М І Гнатюк - Наукові записки в 14 - страница 34

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 

2. Бацевич Ф. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи / Флорій Сергійович Бацевич. - Львів: ПАІС, 2005. - 264 с.

3. Брандес О. П. Спортивно-информационные речевые жанры в газете "Morning Star" и их грамматико-лексическая характеристика: дис. ... канд. фи­лол. наук: 10.02.04 / Оксана Петровна Брандес. - К.: КГПИИЯ, 1979. - 170 с.

4. Кайда Л. Г. Стилистические ресурсы современного спортивного репор­тажа // Спорт в зеркале журналистики: (О мастерстве спортивного журналис­та) / Сост. Г. Я. Солганик. - М.: Мысль, 1989. - С. 110 - 126

5. Ким М. Н. Жанры современной журналистики / Ким М.Н. - СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2004. - 336 с.

6. Ляшенко Т. С. Структурно-композиційні, лінгвостилістичні та праг­матичні особливості тексту мистецтвознавчої рецензії (на матеріалі німець­ких газет): дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Тетяна Степанівна Ляшенко. - Львів, 2004. - 201 с.

7. Різун В. В. Нариси про текст. Теоретичні питання комунікації і тексту / В. В. Різун, А. І. Мамалига, М. Д. Феллер. - К.: РВЦ "Київський університет", 1998. - 336 с.

8.  Сизоненко В. А. Типологические особенности речевого жанра
"спортивный репортаж" (на материале британской прессы): автореф. на со-
иск. учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 "Германские языки" / Ви-
ктор Александрович Сизоненко. - Киев, 1985. - 12 с.

9. Стрижалова А. А. Об особенностях организации текстов, относящихся
к разным функциональным стилям / Адель Алексеевна Стрижалова, Любовь
Ивановна Кручинина. - Иркутск: Изд-во Иркут. у-та, 1985. - 176 с.

10.Відеоматеріал спортивного репортажу. Запис з каналу BBC 1.

11."Derby County" vs. "Queens Park Rangers" - 24.10.2009

12.Відеоматеріал спортивного репортажу. Запис з каналу BBC 1.

"Barbarians" vs. "All Blacks" - 05.12.2009УДК 811.112.23837

Ткачівська М. Р., Тихоновська О. В.,

Прикарпатський університет ім. В.Стефаника, м. Івано-Франківськ

РЕАЛІЗАЦІЯ КАТЕГОРІЇ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ В ПОСТМОДЕРНОМУ ТВОРІ ТА СПОСОБИ ЇЇ ПЕРЕКЛАДУ (НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКОМОВНОГО ПЕРЕКЛАДУ РОМАНУ Ю. АНДРУХОВИЧА "МОСКОВІАДА")

У статті розглядається проблема відтворення інтертекстуальних одиниць. Аналізується переклад Сабіною Штьор роману Ю. Андруховича "Московіада" на німецьку мову. Інтертекстуальні одиниці поділено на: цитатні імена, цитати-біблеїзми, фольклорні цитати, цитати із наці­ональних літератур, цитати із тоталітарної доби та реалії інтертек-стуального характеру.

Ключові слова: переклад, інтертекстуальність, цитати.

Realization of the intertextual category of the in the postmodern work and the ways of its translation (on Sabine Stb'hr's german translation of the novel "Moscowiada" by YuriyAndrukhovych).

The article deals with the problem of intertextual unit translation. Sabine Stb'hr's german translation of the novel "Moscowiada"by Yuriy Andrukhovych is analyzed. The intertextual units are divided into: name quotations, quotations and bibelisms, folk quotes, national literature quotations, quotations from totalitarian period and realia of intertextual nature.

Key words: translation, intertextuality, quotations.

Творчість митця - неповторна і така, що не цілком піддається пояс­ненню чи декодуванню. При перекладі художнього твору можливі та на­віть неминучі втрати на будь-якому системному рівні мають бути від­шкодовані за допомогою додаткових засобів мови перекладу (так зва­на перекладацька компенсація), яку перекладач має використовувати у тих випадках, коли йдеться не просто про переклад твору, а про пере­клад "наслідування", запозичення, цитацій, ремінісценцій, алюзій, тобто мається на увазі одне із основних понять постмодернізму - інтертексту-альність (від лат. Inter- між і textum- тканина, зв'язок, будова). Сам тер­мін був запроваджений у 1967 р., Юлією Крістевою для виявлення різ­них форм і напрямків письма в одній текстовій площині.

Розглядаючи інтертекстуальність, цілком доцільно розрізняти два її аспекти: інтертекстуальність читача й інтертекстуальність автора. З по­зиції читача, інтертекстуальність - це налаштованість на більш глибин­не розуміння тексту або вирішення нерозуміння тексту (текстових ано­малій) за рахунок встановлення багатомірних зв'язків з іншими текста­ми. З позиції автора, інтертекстуальність - це спосіб генезису власного тексту й постулювання власного поетичного "Я" через складну систему

© ТкачівськаМ. Р., Тихоновська О. В., 2010відношень опозицій, ідентифікації і маскування з текстами інших авто­рів. [8, с. 12-13]. Говорячи про інтертекстуальність в перекладі, між чи­тацькою та авторською знаходиться перекладацька інтертекстуальність, яка суттєво впливає на читацьку. При перекладі інтертекстуальних оди­ниць перекладачеві слід максимально наблизитись до "ідеального чита­ча", а його інтерпретації мають бути максимально відповідними автор­ському задуму, якщо такий існує. Схиляємось до думки, що інтертексту-альність з позиції перекладача - це глибинне розуміння тексту та вста­новлення багатовимірних зв'язків інтертексту з іншими текстами, з пев­ною культурою/епохою чи мовою. Таке визначення не враховує інтер-текстуальної взаємодії типу "зв'язок одного і того ж тексту", оскільки декодування цього типу між текстової взаємодії є завданням безпосеред­ньо читача перекладу, а не перекладача.

Метою даної статті є з'ясування найоптимальніших способів адек­ватного відтворення інтертекстуальних одиниць на основі зіставлення твору Ю. Андруховича "Московіада" та його німецькомовного перекла­ду. Інтертекстуальні одиниці, наявні в проаналізованому нами романі, можна поділити так: цитатні імена, цитати-біблеїзми, фольклорні цита­ти, цитати із національних літератур, цитати із тоталітарної доби та реа­лії інтертекстуального характеру.

У дослідженні ми послуговувались класифікацією інтертекстуальних одиниць, запропонованою Л. Грек, а саме їх поділ за фактом належності до універсальної, національної чи індивідуальної енциклопедій [2, с.5]. Статус родового поняття, тобто основної структурної одиниці інтертек-стуальності має цитата.

І. Цитатні імена.

При передачі цитатних імен перекладач використовує такі способи перекладу:

1) транслітерацію з поясненням цитатного імені в коментарі (Nikolaj Palkin, Wanja Kain, Walerian, Oswald, Mychail); 2) переклад внутрішньої форми імені (Арнольд Горобець - Arnold Spatz, Омелько - m Simpel); 3) підбір відповідників у цільовій мові (Жанна д'Арк - Jeanne d'Ark, мар­кіз де Сад - Marquis de Sade); 4) транскрипцію (Wyssozki, Schwanezki, Dserschinsh).

Неадекватно відтвореним є неодноразово і в різних формах згадане в творі ім'я головного чекіста СРСР - Фелікса Дзержинського (порів­няй: укр. "Хіба піти спитатися у Дзержинського. У Залізного Фелікса " [1, с. 84] - нім. "Vielleicht konntest du Dserschinski fragen. Den Eisernen Felix". [10, с. 121]. У наведених рядках мова йде про пам'ятник Ф. Дзер-жинському. У коментарі варто було б розмістити певну лінгвокраїноз­навчу інформацію стосовно цього революціонера, а також його пріз­висько - Залізний Фелікс. Такий коментар для німецькомовного читачабув би провокуючим до смислотвірної активності: Залізний Фелікс - 1) пам'ятник; 2) прізвисько.

Цитатне ім'я Ваня Каїн відтворене способом транслітерації - Wanja Kain, та з поясненням цитатного потенціалу в коментарі: "Wanja Kain (1718-1755) Gaunerkonig, der Moskau Mitte des 18. Jahrhunderts fast drei Jahre lang in Atem hielt und de facto kontrollierte" [10, с. 217]. Такий комен­тар є неточним з кількох причин. Ваня Каїн - це лише прізвисько відомо­го злодія Івана Осипова, а отже коментар мав би виглядати так: "Wanja Kain Spitzname fur Gaunerkonig Iwan Osypow". Проте цитатний потенціал даного інтертекстуального елементу на цьому не вичерпується. Це ім'я до середини ХХ ст. вживалося як лайка. Російський націоналіст Ваня Каїн, який пропонує всім книгу Ніколая Палкіна "Расплела косу береза", є натяком на образ Каїна з вірша Ю. Андруховича "Ваня Каїн", в яко­му цей образ виражає концепцію російського народу як старшого брата.

Отже, ця інтертекстуальна одиниця породжує множинність її інтер­претацій, в той час як перекладач відтворює її відповідно до власної ін-терпретаційної позиції, що є, на нашу думку, недоліком. Нав'язуючи чи­тачеві перекладу власне розуміння тої чи іншої інтертекстуальної одини­ці, перекладач часто порушує авторські інтенції щодо її введення в тво­рі. В зв'язку з цим пропонуємо поділ інтертекстуальних одиниць на: 1) одиниці моноінтертекстуального характеру; 2) одиниці поліінтертексту-ального характеру. Одиниці моноінтертекстуального характеру потріб­но відтворювати при перекладі, коментуючи їх або ні, відповідно до їх належності до індивідуальної, національної чи універсальної енциклопе­дій. В той час, як одиниці поліінтертекстуального характеру не варто ко­ментувати через можливість хибної інтерпретації, а лише намагатись з допомогою різних способів перекладу зберегти й передати їх "чужерід-ність". Відсутність коментарів позитивна й тим, що читачеві надається можливість вигадування власних гіпотез. Одиниці поліінтертекстуаль­ного характеру є справою літературного критика.

ІІ. Цитати-біблеїзми.

Лексичні одиниці біблійного походження застосовуються в постмо­дерному творі здебільшого в "низькому" контексті й виконують функ­цію творенню гри та іронії. Використовуючи прецедентний текст - ні-мецькомовний текст Біблії, перекладач відтворює лексичний склад та синтаксичну структуру біблеїзмів (Und die Feste verkundigt seiner Hande Werk; Lest meine Poesie, efit meinen Leib, trinkt mein Blut ). Проте спосте­рігаємо й недотримання біблійного зразка: Man musse пєжп Wein in neue Schlauche fullen [10, с. 75]. У творі цей біблеїзм вживається не в стату­сі фразеологізму, а в своєму буквальному значенні: під вином мають­ся на увазі "прегарні барвисті" пляшки з алкоголем. Інтертекстуальність тут вжита для того, щоб показати іронічне сприйняття дійсності голо­вним героєм. В німецькомовних перекладах Біблії цей вислів має дещо інший лексичний склад: "Man soll Most in neue Schlauche fassen" (Mat. 9, 16-17). Як бачимо, перекладач не використав німецькомовний текст Бі­блії, а лише дослівно відтворив рядки з твору. Лексема 'Ъ1х^1" - моло­де вино, є синонімом до слів "der neue Wein". Морфолого-категорійна за­міна "Most" - нове вино, була б доцільнішою з двох причин. По-перше, вжите в Біблії слово "Most" було б для німецькомовного читача більш провокуючим до смислотвірної активності, ніж "neuer Wein". По-друге, лексико-синтаксичне згортання, що в даній ситуації не призводить до суттєвої зміни значення, завжди виправдане з позиції компресії худож­нього тексту, адже переклад твору, який насичений стилістично марко­ваною лексикою, зазвичай і так виходить за обсягом більшим, ніж оригі­нал твору, оскільки перекладач часто вводить додаткові лексичні центри, використовуючи такі способи перекладу, як дескриптивну перифразу чи комбіновану реномінацію. Модальне дієслово "mussen" також не відси­лає читача до біблійного походження виразу, оскільки біблеїзмам прита­манне інше модальне дієслово - "sollen".

Проаналізуємо відтворення біблеїзму "Юда" в перекладі твору: укр. "... нічого ще не заподіявши нікому, я вже почував себе Юдою " [1, с. 79] - нім. "niemandem irgend etwas angetan hatte, fuhlte ich mich schon als Judas" [10, с. 115]. Перекладач адекватно відтворив ім'я способом підбо­ру відповідника у цільовій мові. До того ж читач перекладу має можли­вість двояко розглядати цитатне ім'я біблійного походження: а)як ім'я апостола, тобто як власну назву; б) як повнозначне слово: m Judas=, -se - зрадник. В оригіналі твору слово вжите як власна назва. В даному ви­падку маємо справу з таким різновидом метонімії, як антономазія, тобто вживання власного імені замість загального.

Як загальна назва слово вжите в творі у наступних рядках: "Терза­ют Русского Орла / Иуды, стервачи" [1, с. 14]. У перекладі дана лексема відтворена неадекватно: "Wird RuBlands Adler angeschossen / Von Juden, Luden" [10, с. 20]. Очевидно тому, що німецьке слово "Jude" і російське "иуды" частково близькі за звучанням, перекладач хибно зрозумів зна­чення лексеми "иуды". Йдеться не про представників єврейського на­роду, а про людей, яким не можна довіряти - юд, зрадників. Отже, слід було вжити слово "Judasse", навіть якщо воно й порушує ритміку рядка: "Von Judassen, Luden".

ІІІ. Фольклорні цитати

При перекладі фольклорних цитат автор використовує творчий під­хід, що не завжди є позитивним, оскільки саме точне відтворення їх лек­сичного складу вказує на приналежність до іншого культурного просто­ру (Die Wahrheit ist ein Fahnchen im Wind - Правда як дишло; bye-bye, schbne Maid - Бувай здорова, чорноброва).В українській літературі та піснях зустрічаємо фразеологічне вислов­лювання "живемо тільки раз". Трансформація даної тривіальності вжита автором у творі - "Раз живемо - раз мучимося" [1, с. 132] - має оптиміс­тичний та іронічний відтінок. Перекладач змінює структуру висловлю­вання, підібравши у своїй мові функціональний аналог вислову: "Leben heiBt leiden" - слова, які належать Будді. Згідно з буддійськими уявлен­нями після смерті людина перероджується і народжується знову. Тільки належно проживши життя, вона може "справді " померти. Таким чином, у перекладі вираз набуває песимістичного, трагічного і аж ніяк не іро­нічного характеру. Трансформація синтаксичної структури вплинула на значення фразеологічного висловлювання. Запропонований нами пере­клад речення "Man lebt ja nur einmal - man leidet auch nur einmal" відтво­рює життєрадісний дух українців і авторські інтенції щодо нього.

!V. Цитати із національних літератур.

Цитати із національних літератур, наведені в творі, передані спосо­бом точного відтворення лексичного матеріалу ("Я в серці маю те, що не вмирає!" [1, с. 111] - Ich tragе im Herzen was unsterblich ist' [10, с. 158]). Більшість цитат з національної літератури залишились непрокоментова-ними (Jeder mufi sein Schicksal tragen...; O Sprache der Mutter, was war ich ohne dich?), проте цитати із творчості сучасних авторів, супроводжені атрибуцією "як сказав поет", завжди прокоментовані ("Herbsthunde der Karpaten"; ein agrammatischesFragezeichen). Ми вважаємо, що слід було б зробити навпаки.

При алюзивному цитуванні автор обігрує прецедентний текст, при­стосовуючи його до певної ситуації (порівняй: укр. "Сидять, курять, п'ють пиво... Сім'я обіда коло хати" [1, с. 35] - нім. "Sie sitzen, rauchen, trinken Bier...Ein hausliches Idyll" [10, с. 51]). В коментарі перекладач лише зазначає - Schewtschenko-Persiflage. Творчий переклад даних ряд­ків є своєрідною трансформацією німецькомовного перекладу назви ві­рша "Dorfidylle", з якого вони взяті. Для україномовного читача зрозумі­ло, що автор змінив лексему Шевченкового вірша "вечеряти " на "обіда­ти" відповідно до ситуації. Хоча в творі часовий проміжок перебування Отто у пивбарі є невідомим, проте це точно не вечір. Перед переклада­чем постала дилема - зберегти весь смисловий потенціал алюзії, чи пере­дати іронічність висловлювання. Текстотвірна функція алюзії збережена при перекладі, але смислотвірна - не цілком.

Неодноразово перекладач цілком не відтворює цитати з національних літератур, наявні в "Московіаді" (укр. "якщо ви мені не дасте його жи­вим або мертвим, або і мертвим і живим, і ненародженним" [1, с. 136] -нім. "wenn ihr ihn mir nicht bringt, tot oder lebendig" [10, с. 193]. Припуска­ємо, що для того, щоб уникнути перенавантаження тексту перекладу не­відомими німецькомовному читачеві цитатами з національних літератур,перекладач іноді не перекладає їх. Невідтворена цитата "і мертвим, і жи­вим, і ненародженим" з однойменного вірша Шевченка є інтертекстуаль-ним елементом, що сприяє творенню іронії. Навіть при дослівному від­творенні лексичного матеріалу збереглася б комічність висловлювання. V. Цитати із тоталітарної доби.

Вирішальним при перекладі цитат з тоталітарної мови радянського періоду є збереження ідеологічної семи. Це можливо досягти, напри­клад, шляхом збереження слів з ідеологічним відтінком, які стали загаль­новідомими ще за часів існування Радянського Союзу. Мова йде про так звані інтернаціональні радянізми. "Бо здавалося тобі, що вірним шляхом кульгаєш, товаришу" [1, с. 93] - "Du dachtest, du wurdest den richtigen Weg entlanghumpeln, Genosse" [10, с. 134]; "ЦК відає всім " [1, с. 126] -"Das ZK verfugt uber alles" [10, с. 178].

Неадекватно відтвореною є цитата "Тут тепер Росія - єдина й неді­лима "[1, с. 127] -"Hier ist jetzt Rufiland- einig und unteilbar" [10, с. 180]. Внаслідок розбіжності у фонових знаннях читача оригіналу та читача пе­рекладу, такий переклад фрази не забезпечує впізнання "чужого" сло­ва як "чужого". Не кожен цільовий читач зрозуміє, що даний вислів не є безпосередньо створений автором, а належить до радянських постулатів. За своїм походженням вислів належить білогвардійському генералу Де-нікіну, гаслом якого було відновлення "єдиної, великої й неділимої Ро­сії". Пізніше висловлювання стало невід'ємною частиною комуністичної ідеології. Перекладачеві варто було б скористатися одним із двох спосо­бів: а) розмістити цитатний потенціал в коментарі; б) взяти вираз в лап­ки, що порушувало б інтертекстуальний принцип, але наштовхувало б цільового читача на думку, що висловлювання - "чуже".

VL Реалії інтертекстуального характеру.

У проаналізованому нами романі наявні дві групи реалій інтертексту-ального характеру: а) реалії-дати; б) псевдо-ономастичні реалії.

При введенні реалій-дат у текст виділяється два основних способи: пряме введення реалій-дат та імпліцитне введення реалій-дат. Імпліцит-но введена реалія-дата "Основана в 19...г." - "Gegrundet 1991", виступає денотатом алюзії. Автор дає читачеві можливість самостійно здогадати­ся про який саме рік йде мова. Відповідь читач може знайти, прочитавши наведений в творі вірш із збірки, заснованої в 1991 році. У вірші Ніколая Палкіна постає запитання, в чому полягає причина ненависті Прибалти­ки до Росії. Припускаємо, що під ненавистю автор має на увазі проголо­шення Литвою незалежності в 1991 році. Отже, дата-реалія "19..." є алю­зією саме на цю подію. Перекладач полегшує завдання своєму читачеві і прямо вводить дату опублікування збірки - 1991р. Проте алюзивність ре­алії не втрачена, оскільки читач перекладу сам має здогадатись чи дізна­тись, чому саме в 1991 році постає питання про ненависть Литви до Росії.Характерними ознаками псевдо-топонімів і псевдо-антропонімів є новизна, ненормованість, невизначеність. їх виникнення можливе лише з опорою на традиційну систему словотвору, що розглядається в якос­ті своєрідного претексту (Мухоморськ - Muckomorsk, Костя Сєрошта-нов - Kostja Lochow, мусор Голосраченко - Polype Nacktarschuk). Єдиним доцільним способом перекладу псевдо-реалій є відтворення їх внутріш­ньої форми з опорою на традиційну систему словотвору мови оригіналу.

Отже, основним при перекладі шести проаналізованих груп інтертек-стуальних одиниць є збереження смислової напруги між "своїм" і "чу­жим" словом, сплетіння яких і створює ігрове поле постмодерного тек­сту. Вибір перекладу інтертекстуальних одиниць залежить від їх прина­лежності до національної, індивідуальної чи універсальної енциклопе­дій, від їх моно- чи поліінтертекстуального характеру. Завдяки відмін­ним лінгвокраїнознавчим знанням та своєму відчутті мови перекладаче­ві вдалося донести до свого читача смисл, іронічність, комічність, націо­нальний та міжтекстовий явища інтертекстуальності, яка є невід'ємною частиною роману Ю. Андруховича "Московіада".

Література:

1.Андрухович Ю. Московіада. Роман жахів. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006. - 152 с.

2.Грек Л. В. Інтертекстуальність як проблема перекладу. Автореф. дис. канд. філол. наук. - К., 2006. - 18 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16