В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 35

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

Таблиця 2.34 (тис. л/год)


неявки передбачені законом; тимчасова непрацездатність; неявки у зв'язку з переведенням на скорочений робочий тиждень; щорічні відпустки

1334247 402404

1344215 390000

9968 -12404

0,75 -3,08

3.Табельний фонд робочого часу

3485878

3262603

223275

-6,41

4. Календарний фонд робочого часу

4949400

4426720

522680

-10,56

5. Коефіцієнти використання: календарного фонду робочого часу; табельного фонду робочого часу

0,3303 0,4689

0,3200

0,4331

-0,0103 -0,0358

-

6. Коефіцієнти обороту по прийому

0,05

0,02

-0,03

-60,0

7. Коефіцієнти обороту по вибуттю

0,22

0,14

-0,08

-36,36

8. Коефіцієнт плинності кадрів

0,11

0,13

-0,02

-18,18

У звітному періоді працівниками підприємства було відпрацьовано 1413298 людино-годин, що на 221564 людино-години або на 13,55% менше від попереднього періоду.

Загальні втрати робочого часу становлять 1849305 люд.-год. Порівняно з минулим періодом вони знизилися на 1711 люд.-год. або на 0,09%. Таке незначне зниження пов'язане із зменшенням щорічних та навчальних відпусток, однак за іншими напрямками втрати робочого часу зросли. Їх ріст пов'язаний, перш за все, із збільшенням неявок з дозволу адміністрації та переведенням працівників на скорочений робочий тиждень через відсутність ринків збуту продукції. На підприємстві у звітному році мали місце простої у зв'язку з недоліками матеріально-технічного постачання.

Не дивлячись на загальне зменшення втрат робочого часу, в розрахунку на одного працівника вони зросли. Так, у минулому періоді втрати робочого часу на одного працівника становили 1092 години (1851016:1695=1092), у звітному періоді - 1219 годин (1849305:1516=1219). Це свідчить про неефективність розроблених заходів по попередженню втрат робочого часу і регулюванню виробництва.Оцінку ефективності використання календарного і табельного фондів робочого часу дають відповідні коефіцієнти використання цих фондів. Зіставлення значень цих коефіцієнтів свідчить про те, що ефективність використання фондів робочого часу погіршилася. Календарний фонд використано на 32%, табельний - на 43%. Порівняно з попереднім періодом спостерігається наростання негативної динаміки цих показників.

Досить високі абсолютні значення коефіцієнтів обороту по вибуттю і плинності кадрів, їх негативна динаміка свідчить про негативні явища в діяльності підприємства. Так, за звітний період кількість вибулих перевищує кількість прийнятих на роботу. Такий факт може бути наслідком незадовільних умов праці, рівнем заробітної плати. Це, в свою чергу веде, до зниження продуктивності праці і обсягу продукції.

Проводячи аналіз ефективності використання робочого часу, необхідно враховувати, що внутрізмінні втрати робочого часу, визначені за звітністю, дещо занижені, бо не враховують спізнень, передчасний похід з роботи, години понадурочної роботи, що не фіксуються в табелі. Документально оформляються втрати часу робітників-відрядників, якщо вони вищі від встановленої межі.

Для уточнення внутрізмінних втрат робочого часу проводять хронометражні спостереження, фотографії робочого дня. Аналіз матеріалів спостережень, первинних документів на оплату простоїв дозволяє уточнити величину внутрізмінних втрат, причини їх виникнення і розробити заходи по їх скороченню.

За рахунок ліквідації непродуктивних втрат робочого часу можна покращити показники господарської діяльності підприємства.

Для вивчення зміни показників ефективності використання трудових ресурсів за рахунок втрат робочого часу використовують методи елімінування, зокрема абсолютних різниць. Так, множенням щоденних внутрізмінних втрат робочого часу на годинну продуктивність праці визначають їх вплив на денну продуктивність, а множенням цього результату на кількість днів, що в середньому відпрацював один робітник, і чисельність робітників - розраховують їх вплив відповідно на місячну (середньорічну) продуктивність одного робітника і обсяг виробництва продукції.

У нашому випадку за рахунок ліквідації прогулів можна збільшити обсяг продукції. Для кількісного визначення величини вказаного показника необхідно людино-години прогулів помножити на середньогодинний виробіток продукції.

Крім цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу, виявляють непродуктивні затрати робочого часу, які викликані виготовленням бракованої продукції, виправленням браку, недотриманням технологічних і організаційних умов виробництва.Величина і причини непродуктивних витрат визначаються за актами, повідомленнями про брак, доплатними листками і т.п.

Вивчення пояснюючих записок порушників трудової дисципліни, заяв робітників на відпустки без збереження заробітної плати, інформація про захворювання дозволяє виявити причини прогулів, простоїв, необхідність надання відпустки за дозволом адміністрації, встановити причини і частоту захворювань, розробити заходи по попередженню прогулів, простоїв, по профілактиці захворювань, покращенню умов, режиму роботи.

Аналіз практики роботи підприємства показує, що основними причинами втрат робочого часу можуть бути: порушення ритму роботи, технологічна несправність устаткування, перебої в постачанні матеріальними ресурсами; відсутність паливно-енергетичних ресурсів, недосконалість чи порушення технології, а також інші соціальні, психологічні і організаційні причини, зупинки з економічних причин, відсутність ринків збуту, додаткові відпустки з дозволу адміністрації, втрата працездатності, прогули, страйки.

 

4.4. Аналіз інтенсивності праці

Ефективність використання кадрового потенціалу характеризується продуктивністю праці працівників. Узагальнюючим показником продуктивності праці є виробіток продукції на одного працівника і робітника за певний проміжок часу (рік, квартал, місяць, день, година).

Аналіз продуктивності праці починають з оцінки виконання денного, місячного, річного плану по підрозділах і в цілому по підприємству, а також оцінки динаміки продуктивності праці. З цією метою фактичні показники продуктивності праці зіставляються з плановими і визначається рівень виконання плану, відхилення від плану. Зіставлення фактичних показників продуктивності праці з даними минулих звітних періодів дає можливість оцінити темпи і напрямки зміни продуктивності праці.

На відхилення фактичної продуктивності праці від планової і динаміку її зміни впливають багато факторів, які ділять на детерміновані і стохастичні, екстенсивні й інтенсивні.

Перелік детермінованих екстенсивних факторів відображено на рис. 2.12Продуктивність праці одного працівника за період

 

Питома вага            Середня продуктивність/інтенсивність праці одного

робітників                                робітника за період

 

Середня кількість    Середня Виробіток

днів, відпрацьованих            тривалість середньо-

одним робітником за            робочого дня за годинний

період                  період          за період

Р

ис. 2.12. Детерміновані екстенсивні й інтенсивні фактори формування продуктивності праці

До них належать:

      питома вага робітників у загальній чисельності персоналу;

      число  явок  на  роботу  кожного  робітника  (середня  кількість днів, відпрацьованих одним робітником за аналізований період);

      тривалість робочого дня.

Детерміновані інтенсивні фактори включають: середньогодинний виробіток продукції, що визначається умовами праці, забезпеченістю матеріальними ресурсами, технічним станом основних засобів, рівнем використання досягнень НТП, раціональною організацією виробництва.

Таким чином, продуктивність праці одного працівника залежить від структури персоналу (ПВ), середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником за період Д), середньої тривалості робочого дня (Трд) і середньогодинного виробітку робітника (Всг).

Формула даної залежності матиме вигляд:

ПРпвп = ПВ х Кд хТрд х Всг .

Факторний аналіз зміни показників продуктивності праці виконують з використанням різних методів факторного аналізу [60, с. 105].

Зв'язок між обсягом продукції та факторами праці відображається такою факторною моделлю:

ТП = Чп х Вср = Чп х ПВ X КдХ Трд х Всг ,

де: Чп - середньооблікова чисельність працівників;

Вср - середня продуктивність праці одного працівника за період.

Для розрахунку впливу факторів праці на зміну обсягу продукції користуються різними методами факторного аналізу [54], с.88.

Оцінимо ефективність використання трудового потенціалу та проведемо факторний аналіз зміни продуктивності праці та обсягу продукції за даними узагальненими в таблиці 2.35.Використовуючи метод абсолютних різниць, покажемо алгоритм визначення впливу факторів на ріст продуктивності праці працівника:

а) структури працівників - (0,6236-0,6181)х11720,9=-64,41 тис. грн.;

б) інтенсивності праці робітника -
0,6236х(14192,1-11720,9)=1527,1 тис. грн.


Сукупний вплив двох факторів - 1462,7=(-64,41+1527,1) тис. грн.
Факторний аналіз зміни обсягу продукції проведемо в таблиці 2.36 з використанням методу ланцюгових підстановок.Примітка: Для розрахунку середньогодинного виробітку одного робітника необхідно обсяг продукції поділити на фонд робочого часу робітників у люд./год. У нашому випадку він становив:

      у минулому періоді - 12,15 грн. (12389:1019336);

      у звітному періоді - 15,2 грн. (13298:873559).

Тривалість періоду роботи одного робітника розраховують шляхом ділення фонду робочого часу робітників у люд./годинах на їх чисельність. У минулому періоді один робітник відпрацював у середньому 964,3 години (1019336:1057), а в звітному - 932 години (873559:937).

Як свідчать дані таблиці, підприємство у звітному періоді збільшило обсяг продукції на 909 тис. грн., або на 7,3%. У процесі аналізу встановлено, що такий ріст відбувся за рахунок підвищення продуктивності праці робітників. Як негативний момент у роботі підприємства слід відмітити зменшення чисельності працівників, погіршення їх структури та зниження періоду роботи.

Збереження цих показників на рівні минулого періоду дало б можливість збільшити обсяг продукції на 781 тис. грн.

Порівняно з минулим періодом продуктивність праці зросла на 1462,6 грн. і склала 8771,7 грн. Збільшення продуктивності праці працівників зумовлено ростом продуктивності праці робітників. Однак, через погіршення структури персоналу продуктивність праці зменшилася на 64,41 грн.

До складу інтенсивних стохастичних факторів зміни продуктивності праці відносять:

      зміну кваліфікації працівників (загальноосвітнього, професійного рівня);

      зміну стажу роботи на даному підприємстві;

      моральне і матеріальне стимулювання праці, механізацію й автоматизацію технологічних процесів, впровадження нової техніки, технології;

      соціальні і психологічні фактори.

Вплив цих факторів на рівень продуктивності праці розраховують двояко: опосередковано, через інші фактори і користуючись прийомами кореляційно-регресійного аналізу.

Одні інтенсивні фактори впровадження нової техніки, технології, механізація й автоматизація виробництва забезпечують зниження трудомісткості виготовлення продукції, інші - економічне стимулювання, кваліфікація робітника - відповідний рівень виконання норм виробітку. Тому аналіз інтенсивних факторів може проводитися по двох напрямках - по шляху вивчення рівня, динаміки зміни трудомісткості і виконання норм виробітку.

Продуктивність праці залежить від стану нормування праці та контролю за виконанням норм виробітку. У системі управлінського обліку підприємства   обліковують   виконання   норм   виробітку робітниками­відрядниками на основі первинних документів, за якими у виробничих підрозділах проводиться облік виготовлення і приймання продукції та робіт, відпрацьованого часу (наряди, рапорти, табелі та ін).

Вплив інтенсивних факторів (рівня кваліфікації, стажу роботи, морального стимулювання, нормування праці й ін.) на зміну продуктивності через відсутність прямої функціональної залежності підрахувати традиційними методами неможливо. Виходячи з цього, що продуктивність є функцією декількох незалежних змінних факторів, у процесі аналізу на основі обширної статистичної інформації вивчається тіснота зв'язку між ними і продуктивністю праці та будуються моделі множинної кореляції, в яких взаємозв'язок між продуктивністю й інтенсивними факторами відображається рівнянням:

У=а0+а1х1+а2х2+а3Хз+...+апхп ,

де: У - середнє значення результативної ознаки;

ао - значення у при х=0;

х - значення факторної ознаки;

аіа...а,Хп - коефіцієнти (параметри) регресії, що показують, як змінюється результативний показник, коли факторний змінюється на одиницю.

Для економічної інтерпретації зв'язків між двома досліджуваними явищами використовують коефіцієнти еластичності.

Для лінійної залежності коефіцієнти визначаються за формулою:

E = а.?*-

де: Еі - коефіцієнт еластичності, який показує, як зміниться результативний показник, коли фактор зміниться на 1%;

аі - коефіцієнт регресії при і-му факторному показнику; Хі - середнє значення і-го факторного показника; У - середнє значення результативного показника.

Інколи економічні залежності описуються рівняннями кривих вищих порядків. Якщо при збільшенні факторного показника значення результативного зростає до певного рівня, а потім починає знижуватися (в нашому випадку залежність продуктивності праці робітників від їх віку), то для запису такої залежності можна використовувати параболу другого порядку:

Vx = а + bx + cx2.

Коефіцієнти регресії даного рівняння не мають ніякого економічного змісту. Якщо підставити в дане рівняння відповідні значення х, то можна отримати значення продуктивності праці залежно від віку робітників. Задаючи певні параметри якісного складу працівників, можна спрогнозувати рівень їх продуктивності.Покажемо застосування кореляційно-регресійного аналізу на конкретному прикладі.

Кореляційний аналіз впливу факторів на продуктивність праці дав наступну матрицю парних коефіцієнтів у кореляції (табл. 2.37):


Таблиця 2.37

Модель формування продуктивності праці в залежності від даних факторів має вигляд: Y=2,47+0,9Xi+1,8X3+1,2X* -0,2X5.

Як видно із моделі параметрами регресії є аг - 0,9; аз - 1,8; а4 - 1,2; а5 - 0,2. Це означає, що при збільшенні стажу роботи на один рік продуктивність   зросте   на   0,9   тис.   грн.,   при   збільшенні техно-,енергоозброєності на одну тисячу гривень - відповідно на 1,8 та 1,2 тис. грн., при рості матеріаломісткості на одну копійку продуктивність праці знизиться на 0,2 тис. грн. Фактор Х2 - фондоозброєність праці - не ввійшов у модель, тому що між фондо- і техноозброєністю праці існує тісний кореляційний зв'язок - 0,85, що свідчить про те, що між ними існує явище колінеарності.

На основі розрахунку коефіцієнта еластичності, на базі даної моделі визначимо, на скільки збільшиться продуктивність праці, якщо техноозброєність зросте на 13% і матеріаломісткість знизиться на 5%.

 

Е3 =1,8 -1023 = 3,14 3 5,87

 

Е5 =-0,2 -0556 =-0,019 5 5,87

 

При зміні вказаних показників продуктивність праці зросте на 40,9% (3,14х13-(-0,019х5).

Трудомісткість - це показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництво певної продукції чи на виконання конкретної технологічної операції.

Трудомісткість одиниці продукції - це результат співвідношення робочого часу і кількості випущеної продукції. Одиниця виміру - робочий час.

Трудомісткість одної гривні випущеної продукції розраховується як частка від ділення фонду робочого часу в людино-годинах на обсяг товарної продукції.

Трудомісткість окремих видів продукції розраховується як частка від ділення фонду робочого часу в годинах на виготовлення певного виду виробів на кількість видів продукції одного найменування в натуральному вигляді.

Показник трудомісткості є оберненим до показника виробітку продукції одного робітника, тобто між ними існує обернено пропорційна залежність:

 

В = ±. Т = 1

Т В

де: В - виробіток продукції за одиницю часу; Т - трудомісткість одиниці продукції.

Збільшення виробітку продукції визначається співвідношенням її рівнів у звітному і базовому періодах. На основі показаної залежності між виробітком і трудомісткістю продукції визначимо коефіцієнт росту виробітку:в   Т1    Т0    Т1 '

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз