В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 42

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

 

 

Оцінка заборгованості виплат по заробітній платі

Аналізуючи стан заборгованості з оплати праці можна зробити висновок, що на підприємстві відсутня заборгованість по виплатах із заробітної плати за минулий період, тобто працівники вчасно отримують нараховані їм кошти. Проте, у звітному періоді утворилася заборгованість, що складає суму середньомісячного фонду оплати праці, тобто працівникам не виплатили заробітної плати за останній місяць. На підприємстві відсутня заборгованість за всіма видами допомоги, що виплачується за рахунок коштів соціального страхування.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. У чому полягає значення та завдання аналізу витрат підприємства?

2. Назвіть основні класифікаційні ознаки витрат.

3. Що є інформаційною базою аналізу витрат підприємства?

4. Перерахуйте узагальнюючі показники витрат.

5. У чому суть методики аналізу витрат за економічними елементами?

6. Поясність суть методики аналізу калькуляційних статей витрат.У чому полягають особливості аналізу прямих витрат підприємства?

7. Які фактори формують прямі матеріальні витрати?

 

9.   Поясніть   алгоритм   факторного   аналізу   прямих  трудових витрат підприємства.

10.Розкрийте методику аналізу непрямих витрат підприємства.

11.Перерахуйте основні непродуктивні витрати підприємства.

12.Назвіть основні завдання аналізу фонду оплати праці.

Назвіть основні етапи аналізу фонду оплати праці.Розділ 6. Аналіз фінансових результатів підприємства

6.1. Економічна природа прибутку і його роль в умовах ринкової економіки

Прибуток є однією з основних економічних категорій, що відображає відносини, які складаються в процесі виробництва. Це узагальнюючий показник, що синтезує всі сторони, всі аспекти діяльності суб'єктів господарювання і забезпечує стабільне їх функціонування. Розглядаючи сутність прибутку, слід у першу чергу відмітити такі його основні характеристики:

      прибуток є формою доходу підприємця, який вклав свій капітал у певний вид діяльності з метою досягнення певного комерційного успіху;

      прибуток не є гарантованим доходом підприємця на вкладений капітал у той чи інший бізнес, а результатом вмілого й успішного здійснення цього бізнесу. Тому прибуток, у певній мірі, - це плата за ризик здійснення підприємницької діяльності. Рівень прибутку і рівень підприємницького ризику знаходяться між собою у прямо пропорційній залежності;

      прибуток характеризує не весь дохід, одержаний у процесі підприємницької діяльності, а лише ту частину доходу, яка «очищена» від понесених витрат на здійснення цієї діяльності;

      прибуток є вартісним показником, який виражений у грошовій формі.

З врахуванням розглянутих основних характеристик прибутку, його зміст у найбільш узагальненому вигляді може бути сформульований наступним чином:

Прибуток - це виражений у грошовій формі результат підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, та виражає собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами, понесеними в процесі здійснення цієї діяльності.

В умовах ринкових відносин, як свідчить світова практика, існує три основних джерела одержання прибутку:

перше джерело утворюється за рахунок монопольного становища підприємства по випуску тієї чи іншої продукції (унікальності продукту). Однак, таке джерело має нестабільний характер через антимонопольну політику держави і зростаючу конкуренцію з боку інших підприємств;

друге джерело зв'язане безпосередньо з виробничою і підприємницькою діяльністю. Ефективність його використання залежить відзнання підприємством кон'юнктури ринку й уміння адаптувати розвиток виробництва під його зміну.

Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:

      здійснювати маркетингові дослідження і обґрунтувати свою виробничу програму;

      нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг (чим більший обсяг виробництва, тим більша маса прибутку);

      розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;

      впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

      зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);

      створювати конкурентноспроможні умови продажу своїх товарів і надання послуг (ціна, терміни постачання, обслуговування покупців, рівень сервісу і т.д.);

      грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;

      вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту;

третє джерело пов'язане з інноваційною діяльністю підприємства. Його використання пов'язане з постійним оновленням продукції, що випускається, забезпеченням її конкурентоспроможності, ростом обсягів реалізації і збільшенням маси прибутку.

Прибуток як одна із основних категорій товарного виробництва виконує ряд функцій:

Функція оцінки.

Прибуток - важливий комплексний показник, що у вартісній формі відображає кінцевий результат роботи підприємства. У ньому акумулюються підсумки всіх сторін його діяльності: зростання виробництва продукції та її реалізації, ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових результатів, наявних в його розпорядженні. Від рівня виконання плану з прибутку залежить фінансовий стан підприємства, виконання його зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками матеріальних ресурсів. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, вибору постачальника і покупця.

Розподільча функція.

Її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різних рівнів та залишається в розпорядженні підприємства і є джерелом його розширеного відтворення.Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка сплачується у вигляді податків та обов'язкових платежів.

Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення в обсязі прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку.

Економічний інтерес робітників пов'язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на соціальний розвиток.

Власника підприємства цікавить у першу чергу розмір фонду виплати дивідендів і та частина прибутку, котра пов'язана з виробничим розвитком, реконструкцією і технічним переозброєнням виробництва, удосконаленням технології, приростом капіталу.

Стимулююча функція.

Одержання прибутку стимулює найбільш ефективне використання економічних ресурсів, зниження витрат, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, освоєння нових виробництв.

У процесі управління прибутком підприємства використовують різні ознаки його класифікації:

1. Залежно від виду діяльності, завдяки якому отримано прибуток, виділяють:

      прибуток від основної діяльності (виробничої, транспортної, посередницької та ін.);

      прибуток від операційної діяльності;

      прибуток від інвестиційної та фінансової діяльності;

      прибуток від надзвичайних подій.

Аналізуючи П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» і П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», План рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування, можна виявити розбіжності у класифікації господарських операцій за різними видами діяльності. А саме:

      поняття «інвестиційна діяльність» і «фінансова діяльність» з відповідними конкретними операціями наведено в П(С)БО 4. У П(С)БО 3 і Плані рахунків воно конкретно не визначено;

      одержані дивіденди, відсотки, фінансові результати від інвестицій у П(С)БО 4 віднесено до інвестиційної діяльності, а в П(С)БО 3 і Плані рахунків - до фінансової;

      витрати на сплату відсотків у П(С)БО 4 віднесено до операційної діяльності, у П(С)БО 2 і Плані рахунків - до фінансової діяльності;

результати від надзвичайних подій у П(С)БО 4 визначають у складі кожного виду діяльності - операційної, інвестиційної і фінансової, а у П(С)БО 3 і Плані рахунків - окремо.Отже, нормативно-правова база, діюча практика обліку фінансових результатів не дає можливості із достатнім рівнем повноти надавати користувачам інформацію про обсяг отриманого прибутку за видами діяльності. Це веде до прийняття ними неправильних економічних рішень, не дозволяє достовірно оцінити ефективність господарювання та управління.

З метою достовірного відображення результатів певних видів діяльності в обліку і звітності необхідно привести у відповідність і однозначність класифікацію господарських операцій за конкретними видами діяльності і вживати її у всіх нормативних актах.

При віднесенні окремих операцій до конкретного виду діяльності необхідно враховувати особливості діяльності конкретного підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери зазвичай є інвестиційною діяльністю підприємства, але для інвестиційної кампанії це основна (операційна) діяльність.

2. Залежно від порядку визначення розрізняють два види прибутку:

      оподатковуваний прибуток, обсяг якого, згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства», визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства - платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Розміри валових витрат та доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первинних облікових документів. Визначений таким чином обсяг прибутку, що оподатковується, фіксується в Декларації про прибуток підприємства, яка подається в податкові органи і є підставою для визначення суми податкових зобов'язань підприємства;

      обліковий прибуток, який визначається за даними бухгалтерського обліку.

Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між доходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції.

Бухгалтерський облік повинен дати реальну картину фінансового стану підприємства та результатів його діяльності незалежно від вимог податкового законодавства, тому сума прибутку за період, визначена згідно з податковим законодавством, як правило, відрізняється від облікового прибутку, який відображається у Звіті про фінансові результати (форма 2 фінансової звітності). Така різниця виникає через відмінності у визначенні витратперіоду та валових витрат, облікового доходу та валового доходу. Різниці бувають тимчасові і постійні.

Тимчасовими різницями є різниці в часі, які виникають у результаті того, що період, за який деякі статті надходжень і витрат включаються в оподатковуваний прибуток, не збігається з тим періодом, в якому вони включаються до облікового прибутку. Різниця в часі виникає в одному періоді, а анулюється в наступних.

Постійні різниці виникають через відмінності у визнанні валових витрат і витрат періоду, валового доходу та облікового доходу.

Такий стан речей обумовлює необхідність відображення наслідків різниць у фінансовому обліку та звітності. Так, у балансі для відображення різниці використовуються дві статті - «Відстрочені податкові активи» і «Відстрочені податкові зобов'язання».

По статті «Відстрочені податкові активи» відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах у випадку, коли податок на прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за податок на прибуток, визначений згідно з податковим законодавством.

По статті «Відстрочені податкові зобов'язання» показується сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах у тому випадку, коли обліковий податок на прибуток більший за податкове зобов'язання, визначене за чинним податковим законодавством.

3. За об'єктами визначення виділяють:

      у цілому по підприємству - чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку;

      у розрізі окремих сфер діяльності - операційний, фінансовий, інвестиційний;

      по певних структурних підрозділах (центрах відповідальності);

за окремими операціями, пов'язаними з короткостроковими фінансовими вкладеннями, окремими інвестиційними проектами;

      у розрізі окремих видів продукції - як різниця між ціною і собівартістю.

4.   Залежно від характеру інфляційної «очистки» прибутку,
визначають номінальний та реальний прибуток.

Номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку.

Реальний прибуток - це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність прибутку, отриманого підприємством.

      5.     За характером використання можна виділити:розподілений прибуток (спожитий) - чистий прибуток звітного періоду, який розподілений за напрямами, передбаченими статутними документами;

      нерозподілений прибуток (капіталізований) - сума чистого прибутку, нерозподілена в звітному періоді.

 

6. За регулярністю формування прибуток поділяють на:

      прибуток від звичайної діяльності, що формується регулярно;

      прибуток, що формується епізодично від надзвичайних подій (благодійність на користь підприємства тощо).

7. За періодом формування розрізняють:

      прибуток звітного періоду;

      прибуток минулих періодів.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити такий висновок:

1. Прибуток підприємства - база економічного розвитку держави у
цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову
систему дозволяє «наповнити» доходну частину державних бюджетів усіх
рівнів, що дає можливість державі успішно виконувати покладені на неї
функції і втілювати намічені програми розвитку економіки.

2.   Прибуток підприємства є важливим джерелом задоволення
соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку проявляється перш
за все у тому, що засоби, що перераховуються у бюджети різних рівнів у
процесі його оподаткування, служать джерелом реалізації різноманітних
загальнодержавних і місцевих соціальних програм, які забезпечують
«виживання» окремих соціально незахищених (чи недостатньо захищених)
членів суспільства. У загальному, соціальна роль прибутку проявляється у
тому, що він служить джерелом зовнішньої благодійної діяльності
підприємства, яка направлена на фінансування окремих неприбуткових
організацій, закладів соціальної сфери, надання матеріальної допомоги
окремим категоріям громадян.

3. Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових
ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. Чим вищий рівень
генерування прибутку у процесі його господарської діяльності, тим менша
його потреба у залученні фінансових засобів із зовнішніх джерел, тим вищий
рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних
цілей його розвитку, підвищення конкурентної позиції на ринку.

5.     4.        Прибуток є основним захисним механізмом, який захищає
підприємство від загрози банкрутства. Підприємство набагато успішніше
виходить із кризового становища при високому потенціалі генерування
прибутку.Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства у порівнянні з середньогалузевим характеризує ступінь уміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки. При цьому капітал переміщується, як правило, у ті сегменти ринку, які характеризуються значним обсягом незадоволеного попиту, що сприяє більш повному задоволенню суспільних та особистих потреб.

6.     Прибуток є головним джерелом росту ринкової вартості підприємства. Можливість самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини одержаного підприємством прибутку, тобто його направлення на приріст цих активів. Чим вища сума і рівень капіталізації отриманого підприємством прибутку, тим у більшій мірі зростає вартість його чистих активів, а відповідно і ринкова вартість підприємства у цілому, яка визначається при його продажі, злитті, поглинанні і ін.

 

7. Основним спонукаючим мотивом здійснення будь-якого виду бізнесу, його головною кінцевою метою є ріст благополуччя власників підприємства. Для менеджерів, які не є власниками фірми, якою вони керують, прибуток -це основне мірило успіху їх діяльності. Ріст рівня прибутку підприємства підвищує «ринкову ціну» цих менеджерів, що відображається на рівні їх заробітної плати, і навпаки.

8. Прибуток, одержаний від спекулятивних комерційних операцій, є результатом кращої інформованості підприємців про ціни на різноманітних регіональних ринках, вигідні комерційні умови і т.п. Як результат, спекулятивний прибуток є окупністю підвищеного підприємницького ризику і служить дійовим механізмом вирівнювання рівня цін на окремих регіональних ринках.

9. Прибуток, одержаний підприємством у зв'язку з його монопольним становищем на ринку за рахунок встановлення невиправдано високих цін на продукцію, створює активні стимули для переливу капіталу на такі ринки і росту обсягу пропозицій, що в кінцевому результаті приводить до природного формування конкурентного середовища на таких ринках і зниження рівня цін на них.

10.  Прибуток, одержаний підприємцем від «тіньової» діяльності,
певною мірою є захисною реакцією підприємців на встановлені державою
суворі «правила гри» в економіці, в першу чергу на невиправдано високий
рівень оподаткування окремих видів підприємницької діяльності.

Таким чином, прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошо­ву оцінку діяльності підприємства, це сума перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків, одна із форм його власних нагромаджень.Прибуток сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту продукції, доцільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання.

Отже, прибуток як одна із відомих з давніх часів категорія отримав нове відображення в умовах сучасного економічного розвитку держави, формування реальної самостійності суб'єктів господарювання. Будучи головною рушійною силою ринкової економіки, він забезпечує інтереси держави, власників і персоналу підприємств. Тому одне з актуальних завдань сучасного етапу є оволодіння керівниками і фінансовими аналітиками модернізованими методами ефективного управління процесами формування, розподілу і використання прибутку. Грамотне, ефективне управління прибутком передбачає побудову на підприємстві відповідних організаційно-методичних систем його планування, обліку, аналізу і контролю.

 

6.2. Завдання та джерела аналізу

Метою аналізу прибутку є дослідження умов його формування і використання, пошук резервів росту та підвищення ефективності господарювання. Для досягнення поставленої мети в процесі проведення аналізу вирішуються наступні завдання:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз