М І Гнатюк - Наукові записки в 14 - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 

Фразеологізми з таким компонентом також вживаються у значенні здивування, глибокого подиву:

Eye opener - "те, що викликає велике здивування; що відкриває очі на щось" The dressing table, with its white runner under the brushes and combs, the toilet jars, the big mirror... were eye openers to me. (J. Walsh) One's eyes grew round - "очі стали круглими від здивування" His eyes grew round, and his lips pursed to give vent to an imaginary whistle. (L. Tracy) Отже, фразеологічна система мови є безпосереднім втіленням націо­нальної самосвідомості етносу, а її одиниці співвідносяться з основними культурними концептами і категоріями. Зважаючи на те, що головним суб'єктом і об'єктом національної культури виступає сама людина, люд­ське тіло виступає одним із базових концептосфер свідомості.

У зв'язку з цим невипадковим є той факт, що у фразеосистемі мови соматичні фразеологізми становлять близько третини її складу. Ці яви­ща, доводячи твердження про антропометричність як головний принцип фразеології, з концептуальної точки зору мають на меті індивідуалізацію людини за допомогою матеріальних прикмет, а саме - її тіла.

Література:

1.Архангельский В. Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Опыт теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов-на-Дону, 1964.

2.Баранцев К. Т. Англо-український фразеологічний словник / К. Т. Баран-цев. - К.: Радянська школа, 1969. - 1052 с.

3.Виноградов В. В. Из истории русской литературной лексики // Доклады и сообщения института русского языка. М., 1948. - Вып. 2.

4. Кунин А. В. Большой англо-русский фразеологический словарь /
А. В. Кунин. - [5-е изд., испр.]. - М.: Живой язык, 1998. - 944 с.

5.Малыгин В. Т. Австрийская фразеология в социокультурном аспекте. СПб., 1999.

6.Селіванова О. О. Актуальні напрямки сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). - К.: Вид. Укр. фітосоціологічн. центру, 1999. - 148 с.

7.Смит Л. П. Фразеология английского языка. - М., 1959.

8.Телия В. Н. Типы языковых значений. Связанное значение слова в языке. - М., 1981.

9.Телия В. Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц. -М.: Наука, 1986. - 143 с.

 

10.Телия В. Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и линг-вокультурологический аспект. - М.: Школа, язык и русская культура, 1996. - 288 с.

11.Телия В. Н. Первоочередные задачи и методологические проблемы ис­следования фразеологического состава языка в контексте культуры // Фразео­логия в контексте культуры. - М., 1999.

12.Федосов И. А. Функционально-стилистическая дифференциация рус­ской фразеологии. - Ростов-на-Дону, 1977.

Черданцева Т. З. Идиома и культура // Вопросы языкознания. - 1996. - № 1.УДК 811.162.1:811.161.2373.45

Совтис Н. М.,

Національний університет "Острозька академія", м. Острог

ЗАПОЗИЧЕННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПОЛЬСЬКІЙ ДІЄСЛІВНІЙ ЛЕКСИЦІ

У статті досліджуються українські лексичні запозичення в польській дієслівній лексиці. Аналізується етимологія назв, час фіксації в польській мові. Звертається увага на особливості та специфіку функціонування запозичень у польській та українській мовах. Досліджується адаптація українізмів до норм польської літературної мови.

Ключові слова: українізм, адаптація запозичення, критерії виділення, джерело запозичення, лексико-семантичне значення.

This paper is devoted to Ukrainian loan-words in the Polish verbal lexicon. The etymology of names, time of fixing in Polish is analyzed. It is paid attention to features and specificity of loan-words functioning in Polich and Ukrainian.

Key words: Ukrainian words, adaptation of borrowing, criteria of classification, sourse of borrowing, lexico-semantic meaning.

Українським лексичним запозиченням у польській мові присвячува­ли свої праці переважно представники польської лінгвістики. На особли­ву увагу заслуговують розвідки М. Юрковського [7], Г. Риттер [9], Т. Мі-ніковської [8].

За нашими дослідженнями, в польській літературній мові функціону­вало близько 350 запозичень з української мови [3]. Близько 20 україніз­мів проникло до складу польської дієслівної лексики. Безумовно, кіль­кість таких лексем невелика, але вони змогли утвердитися у словниково­му складі сучасної польської літературної мови. На відносно малу кіль­кість запозичень серед дієслів вказував Л.А. Булаховський, який циту­вав А. Міцкевича: "Широке, порівняно до звичайного, запозичування ді­єслів - ознака максимальної втрати мовою її давнього національного об­личчя" [1, с. 111].

Основним джерелом дослідження слугували: словник польської літе­ратурної мови за ред. В. Дорошевського, словник польської літератур­ної мови за ред. М. Шимчака, так званий Варшавський словник та інші.

Українізмами називаємо лексичні запозичення з української мови або за­позичення, які проникли до польської мови через українське посередництво.

На особливу увагу заслуговують лексеми, шлях проникнення яких до польської мови важко встановити. Маємо на увазі запозичення зі схід­них мов, адже частина запозичень з турецької та татарської мов прони­кала безпосередньо до польської мови. Слід звернути також увагу на спільнослов'янську лексику, активізовану в польській мові під впливом

© Совтис Н. М., 2010української. З огляду на складність визначення таких запозичень вико­ристовуємо критерії, розроблені В. Чєнковським: 1) порівняльний; 2) історично-культурно-географічно-мовний. Враховуємо історію та ге­ографію назви, а також загальний розвиток культури народів у даний період, час фіксації слова, а також походження його автора тощо; 3) фонетично-формальний, наприклад, повноголосся, наявність h замість g, r замість rz та ін.; 4) критерій загального аналізу лексем. Розглядаємо етимологію назви, похідні слова, синоніми тощо [4].

Серед аналізованих дієслівних лексем, які функціонують у польській мові в XVI ст., відомі такі назви: balamucic, harowac, hodowac, hydzic, koczowac, в XVH ст.: hulac, nadwer?zyc, в XVIH ст.: duzac si?, в ХІХ ст.: bajdykowac, borykac si?, buszowac, czwanic si?, haratаC, holubic, kalamucic, ochajtnac, spatki.

На особливу увагу заслуговують дієслова, які проникли до польської мови в XVI-XVH ст., коли загальна кількість запозичень з української мови з огляду на історичні обставини була чи не найбільшою.

Пол. balamucic "мутити, темнити, крутити" виводиться з укр. бала­мутити [SJPD, 1, с. 322; SJPSZ, 1, с. 838]. Укр. баламут "той, що бала­мутить" пояснюється по-різному: як складне утворення з основ bal "роз­мова", "балаканина" і mat "смута", "суперечка" [СФ, 1, с. 113], менш пе­реконливо пов'язування з тюрк. balaman "перешкоджати" [ЕСУМ, 1, с. 124]. В українській баламутовъ відоме з 1497 р.: "... а къ тому дали єсмо ч<о>л<о>в<е>ка у Тередени тъ, на имя Баламутова" [ССУ, 1, с. 84]. В українській мові XV!-XVH ст. вживається значно інтенсивніше, ніж у польській [СУ, 2, с. 12]. Баламутити нотується переважно в зна­ченні "обдурювати, збивати з пантелику, крутити": "...инъшие мудърей баламутятъ, бо часу певъного не положили" [СУ, 2, с. 12]. Засвідчує­мо похідні назви: баламутний, баламутня, баламутство [СУ, 2, с. 12]. У польській мові фіксується в XVI ст. balamucic "мутити, темнити, тума­нити, замилювати очі, плутати", а також похідні: balamucki, balamuctwo [SP, 1, с. 292-293]. У сучасній польській літературній мові вживається зі значеннями: 'мутити, темнити, крутити', 'фліртувати', 'марнувати час' [SJPD, 1, с. 322; SJPSZ, 1, с. 838]. На українське походження вка­зує більш рання фіксація в українській мові, наявність u замість а. (пор., пол. balamacic). Т. Мініковська пол. balamut виводить з української мови [8, с. 16-14]. А. Брюкнер пол. balamucic кваліфікує як "руське" ^ЕВ, 12].

Пол. harowac "тяжко працювати" походить від укр. гаровати, геро-вати, гировати, яке виводиться з псл. *gоr-je, пов'язаного з goreti "го­ріти" [ЕСУМ, 1, с. 565]. На українське джерело запозичення вказує на­явність h. У польській мові відоме з XVI ст. harowac, ^rowac зі значен­нями "примушувати когось до праці, знущатися над кимсь, орати кимсь" [SP, 8, с. 313]. Засвідчується також у творах письменників - вихідців зукраїнських етнічних земель: " Pozyczylci go [konia] na dzien tys dwa dni horowal " (С. Кльонович) [SP, 8, с. 313]. У польській мові XVI ст. ноту­ється фонетичний варіант ^rowac. Варіанти harowac, ^rowac С. Лін-де виводить з "руського" horowati, яке походить від hore-gorze [SJPL, 2, с. 173]. Дослідник цитує М. Рея, який часто використовував українізми: "Okolo tego zawodu, jak si? ludzie pilnie staraja, jak szkapy harujq, jak je po kresu wodza, dziwnie stroja" [SJPL, 2, с. 173]. Автори Варшавського слов­ника пол. harowac уважають українізмом [SW, 2, с. 20]. Фонетичні варі­анти: charowac, chorowac, harac, horowac [SW, 2, с. 20]. Засвідчується в сучасній польській літературній мові зі значенням 'тяжко працювати" [SJPSZ, 1, с. 682]. В українській мові нотуються значення "важко працю­вати", "правити (ціну, винагороду)", "прямувати", "стягувати, здирати" [СУМ, 2, с. 36].

Пол. hodowac "доглядати, годувати, виховувати" походить від укр. го­дувати, яке, як і ст.-пол. godowac, виводиться з псл. *godowati, похідного від godъ у значенні "свято", отже, первісне значення, очевидно, частува­ти (на святковому банкеті) [SJPD, 3, с. 89]. Словник польської мови XVI ст. фіксує лише один приклад з твору М. Стрийковського, який, як відо­мо, мав тісні контакти з Україною: "... tamze [w lesie poswi?conym] у w?ze Gywoitos y Ziemiennikos nazwane karmili [kaplani litewscy] / y hodowali / iako Bozki domowe " [SP, 8, с. 354; 8, с. 54]. Т. Мініковська стверджує, що hodowac - українізм у польській мові. Ця назва відрізняється значенням 'годувати' від власне пол. hodowac 'шанувати' [8, с. 55]. Я. Сятковський заперечує вплив чеської мови і вважає ст.-пол. hodowac 'шанувати' та­кож українським лексичним запозиченням. Це підтверджує фіксація на­зви (чеський вплив тривав до XVI ст.), а також використання письменни­ками - вихідцями з етнічних українських земель. Пол. hodowac у значен­ні 'годувати, виховувати' автор пояснює як беззаперечний українізм [10, с. 53]. Г. Риттер пише, що в XVI-XVH ст. це є рідковживане слово, яке використовують письменники, тісно пов'язані з т.зв. кресами: Б. Зімо-рович, З. Морштин, М. Стрийковський [9, с. 108], напр.: "Tak si? hodujq konie na Budziaku, Jak my si? tu pasiemy niebogi" (З. Морштин) [9, с. 108]. С. Лінде цитує Б. Зіморовича: "Bog ci zaplac Miloszu / zes nas nahodowal " [SJPL, 2, с. 183]. Автори Варшавського словника подають значення "ша­нувати", "годувати", "виховувати, доглядати", "утримувати" [SW, 2, с. 46]. Дослідники пол. hodowac виводять з укр. годувати [SW, 2, с. 46]. У сучасній польській літературній мові поширилося значення "вихову­вати, доглядати" [SJPSZ, 1, с. 702]. На українське джерело запозичен­ня виразно вказує наявність h. Слід зазначити, що в українській мові це слово фіксується з XV ст.: "... ходити или мртвы(м) чи(м) мочі иму(т) годовати ...". З XVI ст. годовати засвідчене з такими значеннями (збе­реглися в сучасній мові): 1) "давати кому-небудь їжу", 2) "утримуватикого-небудь харчами", "підтримувати", "частувати"; XVH ст. - "году­вати", "виховувати" [СУ, 6, с. 245; СУМ, 2, с. 118].

Дієслово hulac "гуляти, веселитися" відоме в польській мові з XVH ст. [9, с. 110] і походить від укр. гуляти, яке єдиного пояснення не має, виводить­ся від вигуку гуля, а також від основи гул-; зіставляється з лит. guleti "ле­жати", припускається первісне значення "бити гулю (кулю)", звідки гра­тися і т. д. [ЕСУМ, 1, с. 617]. Слід зазначити, що в польській мові XVH ст. лексема hulac мала значення "безтурботно гуляти, веселитися" і фіксува­лася переважно у творах письменників, які мали безпосередні контакти з Україною, засвідчується також у творах Й. Морштина, К. Опалінського [9, с. 110; SJPL, 2, с. 190]. У сучасній польській літературній мові висту­пають значення "проводити свій час на гулянках", "(про вітер) віяти у всі сторони з великою силою", "рухатися в різних напрямках" [SWO, с. 447; SJPSZ, с. 710]. У розмовній мові функціонує значення "добре працюва­ти", напр., motor hula [5, с. 212]. Похідні назви: hulanie, hulanka, hulaszczo, holaszco, hulaszczosc, hulaszczy, hulatyka [SW, 1, с. 448]. Фіксацію цієї назви в говірках Г. Риттер пояснює, як переймання з польської літературної мови, однак, слід зазначити, що в східномалопольських говірках гуляти часто за­свідчується у значенні "ходити" (пор. в українській) [9, с. 110]. А. Брюк-нер, А. Баньковський, В. Дорошевський, Ф. Славський, М. Шимчак, авто­ри Варшавського словника кваліфікують як українізм [SEB, с. 173; BSE, 1, с. 532; SJPD, 3, с. 118; SES, 1, с. 433; SJPSZ, 1, с. 710; SW, 1, с. 488].

Пол. hydzic "робити огидним, безчестити" [SJPD, 3, с. 138] запозичено з укр. гидити (див. ohyda). Деякі дослідники hydzic виводять з української мови, інші - з чеської [SES, 1, с. 422; 10, с. 143]. Я. Сятковський ствер­джує, що тут відчутний вплив обох мов, на це вказує історичний матері­ал [10, с. 143]. До запозичень з чеської мови автор відносить першу фік­сацію цієї назви в польській мові - hydanie "обмова, обмовлення", незва­жаючи на спрощення zd > z. Пізніші засвідчення цієї назви в XVI-XVII ст. вказують на українське джерело [10, с. 143]. З українських дослідників іс­торію проникнення цієї назви в польську мову детально вивчав Й.О. Дзен-дзелівський, який вказує, що в українських пам'ятках форми гидати "чи­нити гидким, зневажати", гидко - прислівник "бридко, огидно" фіксують­ся з XV ст.; у ст.-пол. мові hydzic - з XVI ст., у східнопольських діалектах hydanie - уже навіть з XV ст. [2, с. 41]. Дослідник зазначає, що в ст.-пол. мові трапляється в авторів, що походять зі сходу Польщі, діалектно за­свідчується також на сході, що переконливо вказує на запозичення його з української мови. Й. О. Дзендзелівський заперечує запозичення пол. hydzic з чеської мови, оскільки цьому суперечить і територія поширення слова, і фонетичні невідповідності (чес. hyzditi, давнє hyziti) [2, с. 41]. Фонетичні варіанти: chydzic, hidzic [SJPL, 2, с. 93-94]. У сучасній польській літератур­ній мові є застарілим словом [SJPD, 3, с. 138].Пол. koczowac "переходити з місця на місце" виводиться з укр. ко­чувати, яке походить з тюркських мов [ЕСУМ, 3, с. 67]. Засвідчуєть­ся в польській мові з XV ст. у львівських судових записах [8, с. 74]. З XVI ст. koczowac фіксується зі значенням "переселитися", kocisko "вій­ськовий табір", komwisko "лігво звірів", koczowisko "табір", koczownik "викрадач", напр.: "^іуЬу ktho koczowal gwalthem albo уakiem kolwyek obуczaуem [...] Thakiego dacz obieszyc koczow^ka " [8, с. 74]. А. Брюк-нер, Т. Мініковська виводять з тюркських мов через українське посеред­ництво [SEB, с. 243; 8, с. 74]. Г. Риттер стверджує, що koczowac "мати опору" нотується в польській мові в XVH ст.: "A sa to bobacy ko(cz) ujacy jako rowny piesek albo zwierzowie " [9, с. 20]. Дослідниця пише, що дієслово з цим значенням виступає в південно-східній польщині, а та­кож у східній Малопольщі [9, с. 20]. У польській мові XVH ст. подаєть­ся з військовим значенням "переноситись з місця на місце, таборитися" [9, с. 20]. Лексема koczowac засвідчується переважно у творах на укра­їнську тематику або для відтворення східного колориту, тобто, часто ви­користовується, коли йде мова про козаків чи татар [9, с. 20]. Це дає під­стави, як уважає Г. Риттер, пол. koczowac виводити з укр. кочувати [9, с. 20-21]. Слід зазначити, що це слово часто вживали у творах письмен­ники, які походили з етнічних українських земель або мали безпосеред­ній зв'язок з ними: " Koczowali Kozacy nie w domach, lecz pod kotarami" (Б. Зіморович) [SJPL, 2, с. 397]. В. Дорошевський у сучасній польській літературній мові наводить такі значення пол. koczowac: "вести мандрів­ний спосіб життя", "таборитися", (про деяких звірів) "побутувати", "ви­крадати чужого підданого" [SJPD, 3, с. 785-786]. В українській мові по­ширені значення "переходити з місця на місце", перен. "часто переходи­ти з одного місця в інше: змінювати місце праці, проживання" [СУМ, 4, с. 315]. І. І. Срезневський нотує з XW ст. [СМ, 1, с. 1305].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16