М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 58

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Головною особливістю ЛСГ "Віртуальний казковий, міфологічний простір" є те, що в ній репрезентовано одразу дві світоглядні моделі вір­туального простору: народна (язичницька) та релігійна (християнська). Тому вбачаємо за доцільне розглянути їх реалізацію в цій лексико-семантичній парадигмі по черзі для уникання змішування їх специфіч­них рис під час аналізу та подальшого узагальнення останніх.

1. Отже, спершу розглянемо структуру лексико-семантичної парадиг­ми локусів, що позначають віртуальний простір відповідно до народ­ної моделі. У ній уявлення про "цей", медіальний та "той" світи вираз­но позначені древнім загальноцивілізаційним шаманським зооморфним культом (смерть від тварин і перетворення на них же, із жертвоприно­шенням людини (відтворенням дій першопредка або божества) або ж із впливом алегоричного антропоморфізуючого мислення (народні казки про тварин) [13; 1, с. 5 - 6; 17, с. 40 - 171, 213 - 292]. Зазначимо головні риси диференціації простору відповідно до такого світогляду. 1) З фор­мули неозначеної загадкової локалізації "цього" світу починається міфо­логічна оповідь [17, с. 31 - 35; 5, с. 210]. У головних рисах його структу­ра тотожна до дійсності. 2) Світ межі або медіальності, зазвичай, пред­ставлений у вигляді: лісу, оболоків води, води-вогню (річки, моря), обо-локів неба, гори, провалля, долини, великої відстані, степу, могили, до­роги, землі між небом та безоднею. Ці фантастичні простори носять се­мантику перешкоди і, водночас, окремого царства. Територія медіаль-ності відмежовує світ простих людей від світу неживих, охороняє ці два основні простори від взаємопроникнення, і для "свого" до них обох вка­зує напрям, дорогу, усіляко сприяє; організовує та впорядковує їх відпо­відно до меж, центрів та координат, може виступати як місце битви [17, с. 41 - 235; 5, с. 200 - 217]. 3) Концепція "того" світу - проста і варіантна водночас. Адже інший простір, тридесяте царство, вирій (позначені ан­тагоністичним ставленням людини або сподіванням) - це територія про­живання неживих (померлих або ненароджених) чи тварин (птахів, зві­рів, іноді - дракона), що має характеристику вічності. Сюди прилітають птахи, заходить сонце, веде Чумацький Шлях (дорога з Раю до пекла); тут зберігається насіння, немає зими або пори року протилежні до на­ших; він пов'язаний із уявленнями про горизонт і далечину [3, с. 250, 271; 5, с. 200 - 217, 255; 17, с. 36 - 270]. Цей альтернативний людський світ за структурою нічим не відрізняється від світу живих: територія, бу­динки, луки, сади, царський палац. Він має свій центр та межі, неозначе­ний об'єм та непевну локалізацію, може бути: під землею, на горі, на ост­рові, під водою, у бездонній прірві, на небі у сонця, але завжди зберігає в собі характеристику солярності [3, с. 68 - 89, 238 - 271; 5, с. 193 - 245; 17, с. 31 - 35, 72 - 73, 163 - 167, 261 - 290]. Саме таку репрезентацію понят­тя "віртуальний казковий, міфологічний простір" зустрічаємо, зокрема, в українських народних казках та міфах. У семантиці лексичних одиниць на позначення "цього" світу простір реалізований або як фрагмент тери­торії, приміщення (царство, двір господаря, хата), або як цілий світ, що може бути побудований за різними моделями. Наприклад: ".. .із чаркою та піснями прощалася з цим світом" [10, с. 245], "... світ чотирикутний і плоский, подібний до кімнати, в якій звід - Небеса" [10, с. 35]. Локуси, що позначають медіальний казковий і міфологічний простір, нечисельні. Здебільшого це назви частин території, приміщень, план змісту яких ху­дожньо й ритуально переосмислено. Це спостерігаємо, наприклад, у та­ких локусах (інтегральна сема (далі - ІС) 'медіальний казковий / міфоло­гічний простір'): густий ліс ("Як ось забачив щось і уздрів, Густий прой­шовши дуже ліс... Як ось до його підступила Яга ся і заговорила.. ."[12, с. 96]), хатка на курячій ніжці ("Ба ніжці курячій стояла То хатка дуже обветшала." [12, с. 96]), поле (".можу я цю чужу землю одбити, дайте мені тільки двох козаків. Виїхав він з козаками в поле. Тільки ті по­снули, біжить чужа земля" [15, с. 147]), нора ("І дуже пильно пригляда­лись, до пекла двері щоб знайти. Як ось перед якуюсь гору Прийшли, і в ній велику нору Знайшли, і вскочили туди" [12, с. 107]) та ін. Номіна­ції "іншого", "того" казкового, міфологічного простору також нечис­ленні. Вони об'єднані ІС 'той світ' і представлені як специфічними по­значеннями певних віртуальних образів-місць, так і лексичними одини­цями, що зазвичай називають об'єкти матеріальної просторової дійснос­ті, які оточують людину в її житті. Це зумовлено загальною властивістю номінацій віртуальності до дублювання земної структури дійсності. На­приклад: панство, десяте царство "Ідуть у інше панство, в десяте цар­ство - аж три дороги" [9, с. 99], долина (".. .Анхіз же був тоді внизу І, по­ходжавши по долині... " [12, с. 131]), схід, блаженна сторона, рай, ірій (".місце, звідки вранці виходило сонце, схід - це блаженна сторона, девічна весна, вічне світло й тепло. Це Рай, це Ірій. Тут, на Сході, живуть і померлі, рахмани чи брахмани" [10, с. 27]), "...одні кажуть, що рай на небі, другі кажуть, що рай за морем" [11, с. 42], той світ ".русичі ніко­ли не віддавалися на війні в полон, і скоріш самі себе забивали, ніж ішли в полон, бо вірують, що хто тепер робить ворогам, той буде служити їм і на тому світі" [10, с. 235]), хата, дім ("Як ось побачили і хати, і ввесь Плутонів царський дім" [12, с. 129]), хатка луб'яна, крижана, хата, дім, ґанок ("Оселились біля річки Сірий зайчик і лисичка. Зайчик - в хатці луб'яній, А лисичка - в крижаній. Довелось тікати з дому Бідолашному звірку. А лисиця та хвостата Влізла в зайчиковухату... А сама - мерщій на ґанок" [8, с. 263 - 265]) та ін.

Таким чином, можемо поділити ці номінації на локуси, що познача­ють інший міфічний світ і на ті, що називають казковий простір. Лекси­ка, з ІС 'казковий простір' об'єднана в гіпонімічний ряд: Сонячне міс­то, палац, рукавичка, хатка луб'яна, хатка крижана, хата, дім та ін. А номінації з ІС 'міфологічний простір (той світ)' утворюють гіпоніміч-ний ряд (гіпероніми - той світ, інший світ, вічне царство): Олімп, по­хмуре царство Аїда, море, небо, гори, вирій, теплі краї, дальня земля, сад, ад, країна вічної темряви, пекло, захід, царство смутку, вода, хаос, тартар та ін. Синонімічний ряд тут утворюють номінації з ІС 'світ не­живих': рай, сад, вирій, ірій, схід, блаженна сторона, той світ, інший дім, царство померлих, далека країна, мерлецьке царство, земля помер­лих, позагробове царство, небо, пекло, ад, тартар та ін. Антонімічний семантичний зв'язок реалізовано між лексичними одиницями із семами: 'приємний для людини той світ' (напр.: сад, теплі краї, вирій, блаженна сторона, небо та ін.) / 'неприємний для людини той світ' (напр.: ад, пе­кло, країна вічної темряви, царство смутку та ін.).

Як бачимо з наведених прикладів, локуси, які позначають загробний світ за уявленнями, вираженими в українських казках та міфах, зазви­чай не містять диференціації плану змісту на "добрий" і "поганий". Іс­нує "той" простір на противагу "цьому". Отже, у межах семантики каз­кового, міфологічного простору більш властивим є розрізнення за озна­кою віддаленості від мовця, ніж за аксіологічною характеристикою. Уяв­лення про віртуальний простір, подібний до моделі земного, можуть де­монструвати такі лексичні одиниці: хата, двір, будинки, світлиця, доли­на та ін. У наведених прикладах спостерігаємо образне переосмислення локусів на позначення матеріальної дійсності відповідно до специфіки опису ідеального світу.

2. Тепер розглянемо структуру лексико-семантичної парадигми локу-сів, що позначають віртуальний простір відповідно до релігійної (хрис­тиянської) моделі. Християнська культура має схожий альтернативний погляд на потойбіччя. Про Царство Небесне як про місце, центром яко­го є Бог, наповненням - Бог, небесні жителі та праведні люди, говорить Святе Писання [18, с. 52]. Проте у свідомості людини воно все одно мис-литься як Небо і локалізується вгорі, на противагу Землі як світу низу [14, с. 239 - 249]. Пекло теж є віртуальним світом. Особливими його рисами є: плач, скрегіт зубів, темрява, вогонь невгасимий, адже це місце неймо­вірної муки за вчинені на землі (нерозкаяні) гріхи. Його просторова ор­ганізація дещо розмита: неозначений об'єм, межі, локалізація. Наповне­ний він грішниками, князем темряви та його помічниками, що опиняться там після Страшного Суду (час і місце якого - невідомі) [18, с. 52]. Локу-си, що позначають християнський міфілогічний світ, мають високий сту­пінь образності, більшість з них утворено внаслідок метафоричних пере­несень. Це спостерігаємо в таких прикладах: небо, шлях ("По лезу свіч­ки, прохачі, Ми вийдемо кудись у небо На шлях дитинних молитов" [19, с. 138]), рай, небо, пекло ("Трохи пізніш позагробове царство було поді­лене на Рай для людей добрих, і на ПЄкло для злих. Рай знаходиться на Бебі, а ПЄкло - під землею" [10, с. 243]), берег життя ("Стою на бере­зі морському, шукаю камінці коштовні. А Бог - на березі життя" [20, с. 139]), царство ("Ти пригадай мене в царстві своїм" [4, с. 25]), місто, храм ("Я будую храм у Своєму Золотому Місті. Хочеш стати каменем у стіні Мого храму?" [7, с. 34]). Медіальний християнський віртуальний простір репрезентовано словами: чистилище, яке має ЛЗ "За католиць­ким віровченням місце, де перебувають душі після смерті до страшного суду" ("Тут нехай кожний ясно бачить, якщо хто не вірить у чистилище, що не даремно за померлих приносить молитви і жертви. А якщо мо­лимося за померлих . то мусимо вважати, що є ще інше місце - третє, між небом і пеклом, де душі бувають затриманими." [16, с. 111]) та ми­тарство "Місце на шляху на той світ, де демони за гріхи не пропуска­ють душу далі, доки її не викуплять янголи добрими справами людини" ("Душа, коли возноситься на Небо, стрічає по дорозі багато перешкод, осібних застав, що звуться митарствами. Митарства - це митні за­стави, де грізними митниками стоять демони" [10, с. 261]).

Ці локуси можуть утворювати синонімічні, гіпонімічні ряди та анто­німічні опозиції. Гіпонімічний парадигматичний зв'язок реалізовано в цій лексиці в гіпонімічному ряді з ІС 'тип світу де живуть праведники з Богом': небо, духовний світ, святий вівтар, місто, храм, шлях, область світла, едем, райський сад, гора, Боже Царство та ін. Синонімічні ряди об'єднані навколо таких ІС: 'той світ, де живуть праведники з Богом': небо, Святі небеса, духовний світ, ангельський світ, оселі святих, свя­тий вівтар, місто, храм, шлях, область світла, берег життя, краще за­гробне життя, едем, рай, райський сад, гора, горішні краї, Боже Цар­ство; 'той світ, де живуть праведники, розташований угорі': небо, небес­на синь, Святі небеса, вище небо, ангельський світ, горішні краї та ін.;'той світ, де живуть грішники'+ 'той світ, розташований унизу': ад, пе­кло, тартар; 'рідний простір': дім, оселі святих, берег життя, едем; 'чужий простір': ад, пекло, тартар. Синоніми з ІС 'той світ, де живуть праведники з Богом' та 'той світ, де живуть грішники' протиставлені за ознаками 'дружній' / 'ворожий', 'приємний' / 'неприємний'. Це дифе­ренціює лексику на таку, що позначає позитивний простір, і на таку, що репрезентує його антагоніста. Антонімію в досліджуваних локусах мо­жемо спостерігати ще за простиставленнями: 'той світ, де живуть пра­ведники, розташований нагорі' / 'той світ, де живуть грішники'+ 'той світ, розташований внизу', 'рідний простір' / 'чужий простір'. Семантич­ний парадигматичний зв'язок меронімії в локусах, що позначають один цілий світ, можемо розглядати на прикладах мовних фактів, коли хрис­тиянський "той" світ умовно деякі мовці поділяють на частини. Так, не­бесний світ може сприйматися як диференційований на декілька субрів-нів: "Бебо не одне, а багато їх, напр. Іоаникій Галятовський твердить, що є 11 Неб." [10, с. 25]. Пекло у творчій уяві автора теж може поділяти­ся на частини: "Еней як відсіль відступився і далі трохи одійшов, То на другеє нахопився, Жіночу муку тут найшов. В другім зовсім сих карава­ні Піджарьовали." [12, с. 117].

Отже, спостерігаємо, що в лексичній семантиці локусів, які представ­ляють християнську міфологічну модель простору, світ земний мислить-ся віруючими як світ тимчасової реальності, на противагу майбутній ві­чності після смерті. Таким чином, особливістю християнської міфологіч­ної трихотомії, експлікованої в дослідженій лексиці, є те, що Рай і пекло уявляються віртуально тільки з погляду земного життя. Але віруючі ви­знають їх за абсолютно реальні з погляду майбутньої перспективи існу­вання людини [14, с. 239 - 248]. Буття та небуття, життя та смерть реалі­зовано в них з позицій вічності. Така культурна специфіка зумовлює ви­ділення в дослідженій частині лексико-семантичної структури виразних синонімічних рядів, які протиставлені між собою відповідно до аксіоло-гічної опозиції "добрий" / "поганий" та просторової сакралізованої опо­зиції "верх" / "низ".

Така особливість організації частини ЛСГ "Віртуальний казковий, міфологічний простір" є наслідком пізніших надбань вірувань україн­ського народу й відрізняє конституенти першої та другої частин аналі­зованої ЛСГ. Але явище синкретизму в релігійності українців створи­ло підґрунтя для органічного поєднання різних світоглядних, і як наслі­док, лексико-семантичних систем у єдине ціле. Це дає підстави здійсни­ти узагальнення спільних та диференційних семантичних рис досліджу­ваної парадигми й підсумувати специфіку її внутрішньої ієрархічної ор­ганізації. Отже, локуси, що позначають казковий та міфологічний про­стір, репрезентують такі домінантні смисли: 'цей світ', 'медіальний каз­ковий / міфологічний простір', 'медіальний християнський міфологіч­ний простір', 'той світ', 'світ неживих', 'той казковий простір', 'міфо­логічний простір (той світ)', 'приємний для людини той світ' , 'неприєм­ний для людини той світ' , 'рідний простір', 'чужий простір', 'той світ, де живуть праведники з Богом', 'той світ, де живуть грішники', 'той світ, де живуть праведники, розташований угорі', 'тип світу де живуть пра­ведники з Богом', 'той світ, розташований унизу'. Лексика з ІС 'той світ' домінує в ЛСГ "Віртуальний казковий, міфологічний простір" та формує його ядро. Решта номінацій цієї ЛСГ належать до її периферії. Спостері­гаємо в межах ЛСГ "Віртуальний казковий, міфологічний простір" такі антонімічні опозиції: "цей світ" / "той світ", "рідний простір" / "чужий простір", "простір добра" / "простір зла", "верх" / "низ", "простір жи­вих" / "простір неживих", "близький" / "далекий". Опозиція "цей світ" / "той світ" корелює з протиставленням "свій" / "чужий простір". Це ви­пливає зі змісту наведених прикладів, у яких свій простір мовець сприй­має як близький, а інший - як далекий. Під час аналізу ЛСГ "Віртуаль­ний казковий, міфологічний простір" було помічено, що денотативна сфера віртуальності, експлікована в ЛЗ конституентів парадигми, копі­ює з деякими доповненнями земну дійсність. Розвиненість структури до­слідженої ЛСГ свідчить на користь включення її до ядра мікрополя "Вір­туальний простір".

Незважаючи на архаїчність локусів на позначення віртуального каз­кового, міфологічного простору та уявлюваної денотативної сфери, ре­презентованої в ЛЗ проаналізованих номінацій, процеси розвитку цієї ді­лянки словникового складу не припиняються, адже почуття людини та її образна уява не має фіксованих меж. Дослідження цієї ділянки словни­кового складу сучасної української мови відкриває нову грань просторо­вої лексичної семантики відповідно до семасіологічного підходу.

Література:

1.Байбурин А. К. Русские народные обряды, связанные со строительством жилища (к проблеме освоения пространства): автореф. дис. на соискание уч. степени канд. ист. наук по спец. 07.00.07 "исторические науки - этнография" / А. К. Байбурин. - Л. , 1976. - 14 с.

2.Брагина Н. Г. Память в языке и культуре / Н. Г. Брагина. - М.: Языки сла­вянских культур, 2007. - 520 с. - (Stadia philologica). (Вклейки после с. 128, 256).

