М І Гнатюк - Наукові записки в 11 - страница 70

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 

Оскільки семантика фактивних предикатів пов'язана з психічною ді­яльністю людини, з пізнанням суб'єктом об'єктивної дійсності, їхній аналіз передбачає звернення до таких концептів, як знання, пам'ять, ро­зуміння, емоція, тобто звернення до здобутків когнітивної лінгвістики, що, у свою чергу, дає змогу розглядати семантику та мовні проблеми за­галом крізь призму пов'язаних із лінгвістикою наук" [5, с. 25], намага­ючись "дати мовним фактам і категоріям психологічне пояснення і так чи інакше співвіднести мовні форми з їх ментальними репрезентаціями і з тим досвідом, які вони в якості структур відображають" [6, с. 9]. Від­так, дослідження фактивних предикатів і смислових структур, які вони утворюють, відповідає тенденції сучасних лінгвістичних досліджень, що спрямовані на виявлення у конкретних синтаксичних структурах екстра­лінгвістичного змісту і встановлення зв'язків і відношень між думкою суб'єкта і фактом об'єктивної дійсності.

Метою статті є логіко-референційний аналіз речень з фактивними предикатами пам'яті на концептуальному та семантико-синтаксичному рівнях. Семантика предиката, конкретизуючись у реченнях, ґрунтуєть­ся на його лексичному значенні з урахуванням смислів, що передаються у вигляді пропозиції.

Концепти знання і пам'яті в онтологічному сенсі тісно взаємодіють між собою. Так, І. Фустер зазначає, що різниця між знанням і пам'яттю дуже незначна, оскільки знання - пам'ять про факти [13, с. 111-112], Р. Шанк і Р. Абелсон стверджують, що усе людське знання базується на по­передньому досвіді, причому новий досвід інтерпретується під призмою попереднього досвіду, а відтак знання і пам'ять знаходяться у тісному зв'язку [16, с. 1].

Спорідненість концептуального вмісту пам'яті і знання можна пояс­нити те, що у більшості контекстів знати=пам'ятати: Добре він знає, здавна знає ту степову корабельню (О. Гончар) Добре він пам'ятає, здавна пам'ятає ту степову корабельню; Я знаю, що таке тил, коли во­рог під стінами города (М. Хвильовий) Я пам'ятаю, що таке тил, коли ворог під стінами города (хоча знати математику не те саме, що пам'ятати математику).

Водночас пам'ять на відміну від знання має ретроспективний ха­рактер, за висловленням М. Фортеск'ю, вона "звернена в минуле", тоб­то змістом пам'яті є все те, що відбулось в минулому [12]. Щодо цьо­го А. Айер висловлює припущення, що пам'ять може співвідноситись і з теперішнім, і з майбутнім. Вчений наводить приклад: астроном може пам'ятати, що затемнення сонця відбудеться у майбутньому [11]. Од­нак, варто зауважити, що інформація про затемнення була усвідомлена суб'єктом у минулому, а відтак він згадує не саме затемнення, а відомос­ті про нього. Так, у реченні Я пам'ятаю, що ми зустрінемось у наступ­ний понеділок о четвертій, суб'єкт пам'ятає не зустріч, що відбудеться, а домовленість про цю зустріч, що відбулась у минулому.

Ретроспективним характером пам'яті можна пояснити неможливість функціонування виразів пам'ятати наперед на відміну від знати напе­ред: За рік господиня померла від сухот. Знала Марія, що запропонує їй господар (Р. Іваничук): аналізуючи ситуацію, що склалась, суб'єкт знав наперед, як вона розгортатиметься.

Л. М. Васильєв наголошує, що пам'ятати, згадати і забути можна тільки те, що збережено в свідомості як знання [3]. Згадаємо український народний іронічний сталий вислів Не знав, не знав і забув, який засвід­чує, що неможливо забути те, чого не знаєш.

Можна погодитись із вченими, які розглядають пам'ять як вмістище (сховище) інформації: У пам'яті я збережу навік і вчительки уважність обережну, і з другом батька бесіду бентежну (М. Бажан); Від рясно­го читання на селі він зберіг, щоправда, в пам'яті силу імен, назв та змістів, але все це було подібне на занедбану бібліотеку, де книжки на­віть на полиці не поставлено (В. Підмогильний). У іншому прикладі: З'ясовуєм подробиці, які чомусь досі не вивітрились з пам'яті, хоча, зда­валось би навіщо, навіщо нам зараз серед цього шаленства хайвею уява виносить десь із глибини душі ту мовби раніш і забуту сагу дитячих літ (О. Гончар) пам'ять осмислюється як сукупність спогадів людини, що знаходиться в глибині душі. Разом з тим пам'ять метафорично може сприйматись як живий організм, котрий здатний зберігати чи втрачати інформацію: Пам'ять найбільше чомусь зберегла, що сталося це в зоря­ну ніч (О. Гончар); Він напружив пам'ять і згадав те, що волів би забу­ти навік (В. Підмогильний).

В. В. Туровський порівнює пам'ять з простором, в якому знаходить­ся різноманітна інформація. Провівши аналогію між дієсловами пам'яті і предметними дієсловами, можна дійти висновку, що пам'ятати означає володіти інформацією, згадати - знайти інформацію, згадувати - шу­кати інформацію, забути - втратити інформацію [8].

Досліджуючи механізми функціонування пам'яті і збереження ін­формації, варто звернутись до відомої гіпотези Дж. Андерсона і Г. Ба-уера, які зазначають, що "те, що носієм спогадів чи знань може бути дещо на зразок внутрішньої фотографії, кіно- чи відеострічки, яку миможемо реактивувати чи відтворити, при нагадуванні образу не має на­укової перспективи" [10, с. 453]. Натомість, згідно з запропонованою концептуально-пропозитивною концепцією, пам'ять містить інтерпрета­цію подій у вигляді концептів, висловлювань, пропозицій.

Подібну думку підтримує і Е. Тульвінг. Аналізуючи довготривалу пам'ять, він виділяє два види знання: процедурне і пропозитивне [17]. Процедурна пам'ять передбачає знання того, як здійснювати дії, що по­требують певних навичок (пам'ятати, як їздити на велосипеді, корис­туватись інтернетом тощо). Пропозитивна пам'ять передбачає знання того, що відбулось і відповідає дійсності, це фактичне знання суб'єкта. Пропозитивне знання Е. Тульвінг поділяє на епізодичне і семантичне. Епізодична пам'ять стосується особистих спогадів людини: Згадала вона все, що бачила в огні пожеж, тікаючи од німців через всю Вкраїну - по­палену, розбиту, поруйновану (О. Довженко); Лукія пригадує, як в один із своїх приїздів капітан привіз Віталикові для забави мавпеня (О. Гончар).

Семантична пам'ять передбачає запас знань, усвідомлених людиною незалежно від місця і часу: Я знаю/ пам 'ятаю, що обманювати - погано. Такий підхід дає підставу припустити, що пропозитивна пам'ять стосуєть­ся подій, явищ, ситуацій, сприйнятих і зафіксованих людською свідоміс­тю у вигляді фактів, і реалізується у реченнях з фактивними предикатами.

Згідно з концепцією У. Чейфа, знання (інформація) знаходиться в ак­тивному чи неактивному стані, у різні періоди часу воно "включається" або не "включається" у потік свідомості людини, але і у першому і у дру­гому випадку існує у свідомості людини [9, с. 37-38].

Отож, речення типуХпам'ятає, що Q = у певному часовому відрізку Х володіє знанням щодо факту Q: Я пам'ятав, що в своїх барвистих роз­повідях про Одесу Береговенко ніколи не згадував про зв'язківця-жінку (Ю. Збанацький). У цьому реченні пам'ятати = знати, володіти досто­вірною інформацією.

Х забув, що Q = У певному часовому відрізку Х втратив знання щодо факту Q, що, однак, не впливає на реалізацію Q: Магда враз забула, що посварилась з товаришками (Ю. Збанацький): Магда посварилась з това­ришками - факт об'єктивної дійсності, що мав місце, -Магда знала про це - Магда забула цей факт.

Х згадав, що Q = Х у певному часовому відрізку Х відтворив зна­ння щодо факту Q: Я згадала, що сьогодні день відпочинку бібліотекарів (М. Хвильовий): суб'єкт володів знанням щодо факту сьогодні день від­починку бібліотекарів і відтворив його; І тоді їй пригадалася призабута розповідь діда Корнія (М. Стельмах): суб'єкт знав зміст розповіді діда Корнія і відтворив цей факт.

На нашу думку, пропозитивна пам'ять - пам'ять суб'єкта про усвідом­лені факти дійсності - найтісніше пов'язана з пропозитивним знанням,що у свою чергу пояснює взаємозаміну предикатів пам'ятати і знати: Домашні знали, що була вона мимовільним свідком (І. Вільде) - Домашні пам 'ятали, що була вона мимовільним свідком. Якщо ж знання стосується обізнаності у чомусь, розуміння принципів чи механізмів (знання-вміння), заміна знати на пам 'ятати неможлива: знаю математику Ф пам 'ятаю математику; знаю, як працює метро Ф пам 'ятаю, як працює метро.

Взаємозамінними є предикати знати і пам'ятати у заперечних кон­текстах: Не знаю, хто ти, де живеш (Л. Костенко) — Не пам'ятаю, хто ти, де живеш. І перше і друге речення фіксують факт незнання суб'єкта.

Однак знання факту, що забувся, ще не гарантує його пригадуван­ня: Миготить щось - от-от усе пригадаю... Проте ніяк не впіймається, тікає од мене, як птах (С. Васильченко). Часом суб'єкт може відтвори­ти у пам'яті тільки фрагмент цілісної картини. Таке епізодичне пригаду­вання реалізується у конструкціях з пригадую/згадую/пам'ятаю тільки, що: Пам'ятала тільки, що звідкілясь їхала, поверталась до Києва і чо­мусь опинилась у їхньому майже дощенту випаленому в час Корсунь-Шевченківських боїв містечку; Надійка пам'ятає тільки, що чекала на нього у скверику біля інституту і хвилювалася (В. Козаченко).

Добре реконструйовані свідомістю факти репрезентовані у конструк­ціях з добре/чітко/ясно пам'ятала, що; добре/ясно/чітко згадала, що: Добре пригадували участь Богдана в повстанні Павлюка, коли він був військовим писарем (М. Грушевський); До дрібниць згадували вони свої щоденні клопітні діла (Ю. Збанацький).

Мовний матеріал засвідчує, що між фактом минулого і спогадом лю­дини може пройти тривалий час: Згадав він про неї [крадіжку] через до­вгі роки (С. Васильченко); Федорові Несторовичу пригадалося, як у ди­тинстві шльопав босими ногами по розбитій чередою степовій дорозі, крута пилюга гарячими струмочками цідилася крізь пальці, а вітерець виносив з - поміж кіп теплий дух спілого жита (Г. Тютюнник).

Поштовхом до пригадування може бути якась теперішня подія, пов'язана з минулим: Дівчина торкнулась пальцями патрона і згада­ла, що так і не показала їм знайденого листа таємничої незнайомки (В. Козаченко), однак згадування може відбуватись раптово: Раптом зга­дала, що забула зачинити двері, без видимих причин: І тут же згадав якусь сіру стенографістку, яка погоджувалась працювати підряд сімде-сять дві години (М. Хвильовий), навіть мимовільно, без потреби і бажан­ня суб'єкта: Тут мимоволі згадується глибокодумна сентенція доктора Варфоломія Кнурця про сучасну прозу (П. Загребельний).

Пропозитивна пам'ять пов'язана з пропозитивним знанням суб'єкта, оскільки для того, щоб забути, згадати чи пам'ятати про факт, його необхідно знати, а отже, знання є семантичним компонентом фактивних предикатів пам'яті.Речення з фактивними предикатами пам'яті трикомпонентні і реалі­зуються за структурною схемою S+Vf Pread^+P, де S - суб'єкт пропо-зитивної пам'яті, Vf Preaddic - фактивний предикат пам'яті, Р - залежна пропозиція, яка конкретизує об'єкт пропозитивної памяті. Залежна про­позиція оформляється з'ясувально-об'єктною пропозицією (that clause P) або іменником непредметної семантики (N Р).

1.S+VfPreaddi + that clause P: Бо тільки і пам'яталось бабусі Мотрі, що десь однизу, від городу [схована пляшка], а де саме - забула (В. Ко­заченко);

2.S+Vf Preaddic+ N Р: Зосі згадалося її дитинство у Дахнівці (В. Зем­ляк); Пан Сулятинський згадував свої розмови з бейлер-беєм та яничар-бачі (С. Тельнюк).

Як конкретизатори фактивних предикатів пам'яті у наведених струк­турних схемах виступають обставинні детермінанти, що характеризують предикат з позицій характеристики, місця і часу виникнення. Структурні схеми набуватимуть вигляду: S+Vf Preaddi + Adv+P:

S+Vf Preaddi + Adv +P: Добре Надійка тільки пам'ятала, що ривок до дверей їхньої виховательки видався їй незвичайним (В.Козаченко); Да-руся дуже добре тепер пам'ятає, що тато згодом пояснював їй, що не кожна людина є такою, як про неї кажуть позаочі (М. Матіос);

S+Vf Preaddic+ Advloc+P: Вдома згадав, що не вечеряв, але виходити вже не хотів (В. Підмогильний);

S+V,Pread, + Adv   +P: В такі хвилини людина пригадує, що в їїжит-

f        dic      temp -------------- --------- *       s   ' '

ті є проблеми і вона бажає їх розв'язати (з газети).

Імпліцитне вираження суб'єкта фактивних предикатів веде до появи двокомпонентних речень наступних структурних схем:

Vf Preaddi + that clause P: Пригадалось, що сиділи колись у колгоспній бригаді перед нарядом чоловіки, гомоніли (В. Захарченко);

Vf Preaddi + N Р: Пригадались слова, кинені ним у темряві ночі зі сто­гоном (І. Багряний); Згадую появу Хабалика в редакції (В. Дрозд).

Отже, аналіз речень з фактивними предикатами пам'яті з урахуван­ням семантичного потенціалу предиката і зверненням до пов'язаного з ним концепту пам'ять, засвідчує, що у реченнях такого типу реалізуєть­ся пропозитивна пам'ять суб'єкта щодо фактів об'єктивної дійсності, що існують у його свідомості у вигляді пропозицій. Відтак, мінімальна ре-ченнєва структура таких речень - трикомпонентна - це суб'єкт, власне фактивний предикат пам'яті і об'єкт, що конкретизує значення предика­та і розкриває зміст пропозитивної пам'яті.

Література:

2.1. Апресян Ю. Д. Проблема фактивности: знать и его синонимы / Ю. Д. Апресян // Вопросы языкознания. - 1995. - № 4. - С. 43-65.Булыгина Т. В. Вопрос о косвенных вопросах: является ли установленым фактом их связь с фактивностью? / Т. В. Булыгина, А. Д. Шмелев // Логичес­кий анализ языка. Знание и мнение: сб. науч. тр. / Н. Д. Арутюнова. - М.: На­ука, 1988. - С. 46-63.

3.Васильев Л. М. Семантика русского глагола / Л. М. Васильев. - М.: Высшая школа, 1981 - 184 с.

4.Вендлер З. Факты в языке / З. Вендлер // Философия. Логика. Язык // Д. П. Горский, В. В. Петров - М.: Прогресс, 1987. - С. 293-315.

5.Кочерган М. Мовознавство на сучасному етапі / М. Кочерган // Дивосло-во. - 2003. - № 5. - С. 24-29.

6.Кубрякова Е. С. Эволюция лингвистических идей во второй половине ХХ века (опыт парадигмального анализа) / Е. С. Кубрякова // Язык и наука кон­ца 20 века: сб. статей. - М.: РГГУ, 1995. - С. 144 - 238.

7.Падучева Е. В. К семантике пропозициональных предикатов: знание, фактивность и косвенный вопрос / Е. В. Падучева // Известия АН. Серия литературы и языка, 1998. - Том 57. - № 2. - С. 19-26.

8.Туровский В. В. Память в наивной картине мира: забыть, вспомнить, по­мнить / В. В. Туровский // Логический анализ языка. Культурные концепты: сб. науч. тр. / Н. Д. Арутюнова. - М.: Наука, 1991. - С. 91-95.

9.Чейф У Память и вербализация прошлого опыта / У Чейф // Новое в зарубежной лингвистике / В. А. Звегинцев. - М.: Радуга. - 1983. - Вып. 12. -С. 35-74.

 

10.Anderson J. R. Human associative memory / J. R. Anderson, G. H. Bower. -Washington DC: Winston and Sons, 1973. - 524 p.

11.Ауєг A. J. The problem of Knowledge / Alfred. J. Ауєг. - London: Macmillan and Co LTD; N.Y.: St. Martin's Press, 1956. - 258 p.

12.Fortescue M. Thoughts about thoughts / M. Fortescue // Cognitive Linguistics. - 2001. - Vol. 12. - № 1. - P. 15-45.

13.Fuster J. M. Cortex and Mind: Unifying Cognition / Joaquin M. Fuster. -N.Y.: Oxford University Press, 2005. - 314 p.

14.Kiefer F. Questions and Attitude / F. Kiefer // Crossing Boundaries in Linguistics. - Dordrecht: Reidel, 1981. - P. 159-177.

15.Kiparsky P. Fact / Paul Kiparsky, Сarol Kiparsky // Progress in Linguistics / Ed. by M. Bierwisch, K. E. Heidolph. - The Hague: Mouton, 1970. - Р. 143-173.

16.Schank R. C. Knowledge and Memory: The Real Story / Roger C. Schank, Robert P. Abelson // Knowledge and Memory: The Real Story / Ed. by R. S. Wyer. - Hillsdale, NJ: Lawrence Erbaum Assosiates, 1995. - P. 1-85.

Tulving E. Episodic and semantic memory / E. Tulving // Organization of memory / Ed. by E. Tulving, W. Donaldson. - N.Y.: Academic Press, 1972. -P. 381 - 403.УДК 811.112.2'373.7:811.112.2'42

Мудрик С. О.,

Волинський національний університет ім. Лесі Українки, м. Луцьк

ФРАЗЕОЛОГІЧНІ СПОЛУЧЕННЯ ЯК ЗАСІБ НАПОВНЕННЯ МАКРОКОНЦЕПТУ "ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА" У НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ГАЗЕТНОМУ ДИСКУРСІ

У статті розглядаються характер функціонування та можливості класифікації фразеологічних сполучень як засобів наповнення макрокон­цепту "Політичне життя суспільства", а також зроблені спроби ви­окремити концепт "Політика" у рамках макроконцепту "Політичне життя суспільства" на основі вираження фразеологічних сполучень.

Ключові слова: фразеологічне сполучення, фразеологічний засіб, лек­сичні колокації з аналітичним типом значення (АЛК), концепт, когнітив-на модель.

This article is about the character of functioning and classification possibilities of phraseological combinations as a filling mean of the concept "Political life of society". The concept "Politics" within the frame of the macroconcept "Political life of society" on the ground of expression of phraseological combinations is created.

Keywords: phraseological combinations, phraseological means, lexical collocations with analytical type of meaning, concept, cognitive model.

Фразеологія як галузь лінгвістики завжди привертала до себе ува­гу. Як і лексика, фразеологія є динамічною системою, що постійно розвивається. Разом із розвитком суспільства проходять певні етапи її змін. Постійними до цього часу залишаються завдання дослідження та класифікації її одиниць. Ці питання досліджувались і досліджуються ба­гатьма вченими (В. В. Виноградов, О. І. Смирницький, М. Т. Демський, В. Л. Архангельський, В. М. Телія, М. М. Шанський, А. І. Альохіна, Р. Клаппенбах, Т. Шіппан, В. Фляйшер та ін.).

У поданій статті ми розглядаємо таку фразеологічну одиницю як фра­зеологічні сполучення. Наше дослідження ґрунтується на вивченні фра­зеологічних сполучень як фразеологічного засобу наповнення та вира­ження макроконцепту (надалі: МК) "Політичне життя суспільства" у ні-мецькомовному газетному дискурсі. Вибрана тема ще не була предметом дослідження, що і визначає її актуальність.

Метою дослідження є вивчення фразеологічних сполучень як фразео­логічного засобу вираження МК "Політичне життя суспільства".

Окреслена мета передбачає розв'язання таких завдань: дослідити фразеологічні сполучення як фразеологічний засіб вираження концепту "Політичне життя суспільства"; визначити їх "ядро" та периферію у до­сліджуваному концепті; виокремити концепт "Політика" у рамках ма-© Мудрик С. О., 2010кроконцепту "Політичне життя суспільства" на основі вираження фразе­ологічних сполучень.

Об'єктом дослідження є фразеологічні сполучення як фразеологіч­ний засіб, що наповнює МК "Політичне життя суспільства".

Предметом дослідження є когнітивні, функціональні особливості фразеологічних сполучень як фразеологічного засобу вираження дослі­джуваного МК, що зумовлюють його наповнення.

Матеріалом дослідження слугують фразеологічні сполучення, які були виокремлені в результаті суцільної вибірки з публіцистичних текстів із німецької преси ("Der Spiegel", "Focus", "Der Tagesspiegel", "Westfalen-Blatt" та ін.) та із словників фразеологічних засобів видавни­цтва "Duden".

Питанням дослідження виокремлення фразеологічних сполучень як фразеологічної одиниці займалися багато вітчизняних та зарубіж­них дослідників. Вчення про відтворювані поєднання слів були названі В.В. Виноградовим фразеологічними сполученнями. У зарубіжній (пере­важно англо-американській традиції) такі сполучення називають лексич­ними колокаціями [8], але в цей клас зазвичай включають штампи, клі­ше і тому подібне. Під впливом трансформаційної граматики почав вжи­ватися і термін рестриктивні сполучення [7]. Так у класифікації фразео­логізмів Е. Агріколи, Г. Гернера та Р. Кюфнер фразеологічні сполучення знайшли своє місце під терміном прості фразеологічні сполуки (einfache phraseologische Verbindungen) - це звороти, у яких значення одного із компонентів зрушене або частково переосмислене [6]. Т. Шіппан визна­чає дану групу фразеологізмів як стійкі сполучення (feste Verbindungen), в яких один компонент реалізує своє пряме значення, а інші компонен­ти фразеологічно зв'язані [11]. Л. Ліпська, опираючись на концепцію В.Виноградова, у своїй структурно-семантичній класифікації фразеоло­гізмів також виділяє групу фразеологічних сполучень, у яких переосмис­лений лише один компонент [1, с. 17]. В.М. Телія у своїй класифікації фразеологізмів за номінативним критерієм поряд з такими типами фразе­ологічних одиниць як ідіоми, мовні штампи, кліше, паремії та приказки включає і групу фразеологічних сполучень, виділяючи її як окрему фра­зеологію: фразеологія-2 - фразеологічні сполучення (лексичні колокації з аналітичним типом сполучення - АЛК), розділ лінгвістики, що вивчає категорію і знакові функції зв'язаності значення слова [4, с. 75].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16