Я В Чернятевич - Вплив демократичних наукових та освітніх революцій на формування економічних суб'єктів у західній європі - страница 1

Страницы:
1  2 

Формування ринкової економіки. 2011. № 26

8. Мандибура В. О. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання / Мандибура В. О. — К. : Парламент. вид-во, 1998. — 256 с.

9. Вовк В. Перспектива для України: Тези до доктрини модернізації суспільства [Електронний ресурс] / В. Вовк. — К. : Ін-т громад. Суспіль­ства, 1999. — Режим доступу: http://online.km.ua/igs/perspekt.html

Статтю подано до редакції 10.05.11 р.

УДК: 338 (091)

Я. В. Чернятевич, канд. екон. наук, ассистент кафедри історії та теорії господарства

ВПЛИВ ДЕМОКРАТИЧНИХ, НАУКОВИХ ТА ОСВІТНІХ РЕВОЛЮЦІЙ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ'ЄКТІВ У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

АНОТАЦІЯ. У статті досліджується сутність демократичних, освіт­ніх та наукових революції, що відбувались у Західній Європі. Роз­глядається вплив даних революцій на становлення економічних суб'єктів, на розвиток приватної власності як основи функціону­вання ринкової економічної системи.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: демократична, наукова, освітня революції, еко­номічний суб'єкт, приватна власність, особиста свобода, свідо­мість.

АННОТАЦИЯ. В статье исследуется сущность демократических, научных, образовательных революций, что происходили в Запад­ной Европе. Рассматривается влияние данных революций на ста­новление экономических субъектов, на развитие частной собст­венности как базиса функционирования рыночной экономической системы.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА. демократическая, научная, образовательная революции, экономический субъект, частная собственность, лич­ная свобода, сознание.

ANNOTATION. The essence of democratic, educational and scientific revolutions that have occurred in Western Europe, is revealed in the article. The impact of these revolutions on the formation of economic entities, and on the development of private property as the basis of the functioning of the market economic system is examined.

KEY WORDS: democratic, educational and scientific revolutions; eco­nomic entity; private property; personal freedom; consciousness.

© Я. В. Чернятевич, 2011

124

Актуальність теми. Революційні події XVII — XVIH ст. у За­хідній Європі заклали основи формування нових цінностей функ­ціонування західноєвропейського суспільства. Це стало своєрід­ним цивілізаційним вибухом стосовно попередніх умов та на­прямів розвитку Європи. В цей час відбуваються демократично-буржуазні революції, наукові та освітні зміни, що привели до фор­мування нових індивідів у суспільстві, до зміни умов взаємодії між суб'єктами, до зміни векторів розвитку людства. В ХХІ ст. виникає необхідність осмислення цих подій, наукового викорис­тання та обґрунтування з метою адаптації важливих цивілізацій-них положень до нинішніх умовах життєдіяльності людства у су­часному просторі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сутність демокра­тичних, наукових, освітніх революцій у різній мірі висвітлена в науковій літературі. Зокрема, на увагу заслуговують праці таких зарубіжних учених, як Гусейнов Р., Енгельс Ф., Ленін В., Маркс К., Островський О., Собуль А., Хобсбаум Е. Серед українських дослідників вагоме місце в науковому доробку зі вказаних проб­лем посідає фундаментальна праця колективу кафедри історії та теорії господарства ДВНЗ «Київського національного економіч­ного університету ім. Вадима Гетьмана», котрий у навчальному посібнику «Історія економіки та економічної думки» [5] з нових цивілізаційних позицій розглядає революційні події у Західній Європі XVII—XVIH ст. Розглядаючи праці та публікації із зазна­ченої проблеми, вважаємо за доцільне проаналізувати вплив ви­щезазначених революцій на становлення економічних суб' єктів у Західній Європі у вказаний період.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження процесів революційних змін у Західній Європі та вплив їх на становлення економічних суб' єктів.

Виклад основного матеріалу. Період феодалізму став пере­ломним для усвідомлення людиною свого суспільного статусу. Як зазначає Р. Камерон, «...приблизно з ХІІ ст. і до Великої фран­цузької революції відбувалось послідовне послаблення відносин залежності, яке призвело до ліквідації інституту особистої залеж­ності в деяких країнах Західної Європи» [6, с. 68]. Саме в цей час відбуваються суттєві зміни в суспільному житті, які привели до певної політичної боротьби за права і свободи. Таким перелом­ним моментом стали демократичні революції в Європі, які відбу­лися майже в усіх на той час розвинених країнах.

Протягом ХУЛ—XVIII ст. в європейських країнах відбуваєть­ся ряд різних революцій, що заклали основи зародження еконо­мічних суб' єктів. Основними стають демократичні революції, які проходять під гаслами отримання свободи. Так, «Славна револю­ція» в Англії 1688—1689 рр. основним наслідком мала підписан­ня «Біля про права» — закону, що утвердив особисту недоторка­ність громадян та ввів принцип громадянської рівності.

Наслідки Великої французької революції 1789 р. мали ще біль­ше значення. Основними переможними пунктами стали:

1) відбулася реалізація лозунгу «Свобода», за яким повністю було знищено феодальний лад та відмінено кріпосне право;

2) реалізація лозунгу «Рівність» призвела до конфіскації коро­лівського будинку та земельної аристократії землі, яку потім бу­ло безкоштовно роздано в приватну власність селянам;

3) лозунг «Братство» затвердив адміністративну та судову ре­форму, наслідками якої стали утвердження єдиних прав для всіх громадян Франції незалежно від віросповідання та соціального походження [3, с. 178].

Головним досягненням демократичних революцій стало утвер­дження особистої свободи всіх індивідів. Як писав М. Бєрдяєв: «В історії відбувається досить складна взаємодія трьох начал: на­чала необхідності, начала свободи і реалізованого начала благо­даті. Співвідношення цих трьох начал і визначає всю складність історичної долі людини... » [1, с. 35]. Саме в період демократич­них революцій важливим стає усвідомлення індивідом відчуття необхідної свободи, яке дає можливість по-іншому здійснювати реалізацію власних цілей. Якщо спробувати прослідкувати роз­виток людини, то абсолютно закономірним постає питання про усвідомлення людиною власної свободи, про усвідомлення люди­ною себе як особистості. «Свобода визначає людське існування як таке, а окрім цього, поняття свободи змінюється в залежності від міри усвідомлення себе самого як незалежної істоти» [13, с. 204]. За Г. В. Гегелем, свобода, як універсальне право людини, є явищем світового значення, оскільки в реальному житті це означає свободу ремесла, право людини продавати свої здібності до роботи, вільний доступ до всіх державних закладів [2, с. 397— 442].

Однак, К. Ясперс про поняття свободи зазначав, що «можливо найбільші протиріччя між людьми обумовлені їх розумінням свободи» [14, с. 22]. Те, що одні вважають свободою, інші мо­жуть розглядати як несвободу і бути в цьому глибоко перекона­ними. На думку К. Ясперса, майже все, до чого прагне людина, здійснюється заради свободи. Дехто згоден свідомо стати рабом задля отримання свободи і саме в цьому проявляється його осо­биста свобода вибору.

Кожен окремий індивід вільний у своїх господарських та ін­ших діях. Але у вільної людини є одне суттєве обмеження це свобода інших людей. І якщо свобода однієї особи заважає іншій, то в дію приходять різні суспільні та правові інститути, що по­кликані регулювати взаємодію суб' єктів. Саме за таких умов можна вперше сказати про появу приватної власності, основними характерними рисами якої є обов' язкова особиста незалежність економічного індивіда та наявні однакові права в суспільстві усіх громадян. До демократичних революцій економічні індивіди не мали ні особистої свободи, ні рівних прав. Як зазначає С. В. Сте-паненко , «проголошення вільними і рівними в правах усіх лю­дей, визнання природними і невіддільними від людини таких прав, як свобода, власність, безпека, опір гнобленню, стали осно­вою нового суспільного статусу людей і взаємозв' язків між ними. Так був здійснений перехід до якісно іншого типу суспільної за­лежності, що стала основою формування приватної власності» [10, с. 93]. І саме тут виникають передумови появи такого важли­вого складового елемента економічної системи, як економічного суб' єкта.

Навколо категорія приватної власності нині ведуться гострі дискусії стосовно часу її появи та утвердження. Багато науковців вважають, що приватна власність з' явилась ще в Античній Греції. Однак, чи може приватна власність з' явитись в умовах, де немає особистої свободи громадян? Чи може окремий індивід бути влас­ником, якщо він сам є власністю іншої особи? Лише з утвер­дженням особистої свободи, з' являється можливість самостійно вести господарство на основі приватної власності на ресурси.

Приватна власність з' являється як заміна власності особистої в умовах переходу від особистої залежності до майнової. С. В. Сте-паненко підкреслює, що «у власності використовується не стіль­ки особистісна залежність індивідів, як їх залежність від ресурсів — землі, води, знарядь праці та інших матеріальних умов життя. Власність базується на іншому способі взаємодії людей — не на безпосередньому підпорядкуванні, а на залежності від речей... » [11, с. 10—11]. Сутність приватної власності зводить до діяльнос­ті особисто незалежних індивідів в умовах чітко встановлених суспільством норм і правил з метою досягнення власних цілей, приватна власність забезпечує економічну рівність індивідів у доступі до засобів виробництва в процесі здійснення господарсь­кої діяльності.

Про приватну власність згадував ще Дж. Локк у XVII ст. На його думку, в суспільстві повинні існувати лише вільні громадя­ни, що переслідують свої власні інтереси та проживають (існу­ють) у правовому суспільстві. В такому суспільстві гарантуються певні права, зокрема право володіти власністю, мати необмежену свободу та рівні права. Рівність і свобода означають, що індивіди мають право розпоряджатися власними тілами і результатами своєї діяльності. Для того, щоб можна було ефективно реалізува­ти всі ці положення, в суспільстві має охоронятись право індиві­да на приватну власність. За Дж. Локком, захист прав власності є метою лише в тій мірі, в якій вона є необхідною, щоб люди жили достойно. Тут в силу вступає правило розподілу прав власності, яке забезпечує справедливий розподіл цих прав. Відповідно до поняття економічної ефективності ресурс отримує той індивід, який у цьому більше зацікавлений. Реалізація прав власності у Дж. Локка повинна відбуватись через добровільні угоди та дого­вори, саме такий спосіб він вважає ефективним при розв' язанні протиріч в суспільстві.

Ідея нерозривного зв' язку особистої свободи та приватної влас­ності вперше була обґрунтована в працях російських вчених Л. Васильєва та В. Іноземцева. Останній підкреслював, що сам термін «приватна власність» з' явився тоді, коли економічні від­носили почали проникати вглиб самого виробничого процесу, тобто з формуванням ринкового господарства як цілісності (дру­га половина XVII ст.). За таких умов позаекономічний примус до праці втрачає свою актуальність, на зміну йому приходять еко­номічні методи, а засоби виробництва вже не можуть належати робітникам. В. Л. Іноземцев зазначав, що таке розуміння природи приватної власності привело до серйозних змін у різноманітних соціальних та економічних теоріях.

З появою приватної власності економічна сфера суспільного життя виокремлюється в окрему галузь, яка має власну мету функ­ціонування. Якщо раніше домінуючою сферою суспільства була політична, то поступово вона віддає свої лідируючи позиції еко­номіці, аби та змогла реалізувати основні цілі економічнихсуб' єктів. «Наявність гарантованої найрізноманітнішими форма­ми соціальних зв' язків приватної власності забезпечує економіч­ну самостійність індивіда» [9, с. 267], який має змогу приймати економічні рішення і займатись економічною діяльністю.

З утвердженням приватної власності економічний індивід на­буває абсолютно нового статусу, який можна виразити через по­няття економічного суб' єкта. Економічний суб' єкт має і бажання, і можливість здійснювати економічну діяльність. При цьому його дії завжди залежать від оточуючого середовища, з яким економіч­ний суб' єкт вступає в взаємодію. Різний статус економічних суб' єктів фіксується в правах власності, які визначають рівень притязань кожного окремого суб' єкта. Відповідно до наявних прав приватної власності економічні суб' єкти формують свої цілі і шукають можливі шляхи їх реалізації. Тому, можна стверджува­ти, що з появою приватної власності та з утвердженням особистої свободи, з' являється економічний суб' єкт як головний елемент економічної системи.

Особиста свобода західного світу проявилась не лише в сфері господарювання, а й у культурній сфері у вигляді духовної сво­боди. Це, в першу чергу, пов' язано з явищем Ренесансу, як ду­ховної революції, що дала поштовх до розвитку економічних суб' єктів.

Ренесанс (Відродження), як етап у розвитку людства, мав важ­ливі наслідки, адже в цей час відбулися суттєві зміни щодо сприйняття людини, як досконалої особи. Період Середньовіччя заперечував виключну роль людини в суспільних процесах і все зводив до Божественної волі, а ідеалом періоду Відродження «була людина, що опанувавши всі галузі мистецтва і мислення, не потребує залежності від жодного зовнішнього авторитету для формування знань, уподобань і гадок» [3, с. 488]. Середньовіччя визначало людей, як безпорадних істот, наділених безсиллям, тривогами, неспроможністю діяти і вирішувати; в епоху Ренесан­су стало зрозуміло, що долю окремого індивіда можна контролю­вати і покращувати. Людина стала учасником реальних процесів виділення особистості із станової обмеженості, що відбувалась разом з розпадом феодалізму. Важливими цінностями суспільст­ва стали: висока гідність людської природи; не відхід від мирсь­ких справ, а активна діяльність; істинне благородство не переда­ється у спадок (сеньйоріальні особливості), а здобувається осо­бистими заслугами і знаннями; вартість особливої індивідуальноїдумки, смаку, обдарування, способу життя [4, с. 163]. Тому цей період став символом визволення і усвідомлення людських мож­ливостей і здібностей. Набута свобода стала проявлятись не лише в суспільних відносинах, а й в економічних, які почали набувати нового статусу і більш глибокого значення для різних суспільних процесів.

Важливою складовою епохи Відродження стала наукова рево­люція, що розпочалась у XVI ст. в Західній Європі. «Наука з ча­сів свого виникнення довгий час не орієнтувалась на, так звану, практику, але з Нового часу лозунг «Знання сила» став симво­лом змін статусу науки в суспільстві» [7, с. 293]. Революційні зміни в науці призвели до звільнення суспільства від попередніх релігійних догматів і формування нових принципів розвитку су­спільства, до змін в промисловому виробництві, в духовному жит­ті, людина по-іншому почала сприймати себе, свій спосіб життя, емоції, самовідчуття, стиль мислення. Так, постійний пошук но­вих земель та освоєння океанських просторів привели до розвит­ку астрономії. М. Коперник у своїх працях прагнув показати, що Земля не є центром Всесвіту, як вважалось до цього. Роботи Дж. Бруно і В. Гільберта нанесли удар по релігійним уявленням, адже в них йшлося про те, що зірки це окремі галактики і Всесвіт має безкінечні простори. Досягнутий високий рівень математич­них знань сприяв розвиткові різних теорій та наукових винаходів. Так, за допомогою математики німецький вчений Й. Кеплер від­крив закони руху планет, а в «Теорії землі» Дж. Геттона йшлося про те, що наша планета — це результат тривалих хімічних про­цесів, які виходять за межі релігійного творення світу [8, с. 213].

Відмова від релігійних міфів про створення світу дала пош­товх до дослідження внутрішньої будови Землі, внаслідок чого новий стимул для розвитку отримали біологія, сільське господар­ство. На науковому рівні було пояснено причини збідніння ґрун­тів і можливість підвищення ефективності праці через інтенсивне ведення сільського господарства. Широкого розповсюдження отри­мали різні теорії у сфері фізики, хімії, наслідком яких став ряд важливих відкриттів та винаходів. Все це сприяло піднесенню на дуже високий рівень освіти в суспільстві. Наукова революція сприяла не лише зміні релігійних норм, сільськогосподарського, промислового виробництва, а й показала необхідність освіти, внаслідок чого відбулася освітянська революція в Західній Єв­ропі.

Певні зміни в науковій сфері стали поштовхом до змін змісту та форм освіти. Освіта ставала не просто престижною, а й необ­хідною, особливо для підприємництва та державного апарату. Важливим для розповсюдження наукової, філософської, навіть художньої літератури в суспільстві став винахід книгодрукуван­ня. Тепер з різними науковими ідея мали змогу познайомитись більше людей, тобто наука була орієнтована на тих індивідів, які нею цікавились. Така гуманістична освіта сприяла появі нового типу індивіда, що був наділений рішучістю, ініціативністю як проявами активної суспільної позиції; впевненістю в собі, що дає змогу чітко визначати основні цілі діяльності; відповідальністю за власні дії, що є цілком усвідомленими та необхідними. Таким чином, цей новий тип індивіда набував характерних ознак еконо­мічного суб'єкта, про які йшлося раніше.

«Став цінуватись час і невипадково саме тоді з'явились кишень­кові годинники, а на площах крупних європейських міст з' яви­лись механічні годинники» [12, с. 82]. Новий погляд на категорію часу поклав початок для дослідження динамічних процесів. Важ­ливою рисою того часу став вважатись «прискорений темп жит­тя, який скорочує відстані і спрощує звичаї, ритуали, розхитує стійкі традиції» [7, с. 290]. Оскільки фактор часу до цього не мав важливого значення, то і різні суспільні процеси відбувались як такі. Нове бачення даної проблеми привело до усвідомлення не­обхідної ефективної діяльності в межах певного періоду, протя­гом встановленого часу і, як наслідок, ширше розуміння категорії руху в суспільних процесах.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Я В Чернятевич - Вплив демократичних наукових та освітніх революцій на формування економічних суб'єктів у західній європі

Я В Чернятевич - Еволюція поглядів на сутність економічної організації в економічній літературі

Я В Чернятевич - Українська економічна думка про людину як економічного суб'єкта