В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 60

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

Т - звітний період в місяцях;

3 - період втрати платоспроможності в місяцях;

Кн - нормативне значення коефіцієнта загальної ліквідності.

Квтр>1 - є можливість не втратити платоспроможність упродовж 3-х місяців;

Квтр<1 - є можливість у найближчі три місяці втрати платоспроможності.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у працюючих суб'єктів підприємницької діяльності і вжиття попереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутства у відповідності з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 1 січня 2001 №10 (далі - просто Методичні рекомендації), повинен проводитися фінансовий моніторинг за допомогою коефіцієнта Бівера.

Коефіцієнт Бівера пропонується розраховувати як відношення суми чистого прибутку підприємства і нарахованої амортизації до суми довгострокових і поточних зобов'язань за формулою:Кб =


Ф220 + Ф П480 + Пде: КБ - коефіцієнт Бівера;

Ф220, Ф260 - чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках 220 і 260 форми 2 «Звіт про фінансові результати» відповідно;

П480, П620 - довгострокові і поточні зобов'язання (підсумки розділів III і IV пасиву балансу), наведені у рядках 460 і 620 форми №1 «Баланс».

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, в якого протягом тривалого часу (1,4-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, колипідприємство починає працювати в борг, і його коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом стає меншим від 0,1.

3. Попередня оцінка масштабів кризового фінансового стану підприємства.

Методичні рекомендації Міністерства економіки України при оцінці кризового стану підприємства пропонують використовувати три принципові характеристики:

       поточна неплатоспроможність;

       критична неплатоспроможність;

       надкритична неплатоспроможність.

Економічним показником ознак поточної платоспроможності при наявності простроченої кредиторської заборгованості (Пп) є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначається так:

 

Пп040045220230 240-П620,

де: А040 - рядок активу балансу «Фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств»;

А045 - рядок активу балансу «Інші фінансові інвестиції»;

А220 - рядок активу балансу «Поточні фінансові інвестиції»;

А230, А240 - рядки активу балансу «Грошові кошти та їх еквіваленти» (в національній та іноземній валюті);

П620 - підсумок за розділом IV пасиву балансу «Поточні зобов'язання».

Від 'ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності.

Фінансовий стан підприємства, в якого на початку і в кінці звітного кварталу мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого терміну їх сплати.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці кварталу, присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт загальної ліквідності і коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом у кінці звітного кварталу менший від нормативних значень - 1,5 і 0,1 відповідно.

Якщо за підсумками року коефіцієнт загальної ліквідності менше 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий станхарактеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Надкритична неплатоспроможність відповідає фінансовому становищу боржника, коли він, відповідно до Закону, зобов'язаний звернутися в місячний термін до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, тобто коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання його грошових зобов'язань у повному обсязі перед іншими кредиторами.

При необхідності кожна з цих характеристик може отримати поглиблену диференціацію.

Методичними вказівками визначені ознаки фіктивного, навмисного банкрутства та дій доведення до банкрутства.

Якщо на початку звітного періоду, що передував поданню заяви до господарського суду про порушення справи про банкрутство, були відсутні ознаки надкритичної неплатоспроможності, тобто фактичний коефіцієнт загальної ліквідності перевищував 1 при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства.

Економічними ознаками дій щодо доведення до банкрутства може вважатися таке фінансове становище боржника, коли підприємство не мало ознак надкритичної неплатоспроможності напередодні виконання угод, укладених з корисливих мотивів, або здійснення інших дій, які, відповідно до статті 156-4 Кримінального кодексу України, кваліфікуються умисними, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності (навмисне банкрутство).

Якщо на окремих стадіях провадження у справі про банкрутство буде встановлено, що боржником подані неправдиві відомості про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище, яке фактично характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, - у таких випадках можуть мати місце ознаки приховування банкрутства.

4. Виявлення і оцінка основних факторів, які зумовлюють кризовий стан підприємства.

Передумовою виникнення банкрутства є взаємодія різноманітних факторів, що мають об'єктивний і суб'єктивний характер і зумовлюються операційною, інвестиційною і фінансовою діяльністю підприємства. Їх можна систематизувати таким чином (рис. 2.43 та 2.44).Внутрішні фактори, які обумовлюють кризовий фінансовий стан розвитку підприємства

 

Операційні фактори

невиконання плану виробництва і реалізації продукції;

несвоєчасне укладання договорів на збут продукції;

низький технічний рівень виробництва;

низький рівень використання виробничих ресурсів, наявність необгрунтованих перевитрат і непродуктивних витрат;

наднормативні запаси;

недостатньо диверсифікований асортимент;

неефективна цінова політика;

неефективний маркетинг;

неефективний операційний менеджмент

 

Інвестиційні фактори

здійснення неефективних фінансових і капітальних (реальних) інвестицій;

висока тривалість будівельно-монтажних робіт;

    неефективний інвестиційний менеджмент

 

Фінансові фактори

нераціональна структура активів, низька їх ліквідність;

висока частка позиченого капіталу;

висока частка короткотермінових джерел залучення позиченого капіталу;

низька якість дебіторської заборгованості;

висока вартість капіталу, його нераціональне використання;

неефективний фінансовий менеджмент

Інші фактори

нерозуміння керівництвом цілей підприємства;

волюнтаристські рішення;

втрата перспективи;

самовпевненість;

зацикленість на традиційних підходах;

егоїзм керівництва;

некомпетентність і консерватизм мислення

 

Рис. 2.43. Внутрішні передумови виникнення банкрутстваЗовнішні фактори, які обумовлюють кризовий фінансовий стан розвитку підприємства

 

Загальноекономічні фактори

кризовий стан економіки країни;

ріст інфляції, цін на ресурси;

неефективна і нестабільна фінансова система, податкове і господарське законодавство;

фінансове становище споживачів, партнерів;

низька купівельна спроможність населення

 

Ринкові фактори

зміна кон'юнктури товарного ринку;

посилення конкуренції;

суттєве зниження попиту;

зниження активності фондового ринку;

нестабільність валютного ринку;

зміна процентних ставок і умов кредитування

 

Інші фактори

      політична нестабільність суспільства;

      зовнішньоекономічна політика держави;

      недосконалість антимонопольного законодавства;

      статево-вікова структура населення;

      негативні демографічні тенденції;

      форс-мажорні обставини (стихійні лиха, банкрутство партнерів);

      погіршення криміногенної ситуації

 

Рис. 2.44. Зовнішні передумови виникнення банкрутства

 

5. Оцінка терміновості реагування на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємства і розробка заходів фінансової стабілізації підприємства.

У залежності від масштабів кризового стану система заходів фінансової стабілізації може бути спрямована на усунення неплатоспроможності підприємства, відновлення його фінансової стійкості чи зміну фінансової стратегії з метою забезпечення стійкого економічного росту.

У процесі аналізу вивчають можливості підприємства в подоланні кризових тенденцій за рахунок росту чистого грошового потоку, зменшення обсягу фінансових зобов'язань і перетворення їх з довгострокових накороткострокові, ліквідації необгрунтованих перевитрат і непродуктивних витрат, зниження рівня коефіцієнта операційного важеля і т.п.

Узагальнену оцінку здатності підприємства нейтралізувати загрозу банкрутства в короткостроковій перспективі дає коефіцієнт можливої нейтралізації поточної загрози банкрутства (Кнб) [3]:

Кнб = ЧГП,

Фз

де: ЧГП - очікувана сума чистого грошового потоку; Фз - середня сума фінансових зобов'язань.

Для перевірки реальної можливості відновити свою платоспроможність розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності строком на 6 місяців (Квід):

„ .    Клзк + 6 : Т (Клзк - Клзп)

Квід =                                            ,

Кн

де: Клзк, Клзп - фактичне значення коефіцієнта загальної ліквідності відповідно на кінець і початок періоду;

Т - звітний період у місяцях;

6 - період втрати платоспроможності в місяцях;

Кн - нормативне значення коефіцієнта загальної ліквідності.

При Квід<1 у підприємства упродовж 6-ти місяців немає реальної можливості відновити платоспроможність, коли Квід>1, у підприємства є можливість за 6 місяців відновити платоспроможність.

Згідно з Методичними вказівками Міністерства економіки України, якщо в кінці звітного кварталу коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом перевищує його нормативне значення (0,1), або протягом звітного кварталу спостерігається його зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації у процесі провадження справи про банкрутство.

Якщо протягом терміну, установленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності і перевищення нормативного значення коефіцієнта забезпечення при наявності тенденції зростання рентабельності, то платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства).10.4. Шляхи оздоровлення суб'єктів господарювання

Основна роль у системі антикризового управління підприємством відводиться широкому використанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації. Їх використання має місце тоді, коли на підприємстві спостерігаються ознаки поточної, критичної і надкритичної неплатоспроможності, його охоплює фінансова криза. Не виключене використання в якості стабілізаційних заходів і санації системи заходів, що реалізуються з допомогою сторонніх фізичних і юридичних осіб, спямованих на запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.

Внутрішня фінансова стабілізація в умовах кризової ситуації здійснюється за такими етапами:

Ліквідація неплатоспроможності, тобто відновлення здатності підприємства здійснювати платежі за своїми невідкладними фінансовими зобов'язаннями.

Механізм фінансової стабілізації може включати:

а) ріст позитивного грошового потоку;

б) прискорене скорочення розміру фінансових зобов'язань.

Ріст позитивного грошового потоку в короткотерміновому періоді досягається за рахунок продажу короткострокових і довгострокових інструментів фінансового інвестування; наднормативних виробничих запасів; обладнання, яке не використовується; уцінки важколіквідних видів товарно-матеріальних цінностей до рівня ціни попиту з подальшою їх реалізацією та інших заходів відображених у табл. 11.2.

Прискорене скорочення розміру короткотермінових фінансових зобов'язань, яке забезпечує зниження обсягу негативного грошового потоку в короткотерміновому періоді, досягається за рахунок реструктуризації портфеля короткострокових фінансових кредитів з переводом окремих з них у довготермінові, відстрочки платежу за окремими формами внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства та інших заходів відображених у

табл. 11.2.

Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо ліквідована поточна неплатоспроможність підприємства, тобто обсяг надходжень грошових засобів перевищує обсяг невідкладних фінансових зобов'язань у короткотерміновому періоді. Особливістю даного етапу стабілізаційних заходів є те, що загрозу банкрутства не ліквідовано, а відкладено на пізніше.

Відновлення фінансової стійкості підприємства.Ліквідація поточної неплатоспроможності без відновлення до безпечного рівня фінансової стійкості підприємства не дозволить йому уникнути загрози банкрутства.

При абсолютній фінансовій стійкості підприємства обсяг сформованих ним фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел дорівнює необхідному обсягу їх споживання. Таким чином, спожиті фінансові ресурси повинні мати виключно внутрішнє походження.

Якщо обсягу власних фінансових ресурсів недостатньо, то економічний розвиток підприємства буде супроводжуватися ростом частки позиченого капіталу, що, відповідно, веде до зниження фінансової стійкості підприємства.

В умовах кризового стану підприємства модель антикризового фінансового управління повинна забезпечити перевищення обсягу власних фінансових ресурсів підприємства над обсягом їх споживання. Чим у більшій мірі підприємство забезпечить позитивну різницю відповідних грошових потоків (надходження і витрачання фінансових ресурсів), тим швидше воно досягне точки фінансової рівноваги в процесі виходу із кризи.

Збільшити обсяг власних фінансових ресурсів можна за рахунок:

      правильної цінової політики, що забезпечує додатковий розмір операційного прибутку;

      раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів;

      скорочення витрат і підвищення ефективності основного виробництва, відмови від деяких видів діяльності, що обслуговували основне виробництво (будівництво, ремонт, транспорт і ін.) і переходу до послуг спеціалізованих організацій;

      більш повного використання виробничих потужностей;

      підвищення якості продукції;

      проведення прискореної амортизації активної частини основних засобів з метою росту обсягу амортизаційного потоку; своєчасної реалізації майна з високим рівнем зношеності, або майна, що не використовується;

•   додаткової емісії акцій чи залучення додаткового пайового капіталу; збільшення частки реінвестованого прибутку і т.п.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз