В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 52

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

                           Клієнт (постачальник товару) - промислове або торгове підприємство, що уклало угоду з факторинговою компанією.

Підприємство (позичальник) - фірма - покупець товару.Схема взаємовідносин між учасниками факторингової операції має наступний вигляд ( рис. 2.31):
Банк (фактор компанія)


3


2


 

<54>

1 - поставка товару з відстрочкою платежу;

2 - передача боргових вимог;

3 - виплата до 80% від суми відвантаженої продукції;

4 - оплата за отриману продукцію;

5 - виплата залишку коштів за вирахуванням комісії.

 

Рис. 2.31 Схема взаємовідносин між учасниками факторингової операції

Всі зобов'язання та відповідальність сторін щодо факторингового обслуговування обумовлені договором. У договорі вказується вид факторингової операції, величина винагороди за всіма видами послуг, гарантії виконання взаємних зобов'язань та матеріальна відповідальність за їх невиконання, порядок оформлення документів та інші вимоги.

Договір про факторингове обслуговування укладається між постачальником і банком (фактор-фірмою). Він, як правило, двохсторонній, однак може бути трьохстронній, тобто укладатися між банком, постачальником і платником за наявністю між ними прямих тривалих зв'язків. За такими договорами фактор гарантує оплату рахунків постачальника виставлених до даного платника. Відповідно до договору фактор- компанія зобов'язуються сплатити за рахунками-фактурами незалежно від того чи сплатить свої борги покупець. У цьому і полягає відмінність між факторингом і банківською гарантією.

Перед укладанням договору факторингова компанія або факторинговий відділ банку повинен аналізувати фінансову звітність, оцінювати показники діяльності підприємства, його платоспроможність і фінансовий стан в цілому, а також вивчати платоспроможність боржниківпідприємства. До уваги необхідно брати асортимент, якість, конкурентоспроможність продукції підприємства-постачальника. Для отримання відповідної інформації факторинговий відділ може укладати договори з відділеннями банків, аудиторськими та посередницько-консультаційними організаціями.

Ефективність факторингової операції є досить високою. Її доцільно визначати шляхом порівняння витрат за цією операцією з середнім рівнем процентної ставки за короткостроковим банківським кредитом. Алгоритм такого порівняння покажемо на прикладі.

Факторингова компанія (банк) купує у підприємства дебіторську заборгованість на суму 13 тис .грн. на таких умовах:

-   комісійна плата за здійснення факторингової операції встановлюється в розмірі 1,5% від суми боргу;

-   банк надає підприємству кредит у формі попередньої оплати його боргових зобов'язань в розмірі 80% від суми боргу;

-процентна ставка за наданий банком кредит становить 20% річних;

-   середньорічний рівень процентної ставки на грошовому ринку становить 23% .

Насамперед, визначимо витрати підприємства пов'язані з цим договором.

Комісійні банку або фактор-компанії розраховуються таким чином:  13000 х 1,5 : 100= 195 грн.

Витрати на позику становлять: ( 13000 х 0,80) х 0,20 = 2080 грн. Таким чином, загальна величина витрат становить 2080 + 195= 2275

грн.

Далі визначимо рівень цих витрат в додатково отриманих грошових активах. Він становить, 2275 х 100 : 13000 х 0,80 = 21,88%.

Порівнюючи отриманий показник з середнім рівнем процентної ставки, можна зробити висновок, що факторингова операція є для підприємства більш вигідною, ніж отримання фінансового кредиту на період сплати боргу покупцем продукції.

Таке порівняння обумовлене зовнішньою подібністю цих двох видів фінансування, однак між ними є ряд відмінностей, основні з яких відображені в таблиці 2.78.

Таблиця 2.78.

Порівняння основних характеристик кредитних і факторингових

операційОсновні характеристики кредитного фінансування


Основні характеристики факторингового
фінансування
___________________


Повертається позичальником банку

Погашається грошима дебіторів постачаль­ника

Видається на фіксований строк

Виплачується на строк фактичної відстрочки платежу

Повертається в строк, обумовлений кредитним договором

Факторингове фінансування здійснюється в день поставки товару

Видається під заставу

Відсутність забезпечення

Видається на завчасно обумовлену суму

Розмір фактичного фінансування необме­жений і може збільшуватися із ростом обсягу продажу постачальника

Погашається в завчасно обумовлений строк

Погашається в день фактичної оплати де­бітором продукції

Передбачає оформлення великої кількості документів

Здійснюється автоматично пред'явленні накладної і рахунку-фактури

Повернення кредиту не гарантує його нового отримання

Продовжується безстроково

Не передбачає ніяких послуг

Супроводжується управлінням дебіторсь­кою заборгованістю

Аналізуючи загальну схему здійснення факторингових операцій, можна дійти висновку , що позитивними сторонами використання цієї послуги є покриття банком значної частини кредитних, валютних, процентних та ліквідних ризиків підприємства.

Під кредитними ризиками розуміють ризики постачальників, пов'язані з не оплатою поставок з відстрочкою платежу. При факторинговому обслуговуванні без регресу постачальник, одержуючи кошти від банку в рахунок чергової поставки, передає банку право вимагати платіж. Після фінансування поставки банком, його дебітором вже стає покупець продукції, і якщо покупець не оплачує поставку, то збитків зазнає банк, а не постачальник. Таким чином, покриваються кредитні ризики постачальника за поставками з відстроченням платежу при факторинговому обслуговуванні.

Валютний ризик - це ризик зміни курсу іноземної валюти в період відстрочки платежу. Покриття валютних ризиків постачальника полягає в негайному конвертуванні грошових коштів, отриманих від банку як авансовий платіж під оплату валютного контракту. Цей аспект факторингових послуг важливий для тих компаній, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Функція покриття валютних ризиків в рамках факторингу дозволяє постачальникам не використовувати типові методи  хеджування  цих ризиків  за допомогою  підвищення     ціни внаціональній валюті на розмір можливої її девальвації за період оборотності поставки, або використання в якості відпускних цін умовних одиниць. Звільнивши себе від необхідності застосовування таких непопулярних серед покупців заходів як підвищення ціни, і захистивши себе від валютних ризиків за рахунок факторингу, постачальник одержує додаткові конкурентні переваги на ринку.

При факторингу постачальник покриває так звані процентні ризики. Ці ризики виникають у компаній, що будують свій бізнес в умовах нестачі власного оборотного капіталу. При різкій зміні ринкової вартості позиченого капіталу зростає собівартість товару (послуги) і, відповідно, ціна на продукцію постачальника. При факторингу, як правило, банк гарантує постачальнику, незмінність вартості грошових ресурсів, що надаються останньому протягом тривалого періоду часу (наприклад, півроку або рік). Цей аспект факторингового обслуговування є додатковим стабілізуючим чинником для бізнесу постачальника.

Ліквідні ризики є ризиками виникнення незбалансованості в часі надходжень і виплат грошових засобів, а саме нездатності підприємства вчасно отримувати платежі від покупців в рахунок здійснених поставок, і формувати грошові потоки на погашення власної кредиторської заборгованості. При факторингу постачальник одержує кошти за поставкою від банку практично у момент її здійснення, тому ліквідні ризики постачальника нейтралізує банк.

В рамках функції управління дебіторською заборгованістю банк веде облік стану і руху дебіторської заборгованості постачальника. При цьому він регулярно надає постачальнику звіти щодо її стану та динаміки. Крім контролю за дебіторською заборгованістю постачальника банк у міру необхідності контактує з його покупцями (наприклад, при наближенні до критичних термінів прострочки платежу). Таким чином, здійснюючи адміністративне управління дебіторською заборгованістю постачальника, банк звільняє його від необхідності стежити за станом своєї дебіторської заборгованості. Отримана від банку інформація є достатньою для ухвалення управлінських рішень, крім того співробітники компанії-постачальника дістають можливість сконцентрувати свої зусилля на розвитку виробництва, оцінці збуту, вивченні ринків, розв'язанні господарських, організаційних і інших важливих питань.

Невід'ємною послугою при управління дебіторською заборгованістю є надання постачальнику програмного забезпечення, що дозволяє управляти інформаційними потоками між банком і постачальником.

Результати використання факторингової технології в підприємницькому бізнесі очевидні. Фінансовим результатом впровадження факторингу   є прискорення оборотності оборотних засобів і, відповідно,скорочення потреби в них. Оскільки при фінансуванні постачальника в рамках факторингу останній фактично не стає позичальником (на відміну від випадку з кредитом), в його балансі не виникають зобов'язання. Таким чином, залишаючись "чистим" від боргів, постачальник, при необхідності, зможе сміливо претендувати на додаткове фінансування, наприклад, у формі кредитної лінії або овердрафту як в банку-факторі, так і в будь-якому іншому банку, бо його кредитний рейтинг не знижується. Покриття значної частини ризиків, банківський контроль за дебіторською заборгованістю постачальника забезпечують його фінансову стійкість та ліквідність.

Комерційний результат від використання факторингу проявляється в можливості підтримання товарного асортименту в необхідному обсязі для задоволення потреб покупців. Можливість одержувати кошти за поставкою відразу після відвантаження дозволяє надати покупцю пільгові умови при придбанні товару (наприклад, збільшити відстрочку платежу і т.п.). Це у свою чергу приводить до зростання обсягів збуту.

До недоліків факторингових операцій можна віднести втрату прямих зв'язків з покупцями продукції в процесі здійснення ними платежів.

Незважаючи на недостатню законодавчу врегульованість факторингових операцій, високу його вартість, цей вид послуг може бути надзвичайно ефективним для підприємств, які мають проблеми з неконтрольованим зростанням дебіторської заборгованості.

Підсумовуючи сказане, необхідно відмітити, що факторинг, широко розвинутий на заході робить тільки перші кроки в Україні. Він є одним з небагатьох, на сьогоднішній день, банківських продуктів, направлених на дійсну підтримку і розвиток підприєництва. В умовах наявної кризи неплатежів, нестачі власних оборотних засобів, факторинг, є важливим інструментом росту українського ринку товарів і послуг.

Оцінюючи перспективи розвитку факторингових операцій, необхідно зауважити, що вони є спорідненими з такими операціями як страхування кредитного ризику, котрий є ліцензованим видом діяльності страхової компанії і вексельного обігу, який можна використовувати в різноманітних сферах виробничо-господарської діяльності.

 

7.9. Аналіз грошових активів

Грошові активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що відображають суми грошей, що на дату балансу перебувають у касі, на банківських рахунках, у дорозі, у формі грошових документів та виставлених акредитивів. До складу грошових коштів не включають гроші на банківських рахунках, обмежені для поточного використання протягом строку, що перевищує одинрік. Їх слід відображати в складі необоротних активів, як інші фінансові інвестиції.

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» і П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» еквівалентами грошових коштів є короткострокові (терміном до 3-х місяців) високоліквідні фінансові інвестиції підприємств, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Найбільш розповсюдженим видом еквівалентів грошових засобів є ощадний (або депозитний) сертифікат. Це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну депозиту і відсотка по ньому.

Крім того, еквівалентами грошових засобів можуть бути вкладення в акції. Оскільки акція - це цінний папір, що не має встановленого терміну обігу, то виступати еквівалентом грошових засобів може лише тоді, коли придбана на короткий термін, тобто з метою перепродажу.

Облігації також можуть виступати як еквіваленти грошових коштів, якщо вони видані на термін до трьох місяців або придбані незадовго до погашення. В Україні випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємства.

Ще одним видом еквівалентів грошових коштів можуть виступати казначейські зобов'язання держави. Цей вид цінних паперів на пред'явника розміщується виключно на добровільних засадах серед населення і засвідчує внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дає право на одержання фінансового доходу.

Основною метою вкладень в еквіваленти грошових коштів є отримання доходу за рахунок вигідного розміщення тимчасово вільних коштів та захист грошових засобів від інфляції.

Основні напрямки використання грошових активів відображено на рис.

2.32Значні залишки грошових активів підприємстварок

в

X

к м

І

ін в

вон

с

о


розширення свого виробництва

інвестування в доходні проекти інших суб'єктів господарювання з метою отримання економічних вигод

зменшення кредиторської заборго­ваності з метою знижння витрат по

обслуговуванню боргу

оновлення основних засобів, при­дбання нових технологій і т.дРис. 2.32. Основні напрямки використання грошових активів підприємства

 

Основною метою аналізу грошових активів є обгрунтування управлінських рішень, спрямованих на забезпечення постійної платоспроможності та ефективне використання тимчасово вільних грошових засобів підприємства.

Оцінюється склад, структура і динаміка та рівень участі грошових активів в оборотному капіталі.

У процесі аналізу необхідно врахувати, що ріст і значна частка грошових активів підприємства свідчать про його готовність вчасно покривати свої зобов'язання та використовувати їх в інших цілях, однак гроші є монетарним активом, що змінює свою вартість у часі. Тому політика управління грошовими активами зводиться до оптимізації їх залишку, мінімізації рівня втрат при їх зберіганні та розробці заходів протиінфляційного захисту.

Збільшення чи зменшення залишків грошової наявності на рахунках дуже часто обумовлене незбалансованістю грошових потоків у часі, тобто надходженням і витрачанням грошей. Перевищення надходжень над видатками збільшує залишок, і навпаки, перевищення видатків над надходженнями призводить до нестачі грошових засобів і збільшення кредиту.

Визначається тривалість знаходження капіталу в готівці (ТОга). Алгоритм розрахунку наступний:середні залишки Дні грошових активів х періоду

ТОга ■

сума кредитових оборотів по .

рахунках грошових активів

Якщо відсутні дані обліку, то тривалість обороту грошових активів (ТОга) можна розрахувати як:

ТОга ГА

ОРод

де: ГА - середній залишок грошових активів підприємства в періоді, за який проводиться аналіз;

ОРод - сума одноденного обороту по реалізації продукції в періоді, за який проводиться аналіз.

Даний показник є складовою тривалості операційного циклу підприємства. Збільшення часу знаходження капіталу в готівці без генерування додаткового прибутку є негативним моментом його діяльності.

Розраховується також і кількість оборотів середнього залишку грошових активів (КОга) в періоді, за який проводиться аналіз:

КОга = = ГА '

де: ОР - загальна сума обороту по реалізації продукції в періоді, що аналізується;

ГА - середні залишки грошових активів підприємства за цей же період.

Даний показник характеризує швидкість відтворення грошових активів з додатковим приростом і є фактором формування швидкості обороту оборотного капіталу.

Визначається рівень абсолютної платоспроможності підприємства по окремих місяцях періоду. Для цього розраховується коефіцієнт абсолютної платоспроможності (Кла):

ГК + КФВ

Кла =                   '

КЗ

де: ГК- сума грошових коштів підприємства на певну дату; КФВ - сума еквівалентів грошових коштів підприємства на певну дату; КЗ - сума всіх короткострокових (поточних) зобов'язань підприємства на певну дату.

Розраховується частка еквівалентів грошових коштів у грошових активах підприємства та коефіцієнт їх рентабельності.КФВ

пВкфв =^ГА~ х10°,

де: ПВкфв - питома вага (частка) еквівалентів грошових коштів підприємства в грошових активах підприємства, в %;

КФВ - середній залишок грошових активів у формі еквівалентів грошових коштів за відповідний період;

ГА - середній залишок всіх грошових активів підприємства за відповідний період.

р      = пкфв

ркфв   кфв'

де: Ркфв - рентабельність короткострокових фінансових вкладень;

Пкфв - сума прибутку, отримана підприємством від короткострокового інвестування вільних грошових активів за певний період;

КФВ - середній залишок грошових активів у формі вкладень за певний період.

Оптимізується середній залишок грошових активів підприємства (ГА), як [11]:

ГА=ГАп+ГАс+ГАі, де: ГАп - потреба в грошових активах, необхідних для операційної діяльності;

ГАс - потреба в грошових активах для формування страхового резерву;

ГАі - потреба в грошових активах для формування інвестиційного (спекулятивного) залишку.

Операційний   залишок   грошових   активів   обслуговує операційну

діяльність підприємства і пов'язаний з придбанням матеріальних ресурсів,

оплатою праці та інших платежів. Розрахунок показника обумовлений

планом надходження і витрачання грошових засобів і кількістю оборотів

грошових активів і має наступний вигляд:

_ . ГОоп

ГАп =          ,

КОга

де: ГОоп - обсяг грошового обороту (сума витрачання грошових активів), який планується на операційну діяльність;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз