М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 61

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Оскільки, для розкриття імпліцитної інформації використовується се­мантика мовних одиниць, тому було досліджено імпліцитний значеннє­вий потенціал семантичної актантності, яка представлена суб'єктом та об'єктами.

Як свідчить досліджуваний матеріал, інколи семантичний суб'єкт може бути повністю чи частково усунений з повідомлення, і це залежить від певних умов: очевидність суб'єкта, що не потребує його словесно­го позначення, нестача і невизначеність інформації про суб'єкт, його чи­сельність або ж свідоме усунення особи мовця [7, с. 133].

У реченні "Pour la premiere fois un prix du public a ete decerne grace au soutien du ministere des Affaires etrangeres et de RFI" [13, с. 6] реаль­ний неозначений суб'єкт on є вираженим імпліцитно (=on a decerne un prix....). Можна припустити, що суб'єкт є об'єднаним, тоді частина вико­навців присутня у поверхневій структурі у вигляді сирконстанта "grace au soutien du ministere des Affaires etrangeres et de RFI ".

Семантичний суб'єкт може мати обмежену поверхневу реалізацію у висловлюванні, наприклад: "Ils se posent des questions ethiques sur le fait d'utiliser le sous-sol comme "poubelle"" [14, с. 10]. Це речення може трансформуватися у "On pose des questions..." , де суб'єкт буде неозна­ченим. Актант "on" може позначати особи "nous", "ils", "vous" залежно від контексту і обставин.

У наступному прикладі семантичний суб'єкт не виражений у поверх­невій синтаксичній структурі; крім того, висловлювання зображає ситуа­цію про стан рослин унаслідок природних явищ (спеки), тому семантич­ний суб'єкт не є виконавцем дії, а лише спостерігачем: "La croissance des forets et des vegetaux s'est en effetpratiquement interrompue sous l'effet de la chaleur [...]" [15, с. 395].

Якщо джерелом виступає небажання повторювати щось, вже назване в контексті чи те, що передбачається назвати в ньому, то з'являються про­пуски, що характерно здебільшого для розмовної мови: "Les steaks, moi, je prefere manger_ saignants "; "Vous avez achete _ en solde? "[15, с. 428].

Інколи нульовий об'єкт (ІІ актант) може отримати подальшу деталі­зацію в іншому компоненті конструкції, наприклад: "C'est une chose si douce que de louer_, et surtout ses amis" [10, с. 82]. У цьому реченні від­бувається переміщення об'єкта в кінець висловлення, щоб компенсувати відсутність додатка при перехідному дієслові.

Дуже часто можна спостерігати відсутність об'єкта при інфінітиві, наприклад: "La magie des series, c'est de surprendre, de depayser_ [16]."Dans certaines industries, il y a des gens aujourd'hui qui ne savent plus fabriquer_ comme avant" [14, с. 11].

Таким чином, імпліцитні (нульові) об'єкти не виражені на синтаксич­ному рівні, і тому дієслово синтаксично є неперехідним, наприклад: " Ce roman amuse_ quandon leprendavec humour" [15, с. 399]. У цьому ре­ченні "нульовий" додаток знаходить своє вираження у суб'єкті "on" при розгортанні висловлювання.

Нульові об'єкти можуть бути внутрішньо зумовлені, лексично зу­мовлені, семантично зумовлені та референтно пов'язані з лінгвістич­ним чи екстралінгвістичним контекстом, наприклад: "Mattrisez-vous vos interviews? C'est capital, les interviews. Je mattrise "Ben, qu'est-ce que tu fais? J'explore _" [11, с. 154]. В останньому прикладі визначення імп-ліцитного актанта є нечітким, оскільки може позначати місце ("місце на­вколо мене"). Непередбачуваність додатка спостерігається і у наступ­ному реченні, коли лише екстралінгвістична ситуація дає змогу визна­чити актант дієслова, наприклад: "Fais voir _ " [10, с. 50], "La bleue, je_prends_" [16]. Невиражений актант може мати вузьке визначення, як наприклад "папір чи конверт" у реченні: "Dans ma hate a decacheter _, j'ai dechire la feuille [10, с. 76]. Необхідно зазначити, що імпліцитний до­даток може бути семантично передбаченим, коли валентність дієслова вимагає лише один конкретний актант, наприклад: "Crystal claqua dans ses mains. On decilla_" [11, с. 54]. У цьому реченні єдиним можливим до­датком при дієслові "deciller" може бути актант "yeux".

Іншим виявом імпліцитної інформації можуть бути одноядерні речен­ня (зокрема, номінативні) з лексичною незаповненістю певних синтак­сичних позицій. Це зумовлено внутрішньою формально-змістовою при­родою відповідних типів висловлювань. Домислювання подібних імплі-цитних структур при їх актуалізації спрямоване не на контекстуальне чи ситуаційне словесне відновлення якихось невербалізованих семантич­них компонентів, а на мисленнєве доповнення, достатнє для адекватно­го сприйняття комунікативного змісту таких імпліцитних висловлювань. Найчастіше номінативні речення зустрічаються у вигуках, запитаннях, заголовках, слоганах і т.п., наприклад: "Quelle histoire?", "Difficile, cette legonl", "A bas les tyrans!", "Belle la vie!" [14, с. 400].

Номінативні речення можуть містити особливі часові та локативні експліцитні форми, що характеризують ситуацію в цілому, наприклад:

"Quel bruit dehors!" [14, с. 425].

Номінативні висловлювання на зразок: "Quel temps superbe!", "Quelle foret!", відносять до імпліцитних, оскільки в них не є вербалізованими всі компоненти синтаксичної структури. Повнота двоядерних вислов­лювань полягає в експліцитному вираженні обох компонентів їх семан­тичної структури - предикатного й актантного, що відповідає логічнійструктурі судження з його суб'єктом і предикатом, які в цьому випадку експліцитно виражені у зовнішній формально-лексичній будові вислов­лювання.

В номінативних реченнях йдеться про синкретизм, суміщення синтак­сичної семантики, властиві для імлліцитного характеру її вираження. Та­ким чином, суб'єкт та предикат об'єднані в одному компоненті (актанті).

Необхідно зазначити, що імпліцитні структури певним чином збли­жуються з еліптичними реченнями. Синтаксичні структури, імпліцит-ність яких зумовлена їх внутрішніми формально-змістовими особливос­тями, закладеними в мовній системі, зближує їх з еліпсисом те, що у них відсутня поверхнева вербалізація компонентів їх змісту, які вимагають домислювання. Певні відмінності її проявів лише викликають необхід­ність зважати на відповідні види (підвиди) домислювання та виділяти різні типи прихованої семантики. В еліптичних реченнях відсутній еле­мент синтаксичної структури призводить до нерозуміння висловлюван­ня, або ж потребує додаткових засобів (контексту, ситуації) для семанти-зації висловлювання.

Імпліцитні структури потребують також домислювання з опорою на контекст та ситуацію спілкування, хоча, на відміну від еліптичних, вони можуть бути синтаксично завершеними, тобто без пропущених елементів.

Імпліцитність виявляється найрізноманітнішими способами в усіх можливих сферах уживання мови [4, с. 54]. До засобів вираження імп-ліцитності належать лексичні, граматичні, словотвірні засоби, інтонація, різного типу скорочення - і все це проявляється в конкретній ситуації.

Тенденція до імпліцитності має можливість збільшувати експресив­ність, емоційність та естетичний вплив мовця на слухача [1, с. 90].

На основі фактичного матеріалу встановлено, що актанти є контек­стуально імпліцитними (коли референт додатка згадується у висловлю­ванні) та екстраконтекстуально імпліцитними (коли референт не згаду­ється у висловлюванні, але він може бути зрозумілим за допомогою си­туації чи знань комунікантів). Таким чином, визначення референта до­датка активізує валентність дієслова.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що унаслідок мовної економії та екстралінгвістичних факторів дуже часто функціональні ніші (актант-ні місця) абстрактної моделі речення не заповнюються. Таким чином імпліцитність сприяє модифікації моделі речення, порушуючи звичай­ну його синтаксичну структуру. Поверхнева структура речення є "змі­щеною", тобто не відповідає кількості компонентів глибинної структу­ри. Логіко-граматичні і семантичні зв'язки залишаються імпліцитними. У висловленні представлені лише ті компоненти, які є суттєвими для цього висловлення, що розраховане на адекватність сприйняття смислу.

Перспектива подальших досліджень полягає у виявленні і дослі­дженні особливих форм вираження актантності у структурі речення-висловлення.

Література:

1.Арнольд И. В. Импликация как прием построения текста и предмет фи­лологического изучения / И. В. Арнольд // Вопросы языкознания. - 1982. -№ 4. - С. 83-91.

2.Багдасарян В. Х. Проблема имплицитного: логико-методологический анализ / В. Х. Багдасарян. - Ереван, 1983. - 254 с.

3.Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Ш. Бал­ли. - М.: Изд-во иностранной литературы. - 1955. - 416 с.

4.Бацевич Ф. С. Співвідношення типів смислової імпліцитності в мові / Ф. С. Бацевич // Мовознавство. - 1993. - № 1. - С. 54 - 59.

5.Бондарко А. В. Эксплицитность / имплицитность в общей системе ка­тегоризации семантики / А. В. Бондарко // Эксплицитность / имплицитность выражения смыслов. - Калининград, 2006. - C. 22 - 33.

6.Карцевский С. Об асимметрическом дуализме языкового знака / С. Кар-цевский // В. А. Звегинцев. История языкознания ХІХ-ХХ вв. в очерках и из­влечениях. - Ч. 2. - М.: Наука, 1965. - C. 76-123.

7.Мартинюк О. М. Функціонально-семантичні особливості суб'єктної ак-тантності у французькому мовленні / О. М. Мартинюк // Філологічні науки: Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Україн­ки. - Луцьк, 2008. - С. 130 - 135.

8.Медынская В. Л. Об имплицитных структурах, выражающих некоторые синтаксические категории в русском языке / В. Л. Медынская // Филологичес­кие науки. - 1971. - № 3. - C. 38 - 45.

9.Соссюр Ф. де. Курс общей лингвистики / Соссюр Ф. де. // Труды по языкознанию. - М., 1977. - С. 31 - 269.

 

10.Lambrecht K. Vers une grammaire des complements zero en francais parle / K. Lambrecht et K. Lemoine // Absence de marques et representation de l'absence / Travaux linguistiques de CERLICO. - Rennes: Presses universitaires de Rennes, 1996. - Vol. 9. - P. 279 - 309.

11.Larjavaara M. Presence ou absence de l'objet: Limites du possible en francais contemporain / Larjavaara M. - Helsinki, 2000. - 300 p.

12.Noailly M. Les traces de l'actant objet dans l'emploi absolu /M. Noailly // Les objets: relations grammaticales et roles semantiques. Travaux de linguistique / Ed. Dominique Willems et Ludo Melis. - 1997. - Vol. 35. - P. 39 - 47.

Джерела ілюстративного матеріалу

13.Le francais dans le monde/ mars-avril/ 2001, № 314. - 110 p.

14.Le Monde/ 9.04.2005. - 12 p.

15.Poisson-Quinton S., Mimran R. Maheo-Le Coadic M. Grammaire expliquee du francais.- Tours: CLE International, 2009. - 430 p.

http: // www. keepschool.com / quiz-francais-3eme-implicite_et_explicite. html.УДК 811' 112. 2' 276. 2

Марунько О. А.,

Кременецький гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка, м. Кременець

КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЧЕННЯ З УСТАЛЕНОЮ КОНСТРУКЦІЄЮ У ПРЕТЕРИТАЛЬНОМУ КОН'ЮНКТИВІ

У статті зроблено короткий огляд когнітиво-прагматичних до­сліджень у сучасній лінгвістиці, визначено складові когнітивно-праг-матичного аспекту речення усталеної конструкції з претеритальним кон'юнктивом (цілі, мотиви вживання даних утворень, види іллоку-тивних актів, роль компонента "ввічливість" у вираженні інтенції мов­ця, виду іллокутивного акту та його ефективності).

Ключові слова: усталені конструкції, претеритальний кон'юнктив, німецька мова, структура, семантика, когнітивна прагматика.

The article presents a brief review of cognitive and pragmatic research in contemporary linguistic. The constituents aspect of cognitive- pragmatic aspect of the set structure sentences with Past Subjunctive have been revealed (purpose, motives of usage; types of illocutionary acts; the role of the "politeness" component in expressing the speaker's intention, as well as the type of an illocutionary act and its effectiveness).

Key words: set phrases, Past Subjunctive, the German language, structure, semantics, cognitive pragmatics.

На сучасному етапі до наукових досліджень органічно ввійшов праг­матичний аспект, який розглядає функціонування мовної одиниці в ситу­ації спілкування. До галузі лінгвістичної прагматики інтегровані психо­логічні, соціальні та часові аспекти, пов'язані з вибором мовних засобів з погляду їх доцільності в процесі мовленнєвої комунікації. У кінці ХХ-го та початку ХХІ-го століть спостерігається зміщення центру на когнітив-ні аспекти прагматичних досліджень.

Об'єктом дослідження у статті виступає група усталених конструк­цій сучасної німецької мови, які характеризуються претеритальним кон'юнктивом типу ... da waren wir... ; ... das hatten wir... ; ... wie ware es mit... у складі речення-висловлення, наприклад: Da waren wir am Ziel... (Ось ми і на місці...); Wie ware es mit einem Spaziergang? (Ви не проти прогулятися?); Ich hatte gern diese Schuhe ... б хотів ці черевики ...), предметом - їхні когнітивно-прагматичні характеристики.

Актуальність питання визначається тим, що дані мовленнєві утво­рення характеризуються високим рівнем комунікативно-прагматичного навантаження, проте, наскільки нам відомо, все ще залишаються не до­слідженими з точки зору когнітивно-прагматичної сутності.

© Марунько О. А., 2010Завдання статті - зробити короткий огляд когнітивно-прагматичних досліджень у сучасній лінгвістиці та узагальнити дослідження когнітивно-прагматичного аспекту речення усталеної конструкції з пре-теритальним кон'юнктивом.

Виникнення когнітології стало однією з важливих подій в мовознав­стві. Когніція, пізнання, розум, intelligentia були предметом роздумів з давніх часів. Наше сторіччя пройшло під знаком когніції [1, с. 17]. Якщо у 80-ті роки минулого століття на першому плані був комунікативний акт, то у 90-ті він поступається місцем когнітивному, а майбутнє праг­матики - це когнітивно-орієнтоване вивчення культурно-специфічних форм комунікації [3, с. 15].

У рамках когнітивної парадигми мова досліджується як вираження специфічного когнітивного вміння людини. М. Шварц зазначає, що на відміну від традиційної та генеративної лінгвістики, когнітивна лінгвіс­тика виявляє дві базові новації: по-перше, вона розширює поняття ком­петенції (мовна компетенція отримує як структурно-репрезентаційну, так і процедурну дефініції); по-друге, у когнітивній теорії застосову­ється розширена методика: розглядаються зовнішні дані, тобто дані ін­ших дослідницьких дисциплін [5, с. 16]. До завдань прагматики у меж­ах когнітивно-прагматичного підходу включаються питання про те, який концептуальний матеріал групується в реченнях мови, які способи вербалізації світу активно використовуються носіями мови, в якій мірі в процесі категоризації та висловлювання задіяні прагматичні факто­ри. Когнітивно-прагматичний підхід до мовних явищ передбачає аналіз спільного висвітлювання світу, тобто спів-вербалізаії з урахуванням ши­рокого прагматичного контексту, в рамках якого перебувають учасники комунікації [2, с. 33—37]. Майбутнє нової мегапарадигми, яка на думку лінгвістів, акумулює досягнення когнітивної та прагматичної парадиг­ми на основі їхніх спільних ознак і характеристик, полягає в дослідженні когнітивних параметрів комунікації на міжкультурному рівні.

Психологічний когнітивний процес тісно пов'язаний з прагматичним аспектом дослідження і такими його складовими, як інтенція мовця, іл-локутивний акт, перлокутивний акт. Жоден з компонентів не має само­стійного існування - вони є операціями, які в динамічній процесуальній єдності складають акт мовленнєвої діяльності, при цьому ступінь ефек­тивності висловлювання тим вищий, чим менші когнітивні зусилля, не­обхідні для інтерпретації основних компонентів прагматичного змісту речення. Інтерпретація реального спілкування передбачає синтез інфор­мації, отриманої в результаті аналізу змісту висловлення та прагматич­них ситуацій при безпосередньому спілкуванні, де мотив належить до основних компонентів, що складають фактори мовленнєвої взаємодії. Мотиваційні ситуації визначаються на основі інтеграції когнітивної тапрагматичної ознак. Когнітивний аспект являє собою окрему семантиза-цію загальної сигніфікативної мотиваційної ситуації і полягає у встанов­ленні мотиваційних зв'язків, у той час як прагматика визначає вибір фор­ми вираження мотивації залежно від контексту висловлювання. Це вияв­ляє себе у вираженні іллокуції або як сигнал психологічного стану мов­ця, в якому він знаходиться внаслідок розподілу соціальних ролей у си­туації спілкування.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16