М І Гнатюк - Наукові записки в 14 - страница 42

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 

W polowie 1929 r. redakcja zostala przeniesiona do Charkowa, rozbudowano siec z 200 korespondentow, zaobserwowano wzrost nakladugazety, ktory w 1922 r. wynosil 2200 egzemplarzy, a w 1925 r. 4900 egz.

1935 r. dla "polepszenia wydawania polskich gazet", uwaza si? za niezb?dne przeniesienia gazety "Sierp" do wydawnictwa "Kommunist", oraz zmian? nazwy "Sierpa" na "Glos Radziecki". Mozna wi?c uznac, ze w pazdzierniku 1935 r. skonczyl si? kolejny etap historii prasy polskiej na Ukrainie Radzieckiej. 4 listopada 1935 r. - to dzien powstania "Glosu Radzieckiego" - codziennej gazety polskiej.

Pasowaly by tu slowa Lenina z roku 1913 -...o ile dla wydawcow burzuazyjnych znaczenie gazety polega na zbycie [...], o tyle dla marksisty gazeta ma znaczenie jako organ oswiecenia i zespolenia klas istotnie postepowych [9].

Niewatpliwie w gazetach czasow mi?dzywojennych najwazniejsze bylo to co jest przekazywane i czyje to sa slowa, lecz nie kto slucha. Mowiac inaczej: o charakterze przekazow polskoj?zycznej prasy na Ukrainie radzieckiej decydowala ich funkcja ekspresywna. Przejawy te byly zgodne z oficjalnym kanonem ideologicznym Partii Komunistycznej. J. Bralczyk trafnie ujal zasady rzadzace swiatem propagandy partyjnej: postulat bliskosci, slusznosc jako kryterium prawdziwosci, determinizm, naukowosc, przypominajqce kanoniczne prawdy marksistowsko-leninowskiej filozofii [3].

Media przemawiaja roznymi kodami: slownymi, obrazowymi a takze akustycznymi. Najwaznieszy z nich jest j?zyk narodowy. To on nadaje sens przekazom wyrazanym w innych kodach. Wracajac na lamy "Sierpa" [8, 1925, nr. 19]: obraz narz?dzi rolniczych moz? informowac rownie dobrze o odpowiednim ich zastosowaniu, co o zb?dnosci wydawania duzych pieni?dzy na nie. Dopiero przekaz slowny redukuje wieloznacznosc tresci obrazu, uksztaltowujac tym samym ocen? i stosunek do niego. Zaznacz? jeszcze, ze nie jest to oddzialywanie jednokierunkowe. Obrazki tez wyjasniaja slowa. Na stronach gazety wspolczucie odbiorcy wywiera obraz placzacej dziewczynki, przeciez jest ona ofiara w tym momencie. I w tym mechanizmie nadawania slowom znaczenia upatruje si? glowny wplyw mediow na j?zyk, a wi?c i na swiadomosc odbiorcow.

Jak pisze Melvin DeFleur [7], takie nadawanie znaczen przez media wyst?puje w 4 postaciach:

Wprowadzenie nowych wzorow rozumienia i porozumiewania si?.

Rozszerzanie tradycyjnych znaczen.

Dodawanie lub podstawianie nowych znaczen do/zamiast znaczen starych.

Utrwalenie i umacnianie dotychczasowych znaczen wyrazow i wyrazen.

Dodalbym do tego conajmniej jedna mozliwosc dobudowania do utrwalonego znaczenia zwykle skojarzen wartosciujacych, np losy takich slow jakpartia, masy, czerwony, organ, walka [8]. W nadawaniu znaczenia wyrazom i wyrazeniom najwazniejsza rol? na lamach "Siepra" odgrywaja komunikaty o charakterze propagandowym, stanowiacych wi?kszosc jeslinie calosc przekazywanych informacji. Wspomniec warto takze o reklamie, jako zrodle slow skrzydlatych, ujawniajaca swoja sil? w dwudziestoleciu mi?dzywojennym. Media masowe z samej swej natury podatne sa na powtarzanie szablonow, zarowno tresciowych, jak i j?zykowych. Wi?c, niestarczylo dziennikarzom "Sierpa" jednego z najwazniejszych obowiazkow, to jest dbalosci o czystosc j?zyka polskiego, ktory w niektorych dzialach, zwlaszcza politycznych, bywa po prostu zasmiecony wyrazami nomenklatury bolszewickiej. Dodam jeszcze, ze przez t? czystosc j?zykowa rozumiem nie tylko brak owych bolszewizmow, ale w ogole jego poprawnosc, powtarzajac tym opinie wyrazane wczesniej przez W. Pisarka, ze z kazdym bledem jezykowym, powtarzanym w pismie, oswaja sie oko i ucho czytelnika, ktory z kolei i sam zacznie uzywac napismie i w mowie blednych wyrazen. I odwrotnie - nie spotykajqc uzywajqcegoprzez siebie bledujezykowego wprasie, czytelnik zapomina go i przestaje uzywac. Prasa wiec z latwosciq wywodzi z uzycia bledy jezykowe, ale z rownq latwosciq sieje je wsrod mas. [4, s. 16]

Wi?c jak juz pisalem, najwazniejszym kryterium selekcji elementow opisywanej zawartosci i jej cech bylo to, czy odpowiadaja one punktu widzenia piszacego, to znaczy Partii. Krotko mowiac, media zarazaly polszczyzn? ideologicznoscia, rytualnoscia, schematycznoscia i kancelaryjnoscia swoich wypowiedzen. Poziom wydawniczy gazet byl bardzo niski. Slusznie zauwazyla K. Sierocka: Pisma te ograniczaly sieprawie wylqcznie doprzedrukow zprasy radzieckiej oraz do przekazywania terenowych informacji gospodarczych... Niedbaly, pelen rusycyzmow jezyk, brak szerszychperspektywprzy omawianiu problematyki, zasciankowosc - oto najczestsze wady tych publikacji [6, s.56]. Nalezy dodac, ze nie tylko rusycyzmy (wkraczajace poprzez medium ukrainskie) cechuja j?zyk polski w prasie bolszewickiej na Ukrainie, lecz takze liczne ukrainizmy, np rejwykonkom (ukr. райвиконком - районний ви­конавчий комітет) a nie rejispolkom (ros. районный исполнительный ком-митет).

Ogromna rozbudowa prasy poslkoj?zycznej byla odgornie stymulowana przez wladze radzieckie, swiadcza o tym chocby siec korespondentow (zatwierdzonych i niezatwierdzonych przez redakcj?), organizowania miesiecy prasowych oraz prowadzenia akcji zwiekszonej prenumeratorow na polskie pisma komunistyczne [8, 1922, nr. 18-19]. Jednak w srodowisku polskiej mniejszosci narodowej prasa ta nie cieszyla si? zainteresowaniem.

1. Tak wi?c j?zyk polski w prasie na Ukrainie radzieckiej stal si? srodkiem narzuconej kampanii ideologicznej i byl obiektem gry politycznej Partii Komunistycznej. Celem byla akceptacja wladzy radzieckiej (kolhozow, likwidacji kulactwa, polityki narodowosciowej), uksztaltowanie patriotyzmu radzieckiego. Podobne funkcje pelnila prasa polskoj?zyczna przed wojna na Bialorusi Radzieckiej, a po wojnie - na Litwie [5].Collins Free Dictionary (http://www.collinslanguage.com/results.aspx?cont ext=3&reversed=False&action=define&homonym=-1&text=mass+media) [tlum. moje - A.S.]

2. Encyklopedia popularna PWN, wersja 1.2, Wydawnictwo Naukowe PWN SA, 2006.

3. J. Bralczyk. O j?zyku polskiej propagandy politycznej lat siedemdziesiatych, Warszawa, 2001, 205 s.

4. J?zyk w mediach masowych pod red. J. Bralczyka i K. Mosiolek-Klosinskiej, Warszawa, 2000.

 

5.  J. M?delska. J?zyk Prawdy Wilenskiej. Polmocnokresowa polszczyzna kulturalna w poczatkach sowietyzacji Wilna i Wilenszczyzny, Bydgoszcz, 1999, 219 s.

6.  K. Sierocka. Polonia radziecka 1917-1939: z dzialalnosci kulturalnej i literackiej. Warszawa, 1968, s. 56.

 

7.M. L DeFleur. Theories of mass communication, New York, London, 5th ed., 1989, s.29. [tlum. moje - A.S.]

8."Sierp" - tygodnik popularno-ludowy, pod red. Kolegium Redakcyjnego, Kijow, 1922 nr. 18-20, 1924 nr. 27-31, 1925 nr 1-34.

V Lenin. Lenin o prasie: wybor pism/wybor tekstow, Warszawa, Krakow, 1970, s. 109.ЛЕКСИКОГРАФІЯ ТА ТЕРМІНОСИСТЕМА

 

 

УДК 81373.421:001.4

Ворона 1.1.,

Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатю-ка, м. Тернопіль

ДО ПИТАННЯ СИНОНІМІЇ В ТЕРМІНОЛОГІЇ

У статті узагальнено теоретичні погляди щодо суті явища синоні­мії в термінології, проаналізовано трактування понять "синонім", "ду­блет" та "варіант", запропоновано власне розуміння даних понять.

Ключові слова: термінологія, синонімія, синоніми, дублети, варіант­ність, варіанти.

The theoretical fundamentals of the problem of synonymy in terminology are reviewed, the interpretation of the notions "synonym", "doublet", "variant" is analyzed, the author's own explanation of the mentioned above notions is proposed in the article.

Key words: terminology, synonymy, synonyms, doublets, variance, variants.

Проблема синонімії в термінологічній лексиці привертала увагу відо­мих науковців, серед яких Ю. Апресян, С. Бережан, Г. Винокур, В. Да-ниленко, А. Коваль, І. Кочан, О. Нечитайло, Т. Панько, О. Тараненко, Г. Уфімцева та інші. Але, на жаль, у сучасній науковій літературі ще не усталився однозначний погляд на сутність цього мовного явища в тер­мінології. Дискусійними залишаються такі проблеми, як з'ясування меж термінологічної синонімії, визначення критеріїв синонімічності в термі­нології, співвідношення синонімії та варіантності.

Синонімію в термінології традиційно вважають негативним явищем. Така оцінка пов'язана з однією із найважливіших ознак терміна, яка перед­бачає відсутність у нього синонімічних відповідників [14; с. 147]. Т. Ми­хайлова зазначає, що "майже всі вітчизняні й зарубіжні мовознавці сьо­годні визнають природність і неминучість синонімічних відношень між термінами як вияв загальномовних процесів" [10; с. 53], проте, по-різному трактують це явище і дають йому різні назви. Одні вчені вважають, що си­ноніми в термінології - це дублети (А. Коваль), інші твердять, що терміни-синоніми - це не лише дублетні (абсолютні) форми, а ще і відносні (С. Булик-Верхола, І. Кочан, Т. Панько). Таку різноманітність поглядів на термінологічну синонімію можна пояснити насамперед неоднозначним тлумаченням синонімії в загальнолітературній мові, відсутністю порів-

© Ворона 1.1., 2010няльних досліджень із синонімії в різних терміносистемах. Тому вивчення особливостей синонімії в термінології є актуальним і сьогодні.

Мета даної статті - узагальнити погляди мовознавців на специфі­ку явища синонімії в термінології. Ми поставили перед собою завдан­ня уточнити сутність синонімії в термінологічній лексиці, з'ясувати осо­бливості термінів-синонімів порівняно із синонімами в загальновжива­ній мові, розглянути причини виникнення синонімії в термінології, до­слідити проблему співвідношення синонімії та варіантності.

Синонімія - семантичне явище, яке вважають в лексиці однією з най­важливіших системотвірних категорій. Традиційно синонімами вважа­ють слова, які мають тотожні або близькі за змістом значення, але відріз­няються значеннєвими відтінками або емоційно-експресивними забарв­ленням, або сферою стилістичного використання чи можливостями по­єднання з іншими словами [2; с. 249].

Термінологія - це частина лексики загальнонаціональної мови, пов'язана з іншими мовними системами, тому в ній фіксуються ті самі види системних зв'язків, що в інших шарах лексики загальнонаціональної мови.

У термінології прояв синонімії пояснюється специфікою терміна як мовного знака. Коли в загальнолітературній мові кожне слово синоніміч­ного ряду у певному контексті матиме лише одне значення, де вживання синоніма може бути цілком виправдане, то термін має лише одне значен­ня, незалежно від контексту, ось чому терміни-синоніми на позначення одного поняття вважаються небажаним явищем.

Синоніми в термінології мають свої особливості, які відрізня­ють термінологічну синонімію від загальновживаної: часто тотожні за значенням; частіше за загальномовні синоніми позначають одночас­но той самий предмет і те саме поняття, тобто є синонімами за дено­татом і сигніфікатом одночасно; часто абсолютно не змінюють змісту висловлювання; не можуть бути протиставлені один одному за ознакою емоційно-експресивної значимості; мають стилістичний поділ в межах наукового стилю (академічний та науково-популярний); диференціація за сферою використання залежно від ступеня освіти.

З погляду стандартизації наявність синонімії в термінології вважаєть­ся явищем небажаним (А. Коваль, Є. Толикіна). Інші (О. Ахманова, В. Даниленко) стверджують, що терміни-синоніми корисні, бо кожен з них по-різному розкриває зміст поняття.

В. Даниленко довела, що відмовлятися від синонімії не варто, оскіль­ки прояви синонімії відчутні як на рівні синтагматики, коли кожен з ва­ріантів терміна сприймається у певному мовному акті, так і на рівні па­радигматики, якщо говорити про систему термінів в цілому. "Звичайно, синоніми не можуть бути правилом, - зазначає В. Даниленко, - однак частотність винятків і створює передумови виникнення та існування ва­ріантних форм одного поняття. Категорична заборона синонімів всту­пає в протиріччя з практикою використання цих термінів іншими жанра­ми (науковою літературою, термінологічними словниками)" [18; с. 14].

З різних причин синонімія в науковій термінології є характерною для усіх терміносистем. Це явище має два аспекти. Перший пов'язаний з пе­ріодом виникнення поняття, а відтак і терміна. А. П. Коваль переконана, що "у науковій мові насиченість синонімами пояснюється тим, що пере­важна більшість термінів є порівняно недавніми утвореннями. Поява но­вого поняття викликає звичайно появу відразу кількох термінів, створе­них у різних місцях різними людьми... З часом зміст і обсяг нового по­няття уточнюється, з'являється можливість відділити найхарактерніші ознаки поняття і створити або вибрати з наявних термін, який відповідає поставленим вимогам. Решта синонімів до цього поняття поступово ви­ходить з ужитку. Таким чином, наявність синонімічних термінів у нау­ковому стилі мови є хоч і небажаним, але неминучим наслідком бурхли­вого розвитку науки і техніки" [7; с. 159].

Другий аспект синонімії пов'язаний з перенесенням терміну з мови, де він виник, в іншу мову. Тут залежно від уподобання, освіченості та знання рідної мови того, хто перший з ним зіткнувся, можуть бути різні варіанти: дослівний переклад, пряме запозичення оригінального терміна чи створення відповідника з використанням образних засобів своєї мови.

Для багатьох терміносистем причини виникнення синонімії є спільними та зумовлені лінгвальними (мовними) і екстралінгвальними (позамовними) чинниками. Н. Л. Цимбал визначає такі причини виникнення синонімів: по­стійний розвиток науки, що супроводжується появою нових понять та ба­жанням дати кожному поняттю найточнішу номінацію; неуніфікованість термінології; наявність застарілих назв, які функціонують поряд із новими; взаємодія літературної мови і діалектного мовлення; відродження вдалих термінів, які з певних причин довгий час не використовувалися; паралельне вживання автохтонного та запозиченого термінів; необхідність мовної еко­номії, що породжує синонімію різних структурних рівнів; номінацією того самого поняття різними науковими школами чи вченими в різних мовах; іс­нування повного і короткого варіантів термінів [20; с. 47].

Неоднозначні погляди дослідників стосуються не лише наявності си­нонімії в термінології, але і назви цього явища. Деякі вчені синоніми в термінології називають термінами-дублетами, а синонімію - терміноло­гічною дублетністю (О. Ахманова, Б. Головін та Р. Кобрін). Але Л. Боя-рова та О. Покровська слушно вказують на те, що сам термін "дублет" є багатозначним у мовознавстві, тому й назва "терміни-дублети" потребує у кожному випадку контекстуального уточнення. Вони пропонують різ-нокореневі слова-терміни, що виражають те саме наукове поняття, нази­вати термінами-синонімами [1; с. 61].О. Толикіна [19; с. 81] вважає, що в рамках терміносистем ми маємо справу лише із дублетами. Дублетність передбачає співвідношення си­нонімів з одним денотатом. Однак, на думку В. М. Лейчика, це поняття значно складніше, адже, "синоніми можуть позначати як те саме понят­тя, так і декілька близьких понять, які частково пересікаються чи накла­даються, по-друге, навіть якщо синоніми позначають те саме поняття, се­мантична структура їх може бути цілком відмінною. Ми маємо справу з дублетами лише в тому випадку, коли збігаються всі без винятку компо­ненти значень синонімів" [9; с. 105].

В.П. Даниленко зазначає, що терміни, які виражають певне поняття, як правило, не характеризують його з різних боків, а є дублетними на­йменуваннями, що увійшли до термінологічної системи внаслідок мов­них контактів і різноспрямованих тенденцій у процесі її формування [4; с. 53]. "Терміни, які співвідносяться з одним і тим самим науковим по­няттям в одному термінологічному полі, мають одну дефініцію, отже є не синонімами, а дублетами" [4; с. 54].

Цю думку поділяє й А. П. Коваль, яка доводить, що наявні в термі­нології паралельні назви того самого поняття є дублетами. На її думку, дублетність - це явище, глибоко відмінне від загальномовної синонімії. "Оскільки термін має свою дефініцію (визначення), і саме через неї спів­відноситься з поняттям, він у своїй словесній формі містить певну напе­ред задану кількість істотних ознак цього поняття. Поки визначення по­няття не змінюється, будь-яка словесна форма буде дублетом до попере­дньої, тобто одиницею з тією самою дефініцією. Тому вважається, що в межах термінології існують лише терміни-дублети і не існує термінів-синонімів" [7; с. 37-38].

Такого ж погляду дотримується і Б. М. Головін: "Існування абсолют­них синонімів, тобто слів, які повність збігаються за значенням та вжи­ванням, в загальнолітературній мові викликає сумніви. Але термінологі­ям властива саме абсолютна синонімія, що дає підстави називати це яви­ще термінологічною дублетністю" [3; с. 73].

У колективній праці "Українське термінознавство", зазначається, що синонімічні терміни можуть включати в себе дублетні пари [14; с. 181].

Ще однією проблемою, на яку варто звернути увагу, є питання розріз­нення синонімії та варіантності термінів. Статус термінологічного варі­анта (на прикладі різних терміносистем) у своїх дослідженнях визнача­ли К. Авербух, В. Даниленко, Л. Боярова, О. Радченко, В. Лейчик, Е. Не-женець, С. Худолєєва та ін. Ці вчені під явищем термінологічної варіант­ності розуміють співвіднесення кількох одиниць плану вираження з од­нією одиницею плану змісту.

Однак всі види розбіжності планів вираження при збігові планів зміс­ту термінів називають синонімією. Так, автори першого підручника з укра­їнського термінознавства розглядають у межах синонімії різнокореневі ду­блети (які, на нашу думку, і є синонімами в термінології), одиниці, пов'язані з різним знаковим вираженням (символ-вербальний термін), міжструктур-ні варіанти (композит - аналітична конструкція) і фономорфологічні варіан­ти з відношенням тотожності на рівні сигніфіката [14; с. 180-186]. Таким чи­ном, усі можливі в термінології варіантні найменування того самого поняття зараховуються в цій праці до синонімії. Варіантність як окреме мовне яви­ще не виділяється і не аналізується. О. Нечитайло також називає синоніма­ми тотожні за значенням спільнокореневі одиниці, що відрізняються афікса­ми [13; с. 159-160]. З іншого боку, А. Крижанівська та Л. Симоненко, розгля­даючи синонімію в термінології, окремо виділяють фонетичну, морфологіч­ну і синтаксичну варіантність термінів [8; с. 132].

В. Молодець, який, на наш погляд, найточніше визначає сутність цих явищ у термінології, пропонує розрізняти їх за двома ознаками - формаль­ною і семантичною. Синоніми він виділяє за морфологічною або синтак­сичною структурою і за мовою-джерелом. До того ж синонімами дослід­ник вважає різнокореневі утворення (він погоджується з О. Ахмановою, що синонімами можуть бути тільки різнокореневі слова), тоді як варіан­ти - це тотожні за значенням фонетичні, морфологічні й орфографічні мо­дифікації однокореневих слів, а також повні і короткі форми слів і сло­восполучень [11; с. 14]. Взагалі таке розмежування варіантності і синоні­мії в цілому є досить слушним, проте, на нашу думку, не варто категорич­но стверджувати, що синонімами можуть бути тільки різнокореневі сло­ва. Справді, в межах варіантності слід розглядати тільки спільнокореневі одиниці, але серед них можуть бути і синоніми (у тих випадках, коли вони надто відрізняються морфолого-словотворчою структурою).

Намагаючись розмежувати синоніми і варіанти, деякі дослідники по­чинають відносити до варіантів лише однокореневі утворення, семан­тична близькість яких ґрунтується на тотожності граматичних функцій. Довгий час існувала думка, що між однокореневими утвореннями з тим самим значенням не може бути синонімічних зв'язків, бо подібні утво­рення являють собою не окремі самостійні слова, а є словотвірними варі­антами слів (О. Ахманова, О. Смирницький). В даному випадку вони не враховують структуру цих одиниць, а саме те, що однокореневі одини­ці, навіть ідентичні за своїм значенням, не можуть бути варіантами того самого слова вже тому, що вони утворені за допомогою словотворення, тобто основного способу творення слів у мові. Однокореневі слова з од­наковим значенням є окремими самостійними словами, які виникають завдяки наявності в мові паралельних словотворчих засобів [6; с. 141]. Отже, якщо проаналізувати зв'язки семантично близьких однокореневих слів, то стає очевидним, що синонімні відношення виявляються і в одно-кореневих слів. Так, Л. Дідківська та Л. Родніна [5] ряди спільнокорене­вих дериватів, які належать до однієї частини мови й оформлені різно-звучними афіксами з однаковим, спільним словотвірним значенням вва­жають словотвірними синонімами.

0.Реформатський крім синонімів (різних слів, що називають те саме явище), виділяє в термінології варіанти слова. Ці варіанти пов'язані з мо­дифікацією тієї самої основи слова: морфологічною, фонетичною або орфографічною [17; с. 192]. В. Лейчик розрізняє в межах однієї терміно-системи варіанти терміна, дублети і синоніми [9; с. 103-104]. Варіанти тер­міна він поділяє на два типи: морфологічні (словотворчі і формотворчі) і лексичні (абревіатури, скорочення). З погляду семантики такі варіантні пари є дублетами, але доцільніше, підкреслює В. Лейчик, зберегти назву "дублети" для інших пар, бо за визначенням "дублети", як і взагалі "си­ноніми", - поняття семантичне, між тим як у варіантах - головне не план змісту, а план вираження. Дублетами Лейчик вважає переважно різнокоре­неві утворення, тотожні за значенням. А синоніми, на думку вченого, мо­жуть виражати як те саме поняття, так і декілька близьких. Проте, як слуш­но зазначає Т. Пристайко, відсутність чітких семантичних і лінгвістичних меж для варіантів і дублетів робить цю класифікацію вразливою [15; с. 19].

Отже, синоніміка термінів - явище не однорідне. Хоча синонімія в термінології класифікується як явище негативне, але вона все таки є невід'ємною ознакою термінології та мови взагалі.

У науковій літературі розрізняють абсолютну синонімію або дублет-ність та варіантність. Термін "дублет", на нашу думку, недоцільно вико­ристовувати під час аналізу терміносистем через його багатозначність у лінгвістиці [2]. Крім того, це поняття не вичерпує всього розмаїття мов­них форм деяких термінів-синонімів. Підтримуючи думку дослідників [12, с. 14], ми вважаємо, що не варто вживати і назву "термінологічна варіантність", тому що можна розуміти всі випадки позначення того са­мого поняття різними мовними засобами як синонімію у широкому зна­ченні цього слова. Тому у подальших дослідженнях ми будемо користу­ватися номінаціями "термінологічні синоніми", "синонімічні терміни", "терміни-синоніми".

Література:

1.Боярова Л. Г. Терміни-синоними як об'єкт термінографії (на матеріа­лі ринкової термінології) / Л. Г. Боярова, О. А. Покровська // Vocabulum et Vocabularium: c6. научн. трудов по лексикографии. - Вып. 3. - Х.: ХЛО, 1996. - C. 60- 62.

2.Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С.Олійник. -К.: Вища школа, 1985. - 360 с.

3.Головин Б. Н. Лингвистические основы учения о терминах / Б. Н. Голо­вин, Р. Ю. Кобрин. - М.: Высшая школа, 1987. - 103 с.Даниленко В. П. Русская терминология: опыт лингвистического описа­ния / Даниленко В. П. - М., 1977. - 246 с.

4.Дідківська Л. П. Словотвір, синонімія, стилістика / Л. П. Дідківська, Л. О. Родніна. - К.: Наук. думка, 1982. - 170 с.

5.Иванникова Е. А. К вопросу о взаимоотношении понятия варианта с по­нятим синонима / Е. А. Иванникова // Синонимы руського язика и их особен­ности. - Л: Наука, 1972. - C. 138- 153.

6.Коваль А. П. Синоніміка в термінології / А. П. Коваль // Дослідження з лексикології й лексикографії. - К.: Наук. думка. - 1965. - С. 157- 169.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16