М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 69

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Флоризм бриндуша, який використано у діалектній формі (наукова назва шафран) у мовностилістичній системі М. Вінграновського репре­зентує асоціативне сприйняття жінки: "Що сама тоненька, як бринду-ша, бистроцвітна, як бриндуша, теж... Придушила душу й далі душиш, дихать мені, диху не даєш..."[4, с. 152].

Отже, флоролексеми у поезії М. Вінграновського складають важливу лексико-тематичну парадигму синергетичної системи мовно-образногосвіту поета, де флористичний компонент позначає власне пейзажні реа­лії, а також поняття, образи духовного світу людини, внутрішні почуття, сенс людського буття.

Література:

1.Андрієнко Л. О. Генеза та особливості структури поетичної метафори бароко: Автореф. дис. ... канд. ф. лол. наук. - К., 1997. - 24 с.

2.Беценко Т. П. Структура і поетичні функції атрибутивних словосполу­чень у поезіях шістдесятників: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. - К., 1999. - 20 с.

3.Варич Н. Структура метафори в поезії Б.- Антонича: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. - Х., 1998. - 17 с.

4.Вінграновський М. С. Вибрані твори. - К.: Дніпро, 1986. - 326 с.

5.Голоюх Л. В. Порівняння як структурно-стилістичний компонент худож­нього тексту (на матеріалі сучасної української історичної прози): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. - К., 1996. - 20 с.

6.Дубовик О. Ю. Образы флористики в художественном тексте (на матери­але американских поэтических произведений ХХ в.): Автореф. дисс. канд. фи­лол. наук. - Одесса, 1997. - 16 с.

7.Калашник В. С. Українська поетична фразеологія афористика поетичної мови пожовтневого періоду: Автореф. дис. ... доктора філол. наук. - Дніпро­петровськ, 1992. - 40 с.

8.  Климкова Л. А. Ассоциативное значение слов в художественном
тексте // Филологические науки. - 1991. - 1. - 106 с.

9.    Коломієць І. І. Стилістичні функції флоролексем в українській поезії ІІ
половини ХХ століття. Дис.
... канд. ф лол. наук. - Умань, 2002. - 240 с.

10.Нечитайло О. І. Шумлять над потічком смереки... // Культура слова. -1978. - Вип. 15. - 60 с.

11.Олійник Г. Мовотворчість поетів-вісімдесятників // УМЛШ. - 1993. -2. - 40 с.

12.Фещенко М. М. Я - ромашка, я - проста ромашка... // Рідне слово. -1973. - Вип. 7. - 42 с.

Шамота А. М. Назви рослин в українській мові. - К.: Наукова думка, 1985. - 162 с.УДК 811.111'02'366.52

Мойсей Л. Т.,

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, м. Чернівці ТРАНЗИТИВНІ РОДОВІ МАРКЕРИ

У статті досліджується категорія роду англійської мови у ранньо-середньоанглійському та середньоанглійському періодах розвитку мови. Основна увага зосереджена на виокремленні рівнів вираження роду та визначенні ядерних засобів маркування категорії у досліджуваних періо­дах. З'ясовано, що рівні залишаються величиною сталою, проте зміню­ється домінанта. Встановлено причини зсуву категорії з граматичної до семантичної парадигми.

Ключові слова: категорія роду, флексія, редукція, лексичний рівень, ранньосередньоанглійський період, середньоанглійський період.

The article deals with the category ofgender in the Early Middle and Middle English periods. The attention is focused upon the levels of gender expression and distinguishing the nucleus means of gender marking in the periods under analysis. It is proved that the levels remain constant value while dominant units change. The causes of the category shift from the grammatical paradigm to semantic paradigm are defined.

Key words: category of gender, flexion, reduction, lexical level, Early Middle English period, Middle English period.

Зміни, які відбуваються у мові прямо пропорційно, залежать від змін у соціумі. Середньоанглійський період, як зазначає О. І. Смирницький, відомий двома історичними подіями: скандинавські набіги (які почалися ще з кінця VIII ст.) та норманське завоювання (1066 р.) [5, с. 7-8]. Ці по­дії значною мірою вплинули на розвиток англійської мови.

А. Курзан виділяє три основні риси у мові середньоанглійського періоду:

1) редукція флексій у парадигмах всіх частин мови, що призводить до морфологічних втрат та поступового встановлення фіксованого по­рядку слів;

2) втрата граматичного роду та становлення семантичного роду;

3) значний вплив скандинавських, французьких та латинських запо­зичень, які назавжди змінили природу англо-саксонської мови.

За словами А. Курзан, перехід від давньоанглійської до середньоан-глійської є найбільш важливим для вивчення і є найменш висвітленим у сучасній лінгвістиці [8, с. 31-32]. На нашу думку, перехідні періоди вка­зують на зародження нових явищ у мові. Вивчення цих явищ зумовлює актуальність нашої роботи.

Метою нашого дослідження є встановлення змін, яких зазнала кате­горія роду у ранньосередньоанглійський та середньоанглійський періоди.

Завданням дослідження є виокремлення рівнів її вираження та вста-

© Мойсей Л. Т., 2010новлення домінантних та периферійних засобів маркування у зазначе­них часових зрізах.

У давньоанглійській мові категорія роду входить у парадигми імен­ника, прикметника, займенника, числівника та виражається морфологіч­но, лексично та синтаксично. Через те, що давньоанглійська мова була синтетичною, флексії та суфікси були основними категоріальними озна­ками граматичного роду. Морфологічний рівень був домінантним. Ряд відхилень, зареєстрованих нами на кожному з рівнів у давньоанглій-ський період розвитку мови, дає поштовх до процесу змін у системі ви­раження роду, але не до повного зникнення категорії (див. статтю "Вер-балізація родового концепту у давньоанглійській мові").

Ранній середньоанглійський період, який виділяє Т. А. Расторгуєва [4, с. 50-55] та ін. (мова після Нормандського завоювання XI ст.)- це пе­ріод великих змін на всіх рівнях мови, зокрема лексичному та граматич­ному. Англійська мова перебуває під впливом скандинавської та фран­цузької, що позначилось на лексичному складі та граматичній системі мови. За твердженням О. І. Смирницького, англійська мова та сканди­навські мови були схожими. Вони походять із однієї прамови - індоєв­ропейської. В. Н. Ярцева підкреслює, що між англійською та скандинав­ськими був тісний генетичний зв'язок, що зумовив неможливість етимо­логічного розкриття багатьох середньоанглійських лексем [6, с. 107]. Но­сії двох різних мов розуміли одні одних. Отже, семантичне значення сло­ва домінувало, розбіжності існували лише у граматичній системі. У ре­зультаті зіткнення двох різних систем словозміни жодна система не збе­реглась [5, с. 11]. Скандинавські діалекти прискорили процес послаблен­ня ненаголошених флексій і розпад системи відмінювання, який розпо­чався ще в кінці давньоанглійського періоду. Р. Клеборн свідчить про вплив французької мови на англійську [7, c. 114-115]. Труднощі виника­ли, коли один і той самий іменник у двох мовах належав до різних родів. Прикметники в обох мовах відмінювались за родами і мали різні відмін­кові флексії. Співіснування двох мов, двох граматичних систем призво­дить до збереження семантичного ядра (кореня) проте, редукції флексій.

 

Таблиця 1. Редукція флексій

давньоанглійські флексії

ранньосередні та середньоанглійські флексії

a(s) e(s)/(n)

o(n) ^^^^

u(m) [^^^ІІ^^

XI-------------------------- XIV ст.

e        /э/ 0

>     ►Як зазначають І. П. Іванова та ін. [3, c. 108], усі ненаголошені голосні у написанні позначаються голосною е; у вимові це був нейтральний го­лосний /э/. Наприклад: care /э/, stones /э/, tale /э/, body /і/. До кінця XIV ст. кінцеве ненаголошене /э/ почало повністю зникати у вимові проте, за­лишилось при написанні. Разом з ненаголошеними голосними у кінцево­му складі редукувались і приголосні. Отже, процес редукції флексій від­бувся і вплинув на систему вираження роду.

У парадигмі відмінювання іменників флексії редукувались настіль­ки, що вирізняли тільки множину -es: stone(s) та родовий відмінок -es stones. Групи іменників з основою на -а- об'єднались у чоловічий рід. Більшість іменників неістот приєднались до парадигми середнього роду. Проте деякі іменники - неістоти, які належали до парадигми жіночого роду, зберігають рід в сучасній мові (назви суден, країн). Середній рід почав переважати у парадигмі іменників завдяки запозиченням, які уві­йшли в мову у ранньосередньоангійський період [9, c. 301].

Серед запозичень із французької мови були також суфікси які мар­кують іменники жіночого роду і сьогодні: -ess, -ette, -enne, наприклад, shepherdesse, countesse. That she wold be goode lady and maystresse [The Assembly of Ladies, 445]. Так, іменник жіночого роду з суфіксом -en(-in) - gydin набув нового суфіксу і став goddesse [2, c. 149; 5, c. 134]. Су­фікс -estre був замінений також на суфікс -ess. Ряд французьких іменни­ків у лексиці англійської мови, без родового маркування спричинив пе­ревагу біологічного роду.

Прикметники ще деякий час зберігають родову парадигму, завдяки чому, іменники узгоджувались з прикметниками у роді. Згодом ослабле­ні флексії прикметників нівелювались і викликали послаблення функції родового маркеру. Прикметники втрачають морфологічне узгодження з іменником і перетворюються у незмінну частину мови [1, c. 136-137]. Порядок слів у реченні стає більш фіксованим, прикметник стає у препо­зицію до іменника і морфологічно не детермінує його: sotell wyle (subtle ruse), [Above All Thing Thow Arte a Kyng, 34], Holy Kyrke (holy church) [Athelston, 5].

Біологічний фактор статі виходить на перший план при встановленні роду іменника. Згідно нашої гіпотези про те, що ядром поділу іменників за родами завжди є поділ на чоловічу та жіночу стать, система біологіч­ного роду, яка лежала в основі морфологічного рівня як домінантного у давньоанглійській мові, у середньоаглійській починає посилюватись [8, c. 44]. Рід почав залежати від біологічного фактору, і тому з'явився по­діл іменників на істоти та неістоти. Істоти подалі поділялися на іменни­ки, які позначали людей: чоловічу та жіночу стать.
У давньоанглійській іменник належав до певного роду, і, як ми вста­новили без чітких правил, у середньоанглійському, як видно зі схеми 1, ядром поділу іменників є поділ на істоти та неістоти з подальшим лексико-семантичним вираженням.

Що стосується займенників, то всі за виключенням особових, втрати­ли категорію роду. Вибір займенника третьої особи однини he/she зале­жав від того, чи іменник позначає людину, та чоловічу чи жіночу стать. До 1170 року було чітко визначено, якщо референт - людина, то природ­ній рід домінував, у іншому випадку обидві системи мали перевагу - і граматична, і понятійна. Займенник третьої особи однини heo спростив­ся до XII ст. до форми he і співпав з займенником третьої особи однини чоловічого роду he. Щоб запобігти розбіжностям, форма жіночого роду спочатку була замінена формою вказівного займенника жіночого роду seo яка згодом перейшла у scce, sche та she. З'являються присвійні за­йменники min, thin, hir/her, his які розрізняють рід. Зі скандинавських мов була запозичена форма they, що полегшало вибір займенника, коли говорилося і про жінку, і про чоловіка: And tegg (they)da commen to de king [Ormulum, 6896]; By a forest gan they mete [Athelston, с. 16]. Вказів­ні займенники, які у давньоанглійській мові розрізняли рід (se, seo, pat).редукувались у означений невідмінюваний артикль the: The kyng arivit in Arane [The Bruce, с. 464], the story telles me [Athelston, с. 19]. Встанови­лись форми this, that, those, these які не розрізняли роду: наприклад, datt wegge (сер.рід) [Ormulum, с. 6422], datt ger (чол. рід) [Ormulum, с. 6506], this lande (сер.рід) [Athelston, с. 125]. That he these werkys hath wroght [Octavian, с. 759]. Вказівні займенники почали вживатися незалежно від роду іменника [1, с. 141].

Б. Стренг [9, c. 301]., М. Тауненд [10, с. 83], О. І. Смирницький, та ін. констатують вже повне зникнення граматичного роду через перехід мови від синтетичної до аналітичної. На нашу думку, категорія роду, як мов­на одиниця, не зникає безслідно, тут відбуваються парадигматичні зсу­ви і домінантні родові маркери переходять на інший рівень. Серед грама­тичних родових маркерів референтами роду на синтаксичному рівні за­лишаються займенники третьої особи однини та суфіксально-марковані іменники, які існували і в давньоанглійський період. Рівні та засоби мар-ування роду залишаються, змінюється домінанта.

Схема 2. Рівні вираження категорії роду у середньоанглійський період

Отже, з початком редукції флексій у парадигмах номінативних час­тин мови та впливом на мову запозичень у ранній середньоанглійський період, система вираження роду змінює морфологічний рівень як домі­нантний у давньоанглійській на лексичний у середньоанглійській мові та рухається в напрямку синтаксичного рівня, що видно зі схеми 2. Якщо в давньоанглійській рід входив у граматичну парадигму завдяки значним морфологічним маркерам та синтаксичній сполучуваності іменника з прикметником, займенником, числівником, які детермінували його, то в середноанглійській почав набувати сили біологічний рід який виражав­ся лексико-семантично, відсуваючи морфологічний та синтаксичний на периферійні рівні. Морфологічні та синтаксичні засоби позначення роду залишаються, а тому, на нашу думку, констатувати, що категорія роду як граматична зникла, неправильно. Семантична парадигма роду стає домі­нантною.За нашими спостереженнями кореляції з займенниками третьої особи однини починають зростати, що вказує на зростання синтаксичного рів­ня вираження роду. Встановити чи синтаксичний рівень є домінантним у ранньоновоанглійській та сучасній англійській мові є завданням нашого подальшого дослідження.

Література:

1.Аракин В. Д. История английского языка / В. Д. Аракин; Учеб. пособие. - 2-е изд. - М.: ФИЗМАТЛИТ, 2003. - 272 с.

2.Верба Л. Г. Історія англійської мови / Верба Л. Г. - Вінниця: Нова кни­га, 2004. - 304 с. Посібник для студентів та викладачів вищих навчальних за­кладів.

3.Иванова И. П. История английского языка / Иванова И. П., Чахоян Л. П., Беляева Т. М.; Учебник. Хрестоматия. Словарь. - СПб.: Лань, 2001. - 512 с.

4.Расторгуева Т. А. История английского языка / Т. А. Расторгуева: Учеб­ник - 2-е изд, стер. - М.: ООО "Издательство Астрель":ООО "Издательство АСТ", 2003. - 348 с., [4] . - На англ. яз.

5.Смирницкий А. И. История английского языка / А. И. Смирницкий [сред­ний и новый период]. Курс лекций. - М., 1965. - 136 с.

6.Ярцева В. Н. История английского литературного языка IX-XV вв. / В. Н. Ярцева. - М.: Наука, 1985. - 246 с.

7.Claiborne R. Our Marvelous Native Tongue: The Life and Times of the English Language / Robert Claiborne. - New York: Times Books, 1983.

8.Curzan A. Gender Shifts in the History of English / Anne Curzan. - New York: Cambridge University Press, 2003. - 223 p.

9.Strang B. M. H. A History of English / Barbara M. Strang. - London: Methuen and Co Ltd, 1970. - 453 p.

10.       Townend M. Contacts and Conflicts: Latin, Norse, and French / Matthew
Townend
// The Oxford History of English: edited by Lynda Mugglestone. - Oxford:
University Press,
2006. - P. 61-85.УДК 811. 161.2'367

Мудрак Я.,

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника

СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНІ МОДЕЛІ РЕЧЕНЬ З ФАКТИВНИМИ ПРЕДИКАТАМИ ПАМ'ЯТІ

Стаття присвячена аналізу семантико-синтаксичної структури ре­чень з фактивними предикатами пам'яті, що передбачає врахування се­мантичного потенціалу фактивних предикатів і звернення до пов'язаних з ними концептів.

Ключові слова: фактивний предикат, концепт "пам'ять", семан­тична структура.

The article is devoted to the analysis of semantic and syntactical structure of sentences with factive predicates of memory taking into consideration predicates' semantic potential and appeal to concepts related with them

Key words: factive predicate, concept "memory", semantic structure.

Термін "фактивність" (і "фактивні предикати") увійшов у лінгвіс­тику після дослідження мовознавців братів Поля і Кароля Кіпарських, які, аналізуючи семантичну природу дієслів і особливості їх функціону­вання у реченнях, протиставляли фактивні дієслова (знати, шкодувати, пам'ятати) нефактивним (думати, вважати, передбачати), інтерпре­тували поняття фактивної пресупозиції, а фактивне дієслово визначали як дієслово з пресупозицією істинності залежної пропозиції [15]. Так, ре­чення Знає і про те, що в армію Сашка не взяли, бо трохи налягав на ліву, трохи пошкоджену ще в дитинстві ногу (В. Козаченко) протиставляєть­ся Думає, що в армію Сашка не взяли, бо трохи налягав на ліву, трохи пошкоджену ще в дитинстві ногу, оскільки в першому реченні предикат знати вказує на істинність залежної пропозиції (те, що Сашка не взяли в армію - факт), у другому реченні нефактивний предикат думати не ви­конує такої функції, і залежна пропозиція отримує статус припущення

Аналіз лінгвістичних концепцій [1; 2; 4; 7; 14; 15], що передбачають різноманітні підходи та критерії виділення фактивних предикатів, і зі­браного мовного матеріалу дають змогу визначити наступні критерії ви­ділення фактивних предикатів: 1) функціонування у поліпропозитивно-му реченні, оскільки фактивний предкат фіксує відношення мовця до факту об'єктивної дійсності, у реченні він знаходить вираження у вигля­ді залежної пропозиції; фактивний предикат, відповідно, займає позицію матричного (головного) предиката; 2) наявність у семантиці предиката семантичного компонента знання; 3) пресупозиція істинності залежної пропозиції; 4) неможливість сполучення з прислівниками хибно, помил­ково, неправильно, некоректно.

© Мудрак Я., 2010Семантично фактивні предикати поділяємо на когнітивні, серед яких виділяємо: 1) фактивні предикати знання: знати, відати, відомо, дізна­тись, довідатись, взнати; 2) фактивні предикати розуміння: розуміти, зрозуміти, усвідомити, усвідомлювати, зрозуміло; 3) фактивні предика­ти пам'яті: пам'ятати, пригадати, згадати, забути і емотивні фактивні предикати (радіти, шкодувати, дивуватись), семантика яких пов'язана з емоційною реакцією суб'єкта на факт об'єктивної дійсності.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16