В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 37

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

Групування витрат за місцями виникнення здійснюється відповідно до організаційної структури підприємства та його підрозділів. Слід вказати, що об'єктом управління можуть стати тільки ті витрати, які піддаються вимірюванню, плануванню та аналізу. Тому, центри витрат (місця виникнення) є осередком їх формування і, відповідно, контролю за ними. Вони можуть збігатися з організаційною одиницею (цехом, підрозділом, дільницею) або ж бути частиною цих організаційних структур. Основою такого розмежування є різні ознаки: єдність устаткування, виконання операцій та функцій. Так, за функціями та характеристикою структурних підрозділів виділяють виробничі центри витрат (цехи основного виробництва) та обслуговуючі (допоміжні цехи).

Центрами витрат може бути:

      обладнання,    або   група   обладнання   з   однаковими технічними характеристиками;

      робітники, або група робітників, які виконують однакову роботу;

      одна операція, або кілька операцій однакової складності.

Центри відповідальності створюються на основі центрів витрат з метою делегування відповідальності за витрати керівникам структурних підрозділів різних рівнів. Один центр витрат може мати один центр відповідальності (керівника підрозділу), або декілька, якщо певні посадові особи призначенівідповідальними за раціональне використання ресурсів підприємства. Так, головний енергетик відповідає за економне витрачання енергії в цілому по підприємству. Виникають і такі ситуації, коли декілька центрів витрат є об'єктом контролю однієї посадової особи. Наприклад, начальник цеху відповідає не тільки за формування витрат в цілому по цеху, а за всіма дільницями, що входять до його складу.

Визначення конкретних центрів витрат та центрів відповідальності здійснюється підприємством з врахуванням особливостей організації і технології виробництва, структури управління з метою оцінки витрат, аналізу відхилень та виявлення резервів господарювання.

За можливістю регулювання витрати поділяють на регульовані (релевантні) та нерегульовані (нерелевантні). Витрати сировини і матеріалів на обсяг випуску продукції регулюються нормами їх витрачання на одиницю конкретного виду продукції. Прикладом витрат, які не регулюються підприємством, є витрати - податок на прибуток, бо ставка податку на прибуток встановлюється чинним законодавством.

За характером виробництва розрізняють витрати основного та допоміжного виробництва.

Витрати основного виробництва включають витрати основних цехів, дільниць, що займаються безпосередньо виготовленням продукції.

До допоміжних виробництв належать ремонтні цехи, енергетичні, компресорні, тарні і т.д. Витрати вказаних цехів формуються в процесі обслуговування цехів основного виробництва, а саме: забезпечення парою, холодом, тарою, транспортними та іншими послугами.

За періодичністю виникнення розрізняють поточні витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це основна частина витрат на виробництво.

Одноразовими є витрати, пов'язані з впровадженням нової продукції, її модернізацією, виплатою одночасної винагороди за вислугу років і т.п.

За календарними періодами виділяють витрати звітного періоду, майбутніх періодів і наступних періодів.

Витратами звітного періоду визнаються витрати, які понесені в звітному періоді і формують фінансовий результат звітного періоду.

До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, які стосуються наступного облікового періоду та ті, що будуть віднесені на більш пізні періоди, якщо підприємство здійснило їх у звітному періоді (наприклад, наперед сплачені орендна плата, страховка, рекламні послуги тощо).

Наступні витрати можуть виникати через події чи операції, які вже відбулися. Однак, сума і час майбутніх платежів не визначені (оплата відпустки працівникам, здійснення гарантійного ремонту відпущеної продукції тощо). Сума цих витрат визначається із застосуванням попередніханалітичних чи експертних оцінок.

Узагальнюючи вищевикладене, слід відмітити, що багатогранність ознак, за котрими групують витрати, ще раз підтверджує творчість цього процесу. Відповідно до конкретних особливостей виробництва на тому чи іншому підприємстві та з урахуванням потреб, зумовлених необхідністю прийняття управлінських рішень, пошуку резервів зниження витрат, застосовується та чи інша класифікація. Наприклад, для визначення собівартості продукції (робіт, послуг) головними ознаками класифікації можуть бути місця виникнення та здійснення контролю, за періодичністю і календарним періодом виникнення, за способом віднесення тощо.

Коли ж необхідно прийняти управлінське рішення, то насамперед треба оцінювати витрати за доцільністю витрачання, за можливістю регулювання, за функціями основної діяльності тощо.

Таким чином, обґрунтована класифікація витрат дає змогу виявляти допущені прорахунки в їх формуванні, прогнозувати на перспективу, забезпечувати ефективний контроль за їх здійсненням.

 

5.2. Мета, завдання та інформаційне забезпечення аналізу витрат

Метою аналізу є об'єктивна оцінка витрат та обґрунтування управлінських рішень щодо їх оптимізації.

Для досягнення поставленої мети в процесі аналізу вирішуються наступні завдання:

1.   Оцінка виконання планових показників витрат, вивчення динаміки і встановлення закономірностей їх зміни.

2.   Факторний аналіз зміни показників витрат, виявлення непродуктивних витрат.

3.   Виявлення резервів зниження собівартості продукції та розробка заходів по їх мобілізації.

Джерелами інформації для аналізу слугують:

1. Первинні документи на відпуск, використання матеріальних ресурсів у виробництві:

      лімітно-забірні карти і вимоги на відпуск матеріалів;

      вимога на понадлімітну видачу матеріальних ресурсів (з відміткою);

      рапорти, місячні звіти виробничих одиниць про використання сировини, палива на виробництві;

      калькуляції собівартості продукції;

      накопичувальні картки обліку виробітку і заробітної плати;

      наряди, акти виконаних робіт;

      акти (листки) простою;листки на доплату;

      відомість нарахування заробітної плати;

      звіти про відрядження (авансові звіти);

      довідка-розрахунок про нарахування амортизації необоротних активів загальновиробничого призначення.

 

2.Інформація, що відображається на рахунках бухгалтерського обліку 8 класу «Витрати за елементами» і 9 класу «Витрати діяльності», рахунку 23 «Виробництво».

3.Регістри аналітичного і синтетичного обліку:

      журнал 4 і Відомість 4.1;

      журнали 5, 5А і відомість 5.1.

4.Фінансова звітність:

      ф. №2 «Звіт про фінансові результати».

5.Статистична звітність:

      ф.   №1-підприємництво   «Звіт   про   основні   показники діяльності підприємства».

6.Планові дані - кошторис (бюджет) витрат на виробництво.

7.Матеріали обстежень, перевірок, спостережень, конструкторська і технологічна документація.

 

5.3. Аналіз узагальнюючих показників операційних витрат

Управління  витратами  неможливе  без  аналізу  структури витрат, динаміки і факторів їх формування, виявлення непродуктивних витрат. Об'єктами аналізу операційних витрат є наступні показники:

- елементи витрат;

- калькуляційні статті витрат ;

- загальний обсяг операційних витрат; - витратомісткість продукції.

Групування витрат за економічними елементами дозволяє: •       Здійснити контроль за формуванням, структурою і динамікою економічно однорідних витрат.

Оцінка структури витрат на виробництво (питомої ваги кожного елемента) дозволяє зробити висновок про матеріаломісткість, трудомісткість, енергомісткість виробництва, а відтак намітити основні напрямки пошуку резервів зниження витрат за рахунок детального аналізу тих витрат, які мають найбільшу питому вару. Як додатковий показник для обґрунтування відповідного висновку можна використати питому вагу елементів витрат увартості товарної продукції, поділивши суму витрат кожного елемента на обсяг товарної продукції.

Скласти кошторис (бюджет) витрат на виробництво для визначення необхідного обсягу виробничих запасів, планового фонду оплати праці і т.п.

•            Оцінити витрати, пов'язані з випуском валової продукції, бо

витрати за елементами - це витрати як на готові вироби, так і на незавершене виробництво.

Методика аналізу витрат за економічними елементами полягає в зіставленні витрат за економічними елементами в абсолютній сумі і у відсотках до загальної суми витрат з плановими, фактичними за минулий рік з метою виявлення тенденцій і напрямків зміни окремих елементів. Абсолютні відхилення за економічними елементами відображають загальні результати використання фонду оплати праці, матеріальних ресурсів, нарахування амортизації, але не зміни собівартості продукції, так як ці відхилення викликані ще й змінами в обсязі і структурі виробництва продукції. Аналіз структури витрат на виробництво дозволяє дати оцінку раціональності такої структури, виявити найбільш резервомісткий об'єкт.

Для оцінки складу та структури і динаміки операційних витрат скористаємося таблицею 2.39.

Таблиця 2.39


Оцінка складу і структури операційних витрат за елементами


5. Інші операційні витрати

873,2

10,30

878,0

9,61

4,8

0,55

0,69

Разом:

8473,2

100

9136,0

100

662,8

7,25

-

6. Обсяг продукції, тис. грн.

11373

х

16244

х

4871,0

42,83

х

7.

Матеріаломісткість , коп.

54,11

х

40,37

х

-13,74

-28,39

х

8. Трудомісткість, коп.

10,35

х

8,6

х

-1,75

-16,99

х

9. Фондомісткість, коп.

2,38

х

1,87

х

-0,51

21,43

х

За даними таблиці можна зробити висновок, що операційні витрати за елементами витрат у звітному періоді порівняно з минулим зросли на 662,8 тис. грн., або на 7,25%.

За всіма елементами витрат спостерігається негативна динаміка (відбувається їх ріст), але вирішальний вплив у її формуванні мали матеріальні витрати, які в звітному періоді зросли на 403,9 тис. грн., або на

6,16%.

Структура витрат протягом двох років не зазнала суттєвих змін. Найбільшу частку займають матеріальні і трудові витрати, що становлять у звітному періоді відповідно 71,78% і 15,29%. Досить значною є частка інших операційних витрат.

Наведені в таблиці дані свідчать, що аналізоване виробництво є матеріаломістким. Так, матеріаломісткість у минулому періоді становила 54,11 коп., це означає, що підприємство на одиницю виготовленої продукції витрачало матеріальних ресурсів на суму 54,11 коп. Як позитивний момент у роботі підприємства, слід відмітити її зниження в звітному періоді на 13,74 коп. при збільшенні обсягу виробництва.

Таким чином, вивчення структури витрат за наведеними елементами (а при необхідності і за найважливішими їх складовими), а також змін, які відбулися за звітний період дає можливість виділити набільш резервомісткий об'єкт. Ним на підприємстві є матеріальні, трудові витрати та інші операційні витрати.

      Групування витрат за калькуляційними статтями призначене: •   Для визначення цільового направлення витрат і їх місця в процесі виробництва: показує куди, з якою метою і в яких розмірах витрачені ресурси.Для визначення планової і фактичної собівартості всієї продукції і окремих її видів, встановлення центрів зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення.

      Для відображення витрат, пов'язаних лише з товарним випуском продукції, робіт, послуг.

Методика аналізу статей калькуляції полягає в зіставленні фактичних витрат з плановими, з фактичними даними за минулий період, у результаті чого визначається абсолютне і відносне відхилення від плану і динаміка по кожній калькуляційній статті, робиться факторний аналіз її зміни, відшукуються резерви зниження.

Загальна сума операційних витрат витрат (Ззаг) може змінитися через зміну обсягу виробництва (g), її структури (ПВ), рівня змінних витрат на одиницю продукції і) і суми постійних витрат на весь випуск продукції (А).

Ззаг = Кg ПВ Ві ) + А .

Використовуючи дану факторну модель і методи елімінування, можна зробити факторний аналіз зміни загальних витрат підприємства.

Важливим узагальнюючим показником витрат є витрати на 1 грн. товарної продукції (витратомісткість продукції). Цей показник є універсальним. Може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва. Він наочно показує зв'язок між витратами і прибутком.

Витратомісткість продукції розраховуються за формулою:

n

1 q  C

 

де: Ці - обсяг продукції i-го виду;

Сі - собівартість одиниці i-го виду продукції;

Рі - гуртова ціна i-го виду продукції;

n - кількість видів продукції.

Розрахуємо витратомісткість продукції та встановимо вплив факторів на рівень її зкористуючись такою інформацією, відображеною в таблиці 2.40


Таблиця 2.40
Алгоритм розрахунку відобразимо в таблиці 2.41

4200 - 45 +500 - 44 ПОО/|1

Впл =-------------------- = 0,8941 грн.

4200 - 50+500 - 52

/    4300 - 45 + 480 - 44 „ОПАА

В  =-------------------- = 0,8944 грн.

4300 - 50 + 480 - 52

В/    —Впл =0,8944 —0,8941 =0,003 ^

„    4300 - 45 + 480 - 42 лоС/іА
В  =------------------- = 0,8546 грн.

4300-50+480-52

В/У В/ = 0,8546 —0,8944 =—0,0398 грн.4300 - 45 + 480 - 42 ЛОС/1А

Вф =-------------------- = 0,8546

ф    4300 - 50 + 480 - 52 ^

Вф — В" = 0,8546 — 0,8546 = 0 грн.

Витратомісткість продукції знизилася порівняно з планом на 0,0395 грн. (0,8546-0,8941=0,0395), що слід оцінювати позитивно, бо таке зниження веде до росту валового прибутку. Слід відмітити, що зменшення витратомісткості відбулося за рахунок зниження собівартості одиниці продукції, ціна ж на продукцію залишалася незмінною і тому не впливала на встановлене відхилення.

Для більш глибокого вивчення причин зміни собівартості товарного випуску аналізуються звітні калькуляції окремих виробів, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих років у цілому по виробах і за окремими статтями витрат.

Вивчення впливу факторів здійснюють на основі такої факторної моделі:

є, =±- + б, q .

В аналізі статей калькуляції окремих видів продукції особливу увагу зосереджують на перевитратах, які повинні стати об'єктом факторного аналізу.

 

5.4. Аналіз прямих матеріальних витрат

У багатьох галузях промисловості значну частку в собівартості продукції займають матеріальні і трудові витрати, тому аналіз цих витрат, оцінка факторів, що формують їх величину, пошук резервів економії ресурсів має велике значення.

Методика аналізу прямих матеріальних витрат полягає в проведенні горизонтального і вертикального аналізу витрат, факторного аналізу їх зміни, відшукання причин невиправданих перевитрат і непродуктивних витрат.

Факторна модель формування матеріальних витрат має наступний вигляд:

МБ = 1q - ПВі - Ні- Zi,

де: q - обсяг продукції;

ПВ,

- питома вага продукції і-го виду;Н


норма витрачання матеріальних ресурсів на продукцію і-говиду;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз