В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 48

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

Вивчається динаміка рівня ефективності використання активів підприємства.

Для цього використовуються показники: «рентабельність активів (капіталу)», «тривалість обороту капіталу», «коефіцієнт оборотності капіталу», «капіталовіддача».

Алгоритми розрахунку показників рентабельності розглянуто в § 2.6.7.Заготівельна стадія Виробнича стадія Збутова стадія

Капітал, обслуговуючи неперервний процес відтворення, знаходиться в постійному русі, проходячи три стадії кругообігу. На першій стадії, заготівельній, відбувається придбання предметів праці і засобів праці, тобто формування операційних активів (оборотних і необоротних). Капітал тут змінює свою форму з грошової на матеріальну (продуктивну). На другій стадії, виробничій, відбувається процес продуктивного споживання предметів і засобів праці і перетворення їх у готову продукцію. Капітал на цій стадії набуває товарної форми. На останній, збутовій стадії капітал надходить у сферу обігу і після реалізації продукції в грошовій формі знову повертається на підприємство (див. рис. 2.27).

Гроші закупки Виробничі ресурси

виробництво

Готова продукція реалізація Гроші

Рис. 2.27. Стадії кругообороту капіталу

Оборот виміряний у часі, називається оборотністю капіталу. Оборотність характеризується коефіцієнтом оборотності - КОА і тривалістю одного обороту (операційного циклу) - ТОа.

Коефіцієнт оборотності відображає швидкість обороту капіталу і вказує на середнє число оборотів, котрі здійснює капітал за аналізований період.

 

А А

де: КОА - коефіцієнт оборотності активів (капіталу) за відповідний період;

ОР - обсяг реалізації за відповідний період; A - середня вартість активів.

Середня вартість активів у цілому чи окремих елементів капіталу розраховується за формулою середньої хронологічної. При цьому, чим більше часових інтервалів використано для розрахунку, тим точнішим буде середній залишок активів і коефіцієнт оборотності. При розрахунку цього показника, за даними річного балансу, використовують формулу середньої арифметичної.

За наведеною вище формулою розраховують і показник капіталовіддачі. Однак, різниця між цими показниками полягає в економічній інтерпретації.Так, капіталовіддача характеризує обсяг реалізації продукції, що припадає на одиницю авансованого капіталу, тобто в певній мірі слугує вимірником ефективності операційної діяльності підприємства. Зокрема, за даними нашого прикладу (табл. 2.70), коефіцієнт оборотності складає 1,9, це означає, що за звітний період засоби, вкладені власниками в активи підприємства зробили за звітний період 1,9 обороти. Показник капіталовіддачі свідчить про те, що на кожну гривню вкладену власниками в активи підприємства, в звітному періоді отримано 1,9 гривні виручки від реалізації.

Тривалість одного обороту характеризує число днів, упродовж яких капітал здійснює повний оборот, тобто вказує на середній проміжок часу між придбанням запасів для здійснення операційної діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Для розрахунку цього показника користуються формулою:

ТОА — , ОРод

де: ТОА - тривалість обороту активів (капіталу) підприємства в днях; A - середня вартість активів за певний період;

ОРод - одноденний обсяг реалізації продукції в періоді, за який проводиться аналіз;

б                 А х3бо   ТО = Т

або: ТОА —--------- ' ТОА

ОР             А Ко

де: Т - кількість календарних днів у періоді, за який проводиться аналіз;

Ко - коефіцієнт оборотності активів.

Чим менша тривалість обороту і більший коефіцієнт оборотності капіталу (швидкість обороту), тим вища ефективність його використання на підприємстві, тому що кожний оборот приносить додаткову суму прибутку.

Слід зазначити, що оборотність всього капіталу, з одного боку залежить від швидкості обороту основного і оборотного капіталу, а з другого - від його органічної будови (частки оборотного капіталу в загальній його сумі). Чим більшу частку займає основний капітал, тим нижчий коефіцієнт оборотності і вища тривалість одного обороту сукупного капіталу, тобто:

КОк ПВобк х КОобк,

де: КОк - коефіцієнт оборотності капіталу;

ПВОБк - питома вага оборотних активів;

КООБк - коефіцієнт оборотності оборотних активів.

ТО

ТОК ТТО°Б^ К    ПВобк ' де: ТОк - тривалість обороту капіталу; ТООБк - тривалість обороту оборотних активів.Умовний приклад. На основі показників фінансової звітності, що відображені в таблиці 2.70, визначимо та оцінимо динаміку показників оборотності капіталу підприємства.

Як свідчать дані таблиці, ефективність використання капіталу погіршилася, про це свідчить зниження коефіцієнта оборотності і ріст тривалості обороту капіталу. Сповільнення оборотності капіталу відбулося як за рахунок зміни структури капіталу (збільшення частки основного і, відповідно, зменшення частки оборотного капіталу), так і за рахунок сповільнення оборотності оборотного капіталу.

За допомогою методу ланцюгових підстановок можна кількісно визначити інтенсивність впливу кожного з факторів на зміну оборотності капіталу.

У процесі аналізу необхідно вивчити причини зміни оборотності оборотного капіталу на всіх стадіях його кругообіг, що дозволить прослідкувати, на яких стадіях відбулося прискорення чи сповільнення оборотності капіталу (див. §2. 7.5).

Таблиця 2.70


Оцінка показників оборотності капіталу

Вивчаються основні фактори, які вплинули на зміну рівня ефективності використання капіталу.У процесі аналізу використовується Дюпонівська система інтегрального аналізу ефективності використання капіталу підприємства. Ця система передбачає розкладання показника «коефіцієнт рентабельності капіталу» на ряд часткових коефіцієнтів його формування, взаємопов'язаних в одній системі:

ЧП    ЧП   ОР D

А      ОР     А                        А'

де: РА - коефіцієнт рентабельності активів (капіталу); Рор - коефіцієнт рентабельності реалізації;

КОА - коефіцієнт оборотності активів, який рівний за своїм значенням коефіцієнту капіталовіддачі.

Результати аналізу дозволять виявити основні резерви і сформувати напрямки підвищення більш ефективного використання активів:

      при низькій прибутковості продукції необхідно намагатися прискорити оборотність активів і їх елементів;

      низька ділова активність підприємства, що проявляється у зниженні оборотності активів, може бути компенсована тільки зниженням витрат на виробництво продукції чи ростом цін на продукцію, тобто підвищенням рентабельності реалізації.

Оптимізація складу капіталу в розрізі його видів (основний, оборотний, окремі елементи основного і оборотного капіталу - основні засоби, нематеріальні активи, запаси товарно-матеріальних цінностей, грошові активи, дебіторська заборгованість, інші види активів).

Така оптимізація вимагає врахування основних етапів розвитку підприємства на різних стадіях життєвого циклу (створення, розширення, реконструкції, модернізації підприємства, формування нових структурних підрозділів), галузевих особливостей основної діяльності, середньої тривалості операційного циклу на підприємстві, а також оцінки негативних і позитивних особливостей функціонування активів.

 

7.4. Аналіз основного капіталу

Аналіз основного капіталу проводиться з метою вивчення динаміки загального обсягу, складу, рівня придатності, інтенсивності оновлення і вибуття, використання необоротних активів та відшукання резервів росту ефективності господарювання.

Аналітичне дослідження здійснюється в такій послідовності.

Вивчається динаміка загального обсягу основного капіталу, його частка в складі активів підприємства, оцінюється співвідношення темпівйого зміни з темпами зміни обсягу виробництва, реалізації продукції і прибутку.

Даючи оцінку динаміки основного капіталу, частки в складі активів, необхідно брати до уваги негативні наслідки їх росту для фінансового стану підприємства. При цьому слід зауважити, що позитивною тенденцією є перевищення темпів росту обсягу виробленої і реалізованої продукції, а також прибутку над темпами росту основного капіталу. Така тенденція веде до росту показників капіталовіддачі, рентабельності, тобто свідчить про підвищення ефективності використання капіталу.

Вивчається склад основного капіталу і його структурна динаміка.

В процесі такого вивчення розглядається співвідношення нематеріальних активів, основних засобів, інвестиційних активів (реальних і фінансових), довгострокової дебіторської заборгованості в складі основного капіталу.

Значна частка інвестиційних активів і її ріст вказує на активізацію інвестиційної діяльності підприємства. Це змушує аналітика детально вивчити склад інвестиційних цінних паперів, дати оцінку їх ліквідності і прибутковості, а також зробити висновок про доцільність відволікання засобів на ці вкладення.

Об'єкти незавершеного будівництва аналізуються з точки зору своєчасності вводу їх в експлуатацію і перспектив подальшого використання.

Висока частка основних засобів у складі основного капіталу свідчить про значний рівень фондомісткості виробництва і ріст собівартості продукції внаслідок збільшення рівня амортизаційних відрахувань. Враховуючи те, що вартість і питома вага основних засобів може змінюватися внаслідок впливу зовнішніх факторів (інфляція), то в процесі аналізу необхідно виділити ріст вартості основних засобів за рахунок її дооцінки.

Ріст частки нематеріальних активів у складі основного капіталу свідчить про реалізацію підприємством інноваційних стратегій свого розвитку за рахунок створення (придбання) науково-технічної продукції у вигляді розробок, патентів, ліцензій, «ноу-хау», франчайзингу і т.п.

Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини структурної динаміки основного капіталу, і відтак відшукати основні резерви росту ефективності виробництва, необхідно провести детальний аналіз його складу.

Вивчається обсяг, структура і динаміка основних засобів підприємства, їх технічний стан та ефективність використання (див. § 2.2.3 і 2.2.4).

Оцінюючи динаміку вартості основних засобів, враховують те, що ці активи важко піддаються оперативному управлінню, поміняти їх структуру за короткий період не вдається, тому спад виробництва неминуче призводитьдо зниження рівня їх корисного використання. Крім того, вони морально зношуються і відносяться до слаболіквідних активів і потребують достатньо тривалого часу для перетворення їх у грошову наявність.

Позитивною тенденцією в зміні основних засобів є перевищення темпів росту виробничих засобів порівняно з невиробничими, активної частини над пасивною. Це свідчить про правильну економічну політику підприємства щодо підвищення ефективності використання основних засобів.

У процесі аналітичного дослідження вивчається забезпеченість підприємства основними засобами та ефективність їх використання на основі розрахунку показників фондоозброєності праці та фондовіддачі, фондомісткості, часу роботи одиниці устаткування, коефіцієнтів змінності, екстенсивного чи інтенсивного навантаження, використання площ і т.п. Для оцінки руху слугують коефіцієнти вибуття, оновлення.

Проводиться оцінка обсягу і динаміки нематеріальних активів; аналізується структура і стан нематеріальних активів за видами, строками корисного використання і правовою захищеністю; значимістю (престижністю); ліквідністю, напрямками вибуття; оцінюється ефективність використання нематеріальних активів.

Нематеріальні активи неоднорідні як за своїм складом, так і за характером використання у виробництві і мірою впливу на фінансовий стан підприємства. Проаналізувати склад, структуру нематеріальних активів можна за певними групами в розрізі таких класифікаційних ознак.

За видами:

      права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

      права користування майном (право користування земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо);

      права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

      права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, «ноу-хау», захист від недобросовісної конкуренції тощо);

      авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

      гудвіл;

      інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

За джерелами надходження:

      внесені учасниками;придбані за плату чи в обмін на інше майно;

      отримані безкоштовно від юридичних чи фізичних осіб. За рівнем правової захищеності:

Захищені:

      патентами на винаходи;

      зареєстрованими ліцензіями;

      патентами на промислові зразки;

      свідоцтвами на товарний знак;

      свідоцтвами на офіційну реєстрацію програмних продуктів;

      авторськими правами.

За напрямками вибуття:

      списано після закінчення строку служби;

      списано раніше встановленого строку служби;

      безкоштовна передача;

      продаж прав.

За рівнем ліквідності:

      високоліквідні;

      обмежено ліквідні;

      низьколіквідні.

Ліквідність нематеріальних активів може бути оцінена лише експертним шляхом, бо, в цілому, ці активи, як і, зрештою, всі елементи основного капіталу, є слаболіквідними.

За значимістю:

      прогресивні, але поки що економічно неефективні нововведення. Вони ґрунтуються на досягненнях, для експлуатації яких у суспільстві ще не створені необхідні економічні умови;

      прогресивні й економічно ефективні нововведення. Доцільність їх споживання в суспільному виробництві обґрунтована техніко-економічним рівнем його розвитку;

      морально застарілі, але економічно ефективні нововведення. Вони є новими тільки для конкретного споживача, бо економлять його ресурси. Однак їх науково-технічний рівень нижчий, ніж у сучасних засобів аналогічного призначення;

      морально застарілі й економічно неефективні нововведення.

Оцінюючи динаміку нематеріальних активів, виходять з того, що їх необґрунтований ріст має всі ті негативні наслідки, які притаманні росту основного капіталу в цілому.

Оскільки використання нематеріальних активів спрямоване на вдосконалення якісних параметрів виробництва продукції: зниження витрат,збільшення обсягів збуту продукції, збільшення прибутку, підвищення платоспроможності і стійкості фінансового стану, тому основним критерієм доцільності вкладень у нематеріальні активи є підвищення ефективності операційної діяльності. При цьому, темпи віддачі капіталу повинні перевищувати темпи росту затрат капіталу. Іншими словами, в динаміці темпи росту виручки від реалізації чи прибутку повинні перевищувати темпи росту нематеріальних активів (див. табл. 2.71).
Оцінюючи співвідношення темпів приросту вкладень капіталу в нематеріальні активи (114,7%) і рівень його віддачі (приріст виручки складає 8,91%, валового прибутку - 15,67%), можна стверджувати про недоцільність відволікання капіталу на ці вкладення.

Стан нематеріальних активів за рівнем зношеності оцінюються коефіцієнтами зносу і придатності, а рух - коефіцієнтами оновлення і вибуття.

Вивчається загальний обсяг інвестування капіталу у фінансові активи, темпи його зміни, частка фінансового інвестування в загальному обсязі інвестицій підприємства, частка довго-, короткострокового інвестування в загальному обсязі фінансових інвестицій.

Згідно з П(С)БО 2, фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.

Вивчається склад фінансових інвестицій за видами фінансових вкладень та об'єктами інвестування, їх динаміка, частка в загальному обсязі фінансового інвестування, в обсязі довгострокового і поточного інвестування.

Для кращого сприйняття і розуміння значення, суті фінансових інвестицій їх класифікують за різними ознаками, основними серед них є

(табл. 2.72).

Фінансові інвестиції з позицій власності поділяють на боргові цінні папери та такі, що дають право власності.

Боргові цінні папери не дають права на участь у капіталі об'єкта інвестування, приносять дохід у вигляді процентів, мають визначений строк обігу і утримуються інвестором до строку погашення.
Пайові цінні папери надають право інвестору на частку в капіталі об'єкта інвестування та не мають встановленого строку обігу. Дохід по них виплачується у вигляді дивідендів.

У залежності від рівня впливу інвестора на підприємство розрізняють інвестиції в спільні, дочірні, асоційовані підприємства.

Спільне підприємство - об'єкт спільного контролю двох чи більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

Якщо підприємство володіє більш ніж 50% акціями іншого, вважають, що інвестор володіє контрольним пакетом акцій і має можливість контролювати діяльність об'єкта інвестування, тобто приймати рішення з питань його діяльності. При цьому підприємство-інвестор розглядається як материнське, а підприємство, що є об'єктом інвестування, - як дочірнє.

Якщо інвестор володіє не менш ніж 20% акцій об'єкта інвестування, бере участь у прийнятті управлінських рішень, здійснює взаємообмін управлінським персоналом, то такий об'єкт інвестування називають асоційованим підприємством.

За методами оцінки виділяють фінансові інвестиції, які обліковуються за собівартістю, ринковою вартістю і за методом участі в капіталі.Собівартість фінансових інвестицій включає ціну придбання, комісійні винагороди, гонорари, мито, податки, що не відшкодовуються підприємством та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням інвестицій.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз