М І Гнатюк - Наукові записки в 14 - страница 11

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 

-  описати семантичні особливості топонімів.

Актуальність обраної теми дослідження зумовлюється необхідністю з'ясувати відбиток релігії (християнства) в утворенні нових топонімних найменувань у період Середніх Віків.

На нашу думку аналіз процесів розвитку топонімів з релігійним зна­ченням є недостатньо вивченим. В умовах значного їхнього поширення на території Франції набуває актуальності дослідження їхніх семантич­них особливостей.

Відбиток християнства тим важливий, що воно почало поширювало­ся у франкський період і продовжувало розвиватися у феодальний період, коли утворювалися та стабілізувалися більшість вже сучасних топонімів.

Поширення християнства у Римській імперії сприяло тому, що народ­на латинь всіх провінцій поглинула в себе чисельну кількість грецьких термінів релігійного походження (ecstasis - піднесення, monachus - мо­нах, presbiter - священик та інші) [1, с. 241].

Саме будівлі для поклоніння дають свою назву населенному пункту, який утворювався біля них, але найбільша кількість релігійних позна­чень представлена культом святих у XI - XIII століттях. Культові спо­руди: місце для молитви, молитовня, церква, собор, відіграють важливу роль у період Середніх віків.

Так, найстаровинніший термін cella, petite chambre, спочатку означав самотній сільський будиночок (ermitage), пізніше - монастир (monastere), та брав участь в утворенні простих і складних назв:

La Celle (Cher, Indre-et-Loire, Loiret, Nievre, Saone-et-Loire), Cellefrouin (Charente), Celleneuve (Herault), La Celle-Saint-Cloud (Yvelines), Selles (Loir-et-Cher, Loiret), Naucelles (Cantal), Navacelles (Gard, Herault, Nova Cella у 1384), Niozelles (Alpes-de-Haute-Provence), Sceaux (Hauts-de-Seine, apud Cellas 1120, пізніше Ceaux), Lalacelle (Orne). Повторення артиклів у деяких назвах веде до забуття початкового значення слова [2].

Конструктивний елемент celle служить для утворення зменшуваль­них топонімів (diminutifs): Celettes, Cellettes (Charente, Cher).

Canonica (Ecclesia) (грецького походження) - assemblee - зібран­ня, асамблея, eglise collegiale - колегіальна церква, позначало місця, де збиралися віруючі та з'являється часто як другорядний елемент для по­значення сільської місцевості, де знаходилася церква: Marigny-l'eglise (Nievre). Коли було декілька церков у населеному пункті, другий еле­мент у назві, вживається у множині: Lussac-les-eglises (Haute-Vienne) дві церкви, та три церкви у Saint-Laurent-les-eglises (Haute-Vienne) [6].Необхідно звернути увагу на назву місцевості Sainte-Mere-eglise, згід­но позиції французького лінгвіста Рене Леплі (Rene Lepelley), мова йде не про початкову назву населеного пункту, а про невірну передачу ла­тинської назви, якою протягом віків називали церкву: Sanctae Mariae Ecclesia, " l'eglise de sainte Marie " - церква святої Марії, >SainteMariglise > Sainte-Mar-Iglise та на сучасній французькій мові Sainte-Mere-eglise [4].

У сполученні з прикметником, топоніми релігійного походження породжують нові назви: magna, grande, великий —Maneglise (Seine et Marne) celle +nova, nouvelle— Naucelle(s), Navacelles, Neufchelles (Oise), Niozelles (Alpes de Haute-Provence), Novacelles (Puy-de-Dome) [8, с. 227].

Численними знаходимо назви з детермінативом: Vieille-eglise-en-Yvelines (Yvelines), Neuveglise (Cantal), Mereglise (Eure-et-Loir, Mater Ecclesia 1250) " eglise mere " - церква-мати, Contreglise (Haute-Saone, Conteriglisia у 1196).

Зменшувальне провансальське слово gleisola, petite eglise - маленька церква, зустрічається у топонімах: Lagleygeolle (Correze), Grezolles (Loire).

У сполученні з іменником утворюються складні топоніми з релігій­ним значенням: Dunkerque (Nord) - dune, colline - пагорб та kerke, eglise

-   церква, тобто, церква на пагорбі; Houtkerque (Nord), " l'eglise du bois "

-   дерев'яна церква; Kirchberg (Haut-Rhin), з германської kirche, eglise -церква, та berg, montagne - гора; Kernilis (Finistere), з бретонської ker, village - село, та ilis, eglise - церква; Criquetot (Seine-Maritime), з древ-ньоскандинавської kirkia, eglise - церква, та topt, terroir avec habitation

-   земля з поселенням; Cricqueville (Calvados), з древньоскандинавської kirkia та з латинської villa, ferme - хутір, пізніше village - село; Clocca, cloche, дзвін, на півночі Франції - cloque, звідки назва Hautecloque (Pas-de-Calais), village au haut clocher, село з високим дзвоном.

Інший термін basilica, походить з грецької мови - basilike, edifice royal - королівський будинок. Відповідно до частоти появи цього ком­понента в топоніміці, у сучасній французькій мові basilique є літератур­ним терміном і не зустрічається в жодній назві місцевості; в той час як в церковній латині - basilica утворює різноманітні топоніми, особли­во на Заході, в Центрі та на Півночі Франції. Дуже важко їх розшиф­рувати оскільки фонетична еволюція регіональних говорів їх транс­формувала: Bazoche (Aisne, Eure-et-Loir, Loiret, Nievre, Seine-et-Marne), Bazaiges (Indre), Bazauges (Charente-Maritime), la Bazoge (Manche), la Bazoque (Calvados), Baroche (Orne), la Bazeuge (Haute-Vienne), la Bazouge (Mayenne), Bazugues (Gers), Bazailles (Meurthe-et-Moselle), Bazeilles (Ardennes), Bazoilles (Vosges) [2].

Oratoire, з латинського oratorium " lieu de priere " - місце молитви, утво­рювало багато топонімів. У сучасні французькій мові oratoire є літератур­ним терміном і не зустрічається в топоніміці, проте його латинська формазазнала значної фонетичної еволюції, особливо у мові північних районів Франції (langue d'oil): Auzouer (Indre-et-Loire), le Loreur (Manche), Loreux (Loir-et-Cher), Lourouer (Indre), le Loroux (Ille-et-Vilaine), Oroux (Deux-Sevres), Orrouer (Eure-Loir), Ouroux (Nievre, Saone-et-Loire), Ouvrouer (Loiret), Ouzouer (Loir-et-Cher, Loiret), Ozoir (Eure-et-Loir, Seine-et-Marne), Ozouer (Seine-et-Marne), Yrouerre, Yrouere (Yonne) [7].

Термін, який досить часто використовувався у Середні Віки для по­значення сільської церкви, походить з латинського monasterium, що на старофранцузькій мові montier або moustier (у сучасній французькій мові monastere - монастир): Villy-le-Moutier (Cote-d'Or), Mouthier-en-Bresse (Saone-et-Loire), Motey-sur-Saone (Haute-Saone) Villemoutiers (Loiret), " domaine du monastere " - володіння монастиря, Montierchaume (Indre), де chaume - соломинка, " terre inculte, lande " - необроблена земля, піс-чана рівнина, Neufmontiers, Neufmoutiers (Seine-et-Marne), Faremoutiers (Seine-et-Marne) (заснований у VIIe ст.).

Численними є зменшувальні форми від латинського monasterium: *monasterellum, *monastellum або *monasteriolum, " petit monastere " -маленький монастир, " petite eglise " - маленька церква, звідки назви: Menestreau, Menetreol, Mennetou, Monthou, Mottereau (Centre), Montrol (Haute-Vienne), Mortroux (Creuse), Monterolier (Seine-Maritime), Menesterol (Dordogne), Monistrol (Haute-Loire), Menetreux et Menetreuil (Bourgogne), Montreuil, Montrieux et Montereau (Centre та Ile-de-France), Menotey, Moutherot, Menetrux, Monnetay, Montreux, Montarlot (Franche-Comte).

Зустрічаються особливі назви, як наприклад: Baume-les-Dames, жіно­чий монастир (Doubs) et Baume-les-Messieurs, чоловічий монастир (Jura). Навіть назви Lamongerie (Correze), Lamontgie (Puy-de-Dome) та Lamonzie (Dordogne), на старофранцузькій - monge, moine - монах, і служать для позначення жіночого монастиря.

Топоніми, утворені за допомогою компонента Dieu - Бог позначали монастир: La Chaise-Dieu (Haute-Loire), з латинського casa, maison - дім, Le Mont-Dieu (Ardennes), Lieudieu (Isere), Port-Dieu (Correze) [3].

Топоніми релігійного походження надзвичайно багатий та різноманіт­ний клас, який можна представити в назвах комун (noms de communes).

Цікавими виявилися кількісні дані, отримані в ході нашого дослі­дження. На підтвердження цього нами виявлено на території Франції у 9 департаментах від 28 до 35 топонімів релігійного походження (9%); у 17 департаментах - 21-28 топонімів (18%); у 26 департаментах Франції зна­ходимо 14-21 топонімів (29%), які містять компоненти релігійного похо­дження; у 25 департаментах - 7-14 топонімів (33%) та у 9 департамен­тах - 1-7 топонімів (11%).

Отже, проаналізовані топонімні назви, в основі яких знаходимо ре­лігійний компонент яким є в більшості випадків культові споруди, є до­сить поширеними в період Середніх Віків, особливо у франкський пері­од і продовжують розвиватися у феодальний період. Приклади ілюстру­ють численні випадки вживання топонімів з даними елементами та їх по­ширення по всій території Франції. Проте, під впливом фонетичної ево­люції, дедалі важче визначити значення та початкову форму цих топоні­мів. Відображена в топонімії лексика дає змогу уявити досить повну кар­тину минулого Франції, особливо включаючи духовну культуру та істо­ричні події.

Враховуючи етимологічне значення власних назв та утворення похід­них, проведене дослідження дозволяє поглибити вивчення особливостей утворення топонімів в період Середніх Віків.

Результати проведеного аналізу доводять необхідність проведення спеціальних досліджень для розроблення теорії лексикографічного опи­су топонімів у спеціалізованих словниках, уніфікації прийомів і методів словникової роботи.

Література:

1. Корлэтяну Н. Г. Исследование народной латыни и ее отношений с ро­манскими языками. - Москва: Из-во "Наука", 1974, - 267 с.

2. Dauzat A. "Les noms de lieux: origine et evolution". - Paris.: librairie delagrave, 1926. - 264 p.

3. Lejeune Sylvie: La religion dans la toponymie (Festival International de Geographie 2002 Saint-Die-des-Vosges "Les espaces et les lieux du religieux ": http://fig-st-die.education.fr/actes/actes_2002/index.htm.

4. Lepelley (Rene), Noms de lieux de Normandie et des Iles Anglo-Normandes, ed. Bonneton, Paris, 1999.

5. Morlet (Marie-Therese), Dictionnaire etymologique des noms de famille, Paris, 1997.

6. Poulet (Denise), Noms de lieux du Nord-Pas-de-Calais, ed. Bonneton, Paris, 1997. http://books.google.fr/books?id=jU0sMFD4x2kC&dq=religion+dans+la+to ponymie&source=gbs_navlinks_s.

7. Sabot Thierry. Les defrichements du Moyen Age et la toponymie: http:// www.histoire-genealogie.com/spip.php?article107.

Vial Eric. Les nom de villes et de villages. - Paris:Belin, 1983. - 319 p.УДК 811.134.2

Пелипенко О. А.,

Національний університет "Острозька академія"

КОНЦЕПТ МАЛОЇ ВІДСТАНІ В ІСПАНОМОВНІЙ ПРОЗІ

Стаття містить аналіз вживання засобів вербалізації концепту ма­лої відстані в прозових творах іспаномовних письменників. Дається кла­сифікація вибраних одиниць за типом номінації та складом, а також статистика їх вживаності в текстах.

Ключові слова: вербалізація, концепт, номінація, мала відстань, іс­панська мова.

The article analyses the usage of the means of verbalization of the concept "small distance" in the prose of Spanish and Hispanic writers. The author classifies the selected units according to the type of nomination and composition, as well as offers statistics of their usage in the studied texts.

Key words: verbalization, concept, nomination, small distance, Spanish.

В статті, присвяченій академікові Ю. С. Степанову [5], В. З. Дем'янков звертає увагу читача на пожвавлення уваги науковців та літераторів до терміну "концепт", яке спостерігається останнім часом. Там само він вказує на відсутність єдиного розуміння та тлумачення цього терміну мовознавцями - представниками різних мовних середовищ, що усклад­нює порозуміння в наукових колах. Зокрема в романістиці він виділяє його латинський та французький ("те, що набуває організації внаслідок дискурсивної діяльності"), італійський (термін concetto містить ідею ре­конструкції спільного ядра у предмета роздумів) та близький до нього іс­панський узус (поняття, уявлення, ідея про що-небудь).

Так само спостерігаємо неоднозначність підходів у тлумаченні термі­ну "номінація", що стало темою окремої статті Ж. О. Вардзелашвілі [4].

Крім полісемії, традиційної для запозичень з морфемою -ація (ними може позначатися як процес, так і його результат, див., наприклад [1]. Aвторка відзначає неспівпадіння змісту, який лінгвісти вкладають в тер­міни "первинна номінація" та "вторинна номінація". Для однієї групи ав­торів, до якої входять Т. В. Булигіна, В. Г. Гак та А. А. Уфімцева, первин­ність чи вторинність номінації визначається рівнем одиниці, що застосо­вується для номінації (первинна номінація - рівень слів та словосполу­чень, а вторинна - рівень речень), для інших (С. С. Маслова-Лошанська, Г. В. Колшанський, Н. Д. Арутюнова, Є. С. Кубрякова, Я. Парандовскі та В. Н. Телія) первинною номінацією є вживання слова в прямому значен­ні, а вторинна розглядається як засіб поповнення словника через появу нових значень існуючих лексичних одиниць.

Свій внесок у розробку цього питання зроблено колективом авторів

© Пелипенко О. А., 2010у складі В. В. Акуленка, С. О. Швачко, Є. І. Букреєвої та ін. [6], які крім первинної лексичної номінації, куди вони віднесли слова й стійкі сло­восполучення в прямому значенні та вільні словосполучення елементів двох семантичних класів (іменника з прикметником із значенням малої кількості), та вторинної номінації, розглянули такий спосіб вербалізації категорії кількості як опис через прагматично-емоційні реакції чи дії лю­дини (опосередкована номінація). Саме їх класифікацією ми скористає­мося в даній статті.

Враховуючи напрацювання вищезазначених авторів ми можемо сформулювати своє завдання як спробу систематизації іспаномовних за­собів прямої та опосередкованої номінації малої відстані в іспаномовній прозі на прикладі художньої літератури.

Однією з філософських категорій та властивостей матерії, яка підда­ється як опису, так і кількісному вимірюванню, є простір, що закладено в самому його визначенні. Саме тому ця сторона об'єктивної реальності не може не залишатися поза полем зору лінгвістичних досліджень.

Для початку були розглянуті тлумачення ключових слів у словниках української та іспанської мов з метою їх компонентного аналізу:

Casi (майже)1. adv. c. Poco menos de, aproximadamente, con corta diferencia, por poco (трохи менше від, приблизно, на малій відстані, лед­ве не) [3].

Cerca. 1. adv. l. Proxima o inmediatamente. (близько, тут же, негай­но)... 1. loc. adv. A corta distancia.(m малій відстані). .. .[3]

Corto.1. adj. Dicho de una cosa: Que no tiene la extension que le corresponde (стосовно речей: такий, що не має належної довжини). .. .[3]

Distancia (відстань, дистанція) 1. f. Espacio o intervalo de lugar o de tiempo que media entre dos cosas o sucesos (часовий або просторовий про­міжок чи інтервал між двома предметами чи подіями) [3].

Espacio (простір1)... Extension que contiene toda la materia existente (протяжність, що містить всю існуючу матерію ). ... 7. m. Distancia entre dos cuerpos (відстань між двома тілами)... [3].

Proximo 1. adj. Cercano, que dista poco en el espacio o en el tiempo (близький, маловіддалений у часі чи просторі) [3].

Близький 1. Який є або відбувається на невеликій відстані; недале­кий; протилежне далекий. 2. Який перебуває, живе недалеко. 3. Який простягається на невелику відстань; короткий.

Близько. 1. Присл. до близький ... На невеликій відстані [2, т. 1].

Віддаль 1. Простір, який відділяє один предмет (місце і т. ін.) від ін­шого; відстань [2, т. 1].

1 Тут і далі переклад наш. - О. П.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16