М І Гнатюк - Наукові записки в 15 - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 

.. твоєму погляді - і присмерк і світання, /... Tu contiens dans ton oeil le couchant et l'aurore;

... Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із провалля [4, с. 42] (пер. Д. Павлич-ко) /... Sors-tu du gouffre noir ou descends-tu des astres? [6, с. 435].

У цьому прикладі поєднуються образи Фенікса та Прометея. Автор поезії хоче зрозуміти суперечливе походження Краси, яка має естетич­ну цінність, несе велике духовне значення для людей. Краса, як і свідо­мість, яку подарував Прометей людству, містить світло та вогонь, оскіль­ки вона захоплює, полонить, запалює бажанням думки та почуття лю­дей, спонукає до безумних та благородних вчинків, які споріднені з обра­зом Прометея. Вірш побудований на контрастах: небо - безодня, покара - вина, присмерк - світання, зоря - провалля, тому легко помітити образ Фенікса, що побудований на контрастах: життя - смерть - відродження. Все це створює особливу напругу, динаміку, експресію.

Отже, процес творчості Ш. Бодлера асоціюється з Прометеївським міфом, який в трактуванні поета набуває особливої величі та експресії.

Ще одним прикладом може служити вірш Артюра Рембо "П'яний ко­рабель " (Arthur Rimbaud " Le Bateau ivre "):

...Я не залежав більш від гурту моряків: /... Je ne me sentis plus guide par les haleurs:

.. я, колись глухий, як мозок дітвори, /... Moi, l'autre hiver, plus sourd que les cerveaux d'enfants,

Все за водою плив! І заколот гігантський / Je courus ! Et les Peninsules demarrees

Зняли півострови, простори і вітри. / N'ont pas subi tohu-bohus plus triomphants.

Моє пробудження благословили шквали, / La tempete a beni mes reveils maritims.

...Я, весь плямований вогнистою дугою, /... Qui courais, tache de lunules electriques,

... - В такі-от ночі ти дрімаєш у вигнанні, /... Est-ce en ces nuits sans fonds que tu dors et t'exiles,

О зграє злотих птиць, Снаго прийдешніх днів? [4, с. 106-107] (пер. В. Ткаченко) / Million d'oiseaux d'or, o future Vigueur? [6, с. 522-525].

У цій поезії Рембо асоціює себе з п'яним кораблем, який довгий час плив за течією без точного маршруту. Цей відрізок життя поета мож­на порівняти зі сном, тому що він не був активним творцем своєї долі, апросто споглядав навколишній світ через рожеві окуляри. Але він проки­нувся від сну, подібно Прометею, від'єднався від натовпу і експресивно та вогненно закликає до пробудження, навіть пропонує "заколот гігант­ський" (tohu-bohus plus triomphants). Звичайно, його порив ніхто не ро­зуміє, він усвідомлює жорстоку реальність, відсутність можливості щось змінити, і залишається покараним відлюдником в образі Прометея, який розмірковує над "прийдешніми днями".

Лексика вірша емоційно забарвлена, порівняння та тропи використо­вуються для підсилення нагнітання емоцій, для відчуття гнітючого сі­рого песимізму: глухий, як мозок дітвори (plus sourd que les cerveaux d'enfants), як мрець замислений, вигулькує з-під хвилі (devorant les azurs verts;ou, flottaison bleme), неначе тьмяний знак (un noye pensif), світан-ки збудженні, мов голубині зграї (l'Aube exaltee ainsi qu'un peuple de colombes), а я мов дівчина навколішках, затих. ..(Et je restais ainsi qu'un femme a genoux... ) довбаючи, як мур,червоний небокрай (moi qui trouais le ciel rougeoyant comme un mur).

Більшість тропів гіперболізовані: замислений мрець, збудженні світанки, я - корабель пропащий (or moi, bateau perdu). Все це можна пов'язати з притаманними прийомами експресіонізму, незважаючи на те, що вірш Рембо є ілюстрацією символістського стилю.

У висновку треба наголосити, що в концепції Ґ. Башляра образи Фе­нікса і Прометея в першу чергу стосуються специфіки творчого проце­су. Поширеність цих образів в літературі модернізму дає підстави роз­глядати окремі стильові явища крізь призму "Поети Вогню", інакше ка­жучи, витоки експресивного стилю шукати через психоаналітичну кон­цепцію вогню.

Література:

1.Аполлінер Г. Пісня нелюбого. Зона / Гійом Аполлінер. Від Бокаччо до Аполлінера Лукаш М. О.; [пер. з франц. М. О. Лукаш]. - Ред. Упоряд., авт. пе-редм. М. Н. Москаленко. - К.: Дніпро, 1990. - 510 с.

2.Башляр Г. Фрагменти Поетики Вогню / Гастон Башляр. - Х: ФОЛІО, 2004. - 141 с.

3.Великовский С. Французская поэзия XIX - XX веков / Самарий Велико-вский. - М: Прогресс, 1982. - На франц. яз. - 672 с.

4.Ніколенко О. Поезія французького символізму. Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо: Посібник для вчителя / Ольга Ніколенко. - Х: Веста: Видавництво "Ранок", 2003. - 144 с.

5.Новый французско-русский словарь [уклад. В. Г. Гак, К. А. Ганшина]. -М.: Рус. яз., 2001. - 1195 с.

6.Lagarde A. et Michard L. XIX-e siecle Les grands auteurs francais du programme / Andre Lagarde et Laurent Michard. - Paris: Bordas, 1969. - 577 р.

Росстальна О. А.,

Чернігівський національний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка, м. Чернігів

СПОСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОПОЗИЦІЇ "РЕАЛЬНЕ - УЯВНЕ" В ОПОВІДАННІ Т. ГАРДІ "В ЗАХІДНІЙ СУДОВІЙ ОКРУЗІ"

У статті аналізуються способи реалізації опозиції "реальне - уяв­не" в оповіданні Т. Гарді "В західній судовій окрузі". Опозиція, що реалі­зується як протиставлення реального та вигаданого персонажами жит­тя, виступає одним із способів моделювання сюжету та основою харак­теристики системи персонажів твору.

Ключові слова: протиставлення, реальне, уявне життя, проблеми морального характеру, юридична лексика.

The article is dedicated to the analysis of the ways of representation on the opposition "real - imaginary" in the short story of T. Hardy "On the Western Circuit". Opposition presented as the contrasting of real and imaginary life of characters is one of the ways of plot construction and the basis for the description of the characters' system.

Key words: contrast, real, imaginary life, moral problems, law terms.

Збірка коротких оповідань Томаса Гарді "Маленькі іронії життя" ("Life's Little Ironies", 1894) включає твори написані в кінці 1880-х - на початку 1890-х років - період, коли письменник працював над останніми романами, що певним чином зумовило проблемно-тематичну суголос­ність творів. Збірка замислювалася митцем як зразок "сучасної драми", в основі якої був конфлікт особистості й соціуму, характерів і середови­ща [4, с. 280]. Опосередкований вплив на творчий процес означеного пе­ріоду мало захоплення творами Г. Ібсена, проблеми в яких Т. Гарді вва­жав співзвучними своїм романам "характерів і середовища" [4, с. 280]. Акцентуючи "соціальний" характер конфліктів своїх творів, англійський письменник підкреслював нерозривний зв'язок між трагічним і коміч­ним. За його словами, "якщо уважніше придивитися до будь-якого фар­су, то ми побачимо трагедію, і навпаки - в трагедії завжди є місце для фарсу" [4, с. 282]. Саме таку "подвійну" природу мають короткі оповіда­ння "Маленьких іроній життя".

В основі сюжетів творів - події, що призводять до дисгармонії між уявленням героїв про щастя та оточуючою реальністю. Реалізоване у формі опозиції "реальне - уявне", таке протистояння стає центром зо­браження у кількох оповіданнях збірки, зокрема - "В західній судовій окрузі" ("On the Western Circuit", 1891).

Літературознавці розглядають цей твір Т. Гарді передусім у контек­сті ідейно-тематичного наповнення збірки. Так, Альберт Дж. Гверард на­© Росстальна О. А., 2010голошує на спорідненості теми "В західній судовій окрузі" та інших ма­лих епічних творів письменника [3, c. 28]. Подібну точку зору вислов­лює Анатолій Бурцев [2, c. 155]. Іншу позицію для аналізу обирає Крістін Бреді. Вивчаючи образну систему оповідання, дослідниця акцентує важ­ливу роль моралістичного характеру конфлікту твору. Проте, на нашу думку, для комплексного розуміння творчої спадщини Т. Гарді необхід­не вивчення й інших важливих складових оповідання.

Метою літературної розвідки є дослідження принципів реалізації опо­зиції "реальне - уявне" в оповіданні.

Сюжет та персонажі "В західній судовій окрузі" схожі на тих, що використовувалися у фарсах. Героїв можна умовно назвати образами-масками: молода дівчина-служниця, яку спокушає заможний юнак; спо­кусник; заміжня жінка, закохана у спокусника; її чоловік. У контексті творчості Т. Гарді образи цих персонажів є образами-кліше [1, c. 121], типовими образами: Чарльз Рей - "end-of-the-age young man" [5, c. 81], Енн - наївна "pretty rural maiden" [5, c. 82] та Едіт - нещаслива дружи­на. Проте, на відміну від суто сатиричної спрямованості та відсутнос­ті моралістично-дидактичних елементів у традиційних фарсах, твір Т. Гарді апелює саме до проблем морального характеру. Відмітимо, що для першої публікації у періодиці письменнику довелося суттєво змінити сюжет оповідання, який не відповідав суворим смакам вікторіанського суспільства. Так, Едіт була вдовою, а Енн не чекала на дитину [1, c. 210]. Проте саме ці сюжетні деталі визначають характер проблематики твору.

У попередній літературній традиції сюжети з "підміною" персонажів використовувалися в основному в комедійних творах, у Т. Гарді нато­мість домінує драматична ситуація. В оповіданні комічні та драматич­ні елементи поєднуються таким чином, що найкумедніші епізоди є одно­часно найтрагічнішими. Герої "В західній судовій окрузі", які стражда­ють через власну брехню, стають жертвами своїх помилок.

Головна героїня твору Едіт Гарнхем (Edith Harnham) - дружина за­можного торговця вином - так саме як більшість героїнь збірки "Група шляхетних дам", не дуже щаслива у шлюбі, адже виходить заміж через бажання батьків. Молода жінка приносить своє життя в жертву соціаль­ним упередженням, що шлюб - єдиний спосіб реалізації жінки в суспіль­стві. Героїня так і не змогла покохати чоловіка, що акцентується автором через відсутність імені цього персонажа. І Едіт, і Енн говорять про міс­тера Гарнхема та звертаються до нього, використовуючи виключно за­йменник "he" (він) та іменник "husband" (чоловік).

Як і героїня оповідання "Жінка з уявою" Елла Марчмілл, Едіт харак­теризується оповідачем як "lonely, impressionable creature", "an interesting creature rather than a handsome woman; dark-eyed, thoughtful, and with sensitive lips" [5, c. 79]. Молода жінка прагне віддати комусь душевнетепло, поділитися самотністю. Не маючи дітей, вона адресує свої тур­боти молодій служниці Енн. Проте ставлення місіс Гарнхем до служни­ці - суміш турботи та ревнощів - викликане самотністю героїні. З одно­го боку, Едіт потрібне товариство Енн, а, з іншого, вона заздрить її мо­лодості та свободі.

Сама ж місіс Гарнхем ніби постійно перебуває на маргінесі життя, не є його активною учасницею. Так, читач вперше бачить її біля вікна. Жін­ка здалеку спостерігає за меллстоцьким ярмарком. Згодом, коли між Енн та лондонським адвокатом Чарльзом Реєм зав'язується листування, мі­сіс Гарнхем погоджується допомогти неписьменній дівчині. Пишучи ро­мантичні послання від імені Енн, Едіт знову опиняється на маргінесі, хо­вається за ім'ям та тілесним образом служниці. Життєву позицію Едіт Гарнхем можна охарактеризувати як споглядальне імітування. З одно­го боку, жінка спостерігає за розвитком стосунків Енн і Чарльза, проте, з іншого, бере в них участь через листування. В сюжетному плані опо­відання споріднене з твором французького драматурга Е. Ростана "Сіра-но де Бержерак" (1897), в якому презентований "чоловічий" варіант роз­гортання подій. Проте, на противагу благородному Сірано де Бержера-ку, який протягом багатьох років приховував свою роль у листуванні між Роксаною та Крістіаном де Новіллеттом заради щастя та спокою коха­ної, Едіт Гарнхем за допомогою листів намагається заповнити прогали­ни свого власного життя.

Енн, яку оповідач характеризує як "a pretty rural maiden", приваблює столичного молодика своєю простотою та сільською безпосередністю. Ця героїня уособлює образ жінки-дівчини (відмітимо спорідненість з об­разом Тесс початку роману Т. Гарді "Тесс із роду д'Ербервіллів"). У ба­гатьох випадках вона поводить як дитина та має доволі наївний погляд на життя. Легковажно віддаючись Чарльзу, Енн дозволяє йому "won her body and soul". Дізнавшись про намір героя взяти з нею шлюб - "jumped for joy like a little child" [5, c. 89], а лист, написаний її рукою, нагадує по­черк восьмирічної дівчинки. Молода служниця повністю довіряє свою долю місіс Гарнхем, не допускаючи думки, що її пані сама може захо­питися Чарльзом. Образ такої наївної та довірливої "pink and breezy" ді­вчини контрастує з сірою рутиною лондонських буднів молодого адво­ката та слугує для відтворення контрасту між містом і селом, який при­сутній практично в усіх творах Т. Гарді. Проте природна невимушеність та врода виявляються єдиною чеснотою Енн. її малоосвіченість та не­тактовність, що залишаються поза увагою Чарльза під час кількох ро­мантичних зустрічей, проте відкриваються після весілля, знищують Енн, створену листами Едіт. Лондонський молодик проектує образ майбут­ньої дружини у своїй уяві. Завдяки листуванню Чарльз починає бачити в Енн не тільки "дитя природи", а й особу, що може стати достойною дру­жиною для людини його соціального становища та походження. Саме тому розчарування чоловіка, який дізнається, що неписьменна Енн не написала жодного листа без сторонньої допомоги та не може підтрима­ти навіть простої розмови у товаристві, вдвічі жорстокіше. Шлюб, який здається герою "a galley, in which he, the fastidious urban, was chained to work for the remainder of his life, with her, the unlettered peasant, chained to his side" [5, c. 94], - фіаско не тільки сімейного, а й професійного життя. Союз двох людей, зовсім чужих одне одному, робить нещасним і третю сторону - Едіт Гарнхем, яка закохалася у молодого чоловіка, листуючись з ним під іменем своєї служниці.

Стосунки двох жінок та чоловіка, що укладаються у своєрідний три­кутник, можна схарактеризувати, як ілюзорні, адже кожна зі сторін дуже мало знає об'єкт свого захоплення, натомість заповнюючи прогалини фантазіями, часто ігноруючи факти реальної дійсності. Так, і Енн, і Едіт відчувають прихильність до молодого адвоката через вишукані мане­ри та приємну зовнішність. Проте, якщо Енн не соромлячись говорить Чарльзу: "you are so genteel that you must have plenty of money" [5, c. 78], тим самим окреслюючи межу своїх інтересів, Едіт намагається заповни­ти порожнечу у стосунках з чоловіком. Роль юнака у житті місіс Гарнхем підкреслюється автором за допомогою значення прізвища героя, що пе­рекладається як "промінь, проблиск" [6, с. 379]. Листи до Чарльза, які по­збавляють Едіт самотності та стають променем світла у темряві подруж­нього буття, насправді можна назвати імітуванням чужого життя. Місіс Гарнхем підмінює своє життя вигаданим. Лондонський адвокат видаєть­ся Едіт романтичним героєм. її захоплення настільки сильне, що його не знищує навіть усвідомлення реальної сутності Чарльзових дій - герой спокушає Енн без наміру взяти з нею шлюб. Вона кохає чоловіка незва­жаючи на те, що від нього вагітна інша жінка. Емоційний вигук: "I wish it was mine - I wish it was!" [5, c. 88] ілюструє двозначність становища геро­їні. Допомагаючи Енн, місіс Гартхем одночасно хоче опинитися на її міс­ці, що підкреслюється автором за допомогою значення імені Едіт (ста-роанглійське "суперниця"). Проте, обманюючи себе, героїня одночасно вводить в оману й Чарльза. Спроби жінки перенести свої емоції та почут­тя на чоловіка, який пов'язаний з Енн незримим ланцюгом її вагітності, обертається для Едіт на подвійну втрату. Повернувшись після весілля у порожній, мовчазний та холодний будинок, місіс Гарнхем усвідомлює беззмістовність свого життя. Образ-символ дому, важливий елемент ху­дожнього світу творів Т. Гарді, виступає в оповіданні як уособлення са­мотності героїні. І в першій, і в фінальній сценах твору читач бачить Едіт у темному та холодному будинку. Показово, що елемент щасливого фі­налу (поцілунок Едіт та Чарльза) - не є заключним епізодом твору. Нато­мість фінальним акордом стає зображення сцен із життя двох подружніхпар - повернення до реальності та знищення мрій та ілюзій, створених героями власноруч. Рефлексія, якою герої замінюють своє життя, не впи­сується в реалії їх справжнього існування. Опозиція "реальне - уявне", намічена на проблемно-тематичному рівні, реалізується також у специ­фічній стилістичній манері письменника.

"В західній судовій окрузі" характеризується "використанням значної кількості термінів юриспруденції" [1, c. 125], непрямої мови й імітуван­ням епістолярного жанру. Відомо, що у 1890 р. Т. Гарді відвідував судо­ві засідання у Лондоні, збираючи інформацію для романів [4]. Важлива роль специфічної судової лексики фіксується вже у назві оповідання. Та­ким чином у особливий спосіб називається місце, де розгортаються події. Один з головних героїв твору - адвокат за фахом, а використання авто­ром юридичної лексики створює для читача атмосферу перебування у залі суду. Так, лист Рея до Енн називається "document", шлюби Едіт та Енн -"contracts", освічення Чарльза супроводжується "a statement of his position and consultation", а одруження героя визначається, як "ratification of a previous union". Найдраматичніша сцена твору - відкриття юристом прав­ди про неписьменність дружини та справжню авторку листів - презентова­на у вигляді перехресного допиту свідка в суді. Короткі влучні уточнюючі запитання чоловіка слугують підтвердженням його провини перед Енн та провини Едіт перед молодим подружжям, а сам Чарльз виступає радше у ролі адвоката, аніж закоханого. Навіть цілунок вписується у схему допиту, оскільки є безпосередньою відповіддю на питання юриста.

Початок та фінал твору теж набувають обрамлення юридичного ха­рактеру. Оповідання відкривається описом меллстоцького ярмарку: "The spectacle was that of the eighth chasm of the Inferno as to colour and flame, and, as to mirth, a development of the Homeric heaven" [5, c. 75]. Ремініс­ценція "Божественної комедії" Данте - згадка восьмого кола пекла, де серед інших грішників перебувають звідники та спокусники, має своє­рідне продовження у фіналі твору. Чарльз Рей, який спокусив Енн, не ма­ючи наміру взяти її за дружину, юридично закріплює шлюбом своє за­нурення у пекло життя з "неписьменною селючкою". Спокутуючи свою провину в юридичному розумінні, адвокат не відчуває моральної право­ти свого вчинку. Різниця у походженні та вихованні Чарльза та Енн - по­рожнеча у подружньому житті, яку не може заповнити легітимізація сто­сунків, акцентується у творі за допомогою використання непрямої мови та листування.

Опосередковане звернення автора до епістолярної форми підкрес­лює драматизм доль героїв. Роман молодого адвоката та служниці, що розгортається передусім у листуванні, тобто має "заочний характер", не отримує щасливого продовження при зустрічі в реальності. У тексті опо­відання діалоги між Чарльзом та Енн передаються у вигляді непрямоїмови, при чому в більшості - це слова дівчини. Відсутність безпосеред­нього спілкування підкреслює характер стосунків героїв: сільській жін­ці заможний чоловік-городянин видається "неначе якимось божеством" (алюзія сцени зустрічі Ежені Гранде та Шарля Гранде з роману О. де Бальзака "Ежені Гранде"), проте для нього неписьменна та малоосвічена дружина - "неначе домашня тварина". Нерівний шлюб, який "скріплю­ється" майбутньою дитиною, - прозаїчний фінал ілюзії - романтичного захоплення епістолярного характеру.

Проблеми моральної відповідальності за свої вчинки, до яких Т. Гарді звертається у романах та оповіданнях збірки "Маленькі іронії життя", ін­терпретуються у творі "В західній судовій окрузі" як протиставлення ви­гаданого та реального життя в контексті взаємин між чоловіком та жін­кою. Використання специфічної юридичної лексики, що акцентує теми провини та каяття, та непрямої мови, за допомогою якої підкреслюється неправдивість та нещирість відносин героїв, переносить проблему сто­сунків між персонажами у площину етики та моралі. Опозиція "реаль­не - уявне" виступає при цьому одним із способів моделювання сюжету та основою для характеристики системи персонажів твору.

Література:

1.Brady K. The Short Stories of Thomas Hardy / Kristin Brady. - New-York: St. Martin's Press, 1982. - xii, 235 p.

2.Бурцев А. А. Английский рассказ, конец ХІХ - начало ХХ века: Проблемы типологии и поэтики / Анатолий Алексеевич Бурцев. - Иркутск: Изд-во Иркут.

ун-та, 1991. - 366с.

3.Guerard A. J. Thomas Hardy. The novels and stories / Albert J. Guerard. -Cambridge: Harvard univ. press, 1949. - xii, 177 p.

4.Hardy F. E. The Life of Thomas Hardy (1840 - 1891) / Florence Emily Hardy. - London, Macmillan, 1933. - xi, 327 p.

5.Hardy T. Selected short stories: [short stories] / Thomas Hardy. - Hertfordshire: Wordsworth Edition Ltd, 1996. - 180 p. - (Першотвір).

6.Рыбакин А. И. Словарь английских фамилий: Ок. 22700 фамилий / Ана­толий Иванович Рыбакин. - М.: Рус. яз., 1986. - 576 с.

УДК 82. 091. 82-1 [821. 161. 2: 821. 112. 2]

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16