В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 5

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

Заміна базової величини простого показника фактичною називається підстановкою. Число підстановок дорівнює числу простих показників, що входять у розрахункову формулу, а число послідовних розрахунків більше на одиницю.

4.   Послідовність розрахунків не може бути довільною. Спочатку підставляють кількісні показники, а потім якісні. Якщо вимірюється одночасно вплив декількох показників кількості і якості, тоді для визначення послідовності підстановки визначають, який показник є основним, а який похідним. Підстановку в таких випадках починають з основного, а потім переходять до підстановки наступного показника, що залежить від попереднього.

5.   Перевірка розрахунку проводиться на основі складання балансу відхилень: алгебраїчна сума відхилень результативного показника повинна дорівнювати сумі відхилень, отриманих у результаті оцінки впливу простих показників.

Нехай аналітична формула (детермінована факторна модель) базового значення результативного показника (Рб) має вигляд: Рб =Б1Б2Б3Б4, тоді фактичне    його    значення    (Рф)    розраховують    за формулою: Рф і Ф2 Фз Ф4. У розрахунках Бі, Б2, Бз, Б4, Фі, 02, Фз, 04 - відповідно базові і фактичні значення факторних показників.


Тоді загальна схема методу ланцюгових підстановок матиме вигляд, зображений у таблиці 1.6.


1

2

3

4

5

6

7

 

 

 

 

 

 

другого фактора

3

Фі

Ф2

Фз

Б4

Р"

Р''' - Р'' - вплив третього фактора

4

Фі

Ф2

Фз

Ф4

Рф

Рф - Р''' - вплив четвертого фактора

Метод ланцюгових підстановок є універсальним, його використовують для різних видів факторних моделей.

Метод абсолютних різниць є спрощеним варіантом методу ланцюгових підстановок. Покажемо це на прикладі. На основі табл. 1.12 розрахуємо вплив взаємодіючих факторних показників як різницю:

1Б2Б3Б4) -1Б2Б3Б4) =і - Бі)(Б2БзБ4)

1Ф2Б3Б4) -1Б2Б3Б4) =і - Б2)(ФіБзБ4) 1Ф2Ф3Б4) -1Ф2Б3Б4) =3 - Б3)(ФіФ2Б4) 1Ф2Ф3Ф4) -1Ф2Ф3Б4) =4 - Б4)(ФіФ2Ф3)

Таким чином, цей метод ґрунтується на знаходженні різниці між фак­тичною і базовою величиною кожного факторного показника і множенням її значення на інші взаємопов'язані з ним фактори. В такому випадку принци­пова схема методу абсолютних різниць матиме наступний вигляд:

А, Б2, Б3, Б4 - вплив першого фактора на зміну результативного;

Фі, А, Б3, Б4 - вплив другого фактора на зміну результативного;

Фі, Ф2, А, Б4 - вплив третього фактора на зміну результативного;

Фі, Ф2, Фз, А - вплив четвертого фактора на зміну результативного.

У схемі А (дельта) - різниця між фактичною і базовою величиною кожного із взаємодіючих факторних показників.

Таким чином, при використанні методу абсолютних різниць величина впливу факторів розраховується множенням абсолютного приросту аналізованого показника на базову величину факторів, що знаходяться справа від нього, і на фактичну - які знаходяться зліва від нього.

На відміну від методу ланцюгових підстановок, метод абсолютних різниць не може претендувати на універсальність. Його використовують у мультиплікативних і мультиплікативно-адитивних моделях

= a b; P = (a - b) c; P = a (b - c)).

Розглянемо алгоритм розрахунку впливу факторів цим методам в змішаних моделях типу Y= (a - b) c. Для прикладу можна взяти факторну модель прибутку від реалізації продукції:

де: П = q- С),П - прибуток від реалізації продукції (валовий прибуток);

q - кількість реалізованої продукції в натуральному вираженні;

Ц - ціна одиниці продукції;

С - собівартість одиниці продукції.

Приріст суми прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації здійснюється так: АПреал = А - С6).

>                   ціни реалізації: АПЧ = Ц;

>                   собівартості продукції: АПС = АС.

Метод відносних різниць застосовують тоді, коли із аналізованих факторних показників можна скласти своєрідну «піраміду». У вершині такої «піраміди» - простий факторний показник, донизу піраміда розширюється, кожен наступний факторний показник включає попередній, в основі «піраміди» складний, результативний показник, зміна якого вивчається. Поділивши фактичне значення факторних показників на відповідні їм значення базових, розраховують відносний рівень зміни цих показників. Потім, від першого рівня віднімають 100%, а далі від кожного наступного -попередній. Для розрахунку впливу факторів отриману різницю в рівнях множать на базове значення результативного показника і ділять на 100%.

Розглянемо застосування цих методів на конкретному числовому прикладі.



Загальна схема методу відображена в аналітичній таблиці 1.7.Наприклад, необхідно визначити вплив на зміну обсягу продукції (ТП) відхилення від плану числа робітників (Чр), середнього числа днів роботи одного робітника за рік д), середньої тривалості робочого дня (Трд) і середньогодинної виробітки (Всг). Число робітників у даному випадку є основним кількісним показником, середнє число днів роботи залежить від числа робітників і від загального числа їх явок на роботу, середня тривалість робочого дня залежить від числа робітників, числа їх явок і тривалості робочого дня кожного робітника. З цього випливає, що другий факторний показник залежить від першого, а третій - від першого і другого. Підстановку в аналітичній формулі проводять з урахуванням залежності один від одного всіх, цих кількісних факторних показників. Якісним фактором у цьому розрахунку є інтенсивність праці одного робітника (виробіток середньогодинний). Зв'язок між факторними показниками і результативним відображається такою аналітичною формулою:

ТП = Чр- Кд- Трд - Всг .

 

Таблиця і.8

Розрахунок впливу факторів на понадпланову зміну обсягу продукції методом ланцюгових підстановок

 

підст анов

ки

Взаємодіючі фактори

Значення результативного показника ТП, тис. грн.

Вплив фактора, тис. грн.

Причина відхилень

 

Чр, чол.

днів

Трд, год.

Всг,

грн.

 

 

 

0

План 108

План 220

План 8

План 20

Планове 3802

-

 

1

Факт 100

План 220

План 8

План 20

Скореговане 3520

-282

Неукомплек

тованість робітниками

2

Факт 100

Факт 218

План 8

План 20

Скореговане 3488

-32

Наявність цілоденних

втрат робочого часу

3

Факт 100

Факт 218

Факт 7,8

План 20

Скореговане 3401

-87

Наявність внутрізмінни х втрат робочого часу

4

Факт 100

Факт 218

Факт 7,8

Факт 25

Фактичне 4251

+850

Понадплано

вий ріст інтенсивност і праці

Як видно з таблиці 1.8, у результаті різнонаправленої дії факторних показників  обсяг  товарної  продукції  зріс  порівняно  з  планом на 449 тис. грн. (4251-3802).

Аналітичний розрахунок впливу факторів зроблено вірно, про що свідчить рівність алгебраїчної суми отриманих відхилень під впливом зміни величини факторних показників і загального відхилення від плану результативного показника. Баланс відхилень:

-282 + (-32) + (-87) + 850 = + 449 тис. грн.

Проведемо розрахунок методом абсолютних різниць.

1.   Неукомплектованість підприємства робітниками призвела до
зниження обсягу продукції на
282 тис. грн.:

-8 ■ 220 ■ 8 ■ 20 = -282 (тис. грн.).

2. Наявність цілоденних втрат робочого часу зменшила обсяг продукції
на
32 тис. грн.: 100 ■ (-2) ■ 8 ■ 20 = -32 (тис. грн.).

3.    Наявність внутрізмінних втрат робочого часу зменшила обсяг продукції на 87 тис. грн.: 100 ■ 218 ■ (-0,2) ■ 20 = -87 (тис. грн.).

4.    Понадплановий ріст середньогодинного виробітку привів до збільшення обсягу продукції на 850 тис. грн.:

100 ■ 218 ■ 7,8 ■ (+5) = 850 (тис. грн.).


Для розрахунку впливу факторів методом відносних різниць скористає­мося таблицею наступної форми (табл. 1.9):


Фонд робочого часу в людино-годинах

(Чр- Кд- Трд)

190080

170040

89,46

-2,29

-2,29 - 380

100 = -87

Наявність внутрізмін них втрат робочого часу

Обсяг товарної продукції, тис. грн.

(Чр- Кд-Трд- Всг)

3802

4251

111,81

22,35

22,35 - 380

100 = 850

Ріст середнього динного виробітку

В основі даного методу лежать такі логічні роздуми. Якщо план по чисельності робітників не виконаний на 7,41%, то і обсяг товарної продукції при інших рівних умовах скоротився на 282 тис. грн. або на 7,41%. Фонд робочого часу в людино-днях використаний на менший процент, ніж скоротилася чисельність робітників, різниця між цими процентами (-0,84 пункти) відображає недовикористання планового числа днів кожним робітником. Це свідчить про наявність цілоденних втрат робочого часу у вигляді простоїв, прогулів, неявок з дозволу адміністрації і т.д. Обсяг продукції через це скоротився на 0,84% або на 32 тис. грн. Аналогічні роздуми дозволяють розрахувати вплив зменшення середньої тривалості робочого дня (або внутрізмінних втрат робочого часу) і збільшення середньої продуктивності праці робітника за годину на зміну обсягу товарної продукції.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зробити висновок, що факторний аналіз має велике теоретичне і практичне значення. Представлення явища у вигляді факторної моделі дозволяє зрозуміти його суть, внутрішню структуру і зовнішні зв'язки. В залежності від умов фінансово-господарської діяльності підприємство може робити ставку на той чи інший фактор для підвищення значення результативного показника.

Негативні фактори формування результативних показників, виявлені методами факторного аналізу, відображають втрачені можливості економічного росту підприємства і тому є господарськими резервами підвищення ефективності господарювання.

 

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.        Яке   співвідношення   понять   методології,   методу   і методики економічного аналізу?

2.        Охарактеризуйте суть понять «фактор-показник-причина».

3.        Назвіть основні види факторів за класифікаційними ознаками.

4.        Дайте визначення поняття «показник».

5.        Як класифікуються показники в економічному аналізі?

6.        Що є методом економічного аналізу як науки?Які характерні особливості методів науки і їх суть?

Які методи економічного аналізу належать до традиційних? У чому їх суть?Розділ 3. Моделювання господарської діяльності підприємства та використання економіко-математичних та статистичних методів в економічному аналізі

3.1. Загальна характеристика економіко-математичних методів

Орієнтація вітчизняної економіки на ринкові відносини, корінна зміна інтересів виробничих і комерційних структур викликають необхідність вирішення принципово нових економічних проблем, котрі розв'язати традиційними методами без застосування технічних засобів просто неможливо. Тому використання економіко-математичних і статистичних методів є важливим напрямком вдосконалення методичної бази економічного аналізу.

Застосування тих чи інших математичних методів у практиці аналітичної роботи визначається завданнями аналізу, організаційними формами його проведення, видами, наявністю технічних засобів і колективом необхідних спеціалістів.

До найбільш вживаних в економічному аналізі економіко-матема-тичних і статистичних методів відносять: методи елементарної і класичної математики, математичної статистики, математичного програмування, мето­ди дослідження операцій.

Методами елементарної математики користуються в простих еконо­мічних розрахунках (наприклад, при обґрунтуванні потреби підприємства в матеріальних ресурсах на виконання виробничої програми необхідно норму витрачання кожного виду ресурсу на одиницю продукції помножити на плановий обсяг продукції, у виробництві якої вони використовуються); у факторному моделюванні (так, застосування основної властивості дробу до кратних факторних моделей дозволяє надати нового, економічного змісту результативним показникам, що дуже важливо для з'ясування суті економічного процесу, який вони відображають); у рамках інших методів.

Методи класичної вищої математики (метод пайової участі, лога­рифмічний, диференційний та інтегральний) використовують у розрахунках кількісного виміру впливу факторів на зміну результативного показника в детермінованих факторних системах, у рамках інших методів [60].

Методи математичної статистики застосовують у тих випадках, коли зміна аналізованого результативного показника є випадковим процесом. Ці методи є основним засобом вивчення масових, якісно однорідних, повторюваних явищ. З допомогою математико-статистичних методів стає можливим отримання вірогідних оцінок настання того чи іншого прогнозованого результату, виявлення рівня ризикованості управлінських рішень. Вони практично є єдиним інструментом дослідження стохастичних факторних систем.З допомогою методів математичного програмування розв'язуються багато екстремальних задач, з якими доводиться мати справу в економіці. Найбільш розповсюдженими є лінійне і динамічне програмування. Ці види застосовуються для розв'язання задач, в яких з великої кількості можливих варіантів розв'язання вибирають найбільш економічний, тобто оптимальний шляхом знаходження крайніх точок (максимуму чи мінімуму) деяких функцій змінних величин.

Математичне програмування ґрунтується на розв'язанні системи рів­нянь і нерівностей. Його використовують тоді, коли показники мають математичну визначеність і кількісну обмеженість. Для нього характерні певний порядок, послідовність розрахунків, логічне обґрунтування суті економічного явища.

Для побудови оптимізаційної економіко-математичної моделі необхідне чітке формулювання кінцевої мети побудови моделі, а також визначення критерію, по якому будуть порівнюватися різні варіанти рішення.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз