В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 4

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

нормативами

 

 

діяльності Оцінка їх дотриманняРис 1.2. Основні напрямки і результати порівнянняЯкісна оцінка відхилень залежить від економічної природи показника, що описує відповідне явище. Відхилення зі знаком «+», а саме збільшення випуску продукції, прибутку, має позитивний характер, бо свідчить про ріст ефективності господарювання. Водночас приріст показників витрат є негативним явищем, бо свідчить про збільшення витрат ресурсів і ріст собівартості продукції.

Негативні і позитивні відхилення можуть мати затухаючий і прогресуючий характер. Якщо відхилення позитивне і наростаюче, то таку тенденцію в роботі підприємства необхідно підтримати. Якщо відхилення все ще позитивне, але затухаюче, то це свідчить про наростання негативних тенденцій у діяльності підприємства. Така ситуація вимагає розробки конкретних пропозицій і заходів, які б перешкоджали наростанню таких тенденцій і в кінцевому підсумку привели до їх ліквідації. Таку ж оцінку отримують негативні і прогресуючі відхилення. Якщо негативні відхилення мають затухаючий характер, то це є свідченням того, що прийняті раніше заходи з регулювання виробництва досягли мети.

Зіставлення динаміки різних за економічним змістом, але взаємозв'язаних показників дозволяє розрахувати коефіцієнт еластичності, який показує, на скільки відсотків зміниться значення одного показника, якщо значення еластичного до нього показника зміниться на 1 відсоток. Наприклад, якщо обсяг продукції збільшиться порівняно з планом на 10%, а чисельність робітників на 7%, то коефіцієнт еластичності /£,=10:7=1,4. Це означає, що при рості чисельності робітників на 1% випуск продукції зросте на 1,4%. Таке порівняння за динамікою окремих показників і коефіцієнтами еластичності дозволяє екстраполювати значення відповідних до них інших показників.

Центральна і найскладніша проблема порівняння - забезпечення зіставності показників.

До основних ознак зіставності належать[60]:

1.Тотожність методик визначення порівнюваних показників.

2.Використання цін одного рівня.

3.Нейтралізація дії об'ємного фактора.

4.Нейтралізація дії структурного фактора. за рік і за квартал. 6. Склад аналізованих об'єктів.

В економічному аналізі розрізняють такі види порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний, одномірний, багатомірний.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зміни (росту, зниження). Як правило, беруться базові темпи росту за ряд років, суміжних періодів, що дозволяє не тільки вивчити закономірності, тенденції зміни показників, але й прогнозувати їх значення.Вертикальний аналіз дає змогу оцінити структурну динаміку еко­номічних явищ і процесів, тобто дає можливість визначити питому вагу кожного елемента в загальному підсумку. Це дозволяє виявити і спрогнозувати структурні зміни в складі економічних явищ, проводити міжгосподарські порівняння підприємств. Відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які спотворюють абсолютні по­казники і тим самим ускладнюють їх зіставлення в динаміці.

Результатом порівняння економічних явищ на підприємстві може стати таблиця 1.3 наступного вигляду.

Таблиця 1.3

Оцінка обсягу, структури і динаміки економічного явища на підприємств

показником.

З допомогою багатомірного порівняльного аналізу проводиться зі­ставлення результатів діяльності окремих суб'єктів господарювання за широким колом показників. Результати такого аналізу використовуються при побудові інтегральних рейтингових оцінок.Економічний аналіз явищ чи процесів починають з вивчення узагальнюючих (результативних) показників, що їх характеризують. Це дозволяє отримати загальне уявлення про роботу підприємства. Однак, цього недостатньо, так як в узагальнюючому показнику сумуються нерідко протилежні тенденції, які взаємно погашаються, і тим самим затушо вуються зміни, що відбулися в його складі. Тому виникає необхідність йти від загальних показників до простих дедуктивним шляхом, послідовно розчленовуючи їх на складові. Аналітичний метод розчленування загальних показників на складові і називається деталізацією.

У практиці економічного аналізу деталізація явищ, процесів і показників, що їх відображають, проводиться за такими основними напрямками: 1) за факторами утворення; 2) за місцем виникнення господарських явищ; 3) за часом.

Кількісні значення результативних (складних) показників залежать від впливу багатьох факторів, що діють одночасно, різноспрямовано і з різною силою. Цей зв'язок може бути стохастичним і детермінованим. При стохастичній формі зв'язку вплив факторних показників на результативний має імовірнісний, випадковий характер. Кожному значенню факторного показника відповідає не одне значення результативного, а його сукупність. Стохастичні зв'язки, на відміну від детермінованих, проявляються не в кожному випадку, а в середньому для багатьох випадків. Тому вони пот­ребують для свого встановлення і дослідження масових статистичних спостережень. Наприклад, залежність виробітку на одиницю часу в розрахунку на одного робітника від стажу його роботи, віку і т.п. Детермінований зв'язок означає, що залежність результативного показника від факторних однозначна: кожному значенню факторного показника відповідає одне єдине значення результативного. Наприклад, залежність денної продуктивності праці одного робітника від інтенсивності його праці за годину.

Детермінований зв'язок передбачає наступні типи деталізації результативного показника за факторами утворення:

1. Адитивний, коли результативний показник є сумою факторних (нап-
риклад, обсяг реалізації продукції
- це сума обсягу випущеної продукції і
зміни залишків нереалізованої продукції на складі).

2.   Мультиплікативний, коли результативний показник є добутком простих факторних показників (наприклад, продуктивність праці пра­цюючого визначається структурою персоналу і продуктивністю праці одного робітника).

Кратний, коли результативний показник є часткою від ділення факторних (наприклад, залежність матеріаломісткості від величини матеріальних витрат і обсягу товарної продукції).4. Комбінований, коли результативний показник є математичною комбі­націю факторних (наприклад, рентабельність виробництва, розраховується як відношення валового прибутку підприємства до суми середньорічної вартості основних засобів і матеріальних оборотних активів.

Метод деталізації результативних показників широко використовується при розробці аналітичних формул (моделей факторних систем), що описують реальні зв'язки між процесами та у процесах фінансово-господарської діяльності промислових підприємств. Процес побудови аналітичної формули, залежності називається моделюванням.

При розчленуванні результативного показника на складові ви­користовується принцип подовження аналітичної формули. Так, наприклад, фінансовий результат від операційної діяльності підприємства складається із валового прибутку чи збитку, інших операційних доходів чи витрат, адміністративних витрат і витрат на збут. Детальне вивчення цього показника вимагає дальшої деталізації його окремих складових. Так, наприклад, адміністративні витрати деталізуються на загальні і корпоративні витрати, витрати на персонал, витрати на утримання приміщень. Цю залежність можна деталізувати і далі, наприклад, витрати на утримання приміщень, пов'язані з орендою, нарахуванням амортизації, страхових внесків, сплатою комунальних послуг і т.д.

Принцип подовження аналітичної формули використовують і при мультиплікативних формах залежності між факторними показниками. Так, застосовуючи методи елементарної математики, зокрема основну властивість дробу, можна деталізувати, наприклад, показник середньорічної продуктивності праці одного працюючого (Прпвп). Покажемо це на прикладі.

ПрПВП =   ™- = ТП:ЧпВП = ТП= ТП ПВ Чпвп    Чр    Чр     Чр Чпвп Чр

Середньорічна продуктивність праці одного працюючого залежить від обсягу випущеної товарної продукції (ТП) і чисельності працюючих (ЧПВП). Поділивши чисельник і знаменник цієї залежності на чисельність робітників (ЧР), основної продуктивної сили виробництва, отримуємо, що середньорічна продуктивність праці працюючого  (Чпвп) залежить від середньорічноїпродуктивності праці одного робітника


^ ТП Л


і структури промислово-виробничого персоналу, а саме від питомої ваги робітників (ПВ). Питома вага робітників - простий фактор, який далі не деталізується, а середньорічна продуктивність праці одного робітника залежить від відпрацьованого ним часу. Тому поділимо чисельник і знаменник дробу на фонд робочого часу в людино-днях (ФРЧл/днях), отримаємо:ТП        Чр            тп    фрч{ л, д)      тп v

ФРЧ(л / д)   ФРЧ(л / д)    ФРЧ(л / д)       Чр        ФРЧ(л / д) Значить, середньорічна продуктивність одного робітника залежить від

..                             ..                        .   f ТП "               .    .        . .

його   середньоденної  продуктивності   І ФРЧ   і  кількості днів,

VФРЧ Ал/д) відпрацьованих одним робітником за рік (Кд).

Деталізуємо середньоденну продуктивність праці одного робітника на складові, поділивши чисельник і знаменник цієї залежності на показник фонду робочого часу в людино-годинах (ФРЧ в л/г).

ТП       . ФРЧ(л/д) =       ТП       ФРЧ(л/г) = В т

ФРЧ / г)    ФРЧ / г)      ФРЧ / г) ФРЧ / д)    ^ Р

Поділивши обсяг товарної продукції на фонд робочого часу в людино-годинах, отримаємо показник середньогодинного виробітку (Всг), або інтенсивність праці робітника за годину; частка від ділення фонду робочого часу в людино-годинах і людино-днях дозволяє розрахувати середню тривалість робочого дня (Трд). Таким чином, використавши принцип подовження аналітичної формули, можна зробити висновок, що продуктивність праці одного працюючого залежить від структури персоналу, середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником за рік, середньої тривалості робочого дня і його середньогодинного виробітку.

Формула даної залежності матиме вигляд:

Прпвп = ПВ Кд^•Всг

Однак, необхідно відмітити, що далеко не у всіх випадках можлива така глибока деталізація. Причиною цьому є недосконалість ряду результативних показників, бо деякі фактори їх формування не можуть бути виражені кількісно.

Деталізація за місцем виникнення господарських явищ (робоче місце, цех, відділ, служба) спрямована на визначення вкладу кожного структурного підрозділу підприємства в загальні результати його діяльності.

Деталізація за часом (за хронологічними періодами - місяцями, днями, годинами) дозволяє визначити тенденції розвитку, динаміку і ритмічність господарської діяльності.

Наприклад, в аналізі виконання виробничої програми за звітний рік встановлено, що підприємство повністю її виконало. Однак, шляхом деталізації цього показника за конкретними датами можна встановити факти недотримання встановленого графіка роботи. Неритмічна робота веде до неповного використання виробничих потужностей, понадурочних годин роботи, браку, невиконання договірних поставок продукції і т.д.Поряд з деталізацією результативних показників виникає необхідність в узагальненні відповідної сукупності типових, однорідних показників, явищ, процесів, таке узагальнення здійснюється в економічному аналізі з використанням середніх і відносних величин. Вони дозволяють визначити загальні закономірності і тенденції в розвитку економічних процесів, абстрагуватись від випадковостей, без них неможливо порівняти ознаку, що вивчається по різних сукупностях.

В аналітичних розрахунках використовують, виходячи із необхідності, різні форми середніх - середня арифметична проста і зважена, середня гармонійна, середня хронологічна, середня геометрична.

Коротка характеристика середніх величин, що використовуються в економічному аналізі



Розрахунок середніх і сфера їх застосування показані в табл. 1.4.


1

2

3

 

де X], Х2,... хп рівні ряду, п - кількість рівнів

на які є дані, однакові

Середня геометрична

T =      -72 -...-7л ,де

Г — середній темп зміни;

Т], Т2, ...,Тп - ланцюгові темпи змін;

Т = п~Ц Уі- , де

уі початковий рівень ряду; у, - кінцевий рівень ряду;

п кількість рівнів динамічного ряду

Застосовується для характеристики інтенсивності розвитку явища за тривалий період

Застосовується тоді, коли відомі лише початкові та кінцеві рівні ряду

Темп зміни

7'       у2 .     7^       у3 . .

Т 3 =         ;     1 з =        ; і т д.

а)  базові темпи зміни - всі рівні ряду динаміки
відносяться до рівня одного якого-небудь
періоду, прийнятого за базу;

б)  ланцюгові темпи зміни -

у      у2  .    у      у3 . .

Т 3 =        ;      Тз =        ; і т д.

Застосовується для оцінки динаміки

Середній процент виконання плану

% виконання плану

фактичний рівень показника
= —-------------------------- І00%

плановий рівень показника

 

Балансовий метод полягає в зіставленні взаємопов'язаних показників з метою виявлення і виміру їх взаємного впливу. При використанні балансового методу зв'язок між окремими показниками повинен відображатися у формі рівності підсумків, отриманих у результаті різних їх зіставлень.

Загальна формула балансової ув'язки має вигляд:

Зп + Н = В + Зк, де: Зп - залишок на початок звітного періоду; Н - надходження за звітний період; В - вибуття за звітний період; Зк - залишок на кінець звітного періоду.

Кожен елемент балансу (У) може бути представлений у вигляді адитивної системи:

n

у = ,

i

де: Хі - фактори, що визначають даний елемент балансу У;п - число факторів.

У практиці економічного аналізу застосовуються матеріальні баланси, баланси виробничих потужностей, товарні баланси, баланс доходів і видатків та ін. Прикладом матеріального балансу є рівність величини спожитих матеріальних ресурсів певного виду на підприємстві їх корисному вико­ристанню, браку, відходам, втратам, розкраданням.

Вплив кожного фактора Хі на кінцевий результат У може бути розрахований у вигляді різниці між фактичним і базовим значенням кожного фактора Хі з урахуванням математичних знаків і економічного змісту цих показників.

Балансовий метод застосовується на підготовчій стадії аналітичної роботи з метою перевірки достовірності інформації і її ув'язки, для виміру впливу на результативний показник адитивно пов'язаних з ним факторів, як допоміжний інструмент для перевірки розрахунків впливу факторів на результативний показник.

Розглянемо використання балансового методу для розрахунку впливу факторів на результативний показник на умовному прикладі.

Стоїть завдання на основі товарного балансу виявити фактори формування зміни обсягу реалізованої продукції порівняно з плановим рівнем.


Розрахунок здійснимо в аналітичній таблиці 1.5.На основі розрахунків табл. 1.11. можна зробити висновок, що планове завдання по обсягу реалізації в звітному році виконано лише на 90,83%. Недовиконання складає 4110 тис. грн., або 9,17%.

Між обсягом реалізації і залишками нереалізованої продукції на початок звітного року і величиною товарного випуску існує пряма залежність. При інших рівних умовах з ростом залишків на початок року і обсягу товарної продукції збільшується і обсяг реалізації. Зменшення цих факторних показників зумовлює відповідне зниження обсягу реалізації.

Між обсягом реалізації і залишками нереалізованої продукції на кінець звітного періоду - обернена залежність. Зниження залишків означає відповідний ріст обсягу реалізації, а їх збільшення призводить до зменшення цього показника.

Зменшення залишків нереалізованої продукції на початок року порів­няно з плановим завданням на 2820 тис. грн. зменшило відповідно на цю ж суму обсяг реалізації. Збільшення ж залишків нереалізованої продукції на кінець року призвело до зменшення обсягу реалізації на 180 тис. грн.

Аналітик повинен не тільки встановити факт зниження обсягу реалізації, а й виявити причини, за рахунок яких відбулося це зниження. Зокрема, причинами росту залишків нереалізованої продукції на кінець звітного періоду можуть бути: низька купівельна здатність населення, невиконання виробничої програми за асортиментом та структурою, порушення ритму роботи підприємства та відвантаження продукції, несвоєчасність укладання договорів на збут продукції, зниження якості продукції і т.д.

Якщо між факторними показниками і результативним є детермінована залежність, то для розрахунку впливу факторів на зміну узагальнюючого показника користуються методами елімінування (ланцюговими підстановками, абсолютними і відносними різницями). Суть цих методів полягає в тому, що для визначення впливу факторів на результат їхньої взаємодії елімінується (виключається) вплив всіх факторів, крім одного.

Розрахунок впливу факторів методами елімінування виконують у спеціальних аналітичних таблицях, керуючись певними правилами.

Правила використання методу ланцюгових підстановок

1.  Визначають відхилення фактичної величини результативного
показника від базової.

3.  2.          Встановлюють залежність між окремими факторними показниками і
результативним у вигляді розрахункової формули (багатофакторної моделі),
в одній стороні якої фіксують прості показники і математичні дії над ними, а
в іншій - результативний (складний) показник, на зміну якого діють ці
фактори.
Проводять послідовну заміну базової величини простих показників, що входять до розрахункової формули, фактичною їх величиною. Виконують всі математичні дії, передбачені формулою. Від отриманого результату віднімають попередній (до заміни). Різниця покаже шукану величину впливу зміни простого показника на результативний, оскільки всі інші прості показники в порівнювальних послідовних розрахунках однакові за величиною.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз