В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 59

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

Принцип 1. Від загального до часткового. Даний принцип припускає при діагностиці фінансового стану й стійкості функціонування підприємства послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить кінцева мета, заради якої здійснюється діагноз. При цьому в процесі діагностики на початку дається загальний діагноз фінансового здоров'я підприємства, а при виявленні хвороби визначається її вид, причини і швидкість перебігу. Схематично даний принцип можна зобразити так, як показано на рис 2.41.

 

Загальна оцінка фінансового стану і стійкості (фінансового здоров'я) функціонування підприємства

 

 

 

Визначення типу фінансового стану і стійкості (фінансового здоров'я) * функціонування підприємства

 

 

 

Визначення причин зміни фінансового стану і стійкості (фінансової хвороби) функціонування підприємстваРис 2.41 . Схематичне зображення принципу від загального до часткового [34]

Принцип 2. Від попередньої до остаточної оцінки. Суть цього принципу полягає в сполученні методу експрес-діагностики з остаточною фундаментальною діагностикою фінансового стану й стійкості функціонування підприємства. У першому випадку здійснюється моментальний, терміновий діагноз фінансового здоров'я підприємства, у другому обґрунтоване, глибоке, фундаментальне дослідження виду фінансової хвороби і причин її виникнення. Схематично даний принцип можна зобразити таким чином (рис. 2.42).

Початок

 

 

____________________ 4__________________________

Попередня, термінова експрес - діагностика фінансового стану і стійкості функціонування (фінансового здоров'я ) підприємстваПідприємство фінансово

здорове

Підприємство фінансово

хвореКінець

 

 

Фундаментальна діагностика фінансового стану і стійкості функціонування підприємства

 

 

 

КінецьРис. 2.42 Схематичне зображення принципу від попередньої до остаточної оцінки [34]

Принцип 3. Охоплення повного циклу кругообігу капіталу. Зміст цього принципу полягає в діагностуванні фінансового стану і стійкості функціонування підприємства на всіх стадіях циклу кругообігу капіталу, тому що фінансова хвороба може виникнути на будь-якій з них, наприклад, надмірне запозичення коштів на стадії «залучення» або неефективне їх використання на стадії «використання».

Принцип 4.Поєднання статичних і динамічних оцінок. Даний принцип передбачає необхідність діагностичної оцінки фінансової стану й стійкості функціонування підприємства як на даний момент часу, так і характеристики динаміки його в часі. Це обумовлено тим, що фінансова хвороба підприємства може прогресувати, а може, навпаки, йти процес видужування.

Принцип 5. Поєдання кількісних і якісних оцінок. Суть принципу полягає в необхідності при діагностуванні фінансового стану й стійкості функціонування підприємства поєднувати кількісні і якісні методи оцінки. Кількісні методи діагностування фінансового стану й стійкості функціонування підприємства здійснюються за допомогою застосування розрахунково-обчислювальних процедур і встановлення критерію фінансового здоров'я або хвороби в числовій формі. Якісні методи є завершальною стадією діагностики фінансового стану й стійкості функціонування підприємства, коли, використовуючи кількісні методи за допомогою шкал або матриць, одержують словесну характеристику діагнозу фінансової хвороби підприємства і причини її виникнення.

Принцип 6. Формалізації оцінок. Він передбачає алгоритмізацію процесу діагностики фінансового стану й стійкості функціонування підприємства, чітку визначеність оцінок, послідовність їх проведення. Даний принцип знаходить свою реалізацію в індикаторах оцінки, шкалах, матрицях і класифікаціях.

 

 

 

 

 

10.3. Основні напрямки аналізу потенційного банкрутства

Аналіз потенційного банкрутства, що спрямований на виробленя політики антикризового фінансового управління передбачає використання заходів як експрес діагностики, так і фундаментальної діагностики. Алгоритм такого аналізу може здійснюватися в наступній послідовності.1.   Визначення об'єктів моніторингу, які реалізують загрозу
банкрутства.

Як показує зарубіжний і вітчизняний досвід, у сучасних економічних умовах практично всі аспекти господарської діяльності можуть створювати загрозу банкрутства підприємства. Тому система смоніторингу повинна будуватися шляхом виділення найбільш суттєвих об'єктів. До них, як правило, відносять: чистий грошовий потік, структуру капіталу, склад фінансових зобов'язань і боргових прав, склад активів, склад поточних витрат підприємства, рівень ефективності використання капіталу, рівень ризику (див. табл. 2.90).

2. Формування системи індикаторів оцінки загрози банкрутства та їх
диференціація за рівнем небезпеки для фінансового розвитку підприємства.

Всі показники-індикатори поділяються на абсолютні (виражені абсолютною сумою) та відносні (виражені відносними величинами).


Таблиця 2.90



Об'єкти

Показники-індикатори

 

 

 

4. Коефіцієнт

Зниження,

 

 

 

ре-

близьке

 

 

 

інвестування

до 0

 

 

 

гро-

 

 

 

 

шового потоку

 

2.

1. Сума

Зменшенн

1. Коефіцієнт

Зниження,

Структура

власного

я

автономії

рівне 0

капіталу

капіталу

 

 

 

 

2. Сума

Збільшенн

2. Коефіцієнт

Збільшенн

 

позиченого

я

фінансового

я, більше 1

 

капіталу

 

важеля

 

3. Склад

1. Сума

Збільшенн

1. Коефіцієнт

Зменшенн

активів

необоротних

я

маневрування

я, менше

підприємст

активів

 

 

0,2

ва

2. Сума

Зменшенн

2. Коефіцієнт

Зменшенн

 

оборотних

я

забезпеченості

я, менше

 

активів

 

оборотних активів власним оборотним капіталом

0,1

 

3. Сума

Зменшенн

3. Коефіцієнт

Зменшенн

 

грошових

я

майна

я, менше

 

активів

 

виробничого призначення

0,5

 

 

 

4. Коефіцієнт

Зменшенн

 

 

 

абсолютної

я, менше

 

 

 

ліквідності

0,2


4. Склад фінансови

х

зобов'язан ь і

боргових прав

1. Сума

довгострокових зобов'язань

Зменшенн я

1. Коефіцієнт співвідношення довгострокових і

короткостроков их зобов'язань

Зменшенн я

 

2. Сума

короткостроков их

зобов'язань

Збільшенн я

2. Коефіцієнт

співвідношення

дебіторської і

кредиторської

заборгованосте

й

Збільшенн я

 

3. Обсяг

дебіторської

заборгованості

Збільшенн я

3.

Співвідношення періоду обороту дебіторської і

Збільшенн я

 

4. Обсяг

кредиторської

заборгованості

Збільшенн я

кредиторської

заборгованосте

й

 

 

5. Період інкасації дебіторської заборгованості

Збільшенн я

 

 

 

6. Тривалість обороту кредиторської заборгованості

Збільшенн я

 

 

5. Загальна

сума

поточних

1. Загальна сума змінних витрат

Збільшенн я

1. Коефіцієнт витратомісткост і продукції

Збільшенн

я,

більше 1

витрат

2. Загальна сума постійних витрат

Збільшенн я

2. Коефіцієнт операційного важеля

Збільшенн я

Продовження таблиці 2.90

1

2

3

4

5


6. Рівень

ефективно

сті

використа

1. Сума прибутку

Зменшенн я

1.

Рентабельність капіталу

Зменшенн я, менше 1

ння

капіталу

2. Чистий дохід

Зменшенн я

2. Оборотність капіталу

Зменшенн я

 

3. Зона безпеки підприємства, що відображає різницю між фактичним і без­збитковим обсягом продажу

Зменшенн

я,

дорівнює 0

3. Коефіцієнт, що відображає зону безпеки підприємства

Зменшенн

я,

дорівнює 0

7. Рівень ризику

 

 

1. Рівень ризику

фондового

портфеля

Збільшенн я

 

 

 

2. Ризик

здійснення

реальних

інвестиційних

проектів

Збільшенн я

Основу такої оцінки складає порівняння фактичних показників-індикаторів з плановими (нормативними) їх значеннями і виявлення розмірів відхилень у динаміці. Ріст розміру негативних відхилень у динаміці, досягнення ними критичних значень характеризує наростання кризових явищ фінансової діяльності, які створюють загрозу банкрутства.

Прогнозування потенційного банкрутства можливе також на основі дискримінантних факторних моделей Альтмана, Таффлера та інших західних економістів, а також аналітичних моделей, напрацьованих вітчизняною господарською практикою.

Коефіцієнт ймовірності банкрутства (індекс Альтмана) являє собою функцію від деяких показників, які характеризують економічний потенціал підприємства та результати його роботи за минулі 3 роки:Z =1,2X1+1,4X2+3,3X3+0,6X4+1,0X5,

де: Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

X1 - відношення власного оборотного капіталу до середньорічної вартості активів підприємства;

Х2 - відношення нерозподіленого прибутку до середньорічної вартості активів підприємства;

Х3 - відношення прибутку до середньорічної вартості активів підприємства;

Х4 - відношення ринкової вартості акцій до позиченого капіталу; Х5 - відношення виручки від реалізації до середньорічної вартості активів підприємства.

При Z <1,8 - дуже висока ймовірність банкрутства; 1,81-2,7 - висока; 2,71-2,99 - можлива; 3,0 і вище - дуже мала.

Застосування індексу Альтмана доцільне для оцінки ймовірності банкрутства великих акціонерних компаній, які торгують своїми акціями на фондових біржах.

Фонд державного майна України для оцінки вірогідності банкрутства відкритих акціонерних товариств (ВАТ) з часткою державного майна пропонує застосовувати подібний показник - коефіцієнт вірогідності банкрутства:

Z = 1,2Коб + \,4Кран + 3,3Кра + 0,6Кп +\,0Кф,

де: Коб - частка оборотних активів в активах ВАТ (рядок 260 графа 4 ф. 1 : (рядок 280 графа 3 ф. 1 + рядок 280 графа 4 ф. 1) : 2);

Кран - рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком (рядок 350 графа 4 ф. 1) : (рядок 280 графа 3 ф. 1 + рядок 280 графа 4 ф. 1) :

2);

Кра - коефіцієнт рентабельності активів (чистий прибуток : вартість активів);

Кп - відношення ринкової вартості акціонерного капіталу до короткотермінових зобов'язань (ціна продажу 1 акції х кількість акцій у статутному капіталі (рядок 310 ф. 2) : рядок 620 графа 4 ф. 1);

Кф - коефіцієнт фондовіддачі (рядок 035 графа 3 ф. 2) : (рядок 280 графа 3 ф. 1 + рядок 280 графа 4 ф. 1) : 2).

Аудиторська палата України для оцінки ризику банкрутства для акціонерних товариств, які не торгують своїми акціями на фондових біржах, пропонує застосовувати наступну модель:

R = 8,38К1 + К2 + 0,054К3 + 0,63К4,де: К - частка від ділення оборотного капіталу і середньорічної вартості активів;

К2 - частка від ділення нерозподіленого прибутку і власного капіталу; К3 - частка від ділення виручки від реалізації і середньорічної вартості активів;


К4 - частка від ділення нерозподіленого прибутку і загальних витрат підприємства (операційних, інвестиційних і фінансових).

У 1997 році західний економіст Таффлер запропонував наступну модель: Z=0,53X1 + 0,13X2 +0,18X3 +0,16X4,

де: X1 - коефіцієнт співвідношення прибутку від реалізації і короткотермінових зобов'язань;

X2 - коефіцієнт співвідношення оборотних активів і суми зобов'язань;

X3 - коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов'язань і суми активів;

X4 - коефіцієнт співвідношення виручки і суми активів (більше 0,3 -загроза банкрутства відсутня; менше 0,2 - банкрутство більш ніж вірогідне).

Для перевірки стійкості фінансового стану у вітчизняній літературі пропонують розрахувати коефіцієнт втрати платоспроможності на строк 3 місяці (Квтр) [3]:Квтр


Клзк + 3: Т ■ (Клзк Клзп) Кнде: Клзк, Клзп - фактичне значення коефіцієнта загальної ліквідності відповідно на кінець і початок періоду;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз