В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 56

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

КЗ - середні залишки кредиторської заборгованості за аналізований період.

Коефіцієнт оборотності (КОв) і тривалість боргу по виданих векселях (ТОв) розраховують наступним чином:Сума погашення зобов' язання по виданих векселях

КОв =-----------------------------------------------------------------------

Середнє сальдо по рахунку «Векселі видані»

 

ТО  =                  Середнє сальдо по рахунку «Векселі видані» хДні пері

в    Сума погашення зобов' язання по векселях, виданих за період, що

 

 

У процесі аналізу фактичну тривалість вексельного боргу порівнюють з середніми строками платежів, обумовлених у векселях, встановлюють причину прострочки платежів по векселях, а також суму додатково сплачених санкцій.

Відсутність затримок у виконанні поточних зобов'язань, своєчасність їх погашення, висока швидкість оплати рахунків кредиторів, наявність вексельної форми розрахунків свідчить про ріст якості кредиторської заборгованості.

Вивчається співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей підприємства та показників їх оборотності.

Оптимальним станом є рівність вказаних сум заборгованостей. Перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською створює загрозу фінансової стійкості підприємства, робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування. Якщо кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську, то це є ознакою нестабільного фінансового стану, а при наявності прострочених платежів свідчить про фінансові труднощі або є наслідком незбалансованості в часі грошових потоків підприємства.

Позитивними в стані розрахунків підприємства є переважання швидкості обороту дебіторської заборгованості над кредиторською. Ця ознака характеризує вміння затримувати позики довше, ніж дозволяти це своїм боржникам. Однак, враховуючи негативні наслідки цього факту, сповільняти оборотність слід до прийнятного рівня.

На основі фінансової звітності підприємства вивчимо розміри, склад, динаміку і якість кредиторської заборгованості підприємства (див. таблицю 2.85).

Таблиця 2.85.


Оцінка складу, динаміки та якості кредиторської заборгованості


т.ч.

 

 

 

1.1. Виправдана

у % до кредиторської заборгованості

1701,05 68,60

1938,50 70,80

237,45 2,20

1.2. Не виправдана

у % до кредиторської заборгованості

780,00 31,40

800,00 29,20

20,00 -2,20

2. Частка кредиторської заборгованості в загальному обсязі позиченого капіталу, %

75,80

82,00

6,20

3. Частка кредиторської заборгованості, забезпечена виданими векселями, в загальній сумі кредиторської заборгованості, %

 

 

 

4. Тривалість використання кредиторської заборгованості, дні (ТО)

28,70

29,00

0,30

5. Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей

0,90

0,90

-

6. Співвідношення періоду погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей

0,90

0,90

 

ТО=2481,05х360/31126,1= 28,7 (днів) - за минулий період.

ТО=2738,5х360/33900,5= 29 (днів) - за звітний період.

На основі даних таблиці можна зробити висновок, що кредиторська заборгованість за звітний рік у середньому склала 2738,5 тис. грн., що на 257,45 тис. грн., або на 10,4% більше від рівня минулого року. Зростає також і сума простроченої кредиторської заборгованості, хоч її частка в складі кредиторської заборгованості зменшилася і складає 29% всієї кредиторської заборгованості підприємства. В процесі аналізу необхідно встановити причини прострочки за окремими її видами, в розрізі окремих кредиторів.

Оцінюючи якість кредиторської заборгованості, слід відмітити її задовільний рівень. Як у звітному році, так і в попередньому році кредиторська заборгованість дещо перевищує дебіторську. Строк погашення кредиторської заборгованості більший, ніж дебіторської. Даний факт оцінюється позитивно, бо свідчить про переважання позитивного грошового потоку над негативним, означає вміння втримувати позики довше, ніж дозволяти це своїм боржникам.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Вкажіть на основні завдання, які вирішуються в ході аналізу джерел
фінансування підприємства.

2. Назвіть основні етапи аналізу джерел фінансування підприємства.

3. Як оцінюється динаміка власного капіталу підприємства?Назвіть основні показники ефективності використання власного капіталу підприємства.

4. Поясніть механізм дії фінансового важеля.

5. Від яких факторів залежить формування структури капіталу підприємства?

6. Перерахуйте основні функції власного капіталу.

8. Як розраховується  величина  власного  оборотного  капіталу? Який
економічний зміст цього показника?

9.         Назвіть основні напрямки аналізу позиченого капіталу.

10.       Поясніть поняття «якість кредиторської заборгованості».Розділ 9.

Аналіз фінансової стійкості, платоспроможності та ділової активності

підприємства

9.1 Поняття та значення фінансової стійкості та ділової активності в сучасних умовах господарювання

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю параметрів, які відображають наявність, доцільність розміщення та ефективність використання капіталу, його реальні та потенційні фінансові можливості. Він є синтетичним показником, який впливає на ефективність господарської діяльності підприємства. У свою чергу фінансовий стан підприємства прямо залежить від результатів його діяльності. Якщо господарська діяльність є прибутковою, то утворюються додаткові джерела засобів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового стану підприємства. Брак або неправильне формування і використання активів може виявитися головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості перед постачальниками за одержану сировину та матеріали, неповного та неритмічного забезпечення необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов'язань перед найманими працівниками, власниками та державою.

Розуміння сутності поняття "фінансова стійкість" дуже важливе, бо визначає підхід до його оцінки, вимірювання й управління, виявляє необхідні умови для успішної фінансово-господарської діяльності.

Огляд і аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати [1;33;34;37;64;65], що серед науковців немає єдиної точки зору щодо трактування категорій «фінансова стійкість» і «ділова активність». Дана ситуація негативно впливає на аналітичні процеси, не дає змоги задовольнити потреби підприємств в розробці фінансової стратегії. Розуміння сутності цих категорій дуже важливе, бо визначає підхід до їх оцінки, вимірювання й управління, виявляє необхідні умови для успішної діяльності.

Крім поняття «фінансова стійкість підприємства» з'являються інші терміни - "фінансова стабільність", "фінансова сталість", "фінансова рівновага", "ринкова стійкість", "фінансова спроможність", "економічна спроможність", "економічна стійкість", "виробничо-фінансова стійкість", "організаційно-фінансова стійкість", "фінансово-економічна стійкість" тощо.

Аналізуючи суть перерахованих понять даних дослідниками, можна виявити два основних підходи до їх розуміння.

Перший - пов'язаний з загальною фінансовою структурою капіталу підприємства, його залежністю від зовнішніх кредиторів і інвесторів.Він ґрунтується   на   єдиному   визначенні   категорії   «фінансова стійкість»,трактуючи її як стан фінансових ресурсів, їх розподіл та використання, що забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку та капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах допустимого ризику.

Другий підхід передбачає розуміння даної категорії не тільки з позиції стійкості капіталу, а також ресурсної стійкості підприємства і стійкості управлінння ( адекватність організаційної та виробничої структури підприємства обраній стратегії розвитку та ринковій кон'юнктурі).

Фінансова  стійкість,  яка визначається загальною фінансовою структурою   капіталу   підприємства,   ґрунтується   на  дотриманні таких принципів [34] :

Принцип 1. Раціональна політика залучення позиченого капіталу (незалежність).

Принцип 2. Необхідна достатність прибутковості функціонування капіталу (прибутковість).

Принцип 3. Підтримка ліквідність функціонуючого капіталу на оптимально необхідному рівні (ліквідність),

Принцип 4. Необхідний рівень динамізму функціонування капіталу, ділової та ринкової активності підприємства.

Принцип раціональної політики залучення позиченого капіталу (незалежності) ґрунтується на ефекті фінансового важеля, і необхідності забезпечення незалежності суб'єкта господарювання від зовнішніх кредиторів з метою запобігання його банкрутству.

Принцип необхідної достатності прибутковості функціонування капіталу (прибутковості) передбачає, що рівень економічної рентабельності повинен забезпечувати нарощування власного капіталу підприємства у розмірі, необхідному для його стійкого функціонування, яке містить у собі: 1) відновлення основних засобів і довгострокові фінансові вкладення; 2) поповнення власних оборотних засобів, достатніх для підтримки поточної ліквідності і забезпечення незалежності підприємства; 3) виплати дивідендів на рівні, що задовольняє інтереси акціонерів (власників); 4) матеріальне стимулювання найманих робітників підприємства.

Принцип підтримки ліквідності функціонуючого капіталу на оптимально необхідному рівні (ліквідності) передбачає дотримання певного співвідношення між групами зпозичених та власних коштів і їх розміщенням.

Принцип необхідною рівня динамізму функціонування капіталу передбачає достатність швидкості оборотності функціонування капіталу по всіх його фазах. У протилежному випадку підприємство починає втрачати ліквідність, а відтак незалежність і стійкість.Наведені вище чотири принципи фінансової стійкості функціонування підприємства, вимірюються за допомогою показників, які будуть розглянуті нижче, .

У процесі аналітичного дослідження необхідно вирішити наступні завдання:

проаналізувати залежність підприємства від позичених коштів;

встановити рівень автономії підприємства, тобто рівень його незалежності від зовнішніх джерел фінансування;

оцінити рівень достатності власних фінансових ресурсів для формування майна підприємства;

виявити частку власного капіталу, який знаходиться в мобільній формі;

визначити забезпеченість матеріальних активів власним оборотним капіталом, виявити надлишок чи нестачу останнього та оцінити наслідки;

визначити рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами праці;

оцінити показники платоспроможності і ліквідності підприємства;

систематизувати основні фактори, що зумовлюють кризовий стан фінансового розвитку підприємства та розробити заходи фінансової стабілізації;

оцінити рівень ділової та ринкової активності підприємства і запропонувати шляхи його росту;

спрогнозувати напрямки розвитку фінансової стійкості і розробити рекомендації щодо її підвищення.

 

9.2. Система показників фінансової стійкості та методика їх аналізу

 

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і підтримувати свою платоспроможність та інвестиційну привабливість в несприятливих умовах свідчить про його стійкий фінансовий стан і навпаки.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежить від результатів його діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства і навпаки. В результаті невиконання плану виробництва і реалізації продукції, підвищення собівартості відбувається зменшення виручки і суми прибутку і, як наслідок, - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Значить, стійкий фінансовий стан неє випадковістю, а результатом грамотного, вмілого управління всім комплексом факторів, які визначають результати господарської діяльності підприємства, його діловою активністю.

Стійкий фінансовий стан, у свою чергу, позитивно впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва в необхідних ресурсах. Тому діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, досягнення оптимальних пропорцій між власним і позиченим капіталом і найбільш ефективне його використання.

Фінансова стійкість аналізується за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. Інформаційною базою для таких розрахунків є бухгалтерський баланс. Аналіз проводиться шляхом розрахунку і порівняння отриманих значень коефіцієнтів з базовими величинами, а також вивчення динаміки їх зміни за певний період. Базовими величинами можуть бути: значення коефіцієнтів за минулий рік, середньогалузеві значення коефіцієнтів, значення коефіцієнтів підприємств-конкурентів, партнерів, теоретично обґрунтовані або встановлені за допомогою експертного опитування оптимальні (нормативні) значення. Коротко дамо економічну характеристику кожному із коефіцієнтів фінансової стійкості.

Коефіцієнт забезпеченості матеріальних активів власним оборотним капіталом (Кз), який розраховується як відношення власного оборотного капіталу (ВОК) до величини матеріальних оборотних активів (МОА).

 

МОА '

Це показник того, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами і не потребують позичених. Якщо значення коефіцієнта більше від одиниці, то підприємство зовсім не залежить від позичених засобів при формуванні своїх виробничих запасів.

Така ситуація можлива в двох випадках:

      при достатній величині власного оборотного капіталу, що є позитивною тенденцією;

      при недостатній величині матеріальних оборотних активів, що оцінюється негативно.

Якщо значення коефіцієнта менше від одиниці, то це свідчить про те, що підприємство повинно залучати позичені засоби для формування своїх запасів. Така ситуація можлива також у двох випадках:

      при недостатній величині власного оборотного капіталу, що оцінюється негативно;

коли величина матеріальних оборотних активів вища за обґрунтовану потребу, що теж є негативним фактором.Деякі економісти [33] для розрахунку нормативних (теоретично обґрунтованих) значень коефіцієнтів пропонують брати до уваги конкретні умови діяльності підприємств. Так, для розрахунку нормативного значення коефіцієнта забезпеченості матеріальних оборотних активів власним оборотним капіталом використовують наступну формулу:

 

МОА '

де: НВОК - норматив власного оборотного капіталу, що відображає частину ВОК, яка використовується для фінансування обґрунтованої потреби підприємства в матеріальних оборотних активах;

Кзн - нормативне значення коефіцієнта забезпечення матеріальних оборотних активів власним оборотним капіталом.

Цей коефіцієнт вказує на необхідний мінімум власного оборотного капіталу, який повинен бути в розпорядженні підприємства. Він повинен визначатися його обґрунтованою потребою в матеріальних оборотних активах. Решту запасів підприємство може покривати за рахунок позичених засобів.

Зіставлення Кз і Кзн показує, якої суми власного оборотного капіталу не вистачає, або яка є більшою за обґрунтовану потребу.

Якщо Кз>Кзн, то можна нарощувати запаси без шкоди для фінансової стійкості. Додаткові запаси матеріальних оборотних активів, які не порушують фінансову стійкість, розраховують за формулою:

МОАд=МОА х(Кз-Кзн).

Якщо Кз<Кзн, то обсяг матеріальних оборотних активів треба знижувати (результат за формулою від'ємний).

Основними шляхами росту коефіцієнта забезпеченості матеріальних оборотних активів власним оборотним капіталом є зменшення величини матеріальних запасів, збільшення величини власного оборотного капіталу за рахунок росту обсягу чистого прибутку і зміни напрямків його використання, реалізації непотрібних основних засобів і нематеріальних активів.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом розраховується як відношення власного оборотного капіталу до загальної величини оборотних активів підприємства. Даний показник характеризує наявність у підприємства власного оборотного капіталу, який необхідний для фінансування оборотних активів. Мінімальне теоретично обґрунтоване значення коефіцієнта - 0,1. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим кращий рівень фінансової стійкості підприємства, тим більше у нього можливостей проведення незалежної фінансової політики.

Коефіцієнт самофінансування розраховується як відношення власного оборотного капіталу до загального обсягу активів підприємства. Цей показник характеризує наявність у підприємства оборотного капіталу дляфінансування його поточної діяльності. Чим вище значення цього показника, тим стійкіший фінансовий стан.

Коефіцієнт співвідношення позиченого і власного капіталу (Кс) розраховується шляхом ділення величини позиченого капіталу (ПК) на величину власного капіталу (ВК). Даний коефіцієнт характеризує кількість позиченого капіталу, яку підприємство залучає на 1 гривню власного. Зниження коефіцієнта свідчить про зміцнення фінансової стійкості підприємства на відміну від інших коефіцієнтів, котрі характеризують її ріст своїм збільшенням.

У багатьох літературних джерелах теоретично обґрунтоване значення коефіцієнта складає 0,5.

Допустимий рівень залежності позиченого і власного капіталу визначається умовами роботи кожного підприємства і, в першу чергу, швидкістю обороту капіталу. Якщо дебіторська заборгованість обертається швидше, ніж матеріальні оборотні активи, то це означає достатньо високу інтенсивність надходження грошових коштів на рахунки підприємства. Тому при високій оборотності матеріальних оборотних активів і ще більш високій оборотності дебіторської заборгованості значення цього коефіцієнта може бути достатньо високим.

Оптимальне співвідношення між власним і позиченим капіталом можна встановити, користуючись різними методами. Один із них відображено в § 2.8.3. Цей метод пов'язаний з механізмом дії фінансового важеля.

В економічній літературі пропонуються й інші методи розрахунку [33] нормативного значення цього коефіцієнта, а саме:

Ксн = ДПК, НВК

де: ДПК - допустимий розмір позиченого капіталу; НВК - необхідний розмір власного капіталу;

Ксн - нормативне значення коефіцієнта співвідношення позиченого і власного капіталу.

При розрахунку необхідного розміру власного капіталу виходять з того, що він повинен покривати матеріальні оборотні активи в межах нормативу, і, крім того, всю вартість необоротних активів, іншу частину активів можна покривати позиченим капіталом. Тоді допустимий розмір позиченого капіталу розраховують як різницю між вартістю всіх активів і необхідним розміром власного капіталу.

Розраховане таким чином нормативне значення коефіцієнта вказує на максимально можливий рівень залучення позиченого капіталу в умовах даного підприємства.Якщо Ксн<К, тобто якщо фактичний коефіцієнт вищий від нормативного, то це означає недопустимо високий рівень залежності підприємства від позичених засобів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз