В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 29

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

Тому перша складова оцінки повинна дозволити встановити рівень достатності техніко-економічних властивостей техніки і технології для забезпечення запланованих показників господарської діяльності підприємства. Реалізація другої складової оцінки передбачає орієнтацію на такі якісні параметри техніки і технології, які б забезпечили ефективність використання ресурсів, необхідних для виробництва продукції, охорону здоров'я людини і навколишнього середовища. Ці обставини передбачають особливий підхід до процесу оцінки технічного рівня виробництва. Він повинен стати сукупністю процедур і прийомів, що дозволять:

       здійснити вибір сукупності показників, що характеризують досягнутий технічний рівень виробництва, а також методів їх кількісної оцінки;

       провести    класифікацію    технічних   рівнів   виробництва   і дати характеристику кожному з них;

       здійснити  розробку   методичних  підходів,   що   дозволять віднести технічні об'єкти до виділених рівнів;

визначити кількісні значення показників, які можуть бути використані як бази порівняння;   обґрунтувати   достатність   технічного   розвитку   виробництва для забезпечення    запланованих    економічних    показників діяльності підприємства чи необхідність його вдосконалення. Для оцінки технічного рівня виробництва доцільно використати

систему показників, яку варто об'єднати в три групи.

Функціональні та ресурсозберігаючі показники повинні відображати

технічну досконалість та економічну ефективність технічних об'єктів,

необхідну   для   забезпечення   виробництва   продукції   певної якості;

природоохоронні - безпечність та екологічність виробничих процесів (рис.

2.10).

Коротка характеристика цих показників подана нижче.

Показники технічного ефекту характеризують технічну досконалість і корисність технічних об'єктів у відповідності до їх призначення (точність обробки, потужність, вантажопідйомність, електропровідність, швидкість протікання реакцій і т.п.). Конкретний зміст показників і їх деталізація визначається особливостями функціонального призначення, умовами використання технічних об'єктів.

Показники надійності визначають тривалість і повноту прояву технічного ефекту, здатність зберігати встановлені параметри функціонування в нормальних умовах експлуатації. Надійність включає такі поняття, як: довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність.

 

Показники рівня техніки і технології виробництваФункціональні


Природоохоронні

 

е -Є е

-є                     5

е                    о

о       і            н

u     S-         V о

X      о         2 а4

нч     н              о

нх    аід            ог

е       а             р

Н      Я       Ы Ы


 

 

с о н чі іг о л о к

Ы и к е

с

з е

WРис. 2.10. Схема групування показників досконалості технічних об 'єктів виробництва

Показники довговічності характеризують здатність технічних об'єктів зберігати встановлені параметри, працездатність до певного стану, тобто до відмов (для об'єктів, які не підлягають ремонту) чи до моменту, колинаступна експлуатація стає недоцільною через старіння, часті відмови, збільшення витрат на ремонт (для об'єктів, що підлягають ремонту).

Розрізняють показники довговічності по календарному часу (строку служби повна і циклова) і по напрацюванню (ресурс). Повна довговічність показує тривалість служби машини до її повного фізичного або морального зносу, циклова - до першого капітального ремонту, чи середній період між двома капітальними ремонтами. Ресурс відображає кількість виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг до повного морального чи фізичного зносу, до капітального ремонту, між капітальними ремонтами технічних об'єктів.

Показники безвідмовності характеризують здатність технічних об'єктів зберігати працездатність протягом певного часу без вимушених простоїв, тобто без відмов. Безвідмовність може бути виміряна наступним коефіцієнтом за формулою:

Т

д = Тр

Т р +Т п

де: Дп - коефіцієнт безвідмовності;

Тр - сумарний час роботи технічних об'єктів за певний період (за рік, за весь строк служби) в годинах, днях;

Тп - сумарний час простоїв, пов'язаних з відшуканням і ліквідацією причин відмови, необхідною профілактикою, планово-попереджуваль­ними ремонтами, наладкою, регулюванням і т.п. без врахування часу простою незалежно від технічного об'єкта, тобто по організаційних причинах - відсутності робітників, енергії, матеріалів і т.п.

Показники ремонтопридатності відображають взаємозамінність складових елементів технічних об'єктів, вказують на час відновлення працездатного стану.

Середня тривалість усунення однієї відмови, яка розраховується як відношення часу ремонту до числа відмов за певний період, може стати одним із показників ремонтопридатності.

Показники економічності використовуються при визначенні впливу техніки і технології на працездатність і продуктивність людини. До цієї групи належать гігієнічні, антропометричні та фізіологічні показники.

Гігієнічні показники характеризують відповідність технічних об'єктів діючим санітарно-гігієнічним нормам і рекомендаціям, антропометричні -відображають відповідність об'єкта, який безпосередньо взаємодіє з людиною розмірам і формі людського тіла (чи його частин), фізіологічнівказують на відповідність об'єкта фізіологічним властивостям людини, особливостям функціонування його органів чуття (наприклад, швидкісним і силовим можливостям людини, порогам слуху, зору і т.д.).Показники естетичності характеризують естетичні властивості технічних об'єктів - інформаційну виразність, раціональність форми, оригінальність, відповідність стилю і середовищу і т.п. Склад естетичних показників визначається з врахуванням специфічних особливостей і призначень технічних об'єктів. Як правило, це показники зовнішнього вигляду - якість покриття, симетричність чи необхідна асиметричність розташування зовнішніх вузлів і керуючих пристроїв, виразність та показники сучасності форми - оригінальність форми, відповідність форми і функцій, оформлення шкал і деталей управління і т.п.

Показники ресурсозбереження відображають економічну ефективність технічних об'єктів. До них відносять показники технологічності конструкції та ресурсомісткості робочого процесу.

Показники технологічності конструкції відображають досконалість технічних об'єктів за рівнем споживання ними матеріальних, паливно-енер­гетичних і трудових ресурсів у процесі виготовлення продукції. Ця група показників включає показники матеріаломісткості, енергомісткості, трудомісткості, що характеризують витрати матеріальних, паливно-енергетичних, трудових ресурсів на виробництво продукції, а також показники продуктивності, які відображають здатність технічних об'єктів перетворювати певну кількість вхідних ресурсів у кінцеві продукти праці за одиницю часу.

Показники ресурсомісткості робочого процесу відображають досконалість технічних об'єктів за рівнем споживання ними ресурсів у процесі їх технічного обслуговування і ремонту.

До останньої групи відносять показники екологічності та безпеки.

Показники екологічності відображають вплив технічних об'єктів, умов їх експлуатації на навколишнє середовище. Номенклатура показників цієї групи встановлюється на основі результатів аналізу можливого шкідливого хімічного, механічного, світлового, звукового, біологічного, радіаційного й іншого впливу технічних об'єктів на навколишнє середовище. До них відносять вміст шкідливих речовин, що викидають технічні об'єкти в навколишнє середовище при їх експлуатації, технічному обслуговуванні і ремонті. Як правило, оцінка рівня цих показників здійснюється шляхом зіставлення значень цих показників із встановленими нормами.

Показники безпеки визначають рівень захищеності виробничого й обслуговуючого персоналу від шкідливих для його здоров'я впливів технічних об'єктів, умов виготовлення і контролю продукції. Номенклатура цих показників визначається особливостями виробництва і технічних об'єктів. Прикладом може бути час спрацювання захисних пристроїв (включення аварійної сигналізації і блокуючих пристроїв, відключенняустаткування й інших джерел небезпеки) в разі виникнення аварійної ситуації, вірогідність безпечної роботи в даних виробничих умовах і т.п.

Кількісна оцінка якісних показників технічного рівня виробництва здійснюється з допомогою органолептичних методів, побудованих на суб'єктивному сприйнятті людиною тої чи іншої властивості об'єкта і відображення її в цифровій бальній оцінці.

Як свідчить вітчизняний досвід і світова практика, виділяють наступні якісні рівні техніки і технології:

      фактичний технічний рівень виробництва на конкуруючих підприємствах і підприємствах-партнерах, на аналізованому підприємстві за ряд років;

      плановий - достатній для забезпечення і підтримання конкурентоспроможності своєї продукції, досягнення оптимально допустимих значень функціональних, ресурсозберігаючих і природоохоронних показників;

      потенційний - необхідний для досягнення максимальних значень показників технічного розвитку виробництва на основі досягнень НТП без врахування економічних, виробничо-технічних та інших обмежень.

Для проведення порівняння показників фактичного рівня техніки і технології з базовими (у відповідності з прийнятою вище класифікацією) застосовують методи рейтингових оцінок об'єктів аналізу.

У процесі аналізу необхідно встановити, чи відповідає технічний об'єкт рівню світових стандартів, переважає чи поступається їм.

Як джерело інформації для оцінки технічного рівня виробництва використовують нормативно-технічну документацію, акти випробувань, публікації в періодичній пресі, матеріали виставок, симпозіумів, конференцій, патенти й іншу виробничо-економічну, науково-технічну інформацію.

Підводячи підсумок вищевикладеному, можна стверджувати, що результати аналізу технічного рівня виробництва дозволять обґрунтувати необхідність інвестицій в основний капітал підприємства, розробити програму його технічного розвитку.

 

2.3. Аналіз складу, структури, руху, технічного стану основних засобів

Аналіз засобів праці розпочинають з вивчення обсягу та динаміки основних засобів.

Збільшення вартості основних засобів може свідчити не тільки про ріст виробничого потенціалу підприємства, але і про зниження мобільності капіталу, зменшення власного оборотного капіталу та погіршення показників фінансової стійкості. Враховуючи ці негативні наслідки росту вартостіосновних засобів, виникає необхідність детальної оцінки доцільності відволікання фінансових ресурсів на ці вкладення. Тому далі в процесі аналізу слід вивчити технічний рівень розвитку виробництва (див. § 2.2.2), склад, структуру, показники руху, технічний стан та забезпеченість підприємства основними засобами.

Основні засоби, що беруть участь у виробництві, поділяють на активні, що безпосередньо діють на предмети праці (машини й устаткування), і пасивні, що створюють умови для виробничого процесу (будівлі, споруди, господарський інвентар та ін.).

Співвідношенням вартості окремих видів основних засобів до загальної їх вартості і визначається їх структура і питома вага активної і пасивної частини. Зіставленням структури основних засобів за ряд періодів виявляється динаміка і напрямки її зміни. Підвищення питомої ваги активної частини основних засобів характеризує прогресивність їх структури, ріст технічної оснащеності підприємства, сприяє збільшенню випуску продукції і росту фондовіддачі і тому заслуговує позитивної оцінки. В той же час відсутність пасивної частини, її низька частка свідчить про відсутність нормальних умов праці, веде до травматизму, до плинності кадрів, знижує продуктивність праці.


Для аналізу структури основних засобів підприємства, їх динаміки, рівня оновлення і зносу використаємо таблицю 2.17. Ці дані містяться у формі №5 фінансової звітності підприємства.



Групи

На початок періоду

На кінець періоду

Динаміка

_, основних Транспортні ґ засобів

засоби

820,5

20,0

3127,0

18,0

2306,5

281, 1

-2,0

Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

492,3

12,0

2605,9

15,0

2113,6

429, 3

3,0

За даними таблиці можна зробити висновок, що вартість основних засобів за звітний період збільшилася на 13269,7 тис. грн. або на 323,4%.

Приріст основних засобів може відбутися за рахунок введення в дію нових основних засобів, або ж росту їх вартості внаслідок переоцінки. Щоб зробити однозначний висновок, необхідно використати інформацію, подану в рядку 060 Звіту про власний капітал. У нашому випадку реальний приріст основних засобів становить 496,2 тис. грн., решту - 12773,5 тис. грн. - є приростом вартості основних засобів за рахунок їх дооцінки.

Позитивним моментом структури основних засобів є висока частка і ріст їх активної частини.

У процесі аналізу виділяють частку основних засобів щодо яких існують обмеження права власності, частку основних засобів, що перебувають у заставі, тимчасово не використовуються (консервація, реконструкція), вилучені для продажу і т.п.

Характеристику руху основних засобів дають коефіцієнти оновлення і вибуття.Коефіцієнт оновлення розраховують шляхом ділення вартості основних засобів (ОЗ), які надійшли за аналізований період до їх вартості на кінець періоду.

Л оновлення

вартість прибулих ОЗ за звітний період

первісна вартість ОЗ на кінець звітного періоду

 

Цей показник вказує, яку частку від наявності на кінець звітного періоду складають нові основні засоби.

Коефіцієнт вибуття розраховують як частку від ділення вартості вибулих основних засобів до первісної вартості основних засобів на початок звітного періоду.

вартість вибулих ОЗ за звітний період

К вибуття          '.               '.      ТТо                         ■                ■   ч .

первісна вартість ОЗ на початок звітного періоду

Цей коефіцієнт показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство починало свою діяльність у звітному році, вибула через зношеність і інші причини.

Ці коефіцієнти розраховуються як у цілому по всіх основних засобах, так і по активній їх частині.

В аналізі коефіцієнти оновлення і вибуття треба розглядати взаємопов'язано. Якщо темпи оновлення основних засобах значно перевищують темпи вибуття, то це може свідчити про те, що оновлення здійснюється за рахунок нового будівництва, введення нових основних засобів, а не за рахунок заміни морально і фізично застарілих основних засобів. Це приводить до нагромадження застарілого устаткування і стримує ріст економічної ефективності основних засобів.

Технічний стан основних засобів характеризується коефіцієнтами зносу, придатності, їх віковим складом.

Зіставляючи суму зносу основних засобів за аналізований період з їх первісною вартістю, розраховують коефіцієнт зносу.

К                             сума зносу за звітний період

зносу     первісна вартість ОЗ на кінець звітного періоду Коефіцієнт придатності - це різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу:

Кприд      1     Кзносу.

Кількісне значення цього показника можна також розрахувати, зіставивши залишкову і первісну вартість основних засобів на кінець аналізованого періоду.

залишкова вартість ОЗпридатності


первісна вартість на кінець звітного періодуЦілком зрозуміло, що чим нижчий коефіцієнт зносу, тим кращий технічний стан основних засобів. Показники технічного стану залежать від коефіцієнтів оновлення і вибуття: чим більше коефіцієнт вибуття наближається до коефіцієнта оновлення, тим нижчий рівень зносу і кращий технічний стан основних засобів.

Слід вказати на те, що ці показники дають умовну оцінку технічному стану основних засобів, що в певній мірі обмежує їх аналітичні можливості (величина зносу залежить від прийнятого на підприємстві методу нарахування амортизації).

Для розрахунку коефіцієнтів руху основних засобів використовують дані фінансової звітності №5. Узагальнимо показники в таблиці 2.18.
Як свідчать дані таблиці 2.3, на кінець звітного періоду 52,49% вартості основних засобів вже покриті амортизаційними відрахуваннями. Судячи з кількісного значення коефіцієнта оновлення, на кінець звітного періоду частка нових основних засобів складає 15%. Через зношеність і інші причини за звітний період вибуло 4,8% основних засобів.

Технічний стан основних засобів ще характеризується його віковим складом. В аналізі діюче (наявне) устаткування групується за видами, а в середині - за строками служби (експлуатації) і визначається питома вага кожної вікової групи в загальній його кількості. Середній вік роботи устаткування розраховують за формулою середньоарифметичної зваженої для інтервального ряду:

Середній вік = ——       — або =—г        

100                  1'

де: Кі - середина вікового інтервалу;

Пві - питома вага кожної вікової групи;

Пі - кількість одиниць устаткування кожної групи.

Умовний приклад. Проаналізуємо віковий склад обладнання на основі даних відділу головного механіка у розрізі видів. Використовуючи проведені розрахунки,  зробимо  висновок  про  технічний  стан  активної частиниосновних засобів і його вплив на результати діяльності підприємства за даними таблиці 2.19.
Для прикладу розрахуємо середній вік фрезерувальних верстатів:

2,5 • 39 + 7,5-164 +15 • 252 + 25 • 216 ЛГ гг
------------------------------------- = 15,66

671 .

Аналогічно розраховують середній вік іншого обладнання, приладів і транспортних засобів.

Дані розрахунки показують, що середній вік обладнання, приладів та транспортних засобів складає 14,26 роки В розрізі окремих їх видів вінколивається від 9,13 до 16,12 років. Найстарішими є металорізальні верстати, найновішими - обчислювальна техніка.

У виробництві переважає частка основних засобів з тривалим строком експлуатації. Так, значна частина устаткування на підприємстві - 355 одиниць, або 36,71% - має строк служби від 10-20 років, а 245 одиниць -понад 20 років. Значить, більша частка функціонуючих на підприємстві основних засобів морально і фізично застаріли і потребують заміни.

Зіставляючи фактичні строки служби устаткування з нормативними показниками, показниками інших підприємств, оцінюють технічний стан устаткування, його працездатність, розробляють заходи щодо оновлення і заміни застарілого устаткування.

Забезпеченість підприємства основними засобами характеризується показниками фондо-, техноенергоозброєністю праці, а також наявністю, складом і відповідністю фактичного стану машин і устаткування, необхідному для виконання планового обсягу виробництва продукції.

Фондо- і техноозброєність праці розраховується діленням середньої вартості основних засобів, активної їх частини на середню чисельність робітників у найбільшій зміні, а при однозмінній роботі - на середньооблікову чисельність робітників.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз