В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 54

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

ВК

де: ЕФЛ - ефект фінансового важеля, який полягає в прирості рентабельності власного капіталу, %;

Сп - ставка податку на прибуток, визначена дробом;

Ра - рентабельність активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

Ск - середній розмір процентів за кредит, які платить підприємство за використання позиченого капіталу, %;

ПК - середня сума позиченого капіталу, який використовується підприємством.

ВК - середня сума власного капіталу підприємства.

Як видно, ефект фінансового важеля визначається:

а) податковим коректором фінансового важеля (1-Сп), який показує, як проявляється ефект в залежності від рівня оподаткування прибутку. Він не залежить від діяльності підприємства, бо ставка податку на прибуток визначається законодавчо. Однак, використовуючи пільговий режим оподаткування прибутку, що полягає в зниженні ставки оподаткування, можна підвищити (при інших рівних умовах) дію податкового коректора фінансового важеля на його ефект;б) диференціалом фінансового важеля (Ра-Ск), який відображає різницю між рентабельністю активів (економічною рентабельністю) і рівнем ставки процента за кредит;

в) коефіцієнтом фінансового важеля (ПК/ВК), який характеризує суму позиченого капіталу в розрахунку на одиницю власного.

Якщо економічна рентабельність вища від ставки банківського процента, тобто коли диференціал має позитивне значення, то будь-який ріст коефіцієнта фінансового важеля веде до росту його ефекту. Ефект буде визначатися величиною диференціала: чим вище його значення, тим вищий ефект.

Однак ріст коефіцієнта фінансового важеля веде до зниження фінансової стійкості підприємства, генерує ризик банкрутства. Це спонукає кредиторів збільшувати ставку банківського процента. При певному значенні коефіцієнта фінансового важеля його диференціал може стати рівним нулю, або взагалі мати від'ємне значення. В таких умовах будь-яке збільшення позиченого капіталу веде до зниження рентабельності власного і тому є недоцільним.

Розглянемо методику застосування механізму фінансового важеля для оптимізації структури капіталу.

Умовний приклад. Нехай підприємство володіє власним капіталом на суму 40 тис. грн. Підвищення рівня ділової активності вимагає збільшення джерел фінансування за рахунок позиченого капіталу. Розрахуємо, якою повинна бути оптимальна структура капіталу, щоб рівень фінансової рентабельності підприємства був найбільший. Вихідні дані і дані розрахунків відобразимо в таблиці 2.81

Таблиця 2.81

 

Розрахунок оптимальної структури капіталу за допомогою механізму дії


фінансового важеля



Варіанти розрахунку

. , _ Показники „. 4.1. Власний капітал, %

100

80

66,6

50

40

33,4

25

4.2. Позичений капітал, %

-

20

33,4

50

60

66,6

75

5. Коефіцієнт фінансового важеля (ряд.2 : ряд.1)

-

0,25

0,5

1

1,5

2

3

6. Коефіцієнт рентабельності активів

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

7. Ставка банківського процента, %

18

18

18

18

18

18

18

8. Премія за ризик росту банкрутства, %

-

-

0,5

1,0

1,5

2,0

2,5

9. Ставка банківського процента з врахуванням ризику, % (ряд.7 + ряд.8)

18

18

18,5

19,0

19,5

20

20,5


(ряд.12 - ряд.14)

 

 

 

 

 

 

 

16. Коефіцієнт фінансової рентабельності (ряд.15 : ряд.1)

0,150

0,154

0,155

0,158

0,155

0,150

0,14

17.   Ефект фінансового важеля

(ряд.6     -    ряд.9) х (ряд.2 : : ряд.1)

0

0,5

0,75

1

0,75

0

-1,5

Як видно з даних таблиці, найвищий коефіцієнт фінансової рентабельності досягається при коефіцієнті фінансового важеля, що дорівнює 1. Він визначає співвідношення позиченого і власного капіталу в пропорції 50:50. Ефект фінансового важеля при цьому найбільший. Приведені дані показують, що ефект фінансового важеля зведений до нуля в 6 варіанті при співвідношенні позиченого і власного капіталу в пропорції 33,4:66,6. У цьому випадку диференціал фінансового важеля дорівнює нулю, внаслідок чого використання позиченого капіталу ефекту не дає. В останньому, 7 варіанті ефект фінансового важеля від'ємний. При такому співвідношенні частина прибутку, яка створюється власним капіталом, використовується на сплату високих банківських процентів.

Приймаючи остаточне рішення при формуванні структури капіталу, крім використання того чи іншого методу оптимізації, необхідно брати до уваги певні фактори. Їх склад відображено на рис. 2.33.Галузеві особливості діяльності підприємства

Стадія життєвого циклу підприємства

Стадія кон'юнктури товарного ринкуСамостійність і влада

Кон'юнктура фінансового ринкуРівень фінансових ризиків


ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ

 

 

Рівень прибутковос­ті основної діяльностіФіскальна політика держави

Діловий імідж і кредитний рейтинг підприємстваРис. 2.33 Основні фактори формування структури капіталу

 

Галузеві особливості діяльності суб'єктів господарювання визначають структуру його активів. Висока частка необоротних активів свідчить про високу фондомісткість виробництва і низьку мобільність капіталу. Ці умови зменшують доступ підприємства до зовнішніх джерел фінансування і змушують його збільшувати частку власного капіталу в їх складі.

На ранніх стадіях життєвого циклу підприємства змушені більше засобів інвестувати в свій розвиток. Високий рівень інвестиційних потреб таких підприємств при високій вартості позиченого капіталу, що зменшує доступ до кредитних ресурсів, змушує їх збільшувати обсяг і частку власного капіталу. В той же час підприємства, що перебувають на стадії зрілості і ведуть не таку активну діяльність, мають можливість залучати необхідні їм кредитні ресурси на більш вигідних умовах. Це об'єктивно веде до росту частки позиченого капіталу.

У період підйому кон 'юнктури товарного ринку, на якому підприємство реалізує свою продукцію, в умовах росту обсягу продажу стає безпечніше користуватися позиченим капіталом. Несприятливі ж умови, економічний спад, що супроводжується зниженням обсягу реалізації, ведуть до зниження фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, генерують ризикбанкрутства і сприяють зменшенню частки позиченого капіталу в джерелах фінансування активів.

Кон 'юнктура фінансового ринку визначає вартість кредитних ресурсів. При збільшенні ставки банківського процента диференціал фінансового важеля може набути від'ємного значення. Це робить недоцільним використання позичених засобів.

Зростання рівня прибутковості операційних активів збільшує диференціал фінансового важеля, а значить, і його ефект. Це знижує частку використання позичених засобів.

Високий діловий імідж і кредитний рейтинг підприємства збільшують можливість залучення підприємством позиченого капіталу і навпаки.

Режим оподаткування, ставка податку на прибуток впливає на структуру капіталу. При зменшенні ставки оподаткування збільшується податковий коректор (податковий щит), що вказує на суму економії податкових платежів, яка буде отримана за рахунок використання кредитних ресурсів. Ця економія виникає у зв'язку з тим, що на суму процентів, що виплачуються банку зменшується величина оподатковуваного прибутку. В таких умовах доцільніше змінювати структуру капіталу в бік росту власного. В той же час при високій ставці оподаткування підвищується ефективність використання позиченого капіталу.

Фінансові ризики і ставлення до них власників підприємства впливає на співвідношення позиченого і власного капіталу в складі джерел фінансування підприємства. Коефіцієнт фінансового важеля відображає рівень цього ризику. Неприйнятність ризику формує у власників підприємства бажання збільшувати частку власного капіталу. І навпаки, бажання розширювати обсяги діяльності, отримувати більший прибуток на вкладений капітал, нехтування ризиком дозволяє максимально збільшити частку позиченого капіталу.

Бажання зберегти контроль, самостійність і владу в управлінні підприємством не дозволяє власникам згодитися на збільшення обсягу акціонерного (статутного) капіталу, навіть за сприятливих умов. Тому часто бажання зберегти контрольний пакет акцій чи контрольний обсяг пайового капіталу штовхає власників на збільшення джерел фінансування за рахунок позичених засобів.

 

8.4. Аналіз власного капіталу

Власний капітал є вкладеннями власників в майно суб'єкта господарювання для початку та продовження їх бізнесу. Згідно П(С)БО 2 «Баланс», власний капітал (ВК) - це частина в активах підприємства, щозалишається після вирахування його зобов'язань. Частина активів, сформована за рахунок власного капіталу, є чистими активами підприємства.

З метою розуміння суті, значення власного капіталу для діяльності підприємства розглянемо його функції [20, с. 15] (рис. 2.34).

 

Довгострокового фінансування                  Фінансування ризику

 

 

Функції власного капіталу підприємства

 

 

Самостійності і влади                         Розподілу доходів і активів

 

 

Рис. 2.34. Функції власного капіталу підприємства

 

Функція довгострокового фінансування означає, що власний капітал перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго.

Функція фінансування ризику вказує на те, що власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори.

Функція самостійності і влади визначає ступінь незалежності та впливу власника на діяльність підприємства.

Функція розподілу доходів і активів вказує на частку окремих власників у капіталі, є основою при розподілі фінансового результату та майна в разі ліквідації підприємства.

Аналіз власного капіталу здійснюється в такій послідовності.

Вивчається загальний обсяг власного капіталу та його динаміка; відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту активів і обсягу реалізованої продукції підприємства; динаміка питомої ваги власного капіталу в загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства.

Перевищення темпів приросту власного капіталу над темпом приросту активів свідчить про ріст фінансової незалежності підприємств, а темпів приросту обсягу реалізації на темпами приросту власного капіталу є свідченням підвищення ефективності основної діяльності.

На основі «Звіту про власний капітал» вивчається склад власного капіталу  і  зміни, які  відбулися  в ньому  протягом звітного періоду.Оцінюються фактори, за рахунок яких відбулися зміни як в обсязі, так і в складі власного капіталу.

Оцінюючи склад власного капіталу, беруть до уваги кваліфікаційні ознаки, відображені на рис.2.35.

За видами власний капітал поділяють на статутний, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, нерозподілений прибуток. До підсумку (валюти) балансу включається лише оплачена вартість статутного капіталу, яка визначається вирахуванням із загальної суми випущених акцій, тобто зареєстрованого капіталу, суми дебіторської заборгованості власників за внесками до статутного капіталу. Залишок неоплаченого капіталу показують у дужках і вираховують при визначенні загального обсягу власного капіталу. Підлягає вилученню із загального обсягу власного капіталу фактична собівартість акцій власної емісії та часток, викуплених підприємством у його учасників? з метою перепродажу, анулювання чи розповсюдження серед своїх працівників.

За джерелами утворення він поділяється на внутрішній та зовнішній.

До зовнішнього можна віднести статутний капітал, додатково вкладений капітал, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб.

До внутрішнього - нерозподілений прибуток, резервний капітал, сума дооцінки необоротних активів.

 

Склад власного капіталуЗа видами


      Статутний

      Додатково вкладений капітал

Інший додатковий капіталЗа джерелами утворення

      Зовнішній

ВнутрішнійЗа формами існування


      Інвестований капітал

Подарований капіталЗа рівнем відповідальності

      Реєстрований

НереєстрованийРис.2.35. Систематизація власного капіталу підприємства за основними класифікаційними ознаками [20]

 

За формою існування виділяють інвестований капітал, подарований капітал та нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал - це номінальна вартість акцій підприємства, а також додатково вкладений капітал.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) показує суму прибутку, що залишається у підприємства після сплати дивідендів та формування резервного капіталу, або сума непокритого збитку. Остання зменшує обсяг власного капіталу.

Подарований капітал показує обсяг безкоштовно отриманих матеріальних і нематеріальних активів.

За рівнем відповідальності капітал поділяють на реєстрований (статутний) капітал, сума якого оголошується при реєстрації підприємства і при зміні його величини вимагає перереєстрації засновницьких документів. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм мінімальний його розмір регулюється законодавством. Нереєстрований капітал складається з додатково вкладеного капіталу, подарованого та резервного капіталу і нерозподіленого прибутку.

До складу власних джерел фінансування, крім власного капіталу (1 розділ пасиву балансу), в аналітичній практиці слід відносити джерела засобів, відображені в II і V розділах пасиву балансу.

Стандарт 11 «Зобов'язання» трактує забезпечення наступних витрат і платежів як різновид зобов'язань, що створюються для відшкодування майбутніх витрат на здійснення виплат відпусток, додаткового пенсійного забезпечення, гарантійних зобов'язань, інших витрат (наприклад, пов'язаних із реструктуризацією підприємства чи виконання обтяжливих зобов'язань).

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією про його застосування, облік забезпечень і цільового фінансування здійснюється на рахунках 4-го класу «Власний капітал та забезпечення зобов'язань». В Інструкції зазначено: «Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу - статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого і неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів. І далі читаємо: «На рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення до витрат поточного періоду. Тобто це власні кошти підприємства, які нимрезервуються з власної ініціативи для згладжування протягом певного періоду витрат.

До цього розділу належить також цільове фінансування і цільові надходження. На рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» ведеться облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в т.ч. отримана гуманітарна допомога, субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо, тобто різні види допомоги, які можна трактувати як безповоротно надані підприємству джерела формування засобів).

Згідно з методичними рекомендаціями про застосування регістрів бухгалтерського обліку, для обліку власного капіталу і забезпечення зобов'язань передбачається вести спільний обліковий регістр - журнал 7. Все вищеперераховане дає можливість розглядати 2 розділ пасиву балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів» як засоби, прирівняні до власного капіталу.

Схожа ситуація з даними 5 розділу пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів». Це доходи, які отримані протягом поточного періоду (наприклад, авансові орендні платежі), однак формують фінансовий результат наступних періодів. З аналітичної точки зору, ці засоби можна також прирівняти до власних.

Висока частка власного капіталу в цілому оцінюється як позитивна риса фінансового стану. Ріст власного капіталу відповідає як інтересам власників, так і кредиторів, бо:

       дає можливість проводити незалежну фінансову політику, веде до росту фінансової стійкості;

       свідчить про ріст ефективності господарювання, про здатність формувати й ефективно розподіляти прибуток, вміння підтримувати рівновагу за рахунок внутрішніх джерел;

•   власний капітал служить джерелом забезпечення кредиту, джерелом погашення боргів у разі ліквідації підприємства.

Однак висока і стійка частка власного капіталу може бути наслідком небажання або невміння використовувати банківські кредити. Цей факт веде до обмеження можливостей розвитку підприємства. Збільшення частки позичених засобів за певних умов (якщо рентабельність активів більша, ніж ставка банківського процента) веде до підвищення рентабельності власного капіталу (фінансовий важіль).

У процесі аналізу оцінюють фактори, за рахунок яких відбулися зміни як в обсязі, так і в складі власного капіталу. Зміни в складі власного капіталу можуть відбутися внаслідок:

       переоцінки активів;чистого прибутку (збитку) за звітний період;

       розподілу прибутку;

       внесків учасників;

       вилучення капіталу;

       інших змін у капіталі.

Узагальнена оцінка складу власного капіталу відображена в 2.82.

 

Оцінка складу, структури та динаміки власного капіталуЯк свідчать дані таблиці, збільшення власного капіталу відбулося за рахунок переоцінки вартості основних засобів, а також за рахунок росту суми нерозподіленого прибутку.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз