В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 51

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

ТО     _ДЗпр

ТОпзд _ ОРод'

де: ОРод - сума одноденної реалізації в аналізованому періоді. Аналізується якість дебіторської заборгованості, під якою розуміють її надійність та ліквідність.

Такий аналіз передбачає розрахунок та оцінку наступних показників:

      частки   резерву   сумнівних   боргів   у   загальній   сумі дебіторської заборгованості;

      питомої ваги в ній вексельної форми розрахунків;

      частки простроченої дебіторської заборгованості, а в ній безнадійної;

      середнього віку простроченої дебіторської заборгованості;

      оборотності дебіторської заборгованості.

Збільшення частки отриманих векселів у загальній сумі дебіторської заборгованості, зниження частки резерву сумнівних боргів, частки простроченої і безнадійної, високий коефіцієнт оборотності свідчить про підвищення рівня її надійності та ліквідності.Визначається сума отриманого ефекту внаслідок інвестування оборотного капіталу в дебіторську заборгованість.

З цією метою суму додаткового прибутку, отриманого від збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок надання кредиту, зіставляють з сумою прямих фінансових втрат від неповернення боргів покупцями (безнадійна дебіторська заборгованість, списана в зв'язку з неплатоспроможністю покупців і по якій пройшли строки позовної давності).

Розрахунок ефекту дз) здійснюється за формулою:

Едз = Пдз - Фдз ,

де: Пдз - додатковий прибуток підприємства, отриманий від збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок кредиту (розраховується як добуток приросту обсягу дебіторської заборгованості на рентабельність реалізації);

Фдз - прямі фінансові втрати внаслідок неповернення боргів покупцями.

Поряд з абсолютним показником використовується і відносний -коефіцієнт ефективності інвестування оборотного капіталу в дебіторську заборгованість е):

Ке = Ед^,

ДЗ

де: Едз - ефект отриманий внаслідок інвестування оборотного капіталу в дебіторську заборгованість;

ДЗ - середній залишок дебіторської заборгованості в період, за який проводиться аналіз.

Умовний приклад. Використовуючи дані балансу, приміток до фінансової звітності, проаналізуємо стан, динаміку, причини та давність утворення дебіторської заборгованості на основі даних таблиці 2.76.

Таблиця 2.76


Оцінка дебіторської заборгованості підприємства


дебіторська

3

 

 

 

 

 

заборгованість

 

 

 

 

 

 

1.1.1. За товари, роботи і послуги

731,6

34,6

910,3

32,2

178,7

-2,4

1.1.2. Інша дебіторська заборгованість

885,7

41,8

1425,1

53,7

635,2

11,9

1.2. Невиправдана

 

 

 

 

 

 

дебіторська

500,0

23,6

400,0

14,1

-100,0

-9,5

заборгованість

 

 

 

 

 

 

Продовження таблиці2.76

1

2

3

4

5

6

7

1.2.1. За товари,

 

 

 

 

 

 

роботи і послуги, в т.ч.

280,0

13,2

260,0

9,2

-20,0

-4,0

за строками

 

 

 

 

 

 

непогашення:

265,0

12,5

240,0

8,5

-25,0

-4,0

до 3-х місяців;

15,0

0,7

20,0

0,7

-

-

від 3 до 6 місяців;

-

-

-

-

-

-

від 6 до 12 місяців

 

 

 

 

 

 

1.2.2. Інша поточна

 

 

 

 

 

 

дебіторська

220,0

10,4

140,0

4,9

-80,0

-5,5

заборгованість

 

 

 

 

 

 

Як свідчать дані таблиці, дебіторська заборгованість за звітний період зросла на 713,9 тис. грн., або на 33,7%. Коефіцієнт відволікання капіталу в дебіторську заборгованість знизився на 0,2%. Так, на початку періоду підприємство інвестувало в дебіторську заборгованість 36,3% оборотних активів, на кінець звітного періоду цей показник склав 36,1%.

Ріст дебіторської заборгованості пов'язаний із збільшенням обсягу продажу в кредит, а також з ростом заборгованості працівників підприємства за товари, придбані в кредит, а також за отриманими від підприємства позиками.

Середній вік інкасації дебіторської заборгованості (термін надання кредиту покупцям) склав у звітному періоді 26,27 дні

((2117,3 +2831,2): 2-360

І -------- 33900 5--------- =             І. Це лише на 0,1 дня більше від

рівня минулого року.

Про високу швидкість обороту капіталу, інвестованого в дебіторську заборгованість, свідчить також кількісне значення коефіцієнта оборотності.За звітний період капітал, інвестований у дебіторську заборгованість, зробив

майже 14 оборотів

_____ 339005________ =13,7 І

(2117,3 +2831,2): 2 J

Високий рівень оборотності дебіторської заборгованості обумовлений використанням ефективної системи розрахунків, своєчасним оформленням банківських документів.

Аналізуючи склад дебіторської заборгованості за окремими віковими групами, слід відмітити, що коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості на початок року склав 0,236, тобто 23,6% дебіторської заборгованості непогашено в строк. На кінець року частка простроченої дебіторської заборгованості знизилася до 14,1%. Такий стан справ є результатом кращої кредитної політики, більш розбірливого вибору партнерів, покращення їх фінансового стану і платоспроможності.

Якість дебіторської заборгованості є досить високою. Про це свідчить невисокий рівень простроченої дебіторської заборгованості, а в ній сумнівної. На підприємстві зменшується також середній вік простроченої дебіторської заборгованості. Досить високим є на підприємстві коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості і незначним - період збору боргів.

Як негативне явище, що веде до зниження надійності і ліквідності дебіторської заборгованості, є відсутність вексельної форми розрахунків з покупцями.

Сума ефекту, отриманого від збільшення обсягу дебіторської заборгованості розраховується так:

11190,5

Едз = Пдз - фдз= 713,9 • 33900 5 -5,1=230 тис. грн.

Визначається сума збитку підприємства від несвоєчасної оплати рахунків дебіторами (знецінення через інфляцію, альтернативні варіанти використання даної суми) [48].

Умовний приклад. Дебітор не повертав борг у сумі 20 тис. грн. протягом 210 днів. Середньорічний темп інфляції складає 173%. Сума нарахованої пені за прострочку платежу - 1,5 тис. грн. Розрахуємо, які втрати понесе підприємство від несвоєчасного погашення боргу.

Для підрахунку втрат підприємства необхідно від обсягу простроченої дебіторської заборгованості відняти її обсяг, скорегований на індекс інфляції за цей період, і від отриманого результату відняти суму компенсації за прострочений платіж.

Розрахуємо середньоденний індекс інфляції за формулою середньогеометричної 3651,73 =1,001502831=0,15%. Тоді індекс росту цін (інфляції) за 210 днів згідно формули складних процентів становитиме(1+ 0,001502831)210 =1,37. Значить, борг знеціниться в 1,37 рази, і підприємство втратить від цього 7,4 тис. грн. (20-20х1,37= -7,4).

Враховуючи сплачену пеню згідно укладеного договору за відстрочку платежу в сумі 1,5 тис. грн., реальні втрати підприємства становитимуть 5,9 тис. грн. (7,4-1,5=5,9).

Якщо врахувати інші альтернативні варіанти використання даної суми (депозитні вкладення, купівля паю, цінних паперів, надання позики іншим підприємствам і т.п.), то втрати можуть бути вагомішими.

У процесі аналізу вивчаються можливості переведення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів, оцінюється можливість використання форм рефінансування дебіторської заборгованості (факторингу, форфейтингу) і т.д.

Оцінюється кредитоспроможність потенційних дебіторів з метою зниження ризику неповернення боргів.

Перед тим, як надати товарний кредит, підприємство повинно бути впевненим, що йому повернуть борг у повному обсязі і у встановлений термін. Для позитивного вирішення питання про можливість надання товарного кредиту діяльність клієнта повинна аналізуватися за різними напрямками, а саме:

      характеристика клієнта, його ділова репутація;

      результативність господарської діяльності (обсяг господарських операцій і стабільність їх здійснення, якість отриманого прибутку);

      склад та якість його дебіторсько-кредиторської заборгованості;

      фінансова стійкість.

Методика оцінювання потенційної кредитоспроможності суб'єктів господарювання передбачає використання об'єктивних даних, сформованих на основі фінансової звітності, та суб'єктивних даних, отриманих на основі опитування спеціалістів-експертів.

Для кількісного вираження критеріальних показників, як правило, використовується метод бальної оцінки. Кожному критерію присвоюється певна кількість балів з врахуванням його важливості, а тоді за допомогою методу сум встановлюється інтегральний показник, що відображає загальну кількість балів, при якій кредитоспроможність вважається хорошою, задовільною і низькою.

Перелік основних критеріїв оцінки кредитоспроможності суб'єктів господарювання відображена в таблиці 2.77.


Таблиця 2.77( § 1.5.3; 1.5.4; 1.5.5).

7.8 Факторинг і його використання в управлінні дебіторською заборгованістю підприємства В умовах ринкової економіки проблема збереження фінансової стійкості, яка полягає у своєчасному здійсненні необхідних платежів, залишається найбільш важливим завданням підприємства, невдале вирішення якого, може спричинити його банкрутство. Важливу роль у збереженні фінансової стійкості, платоспроможності підприємства відіграє раціональне управління дебіторською заборгованістю, обсяг якої в умовах кризи неплатежів має тенденцію до росту. В економічній літературі управління дебіторською заборгованістю розглядається як процес оптимізації її розміру та забезпечення своєчасної інкасації боргу і зводиться до:

   Аналізу дебіторської заборгованості, який передбачає оцінку її обсягу, динаміки, частки в капіталі підприємства, вивчення складу дебіторської заборгованості за видами дебіторів і строками погашення з метою виявлення її якості.

Оцінки покупців і вибір оптимальних схем взаємовідносин з ними. Розробляється система ознак, характеристик за допомогою яких визначається кредитоздатність  покупців  і  вибираються  методи  її  оцінки,  а такождиференціюються умови кредитування покупців у відповідності з рівнем їх кредитоздатності (розмір кредитного ліміту, строк надання кредиту, форми штрафних санкцій і т.п.).

   Формування процедури інкасації дебіторської заборгованості, а саме визначення строків і форм попереднього і послідуючого нагадування покупцям про дату платежу, умови продовження товарного кредиту та умови порушення справи про банкрутство неплатоспроможних дебіторів.

   Використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості, саме факторингу, форфейтингу та обліку векселів, виданих покупцями продукції.

Розглянемо сутність, значення та ефективність використання такої форми рефінансування дебіторської заборгованості як факторинг. В Україні цей вид послуг не набув належного розвитку, що пов'язано зокрема із непоінформованістю можливих споживачів цієї послуги про її переваги та недоліки, а також недосконалістю законодавчої бази щодо регулювання цієї операції. Використання факторингових операцій, як правило, є економічно виправданим і доцільним для підприємств, які знаходяться на ранніх стадіях життєвого циклу, займають активну позицію на ринку і мають за мету завоювати і розширити його частку. В таких випадках нестача готівки через несвоєчасне погашення боргів кредиторами, наявність наднормативних запасів і ризик виробничого процесу суттєво скорочують обсяги операційної діяльності і не дозволяють досягнути бажаних результатів.

Економісти визначають поняття „факторинг" по-різному. Однак, Законом України Про банки і банківську діяльність" ( стаття 3, п.8) факторинг віднесено до банківських операцій, що передбачають придбання права вимоги з поставки товарів та надання послуг, прийняття ризику виконання цих вимог та їх інкасації.

Факторингові операції на відміну від застави є продажем рахунків „фактору", в особі котрого, як правило, виступають комерційний банк, фінансова компанія, спеціалізована факторингова компанія. Факторингові операції є різновидом торгово-комісійних операцій, пов'язаних з кредитуванням оборотного капіталу клієнта і полягають у передачі клієнтом -постачальником платіжних вимог за поставлені товари (виконані роботи чи надані послуги) і права одержання платежу за ними. Однак, існує дуже багато різновидів факторингових послуг, що приводить до різного їх тлумачення.

Ця послуга може надаватися клієнту з правом регресу, тобто зворотньої вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, чи без подібного права; з кредитуванням постачальника у формі попередньої оплати ( до 80% переданих боргових вимог), чи оплати вимог на певну дату; з обслуговуванням всієї дебіторської заборгованості або лише окремих покупців; з повідомленням боржника (покупця) про участь в угодіфакторингової компанії, що здійснюється шляхом відповідного запису на рахунку-фактурі, який підтверджує, що спадкоємцем боргу є факторингова компанія, з котрою укладено договір і платіж має здійснюватися на її користь та без такого повідомлення; з попутним наданням послуг з управління дебіторською заборгованістю (вести повний фінансовий облік дебіторської заборгованості і здійснювати консультування з питань організації розрахунків, укладення договорів, одержання платежів, інформувати про платоспроможність майбутніх покупців і т.д.) і обліку рахунків-фактур ( лише кредитування).

Таким чином, в класичному варіанті факторинг можна охарактеризувати як процес передачі факторинговій компанії (банку) неоплачених боргових вимог (рахунків-фактур та векселів), що виникають між контрагентами в процесі реалізації товарів та послуг на умовах комерційного кредиту в поєднанні з елементами бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового та іншого обслуговування. В результаті факторингової операції, клієнт, котрий продав борг одержує від фактор-компанії (банку) грошові кошти у розмірі близько 80-90% суми боргу, а залишок - 10-20% суми банк тимчасово депонує у вигляді компенсації за ризик для погашення боргу. Після завершення операції банк повертає депоновану суму за мінусом плати за послугу (факторингової комісії) та відсотків за користування кредитними коштами. Згідно з міжнародною практикою в структурі винагороди за надання факторингових послуг виділяють три основних компоненти:

1.      Фіксований збір за обробку документів.

2.      Фіксований відсоток від обороту постачальника, який включає оплату за послуги, а саме:

 

                             контроль за своєчасною виплатою фінансування;

                             контроль за своєчасною оплатою товарів дебіторами;

                             робота з дебіторами при несвоєчасній оплаті рахунків;

                             облік   стану   дебіторської   заборгованості   та надання постачальнику відповідних звітів;

                             премія за ризики, які бере на себе фактор - компанія.

3.      Вартість   кредитних   ресурсів   необхідних   для фінансування постачальника.

У факторинговій операції беруть участь три сторони:

                           Факторингова   компанія   (факторинговий   відділ банку), спеціалізована організація, яка купує рахунки - фактури у своїх клієнтів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз