В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз - страница 61

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 

Скорочення необхідного рівня споживання власних фінансових_ресурсів можливе при:

      зниженні інвестиційної активності підприємства;

      відкладенні розрахунків за нарахованими дивідендами і процентами до завершення фінансової стабілізації підприємства;

зниженні розміру відрахувань, що здійснюються за рахунок прибутку та інших заходів, що дозволяють збалансувати грошові потоки в довгостроковому періоді.Мета цього етапу стабілізаційних заходів вважається досягнутою, коли відновлено фінансову рівновагу підприємства. Про це свідчать коефіцієнти його фінансової стійкості.

Забезпечення фінансової рівноваги в довготривалому періоді.

Механізм фінансової стабілізації в довготривалому періоді базується на моделі стійкого економічного росту підприємства.

Найбільш простий варіант моделі стійкості економічного росту має вигляд:

ЧПк    ЧПк   ЧП   ОР А
Кср
=----- =------ х---- х---- х-
* ТУТГ           Т ТТТ        т>

ВК     ЧП    ОР    А ВК де: Кср - коефіцієнт стійкості економічного росту; ЧП - чистий прибуток підприємства;

ЧПк - капіталізована величина чистого прибутку підприємства; ОР - виручка від реалізації; А - сума активів; ВК - власний капітал.

Коефіцієнт показує, якими темпами в середньому збільшуватиметься власний капітал підприємства не за рахунок залучення додаткового акціонерного капіталу, а за рахунок підвищення ефективності господарської діяльності. Такими чином, коефіцієнт характеризує перспективи економічного розвитку, визначає можливості підприємства по розширенню основної діяльності за рахунок власного капіталу.

Оскільки в умовах фінансової рівноваги саме обсяг і динаміка власного капіталу визначає приріст масштабів операційної діяльності (тобто обсягу реалізації продукції), то модель дозволяє з'ясувати, якими темпами надалі може розвиватися підприємство, збільшуючи обсяг реалізації, не міняючи вже складених співвідношень між різними джерелами фінансування, капіталовіддачею (оборотністю), рентабельністю реалізації і дивідендною політикою. Це видно із моделі, яку можна розкласти на складові:

ЧПк       ф......................... .................. б й

-----  - коефіцієнт капіталізації чистого прибутку, який характеризує

девідендну політику на підприємстві, що відображається у виборі економічно доцільного співвідношення між спожитою і капіталізованою частиною прибутку;ЧП ОР ОР А


коефіцієнт рентабельності реалізації; коефіцієнт капіталовіддачі (оборотності активів);А      коефіцієнт структури капіталу, що відображає співвідношення

ВК

між позиченим і власним капіталом.

Деякі західні економісти прийшли до висновку, що компанії, які намагалися досягнути високих темпів розвитку за короткий період через швидке і неконтрольоване розширення господарської діяльності, при якому запаси, витрати і дебіторська заборгованість зростала швидше, ніж обсяг продажу, стали банкрутами. Однак і надто повільні темпи росту не приносять бажаних результатів.

Модель стійкості економічного росту буде вказувати на допустимі й економічно доцільні темпи розвитку підприємства. Розрахунковий показник моделі, коефіцієнт стійкості економічного росту відображає оптимальне значення можливого приросту обсягу реалізації при незмінних параметрах моделі (фінансовій стратегії). Той період, упродовж якого фактичні темпи приросту обсягу реалізації відповідають значенням, розрахованим за моделлю, і є періодом безкризового розвитку. Якщо через зміну ринкової кон'юнктури підприємство не може вийти на запланований обсяг приросту обсягу реалізації чи, навпаки, може суттєво його збільшити, то для забезпечення фінансової рівноваги в модель повинні бути внесені корективи. Будь-яке відхилення від оптимального значення буде або вимагати додаткових фінансових ресурсів, що може порушити фінансову стійкість, або буде вести до створення додаткового обсягу власних фінансових ресурсів, не забезпечуючи їх ефективного використання в операційній діяльності.

На аналізованому підприємстві фактичний приріст обсягу реалізаціїскладає близько 9%

х100% = 108,91% . Оптимальний, згідно 31126,1 J

(3227,6   3691,3   33900,5  17815,3    ^ „Л

І--------------------------------------- = 0,23  . Це свідчить про те, що

^3691,3   33900,5   17815,3   13666,9       J 4 v

моделі стійкості економічного росту, складає близько 23% 3691,3 33900,5 17815,3 3691,3 33900,5 17815,3 13666,9 підприємство має певний запас фінансової стійкості. Розвиток підприємства, збільшення масштабів операційної діяльності (обсягу реалізації) відбувається за рахунок власного капіталу. Тому цей період є безкризовим. Однак ці дані свідчать про створення додаткового обсягу власного капіталу, про відсутність умов його ефективного використання в операційні діяльності. Свідченням такої ситуації є погіршення показників ефективності використання капіталу.

Таким чином, модель стійкого економічного росту є регулятором оптимальних темпів росту обсягу операційної діяльності (приросту обсягу реалізації) чи, в оберненому варіанті, - регулятором основних параметрів фінансового розвитку, які відображаються системою коефіцієнтів. Вона дозволяєзакріпити досягнуту на попередніх етапах антикризового управління рівновагу в довгостроковій перспективі його економічного розвитку. Змінюючи параметри моделі у зв'язку із зміною умов діяльності підприємства, можна досягнути оптимальних темпів його розвитку, не порушуючи фінансової рівноваги.

Зовнішні механізми стабілізаційних заходів, спрямовані на виведення підприємства з кризового фінансового стану за допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб.

Санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Санаційна процедура є складним процесом, що вимагає ефективного фінансового управління на всіх стадіях його здійснення.

Таке управління здійснюється на підприємстві за наступними етапами

[10]:

1. Визначення доцільності і можливості проведення санації. Доцільність проведення санації обумовлюється тим, що використання

внутрішніх механізмів фінансової стабілізації не досягло своєї мети і кризове фінансове становище підприємства продовжує поглиблюватися.

Можливість здійснення санації визначається перспективами виходу із кризового стану й успішного розвитку підприємства при наданні йому зовнішньої допомоги.

2. Обґрунтування концепції санації.

Така концепція повинна відображати її напрямки і форми. Розрізняють наступальну й оборонну концепцію санації.

Оборонна - спрямована на скорочення обсягів операційної та інвестиційної діяльності підприємства. Вона передбачає залучення зовнішньої допомоги для відповідної реструктуризації підприємства, в процесі якої воно звільняється від ряду виробничих підрозділів, незавершених реальних інвестицій та інших видів активів з метою фінансової стабілізації.

3. Наступальна концепція санації спрямована на диверсифікацію операційної і інвестиційної діяльності, яка забезпечує ріст розміру чистого грошового потоку за рахунок росту ефективності господарської діяльності. В цьому випадку зовнішня фінансова допомога й інші реорганізаційні заходи, що здійснюються з метою санації, використовуються для розширення асортименту конкурентоспроможної продукції, виходу на інші регіональні ринки, швидкого завершення початих реальних інвестиційних проектів.Визначення напрямків здійснення санації.

У залежності від масштабів кризового стану і прийнятої концепції санації розрізняють два основних напрямки її здійснення:

      санація спрямована на фінансування боргу підприємства (рис. 2.45):

Така санація використовується для ліквідації неплатоспроможності підприємства, якщо його кризове явище визнано тимчасовим і таким, що не має катастрофічного характеру;

      санація, спрямована на реструктуризацію підприємства (рис.2.46). Така санація здійснюється при більш глибоких масштабах кризового фінансового розвитку. Цей вид санації пов'язаний із зміною статусу юридичної особи підприємства.

4. Вибір форми санації.

Форма санації безпосередньо характеризує той механізм, з допомогою якого досягаються її основні цілі. Ці форми визначаються в рамках конкретного напрямку санації з врахуванням особливостей кризової ситуації підприємства.Основні форми санації підприємства, направлені на рефінансування його боргу

 

 

дотації і субвенції за рахунок бюджету

 

 

державне пільгове кредитування

 

 

державна гарантія комерційним банкам по кредитах, що видаються санованому підпри­ємству

 

цільовий банківський кредит

 

переведення боргу на іншу юридичну особу

 

відстрочка та (або) розстрочка платежів, реструктуризація короткотермінових кредитів у довготермінові

 

випуск облігацій та інших довгострокових цінних паперів під гарантію санатора

 

відстрочка погашення облігацій підприємства

 

списання санатором-кредитором частини боргу

 

Рис. 2.45. Основні форми санації підприємства, направлені на рефінансування його боргу [11]

5. Підбір санатора.

При формах санації, що направлені на рефінансування боргу, основними санаторами можуть бути:

      власники підприємства, в т.ч. і державні органи - по підприємствах державної форми власності;

      кредитори підприємства;

комерційний банк, що здійснює обслуговування підприємства.Основні форми санації підприємства, направлені на його реструктуризацію/реорганізацію

 

перепрофілювання виробництва

закриття нерентабельних виробництв продаж частини майна

об'єднання з іншим фінансово стійким підприємством (злиття); горизонтальне об'єднання - об'єднання підприємств однієї галузі; вертикальне - об'єднання підприємств сумісних галузей; конгломератне - об'єднання підприємств, не пов'язаних між собою ні галузевими, ні технологічними особливостями (боржник втрачає свій самостійний статус)

поглинання - придбання підприємства-боржника підприємством-санатором. Для останнього це одна із форм інвестицій -придбання цілісного майнового комплексу

(боржник втрачає свій самостійний статус, хоча як юридична особа може зберегтися у вигляді дочірнього підприємства)

розподіл - виділені в процесі розподілу підприємства отримують статус нової юридичної особи, а майнові права та обов'язки переходять до кожного

перетворення на відкрите акціонерне товариство

передача в оренду, як правило, трудовому колективу приватизація

 

Рис. 2.46. Основні форми санації підприємства, направлені на його реструктуризацію

 

При формах санації, направлених на реструктуризацію підприємства, основними санаторами можуть бути:

      власники підприємства;

      підприємства-кредитори;

      сторонні господарюючі суб'єкти - юридичні особи;

      трудовий колектив санованого підприємства.

6. Підготовка бізнес-плану санації.Бізнес-план розробляється представниками санатора, підприємства-боржника і незалежної аудиторської фірми. Основними розділами бізнес-плану є:

                              загальні відомості про сановане підприємство;

                              оцінка кризового стану підприємства;

                              обгрунтування концепції і форми санації підприємства;

                              система запропонованих заходів по фінансовому оздоровленню підприємства;

                              очікувані результати санації.

 

7. Розрахунок ефективності санації.

Цей розрахунок дає можливість визначити доцільність всього процесу санації, оцінити різні альтернативні її форми. Ефективність санації визначається шляхом оцінки співвідношення результатів (ефекту) і затрат на її здійснення.

Результати санації (хоча і направлені на усунення неплатоспроможності і відновлення фінансової стійкості) в кінцевому підсумку можуть бути оцінені розміром додаткового прибутку підприємства в порівнянні з сумою прибутку (збитку), що воно отримувало в умовах кризового свого розвитку (до санації).

Затрати на здійснення санації здійснюються шляхом розробки спеціального бюджету. Принципово ці затрати можуть бути розглянуті як інвестиції санатора в сановане підприємство з метою отримання прибутку.

Такий підхід дозволяє використовувати для оцінки ефективності санацій ті ж методи, які використовуються для оцінки ефективності реальних інвестицій.

Порівняння ефективності різних форм санації дозволяє вибрати найбільш оптимальний варіант її здійснення.

8. Затвердження бізнес-плану санації. Після розгляду проекту бізнес-плану санації з розрахунком його ефективності всіма зацікавленими особа-ми (підприємством-боржником, його кредиторами і санатором) він затверджується їх представниками і приймається до виконання.

9. Моніторинг реалізації заходів бізнес-плану санації. Такий моніторинг включає систему поточного та оперативного контролю і забезпечується фінансовою службою підприємства.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Назвіть види та ознаки банкрутства.

2. Який суб'єкт господарювання визнається банкрутом?

3. Назвіть   основні   зовнішні   і   внутрішні   передумови банкрутства
підприємства.

5. 4.      Перерахуйте основні етапи діагностики потенційного банкрутства.Назвіть основні показники-індикатори загрози банкрутства.

6. Які існують шляхи оздоровлення суб'єктів господарювання?

7. Поясніть механізм внутрішньої фінансової стабілізації підприємства.

8.         У   чому   полягають   зовнішні   механізми   стабілізаційних заходів,
спрямованих на виведення підприємства з кризового фінансового стану?
Розділ 11.

Аналіз грошових потоків підприємства

11.1. Економічна сутність грошового потоку підприємства та класифікація його видів

Грошовий потік є сукупністю розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів та їх еквівалентів, які створюються в процесі його діяльності.

У процесі аналізу руху грошових потоків оцінюють здатність підприємства генерувати грошові засоби в розмірі і в строки, необхідні для здійснення планових витрат. Адже незбалансованість у часі надходжень і виплат грошових засобів може стати фактором виникнення неплатоспроможності підприємств, які успішно ведуть господарську діяльність і генерують достатню суму прибутку. Тому аналіз грошових потоків суттєво доповнює методику оцінки ліквідності та платоспроможності і дає можливість більш об'єктивно оцінити фінансове благополуччя підприємства.

Слід знати, що, активно управляючи грошовими потоками, можна забезпечити більш раціональне й економне використання фінансових ресурсів, знизити залежність розвитку підприємства від позичених засобів і тим самим підвищити його фінансову стійкість, прискорити оборотність капіталу. Будь-яка затримка у здійсненні платежів негативно впливає на виробничий процес: формування запасів, виготовлення продукції, рівень продуктивності праці, реалізації продукції і т.д. Разом з тим, ефективно організовані грошові потоки підвищують ритмічність виробництва і відвантаження продукції, здійснення інших господарських операцій. У цьому зв'язку питання аналізу грошових потоків підприємства є особливо актуальним.

Поняття «грошовий потік» є досить складним, бо включає в свій склад різні види потоків, що обслуговують діяльність підприємства. На рис. 2.47 відображено основні класифікаційні ознаки і різні види грошового потоку підприємства.

При поділі грошового потоку за об'єктами виділяють грошовий потік, що обслуговує підприємство в цілому, його структурні підрозділи та окремі операції.

У залежності від видів діяльності у відповідності до національних стандартів бухгалтерського обліку виділяють грошовий потік по операційній, фінансовій і інвестиційній діяльності.

У залежності від методу обчислення виділяють валовий і чистий грошовий потік. Валовий грошовий потік характеризує як позитивний (сукупність надходжень грошових коштів на підприємство в процесі всіхвидів його діяльності за певний період), так і негативний (сукупність виплат КЛАСИФІКАЦІЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА

 

За об'єктами:

-  грошовий потік по підприємству в цілому;

-  грошовий потік по окремих структурних підрозділах підприємства;

-  грошовий потік по окремих господарських операціях

 

За видами господарської діяльності:

-  грошовий потік по операційній діяльності;

-  грошовий потік по інвестиційній діяльності;

-  грошовий потік по фінансовій діяльності

За методом обчислення:

-  валовий грошовий потік;

-  чистий грошовий потік

 

За рівнем достатності обсягу:

-  надлишковий грошовий потік;

-  дефіцитний грошовий потік

 

За методом оцінки в часі:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75 


Похожие статьи

В М Серединська, О М Загородна, Р В Федорович - Економічний аналіз