М І Гнатюк - Наукові записки в 14 - страница 17

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 

Послідовник Й. Добровського Ян Гебауер пов'язував усі процеси мови, у тому числі й словотвірні, із психічною діяльністю людини [7]. "Граматика літературної чеської мови" Ф. Травнічека [17] містила окре­мий розділ про словотвір, в якому автор проаналізував усі відомі на той час способи творення слів [2, с. 42]. Головна увага чеського дослідника словотвору В. Шмілаеура [16] зосереджена на "процесі виникнення сло­ва, прагненні показата шлях, який проходить мовець, коли хоче дати на­зву новому явищу" [2, с. 43].

У сучасному чеському мовознавстві визначальною та найповнішою працею про словотвір вважаємо монографію М. Докуліла "Словотвір чеської мови". У другій частині цієї монографії колектив авторів доклад­но аналізує словотвірні структури іменника [5]. Важливо, що науково обґрунтований зміст отримує поняття словотвірного форманта та про­дуктивності, що згодом знайде відображення в аналізі композитів. Так, І. Боздєхова [3] визначає словотвірний формант у композиції "як ха­рактер з'єднувального голосного, юкстапозицію, відмінкове закінчення компонентів, порядок компонентів складеного слова, написання разом, основний наголос та можливі чергування" [2, с. 43]. Крім того, аналізу складних слів І. Боздєхова присвятила окреме дослідження - "Утворен­ня слів складанням" [4].

У чеському мовознавстві можна виділити ще дві праці, що стосують­ся проблеми складних слів - "Суть композиції та її роль у збагаченні чеського словникового складу" М. Гелцеля [8] та "Чеські композити в ді­ахронії" Д. Шлосара [15].

Іменні складні слова в сербській мові досить ґрунтовно проаналізова­но в працях видатного вченого Ф. Міклошича, зокрема маємо на увазі його чотиритомну працю "Порівняльна граматика слов'янських мов" [14].

Ф. Міклошич характеризує складні слова як лексичні єдності з окре­мою номінативною функцією. У них перший компонент несе на собі основне семантичне навантаження, тоді як другий, крім цього, означає форму композита [14, с. 117]. Цікавою є диференціація зрощень Ф. Мі­клошича: зрощення, у яких з'єднуються два імені (жар-птица); імпера­тив з іменем (болиголов); частка з іменем (непогода); числівник (один­надцать); займенник (некто, никто) і т. д. Дослідник також розглядає сурядні й підрядні зв'язки між компонентами складного слова, розрізняє складання імені з іменем та складання прийменника з іменем. [14, с. 83]. З останнім твердженням дослідника ми, звичайно, не можемо погодити­ся, оскільки у сучасному мовознавстві "складання прийменника з іме­нем" не належать до категорії складних слів.

Учень Ф. Міклошича В. Ягич дещо уточнив у його класифікації. Він уважав, що до розряду складних слів треба зарахувати й такі, що сприй­маються як окремі слова, але об'єднані спільною вимовою та наголо­сом й не мають значення словосполучення (белокосый). В. Ягич здій­снив перший загальний історичний огляд складних слів у слов'янських мовах, визначив сфери найбільшого їх поширення (церковна література, значно рідше офіційні документи) [18, с. 28]. У класифікації складних слів дослідник враховував семантичні та синтаксичні відношення між компонентами, граматико-морфологічні ознаки складників.

Складні слова у вигляді сполучень іменників були поширені у най­давніших індоєвропейських мовах. Дослідник хорватської мови Т. Ма-ретіц зауважував, що однією з істотних ознак складних слів цього типу є можливість вставки сполучника і між компонентами, а в деяких похід­них - слова як [13, с. 366]. Цікаво, що ця точка зору пізніше знайшла своє відображення у дослідженнях українських мовознавців, зокрема у поділі юкстапозитів на ті, що мають сурядний або підрядний зв'язок між компонентами.

Серед наукових розвідок про словотвір у польській мові заслуговує на увагу праця І. Л. Лося "Сложные слова в польском языке" [11]. Автор так визначає мету роботи: "Предмет цього дослідження □ складні слова, у другій частині яких виступає іменник, прикметник, числівник, і тіль­ки частково тут ідеться також про займенники та дієслівні складання... У слов'янських мовах тепер простежуються здебільшого два різновиди складних слів: з основою та відмінковою формою в першій частині,... перший тип називається складанням, другий - зрощенням;...усі складні слова, які походять від сполучень, мають цілком визначене синтаксич­не відношення їх складників; один з них (переважно перший) виступає означенням для другого. Основною причиною, яка зумовила появу в мо­вах складних слів, були сполучення, тобто синтаксичні пари слів, які по­значають одне поняття" [11, с. 180]. І. Л. Лось зауважував, що "тільки не­значна кількість складних слів походить від сполучень; велика кількість породжується відразу, за зразком інших складних слів" [11, с. 55]. Важ­ко переоцінити внесок І. Л. Лося у вивчення теорії словоскладання, адже він подав докладний опис складних слів у польській мові, виділив різно­види відношень між їхніми складниками та ін.

Загальні зауваги щодо словотворення в умовах глобалізації вислов­лює польська дослідниця О. І. Коряковцева, слушно виступаючи про­ти так званої "англо-американоманії" у процесі творення (запозиченя) нових слів. Вона зазначає, що "носії сучасних слов'янських мов актив­но використовують у міжособистісному спілкуванні медійний "новояз",що рясніє інтернаціоналізмами, серед яких більшість становлять термі­ни, запозичені з англійської мови" [9, с. 144].

Великий науковий інтерес у дослідженні складних слів, утворених способом словоскладання, становлять здобутки білоруського мовознав­ства. Йдеться насамперед про працю З. Ф. Кравчанки "Співвідносність між зближеннями і композитами". Зважаючи на особливі ознаки склад­них слів, що ми їх називаємо юкстапозитами (відсутність з'єднувального голосного, самостійний наголос на кожному членові та ін.), дослідниця називає такі одиниці "зближеннями" (збліжэння) і відносить їх до про­міжних явищ між словосполученнями й композитами [10, с. 114 - 115]. Однак ми не поділяємо думки З. Ф. Кравчанки про те, що аналізовані нами одиниці належать до проміжного явища між синтаксичним та лек­сичним рівнями мови, оскільки мають достатньо диференційних ознак (про це йшлося в одному з попередніх пунктів), щоб бути належними до лексичних одиниць.

На наш погляд, варто розглянути дослідження про творення нових слів на основі елементів грецького й латинського походження в біло­руській мові О. О. Лукашанця - "Елементи грецького й латинського по­ходження у системі лексичних інновацій сучасної білоруської мови" [12]. Автор аналізує зв'язок між інтенсивним поповненням словниково­го складу білоруської мови та тенденцією до інтернаціоналізації. Як ре­зультат виникають нові словотвірні явища у системі лексикології, зокре­ма такі, що стосуються юкстапозитів:

Залучення в якості базових запозичених лексичних ознак у систему словотворення: таталітарна-адміністратьіуньї, сакратар-рэферэнт, інтзрнет-кафз, бізшс-^нтр, рок-тусоука, бой-фрэнд тощо;

Лексичні інновації з елементом англійського походження бізнзс-: бізтс-адміністраванне, бізтс-вумен, бізшс-дьісцьіпліна, бізтс-каталог, бізтс-ланч, бізтс-парттр, бізтс-план, бізшс-сфера, та ін. Автор наго­лошує на незначному ("ускосны") впливові англійської мови на словотвір­ну активізацію лексеми бізнзс, оскільки переважна більшість утворених одиниць є кальками з англійської (російської) мови. Про живий процес входження згаданих номінацій у мовну практику свідчить наявність різ­них орфографічних варіантів деяких одиниць, наприклад: бізшс-вумен, бізнэс-вумэн, бізнес-вумен, бізнес-вумен, бізнесвумен [12, с. 170].

Лексичні інновації з елементом англійського походження інтзрнзт-: ттэрнэт-адрас, ттэрнэт-аператар, інтэрнэт-бібліятэка, ттэрнэт-вянчанне, ттэрнэт-дзённж та ін. Варто зазначити, що майже усі утво­рення з компонентом інтзрнзт, виділені дослідником (65), утворені способом словоскладання, і лише 2 суфіксальні.

0.Лексичні інновації з іншими елементами англійського походження: бодзі-арт, боулінг-клуб, боулінг-центр, брэйк-данс, брэйк-бт.О. Лукашанець стверджує, що "особливістю сучасних процесів ін­тернаціоналізації в білоруській мові є те, що її словниковий склад попо­внюється не тільки за рахунок... сучасних європейських мов, але й за ра­хунок лексичних інновацій, які мають у своїй структурі елементи кла­сичних мов (грецької й латинської)" [12, с. 175]. Про статус утворень з компонентом арт- (арт-галерэя, арт-дырэктар, арт-суполка, арт-тэрапеут тощо) автор висловлюється так: "...назріває тенденція до пе­реходу цієї іншомовної кореневої морфеми у розряд префіксоїдів, про що свідчать варіанти артгалерэя, артпедагог, арттэрапеут, арттэратя" [12, с. 175].

Як бачимо, слов'янське мовознавство має значні й незаперечні здо­бутки в дослідженні словотвору складних слів. Це, зокрема, наукове об­ґрунтування словотвірного форманта і його визначення у складних сло­вах чеськими мовознавцями; ґрунтовне дослідження складних слів у сербській мові (Ф. Міклошич, В. Ягич); класифікація складних утво­рень за семантикою та частиномовною належністю складових компо­нентів; здійснення загального історичного огляду згаданих одиниць у слов'янських мовах (В. Ягич). Висловлено думку про формування склад­них найменувань за аналогією (І. Л. Лось). Визначено вплив запозичень на утворення складних слів у білоруській мові (О. О. Лукашанець).

Звичайно, не всі висловлювання знаходять сьогодні підтвердження, є вмотивованими. Однак, аналізовані праці свідчать про те, що слово­складання - один з активних способів творення слів, поширений в усіх слов'янських мовах. Це можна пояснити економністю складних слів у позначенні "різноманітних реалій і понять матеріального й духовно­го життя", "вони є переконливим свідченням дії в мові закону економії лінгвальної енергії" [1, с. 205].

Література:

1.Азарова Л. Є. Структурна та фонетична побудова складних одиниць у концепції "золотої" пропорції: монографія. - Вінниця, 2001. - 284 с.

2.Антоненко О. В., Паламарчук О. Л. Словотвір у дослідженнях чесь­ких лінгвістів // Мови та культури у новій Європі: Контакти і самобутність: збірник наукових доповідей. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. -672 с. - С. 41 - 49.

3.Bozdechova I. Hesla ke skladani (kompozici) // Karlik P., Nekula M., Pleskalova J. Encyklopedicky slovnik cestiny. - Nakladatelstvi Lidove noviny. -Praha, 2002.

4.Bozdechova I. Tvofeni slov skladanim. - Institut socialnich vztahil - Praha, 1994.

5. Danes F., Dokulil M., Kuchaf J. Tvofeni slov v cestine 2. Odvozovani, podstatnych jmen. - Praha, Academia, 1967.Dobrovsky J. Podrobna mluvnice jezyka Ceskeho v redakcich z roku 1809 a 1819. - V Praze: Komise pro vydavani spisii J. Dobrovskeho pfi Kralovske ceske spolecnosti nauk, 1940.

6. Gebauer J. Mluvnice Ceska pro skoly stfedni a ustavy ucitelske. Vydani tfeti, nove vzdelane. Dva dily v jednom svazku. Praha, Viden 1901.

7. Helcl M. Podstata kompozice a jeji podil na rozhojnovani slovni zasoby jazyka Ceskeho. Nakladatelstvi CSAV, Praha 1957.

 

9.    Коряковцева Е. И. Словообразование в условиях глобализации: NOMINA ACTIONIS с новыми интернациональными формантами в русском, польском и чешском языках // Мови та культури у новій Європі: Контакти і самобутність: збірник наукових доповідей. - К.: Видавничий дім Дмитра Бу-раго, 2009. - 672 с. - С. 144 - 153.

10.Краучанка З. Ф. Суадноснасць паміж збліжэннямі і кампазітамі // Актуальные проблемы лексикологии. - Минск, 1970. - С. 114 - 115.

11.Лось И.Л. Сложные слова в польском языке. Исследования И.Л. Лося.

 

-   СПб., 1901.

12.Лукашанец А. А. Элементы грэческага паходжання у шстэме лексічньгх інавацьш сучаснай беларускай мовы // Мови та культури у новій Європі: Кон­такти і самобутність: збірник наукових доповідей. - К.: Видавничий дім Дми­тра Бураго, 2009. - 672 с. - С. 168 - 177.

13.Maretic T. Gramatika i stilistica hrvatskoga ili srpskoga knjizevnog jezіga.

-   Zagreb. - 1899.

14.Miklosich F. Vergecichende Grammatik der slavichen Sprachen, Bd. 2 Stammbildungs - lehre, wien. 1875, t. I.

15.Slosar D. Ceska kompozita diachronne. - MU, Brno, 1999.

16.Smilauer V. Novoceske tvofeni slov. SPN, Praha 1971.

17.Travnicek F. Mluvnice spisovne Cestiny I. Slovanske nakladatelstvi, Praha 1951.

Yagic I. V. Die Slovischen composite in ikrem sprachegschiehleichen anftretten. Arehiv fur slovischen filologil. - Berlin, 1898. - Band XX. - P. 519 -556; Berlin, 1899. - Band XXI. - P. 28 - 43.Рахуба В. И.,

БрГТУ

ОСОБЕННОСТИ ДЕРИВАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ В СФЕРЕ ИМЕНИ ПРИЛАГАТЕЛЬНОГО АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА

Транспонирование адъективной лексемы приводит к появлению отадъективных субстантивов различных типов, единиц со структу­рой "the + adjective", деадъективных глаголов и наречий. В статье ана­лизируются словообразовательные связи прилагательного с други­ми кардинальными частями речи английского языка, рассматриваются структура и особенности семантики транспозитов.

Ключевые слова: деривация, транспозиция, словообразование, ком­муникативный ранг.

Transposition of an adjectival lexeme leads to the appearance of adjectival substantives of different types, units with the structure "the + adjective", adjectival verbs and adverbs. The article investigates word-building ties of the adjective with the other English cardinal parts of speech, considers the structure and semantic peculiarities of these units.

Key words: derivation, transposition, word-building, communicative rank.

Появление в языке любого вторичного знака обусловлено дерива­ционными процессами. В языкознании в широком смысле термин де­ривация используется как название процессов или результатов образо­вания любых вторичных знаков (включая предложение), которые мо­гут быть выведены путем применения определенных правил из еди­ниц, принимаемых за исходные [6, c. 129]. Словообразование, в таком случае, можно рассматривать как такой тип деривации, при котором создаваемый в целях номинации знак ограничен пределами слова и меж­ду исходным знаком и производной единицей прослеживаются отно­шения мотивации, которые повторяются в словообразовательном ряду и складываются на основе применения одного и того же формального средства [3, с. 64-65]. Суть словообразовательных процессов "заключа­ется в создании новых наименований, новых вторичных единиц обозна­чения, а поскольку такие наименования не превышают рамок слова, то словообразование прежде всего представляет собой наименование про­цесса образования слов" [4, с. 356]. Когда в лингвистический обиход было введено понятие деривации, то этот термин использовался имен­но для характеристики словообразовательных процессов, причем моде­лирование языковых знаков увязывалось как с конкретными целями, так и средствами их реализации.

Лингвистические знаки различаются объемом отражения действи­тельности, широтой спектра лексико-семантического, синтаксического

© Рахуба В. И., 2010и словообразовательного содержания. Исследователи признают неодно­родность состава подавляющего большинства частей речи, проявляющу­юся в том, что в каждой части речи наличествуют единицы, заключаю­щие в себе все признаки данного лексико-грамматического класса, но есть и такие лексемы, которые не обладают всеми признаками данной части речи, хотя и принадлежат к ней [2, c. 19].

Все понятия о явлениях действительности можно свести к двум логи­ческим категориям - понятию о предмете и понятию о признаке. Части речи, являющиеся наиболее типичной формой представления понятия, не только тесно примыкают одна к другой, но и в поражающей степени превращаемы реально одна в другую [7, c. 116]. Механизм перевода сло­ва (или основы слова) из одной части речи в другую носит название тран­спозиции, когда лингвистический, не утрачивая значения, свойственно­го его собственной категории, играет роль знака, принадлежащего дру­гой категории [8, c. 396]. Транспозиция переводит полнозначные слова из одной грамматической категории в другую, превращает один класс слов в другой, т. е. ведет к изменению категории исходной единицы и ее функционирования [8, c. 378].

Объектом анализа являются существительные, глаголы и наречия, производные от имен прилагательных со значением "активная способность" семантического подкласса прилагательных, обозначающих "собственный признак" [1]. Эта ЛСГ представлена 155 единицами, которые затем иссле­довались в отношении их (не)способности служить производящими базами для образования предикатных имен, семантическая структура которых за­тем проверялась по нескольким лексикографическим источникам.

Вся совокупность отадъективных дериватов, обладающих тожде­ственной лексической семантикой, но относящихся к разным частям речи, может быть описана в рамках словообразовательной транспози­ционной парадигмы. Отадъективные дериваты в номинативном отноше­нии тождественны исходным прилагательным, но противопоставлены им по коммуникативному рангу, самый высокий из которых представ­лен субстантивными дериватами (whiteness, naturalism), второй вклю­чает отглагольные дериваты и прилагательные (to white, to whiten; whitey, whitish, naturalize), третий, периферийный, формируют наре­чия (naturally). При образовании глаголов типа to white, to whiten не со­провождается изменением коммуникативного ранга. В семантической структуре слова в качестве компонента высказывания содержатся не только номинативные, но и интерпретационные смыслы, в которых гово­рящим отражается осмысление денотативной ситуации в терминах ком­муникативного ранга (путем его повышения/понижения). Исходные зна­ки и их синтаксические аналоги нацелены на передачу различной по ак­туальной значимости информации.Единицы субстантивного блока отадъективной словообразовательной транспозиционной парадигмы прилагательного включают аффиксальные и конверсионные субстантивы, которые служат выражению "классифика­ционно идентичных производных значений". Репертуар субстантивных суффиксов, используемых для образования синтаксических дериватов, включает как продуктивные (-ness, -ity), так и непродуктивные (ery, -acy, -dom, -man, -th, -ism) формативы. Такие синтаксические дериваты об­ладают характеристиками прототипических имен существительных: их грамматическая форма и семантика взаимодействуют таким образом, что производный знак (whiteness, ultimacy, answerability) приобретает типичное для данной части речи значение предметности и становится существительным по сути.

Структура the + adjective несет опредмеченное значение (через присущий признак), имеет категорию степеней сравнения, функци­онирует в роли подлежащего, предикатива, дополнения, определе­ния, а в составе фразы демонстрирует способность комбинироваться с существительными, наречиями, причастиями, числительными.

Отадъективные субстантивы отличаются друг от друга особенностя­ми лексического значения, которое испытывает на себе влияние кате­гориального значения той части речи, в которую транспонируется при­знаковая единица. Субстантивы типа whiteness называют признак более обобщенный и отвлеченный от своего носителя, нежели субстантиваты типа the supernatural, соотносимые с множеством объектов, облада­ющих данным признаком. Наличие в транспозитах (аффиксальных, конверсионных, the + adjective) сосуществующих признаков нескольких частей речи ведет к размыванию границ между частями речи и создает определенные трудности при классификации лексических единиц.

При образовании деадъективных существительных посредством аф­фиксации, конверсии, элемента the имеет место полная (морфологи­ческая) транспозиция, а появляющиеся в результате данной операции единицы приобретают все дифференциальные признаки новой части речи. В основе появления новых номинативных единиц лежат когнитивные процессы, целью которых является творческое переосмысление мира человеком в непосредственных актах коммуникации. Результат замены прилагательных именами существительными широко распространен в публицистическом, научном и художественном дискурсах.

Глагольный блок СТП прилагательного представлен глаголами beautify, fertilize, harshen, mobilize, prettify, weaken, которые образованы от непроизводных прилагательных, а также глаголами конверсионного типа apparent, feeble, foul. Выборка свидетельствует о наличии у данной группы прилагательных одновременно аффиксальных и конверсионных глаголов: limpen, limp; toughen, tough. Образование отадъективных гла­голов не сопровождается повышением коммуникативного ранга тран-спозита по сравнению с исходным прилагательным, но так как дериваты глагольного типа является предикативным центром высказывания, то они характеризуются большей коммуникативной значимостью по срав­нению с производящими прилагательными. Из 155 анализируемых в ста­тье прилагательных со значением активной способности 12 являются производящими для глаголов, которые представлены аффиксальными и конверсионными единицами. Семантическая структура деадъективных вербативов формируется наложением категориальной семантики глаго­ла на признаковую семантику исходного знака. В глаголах этого типа об­наруживаются значения "to make sth/sb as it is denoted by the adjective."

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16