В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

де: Робк - рентабельність оборотних активів; Рор - рентабельність реалізації продукції; КООБк - оборотність оборотного капіталу (кількість оборотів). На  цьому   етапі   визначається  також  коефіцієнт капіталовіддачі оборотного капіталу (Кобк):

КоБк = ОШ'

де: ОР - обсяг реалізації в періоді, за який проводиться аналіз; ОБк - середня вартість оборотного капіталу підприємства за цей же період.

Здійснюється перевірка відповідності фактичних залишків оборотних активів їх обґрунтованій потребі та оптимізація оборотного капіталу на майбутній період.

Враховуючи результати аналізу, а також політику формування оборотних активів, плановий обсяг виробництва і реалізації окремих видів продукції, розраховується обгрунтований розмір виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів.

 

7.6. Аналіз запасів

Значну частку в складі оборотного капіталу займають запаси. Згідно з П(С)БО 9 «Запаси», запаси - це активи, які:

                              утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

                              перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

                              утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Запаси включають:

•   сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні   цінності,   що   призначені   для   виробництва продукції,виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

      незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано

доходу;

      готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

      товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

      малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

      молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства.

Складові запасів визначаються галузевими особливостями підприємства.

Аналіз запасів здійснюється в такій послідовності.

Оцінюється обсяг загальної величини запасів товарно-матеріальних цінностей; темпи її динаміки; питома вага в загальному обсязі оборотних активів і т.д.

Значний обсяг і частка запасів у складі оборотного капіталу може призвести до спаду активності підприємства, сповільнення оборотності оборотних активів, погіршення фінансового стану, збільшення непродуктивних втрат, пов'язаних з псуванням, старінням запасів, зниженням ліквідності і т.п. Нестача запасів, у свою чергу, негативно позначається на результатах роботи підприємств і проявляється у невиконанні виробничої програми, рості собівартості придбання матеріальних ресурсів через терміновість поставки, порушенні ритму роботи, втраті споживачів продукції і т.п.

Оцінюється стан і структура запасів у розрізі видів і основних груп (сортів, марок, типів, розмірів), виявляються причини змін та оцінюються наслідки; здійснюється оптимізація запасів.

Оскільки запаси, як правило, є нормованими активами, то в процесі аналізу перевіряється відповідність їх фактичних залишків обгрунтованій потребі. Обгрунтований розмір запасів може визначатися різними методами. Основними серед них є: метод прямого рахунку, аналітичний, досвідно-статистичний методи. Суть і порядок їх застосування показано в § 2.3.2.З метою виявлення залежалих, неходових запасів необхідно провести аналіз виробничих запасів за часом їх зберігання на складах. У процесі вивчення оцінюється ймовірність використання у виробництві запасів залежно від строків зберігання. Якщо протягом періоду не було ні надходжень, ні витрачань того чи іншого виду запасів, і він зберігається більше одного року, то ймовірність його використання у виробництві близька до нуля. Якщо складає один рік і більше, то ймовірність дорівнює одиниці, при терміні 9 місяців ймовірність невикористання запасів у виробництві становитиме 0,75, бо 9 місяців - це 3/4 року. Аналогічно визначається ймовірність невикористання матеріалів протягом будь-якого періоду.

З метою попередження непродуктивних витрат, пов'язаних з псуванням товарно-матеріальних цінностей, деталізуємо залишки окремих груп виробничих запасів за строками зберігання їх на складі на основі даних таблиці 2.75.

Таблиця2.75

Оцінка виробничих запасів за часом їх зберігання на складах [28, с. 376]Строк знаходження видів виробничих запасів на складах


Вартість виробничих запасів, тис. грн.

Ймовірність невикористанн я

у виробництві

Вартість запасів, що не

використовує

ться, тис.
            грн.    
1


2


3=1х2До одного місяця Від 1 до 3 місяців Від 3 до 6 місяців Від 6 до 9 місяців Від 9 до 12 місяців Понад одного року


178,4

122,5

27,9

10,5

7,1

3,5

0

0,08 0,25 0,50 0,75 1,0 0

9,800 6,975 5,250 5,325 3,500Всього


349,9


х


30,850Згідно даних таблиці, можна зробити висновок, що запаси на суму 30,850 тис. грн. не використовуються підприємством протягом тривалого періоду. Їх реалізація дозволить знизити витрати на їх обслуговування та прискорить оборотність капіталу.

Вивчається ефективність використання різних видів запасів і їх обсягу в цілому, яка характеризується показниками їх оборотності.Тривалість обороту запасів (сировини і матеріалів) ТОс дорівнює часу (строку) зберігання їх на складі з моменту надходження до передачі у виробництво:

середнє сальдо рахунка 20 дні
= «Виробничі запаси»                              х періоду

сума кредитового обороту .

20 рахунка «Виробничі запаси»

Ріст показника свідчить про підвищення ділової активності підприємства, зменшення - про сповільнення оборотності виробничих запасів за рахунок нагромадження зайвих, залежалих матеріальних цінностей, а також придбання додаткових у зв'язку з очікуванням росту темпів інфляції, дефіциту. Наявність матеріальних ресурсів, за якими залишок великий, а витрачання протягом достатньо довгого періоду не було, свідчить про те, що оборотний капітал на довгий час заморожений у виробничих запасах, що веде до зниження його оборотності. Такий висновок можна зробити на підставі даних складського обліку.

Тривалість обороту готової продукції (ТОгп) дорівнює часу зберігання готової продукції на складах з моменту поступлення з виробництва до відвантаження покупцям:

середнє сальдо на рахунку дні = 26 «Готова продукція»       х періоду Сума кредитового обороту по рахунку . 26 «Готова продукція»

Для аналізу складу, тривалості і причин утворення понаднормативних залишків готової продукції по кожному її виду використовують дані аналітичного і складського обліку, інвентаризації та оперативні дані відділу збуту, служби маркетингу. З метою розширення та пошуку нових ринків збуту необхідно вивчати шляхи зниження собівартості продукції, підвищення її якості, структурної перебудови економіки підприємства, організації ефективної реклами і т.п.

Тривалість обороту незавершеного виробництва дорівнює часу, протягом якого з сировини виробляються готові товари:

середні залишки дні

незавершеного виробництва х періоду .

ТОнв

собівартість випущеної продукціїЯкщо для визначення вказаних вище показників відсутня необхідна інформація, то методика розрахунку оборотності запасів аналогічна оборотності оборотного капіталу підприємства.

У процесі аналізу необхідно з'ясувати фактори тривалого перебування капіталу в запасах. Одні з них пов'язані з виробничою діяльністю (номенклатура, кількість, якість, строки поставки матеріальних ресурсів, скорочення тривалості виробничого циклу і т.д., інші - з фінансовою і маркетинговою діяльністю (своєчасне оформлення документів на відвантаження продукції, реклама, ділові зв'язки із споживачами і т.д. - див.

табл.2.73).

Вивчається обсяг і структура витрат, пов 'язаних з обслуговуванням запасів - витрати на опалення, освітлення, водопостачання складських приміщень, оплату праці працівників складського господарства, нестачі, псування, знецінення запасів.7.7. Аналіз дебіторської заборгованості

Підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності при формуванні та узагальненні у бухгалтерському обліку та звітності інформації про дебіторську заборгованість мають керуватися нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Дане положення визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку та розкриття у фінансовій звітності інформації про дебіторську заборгованість. Слід зазначити, що норми П(С)БО 10 не поширюються на бюджетні установи.

Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Під дебіторами розуміють юридичних і фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість визнається активом за критеріями відображеними на рис.2.29.

Дебіторська заборгованістьПоточна заборгованість


Визначається активом, якщо: існує        ймовірність отримання

підприємством майбутніх

економічних вигод; сума     заборгованості     може бути

достовірно визначена


Довгострокова заборгованістьЗаборгованість

за

продукцію,

товари,
роботи,
-- послуги

 

 

 

Оборотні активи


Визначається активом, якщо: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані  з  правом власності на продукцію, товар; підприємство    не    здійснює надалі управління     та     контроль за реалізованою продукцією (товарами); сума     заборгованості     може бути

достовірно визначена; існує        ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод


 

 

 

 

 

 

 

Необоротні активиРис. 2.29. Критерії визнання активом дебіторської заборгованостіЗ метою складання фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за різними ознаками (рис. 2.30).

За зв 'язком з нормальним операційним циклом і терміном погашення виділяють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.

ВИДИ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
Заборгованість за продукцію,

товари, роботи, послуги

Заборгованість за продукцію,

товари,

роботи,

послуги,

забезпечена

векселями


 

 

 

 

 

 

 

НЧ

 

НЧ

 

 

НИ

 

НН


Довгострокова дебіторська

заборгованість

 

Заборгованість, не пов'язана

Заборгованість за

виданими авансами

з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг

 

Заборгованість за

майно,

що передано

у фінансову оренду

Заборгованість за

Заборгованість

з нарахованих

доходів

розрахунком з бюджетом

Заборгованість, забезпечена

довгостро-

векселями

ковими

Заборгованість

із внутрішніх

розрахунків


 

 

 

 

 

 

 

 

КЧ

 

 

 

 

 

кчІнша поточна

заборгованість

Інша

довгострокова

заборгованістьЗаборгованість, за якою

термін оплати не настав

Заборгованість, не

оплачена в термін

Заборгованість, за якою минув позовної давностіРис. 2.30. Класифікація дебіторської заборгованостіДовгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Поточною дебіторською заборгованістю вважається також сума дебіторської заборгованості, яка продовжується більш як один рік, але очікується, що вона буде погашена в ході нормального операційного циклу підприємства.

Поточна дебіторська заборгованість є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається шляхом віднімання від первісної вартості резерву сумнівних боргів.

Величина сумнівних боргів визначається на основі класифікації дебіторської заборгованості, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або враховуючи питому вагу безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

Дебіторська заборгованість за об'єктами, щодо яких виникають зобов'язання дебіторів, класифікується як: дебіторська заборгованість, пов'язана з нормальною діяльністю підприємства з реалізації продукції, товарів, робіт, послуг; дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт послуг.

За своєчасністю оплати боржником дебіторської заборгованості виділяють заборгованість, за якою термін оплати не настав; заборгованість, не оплачену в термін; заборгованість, за якою минув строк позовної давності.

Аналіз дебіторської заборгованості здійснюється в такій послідовності.

Оцінюється обсяг дебіторської заборгованості і його динаміка, визначається частка дебіторської заборгованості в оборотному капіталі. Цей показник ще називають коефіцієнтом відволікання капіталу в дебіторську заборгованість.

Розраховується період інкасації дебіторської заборгованості (ТОрз) або тривалість обороту. Він показує середній період збору боргів підприємства і дорівнює часу між відвантаженням товарів і отриманням за них готівки від клієнтів. У процесі аналізу вивчають швидкість обороту дебіторської заборгованості, що вказує на число перетворень дебіторської заборгованості в грошові активи за аналізований період.

Оцінюється склад дебіторської заборгованості по окремих «вікових групах» (по передбачених строках погашення). В процесі аналізу виділяютьнормальну дебіторську заборгованість (період інкасації якої ще не наступив) і прострочену (строк інкасації якої вже порушено).

Вивчається склад простроченої дебіторської заборгованості, виділяється сумнівна та безнадійна.

Сумнівна дебіторська заборгованість (сумнівний борг) - це заборгованість, відносно якої існує ймовірність її неповернення боржником. До безнадійної (безнадійного боргу) належить дебіторська заборгованість, відносно якої існує впевненість у її неповерненні боржником, або позовний строк якої минув.

Діюче податкове законодавство виділяє наступні причини безнадійної дебіторської заборгованості: закінчення строку позовної давності; недостатність майна боржника для погашення боргу; дія форс-мажорних обставин (смерть позичальника і т.п.).

На частку простроченої дебіторської заборгованості вказує коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості (Кдз), який розраховується за формулою:

К      _ ДЗпр

Кпзд _ ~ДЗ~'

де: ДЗпр - сума простроченої дебіторської заборгованості; ДЗ - загальна сума дебіторської заборгованості.

Середній вік простроченої дебіторської заборгованості (ТОпдз) визначається як:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз