М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 67

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Література:

1.    Бо Я. Функции антонимии в художественной и научной речи (на мате_
риале поэзии В. Я.
Брусова и научных сочинений Л. В. Щербы): дис. ... канд.
фил. наук: 10.02.01 /
Бо Ян. - Москва, 2004. - 211 с.

2.  Комиссаров В. Н. Проблема определения антонима // Вопросы
языкознания. - 1957. - № 2. - С. 49_58.

2. Новиков Л. А. Антонимия в русском языке. - М.: МГУ, 1973. - 290 с. 4. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. -Полтава: Довкілля_К, 2006. - 716 с.

4. Onse D. A. Lexical Semantics. - Cambridge: CUP, 1997. - 314 p.

4. Jackson H. Words and their Meaning. - London: Longman, 1988. - 280 p.

7. Murphy M. L. Semantic relations and the lexicon. - Cambridge: CUP, 2003. - 304 p.

Webster's New Dictionary of Synonyms. - Springfield: Merriam_Webster Inc., 2000. - 909 p.УДК 81'271 + 801.6

Мирончук Т. А.,

КНУ імені Т.Г.Шевченка, м. Київ, Одарчук Н. А.,

ВНУ імені Лесі Українки, м. Луцьк

ОПОЗИТИВНІ ВІДНОШЕННЯ ЯК СЕМАНТИЧНИЙ ҐРУНТ ПРЕВЕНТИВНИХ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ

У статті досліджується клас превентивних мовленнєвих актів, а також фактори, які спричиняють їх появу. Доводиться, що семантич­ною основою превентивів є категорія заперечення. Будучи одиницею ді­алогової взаємодії, превентиви базуються на опозитивних відношеннях.

Ключові слова: превентивні акти, респонсивна репліка, категорія за­перечення, опозитивні відношення.

The article studies preventive speech acts as well as the factors which cause their appearing. The category of negation serves their semantic basis. Being a unit of the dialogue interaction preventives are based on the relations of opposition.

Key words: preventive speech acts, response, the category of negation, the relations of opposition.

Дослідження у сфері лінгвістики спілкування зосереджуються на все_ бічному вивченні одиниць діалогічного мовлення [6] на ґрунті соціаль_ ного контексту [7] через фактор міжособистісної взаємодії [3], та ме_ ханізми заперечення, серед яких знаходять своє місце превентивні ви_ словлення. Прагматичний аналіз висловлень передбачає виявлення зміс_ тового боку мовленнєвого акту з урахуванням елементів інтенційного, інформаційно_модального, пресупозиційного, імплікативного, іллоку_ тивного та пост- іллокутивного планів [11].

Актуальність обраної теми визначається загальною спрямованістю лінгвістики на вивчення функціонування мови та мовлення, всебічний аналіз мовленнєвого акту із залученням широкого екстралінгвістично_ го контексту. Назрілим є вивчення взаємодії факторів, які спричиняють появу та функціонування превентиву. Метою статті є визначення семан_ тичного ґрунту превентивів шляхом виявлення особливостей функціону_ вання превентиву як полііллокутивної одиниці мовлення. Поставленою метою передбачено коло конкретних завдань: виявити смислотворчий фундамент превентивів; визначити місце превентивів у площині спону_ кальності; встановити роль категорії заперечення і опозитивних відно_ шень у формуванні превентивних мовленнєвих актів.

Превентив нами визначається як макроакт, іллокутивна сила яко_ го полягає у попередженні дій, небажаних для одного з мовців. Він є

© Мирончук Т. А., Одарчук Н. А., 2010реплікою_реакцією, що вказує на неприйняття змісту стимулу та вира_ жає або небажання мовця виконати адресований йому запит дії, інфор_ мації, точки зору або ж бажання не допустити їх у майбутньому. Превен_ тив як макроакт об'єднує низку мовленнєвих актів. До них належать акти відмови, погрози, попередження та заборони [10]. їх спільним тлом є кін_ цеві характеристики іллокуції - усунення передбачуваної несприятливої ситуації на підставі виявленої неприхильності мовця до партнера чи його наміру. Наприклад:

"What did they do?" Jondalar asked.

"I just won't talk about it in front of Filonia" [Auel, с. 38] (акт відмови), This particular curry is very hot mind you've been warned [CIDE, с. 73]

(акт попередження),

If you don't say her name I'll knock you down [Brayfield, с. 155] (акт по_

грози),

-   Is that good?

-   Stop asking philosophical questions [Waller, с. 372] (акт заборони). Висловлення, що складають клас превентиву ємні за своїм потенціа_

лом здійснення впливу. Будучи респонсивними одиницями діалогічного мовлення, вони мають своєю ціллю передачу не раціональної інформа_ ції, що полягає у функції інформування, а передачу спонукання, що ви_ кликає в адресата активізацію перцепторів вольової та емоційної сфер заради зміни його емоційного та вольового стану, а відтак і впливу на сферу цінностей і внутрішній світ комуніканта. Змістовими компонента_ ми превентиву є такі комунікативні елементи як вищість рольового ста_ тусу мовця, владність і лідерство мовця, як сильної вольової мовної осо_ бистості, насадження ним світоглядних орієнтирів, програмування адре_ сата на потрібну лінію поведінки, інтенсивність висловлення, що є ре_ зультатом настійливості і настирливості мовця у досягненні своєї мети.

Превентив, будучи актом попередження небажаних результатів, є респонсивною дією на стимул і йде в розріз із очікуванням автора стиму_ лу, тому зміст превентиву витікає з опозитивного характеру відношень стимул :: реакція і спирається на операцію прямого чи опосередковано_ го заперечення. Поняття заперечення поєднує два типи інформації: ло_ гічну, представлену значенням інакшості, нетотожності чи небуття [4, с. 17] і прагматичну, представлену семантичним відтінком негативності [9, с. 83]. З точки зору структурно_змістової організації превентиви засно_ вуються на операції логіко_граматичного заперечення, як роз'єднаності з реплікою_стимулом і закреслення пропозиції стимулу.

Стосовно прагматики превентиви, будучи протидією на стимул, вира_ жають негативне ставлення мовця до теми чи автора стимулу, відтворю_ ючи небажання першого виконати запит. Йдеться про те, що превентиви не позбавлені семантики негативності. Тобто у площині оцінності пре_вентив у значенні небажання мовця виконати запит уявляється протиді_ єю на негативно значимий йому зміст стимулу.

Дослідження внутрішньої семантики висловлення є недостатнім для зрозуміння його сутності як ланки комунікативного ланцюга. Будучи одиницею діалогової взаємодії, висловлення набуває статусу репліки, як структурно_змістової одиниці діалогічної єдності, і збагачується зміс_ товно не лише відповідно до своєї семантико_граматичної організації, а й відповідно до логіко_синтаксичного зв'язку з іншою реплікою [1, с. 177].

Превентиви, будучи респонсивними за природою і репрезентуючи точку зору, що не узгоджується, а йде врозріз стимулу, засновуються на опозитивних відношеннях. Своїми витоками опозитивні відношення ма_ ють відношення різниці [8, с. 4]. Інтерпретація комунікантами одного й того ж референта мовної ситуації зумовлює виникнення невідповіднос_ ті компонентів смислової структури, що у діалогічному мовленні вияв_ ляється у різній мірі неоднаковості понять (поглядів, позицій, налашто_ ваності, інтенційних настанов). Смислова невідповідність спричиняє ви_ никнення опозитивної реакції, яка проявляється не лише інакшою точ_ кою зору, що суперечить стимулу, але й ознакою довільності вибору, не_ очікуваністю та небажаністю реакції [12, с. 85].

Об'єднувальною підвалиною різних типів опозитивних відношень виступає категорія протиріччя, як універсальний спосіб виразу буття і зв'язків [5, с. 120]. Цією категорією інтегруються відношення протилеж_ ності, протиставлення та контрадикторності, які є смислотворчим фун_ даментом превентиву, та складають опозицію стимулу, який передає спонукання чи запит дії. У філософії визначається, що відношення про_ тилежності виникають при операції зіставлення контрарних (полярних) сутностей; відношення протиставлення мають місце при операції зістав_ лення неоднорідних, неоднакових сутностей, але не полярних; а відно_ шення контрадикторності з'являються при операції зіставленні однако_ вих (тотожних) сутностей [2, с. 11].

Оскільки відношення протилежності породжують зміст роз'єднаності за рахунок зіставлення виключаючих понять, то опозицію директив :: превен_ тив можна змоделювати на зразок Зроби :: Не зроблю, у якій протичлен по_ значає відсутність предикованої ознаки. Така опозиція має місце за наявнос_ ті спонукального стимулу та експліцитної відмови чи заборони. Наприклад:

"In the name of God," said the priest, "if you're a Catholic Christian you've got to expect to suffer."

"I can't go against my nature," said Lou [Spark, с. 59].

Наявність у лексико_семантичній структурі стимулу суб'єкт предикатної основи you've got to, якою передається спонукання, і прото_ типу відмови I can't у респонсивній репліці формує бінарну опозицію ви_ ключеності полярних сутностей, як то Do it:: I won't.Опозиція реплік директив :: превентив, які демонструють відношення протиставлення, має своєю основою операцію порівняння, якою сутнос_ ті протистоять не контрарно, а пригранично, тобто зіставляються граду_ ально. Відповідно таку опозицію складають не виключаючі, а неоднако_ ві поняття, а при їх порівнянні визначається міра подібності/ відмінності чи співпадіння. Ця опозиція породжує зміст розузгодженості сутностей. Стверджується, що відношення протиставлення імплікують не виклю_ ченість, а альтернативу, і ставлять протичлен у залежність від обставин:

Let me go.

Not until you've apologized for being nasty to everyone [Osborne, с. 411].

У цьому зв'язку опозицію директив :: превентив можна змоделюва_ ти на зразок Зроби :: Ні, якщо, протичлен якої формує зміст інакшості, як неповноти відміни. Опозиція набуває таких ознак також, коли дирек_ тив виражає спонукання недирективно (через інформування чи виражен_ ня точки зору), і, відповідно, коли превентив виражений актами поперед_ ження чи погрози.

Якщо попередньо описаною опозицією на базі протиставлення вияв_ ляється несхожість різнорідних ознак, то опозицією, засновуваною на контрадикторних зв'язках, розкривається несумісність тотожностей. Ан_ тагонізм однакових сутностей проявляється у результаті їх контактно_ го/ суміжного протистояння, що викликає опірність. Опозицію стимул :: превентив можна змоделювати на зразок: Зроби :: Зроби. Змістом такої опозиції є дія проти дії на підставі акту уподібнення [2, с. 9_10], де пре_ вентив, як протичлен спонукання, представлений зустрічним запитом дії, контрспонуканням наприклад: "Don't boss me, my girl." "You don't order me about" [Christie, с. 327].

Таким чином, опозицію директив :: превентив можна розглядати як таку, що розгортається за принципом побудови антонімічного ряду, у якому протилежні сутності протистоять як крайності, набуваючи зміс_ ту взаємовиключення; протиставні сутності розміщуються у проміжку логічного ряду, набуваючи характеристик неоднаковості; контрадиктор_ ні - зіставляються контактно як несуміщувані, на підставі однаковості чи тотожності ознак.

1.Отримані підсумки аж ніяк не вичерпують досліджуваної проблеми. Наділяючи превентив характеристиками неприйняття стимулу, в подаль_ шому можна простежити варіативність його змісту в залежності від осо_ бливостей стимулу, від соціального, вікового, гендерного статусу мовців та від конкретного комунікативного завдання.Арутюнова Н. Д. Феномен второй реплики или о пользе спора // Логи_ ческий анализ языка. Противоречивость и аномальность текста. - М.: Наука, 1990. - С. 175_189.

2.Арутюнова Н. Д. Тождество и подобие (Заметки о взаимодействии кон_ цептов) // Тождество и подобие: сравнение и идентификация. - М., 1990. -С. 7_32.

3.Арутюнова Н. Д. Речеповеденческие акты и диалог // Язык и мир чело_ века. - М.: Языки русской культуры, 1998. - С. 643_660.

4.Бондаренко В. Н. Отрицание как логико_граматическая категория. - М.: Наука, 1983. - 212 с.

5.Варшавская А. И. Смысловые отношения в структуре языка (на матери_ але совр. англ. яз.). - Л.: Изд_во ЛГУ, 1984. - 135 с.

6.Галактионова И. В. Средства выражения согласия / несогласия в русском языке: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01 / Моск. гос. ун_т им. М. В. Ломоно_ сова. - М., 1995. - 242 с.

7.Крысин Л. П. Социальная маркированность языковых единиц // Вопросы языкознания. - 2000. - № 4. - С. 26_42.

8.Малімонова Н. В. Опозитивна реакція в сучасній англійській мові: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Харк. нац. ун_т ім. В. Н. Каразіна. - Харків, 1996. - 182 с.

9.Маркелова Т. В. Оценка и оценочность // Семантическая структура сло_ ва и высказывания. - М., 1993. - С. 107_ 113.

 

10.Почепцов Г. Г. Прагматический аспект изучения предложения // Иностранные языки в школе. - 1975. - № 6. - С. 15_26.

11.Сусов И. П. Семантика и прагматика предложения: Учеб. пособие. -Калинин: КГУ, 1980. - 51 с.

Pomerantz A. Agreeing and Disagreeing with Assessments: Some Features of Preferred / Dispreferred Turn_shapes // Structures of Social Action. Study in conversation analysis. - Cambridge, 1984. - P. 57_101.Михайленко В. В.,

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

РАНГОВА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Стаття присвячена реконструкції концепту ранг в картині світу, мо­делюванню концептосфери та семантизації концепту в англомовній кар­тині світу. У ході використання методів семантичного аналізу отримано лексико-семаничне поле рангу, що слугуватиме основою для подальшої ка-тегоризації семантичного простору, де в центрі знаходиться мовець.

Ключові слова: концепт, концептосфера, сематизація, категориза-ція, антропоцентричний, поле.

The present paper is focused on reconstructing the concept rank and its conceptual system. The units which can verbalize the concept constitute a lexical-semantic domain, where a nucleus and peripheries are defined with the help of semantic analyses. The domain can be employed for a further categorization of language semantic space with the speaker in its centre.

Key words: concept, semantizing, categorizing, anthropocentric, domain.

Вступ до проблематики

Мовознавство у пошуках свого предмету не може обійти основне пи_ тання філософії - про відношення мислення до буття, про відношення ідеального до матеріального, об'єктивного до суб'єктивного. Поняття мовної картини світу дві взаємопов'язані, хоча і різні ідеї: (1) картина світу, запропонована мовою відмінна від наукової; (2)кожна мова малює свою картину. Реконструкція мовної картини світу є одним із важливих завдань сучасної лінгвістичної семантики. Протиставлення універсума світу людини знаходиться у витоках мови. Ключовим у триаді " світу, людини та мови" є людина [4, с. 47_49].

Теоретичне обґрунтування

Антропоцентричний підхід до вивчення мовних одиниць пов'язаний з впливом політичних, культурних і соціальних факторів на розвиток мови у ХХ столітті. Антропоцентризм є одним з домінуючих принци_ пів світогляду людства протягом багатьох століть. Виникнення антропо_ центризму належить до античної епохи. Пізніше антропоцентризм від_ родився в гумбольдтовській традиції. Античні концепції були сприйняті В. Гумбольдтом опосередковано, як асимільоване знання, однак антро_ поцентризм В. Гумбольдта не знайшов послідовного втілення в лінгвіс_ тиці. Антропоцентризм став особливо помітним у науці в останні деся_ тиріччя XX століття і стимулював швидкий розвиток міждисциплінар_ них гуманітарних досліджень, в основі яких лежить триєдність "люди_ на - мова - культура".

© Михайленко В. В., 2010Відомо, що мова є атрибутом виключно людини. Одночасно людина знаходиться у центрі картини світу, зображеній мовою. Мова викорис_ товує людину як точку відліку для опису різних рис - простір, час, роз_ мір, форму місце розташування. В залежності від різних обставин мо_ вець може виступати як суб'єкт мовлення (мовець), суб'єкт свідомості, сприйняття, волі,, емоцій, або як фізичне тіло, що займає певне положен_ ня у просторі. Фігура людини мовця є також центральною для категорій дейксису, часу та модальності.

І. Г. Ольшанський зазначає, що "принцип антропоцентризму виявля_ ється в двох аспектах: перший - "людина в мові", де він виступає як фор_ ма свідомості і транслятор культури, другий - "мова в людині", що є мі_ рою всіх речей, в тому числі мови та культури" [7, с. 30]. Антропоцен_ тризм як методологічний принцип є важливим для сучасних лінгвістич_ них досліджень, які здійснюються в когнітивній парадигмі знань, і по_ лягає в тому, що наукові об'єкти вивчаються, перш за все, відповідно до їх значення для людини, за їх призначенням у її життєдіяльності, за їх функціями в розвитку людської особистості

У лінгвістиці антропоцентричний принцип пов'язаний зі спробами роз_ глядати мовні явища в межах діади "мова та людина". Ю. М. Караулов підкреслює, що не можна пізнати мову саму по собі, не звернувшись до її творця, носія, користувача - до людини, конкретної мовної особистості [5].

У сучасній когнітології домінує думка про те, що в основі різних струк_ тур знань про світ лежить концепт - одиниця ментальної інформації. Згід_ но з найбільш відомим визначенням О. С. Кубрякової, концепт - це одини_ ця "ментальних чи психічних ресурсів нашої свідомості й тієї інформацій_ ної структури, що відбиває знання та досвід людини" [6, с. 146].

Постановка питання

Концепт розглядають як одиницю ментального процесу, яка кодуєть_ ся в мові та відображає передусім елементи категоризації світу. Він існує в ментальній сфері людини (її свідомості) як сукупність знань та інфор_ мації про актуальний та ймовірний стан справ у реальному світі у кон_ тексті емоцій, переживань, асоціацій. Усвідомлення його як ментально_ го утворення не тільки уможливлює реконструювання ментального світу носія концептуальної системи, світу носія концептуальної системи, світу його психічного складу, але й відтворення його етнокультурного образу. Кожна мова віддзеркалює певний спосіб сприйняття й організації (кон_ цептуалізації) світу. Представлені всі значення утворюють певну систе_ му поглядів - колективну філософію, яка стає домінантною для всьо_ го мовного соціуму. Спосіб концептуалізації, притаманний даній мові, є універсальним і в той же час національно специфічний. Відповідно, носії різних мов бачать світ по_різному, через призму своїх мов.

Завдання даної розвідки - концептуалізація rank в англомовній кар_тині світу та його семантизація в системі англійської мови. Термін "кон_ цепт" корелює з терміном "поняття", оскільки знання людини, які за_ кріплені в понятійній формі й представляють репрезентацію об'єкта через поняття - опрацьований наукою концепт. На основі цього О.В. Афанас'єва визначає концепт, як "фрагмент світу, зупинений когнітив_ ною структурою, що частіше за все виступає у вигляді групи концеп_ тів, які, у свою чергу, виступають у ролі значення слів" [3, с. 7]. Кон_ цепти розкриваються в значеннях одиниць мови [2, с. 118], для чого роз_ роблений концептуальний аналіз, як головний метод логічного аналізу мови когнітивної лінгвістики, що передбачає моделювання (з застосу_ ванням різних метамов або природної мови) й опис концептів - інформа_ ційних структур свідомості, які виступають структурованою сукупністю вербальних і невербальних знань про об'єкт концептуалізації. Одним із розповсюджених прийомів реконструкції мовної картини світу є аналіз метафоричної сполучуванності слів з абстрактною семантикою, який ви_ різняє конкретний образ, який порівнюється у наївній картині світу з да_ ним абстрактним поняттям. Даний метод використаний нами для побу_ дови концептосфери "rank" в англомовній картині світу. Деякі дослідни_ ки диференціюють концепти за ступенем узагальнення, поділяючи їх на конкретно_чуттєві образи, уявлення, схеми, поняття, прототипи, фрей_ ми, сценарії (скрипти), гештальти [7, с. 14]. Щодо структури, концепт ви_ значають як складну ментальну репрезентацію, утворену кількома кау_ зально пов'язаними елементарними репрезентаціями, які, у свою чергу, формуються внаслідок первинної взаємодії людини із середовищем [10, с. 215], тобто концепт народжується як образ, але, поступово перетворю_ ється з чуттєвого образу у власне розумовий [11, с. 215]. Новітні розробки

Кожен концепт, що є квантом структурного знання, можна встановити завдяки словниковим дефініціям, які охоплюють різні мовні засоби репре_ зентації. Як стверджує О. Селіванова, його ознаки під час вербалізації по_ стають як семи, що набувають загальнонаціонального, варіантного, групо_ вого й індивідуального характеру, закріпленого за певним способом мовної реалізації, який фіксує, зберігає й передає концептуальні та емоційно_оцінні уявлення конкретного суспільства чи особи про навколишній світ [9, с. 102].

Реконструкцію концептосфери rank необхідно почати з аналізу енци_ клопедичного визначення, що дасть можливість побудувати її як авто_ номний конструкт [див. концептуальний аналіз: 1, с. 169_172]. Так, на_ приклад, енциклопедія World Book у військовому дискурсі визначає rank як authority "повноваження". Rank вживається для визначення рангу офі_ цера, а для іншого складу - rating або grade, зазначені номінації підкрес_ люють duties "обов'язки" та power "владу". У США Конгресс встанов_ лює військові ranks і grades тa регулює аppointments і promotions.
При поглибленні категоризації світу (військовий, наприклад, private, major, colonel, general, цивільний, наприклад, head, manager, CEO; ди_ пломатичний, наприклад, attache, consul, emissary, secretary, envoy, ambassador; церковний, наприклад, preacher, minister, chaplain, pastor, vicar, , rector, parson, curate, deacon, priest, father, bishop; освітянський, на_ приклад, teacher, tutor, lecturer, assistant/associate/full professor; медичний, наприклад, medic, nurse, doctor, general practitioner, surgeon; геральдич_ ний, наприклад, gentry, count, lord, duke та ін. фрагменти) ми деталізуємо дану концептосферу, див.:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16