В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 55

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

Оцінюється достатність власних фінансових ресурсів для формування активів підприємства.

Проводячи аналіз джерел фінансування активів, слід дотримуватися принципу цільового призначення, тобто фінансування певних активів здійснюється за рахунок певних джерел.

Джерелами фінансування необоротних активів, як правило, є власний капітал і прирівняні до нього джерела засобів та позичений капітал, що залучається підприємством на довгостроковій основі. Не виключені випадки їх формування і за рахунок короткотермінових зобов'язань. Хоча наявність останнього джерела фінансування необоротних активів часто вважають ознакою зростаючих фінансових труднощів підприємства. Формування необоротних активів за рахунок власних засобів є гарантією того, що у випадку фінансової кризи не будуть продані основні засоби з метою виконання короткострокових зобов'язань. Звідси слідує, що основний капітал підприємства повинен формуватися за рахунок позиченого капіталу, що залучається підприємством на довгостроковий період, і власного капіталу, який без визначення строку повернення внесений його засновниками. Цей принцип називається золотим правилом балансу.

Оборотні активи формуються як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок позиченого капіталу, що залучається на короткостроковій основі. Хоча не виключене фінансування оборотних активів за рахунок позичених довгострокових джерел.

Щоб порахувати, який обсяг власного капіталу і прирівняних до нього джерел засобів використовується на фінансування поточної діяльності, а який капіталізований, тобто вкладений у необоротні активи, розраховуються такі показники, як власний основний капітал, власний оборотний капітал, робочий капітал.

Власний основний капітал розраховується як:

ВОС=НА-ДКн,

де: ВОС - власний основний капітал;

НА - загальна сума необоротних активів;

ДКн - сума довгострокового позиченого капіталу, який використовується на фінансування необоротних активів підприємства.

Якщо необоротні активи профінансовано за рахунок залучення короткострокових позичених джерел, то від отриманої різниці віднімають їх суму. Даний показник характеризує ту частину власного капіталу, яка направляється на фінансування необоротних активів.При визначенні власного оборотного капіталу здійснюють такі розрахунки:

ВОК = ОБа-ПЗ, де: ВОК - власний оборотний капітал; ОБа - оборотні активи підприємства; ПЗ - сума поточних зобов'язань підприємства.

Даний показник характеризує ту частину власного капіталу, яка спрямована на фінансування оборотних активів підприємства.

Власний оборотний капітал можна також розрахувати ще таким чином: від загальної суми першого, другого, третього і п'ятого розділів пасиву балансу відняти суму необоротних активів підприємства (першого розділу активу балансу).

У процесі аналізу оцінюється величина перерахованих показників і їх динаміка.

Ріст частки власного оборотного капіталу у загальній сумі власного капіталу свідчить про його високу мобільність, оскільки більша частина власного капіталу знаходиться у високоліквідній формі. Для оцінки такого співвідношення використовують коефіцієнт маневрування (Км):

 

ВК

Для оцінки достатності власних джерел фінансування для формування активів, крім коефіцієнта маневрування, використовується коефіцієнт забезпеченості матеріальних оборотних активів власним оборотним капіталом, коефіцієнт забезпеченості підприємства власним оборотним капіталом (його ще називають коефіцієнтом самофінансування розвитку підприємства), коефіцієнт автономії (див. § 2.9.2).

Узагальнена оцінка джерел фінансування підприємства відображена в таблиці 2.83.


Таблиця 2.83.
Хоча сума власного оборотного капіталу за звітний період зросла, але його частка в структурі власних джерел засобів знизилась на 13,9%. Так, на початок року 36,3% власного капіталу і прирівняних до нього джерел засобів направлялося на фінансування поточної діяльності, тобто було вкладено в оборотні активи.

На кінець звітного періоду ця частка знизилась і склала 22,4%. Відповідно, 63,7% цих засобів на початок року пішло на формування необоротних активів. На кінець року частка необоротних активів, сформованих за рахунок власного капіталу і прирівняних до нього джерел засобів, зросла до 77,6%. Про це свідчить динаміка власного основного капіталу. Така ситуація веде до сповільнення оборотності власного капіталу.

Оцінюється ефективність використання власного капіталу.

До таких показників відносять рентабельність власного капіталу, капіталовіддачу власного капіталу, його оборотність.

Рентабельність власного капіталу розраховують як відношення чистого прибутку до середньої величини власного капіталу; капіталовіддачу - як відношення чистого доходу до середньої величини власного капіталу; оборотність - за аналогічною формулою.

Коефіцієнт оборотності відображає активність власного капіталу, яким ризикують власники підприємства. Зниження в динаміці цього показника означає  бездіяльність  частини власного  капіталу,  тобто  свідчить пронераціональність його використання. В таких випадках для підвищення ефективності власного капіталу необхідно підвищувати його рентабельність. Тому в процесі аналізу вивчаються основні фактори, які вплинули на зміну рентабельності власного капіталу, шляхом розкладання даного показника на ряд часткових коефіцієнтів його формування, а саме:

      рентабельності продаж (Рор) - відношення чистого прибутку до виручки;

      оборотності капіталу (КОк) - відношення виручки до середньої суми капіталу;

      структури капіталу (Ск) - як відношення всього капіталу до середньої суми власного капіталу

Рвк = Рор хКОк хСк Факторний аналіз зміни рентабельності власного капіталу показано в §

2.6.7.8.5. Аналіз позиченого капіталу

Позичений капітал характеризує ресурси залучені підприємством для фінансування своєї діяльності. Він характеризує обсяг його фінансових зобов'язань, загальну суму боргу. Позичений капітал, що функціонує на підприємстві, класифікують за різними ознаками (див. рис. 2.36).

Класифікація позиченого капіталу

За строками погашення

 

довгостроковий

 

поточний

 

За формами залучення

Фінансовий кредит Товарний кредит

Внутрішня кредиторська заборгованість

За джерелами залучення

 

Позичений капітал із зовнішніх джерел

Позичений капітал із внутрішніх джерел

За метою залучення

Позичений капітал, який залучається на відтворення необоротних активів

Позичений капітал, який залучається на поповнення оборотних активів

 

Позичений капітал, який

залучається на інші господарські та соціальні потреби

 

Рис. 2.36. Класифікація позиченого капіталу підприємстваЗалежно від строку погашення зобов'язання поділяють на поточні та довгострокові. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс», зобов'язання класифікується як поточне, якщо воно буде погашене протягом операційного циклу підприємства або повинне бути погашене протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Усі інші зобов'язання є довгостроковими.

До поточних зобов'язань належать:

      поточна частина довгострокових зобов'язань;

      короткострокові кредити банків;

      кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, в тому числі сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі;

      заборгованість за отриманими авансами, за нарахованими сумами платежів до бюджету та позабюджетних фондів, за страхуванням, з оплати праці, за розрахунками з учасниками за по внутрішніми розрахунками.

Основними формами довгострокових зобов'язань є довгострокові кредити банків зі строком використання більше одного року, заборгованість за емітованими облігаціями, сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

За формами залучення виділяють фінансовий, товарний кредит та внутрішню кредиторську заборгованість.

Фінансовий кредит включає банківський кредит, фінансовий лізинг і займи підприємства.

Під банківським кредитом розуміють грошові засоби, надані підприємству банками для цільового використання на певний період під певні проценти. Займи - це зобов'язання підприємства із залучення позичених коштів (крім кредитів банку), на які нараховуються відсотки (наприклад, облігаційний займ, відсоткові векселі). Фінансовий лізинг відображає залучення позичених засобів у формі фінансової оренди необоротних активів.

Товарний кредит відображає кредиторську заборгованість підприємства, тобто суму заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги.

Фінансовий і товарний кредит відображають зовнішні джерела залучення позиченого капіталу.

Внутрішня кредиторська заборгованість підприємства відображає його поточні зобов'язання за розрахунками. Її склад відображено на рис. 2.37.

Ці зобов'язання називаються нарахованими витратами. Вони нараховуються регулярно (щомісяця), а погашаються в певні строки. З моменту нарахування засоби, які входять до внутрішньої кредиторськоїзаборгованості, вже не є власністю підприємства, а розглядаються як різновид позиченого капіталу, що формується із внутрішніх джерел.

Види внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства

 

Заборгованість по перерахуванню податків у бюджет

 

Заборгованість по відрахуванню в позабюджетні фонди

 

Заборгованість по перерахуванню внесків на страхування (майна, персоналу)

 

Заборгованість по оплаті праці

Заборгованість по розрахунках з учасниками

 

Заборгованість по розрахунках з дочірніми підприємствами

 

Інші види внутрішньої кредиторської заборгованості

Рис. 2.37. Склад внутрішньої кредиторської заборгованості В залежності від умов виникнення виділяють:.

   дійсне ( реальне) зобовязання - щодо якого точно визначено строк і суму виконання (придбання товарів і отримання послу приводить до виникнення кредиторської заборгованості - зобов'язань перед постачальниками, а одержання позики банку -до виникнення зобов'язання перед банками повернути борг);

умовне (потенційне) зобов'язання - щодо яких суми і час майбутніх платежів не визначені ( оплата відпусток працівникам, здійснення гарантійного ремонту і т.п.) Сума таких зобов'язань визначається із застосуванням попередніх аналітичних чи експертних оцінок. Не всі зобов'язання такого типу будуть перетворені в реальні. Так, не всі працівники отримають оплату за відпустку через плинність кадрів, тільки незначна частина продукції потребуватиме гарантійного ремонту.Такі зобов'язання називаються забезпеченнями. Для їх обліку перед­бачено рах.47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів". Їх відображають в 2 розділі пасиву балансу.

Позичений капітал може залучатися підприємством на відтворення активів чи інші господарсько-соціальні потреби.

Аналіз позиченого капіталу має на меті оцінити обсяг, склад, форми залучення та ефективність використання позичених засобів підприємством. Його здійснюють у такій послідовності.

Вивчається динаміка позиченого капіталу, а також частка цього капіталу в загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства, динаміка коротко- і довгострокових позичених засобів і їх відповідність обсягу оборотних і необоротних активів; темпи зміни позиченого капіталу зіставляються з темпами зміни власного капіталу, та активів підприємства.

Враховуючи те, що обсяг позиченого капіталу вказує на загальну суму боргу, його ріст не дає можливості підприємству проводити незалежну фінансову політику, вказує на погіршення його фінансової стійкості, генерує ризик банкрутства. Така ситуація супроводжується перевищенням темпів приросту позиченого капіталу над темпом приросту власного капіталу і активів. Однак треба врахувати, що ріст частки позичених засобів за певних умов веде до підвищення рентабельності власного капіталу (фінансовий важіль).

Вивчимо склад та структуру позиченого капіталу в таблиці 2.84

 

Оцінка складу та структури позиченого капіталу підприємстваЯк свідчать дані таблиці 2.84, обсяг позиченого капіталу зменшився на 895,0 тис. грн., або на 150,4%. Відбулися зміни в структурі позиченого капіталу: частка довгострокових зобов'язань зменшилася, а зросла частка поточних зобов'язань.

Вивчається склад позиченого капіталу в розрізі форм та строків залучення; аналізується в динаміці частка фінансового, товарного кредитів та внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позиченого капіталу, який використовується підприємством; виявляється динаміка питомої ваги окремих їх видів у складі фінансового, товарного кредитів і внутрішньої кредиторської заборгованості; перевіряється своєчасність нарахування і виплат засобів за окремими рахунками.

У процесі аналізу виявляється сума кредитів і займів, не сплачених у строк, виявляються причини їх утворення, оцінюються штрафні санкції за прострочку платежу.

Вивчається участь позиченого капіталу у формуванні активів підприємства. В процесі аналітичного дослідження розраховується, яка частка необоротних активів і оборотних активів покрита позиченим капіталом.

Вивчається ефективність використання позиченого капіталу в цілому і окремих його форм.

З цією метою використовуються показники оборотності і рентабельності позиченого капіталу:

Рпк = ЧП ПК

де: Рпк - рентабельність позиченого капіталу,

ЧП - чистий прибуток підприємства за відповідний період,

ПК - середня величина позиченого капіталу за відповідний період.

ТОпк = дПК-, ОРод

де: ТОпк - тривалість обороту позиченого капіталу (в днях); ПК - середня величина позиченого капіталу за відповідний період; ОРод - одноденний обсяг реалізації в цьому ж періоді. Критеріями   ефективності   використання   банківського   кредиту є дотримання наступних умов:

      рівень кредитної ставки по короткостроковому банківському кредиту повинен бути нижчий від рівня рентабельності господарських операцій, для здійснення яких він залучається;

рівень кредитної ставки по довгостроковому кредиту повинен бути нижчим від коефіцієнта рентабельності активів.Критеріями ефективності використання товарного кредиту є дотримання наступних умов:

•   вартість товарного кредиту не повинна перевищувати рівень ставки процентів за короткостроковий банківський кредит;

•   перевищення швидкості обороту запасів товарно-матеріальних цінностей, сформованих за його рахунок, над швидкістю обороту товарного кредиту.

Критеріями ефективності використання внутрішньої кредиторської

заборгованості є отримання ефекту, який полягає в скороченні потреби

підприємства в кредитах і витратах, пов'язаних з їх обслуговуванням:

^   КЗ х % К

Е =                ,

100

де: Е - ефект від використання внутрішньої кредиторської заборгованості;

КЗ - середні залишки (або приріст) внутрішньої кредиторської заборгованості за звітний період;

- середньорічна ставка процента за короткостроковим кредитом.

 

8.6. Аналіз кредиторської заборгованості

Кредиторська заборгованість підприємства включає його товарні операції (товарний кредит) і операції за розрахунками (внутрішню кредиторську заборгованість).

У вітчизняній господарській практиці товарний кредит може бути обумовлений умовами контракту на поставку матеріальних цінностей чи виконання робіт, використовувати вексельний обіг, здійснюватися по відкритому рахунку чи у формі консигнації.

Найбільш короткотерміновою формою залучення позиченого капіталу є внутрішня кредиторська заборгованість. Її основною особливістю є те, що це, по суті, - безкоштовне джерело формування капіталу, який використовується для фінансування оборотних активів. Тому збільшення обсягу внутрішньої кредиторської заборгованості зменшує обсяг засобів, необхідний підприємству для ведення своєї поточної діяльності.

Склад внутрішньої кредиторської заборгованості відображено на рис. 2.35.

Аналіз кредиторської заборгованості здійснюється в такій послідовності.

Вивчається загальний обсяг кредиторської заборгованості, його динаміка, а також частка цього виду заборгованості в загальному обсязі позиченого капіталу.

Оцінюючи динаміку кредиторської заборгованості, виходять з того, що підприємство в такий спосіб задовольняє свою потребу у фінансуванні зарахунок створення виробничих запасів сировини і матеріалів і зниженні вартості позиченого капіталу.

Вивчається склад кредиторської заборгованості по окремих видах, за строками утворення.

Значна увага в аналітичному дослідженні приділяється простроченій заборгованості та внутрішній кредиторській заборгованості.

Затримка у виконанні поточних зобов'язань за розрахунками веде до росту розміру внутрішньої кредиторської заборгованості. Оскільки даний факт знижує потребу підприємства в кредиті, то це формує бажання власників збільшувати її обсяг і сповільняти оборотність. Однак необхідно враховувати, що зниження рівня матеріальної зацікавленості працівників супроводжується падінням продуктивності праці, ростом плинності кадрів. Невиконання податкових зобов'язань веде до росту штрафних санкцій.

Оцінюється якість кредиторської заборгованості, що є одним із показників кредитного рейтингу і ділового іміджу підприємства.

Якість кредиторської заборгованості вивчається на основі визначення частки в ній вексельної форми розрахунків, а також тривалості використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства (ТОкз):

ТО =^КЗ-

де: КЗ - середні залишки кредиторської заборгованості за період, що аналізується;

ОРод - одноденний обсяг реалізації в періоді, що аналізується.

Даний показник характеризує середній період повернення боргів підприємством. Позитивною тенденцією його зміни слід вважати зниження до прийнятного рівня.

Швидкість оплати рахунків кредиторів оцінюється на основі розрахунку коефіцієнта оборотності. Ріст коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати, зниження - її затримку (ріст покупок у кредит):

КОз, = ОР,

кз КЗ

де: КОкз - коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості за відповідний період;

ОР - обсяг реалізації продукції за відповідний період;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз