is analysed; peculiarity of its organization is found out; its centre and distance phenomenons is distinguished; its principal semantics is determined.

Keywords: lexical semantics, locus, lexical semantic group, imagine space.

Віртуальність - це особливий вид простору, специфікою якого є не-підтвердженість характеристик справжнього, матеріальності в сутності позначуваних об'єктів. Віртуальний світ казки, міфу, зазвичай, зображе­но як буденний, земний. Він майже в усьому повторює дійсність, з тією лише відмінністю, що об'єкти, які його представляють, наділені відтін­ком чарівності, незвичайності, екстраординарності. Номінації, у яких ре­презентовано такий план змісту, викликають значний інтерес для мовоз­навчих досліджень.

Слід відзначити, що локусам (назвам місця, простору), які мають се­мантику казкового або міфологічного світу, властива певна усталеність денотатів. Адже фантастичні уявні образи, які закладено в їх основу, є універсальними, деякі мандрівними, постійними атрибутами розгортан­ня дії. Простір у міфах та чарівних казках поділено на "цей" світ (земний, місце живих людей) та на "інший" світ, який у свою чергу диференційо­вано на світ межі (проміжний, медіальний) та "той" світ [6, с. 13].

Віртуальність на рівні концептів розглядала Н. Брагіна [2]. Етнолінг-вісти В. Жайворонок [6], О. Левкієвська [13], А. Байбурін [1] вивчали просторову модель за народними віруваннями слов'ян. Проте це питання потребує детальнішого аналізу на матеріалі сучасної української мови. Тому дослідження лексики на позначення віртуальних реалій, що пере­бувають у співвідношенні такої просторової трихотомії, пов'язаної з осо-бистісним сприйняттям невидимої дійсності, є актуальним для україн-

© Лутава С. М., 2010ського мовознавства. Причина цього полягає в зацікавленні простежити вплив етнокультурних фактів колективної свідомості на основі конкрет­ної лексико-семантичної структури. Саме це становитиме мету нашо­го розгляду. У цій статті буде проаналізовано лексико-семантичну гру­пу (далі - ЛСГ) "Віртуальний казковий, міфологічний простір" та вста­новлено специфіку її організації. Щоб докладно дослідити предмет тако­го дослідження, було зібрано матеріали на основі літературних текстів українських народних казок, міфів, художньої та науково-популярної лі­тератури. У семасіологічному підході до вивчення лексичних одиниць (з позицій лексико-семантичної структури), які формують названу пара­дигму, полягає новизна цієї розвідки. Для ефективнішого здійснення ана­лізу цих локусів до роботи залучаємо додаткові дані з фольклору та мі­фології [3; 5; 10; 17; 18] з метою пояснення денотативної сфери, вираже­ної в їх лексичних значеннях (далі - ЛЗ).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16