М І Гнатюк - Наукові записки в 14 - страница 13

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 

Під час наступної фази дослідження отримані шляхом суцільної ви-борки обставин часу квантитативні показники щодо дейктичності вира­зів було використано для статистичної класифікації досліджуваних ре­кламних текстів. Відповідно до загальної кількості текстів та кількос­ті розглянутих параметрів було обрано один із різновидів кластерно­го аналізу [6, с. 114], а саме - древоподібну діаграму [18, с. 164-180, 2, с. 73-93]. Коротко аналізуючи отримані нами результати класифікації, можна стверджувати наступні загальні риси:

-   тексти із подібним способом подання інформації мають тенденцію розташовуватися поруч;

-   теж саме є актуальним і для текстів від одного рекламодавця чи та­ких текстів, що рекламують подібний товар (послугу);

-   кількість речень чи слів рекламних тексті не впливають суттєво на кількість появи чи характер обставин часу.

Детальніша класифікація досліджуваних текстів виглядає приблизно наступним чином (назви груп - наші):

(1)  "Безсюжетні" тексти - клас, до якого належить 38% дослідже­ного матеріалу і який походить, на нашу думку, від прямої реалізації мети рекламування (розповісти про достоїнства представленого товару). До цього типу найчастіше належать реклами ІТ-технологій (software), об'єктів нерухомості, модних брендів, тобто - товарів, які мають високу додану вартість. Кількість обставин часу в подібних текстах в середньо­му - 2 приклади, і баланс між абсолютними та відносними дейктичними виразами найбільш збережено.

"Важкодоступні" тексти - близько 34% досліджених текстів, причому серед рекламованих об'єктів у цьому класі багато дорогих то­варів: ІТ-продуктів (hardware), фінансової реклами, ліків та супутніх ме­дичних товарів, тобто щодо цієї категорії текстів уживається прийом ак­тивного зацікавлення аудиторії під час безпосереднього процесу пояс­нень. Кількість обставин часу - в середньому по 7 випадків на текст, безособливих переважань абсолютних чи відносних дейктичних виразів.

(3) "Трансцендентні" тексти - близько 17% дослідженого матеріалу, причому це єдиний клас текстів, в якому наявною є значна чисельна пере­вага відносних дейктичних виразів над абсолютними (в середньому - 16 обставин часу на текст). Можливо тому переважну більшість текстів цієї групи становить реклама туристичних поїздок, за якої слідують реклами товарів / продуктів / послуг навчання-хоббі та реклама із сфери іпотеки.

(4) "Багатостатейні" тексти - група, характерна напевно саме для газетної реклами, оскільки на манер звичайної газетної шпальти побудо­вана у формі декількох статей, що висвітлюють рекламованих об'єкт із різних точок зору. Становить близько 10% досліджених текстів, причо­му, на противагу "безсюжетним" текстам, рекламовані товари цієї гру­пи (в основному - товари поштою та кореспондентське навчання) мають не тільки низьку додану вартість, але й низьку зацікавленість серед спо­живачів. Кількість обставин часу у текстах найбільша з-поміж усіх груп (в середньому - 33 випадки), але абсолютні та відносні дейктичні вирази розподіляються рівномірно.

Таким чином, бачимо, що поєднання квалітативних та квантитатив­них методів дає цікаві й різнобічні результати, які видається доцільним використовувати і в подальших дослідженнях як японських рекламних текстів, так і текстів іншої спрямованості чи іншого мовного ареалу.

Література:

1.Алпатов В. М. Япония: язык и общество. - М.: Муравей, 2003. - 208 с.

2.Asano Hirohiko (1996) Tahenryoo kaiseki no jissai: nyuumon, Koodansha.

3.Dentsuu sooken henshuu (2007) Joohoo media hakusho 2007, Daiyamondo sha.

4.Fukaya Masahiro, hoka (1994) Imizukeron kara mita kookoku no igi to kinoo, Yoshida Hideo kinen jigyou zaidan heisei 6nendo josei kenkyuu.

5.Furukawa Eiyuu (1991) Kyacchifureezu no sengoshi, Iwanami shoten.

6.Kagiwada Kyooko, Ishimura Sadao (2001) Yoku wakaru sotsuron, shuuron no tameno tookeishori no erabikata, Tookyoo tosho.

7.Kahei Hisao, hoka (1985) Kookoku no gengogakuteki kenkyuu, Yoshida Hideo kinen jigyou zaidan shoowa 59nendo josei kenkyuu.

8.Kamei Akihiro, hoka (2005) Shinkookokuron, Nikkei kookoku kenkyuujo.

 

9.  Kobayashi Yasuhiko (1982) Kookoku, moo hitotsuno kagaku: nihon no kookoku komyunikeeshon, Jikkyoo shuppan.

10.Kudoo Mayumi (1995) Asupekuto, tensu taikei to tekusuto: gendai nihongo no jikan no hyoogen, Hitsuji shoboo.

11.Langacker R. Subjectification // Cognitive Linguistics, 1990, pp. 5-37.

12.Lyons J. Semantics. - Cambridge: Cambridge university press, 1977.

14.13.         Okamoto Shinichiroo, Yoshikawa Toshiko (1993) Kookoku no gengo
hyoogen: koonoo, keikoku hyoogen no ninchi, Yoshida Hideo kinen jigyou zaidan
heisei 5nendo josei kenkyuu.
Osaka Naoyuki, hoka (1989) Giongo, gitaigo no imeeji kankiryoku to kookoku, Yoshida Hideo kinen jigyou zaidan heisei gannendo josei kenkyuu.

15.Osaka Naoyuki, hoka (1991) Kookokubun no rikai to riidingu supan no kankei nitsuiteno jikkenteki kentoo, Yoshida Hideo kinen jigyou zaidan heisei 3nendo josei kenkyuu.

16.Saitoo Satoshi (1993) Kookoku niokeru shoohinmei, kyacchifreezu no hatsuon yooisei to sono kioku no shiyasusa nikansuru jikkenteki kenkyuu, Yoshida Hideo kinen jigyou zaidan heisei 5nendo josei kenkyuu.

17.Sasaki Megumi (1989) Iro to kanjoogo no gainenteki kanren no kentoo: inshootekina kookoku wo tsukuru tameni, Yoshida Hideo kinen jigyou zaidan heisei gannendo josei kenkyuu.

18.Shinmura Shuuichi (1997) Pasokon rakuraku tookeigaku: gurafu de miru deeta kaiseki, Koodansha.

19.Takabe Nobuo (1966) Kookoku kopii no retorikku: sono hassoo to hyoogen gijutsu, Tooyoo keizai shinhoosha.

20.Toki Rumie (2001) Kyacchikopii to tankeishi // Nihongogaku, dai20kan 2gatsugoo, Meijishoin, pp. 40-51.

21.Tsuchiya Shinichi (1974) Shinbun kookoku no kudokuten: kyacchifureezu wo chuushin ni shiraberu // Gengo seikatsu, dai 277goo, Chikuma shoboo, pp.61-67.

22.Tsuji Daisuke (2004) Kookoku no dokoni mondai ga aru noka: shouhisha shakai niokeru genjitsu to kyokoo no yuragi // "Masu"media no disukoosu, Hitsuji shoboo, pp. 236-261.

23.Uejoo Norio (2005) Kookoku kopi gairon (zoohoban), Senden kaigi.

Yamada Riei (2004) "Joodoo" (emooshon) to kookoku, soshite burando keisei // Nikkei kookoku kenkyuujo hou (rensai kenkyuu nooto), dai 212goo - dai 217goo.УДК 81'373'23:39

Полежаева Т. М.,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

ЛІНГВОПСИХОЛОГІЧНА СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ КОНОТОНІМІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Статтю присвячено лінгвопсихологічним передумовам формування конотативно насиченої лексики в мові. Представлена етнічна складова онімічного лексикону народу у співставленні з його основним словнико­вим узусом.

Ключові слова: художній текст, оцінність, конотація, психолінвістика.

The research deals with linguistic-psychological methods of work with the lexical material. Special attention is paid to connotation and emotional internal form of the words (here as connotonims). Author gives the list of the aspects which mainly influence the process of the forming of these nomens in the language, comparing to the usual communicative vocabulary.

Key words: literary text, valuation, connotation, linguistic psychology.

Мета. Враховуючи основні напрямки сучасних лінгвістичних дослі­джень проблеми представлення у мові понять, які є базовими для систе­ми світогляду українців, здійснити аналіз екстра- та інралінгвістичних складових процесу виділення у мові конотонімів, як одиниць менталь­ного лексикону, що складають концептосферу української мовної осо­бистості.

Актуальність. Науковий спектр дослідження проблеми дуже широ­кий. Питання концепту та концептосфери викладено у працях С. А. Ас-кольдова та Д. С. Лихачева; Н. В. Александрович розроблено принци­пи роботи з концептосферою художнього твору (зокрема, також із пере­кладами). Багатогранні проблеми походження, формування та розвитку семантики конотативно забарвлених лексем продовжують вивчати різні учені, зокрема Н. Д. Арутюнова (типологія значень), А. М. Архангель­ська (позамовний зміст), Є. М. Вольф та А. А. Івін (оцінність). Специфі­ка лексикографічної фіксації перехідних одиниць (від власних до загаль­них) представлена працями Є. С. Отіна, Т. Н. Кондратьєвої, Д. С. Мгела-дзе, Н. П. Колеснікова та ін. В українській лінгвістиці питаннями пере­хідної онімії займалися Г. П. Лукаш (граматичні категорії), В. Ю. Канна (топоніми), Г. Б. Мінчак (ідеологічно забарвлені одиниці), О. В. Філато-ва та В. М. Калінкін (поетична ономастика). Але все ще мало розробле­ними та актуальними для дослідження лишаються проблеми мовної осо­бистості та мовної картини світу українця, його концептосфери.

Конотоніми як одиниці перехідного плану мають особливо багату внутрішню форму. Вони вже не є виключно власними назвами, але ще

© Полежаева Т. М., 2010не перейшли остаточно у розряд загальних, оскільки першопочатковий "образ", походження значення, первинний контекст є ще досить свіжими у пам'яті мовця. Напр.. Ява - а) острів в Індійському океані; б) хлопчик Ява, герой книги Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки" [6, с. 8]; в) мотоцикл марки "Ява". Кожна з семантичних реалізацій оніма Ява є окремим конотонімом, який має своє контекстуальне оточення, носіїв та сферу вживання, залежно від якої реалізує ті чи інші елементи своєї се­мантики (в тому числі, емоційно-оцінні).

Кристалізація конотативно забарвлених лексем відбувається на базі основних універсалій людської свідомості (концепти), і національної зо­крема. Це перше, з чим стикається людина (як вид за час свого існування на Землі і як індивід у перші роки свого свідомого життя). Поняття є ши­роким і об'ємним, вибудовує загальну пізнавальну схему людини (весь здобутий досвід розкладається по засвоєних першопочатково концептах як по поличках). Дослідження цього феномену не можуть обмежуватися апаратом лише якоїсь однієї наукової галузі, отже необхідний експери­ментальний та системний синкретизм у його вивченні.

Одне із джерел отримання інформації про ментальне наповнення кон­цептів - це семантика мовленнєвих одиниць, а особливо тих, що утворе­ні контекстуально, є семантично похідними словами або містять у собі емоційно-оцінний фон. Переносне (в тому числі і метафоричне) мовлен­ня містить у собі найбільше лексичних одиниць цього типу.

Предметом нашого дослідження є конотоніми (термін Є. С. Отіна) як одна із складових онімів, збагачених вторинним значенням за до­помогою особливого змістового та формального оточення. В кожному окремому випадку можна говорити про вплив або контексту (текстово­го, ситуативного, історичного і т. п.), або конотації оніма, або навіть про вплив системи поглядів учасників мовного акту. Але частіше за все всі ці три фактори, не зважаючи на свою різнорівневість, а скоріше саме за­вдяки їй, взаємодіють, відкриваючи таким чином більше смислових сто­рін функціонування лексичної одиниці порівняно з фіксованим словни­ковим узусом.

Одиниці, що лежать в основі процесу утворення конотонімів, дослід­ники визначають як "ідеальні сутності, що формуються у свідомості лю­дини" (Тім Роер), як "оперативні змістові одиниці усієї картини світу, відображені у людській психіці" (Лакофф Дж.). До питання концептос-фери мовного акту звертаються соціологи, нейролінгвісти та психологи (Паул Блум, Ріта Нолан, Тім Роер), антропологи, філософи та програміс­ти (Чарльз Філмор, Петер Гарденфорс) [3], [2, с. 51]. Словниковий запас нації є дзеркалом водночас і її історії, і її сьогодення. Лексика та процеси, що в ній відбуваються (в тому числі утворення конотонімів), дають мож­ливість ученим не лише проаналізувати мовну ситуацію, що створилася,але і спрогнозувати її подальший розвиток, про що свідчить теорія варі­ативності концептосфери Тіма Роера. Його роботи, що присвячені різно­манітним виявам концептів у мовленні людини (в тому числі під впли­вом таких факторів як належність людей до різнонаціональних та різно­вікових груп), представляють цікаві результати експериментів стосовно ментального наповнення концептів.

Зважаючи на синкретичність явища конотонімії, варто згадати дослі­дження когнітивістів (Тім Роер, Вів'єн Еванс, Бенджамін Берген, Йорг Зінкен, Жиль Факоньєр), психологів та нейролінгвістів (Паул Блум, Тім Роер), роботи з інформаційних технологій (Чарльз Філмор, Колін Бей-кер, Хіроакі Сато). Процес аналізу конотонімів пов'язаний також і з ви­вченням метафори, адже досить часто саме переносне значення стає сти­мулом для процесу переходу лексичної одиниці з одного розряду до ін­шого. З цього погляду особливо цікавими є розвідки, що стосуються за­стосування метафори у повсякденній комунікативній практиці людини. Це не лише практика мовна (Тім Роер), але і практика інформаційно-технічна (Факоньєр, Бейкер, Сато). Інтерфейс користувача - сфера ши­рокого використання метафоричного мовлення, що має цікаві приклади та схеми семантизації.

Об'єкт. Герменевтика стверджує, що мова належить розмові, тобто мова лише тоді є тим, чим вона справді є, коли вона є носієм спроб по­розумітися, засобом обміну думками, мовою та відповіддю на мовлене. При спілкуванні ми ніби перекладаємо себе з внутрішньої мови на зо­внішню. І тут, відповідно, стикаємося з тими самими проблемами, що і при "звичайному" перекладі мова-мова: якщо "перекладач перекладе" лише те, що "я говорю", мені, мабуть, не вдасться донести до співроз­мовника своє повідомлення. Необхідне залучення всіх відтінків наших почувань, актуалізація їх мовленнєвими засобами.

Адресація свого твору певному колу читачів вже є певним наміром до умовного "діалогу". Твори дитячого письменника Всеволода Нестайко є унікальним об'єктом дослідження такого мовно-мовленнєвого матеріа­лу. Два своїх твори ("Тореадори з Васюківки" та "П'ятірка з хвостиком") автор цілеспрямовано перевидав з переорієнтацією тексту на вже зміне­ну читацьку аудиторію. Вперше книги вийшли друком ще за радянсько­го часу (1963 р.), нова ж редакція вийшла накладом вже у новому тися­чолітті (2004 р.).

Матеріал. Конотоніми продовжують залишатися онімами, не втрача­ючи своєї здатності співвідноситися з іншими власними іменами, продо­вжують сприйматися з ними в одному ряду. Слово у своїй сутності - дво­вимірне утворення. Воно рівною мірою визначається як тим, чиє воно, так і тим, для кого воно [4, с. 78]. Кожне слово існує для реципієнта у трьох аспектах: як нейтральне слово, що належить мові, як чуже (авто­ра) слово, що містить нашарування його життєвого досвіду, і, нарешті, як власне (реципієнта) слово. Читач зустрічає слово у конкретній ситуації і має при цьому певний мовленнєвий намір. Наприклад, можливі такі ва­ріанти: книга читається а) для розваги дитиною; б) для наукового аналізу літературознавцем; в) для створення ілюстрацій художником. У кожно­му випадку слово проникається експресією реципієнта і залежно від цьо­го, активізує у свідомості ті чи інші присутні в ньому семантичні шари.

При відборі конотонімів у художньому тексті ми пропонуємо керу­ватися наявністю у лексичних одиниць наступних ознак: а) в словоспо­лученні \ реченні слово використане не у своєму прямому словниковому значенні; б) це значення є суто авторським, оказіональним; в) це значен­ня можна зрозуміти лише з контексту (текстового \ історичного \ націо­нального \ групового).

Наукова новизна. Зібраний матеріал за кількістю сем та їх характе­ром ми пропонуємо розподілити на такі три основні групи:

1). Значення узуальне. Належить мові. Зафіксоване у словнику.

До цієї групи ми відносимо лексеми зафіксовані у словнику Є.С.Отіна (розряд одиниць спільних для російської та української мов, або загаль­нолюдські), а також такі, чиє значення можна знайти у тлумачному слов­нику української мови з примітками "фразеологізм" \ "історизм" \ "нео­логізм" \ "професіоналізм" \ "діалектизм".

Напр.: Велика китайська стіна (в тексті - високий, неакуратний паркан).

2). Значення оказіональне. Належить авторові. Зафіксоване лише у його творі (творах).

Одиниці цієї групи невід'ємно несуть на собі нашарування авторсько­го життєвого досвіду - його вікових, національних, професійних, ідеоло­гічних і т.п. особливостей як мовця. Фіксація таких лексем виявляється у цілеспрямованому тлумаченні автором свого новотвору, або у викорис­танні лексеми у прозорих для розуміння її нового значення контекстах.

Напр.: Робінзон Кукурузо - "То він був Крузо, а ти - Кукурузо. Якраз підходяще для тебе ім'я. Після вчорашнього..." (маються на увазі приго­ди героїв у кукурудзі, що описані у попередньому розділі, які прослави­ли їх на все село).

3). Змішаний варіант. Належить читачеві \ реципієнтові. Лексикогра­фічна репрезентація маловірогідна (можливо, у інших художніх або пу­бліцистичних текстах).

Напр.: товариш Собакевич - можливих (виявлених під час нашого дослідження) три семи: 1) товариш - шанобливе звертання до людини, належить певному періоду в історії, на сьогоднішній день не актуаль­на сема - молодим читачем може бути вже не прочитана; 2) Собакевич - за аналогією до пан Коцький - ім'я для тварини, потенційно можли­ве, а тому звичне для дитячої літератури; 3) Собакевич - ім'я героя по­вісті М. В. Гоголя "Мертві душі", має яскраву емоційну характеристику закріплену за персонажем, але ця сема відкрита лише читачам старшого віку, що вже знайомі із творчістю М. В. Гоголя.

Беручи за основу вищенаведену типологію, та враховуючи асоціатив­ну природу мислення людини, ми отримуємо можливість спостерігати за процесом утворення нових конотативно забарвлених одиниць (починаю­чи від словотвору і закінчуючи переосмисленням синтаксичних структур і цілих уривків тексту). Старе знання і його матеріальна маніфестація здат­ні слугувати платформою для руху до нового поняття шляхом тієї образної підтримки, яка асоціативно актуалізується в свідомості [9, с. 94].

Напр., Всеволод Нестайко дає своєму персонажеві ім'я Робінзон Ку­курузо - "Надзвичайні пригоди Робінзона Кукурузо та його вірного дру­га і однокласника Павлуші Завгороднього в школі, дома та на безлюдно­му острові поблизу села Васюківки" [6, с. 5]. Одразу маємо три конота­тивно забарвлених оніми: Робінзон Кукурузо, безлюдний острів та село Васюківка. Перший - авторський, оказіональний антропонім створений за допомогою перекручування вже існуючого антропоніма - імені пер­сонажа книги Даніеля Дефо Робінзона Крузо. Інформацію про людину спотворено, ілокуція непряма. Читач залежно від свого досвіду сприй­має пошарово семантику образу: 1. Робінзон Крузо - жертва корабельної аварії, відчайдушна людина, що змогла вижити у екстремальних обста­винах (в цей семантичний шар укладається конотонім безлюдний острів, який одразу посилює асоціацію з персонажем Дефо); 2. Кукурузо, кукуру­дза - гра слів, що за сюжетом художнього твору і стала джерелом імену­вання (можливо, данина "епосі кукурудзи" - історичному періоду, коли активно вирощували цю культуру). Село Васюківка - топонім дуже звич­ний для українського мовця, таких населених пунктів на території Укра­їни десятки. Такий вибір оніма одразу наближає автора до читача, вво­дить останнього у близький йому географічний контекст.

Дзеркальною стороною асоціативного мислення людини є розуміння іронічних конструкцій. Слову чи групі слів, проголошених мовцем на­дається, протилежне значення з метою насмішки чи глузування, перене­сення за контрастом, полярністю семантики. Іронія виявляється на осно­ві контексту або фонового знання, які виключають можливість букваль­ного розуміння сказаного. Сприйняття іронії суб'єктом зумовлено по­рушенням логічного зв'язку між причиною і наслідком, який з неї ви­пливає, читач, продовжуючи мислити асоціаціями розглядає вже не кон­струкцію "1" подібне до "2", а конструкцію "1" разюче відрізняється від "2". Але саме завдяки цій разючій відмінності, яскравості ознаки асоці­ація, а відповідно спогад і порівняння, відбуваються легко і природно. Напр.. "Всі вони кандидати у якісь науки. Що таке "кандидат", ми до­бре знаємо. Явина мати була кандидатом у депутати районної Ради. Їїбіографія з фотографією висіла на стіні нашої школи. Та це було недов­го. Пройшли вибори, і Явина мати стала депутатом. А ці третій рік приїздять, і все іще кандидати. - Щось довго їх не вибирають, - казав Ява. - Мабуть не дуже вдатні до наук. Як ми з тобою" [6, с. 25]. Іроніч­на оцінка здібностей київських кандидатів "від зворотного", їх порівнян­ня з кандидатом у депутати, з одного боку розкривають рівень життє­вого досвіду персонажів, таким чином, наближаючи їх до читача, і вод­ночас, натякають на реальне значення слова, воно знаходиться поза тек­стом, але шлях до нього легко прочитується.

Постановка загальної проблеми та її зв'язок з науковими завдан­нями. Мовленнєва конвергенція - уподібнення мовлення адресата і адресанта. Тут тісно переплітаються явища інтра- та екстралінгвістично­го характеру, в тому числі і соціальні, і психологічні. Соціальна перцеп­ція містить в собі сприйняття, розуміння і оцінку людьми інших соціаль­них об'єктів (інших людей, самих себе, груп, соціальних спільнот і т. п.). Стрижневими є поняття "груповий контекст" (належність до своєї або "чужої" групи), а також принцип залежності міжособистісних стосунків від діяльності групи [7, с. 273].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16