М І Гнатюк - Наукові записки в 15 - страница 11

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 

Мікрорівнем функціонування твірної моделі тексту виступає точка зору наратора / персонажа. її кваліфікуємо як внутіршньотекстову т. з. На мікрорівні текстотворення точка зору вирішує уможливлення фоку­су через призму світобачення наратора / персонажа. Якщо автор наді­ляє персонажа, стратегією викладу, тим самим збільшується репрезента­ція внутрішньої стратегії викладу, яка заглиблюється у внутрішній світ персонажів, а зовнішня перспектива художнього світу подана обмежено. Наявність нескінченної множинності нараторів спонукає до їх система­тизації, до визначення певних нараторських типів [26]. Першим критері­єм такої типологізації є кореляція суб'єктність-несуб'єктність викладу. Словом, нарація від 1-ї і 3-ї особи [див. також 37; 42; 49; 50; 51]. За дру­гий критерій типологізації служить висновок про те, чию свідомість ре­презентує наратор у творі. Звідси випливає третій критерій: як саме спів­відносяться в художньому творі кути зору автора й наратора - співпада­ють вони, збігаються частково чи є цілком протилежними? Йдеться не лише про ідеологічні, світоглядні позиції обох "смислових інстанцій" [2, c. 173], а й їхні фразеологічні, психологічні, часово-просторові способи співіснування [22, c. 68-87].

Літературознавча проблема наратора повстала вперше у психологіч­ній школі, основоположником якої був О. Потебня (1835-1891), піонер вивчення проблеми нарації і "точки зору" у художньому творі. У пси­хологічному літературознавстві важливим було зайнятися саме форма­том автора - наратором. Через вивчення художнього тексту, О. Потебня, у мовленні, у самому слові, вбачав основу для розробленої в подальшо­му проблеми існування персонажів завдяки чому на літературному, сло­весному матеріалі можна з'ясувати існування категорії наратора. Пізна­ти за характером мовлення цей формат - ось у чому полягало досягнен­ня вчення О. Потебні.

Особливе місце у проблематиці наратора належить В. Виноградову, який вивчив форму рос. термін сказ (оповідь), але й став творцем термі­ну образ автора, який на той час включав у собі уяву про образ розпові­дача. Про сказ він писав, що "це не лише один з важливих видів розвитку новели, оповідання та повісті, але й потужне джерело збагачення мови художньої літератури" [6, c. 118], позаяк розповідач - це "мовленнєве породження автора, а зв'язки між образом розповідача і автора динаміч­не навіть в межах однієї оповідної композиції, це величина мінлива" [6, c. 115; пор. 20]. В. Виноградов підходить до дослідження поняття кате­горії "образ автора" передусім з мовної точки зору (називаючи її "мов­ною структурою образу автора"). На його думку в літературному про­цесі розвивається мовна структура образу автора та його жанрові форми: новеліст, романіст. Образ автора важливий для всього твору, що його ха­рактер визначає сам жанр [8, c. 155].

Формат наратора багатообразний і багатоликий феномен. Кожний но­вий художній твір - це кожний новий наратор. Нескінченна множинність нараторів спонукає до їх систематизації, до визначення певних наратор-ських типів [з цього приводу див. 3; 28; 48]. Особлива увага зараз надаєть­ся типології нараторів і їх дієвості та репрезентації точки зору у літерату­рі постмодернізму. Xарактер комунікативно-прагматичних функцій нара-тора залежить від його мовного оформлення 1-ою чи 3-ою особою, осо­бливості індивідуального стилю окремих письмеників відсуваються на задній план, хоч і не виключаються з аналізу. Завдання лінгвістики тек­сту і стилістики полягає тут у визначенні та розмежуванні об'єктивних та суб'єктивних факторів текстоутворення в галузі художньої комунікації.

Значна роль у реалізації точки зору літературного твору належить категорії персонаж [40, c. 1160-1184; 12, c. 9]. Як об'єкт художньо­пізнавального комунікативного акту між автором і читачем, персонаж діє водночас за принципами "некерованої", незалежної істоти в худож­ньому світі тексту, володіючи індивідуальною суб'єктною структурою, образною, як і всі інші підструктури художнього тексту. Кожен формат персонажу включає в себе ознаки дійсного факту і артефакту, бо перед­бачає наявність у змісті й формі свого художнього зображення створено­го ним письменника.

У фокусі лінгвістичного підходу до точки зору безсумнівним залиша­ється одне: продуктивність лінгвістичних досліджень художнього тек­сту в аспекті індивідуального стилю та осмислення загальних принципів його структурування. Адже художньо-мовленнєва діяльність письмен­ників є не системою девіацій від мовної норми, а системою оволодіння розмаїтими комунікативно-прагматичними і образно-художніми можли­востями мови.

Мові англомовних творів постмодернізму властива взаємопроник-ність наративної структури, відсутність чітких меж між дискурсни-ми зонами наратора та персонажів [26, c. 7-8]. Такий спосіб викладу як невласне-авторська нарація [18] і оповідь від 3-ї особи з метою правдо­подібності зображуваного передбачають репрезентацію сприйняття і ві­дображення дійсності через свідомість рефлектора [reflector - термін 28,

c. 153; 48, c. 48].

Теорія точки зору є найнезавершеніша частина дискурсної наратології [38, c. 213]. Західні дослідження грунтуються на концепції Б. Успенсько­го, викладеній у книзі "Поэтика композиции" (1970). Семіотичний підхід до стратегії викладу викликаний передусім семіотичною моделлю вче­ного, який розвинув теорію стратегії викладу основану на чотирискладо­вій типології: аксіологічна, фразеологічна, просторово-часова, психоло­гічна стратегія викладу. У теорії вченого дві основні переваги: поділ точ­ки зору на кілька вимірів (рівнів) - аксіологічний, часово-просторовий, психологічний, фразеологічний; проте різні типи точки зору є насправді різними типами непослідовної структури, ідентифікованої лінгвістично. Поетика композиції є виявом 4-х рівнів точки зору, їх зв'язки, маніфес­тації у різних художніх виявах.

Отже, інтерпретацію точки зору з широких філологічних позицій (у тісній інтеграції літературознавчого і мовознавчого аспектів) можна ґрунтувати на семіотичній теорії Б. Успенського, що кореспондує з фун­даментальними проблемами дискурсної наратології: 1) про основні се­мантичні функції точки зору у художній оповіді; 2) про зв'язки між іє­рархічною організацією наративного постмодерністського тексту і се­мантичними функціями точки зору, як різнорівневої стрегії викладу.

1.Англо-український словник: [у 2 т.] / [склав М. І. Балла]. - К.: Освіта, 1996. - T. 2. - C. 138.

2.Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики / М. М. Бахтин. - М.: Xуд. л-ра, 1975. - 504 с.

3.Бехта І. А. Дискурс наратора в англомовній прозі: [монографія] / І. А. Бехта. - К.: Грамота, 2004. - 304 с.

4.Большакова А. Ю. Теории автора в современном литературоведении /

 

A.Ю. Большакова // Известия АН Серия литературы и языка. - М., 1998. - Т. 7. - №5. - С. 15-24.

5.Брандес М. П. Языковой стиль художественного повествования (на ма­териале немецкой художественной прозы): автореф. дис. на соискание науч. степени доктора филол. наук: спец 10. 02. 04 "Германские языки" / М. П. Бран-дес. - К., 1989. - 36 с.

6.Виноградов В. О теории художественной речи / В. В. Виноградов. - M.: Высшая школа, 1957. - C. 118.

7.Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика / В. В. Виноградов. - М.: Изд. АН СССР, 1963. - 255 с.

8.Виноградов В. В. Избранные труды. О языке художественной прозы / В.

B.Виноградов. - М.: Высшая школа, 1980. - С. 250.

9.Вит Н. П. Языковые средства реализации точки зрения автора и персо­нажа в несобственно-авторском повествовании (на материале короткой прозы Ф. О'Коннор).: автореф. дис. на соискание науч. степени кандидата филол. наук: спец 10. 02. 04 "Германские языки" / Н. П. Вит. - Одесса, 1984. - 162 с.

 

10.Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і го­лов. ред. В. Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. - 1440 с.

11.Гончарова Е. М. Стилистика художественной речи / Е. М. Гончарова. -Л.: Изд-во Ленинградского гос. ун-та, 1973. - 163 с.

12.Драгомерецкая Н. В. Автор и герой в русской литературе 19-XX веков: Диалектика взаимодействия: автореф. дис. на соискание науч. степени док­тора филол. наук: спец. 10. 0. 02 "Русский язык" / Н. В. Драгомерецкая. - М., 1989. - 36 с.

13.Иванчикова Е. А. Синтаксис текстов, организованых авторской точкой зрения / Е. А. Иванчикова. // Языковые процессы современной русской худо­жественной литературы. - М., 1977. - С. 79-84.

14.Кожинов В. Происхождение романа / В. Кожинов. - М.: Советский пи­сатель, 1968. - С. 381.

15.Лихачева Л. Н. Повествовательная точка зрения как художественниый прием и его языковая характеристика: автореф. дис. на соискание науч. степе­ни кандидата филол. наук: спец 10. 02. 04 "Германские языки" / Л. Н. Лихаче­ва. - Л., 1976. - 20 с.

16.Лихачева Л. Н. Языковые сигналы повествовательной точки зрения в различных формах описания / Л. Н. Лихачева. // Язык и стиль английского ху­дожественного текста / Сб. научн. работ. - Л., 1977. - С. 46-54.

17.Лотман Ю. М. Структура художественного текста / Ю. М. Лотман. -М.: Искусство, 1970. - 384 с.

18.Падучева Е. В. Семантические исследования (Семантика времени и вида в русском языке; Семантика нарратива) / Е. В. Падучева. - М.: Языки русской культуры, 1996. - 464 с.

19.Попова Е. А. О лингвистике наратива / Е. А. Попова. // Филологические науки. - № 4, 2001. - С. 87-90.

20.Тимофеев Л. И. Образ повествователя, образ автора / Л. И. Тимофеев. // В "Словаре литературоведческих терминов". - М.: Просвещение, 1974. - С. 249.

21.Тураева З. Я. Опыт описания категорий текста / З. Я. Тураева. // Ана­лиз стилей зарубежной художественной и научной литературы. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. - №3. - С. 3-8.

22.Успенский Б. А. Поэтика композиции / Б. А. Успенский. - М.: Прогресс,

1970. - С. 68-87.

23.Чичерин А. В. Идея и стиль / А. В. Чичерин. - М.: Советский писатель, 1968. - 375 с.

24.Bal M. The Narrating and the Focalizing: A Theory of the Agents in Narrative // Style. - Vol. 17. - № 2. -1983. - P. 234-269.

25.Bal M. Narratology: Introduction to the Theory of Narrative. - Toronto: University of Toronto Press, 1985. - 274 p.

26.Bekhta I. A. Narrative Levels and the Semantic Functions of Point of View // Conference papers of the 6th National TESOL Ukraine Conference // The way forward to English Language and ESP teaching in the third millennium. - Vynnytsya. 2001. - P. 7-8.

27.Bekhta Ivan. Point of view in narrative fiction: Literary approach / Ivan Bekhta. // Матеріали 4-ї Міжнародної науково-практичної конференції: "Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мови як іноземної". - Полтава, 2002. - С. 34-37.

28.Booth C. W. The Rhetoric of Fiction / C. W. Booth. - University of Chicago Press. - 1961. - P. 149-165.

29.Brooks C., Warren R. Understanding Fiction. - [Second ed]. - N. Y Appleton-Century-Crafts, (cop. 1959). - 688 p.

30.Collins English Dictionary. - [Third ed]. - L.: CUP, 1991. - 1375 р.

31.Chatman S. Story and Discourse: Narrative Structure in Fiction and Film. -Ithaca: Cornell UP, 1978. - 239 p.

32.Chatman S. Who is the best narrator? The case of The Third Man // Style. -Vol. 23. - No. 2. - 1989. - P. 183-196.

33.Chatman S. Coming to Term: The Rhetoric of Narrative in Fiction and Film. - Ithaca: Cornell UP, 1990. - 193 p.

34.Dolozel L. The Typology of the Narrator: Point of View in Fiction. To Honour R. Jakobson. - L.: Mouton, 1967. - P. 541-552.

35.Douglas K. C. S. Systemic Inguistic Analysis of Point of View in Narrative Fiction // Thesis of Dissertation. - Liverpool, 1996. - 238 p.

36.Ehrlich S. Aspect, foregrounding and point of view//Text 7(4), Amsterdam: Mouton de Gruyter, 1987. - P. 363-376

37.Fludernik M. Introduction: Second-Person Narrative and Related Issues // Style. - Vol. 28. - № 3. - 1994. - P. 281-311.

38.Fowler R. How to see through language: Perspective in fiction // Poetics. -Vol. 11 - 1982. - P. 213-235.

39.Fowler R. Linguistic Critisism. - Oxford: Oxford University Press. 1986. -

328 p.

40.Friedman W. Point of View in Fiction. The Development of a Critical Concept. - Publications of the Modern language Association of America. - Vol. 70.

 

-   1955. - № 5. - P. 1160-1184.

41.Genette G. Narrative Discourse Revisited. - Oxford: Basil Blackwell, 1988.

-   178 p.

42.Hopkins M. F. & Perkins L. "Second Person Point of View in Narrative. " Critical Survey of Short Fiction // Ed. Frank N. Magill. - New Jersey: Salem, 1981.

-   P. 119-132.

43.Kucharski Е. Miedzy teoria a historia literatury. - Warszawa, 1986. - 397 s.

44.Leech G. N., M. H. Short. Style in Fiction. - L.: Longman, 1997. - 264 р.

45.Prince G. Narratology: the form and functioning of narrative. - Berlin: Mouton Publishers, 1982. - 173 p.

46.Scholes R., Kellog R. The Nature of Narrative. - N. Y, OUP, 1966. - P. 240-282.

47.Short M. Understanding texts: point of view//Language and Understanding. Research Centre for English and Applied Linguistics University of Cambridge. Oxford University Press, 1995. - 208 p.

48.Stanzel F. K. A Theory of Narrative. - Cambridge: CUP, 1984. - 293p.

49.Sternberg M. Point of view and the indirections of direct speech // Language and Style. - Volume 17. - № 1. - 1984. - P. 67-117.

50.Toolan M. Analysing Conversation in Fiction: An Example from Joyce's Portrait // Language, Discourse and Literature / R. A. Carter, P. W. Simpson et al. -L: Unwin Hyman Ltd, 1989. - P. 195-211.

51.Triki M. The representation of self in narrative // Journal of literary Semantics, Vol. 20. - No. 2. - 1991. - P. 78-96.

52.www. britanica. com. - // EB checked/ topic/466362/point of view.

УДК 811. 111:82. 111

Дойчик О. Я.,

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ ІРОНІЯ ЯК ДОМІНАНТА ІДІОСТИЛЮ ДЖУЛІАНА БАРНСА

Стаття присвячена вивченню іронічної домінанти ідіостилю відомо­го сучасного письменника Джуліана Барнса. Виявлено, що іронія як спосіб художнього самовираження письменника, вербалізуючись лексичними, синтаксичними та текстовими засобами, формує його творчу манеру.

Ключові слова: ідіостиль, стильова домінанта, іронія.

The article deals with the analysis of the ironic stylistic dominance of Julian Barnes. Irony is referred to as the form of the writer's self-expression that is verbalized by lexical, syntactic and textual means and is the basis of the author's creative method.

Key words: idiostyle, stylistic dominance, irony.

Актуальність. Сучасні лінгвістичні дослідження характеризуються підвищеною зацікавленістю до засобів мовного аналізу ідіостилю авто­ра художнього твору (праці О. Беспалової, Г. Бикової, Н. Болотнової, С. Єрмоленко, В. Іващенко, Н. Лисенко, О. Мазепової, Е. Семіно, І. Тарасо­вої, О. Фоменко та інших). Ідіостиль розглядається як: складний, багато­вимірний та багаторівневий прояв особистості автора, система концеп­туально значущих для письменника принципів організації тексту [Болот-нова 2004]; сукупність ментальних і мовних структур художнього світу письменника [Тарасова 2004]; комунікативно-когнітивний простір мов­ної особистості, творця художнього дискурсу [Фоменко 2006: 10]; мов­не втілення індивідуальної ментальної сутності автора [Semino 2002: 95].

З точки зору реконструкції мовномисленнєвої діяльності автора іді­остиль є способом дискурсивної репрезентації значущих для мовної осо­бистості смислів. Моделювання ідіостилю здійснюється через домінан­ту, яка є організуючим центром дискурсу [Паули 2006: 18].

У статті робиться спроба проаналізувати іронічну домінанту ідіости­лю відомого британського письменника Джуліана Барнса.

Дослідженню феномену іронії присвячено чимало літературознавчих та лінгвостилістичних праць (праці Н. Арутюнової, В. Беляніна, К. Во-робйової, І. Гальперіна, Б. Гомлешко, О. Єрмакової, Н. Іткіної, С. Поход-ні, М. Орлова та ін.), які торкаються різних аспектів вивчення іронії - від стилістичної інтерпретації її як тропа до визначення іронії як концепту­альної категорії тексту.

Все більшого зацікавлення набуває розгляд іронії не як стилістично­го прийому, що функціонує у межах фрази, а як особливого художнього ставлення до світу, що потребує для свого вираження цілої системи при­© Дойчик О. Я., 2010йомів та засобів [Иткина 144]. Тому, вслід за Н. Іткіною, С. Походнею, К. Воробйовою, вважаємо іронію особливою художньою формою автор­ської оцінної позиції, яка втілюється у тексті художнього твору великою кількістю мовних засобів. На думку С. Походні, іронічний погляд на світ багатьох англомовних письменників зумовлений прагненням відмежува­тися від дійсності, протиставити індивідуума, себе як особистість, реаль­ним умовам і піднестися над ними [Походня 1989: 60].

Безперечною перевагою іронії є її багатоплановість, багатовимір-ність, що поєднується із зовнішньою лаконічністю форми. Іронічний смисл, що створюється величезним набором мовних засобів, може ви­кликати найрізноманітніші асоціації, у тому числі й образні. У системі художнього твору іронія близька до метафори, яка поєднує непоєднува-не і тим самим показує явища дійсності у найнесподіванішому ракурсі [Походня 1989: 4].

Іронічний смисл може бути реалізований на лексичному (вибором слів, словосполучень, застосуванням авторських оказіональних утво­рень), синтаксичному (відокремленими конструкціями, вставними сло­вами, риторичними запитаннями та ін.) та текстовому (застосуванням алюзій, синонімічного повтору, цитування та ін.) рівнях. Механізм ство­рення іронічного смислу полягає у протиріччі прямого змісту висловлю­вання і контекстуального, що зумовлює появу підтекстової авторської суб'єктивно-оцінної модальності. У складних формах іронії словам при­писуються не протилежні значення, а ціла гама іронічних оказіональних смислів, що виникають у свідомості читача внаслідок кореляції семанти­ки слів із текстовою ситуацією [Походня 1989: 7].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16