М І Гнатюк - Наукові записки в 14 - страница 57

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 

phreaker (3 СХ) - використання незаконних способів; *здійснення безоплатних міжнародних та міжміських дзвінків; *проведення несанк­ціонованих дій в Інтернеті, пов'язаних з телефонною мережеюСИНОНІМІЧНА СІТКА
HACKER----- ► aracker

ДЕЩО = ІНСТРУМЕНТ:

Редуктивно-адитивна синонімія:

virus (4 СХ) - самокерований; неконтрольований; непередбачуваний; ушкоджуючий великий об'єм даних системи;

malware (2 СХ) - *налічує велику кількість вірусів; *вузькоспеціалі-зований кіберсленгізм

worm (4 СХ) - [самокерований]; [неконтрольований]; ушкоджуючий великий об'єм *файлових систем; вміщуючий *іншу шкідливу програму;

Trojan Horse (3 СХ) - *закодований; вміщуючий *ряд недокументо-ваних можливостей; *керований людиною

СИНОНІМІЧНА СІТКА

worm <      VIRUS        ► Trojan horse

malware

1.Аналіз словникових дефініцій і спеціалізованої літератури дозволив нам структурувати лексичний матеріал по лексико-семантичних варіан­тах, що дало нам змогу підрахувати семантичні характеристики, які в свою чергу дозволили побудувати синонімічні сітки. Емпіричний мате­ріал показав, що в кіберблоці ВОРОГ СИСТЕМИ налічується три сітки, при чому всі вони належать до редуктивно-адитивної синонімії. Прикла­дів чисто адитивної та редуктивної синонімії не виявлено. Дослідження емпіричного матеріалу також виявило, що специфіка синонімів полягає в їх функціональних розбіжностях, тому вони не можуть повністю замі­нювати один одного в багатьох контекстах. Але домінанта синонімічно­го ряду може замінювати проаналізовані синоніми в широкому та вузь­кому контекстах. Наприклад, ми можемо вживати hacker, замість cracker і phreaker, оскільки це є спеціаліст широкого профілю. Також, ми при­пускаємо, що лексичні одиниці в підгрупі "ВІРУС" кіберблоку ВОРОГ СИСТЕМИ знаходяться в гіперо-гіпонімічних зв'язках, де домінантою, загальним поняттям є вірус, а його різновиди - усі вищезазначені слова.Жаботинская С. А. Концептуальный анализ: типии фреймов // Вісник Черкаського університету. - Черкаси: Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького. - Серія "Філологічні науки", 1999. - № 11. - С. 12-25.

2.Вилюман В. Г. Английская синонимика: Введение в теорію и методику изучения синонимов. - М.: высшая школа, 1980. - 128 с.

3.Кочан І. М. Синонімія в термінології // Мовознавство. - 1992. - № 3. -С. 32-34.

4.Мусурівська О. В. Синонімія як засіб забезпечення когезії тексту // Ма­теріали VII Міжнародної науково-практичної конференції "Наука і освіта" 2004 - Дніпропетровськ, Наука і освіта, 2004. - С. 66-67.

5.Кацнельсон С. Д. Общее и типологическое языкознание. - Л.: Наука, 1986. - 298 с.

6.Никитин М. В. Основы лингвистической теории значения. - М.: Высшая школа. 1988. - 168 с.

7.Новиков Л. А. Синонимия // Лингвистический энциклопедический сло­варь / Под ред. В. Н. Ярцевой. - М.: Советская энциклопедия, 1990. - С. 446­447.

8.Рузин И. Г. Возможности и пределы концептуального объяснения языковых фактов // Вопр. Языкознания. - 1996. - № 5. - С. 39-50.

9.Электронные словари // http: // www. worldwidewords. org/

 

10.Apresian Y.D. Lexical Semantics. User's Guide to Contemporary Russian Vocabulary. - Ann Arbor (MI). 1992. - 633 p.

Clark E. V. Conventionally and Contrast: Pragmatic Principles with Lexical Consequences // Frames, Fields and Contrasts. New Essays in Semantics and Lexical Organization. - Hillsdale, New Jersey: Lawrence Erlbaum Associates, Inc. Publishers, 1992. - P. 171-188.УДК81' 373.7: 811.112 2

Остапович О. Я.,

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника Варениця Е. Я.,

Прикарпатський юридичний інститут ЛьвДУВС

ПРО НОВІТНЮ КОНЦЕПЦІЮ ТЛУМАЧНОГО СЛОВНИКА СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ "VARIANTENWORTERBUCH DES DEUTSCHEN. DIE STANDARDARDSPRACHE IN OSTERREIC", DER SCHWEIZ UND DEUTSCHLAND SOWIE IN LIECHTENSTEIN, LUZEMBURG, OSTBELGIEN UND SUDTIROL" УЛЬРІХА АММОНА

У статті розглянуто проблеми становлення лінгвістичної варіан-тології та концепції плюрицентризму німецької мови. Поряд з аналі­зом лексикографічних джерел сучасної німецької мови автором дослі­джено основну концепцію укладання словника "Variantenwdrterbuch des Deutschen" У. Аммона в контексті німецькомовноїлексикографії.

Ключові слова: варіант, плюрицентризм, норма, лексикографія, слов­ник, вокабула.

The article deals with the problem of formation of linguistic variantology and the conception of pluricentricity of modern German. Beside the analysis of the lexicographic sources of modern German the conception of the "Variants dictionary " by U. Ammon in the context of German-speaking lexicography is researched.

Key-words: variant, pluricentricity, norm, lexicography, dictionary, vocable.

Глобалізаційні та інтеграційні процеси у Західному світі по-новому по­ставили проблему міжнаціональної та міжкультурної комунікації, її про­фесійного перекладацького супроводу та довідково-лексикографічного за-безпеченняі. Проблемою, яка дотепер залишалася поза увагою як лінгвіс­тів, так і перекладознавців-практиків, є врахування національних та регі­ональних мовних особливостей носіїв тих мов, які самі по собі є поліет-нічними і плюрицентричними, тобто реперзентують різні політичні нації. Нашу розвідку присвячено лексикографічному аспекту даної проблеми.

Період оформлення цілісної теорії національних мовних варіантів і концепції мовного плюрицентризму, становлення лінгвістичної варі-антології як окремого напрямку припадає на 60-70-ті роки ХХ століт­тя. Головна заслуга у цьому належить ленінградській школі професора Анатолія Домашнєва [2; 3; 4; 5; 6; 14; 15; 16]. Відзначаючи, що принцип варіантності літературної мови може діяти щодо будь-якого національно-державного колективу її носіїв, А. Домашнєв заперечує поширену точ­ку зору на національні варіанти як "територіально орієнтовані субстан­© Остапович О. Я., Варениця Е. Я., 2010дарти" мови-еталону, а єдину стандартну літературну мову розуміє як "кореляційну ієрархію рівноцінних національних стандартів". Головною рисою такої кореляційної ієрархії є перевага спільних і тотожних рис і виділення у структурі ієрархії відмінних елементів.

Згідно із загальним уявленням, яке сформульоване в різних робо­тах цього періоду, національні варіанти являють собою особливі фор­ми функціонування єдиної мови [10, c. 20], форми адаптації єдиної літе­ратурної мови до умов, потреб і традицій націй - носіїв даної мови [4, c. 39]. Таким чином, внаслідок застосування однієї мови у власному тери­торіальному, історичному і соціальному просторах в ній неодмінно роз­виваються характерні риси, у відповідності з якими мова однієї соціаль­ної (національної) спільноти диференціюється від мови іншої національ­ної спільноти.

Специфічні риси національного варіанту літературної мови проявля­ються найбільш експліцитно в особливостях її норми. Отож, подібно до того, як при визначені сутності літературної мови взагалі ми відмічає­мо її нормативний (кодифікований) характер, національні варіанти та­кож перевіряються на наявність власної кодифікованої норми, представ­леної, як правило, у відповідних лексикографічних довідниках.

Точка зору про "кореляційну ієрархію" рівноправних національних мовних стандартів [2, c. 10; 5, c. 13-14] утвердилася на Заході через 20 ро­ків після того, як її почала використовувати домашнєвська школа. Про­відний австрійський мовознавець Петер Візінгер, спираючись на герде-рівську термінологію, констатував, що в силу історичних обставин ко­лись єдиний німецький "мовний народ" ("Sprachvolk") розділився на низку "державних народів" ("Staatsvolker"), що не могло не викликати змін у мовних стандартах [25, c. 10]. За зауваженням хорватського сла­віста Далібора Брозовича, єдина стандартна літературна мова існує лише в теорії, а на практиці реалізується у формі різноманітних варіантів, в тому числі, національно-державних [1, c. 19].

Мета нашої розвідки - розглянути основну концепцію укладання словника "Variantenworterbuch des Deutschen" Ульріха Аммона в контек­сті німецької лексикографії.

Очевидним є факт, що самої лише лексикографічної фіксації для ква­ліфікування лексичної чи фразеологічної одиниці як австріацизму чи гельветизму недостатньо. По-перше, маркери "osterr." чи "schweiz." у фундаментальних словниках Duden почасти є результатом суб'єктивної оцінки і можуть бути спростовані інформантами. "Das osterreichische Worterbuch" [1990] та міні-словник "Wie sagt man in Osterreich?" [1980] за кількістю наведених ними лексико-фразеологічних одиниць далеко не покривають національні лексичні мікросистеми. Ситуація зі швей­царським національним варіантом ще більш невизначена. Єдиним лек­сикографічним джерелом впродовж останніх десятиліть залишався міні-словник К. Мейєра "Wie sagt man in der Schweiz?" [1989]. Він характе­ризується тими ж недоліками, що й згаданий аналогічний австрійський словник Я. Ебнера. Проект "Das schweizerische Idiotikon" [22], започатко­ваний у 1806 році, через гігантський обсяг лексичного матеріалу за 200 років доведений до букви К. Попри наявність якісних словників міських діалектів Базеля, Берна і Цюріха, їх слід вельми критично використову­вати лише як допоміжні джерела [19; 23; 24].

Підсумок теоретичної дискусії у західноєвропейському мовознавстві підвів патріарх німецької соціолінгвістики Ульріх Аммон у праці "Die deutsche Sprache in Deutschland, Osterreich und der Schweiz: Das Problem der nationalen Varietaten" [1995]. Керований ним авторський колектив видав фундаментальний словник "Das Variantenworterbuch" [2005], де вперше в історії кодифіковано регіональні та національно-державні ва­ріанти лексичних одиниць, що є стандартною нормою на території сво­го поширення. З появою словника "Variantenworterbuch des Deutschen" У. Аммона з'явилася диференційована документація плюрицентричного словникового складу німецької мови з приблизно 12.000 записами, куди занесено лише специфічні та неспецифічні особливості Австрії, Німеч­чині і Швейцарії, а також переважно специфічні особливості Ліхтенш­тейну, Люксембургу, Східної Бельгії і Південного Тіролю. Специфічни­ми є такі особливості, які обмежені у своєму вживанні лише однією на­цією, в той час як неспецифічні не є загальнонімецькими, тобто не вжи­ваються на усій німецькомовній території. Словник містить помітки на­ціональної і регіональної специфіки та інституцій, мовні звороти (фра­зеологізми) з національно чи регіонально обумовленими відмінностями у поширенні, формі і значенні; скорочення з регіонально чи національ­но обумовленими відмінностями; географічні назви і національно типо­ві імена. Записи окремих вокабул у словнику містять інформацію про те, до якого (яких) варіювання (варіювань) належить окреме слово, напри­клад: Meldezettel (A)-Niederlassungsausweis (CH)-Meldebescheinigung (D) або Hydrauliker (STIR)-Installateur (A,D). Де необхідно, подані детальні­ші місцеві відомості, як наприклад, A-west, CH-stid або D-nordost.

Для добору вокабул вирішальними були регіональні чи національні особливості стосовно:

-   існування цілого слова;

-   його значення;

-   застосування його у різних ситуаціях;

-   мовного, стильового або вікового прошарку;

-   частоти вживання.

Словник "Variantenworterbuch des Deutschen" - спільна робота багатьох вчених-лексикографів, однак ініціатива та наукова основа походять відУльріха Аммона. Штатні члени трьох робочих груп у Базелі, Інсбруці та Дуйсбурзі названі співавторами словника, усі з них зробили вирішальний внесок для успіху цієї роботи. Особливо відзначено у передмові лексико­графічні знання Якоба Ебнера і знання комп'ютера та Інтернету Лоренца Гофера, які застосували комп'ютерно-корпусний аналіз для обробки елек­тронних текстових масивів, а також висловлена подяка численним іншим особам, які були задіяні у роботі над словником на протязі шести років. Словник складається з таких основних частин:

1. Вступне слово.

2. Вказівки щодо використання.

3. Структура статей словника.

4. Національні "повні" та "напівцентри" німецької мови.

5. Національні і регіональні особливості стандартної німецької мови.

6. Словник.

7. Джерела та література.

Таким чином, при перенесенні плюрицентричної концепції на німець­ку мову центральну роль відіграв Ульріх Аммон, який сприяв остаточно­му прориву у цьому питанні. За Аммоном, плюрицентричною є така мова, яка має щонайменше два літературних варіанти у різних центрах (як на­приклад, англійська, французька, іспанська, арабська і німецька). Якщо до таких центрів зараховують щонайменше дві нації, тоді він говорить про "плюринаціональну" мову. Мова йде про "повні" центри, коли літературні мовні особливості збереглися у власних лексикографічних джерелах (як у Німеччині - D, Австрії - А, Швейцарії - СН). При відсутності справжньо­го центру стандартизації мова йде про "національні напівцентри", напри­клад, у випадку німецької мови у Ліхтенштейні (LIE), Люксембурзі (LUX), Східній Бельгії (BELG) та Південному Тіролі (STIR).

"Національними змінними" є різноманітні однакові за значенням "варі­анти" для одного і того самого предмету, наприклад "ein Tacker" в Німеч­чині є "eine Klammermaschine" в Австрії і "ein Bostitch" у Швейцарії. Змін­ні можуть варіюватися також всередині однієї нації, коли, наприклад, варі­ант трапляється лише в Австрії або також поширюється на території нації. "Специфічними варіантами" позначаються в такому випадку такі форми, які у своєму вживанні обмежені лише однією нацією. Звідси трапляють­ся також "неспецифічні варіанти", наприклад "der Blumenkohl" в Швейца­рії і Німеччині напротивагу "der Karfiol" в Австрії. Національні варіанти Австрії позначаються, як правило, "Austriazismen", швейцарської німець­кої - "Helvetismen", термін "Teutonismus" є спірним для німецької німець­кої мови, більш прийнятним видається термін "Deutschlandismus"

Між різноманітними варіантами плюрицентричних мов існують пере­важно асиметричні відносини - М. Клайн говорить про D (домінантні)-нації та А(інші)-національні варіанти [13, c. 297]. У нашому випадку ні­мецька німецька мова є D-варіантом. М. Клайн наводить наступний при­клад асиметрії: мовці D-націй розглядають свій варіант переважно як стандартний і описують варіанти інших націй як відхилення, як не стан­дарт, вважають їх екзотичними або архаїчними [зазначена праця, с. 297]. Детальніший лінгвістичний опис окремих варіантів виходить за межі на­шої роботи і знаходиться у об'ємній літературі [11; с. 12], коли заразом встановлено кодифікацію як для австрійської, так і для швейцарської ні­мецької мови. Щоправда, словник У. Аммона не диференціює варіанти державні (ФРН, Австрія, Швейцарія, Люксембург, Ліхтенштейн) та регі­ональні (Південний Тіроль, Східна Бельгія, Ельзас і Лотарингія). Окрім того, німецькі, австрійські, швейцарські лексичні варіанти класифіковані за територією на південні, північні, західні, східні, тощо. Це цілком кон­кретно із діалектно-географічної, ареальної точки зору, але сумнівно з погляду стандартної нормативної кодифікації [9, c. 206].

Таким чином, мовні особливості літератури, мас-медіа і багатьох галузей повсякденного застосування мови в національних "повних" і "напівцентрах" німецької мови досі були мало дослідженими. Така літературно-мовна варіація, а тим паче варіація у словниковому складі мови у самих словниках була ще менш доступною. Уявлення тільки про німецькі варіанти досі було відсутнє повністю, а великі словники німець­кої мови розглядають ці варіанти як спільнонімецькі нормативні форми (gemeindeutsche Normalformen), причому національні "напівцентри" ні­мецької мови є взагалі знехтуваними. Згаданий словник У. Аммона запо­внює всі ці прогалини та з повним правом може вважатися найдостовір­нішим лексикографічним джерелом варіантів німецької мови.

Література:

1. Брозович Д. Славянские стандартные языки и сравнительный метод// Вопросы языкознания. - № 1. - 1967. - С. 3-33.

2. Домашнев А. И. Очерк современного немецкого языка в Австрии. - М.: Высш. школа, 1967. - 179 с.

3. Домашнев А. И. Национально-региональная вариативность немецкого литературного языка и австрийский национальный вариант: Автореферат дис-сертации...док. ... филол. наук. - М., 1968.

4. Домашнев А. И. О некоторых чертах национального варианта литера­турного языка // Вопросы языкознания. - № 2. - 1969. - C. 38-45.

5. Домашнев А. И. Современный немецкий язык в его национальных вари­антах. - Л., Наука, 1983. - 231 с.

6. Домашнев А. И. Основные черты полинациональных языков // Литера­тура. Язык. Культура. - М.: Наука, 1986. - С. 74 - 96.

7. Остапович О. Я. Національно марковані фразеологічні одиниці авст­рійського варіанту в сучасній німецькій мові: Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.04 / КНЛУ. - К., 1999. - 207 с.Остапович О. Я. Когнітивні та корпусні критерії визначення статусу фразеологічних гельветизмів // Науковий вісник Волинського державного уні­верситету імені Лесі Українки. - № 4. - Луцьк: "Вепса". - 2007. - С. 380 - 385.

8. Остапович О. Я. Лінгвістичні ситуації і мовна політика в німецькомов-них країнах у добу глобалізації // Нова філологія. - Запоріжжя. - Випуск 32.

 

-   2008. - С. 205-213.

 

10.Степанов Г. В. Испанский язык Америки в системе единого испанско­го языка: Автореферат диссертации... док. ... филол. наук. - Л., 1966. - 32 с.

11.Ammon U. Die deutsche Sprache in Deutschland, Osterreich und der Schweiz: Das Problem der nationalen Varietaten. - Berlin/New York: de Gruyter.

-   1995. - 575 s.

12.Ammon U., Bickel H., Ebner J. u.a. Variantenworterbuch des Deutschen. -Berlin/New York: Walter de Gruyter, 2005. - 954 s.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16