М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 60

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Говорячи про походження сучасних українських прізвищ, не можна оминути й таке важливе їх джерело, як вуличні прізвиська. Генетичний зв'язок із прізвиськом закріпився в самому значенні українського слова "прізвище". Інше походження має російське слово "фамилия", запози­чене через польську або німецьку мову з латинського familia "домочад­ці, родина". Щоправда, слово "фамилия" почало вживатися лише з ча­сів Петра І, до того друге найменування людини позначали в російській мові "прозвище".

Прізвиська, в тому числі й спадкові, були невід'ємною рисою сіль­ського народного антропонімікону. Показово, що навіть офіційне закрі­плення прізвищ не змогло витіснити вуличні прізвиська, які дожили до нашого часу. Мешканці багатьох українських сіл, крім прізвища, мають вуличне прізвисько, причому останнє нерідко є більш вживаним серед односельців. Паралельне побутування офіційного й вуличного прізвища є як типовою рисою сучасного закарпатського антропонімікону.

На тлі загальноукраїнського антропонімікону офіційні і неофіційні особові найменування не мають відмінностей ні за типами творення, ні за лексичним значенням слів, від яких походять. Слід підкреслити, що в антропонімії одного села кожна з цих двох груп найменувань часом ви­являє тенденцію до відособлення, внаслідок чого утворюються дві окре­мі антропонімічні системи, кожна з яких має свою семантичну й струк­турну специфіку. Для прикладу можна навести антропоніми Рівненщи­ни, де поширені такі старожитні прізвища, як: Бондар, Гончарук, Шев­чук, Кравчук, Іщук, Попик, Юпик, Сіньковський, Грушковський, Крю-ковський, Новаковський, і вуличні прізвиська Цар, Голод, Самійло, Пів­ень, Орел, Гусак, Рабець, Бульба. Якщо в групі прізвищ переважають на­йменування, похідні від назв професій і населених пунктів, то в другій

-   лексеми на позначення птахів.

Різняться вони й у словотворчому плані - прізвища представлені го­ловним чином утвореннями з суфіксами -ук (-чук) і -ський, а прізвиська

безафіксними найменуваннями, утвореними від загальних слів ("цар", "голод", "півень" та ін.) лексико-семантичним способом.Вуличні прізвиська, значна частина яких побутує сьогодні у поваж­ній ролі офіційних прізвищ, належить до найколоритнішої групи особо­вих найменувань. Вони є своєрідною енциклопедією народного побу­ту, звичаїв, духовної культури. В них яскраво відбився національний ха­рактер українця, його схильність до жарту, дотепу, веселого, влучного слова. І дійсно, значеннєвий діапазон прізвищ, які походять від вулич­них прізвиськ, є надзвичайно широким. Вони могли вказувати на якусь рису зовнішності або вдачі першого носія прізвиська, як наприклад: Без-бородько, Білоус, Голобородько, Безух, Безпалько, Бородай, Дзюба, До­вгань, Горбаль, Мовчан, Стогній, Шумило, Червонописький ( від "черво­ний писок"), Кривобок, Довгошия, Кирпа, Лисий, Тонконіг, Білоножко, Криворучко, Xудаш, Циба, Щербань та ін.

Певну ваду мовлення відбивала первісне значна частина прізвиськ на - ало типу Цокало, Цикало, Цмокало, Цюкало, Штокало, Шокало, Гака­ло, і т.п.

Далеко не кожне прізвище легко піддається тепер поясненню навіть у тих випадках, коли основа його прозора. Як пояснити, наприклад, мо­тиви виникнення таких прізвищ, як Буряк, Куліш, Лобода, Плачинда, Пиріг, Мороз, Стародуб, Качур, Редька, Книш, Цвях, Ковбаса, Король, Апостол, Шелест, Явір, Шабатура та багато інших? Можна припусти­ти, що котрийсь із прадідів Тарапати був неспокійним за вдачею чоло­віком (слово "тарапата" означає "клопоти, неспокій"), Недайкаші чи Не-дайборща - неподільчивим, а Простибоженко занадто часто повторював слова "прости боже". Проте справжні причини появи цих і багатьох ін­ших прізвищ, в основу яких лягли прізвиська, сьогодні встановити не­можливо.

Надзвичайне розмаїття типів українських прізвищ виявляється у вели­кій групі іменувань, що вказують на ремесло, професію, вид заняття пер­шого носія прізвища. Народні найменування осіб за родом діяльності збе­рігають, зокрема, такі популярні українські прізвища, як Швець (і похід­ні від нього Шевченко, Шевчук, Шевчишин), Гончар (Гончаренко, Гон­чарук), Кравець (Кравченко, Кравчук), Мельник (Мельниченко, Мель-ничук), Мірошник (Мірошниченко), Ткач (Ткаченко, Ткачук), Колесник, Скляр (Скляренко, Склярчук), Килимник, Різник (Різниченко), Сторожен-ко, Пастух (Пастушенко), Олійник, Пивовар, Кухта, Толбакар та ін.

Деякі прізвища походять від жартівних прізвиськ людей тієї чи іншої професії, ремесла. Просторічними кличками теслярів були первісно пріз­вища Дубогризенко, Короцюпенко; мельників - Мукосієнко, Крупиде-ренко; шевців - Тягнишкіра; різників - Козоріз, Козолуп тощо.

Народні назви співів і музикантів спричинились до появи прізвищ Кобзар, Кобзаренко, Співак, Скрипник, Цимбалюк та ін.

Церковнослужителі різного рангу представлені в таких прізвищах, якДяк, Дяченко, Дячук, Попенко, Панамарчук, Титар, Титаренко, колишнє міське й сільське начальство - у прізвищах Війт, Войтенко, Комісаренко, Гуменний, Гуменюк, Присяжнюк і т.ін.

Прізвиська, пов'язані з окремими частинами людського тіла, були, як бачимо, достатньо популярні, і на їх основі оформилась значна частина прізвищ: Бородін, Ребров, Зубов, Пальчевський, Голованов, Головаць-кий, Головачук, Головко, Горбачук, Горбенко, Горбань, Горлов, Гормен-ков, Губеня, Зубчик, Зубчинський, Кишенко, Локтін, Литкін, Череватий, Черевко і ін.

В якості прізвиськ, які лягли в основу прізвищ, могли виступати і на­зви частин тіла тварин, наприклад: Кліщевнік, Копитко, Копитін, Кри-лов, Крильчук, Лапко, Мордюк, Xвостов, Xребтов, Xрощевський.

Назви тварин є одним із головних джерел прізвиськ і прізвищ, утво­рених від них, які в українській мові настільки багато численні, як і в ін­ших мовах світу.

1. Назви птахів. В Україні птахи завжди користувалися великою любов'ю, і багато прізвищ утворилось від їх назв: Сорока, Сорокін, Со-роченко, Соловей, Соколов, Соколовський, Синиця, Синчук, Сич, Си-ченко, Лебедицький, Лебідь, Воронець, Воробей, Воробйов, Голуб, Го­лубков, Гусарчук, Гусенко, Галкін, Грач, Грачов, Зузулін, Бакланов, Бер­кута, Дрозд, Дроздов, Дятлик, Журавський, Журавльов, Півень та інші.

2. Назви ссавців. Прізвища, які походять від назв ссавців, досить по­ширені, хоча не такі численні, як прізвища, що походять від назв птахів. Серед найбільш поширених українських прізвищ виділяються: Волков, Зайцев, Баранов, Бик (Биков), Соболев, Соболевський. Інші приклади: Борсук, Бугай, Бобрик, Кабанець, Кабанюк, Кобилянський, Козленко, Коровкевич, Котов, Котович, Кріль, Крот, Xом'яков, ін. Назви тварин, невідомих в Україні, не використовувались в якості прізвиськ. Тому, такі прізвища як Кітов, Львов не могли піти від кіт, лев, а походять від Кіт (Тіт), Лев. Прізвища, які походять від назв екзотичних тварин, - це, як правило, штучні прізвища, що належали представникам духовенства.

3. Назви риб. Прізвища, що походять від назв риб, менш численні, ніж прізвища перших двох груп. Найбільш поширені: Єршов, Щукін, Окуне-вич, Карасенко, Сомов, ін. Поширене прізвище Карпов (Карповець, Кар­пович) може походить як від імен Карп, так і від назви риби карп.

4. Назви комах. Комахи завжди були в полі зору людини, а різнома­нітність і поведінка комах обумовили вибір деяких їх назв в якості пріз­виськ. Деякі прізвища, які походять від назв комах: Комар, Жучок, Жу­ков, Блохін, Муравйов, Таракан, Шершень.

5. Назви інших представників тваринного світу. Прізвища від назв рептилій: Зміяк (Зміян), Черепашкин.

Прізвища від назв морських тварин: Губкін, Раковець, Черв'юк.Прізвища, які походять від ботанічних термінів. Даний розділ вклю­чає в себе прізвища, утворені від назв дерев, трав, квітів, овочів, фрук­тів, ягід і т.п. В якості прізвищ ботанічні терміни менш поширені, ніж зоологічні.

1. Назви дерев. Прізвища, які походять від назв дерев, утворюють значну групу в даному розділі: Береза (Березинський, Березнюк), Берест, Вербицький, Вербняк, дуб овець, Кленіков, Липа (Липинський), Соснюк, Осокор. В деяких випадках прізвище може бути утворене як від хрес­тинного імені, так і від назви дерева, наприклад: Калиновський, Калина, від форми імені Каленик, або калина (дерево). Прізвища, які походять від назв екзотичних дерев, відносяться до штучних прізвищ духовенства.

2. Назви інших рослин і культур. Можливо, це найбільш численна група прізвищ, які походять від ботанічних термінів. Популярність рос­лин пояснюється тим, що вони складають основу харчування, широко використовуються в медицині і промисловості. Приклади: Верес, Дягель, Лопух, Моховик, Пшеничний, Травицький, Xмелевський, Ячменник.

Приклади прізвищ, які походять від назв овочів: Бобович, Борщ, Борщевський, Горохов, Капустинський, Редька, Редько, Цибуля, Ци-бульський.

3. Назви фруктів і інших плодів. Приклади: Вишневський, Гарбу-зов, Жолудєв, Горіхов, Грушевський. Приклади прізвищ, що походять від назв ягід: Малиновський, Ягодка. Додамо до цього розділу декілька прізвищ, утворених назвами грибів: Моховик, Боровик, Грибов, Грибок.

4. Інші ботанічні назви. Ряд прізвищ пов'язаний з різноманітними аспектами ботанічної термінології. Деякі походять від назв лісів і ді­бров: Дубровський, Лісовець, Лісовий, Лісничук. Інші, більш пошире­ні, пов'язані з назвами різних частин дерев і рослин чи продуктів: Колос, Колосков, Корень, Зернов, Ликовець, Соломко, Шишкін.

Прізвища, що походять від назв продуктів харчування чи напоїв. В минулому харчування займало значно більше місця в житті українців, ніж тепер, і тому воно стало джерелом для кількох прізвищ. Xліб був го­ловним продуктом харчування і існує декілька прізвищ, які походять від назв різноманітних хлібобулочних виробів: Булейко, Комач, Коровай-кін, Бублик, Галушко. Інші приклади: Кашин, Квасов, Кисіль, Маслов, М'яско, Салов, Наливайко, Пивоваров.

Прізвища, які походять від назв тканин, одягу, взуття: Онучин, Чобот, Сороченко, Атласов, Шубін.

Прізвища, які утворились від назв житлових і господарських буді­вель. Значне число прізвищ походить від термінів, які пов'язані з жит­лом, будівництвом споруд. Наводимо лише обмежений список: Цеглен-ко, Брус, Леміш, Лемішко, Смолин.

Прізвища, які походять від назв знарядь праці і предметів домашньо­го вжитку. Майже кожне знаряддя чи предмет вжитку може використо­вуватись як прізвисько, і, відповідно, з нього можна утворити прізвище. Ось підбір таких прізвищ: Сверлович, Молоток, Лопатюк, Шило.

Прізвища, які походять від назв транспортних засобів. Приклади: Ко-лісниченко, Колесник, Корабльов.

Отже, українські імена та прізвища надзвичайно різноманітні і бага­ті. Вони є своєрідною енциклопедією побуту, звичаїв, духовної культу­ри. В них яскраво відбився національний характер українця, його схиль­ність до жарту, дотепу, веселого, влучного слова. Причини значно шир­шого, порівняно з іншими народами, побутування серед українців ко­лоритних прізвищ з виразним гумористичним відтінком у значенні слід шукати в нашій історії.

Література:

1.Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XW-XV ст. / Л. Л. Гумецька. - Київ, 1958. - 298 c.

2.Демчук М. О. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті укра­їнця XІV-XVІІ ст. / М. О. Демчук. - Київ: Наукова думка, 1988. - 169 с.

3.Пура Я. О. Сучасні прізвища Рівненщини / Я. О. Пура. - Рівне, 1990. - 202 с.

4.Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища / Ю. К. Редько. - К.: Наукова думка, 1966. - 416 с.

5.Xудаш М. З. З історії української антропонімії / М. З. Xудаш. - К.: Нау­кова думка, 1977. - С. 236.

Чучка П. П. Розвиток імен та прізвищ / П. П. Чучка // Історія української мови: Лексика і фразеологія. - К.: Наукова думка, 1983. - С. 592-620.УДК 811.133.1'81.37+'81.367

Мартинюк О. М.,

Луцький національний технічний університет, м. Луцьк

ІМПЛІЦИТНЕ ВИРАЖЕННЯ АКТАНТНОСТІ У СТРУКТУРІ РЕЧЕННЯ (НА МАТЕРІАЛІ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ)

У статті розглянуто проблему імпліцитного вираження мовних оди­ниць (актантів) у поверхневій структурі речення. Окреслено основні па­раметри поняття імпліцитності та її прояв у висловленні.

Ключові слова: імпліцитність, експліцитність, асиметрія, актантність.

The article deals with the implicit expression of lingual units (actants) in the sentence surface structure. The main parameters of implication and its expression in the utterance are described.

Key words: implication, explication, asymmetry, actancy.

Постановка наукової проблеми та її значення. Як відомо, інформа­ція може передаватися експліцитно та імпліцитно. Експліцитна інформа­ція виражена вербально і сприймається слухачем із значень мовних оди­ниць, тоді як імпліцитна інформація - прихована, словесно невиражена, смисл якої виводиться із значень мовних одиниць під впливом конкрет­ної ситуації та контексту спілкування.

У мовознавстві теоретичним підґрунтям розмежування тенденції імп­лікації та експлікації слугувала концепція Ф. де Соссюра [9, с. 308], С. Карцевського [6] про подвійну структуру мовного знака, сутність яко­го полягає у відсутності однозначної, формальної і прямої відповідності між двома його компонентами - формою (позначене) та змістом (позна-чуване). Якщо існують однозначні відношення між цими двома компо­нентами, тоді зберігається симетрія; якщо ці відношення порушуються, це призводить до асиметрії. На думку Ш. Балі, невідповідність між по-значуваним і позначеним є правилом [3, с. 16].

Таким чином, імпліцитність пов'язана з асиметрією плану виражен­ня та плану змісту, тобто коли зміст думки є ширшим свого вираження в мовних одиницях.

Проблема імплікації знайшла своє відображення у ряді праць з гра­матики (А. В. Бондарко, С. Д. Кацнельсон, Л. Г. Колядко), з семантично­го синтаксису (М. В. Нікітін, Дж. Лакофф), у дослідженнях семантичної структури речення (Н. Д. Арутюнова, В. А. Звєгінцев, Г. Г. Почепцов), тексту (О. С. Ахманова, І. Р. Гальперін). Однак, це питання і досі є акту­альним, а саме, як невиражені (імпліцитні) актанти впливають на розу­міння інформації, що міститься у реченні-висловленні.

Метою дослідження є визначення особливостей імпліцитного вира­ження актантів у поверхневій структурі речення. © Мартинюк О. М., 2010Об'єктом дослідження є актантні синтагми у реченнях французької художньої літератури і публіцистики.

Поставлена мета передбачає реалізацію таких завдань: 1) окресли­ти основні параметри поняття "імпліцитність"; 2) з'ясувати імпліцитний значеннєвий потенціал актантності у французькому реченні-висловленні.

Не викликає сумніву те, що саме у висловлюванні (реченні), як мов­леннєвій одиниці, безпосередньо й найпомітніше проявляє себе можлива імпліцитність компонентів його змістової структури. Однак, як свідчать дослідження, імпліцитність може бути також на рівні слова і словоспо­лучення. На рівні слова імпліцитний зміст простежується у займенниках чи субститутах (il, on, chose..), слова зі значенням події; на рівні слово­сполучення - це логічні ланцюжки, які випали; на рівні речення будь-яка структурна неповнота свідчить про наявність імпліцитності, хоча понят­тя імпліцитності є ширшим поняття неповноти, оскільки імпліцитний зміст можуть мати також речення повні з погляду структури. Тому ми схиляємося до думки тих дослідників імпліцитності, що вкладають у це поняття достатньо широкий зміст, що дає змогу охоплювати ним не тіль­ки прояви прихованої семантики мовних одиниць різної структури, а й прихованість дериваційних структурно-семантичних перетворень.

Необхідно зазначити, що мовознавці по-різному тлумачать поняття імпліцитності, наприклад: 1)"прихованість, невираженість" (Ахманова О.); 2)"економний спосіб відображення позалінгвального змісту" (Ме-динська В); 3) "нетиповий спосіб вираження категорій змістового пла­ну" (Бацевич Ф.); 4)"явище, що виникає в результаті пропуску окремих компонентів чи ланок у структурі висловлення" (Вардуль І); 5) інформа­ція, яка не входить безпосередньо у значення компонентів тексту, зафік­сованих у словнику, але водночас вичленовується і сприймається слу­хачем" (Борисова О.); 6) домислювання безпосередньо не вираженого змісту (Багдасарян В., Нікітін М.); 7)"додатковий смисл, що базується на синтагматичних зв'язках елементів антецедента (Арнольд І. В.).

На думку В. Багдасаряна, імпліцитне існує не на поверхні, а в глиби­ні висловлення, як нижній, прихований шар змісту, воно є "щось несамо­стійне, залежне, похідне" [2, с. 6].

Зміст спирається не лише на мовні форми, але й інші (невербальні) різновиди засобів [5, с. 23]. Тому інтонація, жести, міміка, конкретна си­туація сприяють розумінню висловлення з імпліцитними елементами.

Таким чином, імпліцитність - це невербалізована інформація, яка розкривається у площині співвідношення мислення й мови, як особли­вий непрямий спосіб вираження думки, і виділяється на основі зв'язку експліцитних значень мовних одиниць з контекстом, фоновими (енци­клопедичними) знаннями комунікантів і виявляється в конкретних умо­вах спілкування.Поєднання у значенні одного висловлювання імпліцитно та експлі-цитно вираженої інформації можливе завдяки асоціативному зв'язку між елементами денотативної ситуації, що відображаються у нашій свідо­мості, коли "називання лише одного з елементів є достатнім для того, щоб уявити всю ситуацію" [8, с. 38].

Таким чином, розмежування експліцитного та імпліцитного змісту у висловлюванні дозволяє реципієнту повідомлення повніше розкрити ту інформацію, яку потрібно було зрозуміти, і яка демонструє комунікатив­ні інтенції мовця.

Так, наприклад, речення "Thomas roule tellement vite qu'aujourd'hui il se retrouve a pied" [16] є імпліцитним висловлюванням, яке можна інтер­претувати, як: "Il a eu un accident, il n'a plus de voiture". Таким чином, не­зважаючи на те, що це речення є повним у синтаксичному відношенні, інформація представлена у поверхневій структурі імпліцитно, яку слу­хач повинен "декодувати" самостійно.

Розглянемо інші подібні приклади, де смисл висловлювання є при­хованим на поверхні, і лише звернення до глибинної структури речен­ня дозволяє інтерпретувати значення висловлювання: "Une tempete est annonce a l'Ouest, tu devrais appeler tes parents" [16]. При декодуванні імпліцитної інформації отримуємо таке речення: "Tes parents habitent a l'Ouest, donc ilfaut lesprevenir".

Інше імпліцитне висловлювання, наприклад: "La neige s'est fait rare cette annee, certainesstations ontdepose le bilan" [16], може мати таку екс-пліцитну структуру: "Les stations n'ont pas vendu assez de forfait".

У наступному прикладі: "Apres seulement deux ans, de nouvelles elections presidentielles sont organisees" [14, с. 9], прихована інформація розкривається таким чином: "Lepresident actuel a demissionne".

Можливість різного "прочитування" мовних одиниць пояснюється самою природою мовного знаку, проявленою в його лексичній і грама­тичній полісемії, омонімії, динамічності та варіативності, а також від­сутністю природного зв'язку між позначуваним і позначеним, між зна­ком і денотатом .

У зв'язку з проблемою імпліцитного вираження інформації у реченні-висловленні, у статті розглянуто питання поверхневої репрезентації ак-тантів за допомогою синтаксичного нуля.

За допомогою нульового додатка мовознавці позначають актант дієс­лова, який не має фонетичного вираження у реченні, тобто він виступає імпліцитним додатком. Мовознавці Lambrecht K. et Lemoine K., Noailly M. аналізують різні випадки нульового додатка у сучасній французькій мові [10; 11; 12].

Lambrecht K. et Lemoine K., наприклад, виділяють три групи нульових додатків: 1) нульове неозначене вираження додатка (референт нульово­го додатка є незалежним від контексту і нечітким); 2) означене виражен­ня (у цьому випадку ситуація є означеною контекстуально); 3) вільне ви­раження додатка (референт отримує означене чи неозначене тлумачення відповідно до контексту висловлювання) [10].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16