3.Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування / Георгій Булашев; [ред. Т. П. Гуменюк; пер. Ю. Буряк; худ. В. Гарбуз]. - К.: Довіра, 1992. - 414 с.

4.         Герасим'юк В. Марю лиш вогневим блискавки списом... / ВасильГерасим'юк // Струни Вічності: Збірник християнської поезії / [упоряд. Г. Ки-рієнко]. - Львів: Свічадо, 2008. - С. 24 - 25.

5.Дунаєвська Л. Українська народна проза (легенда, казка). Еволюція епічних традицій / Лідія Дунаєвська. К.: Київський університет імені Тараса Шевченка, 1997. - 448 с.

6.Жайворонок В. Знаки української етнокультури: словник-довідник / Ві­талій Жайворонок. - К.: Вид-во "Довіра", 2006. - 703 с.

7.Живка З. Притча про пекло / Зоряна Живка // Струни Вічності: Збірник християнської поезії / [упоряд. Г. Кирієнко]. - Львів: Свічадо, 2008. - С. 33 - 35.

8.Забіла Н. Зайчикова хата / Наталя Забіла // Українська дитяча літерату­ра: Хрестоматія / [вступна ст. та упоряд. Л. П. Козачок]. - К.: Вища школа, 2002. - С. 263 - 266.

9.Іван Богданець // Семиліточка: Укр. нар. казки у записах та публ. Пись­менників ХІХ - поч. ХХ століття: Для мол. та серед. шк. віку / [упоряд., передм. і приміт. Л. Д. Дунаєвської]; худ. К. О. Музика. - К.: Веселка, 1990. - С. 94 - 109.

 

10.Іларіон митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст. реліг. моногр. / митрополит Іларіон. - К.: АТ "Обереги", 1991. - 424 с.

11.Кирпа Г. Де рай? / Галина Кирпа // Струни Вічності: Збірник християн­ської поезії / [упоряд. Г. Кирієнко]. - Львів: Свічадо, 2008. - С. 42.

12.Котляревський І. П. Енеїда / І. П. Котляревський // І. П. Котляревський. Твори у двох томах. - К.: Вид-во худ. літератури "Дніпро", 1969 . - Т. 1 / [вступна ст. чл. кор. АН УРСР Є. П. Кирилюка; іл. і портрет худ. А. Базилеви-ча]. - 1969. - С. 35 -300.

13.Левкиевская Е. Е. Пространство / Е. Е. Левкиевская // Славянские древ­ности: Этнолингвистический словарь в 5-ти томах / [под общей ред. Н. И. Тол­стого]. - М.: Международные отношения, 2009. - (Институт славяноведения РАН) Т. 4 П (Переправа через воду) - С (Сито). - 2009. - С. 304 - 308.

14.Лотман Ю. М. О понятии географического пространства в русских средневековых текстах / Ю. М. Лотман // Лотман Ю. М. Внутри мыслящих ми­ров. Человек - текст - семиосфера - история. - М.: "Языки русской культуры", 1996. - 464 с. - С. 239 - 249.

15.Нещасний Данило // Семиліточка: Укр. нар. казки у записах та публ. Пись­менників ХІХ - поч. ХХ століття: Для мол. та серед. шк. віку / [упоряд., передм. і приміт. Л. Д. Дунаєвської]; худ. К. О. Музика. - К.: Веселка, 1990. - С. 144 - 151.

16.Потій І. Унія греків з костьолом римським 1595 / Іпатій Потій // Укра­їнські гуманісти епохи Відродження: антологія: [у 2 ч.]. Ч. 2 / [відп. ред. В. М. Нічик]. - К.: Наукова думка, Основи, 1995. - С. 101 - 130.

17. Пропп В. Я. Исторические корни волшебной сказки / Проф.
В. Я. Пропп. - Л.: Изд-во Ленинградского государственного Ордина Ленина
университета, 1946. - 340 с.

18.Слобідський С. протоієрей. Закон Божий: Підр. для сім'ї та школи / Прото­ієрей Серафим Слобідський. - [3-є вид.]. - К.: Вид. відділ УПЦ КП, 2003. - 654 с.

19.Шалак О. А потім дихати забудемо... / Оксана Шалак // Струни Ві­чності: Збірник християнської поезії / [упоряд. Г. Кирієнко]. - Львів: Свіча­до, 2008. - С. 138.

Шевченко С. Слова / Станіслав Шевченко // Струни Вічності: Збірник християнської поезії / [упоряд. Г. Кирієнко]. - Львів: Свічадо, 2008. - С. 139.УДК:81./283

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16