В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 3

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

Ознаками, що дають можливість розмежувати вказані етапи є: мета дослідження, часовий аспект, об'єкти, склад критеріїв, інформаційна база та методичне забезпечення. Наприклад, на етапі оцінки і діагностичному етапі систему об'єктів аналізу, як правило, складають показники, що відображають різні сторони аналізованого об'єкту. На етапі пошуку об'єктами виступають альтернативні варіанти розв'язання проблеми.

Етапи аналітичного дослідження взаємопов'язані і взаємообумов-лені. При виявленні відхилень об'єкта аналізу від бажаного рівня, що встановлюється в ході оцінки, виникає необхідність в діагностиці. Якщо в ході діагностичного етапу аналітичного дослідження не вдається нормалізу­вати процес відтворення в межах діючого рішення, настає черга пошуку. Ви­явлені під час пошукового етапу нові можливості економічного розвитку створюють нові критерії для оцінки.

Кожен із етапів аналітичного дослідження може здійснюватися неза­лежно один від одного. Наприклад, виявити порушення, диспропорції в роз­витку об'єктів аналізу можна на основі діагностики, шляхом виявлення типових ознак, притаманних тільки даному порушенню. При цьому відпадає необхідність в оцінці. Ознакою росту залишків незавершеного виробництва є перевищення темпів росту обсягу валової продукції над темпами росту об­сягу товарної продукції, а про збільшення залишків нереалізованої продукціїна складі свідчить перевищення темпів росту товарної продукції над темпами росту реалізованої продукції. Про зниження рівня ділової активності підпри­ємства, зниження оборотності оборотних активів свідчить перевищення темпів росту валової продукції над реалізованою.

Розрахунок відхилень в ході оцінки, дозволяє реалізувати принцип технології аналізу "за відхиленнями". Ця технологія потребує розробки і вве­дення в аналітичний процес критеріїв важливості відхилень для різних рівнів управління. Дякуючи цьому, виявлені відхилення поділяються на несуттєві, за наявності яких аналітична інформація не передається на вищий рівень управління, і суттєві, які потребують втручання менеджерів вищого рівня. Переваги такої технології аналізу полягає в зниженні обсягу несуттєвої аналітичної інформації, яка надходить особі, що приймає рішення, а головне в активізації людського фактору в управлінні за рахунок передачі повно­важень і відповідальності менеджерам нижчої ланки управління.

Наступний елемент аналітичного дослідження - процедура, яка по­лягає в підготовці, розрахунку і інтерпретації аналітичних величин ( абсо­лютних, відносних, середніх величин і ін.), що характеризують зміну об'єкта аналізу. Процедура складається з повторюваних в різній послідовності опера­цій. Ознакою розмежування процедур виступає зміна виду аналітичних опе­рацій.

На відміну від етапу і процедури кожна аналітична операція вико­нується на одному робочому місці людиною або машиною. В залежності від кваліфікації виконавця і можливостей автоматизації операції поділяють на три типи: технічні ( проведення розрахунків), логічні ( пошук інформації) і творчі, або інтелектуальні ( вибір бази порівняння, деталізації і т.п.). Технічні операції апріорі відносяться до тих, які можуть бути автоматизовані. Логічні і деяка частина творчих операцій можуть бути автоматизовані лише при до­триманні деяких умов.

До аналітичних процедур можна віднести програмну, інформа­ційну, розрахункову і узагальнюючу.

Програмна процедура полягає в створенні методики і організації ви­конання етапів аналітичного дослідження, інформаційна процедура вико­нується на будь-якому з етапів і охоплює логічні операції зі збору і підготов­ки вхідної інформації. Розрахункова процедура складається із технічних опе­рацій пов'язаних з розрахунком аналітичних показників згідно встановленого алгоритму. Узагальнююча процедура на кожному із етапів полягає в логіч­ному порівнянні отриманих аналітичних показників з критерієм і якісною ін­терпретацією результатів аналізу.

Програмна процедура виконується один раз, а використовується не­одноразово. Вона переглядається лише в тих випадках, коли змінюється ме­тодика розрахунку показника, критерії його оцінки чи інформаційне забезпе­чення. Стабільність програмної процедури передбачає можливість її автома­тизації. Інформаційна і розрахункова процедури, можуть бути автоматизо­вані. Узагальнюючу процедуру можна регламентувати при програмуванні лише в загальних рисах, і тому виконувати її на машині важко. Виключення складають лише творчі операції узагальнення альтернативного характеру ( "так-ні", "більше - менше - дорівнює критерію" ).

Аналітична операція включає в себе дію або ряд дій, спрямованих на перетворення, рух і усвідомлення інформації. Вона здійснюється з вико­ристання певних методів або прийомів.

Узагальнюючи сказане, треба відзначити, що систематизація і уза -гальнення структурно-функціональної будови аналітичного процесу ство­рить основу для типізації і стандартизації різних завдань аналізу та автоматизації праці аналітика.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.        Визначте поняття економічного аналізу.

2.        Охарактеризуйте загальнонаукові методи, якими користується економічний аналіз.

3.        Перерахуйте основні функції управління виробництвом, дайте їх характеристику.

4.        Визначте роль і значення економічного аналізу в підготовці і прийнятті управлінських рішень.

5.        Яких Ви знаєте українських вчених-економістів? Назвіть їх вклад у розвиток економічного аналізу.

6.        Розкрийте зміст економічного аналізу.

7.        У чому полягає співвідношення понять об'єкта і предмета вивчення в економічному аналізі? Назвіть об'єкти, через які розкривається предмет аналізу як науки.

8.        Користуючись визначеннями предмета економічного аналізу, приведеними в економічній літературі, поясніть відмінності у формулюваннях і обґрунтуйте свою точку зору щодо визначення предмета економічного аналізу.

9.        Яке місце займає економічний аналіз у системі наук?

Які завдання стоять перед економічним аналізом?Розділ 2. Метод і методика економічного аналізу господарської діяльності підприємства

2.1. Поняття методу економічного аналізу Термін «метод» - слово грецького походження («methodos»), що в перекладі означає «шлях до чого-небудь», тобто метод - це знання того, як проходить пізнання.

Єдино прийнятне визначення методу економічного аналізу відсутнє. В економічній літературі існують різні точки зору у вирішенні цієї проблеми.

Особливості методу економічного аналізу



Деякі вчені відстоюють думку, що існує єдиний метод економічного аналізу, в основі якого лежить загальний підхід до пізнання - діалектика. На їх думку, метод економічного аналізу можна визначити як спосіб системного, комплексного вивчення, виміру і узагальнення впливу окремих факторів на хід і динаміку господарського розвитку, який передбачає обробку спеціальними прийомами показників плану, обліку, звітності та інших джерел інформації. На їх думку, методу економічного аналізу притаманні певні особливості, суть яких відображена в таблиці 1.2.


1

2

6. Узагальнення результатів аналізу

Передбачає формування висновків, що охоплюють оцінку діяльності, забезпечують її покращення.

У процесі економічного аналізу, аналітичної обробки економічної інформації використовується ряд способів і прийомів. Саме в них, на їх думку, полягає головна особливість методу економічного аналізу. Ці способи діляться на традиційні, економіко-математичні і евристичні.

Ряд економістів вважають за недоцільне давати визначення методу економічного аналізу, а переходять відразу до характеристики його прийомів, тобто вони ототожнюють метод з прийомами економічного аналізу. Якщо предмет науки відповідає на питання, що вивчається, то метод, вважають вони, - як вивчається, якими способами і прийомами.

Деякі аналітики дотримуються думки, що єдиного методу немає, і еко­номічний аналіз використовує велику різноманітність методів у залежності від завдань аналітичного дослідження. На їх думку, методологія наукового дослідження включає використання всезагального методу (діалектики), загальних методів (методів пізнання об'єктивної дійсності - порівняння, спостереження, аналізу, синтезу, індукції, дедукції і т.п.), спеціальних, що діляться на традиційні, економіко-математичні і евристичні.

Вищевикладене доводить, що єдиного визначення методу економічного аналізу не існує. Проте можна побачити деяку спільність у поглядах різних вчених. Всі вони використовують одну і ту ж сукупність спеціальних знань для дослідження предмета економічного аналізу, тільки одні називають їх методами, а інші - прийомами.

Ми підтримуємо точку зору представників останнього підходу, тому що вважаємо: аналітичне дослідження діяльності підприємства, яка розгля­дається в русі, динаміці, розпочинають із збирання даних про економічні явища і процеси, що їх відображають, тобто зі спостереження. Однак, їх усвідомлення потребує аналізу, виявлення подібності і відмінності між ними (порівняння). Узагальнення результатів аналізу (синтез) неможливе без використання методів індукції і дедукції. Оскільки аналіз оперує кількісною стороною явищ і процесів, тому використовує систему показників, числові значення яких встановлюються шляхом їх вимірювання. Ці показники формуються під впливом різноманітних факторів, тому вивчення причинно-наслідкових зв'язків здійснюється шляхом побудови аналітичних факторних моделей, які передбачають застосування математичних символів і знаків, методу абстрагування. Крім того, вимір впливу факторів на результати діяльності, пошук резервів підвищення її ефективності, а в кінцевому підсумку прийняття обґрунтованого управлінського рішення неможливе без використання традиційних і економіко-математичних методів. Однак, в умовах нестачі економічної інформації виникає необхідність застосуваннязнань, інтуїції експертів, які добре обізнані в певній галузі практичної чи наукової діяльності.

Таким чином, економічний аналіз для дослідження свого предмета використовує велику кількість методів пізнання.

Поряд з поняттям методу в економічному аналізі користуються поняттями методології і методики.

Методологія економічного аналізу порівняно з методом є більш загальним поняттям, яке, крім знань про метод, включає також знання про формування економічного явища, його структурні зв'язки, шляхи подальшого розвитку і т.д.

Методикою прийнято вважати сукупність певних методів, алгоритмів процедур, що використовуються в наперед визначеній послідовності для досягнення поставленої мети.

Основними елементами методика економічного аналізу є:

-  мета і завдання аналізу:

-  сукупність показників, за якими здійснюється аналіз;

-  схеми взаємозв'язку показників;

-  послідовність застосування певного алгоритму розрахунків;

-  періодичність і строки проведення аналізу;

-  джерела інформації;

-  порядок оформлення результатів і їх оцінка.

2.2. Використання традиційних методів економічного аналізу Повнота і глибина вивчення діяльності підприємств значною мірою досягається застосуванням різноманітних традиційних методів економічного аналізу.   До   них   належать:   спостереження,   порівняння, групування, деталізація, балансовий метод та методи елімінування.

Спостереження полягає у збиранні даних про економічні явища і процеси, що відбуваються в господарській діяльності підприємств. Спос­тереження може бути спеціально організованим або проводитися на основі звітності підприємств.

Економічний аналіз оперує кількісною стороною економічних явищ і процесів. Тому в процесі його проведення використовується такий метод пізнання об'єктивної дійсності як вимірювання. Це дозволяє представити різні сторони діяльності підприємств у вигляді системи показників.

Економічні показник, які використовуються в аналізі можна згрупувати за такими ознаками [60]:

1.      Характером відображення економічних процесів показники поділяють на натуральні і вартісні. Результатом зіставлення натуральних і вартісний показників є аналітичні показники.

2.      За змістом - кількісні і якісні.За роллю в причинно-наслідкових відносинах - факторні і результативні.

3.      За результатом дії факторів - прості і складні;

4.      За методикою розрахунку - об'ємні і питомі.

Економічні явища і процеси характеризуються великою інформації. Щоб сукупність цього первинного матеріалу могла бути використана для аналітичних висновків, необхідна певна її систематизація. Одним із видів такої систематизації є групування, що являє собою зведення первинних даних в однорідні групи (або ж розчленування одиниць сукупності на групи).

За допомогою цього методу не лише обробляють дані, але й виявляють закономірності виникнення, зміни та складу явищ за окремими ознаками, взаємозв'язок між аналізованими показниками, вивчають внутрішню будову явищ і співвідношення в них окремих частин.

Наприклад, групування робітників за розрядами дає характеристику кваліфікації робочої сили; групування за стажем роботи свідчить про їх виробничий досвід.

Групування буває типологічним, структурним і аналітичним, кожне з яких використовується для вирішення цілком конкретних завдань.

Типологічне групування використовують для розчленування сукупності різнорідних одиниць на групи якісно однорідні в тому чи іншому суттєвому відношенні. Наприклад, розчленування промислово-виробничого персоналу на категорії.

Структурне групування полягає у розчленуванні на групи однорідної сукупності одиниць. Наприклад, групування устаткування по віку дозволяє виявити питому вагу устаткування, що морально і фізично застаріло і потребує заміни.

Аналітичне (факторне) групування використовують для того, щоб встановити, чи існує зв'язок між двома або більше показниками. Наприклад, залежність випуску продукції від оснащеності заводів основними засобами.

Для отримання аналітично обґрунтованих висновків при складанні типологічних групувань необхідно забезпечити економічно обґрунтоване виділення груп, за якими класифікують економічні явища. При складанні структурних і аналітичних групувань велику роль відіграє визначення інтервалів групування, тобто проміжків між найменшим і найбільшим значенням ознаки в групі. Що ж до аналітичного групування, то тут ще має велике значення правильне виділення факторних і результативних ознак групування, закономірних і випадкових. Адже це, по суті, перший етап кореляційно-регресійного аналізу.

Фактор - це одне з основних понять в економічному аналізі, що застосовується у двох взаємопов'язаних значеннях: 1) умови здійсненнягосподарських операцій; 2) активно - діючої (рушійної) сили, яка викликає позитивну чи негативну зміну в стані об'єкту чи показника, що його відображає.

В економічному аналізі часто вживають поняття "причини". За змістом воно подібне з терміном "фактор", однак його використання в аналізі є дещо специфічним. Причини - це явища, які більш глибоко, а ніж фактори розкривають зміни, що виникають в складі об'єктів чи показників, які їх відображають. Вони деталізують вплив факторів.

Фактори, причини і результати (наслідки) виступають об'єктами прояву причинно-наслідкових зв'язків. При цьому слід мати на увазі, що фактор може бути пов'язаний з результатом не безпосередньо, а опосередковано, через інший фактор, який пов'язаний із результатом причинно-наслідковим зв'язком.

Факторами вважаються різні умови, обставини, які супроводжують економічні явища та процеси і які створюють можливість їх здійснення, так наявність матеріальних факторів (засобів виробництва ) та особистих факторів (робочої сили) служать необхідною умовою здійснення процесу виробництва.

Щоб глибше оцінити вплив факторів на хід і динаміку господарського розвитку необхідно забезпечити їх наукова обґрунтовану класифікацію.

Групування факторів за основними класифікаційними ознаками може бути наступним [60]:

1.       За характером впливу на результати роботи підприємства - основні,

другорядні

2.       За кількісним виміром - фактори, що піддаються кількісній оцінці; фактори, що не піддаються кількісній оцінці;

3.       За часом дії - постійні і тимчасові;

4.       За широтою дії - загальні і специфічні;

5.       За мірою деталізації - прості і складні;

6.       За характером дії - об'єктивні і суб'єктивні;

7.       За характером впливу на розвиток виробництва - екстенсивні і інтенсивні;

8.       За способом визначення -прямі і опосередковані;

9.       За дією на результати господарської діяльності - позитивні і негативні;

10.   За ступенем дії - першого, другого,    n порядку.

Розглядаючи поняття "фактор" і "показник", доцільно розглянути співвідношення міх ними. Інколи в літературі зустрічається ототожнення типу "фактор-показник", адже можна вважати що кожен показник є фактором показника більш високого порядку. Виходячи з твердження, щопоказник повинен відображати кількісну сторону явищ і процесів, дехто вважає, що показник завжди фактор, а фактор не завжди показник, бо інколи його не можна представити кількісно.

Підводячи підсумок вищевикладеному можна зробити висновок, що вивчення системи показників і факторів має велике теоретичне і практичне значення. З точки зору теорії знання цих понять необхідне для розуміння суті економічних процесів і явищ, розробки шляхів оптимального формування результатів господарської діяльності. З практичної точки зору, знання комплексу показників, факторів і причин, що вплинули (чи впливатимуть) на хід і динаміку господарського розвитку дає можливість не тільки правильно оцінити результати роботи підприємства, але і виявити можливості їх економічного росту, керуючи факторами можна досягати бажаних результатів.

Найширше в аналізі використовується порівняння, що дозволяє встановити подібність і відмінність деяких процесів і явищ.

З допомогою порівняння вивчають і оцінюють виконання планів і досягнутий рівень господарювання, виявляють резерви пов'язані з усуненням і попередженням негативних відхилень від плану, непродуктивні витрати і втрати і т.д. Основні види і результати порівняння відображені на рис. 4.11.

Основними базами порівняння є планові і фактичні значення показників, дані прогнозу, показники роботи інших підприємств, економічна модель роботи підприємства, норми і нормативи.

Результатом порівняння є розрахунок абсолютних і відносних відхилень (динаміка) показників звітного періоду від базового. Абсолютні відхилення встановлюються шляхом алгебраїчного віднімання від показників звітного періоду їх базової величини, відносні - шляхом їх ділення. Якщо значення показників звітного періоду більше від базової величини, то відхилення показують з знаком «+», якщо менше - зі знаком «-».

Вивчен

ня тенденц

ій

планува ння


 

 

<l

у

з е р


З фактичними показниками

за попередній

звітний період, ряд періодів


 

З плановими

результ

показниками

ат

за звітний

 

період

 

результ ат

З фактични­м и

показниками за попередній звітний період чи ряд минулих періодів

 

 

Оцінка динаміки,

темпів і закономірностей розвитку господарської діяльностіНИ


З даними прогнозу результ

ат


Вивчення можливості його реалізаціїекономічною моделлю роботи підприємства


результ

ат


Оцінка потенційних

або (витрачених)

можливостей підприємствапоказниками

роботи інших підприємств


результ

ат


Оцінка місця підприємства в діловому світі;

виявлення і використання передового досвіду; пошук можливостей покращення господарської

З нормами і

результ

 

 

ат

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз