В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 57

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

Зіставлення нормативного і фактичного значень коефіцієнта показує, скільки позичених засобів слід повернути кредиторам зараз же, щоб довести залежність від них до нормального рівня. Цю суму коштів розраховують за формулою:

ПКд=ВКх(Ксн-Кс), де: ВК - обсяг власного капіталу підприємства.

Якщо Кс<Ксн, тобто коли фактичне значення коефіцієнта нижче від нормативного, то підприємство може визначити той обсяг ресурсів, які можна позичити додатково без погіршення своєї фінансової стійкості. Така сума буде розраховуватися за попередньою формулою, але результат розрахунку буде із знаком «+».

Чим нижче значення фактичного коефіцієнта від нормативного, тим стійкішим є його фінансовий стан. Діленням нормативного значення коефіцієнта на його фактичне значення розраховують запас фінансової стійкості.

Коефіцієнт автономії (Кав) розраховується як відношення власного капіталу (ВК) до величини активів підприємства (А) і вказує на частку власного капіталу в активах підприємства. Ріст коефіцієнта свідчить про зміцнення фінансової стійкості підприємства.

Кав = ВВК . А

Коли коефіцієнт автономії дорівнює одиниці, це свідчить про те, що його майно і боргові права (активи) фінансуються виключно за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт маневрування (Км) вказує, яка частка ВК використовується для фінансування поточної діяльності, і розраховується за формулою:

 

ВК

де: ВОК - величина власного оборотного капіталу підприємства; ВК - величина власного капіталу.

Цей коефіцієнт показує ступінь мобільності власного капіталу. По ньому можна судити, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності (тобто вкладена в оборотні активи), а яка капіталізована (вкладена в основні засоби).

З фінансової точки зору, підвищення цього коефіцієнта, його високий рівень позитивно характеризує діяльність підприємства. Власні джерела мобільні: більша їх частина вкладена не в основний, а в оборотний капітал.Якщо значення коефіцієнта збільшується не за рахунок зменшення основних засобів та інших необоротних активів, а за рахунок більш швидкого росту власних джерел засобів порівняно з ростом необоротних активів, тоді ріст коефіцієнта свідчить про підвищення фінансової стійкості підприємства.

Коли коефіцієнт маневрування дорівнює одиниці, то це, звичайно, добре з фінансової точки зору, але абсурдно з практичної: у підприємства немає необоротних активів, а лише оборотні.

Низький коефіцієнт маневрування обумовлений нераціональною структурою майна підприємства, досить високою часткою необоротних активів. Значення даного коефіцієнта може відчутно змінюватися залежно від галузевої приналежності підприємства. У фондомістких виробництвах рівень даного показника повинен бути значно меншим, ніж у матеріаломістких, так як у фондомістких - значна частина власних засобів є джерелом покриття необоротних активів. Збільшити значення коефіцієнта можна, зменшивши вкладення в необоротні активи або ж залучивши довгострокові кредити як джерело формування необоротних активів.

В економічній літературі вказується, що теоретично обґрунтоване значення цього коефіцієнта повинно дорівнювати 0,2-0,5.

Деякі економісти намагаються розрахувати нормативне значення коефіцієнта маневрування, виходячи з умов діяльності конкретного підприємства [33]. Для цього розраховуються нормативні значення коефіцієнта забезпеченості матеріальних активів власним оборотним капіталом і коефіцієнта співвідношення позиченого і власного капіталу. Тоді формула розрахунку нормативного значення коефіцієнта маневрування має вигляд:

= НВОК

м = НВК ' де: НВОК - необхідний розмір ВОК; НВК - необхідний розмір ВК.

Коефіцієнт маневрування може збільшуватися на шкоду іншому показнику, який характеризує фінансову стійкість підприємства, а саме: індексу постійного активу.

Індекс постійного активу (Кп) розраховується як відношення вартості необоротних активів (НА) до величини власного капіталу (ВК) і вказує на капіталізовану частку власного капіталу:

Кп = НА

ВК

Якщо підприємство не використовує довгострокові кредити як джерело формування необоротних активів, то сума коефіцієнтів маневрування і постійного  активу дорівнює одиниці.  В  цих умовах ріст коефіцієнтаманеврування можливий лише за рахунок зменшення коефіцієнта постійного активу. Однак підвищенню фінансової стійкості відповідає ріст обох коефіцієнтів. Це може бути досягнуто за рахунок використання в складі джерел засобів довгострокових позичених коштів.

Якщо індекс постійного активу дорівнює одиниці, це означає, що власних джерел фінансування вистачає лише на формування необоротних активів. Це свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

Самостійне значення коефіцієнта обмежене.

Коефіцієнт довгострокового залучення позиченого капіталу (Кд) розраховується як відношення довгострокових зобов'язань (ДК) до суми власного капіталу (ВК) і довгострокових зобов'язань підприємства (ДК). Він вказує на частку довгострокових займів, яка використовується для фінансування активів поряд з власними засобами. Його значення полягає не тільки в тому, що він збільшує коефіцієнт маневрування, але і в тому, що він оцінює, наскільки інтенсивно підприємство використовує позичені засоби для оновлення і розширення виробництва. Однак не слід думати, що чим більший обсяг довгострокових кредитів, тим кращий фінансовий стан підприємства в цілому. Розміри довгострокових кредитів обмежені можливостями їх повернення.

Коефіцієнт майна виробничого призначення або коефіцієнт реальної вартості майна Кр розраховується як відношення суми основних засобів (ОЗ), виробничих запасів (ВЗ) і незавершеного виробництва (НВ) до вартості активів (А):

    ОЗ+ ВЗ+ НВ Н А

Коефіцієнт вказує на частку виробничого потенціалу в активах підприємства. Як свідчать літературні джерела, теоретично обґрунтоване значення Кр>0,5.

Ріст Кр свідчить про підвищення виробничих можливостей підприємства.

Причинами низького Кр можуть бути:

       значні складські запаси готової продукції;

       великі суми довгострокових фінансових вкладень і капітальних вкладень;

       недостатня величина необоротних активів і виробничих запасів;

       велика дебіторська заборгованість.

Наявність зайвих виробничих запасів, основних засобів веде до неоправданого росту коефіцієнта майна виробничого призначення.

Проведемо оцінку фінансової стійкості підприємства на основі показників таблиці 2.86.
Пояснення умовних позначень:

ВОК - величина власного оборотного капіталу;

МОА - матеріальні оборотні активи;

ОА - оборотні активи;

А - активи підприємства;

ВК - власний капітал і прирівняні до нього джерела засобів; НА - необоротні активи;

ДК - позичений капітал, який залучається на довгостроковій основі. Оцінюючи кількісне значення показників фінансової стійкості, можна зробити висновок, що підприємство при формуванні своїх матеріальнихоборотних активів не залежить від позиченого капіталу. Так, на початок року 70% матеріальних оборотних активів покривалося за рахунок власного капіталу і прирівняних до нього джерел засобів. На кінець року ця частка зросла на 50% і є більшою, ніж 100%.

За рахунок власного оборотного капіталу підприємство на початок року формувало 40% своїх оборотних активів. На кінець року ця частка складає 60%, тобто 40% оборотних активів підприємства формується за рахунок позиченого капіталу.

Значення коефіцієнта самофінансування вказує на те, що 20% вартості майна підприємства і його боргових прав фінансується за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт маневрування за звітний рік знизився. Так, на початок року 40% власного капіталу і прирівняних до нього джерел засобів направлялося на фінансування поточної діяльності, а на кінець року ця частка склала 20%. Тобто, на кінець звітного року 80% своїх власних засобів підприємство капіталізувало, або вклало в необоротні активи. Це призвело до зниження мобільності капіталу підприємства. Для підвищення коефіцієнта маневрування необхідно або зменшувати вкладення в необоротні активи, або ж залучати довгострокові кредити як джерело формування необоротних активів. Тому доцільно вивчити можливості використання довгострокових кредитів.

Оцінюючи значення коефіцієнта постійного активу, необхідно відмітити, що його ріст обумовлений нераціональною структурою майна підприємства, зниженням коефіцієнта маневрування.

Судячи із значення коефіцієнта довгострокового залучення позиченого капіталу, можна зробити висновок, що на кожну гривню, вкладену в активи на початок року припадало 4 коп. позиченого капіталу, який залучався на довгостроковій основі. За рік ця частка не змінилася.

На початок року на кожну власну гривню, вкладену в активи, припадало 60 коп. позичених засобів. На кінець звітного року ця величина знизилась на 60 коп. і складала 10 коп. Таким чином, можна зробити висновок, що фінансова стійкість підприємства посилюється, бо послаблюється залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Даний висновок підтверджується ростом коефіцієнта автономії.

 

9.3. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Одним із показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є його ліквідність та платоспроможність.

Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність погасити свої зобов'язання у випадку одночасної вимоги зі сторони всіх кредиторівпідприємства. Підприємство вважається ліквідним при наявності у нього оборотних активів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткотермінових зобов'язань, хоча б з порушенням строків їх виплати, передбачених контрактами.

Ліквідність підприємства оцінюють за даними балансу на певну дату на основі ліквідності його активів.

Під ліквідністю активів розуміють їх здатність перетворюватися на грошові кошти без відчутних втрат їх ринкової вартості, а рівень ліквідності визначається тривалістю часу, протягом якого це перетворення можливе. Чим коротший цей період, тим вища ліквідність активу. В залежності від того, які види оборотних активів приймаються в розрахунок для оцінки ліквідності підприємства, використовують показники абсолютної, проміжної і загальної ліквідності. Загальна ідея, що лежить в основі розрахунку цих показників, полягає у зіставленні оборотних активів і поточних зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кла) розраховується за формулою:

ГА

Кла= , Кз

де: ГА - грошові кошти і їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції; Кз - короткострокові (поточні) зобов'язання.

Цей коефіцієнт показує, яку частину поточної заборгованості підприємство може покрити негайно. Вважається, що його значення не повинно бути нижчим від таких меж: 0,2-0,25.

Коефіцієнт проміжної ліквідності (Клп) розраховується як частка від ділення суми грошових активів і дебіторської заборгованості на поточні зобов'язання:

Клп= ГА±Дб, Кз

де: Дб - дебіторська заборгованість у складі оборотних активів.

Він показує, яку частину заборгованості покриє підприємство без продажу запасів. Теоретично виправдані оцінки даного коефіцієнта лежать в діапазоні 0,6-0,8.

Коефіцієнт загальної ліквідності (Клз) розраховується зіставленням загальної суми оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства:

ГА + Дб+ За

Клз=                   ,

Кз

де: За - запаси сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів.

Він дає загальну характеристику ліквідності підприємства, показуючи, наскільки оборотні активи покривають поточні зобов'язання. Якщо значеннякоефіцієнта дорівнює одиниці, то це свідчить про те, що у підприємства достатньо оборотних активів для покриття своїх зобов'язань.

При визначенні показників ліквідності слід враховувати те, що сьогодні на багатьох вітчизняних підприємствах коефіцієнт абсолютної ліквідності вимірюється сотими частками одиниці через відсутність грошей на розрахунковому рахунку. Проміжний коефіцієнт ліквідності формується в залежності від сум дебіторської заборгованості. Якщо підприємство не може, або вважає недоцільним продавати свої матеріальні оборотні активи для погашення поточних зобов'язань, то значення цього коефіцієнта повинно дорівнювати одиниці. Тобто, поточні зобов'язання повинні покриватися грошовими активами і дебіторською заборгованістю. В реальних умовах господарювання через відсутність грошей на розрахунковому рахунку для підтримання своєї ліквідності дебіторська заборгованість підприємства повинна дорівнювати його поточним зобов'язанням. Якщо є сума дебіторської заборгованості менша, то підприємству необхідно мати товарно-матеріальні цінності, які можна продати без шкоди для основної діяльності.

Щодо загального коефіцієнта ліквідності, то чисельник даного показника повинен значно перевищувати знаменник. У даних умовах вважається, що значення цього показника повинно дорівнювати 1,5-2,0.


Оцінка ліквідності підприємства на основі вищеперерахованих показників відображена в таблиці 2.87.

Наведені дані свідчать про те, що підприємство на кінець звітного періоду, мобілізуючи всі свої оборотні активи, може повністю погасити свої поточні зобов'язання. Це дозволяє зробити висновок, що підприємство ліквідне. Позитивною є тенденція росту показника абсолютної ліквідності.

На кінець року, як свідчить значення коефіцієнта проміжної ліквідності, всі поточні зобов'язання можуть бути покриті за рахунок грошових активів і засобів у розрахунках.Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності вказує на те, що 26% поточних зобов'язань можуть бути погашені негайно.

Поряд з поняттям «ліквідність підприємства» в економічній літературі зустрічається поняття «ліквідність балансу».

Ліквідність балансу відображає покриття пасивів його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки певних груп активів (згрупованих за рівнем ліквідності, тобто швидкістю перетворення в гроші) і пасивів (згрупованих за рівнем терміновості їх оплати). Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення відображені на рис. 2.38.А1        найбільш ліквідні активи: грошові кошти під­приємства та поточні фінан- А1 сові інвестиції (статті роз­ділу II активу балансу);

П1       -   найбільш термінові
зобов'язання: кредиторська
Пі           заборгованість за товари, роботи

та послуги; поточні зобов'язання за розрахунками (статті розділу IV пасиву балансу);А2 активи, що швидко
реалізуються: дебіторська
заборгованість за товари,
роботи та послуги; дебітор-
ська заборгованість за      А
2 П2
розрахунками; отримані век-
селі та інші оборотні активи
(статті розділу ІІ активу
балансу);

 

A3 - активи, що реалізуються
повільно: виробничі запаси;
худоба на вирощуванні та
відгодівлі; незавершене ви-
A3 П3

робництво; готова продук­ція; товари (статті розділу П активу балансу);

П2 - короткотермінові пасиви: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язан­нями; видані векселі; інші поточні зобов'язання (статті розділу IV пасиву балансу);

 

П3 - довгострокові пасиви: довгострокові зобов'язання (статті розділу III пасиву балансу);А4 активи, що важко реалізуються: необоротні активи та витрати майбутніх періодів (статті розділу І та III активу балансу).


А4 П4


П4 - постійні пасиви: власний капітал; забезпечення майбутніх витрат та платежів; доходи майбутніх періодів (статті розділів І, II та V пасиву балансу).РРис. 2.38. Умови ліквідності балансу

Достатнім є зіставлення підсумків перших трьох груп за активом і пасивом; виконання четвертої нерівності свідчить про виконання мінімальної умови фінансової стійкості - наявності у підприємства власного оборотних капіталу. У разі, коли одна чи декілька нерівностей мають знак, протилежнийзафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою чи меншою мірою відрізняється від абсолютної.

Ці співвідношення дають змогу порівнювати баланси підприємства, які належать до різних періодів, а також баланси різних підприємств і з'ясовувати, який баланс ліквідніший. Ці співвідношення застосовуються також при виборі на основі звітності найбільш надійного партнера з великої кількості потенційних партнерів.

Аналіз балансу за наведеною схемою є наближеним з тієї причини, що відповідність рівня ліквідності активів і строків погашення зобов'язань за пасивом є умовною, орієнтовною.

Для оцінки фінансової стійкості велике значенням мають не тільки показники ліквідності, що визначаються на основі балансу, але і показники платоспроможності.

Під платоспроможністю розуміють готовність підприємства своєчасно виконувати свої платіжні зобов'язання, тобто підприємство вважається платоспроможним, коли у нього достатньо грошових активів для розрахунку за поточними зобов'язаннями, які вимагають негайного погашення.

Аналіз показників платоспроможності на основі балансу є досить умовним і не відповідає дійсності. Адже баланс відображає залишки грошових активів на певну дату. Зміни в надходженні і витрачання грошових засобів можуть відбутися вже на наступний день після дати складання балансу. Тому для проведення оцінки платоспроможності необхідно складати платіжний календар на місяць, квартал з наростаючим підсумком з початку року, де зіставляти суми надходжень грошових засобів з сумами фінансових зобов'язань, і виявляти причини неплатежів.

Неплатоспроможність може бути випадковою або тимчасовою, довготривалою або хронічною. Її причини відображені на рис. 2.39.Причини неплатоспроможності підприємства

1.  Невиконання плану випуску і реалізації продукції

2.  Підвищення собівартості продукції

3.  Невиконання плану з прибутку і, як результат, нестача ВОК (власного оборотного капіталу)

4.  Неправильна політика управління оборотними ак­тивами (відволікання засобів у дебіторську заборгованість, вкладення в понаднормативні запаси

5.  Безгосподарність, неплатоспроможність клієнтів

6.  Високий рівень оподаткування

7.  Штрафні санкції за несвоєчасну оплату податків

Рис. 2.39. Перелік основних можливих причин неплатоспроможності

підприємства

Шляхом порівняння очікуваного надходження грошових активів на червень місяць звітного періоду за реалізовану продукцію, доходів від інших видів діяльності з майбутніми терміновими платежами (оплата постачальникам, бюджетні та позабюджетні платежі, плата відсотків за кредити і т.д.) оцінимо платоспроможність підприємства на цей період. Для розрахунку використаємо інформацію платіжного календаря.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз