М І Гнатюк - Наукові записки в 14 - страница 39

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 

Для вираження наслідкових відношень, як правило, використовується сполучник так що, але в діалогічному мовленні його частотність неве­лика, бо тут наслідкові відношення репрезентуються частіше безсполуч­никовою конструкцією або сполучником і в результативно-наслідковому значенні. Наприклад: "Хай на тобі власні діти штани та сорочку обі­рвуть - і ти зробишся шкурником" (Г. Тютюнник); потім земля поле­тіла вгору - й нема матері" (Є. Гуцало).

Отже, загальна семантика синтаксичної одиниці має складну структу­ру, компонентом якої виступає стилістичне значення. Аналіз семантико-синтаксичної структури складного речення в діалогічному мовленні пере­конує, що у сфері синтаксису розкриваються широкі можливості щодо ство­рення стилістичних та експресивно-смислових відтінків. Семантика синтак­сичних схем, моделей висловлення, наповнюючись конкретним лексичним змістом і потрапляючи в різноманітні стильові контексти, трансформуєть­ся, набуває нових стилістичних відтінків. Так, наприклад, форма складносу­рядного речення, вживаючись для вираження семантичних відношень при-чиновості, допустовості, наслідку, умови, а також одночасності, послідов­ності в часі дій, станів і співвідносячись із семантичними варіантами, які за синтаксичною формою становлять складнопідрядне речення, в стилістично­му плані є більш навантаженою, тому вона переважає звичайно в діалогіч­ному мовленні: ти змовчуй - і все буде добре" (Г. Тютюнник); "Повідчи­няєте вікна й двері, а то щось сирувато, - зморщився Олекса" (В. Міняйло).

У плані стилістичного відтінювання переданого складним реченням-реплікою змісту насамперед звертає увагу додатковий компонент, який вноситься в речення сполучником, формальним засобом зв'язку, з яким і пов'язується стилістичне забарвлення книжності / розмовності. Різ­ні форми зв'язку для частин складних речень-реплік одного типу дають змогу найповніше простежити за їх стилістичними відмінностями, вста­новити стилістичні опозиції.

Вище сказане дає можливість заперечити категоричну думку М. У. Каранської про те, що "синтаксис складного речення в усній фор­мі літературної мови є ділянкою стилістичного синтаксису" [11, с. 249]. Нам видається переконливим висновок, зроблений щодо розглянутої проблеми С. Я. Єрмоленко: "...синтаксис розмовного мовлення на сьо­годні не вважається вже ділянкою стилістичного синтаксису; стаючиоб'єктом самостійних досліджень, він виявляє певні закономірності в по­будові простого і складного речення" [6, с. 107].

Формально-граматичні складні речення завжди є і семантично склад­ними, але семантично складні речення нерідко відповідають формально-граматичним простим. Тому лише частина семантично поліпредикатив-них конструкцій відповідає формально-граматичним складним багато­компонентним реченням. Крім того, необхідність розгортання пропози­цій в окремі речення нерідко зумовлюється і структурою самої мови (на­приклад, українські дієприкметники активного стану порівняно з росій­ською мовою мають певні обмеження у своєму вживанні).

Якщо в елементарному складному реченні навколо пропозиціонально-го предиката (сполучника чи його функціонального еквівалента) об'єд­нуються дві предикативні частини, то в складному багатокомпонентно­му реченні семантична структура значно складніша, здебільшого в ньому наявна ієрархія пропозиціональних предикатів, рідше пропозиціональні предикати виділяються лише на одному рівні. З урахуванням ієрархіч­них відношень між пропозиціональними предикатами К. Ф. Шульжук пропонує виділити три моделі складних багатокомпонентних речень: 1) з зовнішніми і внутрішніми пропозиціональними предикатами; 2) з зо­внішніми пропозиціональними предикатами; 3) з внутрішніми пропози-ціональними предикатами [12].

Центральною є перша модель, основну форму реалізації якої станов­лять трикомпонентні конструкції з одним зовнішнім і одним внутрішнім пропозиціональними предикатами, роль яких на зовнішньому і внутріш­ньому рівнях членування можуть виконувати всі сурядні й підрядні спо­лучники. Наприклад: "Якщо світ великий, а хата наша маленька, то як же великий світ прийде у маленьку хату?" (Є. Гуцало); "Тепер я знаю, чому вас, такого збаламученого... люди злі проклинають, а добрі душу за вас віддали б" (В. Міняйло); "Ти починай роботу, щоб ми тебе в ділі по­бачили, а я поговорю в організації" (О. Десняк).

Другу власне-семантичну модель становлять складні багатокомпо­нентні речення з кількома зовнішніми пропозиціональними предиката­ми. Вони відповідають в основному формально-граматичній моделі з од­норідною супідрядністю, де кожне підрядне безпосередньо за змістом і граматично зв'язане з головною частиною. Наприклад: "Хто скаже після цього, що Махно не здатен на ласку? Що він знає тільки жорстокість?"" (О. Гончар); ще тато хоче, щоб на землі були археологи, щоб вони шу­кали ракети"" (О. Чорногуз); "Михайло. Коли б ти знала, моя доле, яка обійма мене радість, яке огорта мене щастя!"" (М. Старицький).

Третя власне-семантична модель відповідає передусім формально-граматичним моделям з неоднорідною супідрядністю, де всі підрядні ре­чення або прислівні, або стосуються усієї головної частини. Наприклад: "Якщо знімати, то разом усіх нас знімайте, бо не один він винуват" (О.Гончар); "Ну снідайте, як ласка ваша, бо я збираюсь" (В. Міняйло).

Найуживанішими серед складних багатокомпонентних речень в діало­гічному мовленні є власне-семантичні відношення зумовленості-наслідку, темпоральні, протиставні. Значно рідше використовуються розділові відно­шення. Щодо відношень власне-тотожності, то серед складних багатоком­понентних діалогічних речень вони являють собою периферійне явище.

При аналізі формально-синтаксичної та семантико-синтаксичної ор­ганізації складного речення в діалогічному мовленні слід ураховувати зв'язок діалогічної репліки з попереднім та наступним висловленням, оскільки вона є лише частиною такого синтаксичного цілого, як діалог. Як показав аналіз мовного матеріалу, тканина діалогу досить рухлива, тут спостерігається постійний перехід однієї діалогічної побудови в іншу при зміщенні комунікативної настанови у ході мовленнєвого акту, час­то висловлення перебивається співрозмовником або іншими обставина­ми; наявність контексту або безпосередність спілкування, спільного до­свіду мовців, нарешті, наявність міміки та жесту, їх активна участь у про­цесі діалогічної комунікації сприяють тому, що складне діалогічне ре­чення характеризується формальною нестачею певних ланок у репліках. А тому якщо семантичні відношення в складному елементарному речен­ні та в складному багатокомпонентному реченні-репліці реалізуються в межах однієї комунікативної конструкції, то семантико-синтаксичні від­ношення діалогічної єдності формуються сукупністю реплік-речень:

Хочу вам сказати, що була поганою невісткою.

Знаю. Далі що?

Що не любила вашого сина (Г. Тютюнник).

Оскільки речення діалогічного мовлення з погляду синтаксичної структури репрезентують передусім мовленнєві варіанти моделей, най­більшою мірою віддалені від типових реалізацій структурних схем, то се­мантична структура таких конструкцій теж містить багато імпліцитних компонентів, прихованих предикатних знаків, що можуть бути розгор­нуті в пропозицію. Нерідко в діалогічних репліках вербалізується лише одна з частин складної синтаксичної конструкції, оскільки імпліцитність другої компенсується іншими компонентами мовленнєвого акту. Інакше кажучи, процеси утворення думки, під впливом яких формується двобіч­на мовна комунікація з безпосереднім контактом, призводять до "нерів­номірної чіткості повідомлюваного змісту і до його нерівномірно повно­го вираження" [7, с. 21]. Безпосередній контакт примушує мовців бра­ти до уваги не лише те, що співбесідник справді висловив за допомогою мовних засобів, але й те, що випливає з його поведінки.

Все це впливає на імпліцитне/експліцитне вираження змісту вислов­лення. Як справедливо зауважив А. П. Загнітко, "одне речення корелює з множинністю висловлень як його реалізаціями. Значення речення і зна­чення відповідних висловлень слід розрізняти. Щодо речення висловлен­ня набуває певних додаткових смислів, пов'язаних з інтенціями мовця, умовами мовленнєвого і немовленнєвого кортежу й іншими параметра­ми мовленнєвої ситуації" [7, с. 3].

Таким чином, формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний та ко­мунікативний яруси у структурі речення в діалогічному мовленні, взаємоді­ючи між собою, створюють реальне речення-репліку. Виділені яруси перебу­вають у різних взаємовідношеннях і мають різний стосунок до змісту і фор­ми речення. Обираючи відповідну конструкцію, мовець керується рядом фак­торів: семантичними відтінками, якими відрізняються побудови, уявленням про те, яка з синонімічних конструкцій найадекватніше репрезентує відповід­ні граматичні та структурно-семантичні модифікації; нарешті, вибір відбува­ється відповідно до комунікативно-стилістичної настанови.

Література:

1.Вихованець І. Р. Семантико-синтаксична структура речення / І. Р. Вихова­нець, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. - К.: Наук. думка, 1983. - 219 с.

2.Глаголев Н. В. Лингвистическая основа экономии и избыточности в син­таксисе разговорной речи / Н. В. Глаголев // Ученые записки 1-го Моск. ин-та ин. яз. им. М. Тореза. - М., 1967. - Т. 37. - С. 56-83.

3.Грищенко А. П. Напрями досліджень з усного мовлення у сучасному мо­вознавстві / А. П. Грищенко // Мовознавство. - 1968. - № 5. - С. 11-16.

4.Дудик П. С. Синтаксис сучасного українського літературного мовлення / П. С. Дудик. - К.: Наукова думка, 1973. - 288 с.

5.Єрмоленко С. Я. Семантичний аспект дослідження синтаксису і пробле­ми стилістики / С. Я. Єрмоленко // Мовознавство. - 1981. - № 1. - С. 16-25.

6.Єрмоленко С. Я. Синтаксис і стилістична семантика / С. Я. Єрмолен­ко. - К.: Наук. думка, 1982. - 209 с.

7.Загнітко А. П. Прагматичний аспект речення і прагматичний рівень ви­словлення / А. П. Загнітко // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовоз­навчі студії: Зб. наук. праць РДГУ. - Вип. 13. - Рівне, 2005. - С. 3-7.

8.Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення. - К.: Наукова школа, 1965. - 310 с.

9.Клычникова З. И. Причинно-следственные отношения и их выражение в языке / З. И. Клычникова // Экспериментальная фонетика и психология речи: Уч. зап. І-го Московского гос. пед. ин - та ин. яз., 1954. - Т. 8. - С. 232-246.

 

10.Никольский А. А. Очерки по синтаксису русской разговорной речи / А. А. Никольский. - Душанбе: Изд-во Таджикск. ун-та, 1964. - 73 с.

11.Українське усне літературне мовлення. - К.: Наук. думка, 1967. - 308 с.

12.Шульжук К. Ф. Семантична структура складного багатокомпонентного речення / К. Ф. Шульжук // Мовознавство. - 1987. - № 6. - С. 11-16.

Якубинский Л. П. О диалогической речи. Русская речь / Л. П. Якубин-ский // Труды фонетического института практического изучения языков: Сб. статей под ред. Л. В. Щербы. - Петроград: Изд-во фонет. ин-та практич. изу­чения языков, 1923. - Вып. 1. - С. 96-195.УДК 811.11'373'367.625

Шумська О.,

Львівський національний університет імені Івана Франка

МОДАЛЬНА ТА ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНА ЛЕКСИКА

В СИСТЕМІ ОПОВІДНИХ ФОРМ (НА МАТЕРІАЛІ АМЕРИКАНСЬКИХ ОПОВІДАНЬ 19 СТ.)

Стаття пов'язана з дослідженням форм авторської оповіді в aме-риканських оповіданнях. Дослідження показало, що в aмериканських опо­віданнях широко вживаються модальні дієслова, модальні слова та емо­ційно-експресивна лексика. Модальні слова, в окремих випадках, можна вважати маркерами НПМ і ПМ. Модальні дієслова суб'єктивують ав­торську оповідь. Дійсний і умовний спосіб поєднуються з МД і МС, тоді як розмовно-просторічні слова більше властиві ПМ.

Ключові слова: модальш лексика, емоційно-експресивна лексика, мо­дальні слова (МС), модальні дієслова (МД), пряма мова (ПМ), непряма мова (НМ), невласне-пряма мова (НПМ), авторська оповідь.

The paper is concerned with the investigation of the narration forms in American short stories. Modal verbs as well as modal words are widely used in such forms of narration. The models in the sentences with modal lexics have been revealed and analysed.

Key words: modal lexics, modal words (MW), modal verbs (MV), direct speech (DS), indirect speech (IS), reported speech (RS).

Досліджуючи лексичний склад ПМ, НМ і НПМ К. Я. Кусько, О. О. Гончарова, І. А. Бехта, М. М. Федорчук та інші звертають увагу на те, що оповідним формам притаманні модальні слова, розмовно-побутова та емоційно-експресивна лексика. Модальна та емоційно-експресивна лексика як лексичні засоби оповідних форм становлять значний інтер­ес, оскільки є продуктивними мовними компонентами в американських оповіданнях 19 ст., зокрема в творах Девіда Крокетта "Mike Fink Beats Davy Crockett at a Shooting Match", "Sunrise in His Pocket", Марка Тве­на "The Celebrated Jumping Frog of Calaveras County", "The Story of the Good Little Boy", Генрі Джеймса "The Real Thing". Значення модальної та емоційно-експресивної лексики виявляється в індивідуалізуючій ре­презентації суб'єктного плану.

Проблема вживання модальної лексики в різних формах оповіді ще не достатньо вивчена. Проте, в процесі дослідження ми виявили, що модаль­ні слова передають суб'єктивно-oб'єктивне ставлення людини до явищ дійсності. Отже, між ними виникають різного роду зв'язки, в тому чис­лі: припущення, непевності, ймовірності, категоричності тощо [2, с. 171].

І. А. Бехта в дисертації "Невласне-пряма мова в структурі жанру ма­лих епічних форм (на матеріалі американського "short story") поділяє мо­© Шумська О., 2010дальну лексику на: модальні слова (МС), модальні дієслова (МД), мо­дальні частки. [1, с. 93] Спостереження показують, що семантичним мар­кером МС є переважно суб'єктивна оцінка висловлювань оповідача з точки зору категорій невпевненості (may be, probably, perhaps) або кате­горій ствердження (certainly, surely, of course, naturally).

Простежимо приклади, в яких МС є засобoм трансформації оповід­них перспектив.

1. "Perhaps they were not husband and wife - this naturally would make the matter more delicate. Perhaps they wished to be done together in which case they ought to have brought a third person to break the news" [6, с. 275].

У цьому уривку з оповідання Генрі Джеймса "The Real Thing" мо­дальне слово рerhaps сприяє суб єктивації авторської оповіді, оскільки вносить в неї елемент невизначеності, припущення, а naturally - ймовір­ності НПМ.

2. "We've got to do something, and we've thought that an artist in your line might perhaps make something of us", her husband threw off"[6, с. 276]

В наведеному прикладі ПМ, МД "might" разом з МС "perhaps" є за­собом припущення з відтінком непевності. Щодо синтаксичної функці­ональності МС, то вони переважно не є членами речення, навіть коли останні починаються з них. їх використання пов'язане з характеристи­кою ситуації. Це наступні МС: "perhaps, maybe, probably".

До засобів експресивної суб'єктивації авторської оповіді належать та­кож модальні дієслова (МД). Передаючи різні семантичні відтінки, іноді пов'язані безпосередньо зі ставленням персонажа до об'єкта висловлюван­ня, вони, як наголошує М.М Федорчук, набувають диференційних ознак се­мантичного рівня, сигналізують прояв суб'єктивного плану [4, с. 104]. Це такі МД: could, might, must, should/would, can, may, have to, ought to, be to.

3. "The airth had actually friz fast on her axes, and couldn't turn round..." [5, с. 203]

4. "There was a feller here once by the name of Jim Smiley, in the winter of '49-or maybe it was the spring of '50-..." [6, с. 255]

В цих уривках з оповідань Д. Крокетта і Марка Твена простежуємо транспозицію мовних перспектив шляхом дії модальних маркерів could і may + Indefinite Infinitive.

5. "I added, that, if Mr. Wheeler could tell me anything about this Rev. Leonidas W. Smiley, I would feel under many obligations to him." [6, с. 254]

У цьому прикладі НМ з оповідання Марка Твена МД "could" вжито в умовному способі в значенні можливості, прохання.

6. "... it don't stand to reason that a dog could make such a fight as he could under them circumstances, if he hadn't no talent." [6, с. 256-257]

Тут МД could вжито як засіб індивідуалізації іншого персонажа (со­баки).Аналіз "short stories" показує, що сполучення МД + Indefinite Infinitive є більш продуктивним, воно реалізує синхронний характер думок, пере­живань, роздумів, тоді як МД+ Perfect Infinitive є менш вживаним і пере­дає ретроспективний характер переживань, роздумів, спогадів.

7. "He stood his ground, however, not importunately, but with a dumb, dog - like fidelity in his eyes which amounted to innocent impudence - the manner of a devoted servant (he might have been in the house for years) unjustly suspected." [6, с. 288]

В цьому уривку з оповідання Джеймса МД "might" вжито з Perfect Infinitive в ремарці для вираження припущення з відтінком невпевненості.

Відмінність у вживанні МД як маркерів суб'єктивації авторської опо­віді на лексичному рівні можна пояснити змістом творів, а також інди­відуальним стилем письменників Девіда Крокетта, Марка Твена, Генрі Джеймса.

Для ПМ характерно сполучення МД + Indefinite Infinitive у дійсно­му способі дієслова, тоді як для НПМ - в дійсному і умовному способах. Для НМ характерно вживання МД в дійсному і умовних способах.

8. "Mr. Rivet said you might put one in. " [6, с. 275]

Поряд з модальною лексикою для форм оповіді характерні емоційно-експресивні слова і вирази. На відміну від стилістично нейтральної лек­сики емоційно - експресивні слова є відображенням розмовної мови, вони зближають НПМ і ПМ персонажів, можуть трансформувати НМ в "представлену" мову. [5, с. 399]

Найбільш поширеними емоційно-експресивними словами є: "Oh; Ah, I say! My Dear!" та інші. Вони більше представлені в НПМ і ПМ і мають властивість суб'єктної репрезентації в авторській оповіді. В оповіданні Марка Твена спостерігаємо поєднання авторської оповіді і ПМ.

9. "But the captain was a coarse, vulgar man, and he said, "Oh, that be blowed! ..." [6, с. 262] Емоційний вислів "Oh, that be blowed! ..." репре­зентує ПМ і вказує на просторічні слова і вульгаризми, які притаманні персонажу.

В оповіданні Генрі Джеймса "The Real Thing" емоційно-експресивна лексика краще сприяє розумінню характерів персонажів.

10.  "Ah, you're-you're-a-?" I began, as soon as I had mastered my surprise"'
[6, с. 276] "Ah, you're-you're-a-?" в ПМ привертає увагу до здивування
головного персонажа (художника). Йому бракує слів, тому, графічно за-
мість слів виконує певні функції тире. Граматично для посилення вжи-
вається: вигук
"Ah", займенник і коротка форма дієслова "you're", по-
втор і артикль.

В цьому ж оповіданні 11. "Perhaps it isn't out of place to mention... that when I married her she was known as the Beautiful Statue." "Oh dear!" said Mrs. Monarch ruefully." [6, с. 278] Емоційне "Oh dear!" у прикладі ПМ пе­редає реакцію Місіс Монарх на слова її чоловіка. Вона згадує старі часи із сумом. Цим реченням автор емоційно забарвлює висловлювання пер­сонажа. Отже, емоційно-експресивна лексика виступає в функції експлі-цитного суб'єктного актуалізатора.

Підсумовуючи сказане, слід наголосити, що модальній і експре­сивно-емоційній лексиці властиві функції суб'єктної транспозиції. Ці властивості є засобом об'єднання синтезу об'єктивно-авторських і суб'єктно-персонажних мовних структур, які наповнюють НПМ лі­тературно-художнім змістом.

Аналіз американських "short story" виявив маркери мовної контамі­нації перспектив:

а) МС - maybe, perhaps, які можна вважати маркерами НПМ і ПМ;

б)    МД - could/might + Indefinite Infinitive, що у певний спосіб суб'єк-
тивують авторську оповідь, передають проспективний, синхронний
ха-
рактер
переживань, думок і т. д.

в)    в текстах творів здійснюється поєднання дійсного і умовного спо-
собів у поєднанні з МС і МД.

г) вживання розмовно-просторічних слів є відображенням ПМ літера-
турних персонажів із притаманним їй розмовно-побутовим колоритом.

Дослідження зазначених категорій дає підставу вважати, що широке застосування модальної лексики і емоційно-експресивних слів і виразів в "short story" пояснюється трансформацією мовних перспектив, тобто суб'єктивацією авторської оповіді.

Література:

1.Бехта І. А. Невласне-пряма мова в структурі жанру малих епічних форм (на матеріалі американського "short story") Дис....канд. філол. наук. Львів, 1993.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16