В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 22

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

безперервності діяльності

періодичностіісторичної (фактичної) собівартостіСуттє-вість

Своєчас­ність


Можливість викорис­тання для прогнозування нарахування та відповідності доходів та витрат

повного висвітленняпослідовності

обачності

М превалювання змісту над формою

Ч    єдиного грошового вимірника

Рис. 1.12. Якісні характеристики та принципи подання інформації у фінансових звітах

П(С)БО виділяє чотири основні якісні характеристики фінансової інформації: дохідливість, доречність, достовірність, зіставність.

Дохідливість - це якість інформації, яка дає можливість користувачам однозначно тлумачити її значення за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Доречність характеризує здатність інформації впливати на прийняття рішень користувачами та допомогти їм оцінити минулі, поточні та майбутні події. Вона визначається суттєвістю, своєчасністю та можливістю використання для прогнозування.

Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильний розрахунок можуть вплинути на рішення користувачів. У свою чергу, включення в звіт несуттєвої інформації може погіршити її зрозумілість.

Найдостовірніша інформація втрачає сенс, якщо вона надана корис­тувачам із запізненням. Тому фінансові звіти мають бути надані корис­тувачам своєчасно, в строки, що забезпечують їх ефективне використання.

Інформація, наведена у фінансових звітах, повинна не тільки відображувати результати минулої діяльності, а й бути корисною для прогнозування майбутніх прибутків, дивідендів та інших виплат.

Достовірність інформації означає, що вона не містить помилок та упереджених суджень.Зіставність інформації характеризує можливість користувачів звітності порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, фінансові звіти різних підприємств.

Таке порівняння дає можливість оцінити динаміку розвитку підприє­мства та його позиції на ринку.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації поперед­нього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни. Обліковою політикою вважають певні принципи, основи, домовленості, правила та практику, прийняті підприємством для складання та подання фінансових звітів.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням певних принципів.

Принцип автономності підприємства передбачає розгляд підприємства як юридичної особи, яка відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.

Принцип безперервної діяльності передбачає оцінку активів, зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність три­ватиме далі. Припустимо, що підприємство збирається припинити свою діяльність (ліквідуватися). У процесі ліквідації воно має покрити усі свої зобов'язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками). Переважна оцінка статей балансу за історичною собівартістю за таких обставин втрачає доречність. Для достовірності звітності їх слід переоцінити за ринковою вартістю.

Принцип історичної (фактичної) собівартості визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат передбачає визначення фінансових результатів шляхом зіставлення доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Згідно з принципом повного висвітлення, фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі. За цим принципом, звітність не обмежується балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів, але й містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та її зміну, а також додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, в примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітностіоперації з пов'язаними сторонами, події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями тощо.

Принцип послідовності вимагає постійного, з року в рік, застосування підприємством обраної ним облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності у відповідності з

П(С)БО 6.

Принцип обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Це означає, що збитки та зобов'язання слід відображувати в бухгалтерському обліку відразу ж після отримання свідчення про ймовірність виникнення їх, а активи та доходи - лише тоді, коли вони реально отримані або зароблені. Тому, наприклад, сумнівну дебіторську заборгованість слід списувати на витрати та вираховувати із загальної суми дебіторської заборгованості в тому періоді, коли з'явилися сумніви щодо можливості її погашення. Проте обачність не означає створення прихованих або надмірних резервів, навмисне заниження оцінки активів та доходів чи завищення зобов'язань або витрат.

Згідно з принципом превалювання змісту над формою, операції на підприємстві повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише ви­ходячи з юридичної форми. Наприклад, реалізація продукції означає перехід права власності до іншої сторони. Однак, якщо угода забезпечує подальше використання продавцем економічних вигод, втілених у проданому активі, відображення цієї операції як реалізації не забезпечить правдивого подання інформації про неї у фінансовій звітності.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці.

Фінансова звітність може бути консолідованою і зведеною.

Консолідована фінансова звітність - звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів юридичної особи та її дочірних підприємств як єдиної економічної одиниці.

Зведена фінансова звітність - звітність, яку складають органи виконавчої влади, до сфери яких належать підприємства державної форми власності або органи, яким належить майно, комунальної форми власності.

Звітність відіграє велику роль, оскільки є важливим засобом інформації для визначення перспективності розвитку підприємства, його привабливості для акціонування. Саме на основі звітної інформації можна визначити фінансовий стан підприємства, джерела отриманого прибутку і напрями його розподілу, джерела формування основних і оборотних засобів, визначити зміни в структурі фінансових джерел і фактори, які їх зумовили. На основізвітних даних розраховуються показники ліквідності підприємства, його платоспроможності, рентабельності, фінансової стійкості та інші.

Крім того, її використовують не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою отримання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галузей, а також на рівні держави в цілому. В цьому контексті ринкова економіка висуває серйозні вимоги до ефективності використання показників звітності підприємств та глибини їх аналізу.

Значення звітності полягає й у тому, що вона є джерелом інформації для різних користувачів, які потребують таку інформацію. Економічне середовище охоплює різні групи осіб, які повинні знати, або мають бажання отримати інформацію про діяльність підприємства. При цьому різні групи користувачів зацікавлені в отриманні саме тієї інформації, яка задовольняє їх запити і є необхідною у кожному конкретному випадку.

Окрім інформаційного значення, звітність має й контрольне значення, оскільки дає можливість на основі відображених у ній показників контролювати правильність обчислення загальнообов'язкових податків, внесків та платежів, які підприємства повинні сплачувати до бюджету.

Контрольне значення звітності полягає також у тому, що вона дає можливість державним органам управління виявляти та припиняти діяльність підприємств, що ухиляються від оподаткування і не легалізують своєї діяльності. При неподанні звітів підприємство автоматично потрапляє до переліку порушник діючого законодавства і до такого підприємства застосовують процедури щодо з'ясування усіх обставин його діяльності (юридична та фактична адреса фірми, склад засновників, керівників, банківські установи, у яких підприємством відкриті рахунки, прізвища осіб, уповноважених ставити підписи на банківських документах і т.д.).Отже, поряд з іншими заходами, які дають змогу викривати нелегально працюючі підприємства, звітність також слугує одним із способів виявлення припинення діяльності таких фірм.

Отже, звітність дає можливість не лише узагальнювати та накопичувати інформацію про окремі показники, вона слугує дієвим засобом контролю за правильністю обчислення встановлених державою податків, внесків та платежів своєчасним здійсненням розрахунків підприємств за

1.        нарахованими на основі звітів зобов'язаннями.Назвіть   основні   етапи   проведення   аналітичної   роботи на підприємстві.

2.        Дайте визначення інформації, яка використовується в економічному аналізі.

3.        У чому полягає перевірка достовірності інформаційної бази? Назвіть основні вимоги до її формування.

Як здійснюється систематизація і узагальнення результатів аналізу?Частина ІІ.

АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Розділ 1. Аналіз виробництва, реалізації та маркетингової діяльності

І.І.Мета, завдання та інформаційне забезпечення аналізу

Обсяг виробництва і реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих потужностей і при необмеженому попиті провідна роль належить виробництву. Саме воно регламентує обсяг збуту продукції. Але з насиченням ринку і посиленням конкуренції не виробництво визначає обсяг продажу, а навпаки, можливий обсяг продажу є основою розробки виробничої програми. Тому підприємство повинно виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, який зможе реалізувати. Від того, як продається продукція, який на неї попит, залежать і масштаби виробництва. Тому кожному підприємству перед тим, як планувати обсяг виробництва, формувати свої виробничі потужності, необхідно вивчити попит на продукцію, ринки її збуту, їх місткість, реальних і потенційних конкурентів, споживачів, можливість організувати виробництво за конкурентною ціною, доступність до необхідних матеріальних ресурсів, наявність кадрів необхідної кваліфікації і т.п. Іншими словами, діяльність будь-якого підприємства повинна починатися з маркетингового аналізу, в ході якого виробник повинен визначитися, на який сегмент ринку, на які групи споживачів він буде орієнтований з пропозицією своїх товарів і послуг.

В останні роки велику частку в поточних активах підприємства займає готова продукція. Це пов'язано з ростом конкуренції, втратою ринків збуту, низькою купівельною спроможністю суб'єктів господарювання і населення, високою собівартістю продукції, неритмічністю виробництва і відвантаження продукції. Ріст залишків готової продукції на складі веде до тривалого заморожування оборотного капіталу, відсутності грошової маси, потреби в кредитах і виплати процентів за них, росту кредиторської заборгованості постачальникам, бюджету, робітникам по оплаті праці і т.п. Сьогодні це одна із причин спаду виробництва, зниження його ефективності, низької платоспроможності підприємств і їх банкрутства. Таким чином, реалізація безпосередньо впливає на фінансовий стан підприємства, на формування його фінансових результатів. Крім того, реалізацією завершується кругообіг засобів підприємства. Кошти, що надійшли від продажу продукції, використовуються ним для придбання сировини і матеріалів, виплати заробітної плати і здійснення інших витрат. Тому в сучасних умовахнадзвичайно важливим є налагодження ефективної системи аналізу реалізаційних процесів на підприємстві.

Метою аналізу виробництва і реалізації продукції є обґрунтування управлінських рішень, спрямованих на збільшення обсягів продажу, зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку, розширення його частки і, як результат, - ріст фінансових результатів.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

      Проведення маркетингових досліджень і обґрунтування виробничої програми підприємства.

      Оцінка виконання виробничої програми, динаміки обсягу виробництва і реалізації продукції в цілому та за номенклатурою і асортиментом.

      Оцінка впливу структурних зрушень у виробництві продукції на формування узагальнюючих показників ефективності.

      Виявлення і розрахунок факторів, що впливають на виконання виробничої програми підприємства та зміну обсягу продаж.

      Оцінка якості продукції.

      Оцінка ритмічності виробництва і відвантаження продукції.

      Виявлення резервів росту обсягу виробництва і реалізації продукції.

Інформаційним забезпеченням для проведення аналізу слугують:

1.   Державні замовлення, господарські договори.

2.   Дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку і звітності, зокрема:

      звіти про виконання планів з виробництва продукції цехами, дільницями, бригадами за день, п'ятиденку, декаду, місяць, квартал, рік;

      накладні на здачу готової продукції на склад; акти приймання;

      товарно-транспорті накладні, рахунки-фактури

      картки складського обліку готової продукції; накопичувальні відомості відвантаженої продукції; виписки з розрахункового рахунку підприємства;

      акти, повідомлення про брак, звіти відділу технічного контролю якості, звіти майстерень по гарантійному ремонту виробів;

      дані рахунків - 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 70 «Дохід від реалізації», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 90 «Собівартість реалізації», 24 «Брак у виробництві»;

      регістри аналітичного і синтетичного обліку готової продукції: журнал 3 Облік розрахунків за товари, роботи, послуги; відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками (відомість 3.1), журнала 5, 5А, 6;Фінансова звітність - ф. №1 «Баланс», ф. №2 «Звіт про фінансові результати», ф. №5 «Примітки до річної фінансової звітності»; ф.6 » Інформація за сегментами»

      Статистична звітність: ф. №1-п «Звіт підприємства з продукції», ф. №1 -підприємництво «Звіт про основні показники діяльності підприємства», ф. №1-Б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість».

3. Бізнес-план.

4.  Технічна документація, яка регламентує параметри всіх видів
продукції підприємства, сертифікат відповідності державній системі
сертифікації, рекламації споживачів.

5. Матеріали спостережень, обстежень, соціологічних досліджень.

1.2 Аналіз реалізації продукції Методику   аналізу   реалізації   продукції   (робіт,   послуг) можна відобразити в наступних етапах.

1. Аналіз обґрунтованості та ефективності формування «портфеля» замовлень.

Проведення маркетингових досліджень, вивчення попиту на продукцію (див. § 2.1.3). Формуючи асортимент і структуру випуску продукції підприємство повинно враховувати, з однієї сторони, попит на продукцію, з другої - найбільш ефективне використання трудових, сировинних, технічних, технологічних і інших ресурсів, які є у його розпорядженні.

Визначення критичного обсягу реалізації (точки беззбитковості), який забезпечує беззбиткову діяльність (див. § 2.6.6).

Беззбитковість - це такий стан, коли бізнес не приносить ні прибутку, ні збитків, а виручка від реалізації покриває лише витрати. На основі застосування методики аналізу беззбитковості (маржинального аналізу) можна визначити зону безпеки, тобто розмір можливого зниження обсягу реалізації у вартісній оцінці при несприятливій кон'юнктурі товарного ринку, який дозволить здійснювати підприємству прибуткову основну діяльність, розрахувати беззбиткову ціну, критичний рівень постійних витрат.

Аналіз обґрунтованості плану реалізації.

План повинен бути пов'язаний з планом випуску товарної продукції і зміною залишків нереалізованої продукції. Для оцінки обґрунтованості плану реалізації складають баланс товарної продукції. До того ж план повинен бути забезпечений договорами на поставку. Кожен товар повинен вироблятися тоді, коли є платоспроможний попит на нього, підкріплений заявками чи договорами на поставку.

Оцінка забезпеченості плану виробництва продукції договорами на поставку зроблена в таблиці 2.1.
Як видно з таблиці, план випуску продукції Б, Г і Д повністю забезпечений договорами на поставку. По виробах В і Е запланований випуск забезпечений договорами на поставку відповідно на 53,3% і 87,9%. Зміна кон'юнктури товарного ринку, попиту на продукцію веде до необхідності перегляду структури виробництва: скорочення питомої ваги виробів В і Е та збільшення Б, Г і Д.

2. Загальна оцінка виконання плану реалізації, вивчення динаміки обсягу реалізації, виявлення факторів та причин, що привели до її зміни, їх кількісна оцінка, виявлення можливостей росту обсягу реалізації.

На основі зіставлення фактичного обсягу реалізації з плановим, з фактичним за попередній рік, ряд років визначають відхилення від плану та динаміку зміни обсягу реалізації.

Якщо виявлено зниження обсягу реалізації і існує тенденція до його стійкості, необхідно вивчити ризикові канали збуту за способами, часом реалізації, місцем розміщення відносно споживачів. Реалізація може здійснюватися за формою прямих зв'язків з покупцями, або через посередників (біржові операції з залученням брокерських фірм).

У рамках цього етапу здійснюється факторний аналіз зміни обсягу реалізації [60, с. 83].За результатами аналізу необхідно встановити причини, за якими продукція виявилася нереалізованою. Ці причини можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Їх перелік відображено на рис. 2.1.

Здійснюючи аналіз, необхідно мати на увазі, що існування залишків нереалізованої продукції є об'єктивною необхідністю. Обґрунтовані

 

ПРИЧИНИ ЗМІНИ ОБСЯГУ РЕАЛІЗАЦІЇ

     Загальноекономічна ситуація в країні, стан господарського законодавства.

     Фінансове становище споживачів.

     Купівельна здатність населення.

     Забезпеченість транспортом, тарою, упаковкою.

     Недопоставка матеріальних ресурсів;зміна попиту і пропозицій.

     Статево-вікова структура населення.

     Необґрунтовані повернення та відмови.

     Зміна цін за рішенням Уряду.

     Невиконання плану виробництва за асортиментом і структурою.

     Недотримання договірних зобов'язань по обсягу, асортименту, якості і ритмічності поставок. Даний факт погіршує репутацію підприємства, веде до виплати штрафних санкцій, втрати ринків збуту, спаду виробництва, зменшення виручки.

     Порушення ритму роботи і відвантаження.

     Несвоєчасне укладення договорів на збут.

     Несвоєчасне введення і освоєння виробничих потужностей.

     Неефективна цінова політика.

     Низька якість продукції.

     Недостатня кваліфікація персоналу (невірний прогноз попиту, невірний вибір каналів збуту, споживача, часу, місця реалізації).

     Низький організаційно-технічний рівень виробництва (морально і фізично застаріле обладнання не дозволяє виробляти сучасну продукцію, яка користується попитом; знижує комфортність праці; веде до росту витрат через часті поломки; до браку).

     Недоліки матеріально-технічного постачання, що ведуть до заміни одних матеріальних ресурсів іншими. Це може викликати обмеження групи споживачів, відмови від договору поставки, введення штрафних санкцій.

     Неефективне використання матеріальних ресурсів, що веде до росту питомої матеріало­місткості, понадпланових відходів. Це збільшує матеріальні витрати, виробничу собівартість і ціну продукції.

 

Рис. 2.1. Причини зміни обсягу реалізації

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз