М І Гнатюк - Наукові записки в 15 - страница 18

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 

In this article usage of author's elements in the text of the collection of short stories "A Bird in the House " is regarded. Special attention is paid to symbols that are used by the author and the attempt of their analysis is made in order to show their meaning.

Key words: symbol, novel, Canadian literature, character, origin.

Актуальність статті зумовлена тим, що сьогодні постійно зростає ін­терес до творчості канадських письменників. Серед науковців, які займа­ються вивченням літератури Канади на пострадянському просторі варто виділити Н. Овчаренко, О. Федосюк, І. Сухенко, М. Петрухіну, М. Ворон­цову. Серед зарубіжних літературознавців дослідженням творчості Мар­гарет Лоренс займаються Дж. С. Скотт (Jamie S. Scott), С. Вотьє (Simone Vauthier), М. Фабр (Michael Fabre), Л. Х. Пауерс (Lyall H. Powers).

Останнім часом літературознавці приділяють особливу увагу дослі­дженню літературних напрямів, стилів, течій, переглядають усталені кон­цепції, оцінюють під новим кутом зору певні явища художньої творчості.

Найширше у літературознавстві використовується поняття символ, але на думку Ю. М. Лотмана, "будь-яка лінгвістична семіотична систе­ма не може дати точного і повного визначення символу взагалі, але пояс­нює, що таке "її символ", необхідний для роботы її структури" [4, с. 10].

У літературознавчому словнику-довіднику, зокрема, знаходимо таке визначення: "Символ - предметний або словесний знак, який опосеред­ковано виражає сутність певного явища, має філософську смислову на­повненість, тому не тотожний знакові. Символ тісно пов'язаний з нау­кою, міфом, вірою, поезією, але не зводиться до них, тяжіє до певного узагальнення, на відміну від алегорії..." [1, с. 621-622].

© Козловська С. А., 2010

Символіка є невід'ємною частиною багатьох творів Маргарет Лоренс. У романах письменниці можна знайти і зовнішнє і глибинне поєднання з релігійними текстами і різноманітними символами.

Нажаль питання використання символів у канадській літературі не досить повно висвітлене у працях науковців.

Мета статті - доповнити наявні на сьогодні результати досліджень науковців, розглянувши детальніше питання використання символів у романі в новелах Маргарет Лоренс "Птах у домі", зробивши спробу роз­крити їх значення. Без вивчення цього питання у подальшому неможли­во буде скласти повне уявлення про творчий доробок письменниці.

Збірка оповідань "Птах у домі" складається з восьми новел, які були надруковані в канадських та американських журналах з 1963 по 1970 роки ("Звук співу", "Навести у нашому домі порядок", "Маска медве­дя", "Птах у домі", "Гагари", "Не поспішайте коні ночі", "Наполовину лайка", "Цегляні мури Ієріхону"). Всі оповідання потрібно сприймати як єдиний твір для кращого розуміння змісту ніж окремо, адже вони одна­кові за художнім оформленням, героями, символами, образами і темою. Ці факти створюють ефект цілісного твору, що вражає читачів та дослід­ників творчості письменниці. Так, Брюс Стоувел (Bruce Stovel) вважає, що "the artistry in each story lies in the interconnected, cumulative resonances that bind the stories together into a single, coherent whole" [11, с. 130]

Збірка оповідань написана у жанрі роману в новелах і за визначен­ням самої письменниці є "єдиним автобіографічним твором з-поміж усіх, які були коли-небудь написані" [12, с. 4]. Маргарет Лоренс була щирою, коли відверто написала про почуття до свого дідуся, змалювавши його образ в одній з новел: "Він був складною людиною з багатьох сторін, але у нього було дуже важке життя. Я не думаю, що знала про все до того поки не завершила роботу над цими оповіданнями" [9, с. 237].

З перших сторінок книги звертаєш увагу на дві речі - це авторська майстерність у зображені деталей та зв'язок оповідань між собою, їх ці­лісність. "Стиль досягає класичної прозорості, техніка психологічного письма - бездоганної точності" [3, с. 8]. Незважаючи на все це, "новелам притаманна та недомовленість, неоднозначність, яка відрізняє справжню літературу" [3, с. 8].

Дії усіх новел відбуваються у місті Манавака. У кожному оповіданні з великою майстерністю та проникливістю зображений певний відрізок життя дівчинки Ванесси Маклауд та її родичів, показане життя та взає­мовідносини у родині. Всі події відображаються у внутрішньому світі Ванесси. Дівчинка переосмислює все, що відбувається в родині, розмір­ковує над характерами близьких їй людей.

Для того, щоб точніше виразити свої думки і донести їх до читача Маргарет Лоренс використовує у назвах п'яти новел образи тварин, а удвох - образ будинку. Письменниця використовує образи таких тварин як ведмідь, птах, гагара, кінь і пес. Всі вони наділені свого роду містич­ною енергетикою в рідних головній героїні Північно - Американських віруваннях.

Так в оповіданні "Маска ведмедя" Маргарет Лоренс одягає діда Кон-нора (Connor) у пальто, вироблене зі шкіри бурого ведмедя зі Стрибаю­чої Гори (Galloping Mountain). Пальто було своєрідною маскою, яка вда­ло приховувала почуття старого, адже дід Коннор був уразливим чоло­віком. І це стало очевидним у день похорон його дружини, коли він на­лякав свою онуку Ванессу "не одягнувши його велике пальто зі шкури ведмедя" і перший раз виявив інші емоції окрім гніву. Дівчина прига­дує: "Він нахилився до мене, і заплакав, притулившись до холодної шкі­ри мого обличчя" [8, с. 80]. Десятирічна Ванесса відмічає, що це паль­то відображає дійсну природу її діда, який завжди був похмурим, непри­вітним. Іноді дівчинка не стримувала своїх почуттів: "Це вашарічь, я злобно манірилася, посміхаючись над ним, хоча ніколи, звичайно, вголос"

[8, с. 61].

Пізніше, коли Ванесса стала дорослою, вона побачила у музеї маску Ведмедя, що належала індіанському племені Хайда (Haida), яка до того як була представлена як витвір мистецтва "приховувала обличчя люди­ни" [8, с. 88]. Ведмідь завжди був символом сили у культурах багатьох народів, як слов'янських так і в культурі Північно - Американських на­родів і завжди люди намагаються сховатись за певною маскою. Бідер-манн пояснює це так: "Хто надягає маску, почувається внутрішньо пере­втіленим і набуває на цей час якості тієї істоти, яку представляє (бога, де­мона). Це призводило до того, що маски не завжди розглядались як при­ховування обличчя, але часто "абсолютизувались" і вважались як само­стійні об'єкти культу та мистецтва, ..." [2, с. 159-160]

У назві оповідання "Птах у домі" згадується скромний горобець, який за старовинним забобоном є передвісником смерті, незважаючи на те, що в народі він є, так би мовити, негласним символом безпечності та ве­селості. Дівчина Норін, побачивши горобця, що залетів під час дощу до кімнати, сказала замість біблійного гімну "God sees the little sparrow fall" [8, с. 102], на якого чекала Ванесса, що "A bird in the house means a death in the house" [8, с. 102] Птах ніби виконуючи пророкування, став перед­вісником смерті батька Ванесси Юена МакЛеода (Ewen MacLeod), який помер через деякий час того ж самого року.

На перший погляд може здатись, що лише Норін розуміє знаки пта­хів і квітів, але героїня наступного оповідання "Гагари" Пікетта Тоннер (Piquette Tonnerre) також наділена даром розуміння природи.

Оповідання "Гагари" заслуговує на особливу увагу через відкрите за­судження безвихідного та нерівноправного становища індіанців у Кана­ді. Корінні мешканці країни не змогли адаптуватися до нових умов жит­тя після колонізації, хоча по суті вони є "праотцями" Канади, носіями духовності країни. Маргарет Лоренс "уникає прямого звинувачення" у пригніченні індіанців, вона "віддає перевагу підтексту, точним деталям, фіналу, який несе метафоричний зміст" [6, с. 207]. Красномовними та­кож є слова дівчинки Ванесси про те, що вона ніколи не бачила індіанців.

У короткому оповіданні "Гагари" Маргарет Лоренс зображає історію Пікетти Тоннер, напів-індіанської дівчинки, яка зростає у важких умо­вах в суспільстві, що пригнічує напівкровок. Історія розповідається ін­шою дівчинкою, Ванессою, яка знайомиться з Пікеттою завдяки бать­кові. Як видно з назви оповідання, у ньому розповідається про особли­вий вид птахів і ми можемо побачити очевидне порівняння між гагара­ми і Пікеттою.

Гагари - дуже специфічні створіння; вони полохливі бояться людей і їх можна почути тільки вночі, коли вони починають свій виклик поді­бний до крику. Кажуть, що той, хто хоч раз почув крик цих птахів, ніко­ли його не забуде. Гагари ще з давніх-давен живуть у Канаді і "симво­лізують трагічну долю аборигенів, що позбавлені своєї землі, втратили волю до життя" [6, с. 207].

Основні події оповідання, відбуваються на озері, де живе зграя цих пта­хів, і навіть можна сказати, що дії оповідання розгортаються навколо цих створінь. Людина, що руйнує природний ареал гагар символізує вторгнен­ня білих людей на індіанські території. Образ птахів символічно поєдна­ний із образом дівчинки Пікети. Наприкінці оповідання, розмірковуючи, Ванесса приходить до висновку, що "по-справжньому, всім своїм їством, чула тоді гагар, сама того не усвідомлюючи, одна лише Пікетта" [8, с. 120]. І навіть якщо дівчинка ніколи не чула їх справжнього сумного співу, вона сама відчула те саме, що і гагари. Не можна не звернути уваги на те, що Пікетта так само як і птахи страждає від свого походження. Гагари не проявляють зацікавленості до людей і Пікетта також, здається, припини­ла непокоїтись про інших. Вона поводиться байдуже до свого оточення і ніде в оповіданні ми не бачимо як вона виявляє будь-які щирі почуття. Так само як птахи знайомляться з новим середовищем біля своїх завойовни­ків і отримують можливість пристосуватись до цього "близького, цивілі­зованого життя", Пікетта одружується з англійцем та отримує можливість розпочати своє нове життя. Але на жаль можливість життя у новому місці для птахів не здійснюється. Так само зазнає поразки і спроба подружнього життя Пікетти. Зараз птахи змушені знайти інший спосіб життя, адже ста­рий був зруйнований незнайомцями і вони не змогли адаптуватися до ди­намічного стилю життя "білої людини".

Оповідання закінчується візитом дорослої вже Ванесси до подруги Мейвіс та її родини на берег Діамантового озера. Перед очима постає по­вністю перебудоване на курорт містечко. Навіть назви змінені через те, що індіанські "будуть більше привертати увагу туристів" [8, с. 119]. Ванессу вражає тиша, адже птахи більше не кричать над озером. Мож­ливо вони перелетіли на інше місце, а може "просто вмерли, тому що їм стало байдуже чи будуть вони жити чи загинуть " [8, с. 120]. У цьо­му реченні зображена трагедія людей, що маючи власну землю, змушені завжди переїжджати з одного місця на інше.

Символічним є зникнення гагар, ще й тому, що Пікетта була не в змо­зі знайти своє місце у житті і зрештою припинила піклуватись про себе і власне здоров'я та через сильне пияцтво врешті-решт вона і помирає.

Гагари мають символічне значення також і у житті Ванесси. Дівчина поєднує крик цих птахів із ідилічними спогадами з її дитинства. Поряд зі всіма іншими змінами, що відбулись навколо неї минулого літа, зникнен­ня гагар, вона розуміє, що її дитинство вже минає.

Оповідання "Наполовину лайка" є класичним прикладом конфлік­ту між мешканцями дикої місцевості та цивілізованих районів, який був показаний через боротьбу інстинктів "вовчої" лайки (як представни­ка Канадської півночі) та домашнього собаки. Наполовину лайка Нанук (Nanuk) символізує метисів, що на той пригнічувались у Канаді. В опо­віданні "Наполовину лайка" також підіймаються питання походження та місця людини у суспільстві. Маргарет Лоренс показує, що середовище в якому ми живемо, визначає ким ми станемо, формує наш характер. Так особисті якості хлопця Харві Шінвелла (Harvey Shinwell) та його вдача відповідають оточенню, в якому він виріс так само як і характер Ванес-си співвідноситься з її оточенням. Навіть собака Нанук має як люблячий і м'який так дикий і жорстокий бік. Можливо це просто його натура, а може і набутий досвід.

Існує майже прямий зв'язок між особистими якостями Харві та се­редовищем в якому він провів більшу частину свого життя, найважли­віші ранні роки, коли він розвивався, коли формувався його характер. Харві зображається як "апатичний" і "мертвенно-блідий". Це точне ві­дображення північної частини міста, в якій він виріс. Ця частина Ма-наваки була повна "волоцюг і халуп" [8, с. 156]. Нездорове середовище подібно до цього виснажує будь-чиє здоров'я та енергію, роблячи лю­дину подібною до Харві, "мертвенно-блідою" та "апатичною". Хлопець регулярно дражнить Нанука, завдаючи йому навмисного та безглуздого болю. У Харві не має якоїсь конкретної мети та бажаного кінця знущан­ням над твариною. Біль який він завдає Нануку це наче засоби якоїсь не­відомої боротьби та водночас її кінець, адже це не може тривати постій­но. Хлопець створив для собаки такі ж умови існування як і його домаш­нє життя, де тітка Харві завдає йому болю, коли вона "б'є його по облич­чю" з "вибуховою швидкістю" [8, с. 169]. Оточення Харві це той різно­вид людей, які спочатку зроблять щось, а лише потім думають про на­слідки, тому це й є те, що він робить. У цьому оповіданні проста топо­ля це наче символ таких людей як Харві. Ця деревина вважається такою, що має незначну цінність. Так само і хлопець знаходиться у середовищі в якому він має невелику можливість бути поміченим, адже він мешкає у жахливих умовах, що були створені суспільством. Особистість Харві ві­дображає його життєвий досвід, він наче проста колода тополі, що збе­рігається зовні.

Подібно Харві, Ванесса реагує на події так як би реагував будь-хто з оточення, в якому вона була вихована. Коли дівчинка говорить зі сво­їм братом, проте, як назвати її нову собаку вона зауважує, що її голос несе "бентежну луну" голосу її діда. Ванесса дуже схожа на свою ма­тір. Так після бійки вони "обидві ідуть своїми нескінченними турботли­вими шляхами" [8, с. 162]. Дівчинка живе в чудовому районі міста, її "кам'яний будинок" наче надійна скеля в її житті. Вона почувається не­впевнено, коли знаходиться далеко від свого міцного кам'яного будинку з його комфортом та стабільністю, які завжди йдуть поряд із нею. Ванес­су оточують дуже спокійні, врівноважені та послідовні люди і це відо­бражається на характері дівчини. Вона любляча і турботлива, така сама як і середовище в якому вона зростала. Березові колоди, що зберігають­ся у підвалі є наче символом Ванесси. Із самого народження вона вихо­вується у кращих умовах ніж Харві і звісно що матиме кращі можливос­ті у майбутньому.

Нанук народився з дикою природою лайки. Знаючи про його похо­дження самотній дід Ванесси мав дуже упереджене ставлення до собаки та не "довірив би жодної з його речей" [8, с. 158]. Він впевнений, що напів-лайка буде агресивним і жорстоким собакою. Однак Нанук не має такої вдачі, він реагує агресивно на оточення тільки тоді, коли воно ставить­ся так само до нього. Таким є контраст між роздратованим та вимучен-ним Нануком і нормальним Нануком, який після того як він був ображе­ний Харві вітає Ванессу "як завжди". Нанук реагує із ворожістю тільки на ворожнечу, але завжди заспокоюється і стає лагідним і добрим. Засуджен­ня дідуся невиправдане, адже Харві відповідальний за погані якості у на­турі Нанука, який став схожим на середовище хлопця. Собака наче колода простої тополі, що зберігалась у підвалі помилково. Але завдяки Ванессі Нанук перейняв багато характерних рис "березової колоди".

У новелі "Наполовину лайка" Маргарет Лоренс відповідає на одне з великих питань життя доводячи, що природа створює природу. Вона по­казує, що середовище, в якому виховується людина, її оточення важли­віші для суспільства і саме вони визначають цінність людини. Ванесса, Харві та Нанук мають риси характеру, що відображають ту частину сус­пільства, в якій вони виховувались.

Збірка оповідань "Птах у домі" є яскравим прикладом майстернос­ті письменниці поєднувати біблійні та природні символи, завдяки яким Маргарет Лоренс змогла яскравіше зобразити головних героїв та донести до читача свою думку, своє ставлення до актуальних проблем канадсько­го суспільства того часу.

Тема пошуку справжнього походження людини та її місця у суспіль­стві займає значну частину у художніх творах М. Лоренс, але шляхи ви­рішення цієї проблеми стають все більш складними.

Заслуговують на увагу та вивчення інші новели, що входять до скла­ду роману в новелах "Птах у домі", але це має стати предметом окремо­го дослідження.

Література:

1. Літературознавчий словник-довідник / [За ред. Гром'яка Р. Т., Коваліва Ю. І., Теремко В. І.] - К.: Видавничий центр "Академія", 2006. - 754 с.

2. Бидерманн Ганс. Энциклопедия символов. / [Пер. с нем., o6iii. ред. и предисл. Свенцицкой И. С.] - Москва: Республика, 1996. - 335 с.

3. Лоренс М. Кудесники: [Сборник] / Маргарет Лоренс: [Пер. с англ. оставл. и предисл. О. Федосюк]. - М.: Радуга, 1988. - 448 с.

4. Лотман Ю. М. Символ в системе культуры / Ю. М. Лотман // Учёные за­писки Тартуского государственного университета. - 1987. - Вып. 754. -С. 10-21.

5. Овчаренко Н. Ф. Англоязычная проза Канады / Наталья Федоровна Овчаренко. - М.: Наукова думка, 1983. - 100 с.

6. Федосюк О. А. Творчество Маргарет Лоренс в национальном и мировом литературном контексте: попытка анализа / О. А. Федосюк // Канадский еже­годник. - 2002. - Выпуск 7. - C. 183-213.

7. Coger, Greta M. К. McCormick. New Perspectives on Margaret Laurence: Poetic Narrative, Multiculturalism, and Feminism. / Greta M. K. McCormick Coger. - Westport, CT: Greenwood, 1996. - 232 p.

8. Laurence, Margaret. A Bird in the House. / Margaret Laurence. - Toronto: McClelland and Stewart, 1964. - 200 p. - (Першотвір).

9. Laurence, Margaret. Heart of a Stranger. / Margaret Laurence. - Essays. Toronto: McClelland & Stewart, 1976. - 42 p.

 

10.Nicholson, Colin. Critical Approaches to the Fiction of Margaret Laurence. / Colin Nicholson. -Vancouver: U of British Columbia P, 1990. - 250 p.

11.Stovel, Bruce Coherence in Margaret Laurence's A Bird in the House. / Bruce Stovel // Anglo-American Studies. - 1989. - № 9. 2. - С. 129-144.

12.Woodcock, George. A Place to Stand On: Essays by and about Margaret Laurence. / George Woodcock. - Edmonton, Can.: NeWest Press, 1983. - 300 р.

УДК 82. 09 (477)

Корбич Г. Г.,

Університет ім. Адама Міцкевича, м. Познань (Польща)

ЗАКЛИК МИКОЛИ ВОРОНОГО В КОНТЕКСТІ ЛІТЕРАТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

У статті проаналізовано текст маніфесту Миколи Вороного, що в українській літературі й літературознавстві кваліфікується як ранньо-модерністський. У ньому виявлено, як основну рису літературної комуні­кації, інтегрованість чинників "внутрішнього" творчого авторського самовиявлення і "зовнішнього" соціально-історичного. Указано та­кож на наявність таких структуральних ознак літературної комуніка­ції як внутрішньотекстова комунікативна ситуація та характер рецеп­ції твору як суспільного явища.

Ключові слова: літературна комунікація, інтегрованість, рецепція, чинник, мовні засоби, діалогічні відношення, авторські інтенції, читаць­кий досвід.

The text of the Early Modernist manifest ofMykola Voronyi is analyzed in the article. The main characteristic feature of the manifest is the integration of the internal factor (creative author exposure) and external factor (sociohistoric figure of the writer). The article also reflects on the structural features of the literary communication such as intertext communicative situation and the character of work reception as a social phenomenon.

Key words: literary communication, integrity, reception, factor, language means, dialogue relations, author intentions, reader's experience.

Під поняттям літературної комунікації розуміється передовсім про­цес. Розгляд його у теоретичному і методологічному плані може здій­снюватися за різними опціями. Наприклад, з точки зору письменницької ініціативи та її соціальної обумовленості (ідеться про відношення автора до читаючої публіки, її літературної культури і особливо прив'язаність до певної літературної традиції); з боку самого твору, який неодмінно містить внутрішньотекстову комунікаційну ситуацію, що являє собою свого роду проект порозуміння автора з читачами; і, нарешті, з боку ре-цепцій, в яких реалізуються функції літературного твору, а значить -його спроможності задовольняти і стимулювати духовні потреби сус­пільних середовищ, в яких цей твір обертається [7, с. 256]. Третій ас­пект є найбільш поширеним у літературознавчих дослідженнях, а водно­час він чи не найчіткіше увиразнює сутність літературної комунікації - її інтегруюче значення. Як аналітична практика, літературна комунікація поєднала два протилежні компоненти художнього процесу - внутріш­ній (естетичний, зосереджений на самому творі, його іманентних влас­тивостях) і зовнішній, що виводиться з соціологічних, історичних, біо-

© Корбич Г. Г., 2010графічних та інших аспектів, які відсилають дослідника поза художній твір. Потреба поєднання виникла у другій половині ХХ ст., коли ста­вала очевидною обмеженість структуралістських методів з їх базуван­ням на лінгвістично-формалістській і структурно-семіологічній засадах. Поновлення у правах читача, визнанння його важливої ролі в літератур­ному процесі, у формуванні "горизонту очікувань" з читацького досві­ду закладають історичність процесу, формують характер рецепції за її суспільною значимістю і тим самим встановлюють комунікативні відно­шення. В основну теорії літературної комунікації її засновники (Ганс Ро­берт Яусс, Вольфганг Ізер і керована ними констанцька школа рецептив­ної естетики) поклали розуміння літературного явища як специфічного акту комунікації. їхні інтенції направлені були на подолання однобокос­ті, спричиненої "односторонніми" дослідженнями літератури: або тільки в категоріях експресії, або ж в її суспільному функціонуванні.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16