М І Гнатюк - Наукові записки в 14 - страница 19

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 

Література:

1.Алтухова Е. Е. Категория направительности в современном английском языке: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. СПб.: РГБ, 2006.

2.Логический анализ языка. Космос и хаос: Концептуальные поля порядка и беспорядка / Отв. ред. Н. Д. Арутюнова. - М.: Индрик, 2003. - 640 с.

3.Логический анализ языка: Языки динамического мира / Отв. ред. Ару­тюнова Н. Д., Шатуновский И. Б. - Ин-т языкознания РАН, Междунар. ун-т природы, общества и человека. Дубна, 1999 - 520 с.

4.Плунгян В. А. К типологии глагольной ориентации // Логический анализ языка: языки динамического мира. Дубна 1999, с. 205-223.

5.Шамне Н. Л. Семантика немецких глаголов движения и их русских эквивалентов в лингвокультурологическом освещении. - Волгоград: Изд-во Волгоградского государственного университета, 2000. - 392 с.

6.Goursky S. E. The idiomatic heart of the English language - Lviv: "Vyshcha shkola", 1975 - 181 pp.

7.Levin В., Rappaport-Hovav M. Argument Realization. Research surveys in linguistics. - Cambridge University Press, 2005 - 280 pp.

8.Levin B. English Verb Classes and its Alternations. - Chicago: The University of Chicago Press, 1993 - 348 pp.

9.The semantics of prepositions: from mental processing to natural language processing /ed. C. Zelinsky-Wibbelt. - Berlin; New York: Mouton de Gruyter, 1993, 520pp.

10.  Roget P. M. Thesaurus of English Words and Phrases: Body with Parts of
Speech
- eBook#10681 ftp://ftp.pg.psnc.pl/pub/1/0/6/8/10681/10681-h-body-pos.
htm#278V

 

Словники:

1. Collins English Dictionary - HarperCollins Publishers - 2006.

Random House Webster's Unabridged Dictionary - Random House, Inc. 2009.УДК 81'37:39

Родюк Н. Ю.,

Вінницький інститут економіки Тернопільського національного економічного університету, м. Вінниця

СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ЛЕКСИКИ З ЕТНОЛІНГВОКУЛЬТУРНИМ ЗМІСТОМ

У статті на основі контрастивного аналізу української і російської мов розглядається безеквівалентна і фонова лексика, аналізується націо­нальна специфіка лексичної семантики зазначених мов.

Ключові слова: безеквівалентна лексика, фонова лексика, слова з національно-культурним компонентом, мовна картина світу.

Based on contrastive analysis of Ukrainian and Russian languages the article studies non-equivalent and background vocabulary, national specificity of lexical semantics of noted languages is analised.

Key words: non-equivalent vocabulary, background vocabulary, words with national and cultural component, language world picture.

Життя будь-якого суспільства відображається в мові народу. "Пра­вильно аналізувати мову, - зазначає Ю. Найда, - можна лише з точки зору її положення і функцій, як компонент, процес та, деякою мірою, мо­дель культури" [5, с. 50-51]. Мова та історія, мова та нація, мова та куль­тура невіддільні одна від одної. Отже, мова є хранителем національно-культурної специфіки певного народу. Зараз у лінгвістиці велика ува­га приділяється усвідомленню процесу міжкультурної комунікації, до­слідженню впливу мови на формування особистості, національного ха­рактеру, вивченню взаємозв'язку мови і культури тощо. Процес діало­гу етнолінгвокультурних спільнот здійснюється в умовах постійної вза­ємодії мов і культур, і саме тут особливо важливими є адекватна пере­дача і сприйняття національної специфіки семантики слова. Поглибле­ний інтерес до проблеми семантики в сучасній лінгвістиці привів до роз­гляду важливого аспекту у вивченні та характеристиці слова як неорди­нарної одиниці мови та мовленнєвої діяльності, а саме виявлення зміс­товних компонентів слова, його національно-культурних ознак на сем-ному рівні.

Праці, що розглядають теоретичні основи вивчення міжкультурної комунікації (А. Вежбицька [1], Є. М. Верещагін, В. Г. Костомаров [2], В. М. Манакін [4], Ю. О. Сорокін [8], Й. А. Стернін [9] та ін.), торкають­ся актуальних проблем комунікації між представниками різних лінгво-культурних спільнот, які належать до різних мовних груп. У даній статті розглядається проблема семантичної структури лексики з національно-культурною семантикою близькоспоріднених української і російської мов.

© Родюк Н. Ю., 2010Актуальність дослідження обумовлена зростаючою увагою лінгвіс­тів до національно-культурної специфіки мов і мовних картин світу, по­требою у виявленні національної специфіки семантики лексем у рамках однієї мовної сім'ї тощо. Національна специфіка лексичної семантики української і російської мов вивчена недостатньо, у теоретичному плані не досліджена сама проблема наявності національної специфіки семан­тики в досліджуваних мовах.

Мета даного дослідження - виявити семантичну структуру лексики з національно-культурним компонентом у значенні.

Семантична структура передбачає аналіз лексичних одиниць з точ­ки зору їх національно-культурної семантики. Лексичне значення сло­ва - це зміст слова, що відображає у свідомості та закріплює в ній уяв­лення про предмет, властивість, процес, явище тощо [11, с. 261]. Осмис­лення лексики пов'язане з аналізом семантичної структури слова, тобто вичленування тих ознак (диференційних семантичних елементів), з яких складається їх значення (семема). При умові семантизації лексичного по­няття та лексичного фону можливе адекватне сприйняття поняття та сло­ва, з ним пов'язаного.

Слово як лінгвістична категорія складається з двох основних ком­понентів: лексеми, або звукової оболонки (план вираження), та семе-ми, або семантеми (план змісту). Семантична структура слова включає сукупність окремих варіантів лексичного значення слова, або лексико-семантичних варіантів (ЛСВ), серед яких виділяються основні значен­ня та похідні. Кожний ЛСВ слова є ієрархічно організованою сукупніс­тю сем (архисема (родове значення), диференційна сема (видове значен­ня), потенційні семи, що відображають другорядні властивості предме­та). Семема включає лексичне поняття (поняттєві СД) та лексичний фон (непоняттєві, або фонові, СД). Семема та ЛСВ слова вважаються понят­тями рівнозначними в сучасній лінгвістичній науці.

Лексичне поняття, що входить у ЛСВ слова, - це набір ознак, за до­помогою яких люди визначають, чи можна назвати даний предмет да­ним словом, а СД (або семи) - це ознаки, за якими предмет включаєть­ся або не включається в обсяг лексичного поняття. За Є. М. Верещагі-ним та В. Г. Костомаровим, міжмовне лексичне поняття - це таке понят­тя, яке присутнє у двох (трьох та більше) етнокультурних мовних спіль­ностях та без утрат інформації, адекватно передається на двох (трьох та більше) мовах [2, с. 55-56]. Отже, слова, лексичні поняття яких є між­мовними, називаються еквівалентними. До безеквівалентних автори від­носять такі слова, план змісту яких неможливо зіставити з будь-яким ін­шомовним лексичним поняттям [2, с. 56]. До фонових віднесено слова з неповноеквівалентністю фонів [2, с. 59]. У даному дослідженні будемо користуватися власними визначеннями цих лінгвістичних категорій, наякі доцільно звернути увагу ще раз. Безеквівалентною лексикою вважа­ємо слова, у поняттєвих СД яких відбиваються уявлення про культурно-специфічні предмети певного народу, явища етнокультурної дійсності та поняття, з ними пов'язані. Наприклад, гетьман, кобза, бандурист тощо. Фонова лексика - це слова, непоняттєві семи яких містять позамовні, екстралінгвістичні, культурно-ментальні відомості, що виникають у сві­домості людини внаслідок національно-специфічних асоціацій, прямо не пов'язаних з основним лексичним поняттям слова. Наприклад, русалка, колиска, відьма тощо.

Основними компонентами значення слова можна вважати денота-тивний (предметно-логічний) та різноманітні різновиди конотативного компонента значення [10, с. 38-39]. Під денотативним компонентом зна­чення розуміється частина значення знака, що відображає в узагальне­ній формі предмети та явища позамовної дійсності. Денотативний ком­понент має у своїй основі поняття, що характеризує позамовний об'єкт; віднесеність до предмета позамовного характеру - основна риса денота­тивного компонента значення [10, с. 48]. Під конотативним компонен­том розуміється "додаткова інформація стосовно поняття" [10, с. 89]. Більшість лінгвістів виділяє лише ці два компоненти в лексичному зміс­ті слова. Й. А. Стернін уважає доцільним увести ще три фактори: грама­тичний (інформація про рід, число, відмінок, час, відміну тощо), селек­тивний (відображення у значенні правил уживання знака в мові) та емпі­ричний (узагальнене уявлення про референти знака) [10, с. 39]. З точки зору національно-культурної специфіки в семантиці слова звернемо ува­гу лише на останній компонент у структурі лексичного значення слова.

На рівні емпіричного компонента національно-культурні особливос­ті слова пов'язані зі специфікою чуттєво-наочних асоціацій, конкретно-чуттєвими образами певних предметів, що позначаються словесними одиницями [7, с. 65]. Порівняємо, наприклад, образні асоціації зі сло­вом хата в українській мові та изба в російській. У "Словнику україн­ської мови" зафіксовано п'ять ЛСВ слова хата: "1. Сільський однопо­верховий житловий будинок. 2. Внутрішнє житлове приміщення тако­го будинку. 3. Родина, люди, які живуть, перебувають в одному тако­му приміщенні. 4. Квартира. 5. Уживається у складі назв деяких сіль­ських установ" [СУМ, 11, с. 29-30]. Для аналізу національно-культурних ознак візьмемо перше з наведених у словнику значень. Перекладний словник фіксує: хата - "(неточно о крестьянском жилище) изба" [УРС, 6, с. 311-312]. Отже, уже існують розбіжності, які виявляються на рівні чуттєво-наочних асоціацій. Реєстр "Української малої енциклопедії" Є. Онацького найбільш широко й точно розкриває фонове значення знака, яке знаходиться за межами основного лексичного поняття, зафіксовано­го в СУМ і СРЯ, і складає емпіричний компонент у структурі лексично­го значення, який, на нашу думку, є рівнозначним лексичному фону сло­ва: "Загально поширене уявлення про українську хату, як про утульний кокетливо-біленький будинок під чистенько пригладженою та підстри­женою стріхою, що виглядає з-поміж дерев та кущів, що оточують його... зовсім однаковий на всьому просторі країни цей загальний тип україн­ської хати став одною з найголовніших та найвиразніших етнографічних ознак українського племені... Українські хати відрізняються від велико­руських тим, що вони завжди затиньковані і більш-менш чисто побілені. Крім того, в українців, якщо дах солом'яний, то він криється не м'ятою соломою, а околотом. Москалі майже завжди криють свої хати "внатрус-ку" - м'якою соломою, мервою. Якщо ж хата крита дранню, то у мос­калів завжди ставиться фронтон. А в українців фронтон зустрічається дуже рідко..." [УМЕ, с. 1999]. Отже, національність у структурі лексич­ного значення виявляється у семах чуттєво-наочного плану: зовнішній вигляд, матеріал, оздоблення, які входять у межі фонових СД (або емпі­ричного компонента значення).

Фоновою специфікою значення володіють й інші номени, деякі фоно­ві СД яких не збігаються. Наприклад, відьма, колиска, комора, макітра, макогін, ослін, русалка тощо.

Як показують дослідження, національно-культурний аспект ЛСВ сло­ва може виявлятися на рівні всіх структурних компонентів значення: де­нотативного, конотативного та емпіричного.

На рівні денотативного компонента значення національні особли­вості відображаються в тій частині лексичного значення, що має у своє­му складі предмети або явища позамовної дійсності в узагальненій фор­мі, які, як правило, виявляються в основному лексичному понятті сло­ва. Семи "локальність", "етнічна приналежність" передаються в словни­кових дефініціях лексемами та словосполученнями типу "український", "в Україні", "типовий для українців" тощо. На нашу думку, такі лексе­ми входять до складу безеквівалентних найменувань. Зауважимо, що для виявлення сем з національно-культурною специфікою нами було проа­налізовано 14 словників. Для наочності було відібрано лише те лексич­не значення, яке найточніше відбивало національну маркованість аналі­зованої лексеми, тому не завжди є посилання на СУМ. Наприклад, жу­пан - "старовинний український і польський верхній чоловічий одяг за­можного населення переважно з сірого або синього сукна. На Україні в 16-17 ст. жупани носили в основному козаки, з 19 ст. - міщани" [УРЕС, 1, с. 629], кирея - "старовинний український чоловічий і жіночий верхній розстібний одяг. Шили кирею з домотканого сукна темно-коричневого або сірого кольору. Носили її в негоду, взимку надягаючи на верхній одяг" [УРЕС, 2, с. 73], покуть - "в українській селянській хаті - куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього" [СУМ, 7, с. 57], ку­рінь - "житло козаків, що складали окрему частину запорізького козаць­кого війська" [СУМ, 4, с. 409], кіш - "місце перебування запорізьких ко­заків; Запорізька Січ" [СУМ, 4, с. 171], сотня - "на Україні в XVI-XVIII ст. - адміністративно-територіальна та військова одиниця; складова час­тина полку" [СУМ, 9, с. 472], бунчук - "коротке древко з прив'язаним кінським хвостом як символ влади (у козачих отаманів, гетьмана)" [Оже­гов, с. 56], корогва - "бойовий прапор українського козацтва і шляхет­ської Польщі в 16-18 ст." [УРЕС, 2, с. 158], клейноди - "відзнаки та атри­бути влади української козацької старшини 16-18 ст. До клейнодів нале­жали корогва (прапор), бунчук, булава, військова печатка, литаври, ду­хові труби тощо" [УРЕС, 2, с. 93], сурма - "старовинний український ду­ховий музичний інструмент; дерев'яна трубка (в неї вставлявся пищик) з циліндричним каналом і п'ятьма боковими отворами. Застосовувався у Війську Запорізькому" [УРЕС, 3, с. 333], кобзар - "український народ­ний співак, що грає на кобзі" [Ожегов, с. 241].

На рівні конотативного компонента в структурі лексичного значення слова, що характеризує ситуацію спілкування та суб'єктивне, національ­но спрямоване в нашому дослідженні, ставлення учасників акту кому­нікації до певного предмета мовлення, сема з національно-культурною специфікою виявляється в найменуваннях з культурно конотативним змістом, тобто в словах-символах. Механізм виникнення символічного значення в семемі слова, безперечно, становить вагомий інтерес для лек­сичної семантики.

Як зазначає Л. М. Дяченко, символічне значення того чи іншого зна­чення слова виникає на основі важливої соціальної ролі предмета чи яви­ща, які позначені цим словом, у рамках окремої національної культури [3, с. 111]. Природно, що символами стають слова, які позначають рефе­ренти, що постійно фігурують у побуті, природі і справляють на людину певне враження своїми якостями. Таким чином, символічне значення пе­реноситься з асоціацій, що виражені конкретно-чуттєвим планом рефе­рента, в узагальнено-абстрагований.

При створенні символу в структурі семеми проходять певні зміни: ар-хісема, зафіксована словниковою дефініцією, поступово згасає, перехо­дячи на задній план в ЛСВ; диференційні семи трансплантуються в ядер­ні, а потенціальні (або фонові) - актуалізуються, створюючи основний план в структурі ЛСВ слова. Релевантними тут є символи-фауноніми та символи з рослинною семантикою. Наприклад, у лексемі віл архісе-ма "кастрований бик" [Ожегов, с. 81] взагалі не реалізується в символіч­ному значенні. Найпродуктивнішими з диференційних сем є "працьови­тість", "тяглова сила". Із латентних сем реалізуються семи "великий за розмірами", "виносливий": "А по плечах не добити нам сього вола (Ки­рила Тура. - Н.Р.) й обухом" [ЧР, с. 127]. В українців воли століттямибули надійними помічниками чумаків - українських купців, символом працелюбності, багатства, працьовитої людини, господаря [Симв, с. 25]. Отже, продуктивність символів тісно пов'язана з реалізацією та активі­зацією потенціальних сем.

Найбільш багатогранно та рельєфно конотативні особливості виявля­ються в групі слів з рослинною та тваринницькою семантикою. Поряд з майже однаковими або найбільш близькими конотаціями в лексемах та­кого типу існують суттєві етнічні розбіжності між номенами в україн­ській та російській мовах. Отже, тополя - символ України, засмученої матері, дівчини, нещасливої долі [Симв, с. 128], ряст - символ життя [УМЕ, с. 1556], ластівка - символ матері, коханої дівчини [Симв, с. 78], голуб (голубка) - символ щирої любові, злагоди, ніжності [Симв, с. 36], гарбуз - символ відмови у весільній обрядовості [УМЕ, с. 228-229], вер­ба - символ запліднення, України [Симв, с. 20-22].

Уявимо, що в складі семеми існує так звана "національно-культурна сема". Якщо дана сема виявляється на рівні лексичного поняття, то лек­сема є безеквівалентною, а якщо на рівні лексичного фону - лексема фо­нова. Якщо українська лексема не має відповідника в російській мові з подібним значенням, то безеквівалентність таких слів спробуємо ви­значити, не виходячи за межі української мови. Фонову лексику вияви­ти важче, бо, як уважають Є. М. Верещагін та В. Г. Костомаров, "кож­не друге російське слово відрізняється своїм лексичним фоном від най­ближчого іншомовного відповідника" [2, с. 51].

Отже, досліджувані мови (українська і російська), незважаючи на на­лежність до однієї мовної підгрупи, близькість культур, значний істо­ричний період спільного розвитку, інтеграції соціумів, демонструють на­ціональну специфіку семантики слова. Дане дослідження показало, що специфічно етнічні особливості української і російської лінгвокультур-ної спільності відображаються в народно-поетичних та історичних тра­диціях, обрядах тощо. Саме вони об'єктивують етнічну своєрідність і сприяють виявленню значної частини національної специфіки семанти­ки лексичних одиниць. Тому подальша розробка даної теми сприятиме поглибленню знань про організацію етнокультурного лексикону та його зв'язок з національною свідомістю, характером, культурою народу.

Література:

1.Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и праг­матики / А. Вежбицкая. - М., 2001. - 272 с.

2.Верещагин Е. М. Язык и культура: лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного / Е. Верещагин, В. Костомаров. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Русский язык, 1990. - 246 с.

3.         Дяченко Л. М. Логіко-семіотичні особливості мотиваційних моделейслів-символів в українській та російській мовах // Проблеми зіставної семан­тики: доповіді та повідомлення Міжнар. наук. конф. - К., 1997. - С. 110-113.

4.Манакин В. Н. Сравнительная лексикология / В. Н. Манакин. - К.: Зна­ння, 2004. - 326 с.

5.Найда Е. А. Анализ значения и составления словарей / Е. А. Найда // Но­вое в лингвистике. - М., 1962. - Вып. 2. - С. 45-71.

6.Прощенкова Н. В. Национальная специфика семантики слова в близко­родственных языках (на материале существительных русского и украинского языков): автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук наук: спец. 10.02.19 "Теория языка" / Н. В. Прощенкова. - Воронеж, 2008. - 25 с.

7. Семантическая специфика национальных языковых систем / [сост.
З. Д. Попова и др.]. - Воронеж: Изд-во ВГУ, 1985. - 164 с.

8. Сорокин Ю. А. Переводоведение: статус переводчика и психогерменев­тические процедуры / Ю. Сорокин. - М.: Гнозис, 2003. - 158 с.

9. Стернин И. А. Контрастивная лингвистика. Проблемы теории и методи­ки исследования / И. Стернин. - М.: "АСТ-Восток-Запад", 2007. - 288 с.

 

10.Стернин И. А. Проблемы анализа структуры значения слова [Текст] / И. А. Стернин. - Воронеж: Изд-во ВГУ, 1979. - 156 с.

11.Языкознание: большой энциклопедический словарь / [сост. В. Н. Ярце­ва и др.]. - М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. - 685 с.

Перелік умовних скорочень:

1.Ожегов Ожегов С. И. Словарь русского языка. - 18-е изд. - М.: Русский язык, 1986. - 797 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16