В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 53

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

КОга - кількість оборотів середнього залишку грошових активів в плановому періоді.

Страховий (резервний) залишок грошових активів пов'язаний із незбалансованістю надходження і витрачання грошових засобів операційної діяльності через сповільнення платіжного обороту, погіршення кон'юнк­тури товарного ринку і т.п. Його величина повинна визначатися обсягом невідкладних фінансових зобов'язань і бути гарантом підтримки поточноїплатоспроможності підприємства. Алгоритм визначення страхового залишку грошових активів наступний:

ГАс=ГАпхКв,

де: ГАп - планова сума грошових активів, необхідних для операційної діяльності;

Кв - коефіцієнт варіації надходження грошових коштів на підприємство в минулому періоді.

Потреба в інвестиційному (спекулятивному) залишку грошових активів (ГАс) планується після того, як повністю забезпечена потреба в операційному і резервному запасах. Інвестиційний залишок грошових активів пов'язаний з обсягом формування еквівалентів грошових засобів і має на меті зберегти вільні грошові кошти від інфляції.

Основним критерієм формування цієї частини грошових активів виступає необхідність забезпечення більш високої рентабельності короткострокових інвестицій у порівнянні з рентабельністю активів.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.         Назвіть основні класифікаційні ознаки активів підприємства.

2. Охарактеризуйте   завдання   та   інформаційне   забезпечення активів
підприємства.

3. В якій послідовності здійснюється загальна оцінка активів?

4. Перерахуйте основні показники ефективності використання активів.

5. Назвіть основні етапи аналізу основного капіталу.

6. За якими основними ознаками класифікують нематеріальні активи?

7. Назвіть склад оборотного капіталу підприємства.

8. Як оцінюється структурна динаміка окремих елементів оборотного капіталу?

9. Назвіть основні шляхи прискорення оборотності оборотних активів.

 

10.Яка методика аналізу запасів?

11.Сформулюйте основні етапи аналізу дебіторської заборгованості.

12.Що розуміють під якістю дебіторської заборгованості?

13.Як оцінюється кредитоспроможність позичальника?

Що входить до складу грошових активів?Розділ 8.

Аналіз джерел фінансування підприємства

8.1. Економічна характеристика пасиву балансу

Пасив балансу вказує на загальний обсяг фінансових ресурсів, використаних підприємством для придбання своїх активів з метою отримання прибутку. Виходячи із трактування суті капіталу як економічної категорії, можна зробити висновок, що пасив балансу відображає фінансову структуру капіталу, джерела його формування.

За правом власності капітал, відображений у пасиві балансу, поділяють на власний і позичений.

Власний капітал - це власні джерела фінансування, які формуються за рахунок внесків засновників підприємства у вигляді грошових коштів та інших активів на безстроковий період, накопичення суми резерву, нерозподіленого прибутку, що залишається на підприємстві, а також подарований капітал.

Згідно ПСБО 2 " БАЛАНС" власний капітал (ВК) - це частина в активах (А) підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань (З), тобто ВК= А- З. Частина активів сформована за рахунок власного капіталу є чистими активами підприємства. На етапі свого створення підприємство немає заборгованості, тому ВК=А, З=0. Тому власний капітал є основою початку бізнесу та необхідною умовою його продовження.

Складовими власного капіталу є:

      Статутний капітал -це сума засобів внесена засновниками для забезпечення статутної діяльності підприємства.

      Пайовий капітал - це сума пайових внесків засновників підпри­ємства. Формується кредитними спілками, колективними підприємства, підприємствами споживчої кооперації.

      Додатковий капітал -це сума, на яку вартість реалізації випу­щених акцій перевищує їх номінальну вартість (емісійних дохід акціонерних підприємств).

      Інший додатковий капітал - це сума дооцінки необоротних ак­тивів та вартість активів безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізичних осіб

 

            Резервний капітал -сума резервів, створених підприємством відповідно до чинного законодавства за рахунок чистого прибутку

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - це сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.Це прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

            Неоплачений капітал - зменшує величину власного капіталу підприємства, бо відображає заборгованість власників за внесками до статут­ного капіталу.

            Вилучений капітал - фактична собівартість акцій власної емісії або часток викуплених товариством у його власників з метою перепродажу, анулювання чи розповсюдження серед своїх працівників.

До підсумку ( валюти) балансу включається лише оплачена вартість статутного капіталу, яка визначається вирахуванням із загальної суми випущених акцій, тобто зареєстрованого капіталу, суми дебіторської заборгованості власників за внесками до статутного капіталу.

Залишок неоплаченого та вилученого капіталу показують у дужках і вираховують при визначенні загального обсягу власного капіталу.

Обсяг власного капіталу підприємства відображено в першому розділі пасиву балансу.

У другому розділі пасиву балансу наведено інформацію про склад забезпечень наступних витрат і платежів, які нараховані у звітному періоді ( витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання, тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.

Позичений капітал характеризує засоби, які залучаються підприємством для фінансування діяльності на поворотній основі. Всі форми позиченого капіталу є його зобов'язаннями, які слід повернути у визначений термін.

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Обов'язки підприємства розглядаються як зобов'язання, коли вони:

      існують на певний момент і є наслідком минулих господарських операцій або подій, понесених чи таких, за які підприємство несе відповідальність;

      пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв'язків підприємства або відповідно до здійснення звичайної підприємницької діяльності;

      мають бути виконані неминуче;

мають визначений строк виконання, хоча точна дата може бути невідомою; прийняті відносно суб'єктів (юридичних чи фізичних осіб або їх групи), які можуть бути ідентифіковані якщо не в момент прийняття зобов'зання, то в момент їх виконання.

 

Загальний обсяг зобов'язань підприємства відображено в третьому та четвертому розділі пасиву балансу.

У третьому розділі наводиться інформація про довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов'язання , відстрочені податкові зобовязання та інші довгострокові пасиви.

У четвертому розділі пасиву відображено обсяг поточних зобов'язань підприємства ( короткострокові кредити банків, векселі видані, кредиторська заборгованість, поточні зобов'язання за розрахунками).

У п'ятому розділі пасиву балансу показано суму доходів майбутніх періодів.Такі доходи відображаються у тому випадку, коли економічні вигоди вже отримані ( надійшли авансові платежі за оренду, підписні видання, послуги зв'язку тощо) , а фактичне надання послуг з визнанням доходів буде здійснено у майбутньому періоді.

Суть, форма та загальні вимоги до визнання і розкриття статей пасиву балансу визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс».

8.2. Завдання аналізу та джерела інформації

Результати діяльності підприємства визначаються обсягом, структурою сформованого капіталу. Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби в придбанні необхідних активів та оптимізація його структури, що сприятиме ефективному використанню капіталу.

Основними завданнями аналізу джерел фінансування підприємства є:

       оцінка наявності, складу і динаміки джерел фінансування підприємства;

       оцінка виявлених змін у складі і структурі власного і позиченого капіталів;

       оцінка причин та наслідків зміни капіталу підприємства;

       оцінка ефективності використання капіталу;

       відшукання шляхів росту капіталу, підвищення рівня його віддачі та зміцнення фінансової стійкості підприємства.

Джерелами інформації для аналізу слугують: 1. Фінансова звітність підприємства.

       ф №1 «Баланс»;

       ф №4 «Звіт про власний капітал»;

2. ф №5 «Примітки до річної фінансової звітності».Регістри синтетичного і аналітичного обліку:

 

      журнал 2 «Облік довгострокових та короткострокових позик»;

      журнал 3, розділ 2 «Облік розрахунків з бюджетом, облік довгострокових та поточних зобов'язань»;

      журнал 7 «Облік власного капіталу та забезпечення зобов'язань»;

      відомість 7.1 аналітичних даних рахунка 42 «Додатковий капітал»;

      відомість 7.2 аналітичних даних рахунка 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»;

      відомість 7.3 аналітичних даних рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів».

3. Фінансовий план.

 

8.3. Загальна оцінка джерел фінансування підприємства

Метою аналізу джерел фінансування підприємства є вивчення тенденцій динаміки, обсягу, складу і структури капіталу і їх вплив на фінансову стійкість та ефективність використання капіталу.

Аналіз джерел фінансування здійснюють у такій послідовності.

Вивчається загальний обсяг капіталу (пасиву балансу) та оцінюється його динаміка; оцінюється співвідношення динаміки загального обсягу капіталу в зіставленні з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції.

Ріст капіталу, в цілому, оцінюється позитивно, бо свідчить про розширення діяльності і рівень надійності підприємства.

Як позитивну тенденцію, слід відмітити перевищення темпів росту обсягу виробленої і реалізованої продукції над темпами росту капіталу. Це веде до росту показників капіталовіддачі, рентабельності, тобто свідчить про підвищення ефективності використання капіталу.

Вивчається структура капіталу, тобто частка власного і позиченого в загальній його сумі; вивчається загальна сума і частка позиченого капіталу, який залучається підприємством на довго- і короткостроковій основі.

Оцінюючи динаміку обсягу власного і позиченого капіталу, враховують їх позитивні і негативні характеристики (табл. 2.79).


Таблиця 2.79


Власний капітал

1. Простота залучення, так як рішення,         пов'язане із збільшенням власного капіталу, приймається      власниками і менеджерами   підприємства без необхідної        згоди інших господарюючих суб'єктів

1. Обмеженість обсягу залучення, а, відповідно, і можливостей розширення операційної та інвестиційної діяльності

2. Висока здатність генерувати прибуток     у     всіх сферах діяльності,   так   як   при його використанні не треба платити позиковий процент

2. Висока вартість залучення через необхідність сплати дивідендів

Продовження таблиці 2.79

1

2

3. Забезпечує фінансову стійкість підприємства, його платоспроможність, а, відповідно, і знижується ризик банкрутства

3. Не використовується можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позиченого (не враховується механізм дії фінансового важеля)

Позичений капітал

1.   Досить   широкі можливості залучення,       особливо при високому  кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії

1. Використання цього капіталу пов'язано з ризиком зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно до частки позиченого капіталу

2. Забезпечує ріст фінансового потенціалу    підприємства при необхідності збільшення обсягів господарської діяльності

2. Активи, сформовані за рахунок позиченого капіталу, генерують менший прибуток, який знижується на суму позикового процента у всіх його формах

3.   Більш   низька   вартість у порівнянні з власним капіталом (виплати      здійснюються за рахунок витрат, і тому в склад оподаткованого    прибутку не входять)

3. Висока залежність вартості позиченого капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку

4. Здатність генерувати приріст фінансової рентабельності (рентабельність власного капіталу - враховується механізм дії фінансового важеля) 4. Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), так як надання кредитних ресурсів залежить від кредиторів і вимагає в ряді випадків гарантії або заставиСлід зазначити, що висока частка власного капіталу і її ріст, у цілому, оцінюється як позитивна риса фінансового стану, бо свідчить про зміцнення фінансових позицій підприємства, вміння ефективно господарювати, а ріст позиченого капіталу вказує на збільшення загальної суми боргу підприємства.

За даними балансу проаналізуємо зміни стану, структури джерел фінансування підприємства в таблиці 2.80
На аналізованому підприємстві за звітний період весь приріст активів відбувся за рахунок власних і прирівнених до них джерел засобів. Їх величина зросла на 16190,2 тис. грн., або на 254,3%.

Власні і прирівнені до них джерела засобів - це сума першого, другого і п'ятого розділів пасиву балансу.

У джерелах формування активів найбільшу питому вагу становлять саме власні засоби. Її ріст можна оцінювати як позитивну тенденцію, бо вона свідчить про підвищення рівня фінансової незалежності суб'єкта господарювання.

Сума позиченого капіталу за звітний період зменшилася на 895 тис. грн., або на 23,5%. Його частка структурі капіталу знизилася на 25,98% і складає 11,41% сукупного капіталу підприємства.

Це свідчить про підвищення рівня фінансової стійкості підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства (фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування).

Алгоритм їх розрахунку і економічна інтерпретація розглянуті в § 2.9.2.Оцінюється ефективність використання капіталу в цілому і окремих його елементів. Вивчаються основні фактори, які вплинули на зміну рівня ефективності використання капіталу.

У процесі такого аналізу розраховуються і розглядаються в динаміці такі показники:

а) коефіцієнт рентабельності всього капіталу

ЧП

Рк =^х100, К

де: Рк - рентабельність капіталу;

ЧП - чистий прибуток підприємства за відповідний період;

К - середня вартість капіталу за відповідний період.

За своїм кількісним виміром цей показник відповідає коефіцієнту рентабельності активів, тобто характеризує рівень економічної рентабельності;

б) капіталовіддача:

Кк = ООР,

К

де: Кк - коефіцієнт капіталовіддачі;

ОР - обсяг реалізації за певний період; К - середня вартість капіталу за певний період.

Цей показник характеризує обсяг чистого доходу на одиницю капіталу. Тобто в певній мірі служить для вимірювання ефективності операційної діяльності;

в) період обороту капіталу:

ТОк =—^— ОРод '

де: ТОк - тривалість обороту капіталу, в днях; К - середній обсяг капіталу;

ОРод - одноденний обсяг реалізації в аналізованому періоді.

Чим менший період обороту капіталу, тим вища при інших рівних умовах ефективність його використання, так як кожний оборот капіталу генерує додатково певну суму прибутку;

г) капіталомісткість реалізації продукції (Ккм):

Ккм=       .

ОР

Даний коефіцієнт вказує на обсяг капіталу, який задіяний для забезпечення випуску одиниці продукції і є базовим для моделювання потреби в капіталі на наступний період з врахуванням особливостей операційної діяльності.Вивчаються основні фактори, які формують структуру капіталу; здійснюється оптимізація структури капіталу, при якій мінімізується його вартість при найбільшій прибутковості.

Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення авансованого власного і позиченого капіталів, при якому досягається оптимальне співвідношення між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтами фінансової стійкості підприємства.

В економічній літературі пропонуються різні методи оптимізації структури капіталу [11]. Розглянемо метод, що ґрунтується на критерії максимізації показника фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу), що отримав назву фінансовий важіль (леверидж).

Фінансовий важіль - це фінансовий механізм управління рентабельністю власного капіталу, що ґрунтується на оптимізації співвідношення власних і позичених засобів, тобто механізм, що допомагає підприємству отримати додатковий прибуток на власний капітал за рахунок використання позичених засобів.

Рівень додатково створюваного прибутку на власний капітал, при різній частці позиченого, відображається показником, що називається ефектом фінансового важеля:

ПК

ЕФЛ=(1-Сп) х (Ра-Ск) •   ,

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз