М І Гнатюк - Наукові записки в 15 - страница 3

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 

26-38.

6.Чижевский Д. Масарик и Достоевский / Дмитрий Чижевский // Цен­тральная Европа. Ежемесячник. - Издание IV. - Прага, 1931. - № 2. - С. 87-93.

7.Чижевський Д. Шиллер і "Брати Карамазови" / Дмитро Чижевський: фі­лософські твори: у 4 т. - Т. 3. - К.: Смолоскип, 2005. - С. 295-322.

8.Чижевський Д. Філософські шукання в радянській Росії / Дмитро Чи­жевський: філософські твори: у 4 т. - Т. 3. - К.: Смолоскип, 2005. - С. 413-434.

УДК 81'373

Бобрикова Ю. В.,

Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне

ПОЕТИЧНА КУЛЬТУРА РАННЬОЇ ЛІРИКИ ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ

У статті аналізується поетична культура ранньої лірики Олексан­дра Олеся. Розглядаються основні семантичні шари лексики, які стали для поета мовними знаками основних мотивів ранньої лірики митця, їх локальних образів і ключових образів-тем.

Ключові слова: поетична культура, поетична мова, поетика, образ, символ, мотив.

The article is an attempt to analyze the poetic culture of early lyric poetry of Oleksandr Oles. The basic semantic layers of vocabulary, which became the linguistic signs of main reasons of his early lyrics are exemined in the article.

Key words: potic culture, poetic language, poetics, symbol, reason.

Проблема форми художнього твору тісно пов'язана із проблемою мов­ного його оформлення, використання лексичних багатств загальнонарод­ної української мови для творення поетичних контекстів, майстерності пе­ретворення найзвичайнішого українського слова в мистецький витвір.

На сьогодні ні в українському літературознавстві, ні в мовознавстві немає повного дослідження поетичної культури лірики Олександра Оле­ся як складової його поетики. У монографії М. Неврлого "Олександр Олесь: Життя і творчість" лише в останньому розділі започатковано ана­ліз художніх засобів, в тому числі лексичних [3, с. 126 - 146].

У даній роботі міститься спроба аналізу поетичної культури ранньої лірики О. Олеся. Мета роботи полягає у виявленні основних джерел об­разності поетичної мови письменника, в системному описі мовних клю­чових знаків образів-тем для образного наповнення основних мотивів його ранньої лірики, в дослідженні основних прийомів ускладнення вну­трішньої форми звичайного слова і його трансформації в поетичне слово.

Предмет дослідження - рання лірика митця (твори перших двох опу­блікованих збірок: "З журбою радість обнялась" (1907) та "Будь мечем

моїм" (1909).

Методологічною основою роботи є праці відомих вітчизняних та зару­біжних літературознавців та мовознавців Д. Арутюнової, В. Виноградова, І. Франка, О. Потебні, Л. Булаховського, В. Русанівського, С. Ярмоленко, присвячені проблемам теорії поетичної мови та поетичної культури.

Джерелом поетичної культури лірики О. Олеся виступає образність і естетика народнорозмовного слова. Мова українського народу, вжива­на для щоденного спілкування, стала основою для творення поетично­© БобриковаЮ. В., 2010го словника митця. О. Олесь з багатого запасу рідної мови зумів вибра­ти такі слова, які "найшвидше і найлегше викликають у нашій душі кон­кретне, смислове враження" [3, с. 65].

Поетична та висока лексика О. Олеся як особливий розряд експресив­но-емоційних слів сягає фольклору і класичної української літератури, зокрема поезій Т. Г. Шевченка та Лесі Українки.

Поетична лексика митця як особливий розряд екстпресивно-емоційних слів відзначається забарвленням урочистості, ліризмом. Саме це однією із перших помітила Леся Українка і визнала його талант ху­дожника слова, наділеного "Божою іскрою".

До поетичної лексики митця в першу чергу відносимо слова, які в за-гальномовних словниках подаються з відповідною позначкою поет. чи нар. -поет., наприклад: верхогір'я, бранець, Божий світ, шати; злотний, побідний; зоріти та ін.

У поезіях громадянської лірики О. Олесь використовує у функції по­етичної лексики старослов'янізми всіх структурно-семантичних рівнів: фонетичних, лексичних, семантичних: єдиний, прах, храм; невмирущий; Бог, гріх, Господь, ладан, святий, ад, рай. Старослов'янізми, архаїзуючи мовлення, формують плани урочистості, піднесеного звучання у відпо­відних контекстуальних умовах, наприклад:

В країні мертвій і безплодній, Хай прапори наші похиляться скрізь     п     ■■ ■     л   ■ ■

В країні зради і пітьми,
І голови журно нагнуться...            
„і.     -С, ,

тт                                         ґ           Забутий Богом і людьми

На траурних марах в хмелю забуття   „ J ------- ----------- . „

г,                          .      ..                      Сумує жертвенник народний...

Лежать невмирущі герої...              т і

("Жалібна пісня")                              ("В^ вгомУнекурит

("В країні мертвій... ")

У поетичній мові О. Олеся забарвлення урочистості мають багаточис-ленні слова, які в "Словнику української мови" подаються з позначкою заст.: бистрінь, одмова, перун, стума, хоругва.

У ліриці громадських тем митець, поряд із старослов'янізмами, вико­ристовує у функції засобу поетичного, піднесеного звучання слова книж­ного походження: вольность, ідеал, лицар та ін.

Високе поетичне звучання мають і небагаточисленні лексичні діалек­тизми, які використовуються разом із вищенаведеними розрядами пое­тичної лексики у функції засобу піднесеності, урочистості, наприклад:

Нудьга, журба і сум в роялі,

Ридають згуки жалібні,

Немов шукають когось в залі,

Немов кричать: "Нема її!"

("На концерті")

Одним із джерел поетизації мови традиційно виступають загальні тавласні біблійні назви. У ранній ліриці О. Олеся нами зафіксовано всього чотири власні біблійні назви: Самсон, Пілат, Голгофа, Христос.

В ранній ліриці поета функціонує дев'ять повторюваних мотивів: пори року, відтінки доби, неволі, боротьби, смерті - цвинтаря, сміху -сліз, мук - страждань [4].

Число ключових образів у ранній творчості О. Олеся невелике: жін­ка, Україна - народ, пісня, ліричний герой, що виступає головним обра­зом Олесевої поезії [5].

Використання назв пір року як поетичних символів пов'язано з фоль­клорною традицією. Однак в них відтворено і власне світосприймання. Кожний фольклорний символ пропущений через призму власних уяв­лень і асоціацій.

Найулюбленіша пора року О. Олеся - весна, що символізує оновлен­ня природи і життя, високе піднесення і розквіт людського духу.

Антитеза зима весна нюансує основний тон - до гіркоти від спо­глядання підневільності додаються зблиски надії. Слово зима як мовний знак туги, суму, часу "холоду", часу завмирання життя вжите Олесем всього 6 разів, однак мотив зими присутній в багатьох поезіях.

Мотив осені рідкісний у творчості Олеся, оскільки він розвинув мо­тив смерті схожої тональності [3].

В образній системі митця відсутній мотив літа. Ця пора року не ви­кликає у нього асоціацій із позитивними чи негативними почуттями.

Поряд з мотивом весни у ранній ліриці О. Олеся часто використо­вується і мотив ночі. Про це свідчить частотність використання поетом лексеми ніч: вона займає третє місце після лексем серце і сонце.

Для Олеся мотив ночі в першу чергу є знаком приналежності до лю­бовної тематики. Включеність до ряду ранок день вечір ніч відтво­рює рух життєвого циклу.

Вагоме місце в поетичній культурі лірики митця займають образи флори і фауни. Тому в лексичній системі його поетичної мови багато назв росли і тварин.

Квітка в О. Олеся - це символ радості чи успіху. Повнокровність цих двох значень зберігається навіть при введенні образу квітки до текстів з іронічними інтонаціями. Образ-мотив квітів входить до порівнянь з жін­кою, мрією, народом, краєм.

Шакали, звірі, павуки, сови і сичі, вовки і гієни є образом ворога. Во­рогом названий у поезії "Ідіть! Ніхто вас не спиня" і лев, покликаний сте­регти шлях в "краї зелені і веселі".

Набагато повніше представлено назви птахів. Семантика символів -конкретних видів птахів відповідає народній системі міфології.

Найчастіше з'являється в любовній ліриці поета соловей. Соловей ­це символ молодості, радості, веселощів.

Поширеним є використання О. Олесем образу орла як символу-знаку. Для поета орел - це емблема борця за свободу. Одночасно цей образ може виступати алегорією - знаком духу України.

Образ чайки підпорядковується мотивові смерті: розпачливий крик чайок асоціюється із голосінням над померлими.

Стихія води представлена в творчості митця словами: море, потоки, хвиля, зрідка: океан, річка, озеро, лиман.

Любовна лірика О. Олеся створена у жанрі романсу. Пісенний про­стір у цій поезії окреслюється словами: гай, лук, нива, степ, поле, сад. Як фольклорні символи, вони узагальнено передають поняття простору, на­повнені особливою емоційно-експресивною лексикою.

Поетична культура ранньої лірики Олександра Олеся характеризуєть­ся використанням різноманітних семантичних шарів лексики для відтво­рення враження людини всередині знаного їй почуття, ситуації. Поет у ранній ліриці не створює нових значень на семантичному рівні, а послу­говується символами і емблемами-знаками із із закріпленими в поетич­ному мовленні знаками. Це суміщається з умінням творити комбінова­ний символ на основі відсікання одного із значень, використовувати його в високохудожніх метафоричних образах.

Література:

1.Арутюнова Н. Д. Метафора і дискурс. / Артюнова Н. Д. // Теорія мета­фори. - М., 1990. - 204 с.

2.Грушевський М. Поезія Олеся/ Грушевський М. //Українське слово. - К., 1994. - Кн. 1. - С. 201-202.

3.Неврлий М. Олександр Олесь: життя і творчість. / Неврлий М. - К., 1994 - 173 с.

4.Петров В. Проблема Олеся/ Петров В. // Українське слово. - К., 1994. -Кн. 1 - С. 275-285.

5.Яременко В. Вогненна журба поета/ Яременко В. // Олесь О. Твори. - К.,

1971. - С. 3-20.

УДК 811. 112. 2'25:811. 112. 2'38

Бондарук Л. В.,

Волинський національний університет ім. Лесі Українки, м. Луцьк

СИМВОЛІСТСЬКА ФУНКЦІЯ ПЕЙЗАЖУ (НА МАТЕРІАЛІ ДРАМИ М. МЕТЕРЛІНКА " L'INTRUSE " ТА ЇЇ ПЕРЕКЛАДІВ)

Мета цієї статті дослідити пейзаж як один із компонентів у структурі драми М. Метерлінка "L'Intruse", а також визначити ком­позиційно-художні, зображально-виражальні та естетичні функції пейзажної деталі у контексті авторського задуму та способи їх переда­чі при перекладі на українську та на російську мови.

Ключові слова: пейзаж, пейзажна деталь, символістська функція пейзажу, адекватність перекладу.

Goal of the article is to investigate landscape as a component in the Meterlink drama "L'Intruse", to define contextual-artistic, expressive, and aesthetic functions of a landscape detail in the context author's conception and to identify ways of theis expression while translating into Ukrainian and Russian.

Key words: landscape, landscape detail, landscape symbolist function, adequacy of the translation.

Природна символіка, її роль та значення у художньому творі неодно­разово ставали предметом дослідження відомих науковців (Галанов Б. Є., Нікольський В. О., Поспелов Г. Н., Потебня О. О., Юсупов Ч. С., ін.). Вони описують основні проблеми становлення і розвитку пейзажної лі­рики, деталізують методику дослідження пейзажної деталі, окреслюють дефінітивні ознаки самого терміну "пейзаж".

У літературознавчому словнику-довіднику пейзаж трактується як "композиційний компонент художнього твору: опис природи, будь-якого незамкнутого простору зовнішнього світу [ 3, с. 527].

В енциклопедичному словнику Le Petit Larousse ми знаходимо таке визначення пейзажу:

Paysage (n. m.) - etendue de pays qui s'offre a la vue [5, с. 757].

Така дефініція вказує на національну специфіку та на діалектику на­ціонального і загальнолюдського образів природи.

Наприклад, Бенуа О. М., російський художник та історик мистецтва, який більшу половину свого життя прожив у Парижі, включав у поняття "пейзаж" все, що не є людина, все те, що не пов'язане з людським розу­мом і душею [1, с. 7]. Потебня О. О. наголошував на те, що між витвором мистецтва і природою стоїть думка людини, лише при такій умові мис­тецтво може бути творчістю [4, с. 30].

На думку Васильєва Є. М., Галича О. А., Назарця В. М., "змістовий обсяг поняття "пейзаж" не вичерпується його допоміжною функцією як одного із засобів художнього втілення персонажу"[ 2, с. 119]. Пейзаж виступає засобом © Бондарук Л. В., 2010увиразнення думок і переживань персонажів, підкреслює драматизм подій.

Саме тому у запропонованій статті ми сконцентрували увагу на дослі­дженні системи пейзажних пріоритетів у контексті ідейно-художнього ав­торського задуму. Джерелом дослідження слугуватиме драма М. Метер-лінка " L'Intruse ", яка є яскравим прикладом майстерності автора у підбо­рі і використанні художнього потенціалу для вираження та відображення дійсності, національних літературних традицій загалом і символістського образу зокрема. Окрім того, наше дослідження здійснено в рамках міждис­циплінарного підходу, у руслі компаративної та функціональної лінгвіс­тики. Тому ми проаналізуємо адекватність передачі символістської функ­ції пейзажу на прикладах перекладів драми на українську та на російську мови, які виконали Леся Українка та М. М. Мінський і Л. Вількіна.

Основним задумом М. Метерлінка у драмі " L'Intruse " було передати образ смерті, але не як результат життя людини, завершення життя, а як процес, динамічність, те, до чого людина неминуче прийде; смерті,яка, як би її не чекали чи не передбачали, завжди приходить несподівано, яка дає про себе знати особливим, загостреним, проникливим відчуттям іс­нування потойбічного світу. Саме тому, щоб передати цей зв'зок - реаль­ного і потойбічного, автор поміщає своїх героїв у конкретне місце - це кімната старого замку, а все, що відбувається, вони спостерігають через вікно чи відкриті двері. Такий задум автора пролонгує простір: кімната - сад - ставок-село - небо - весь світ. Спеціально підібрані прості і кон­кретні деталі символізують чотири стихії: земля - le jardin ; вогонь - une lampe allumee ; вода - un etang ; повітря - le vent. Особливість такого при­йому в тому, що увага акцентується з частини на ціле, відчувається по­внота, єдність і гармонія світу, в який уміщена людина.

Пейзаж зображено зараз, в даний час, конкретно вказується кожна година (Il est neuf heurespassee... Dix heures sonnent... On entendsonner onze heures... Minuit bientot...), що передає неповторність кожної митті життя. Разом з тим, обраний час не випадковий, це кінець одного дня, за яким прийде наступ­ний (N'est-ce pas dimanche, demain ?), неділя, це день відпочинку, день завер­шення робочого тижня, день завершення певного проміжку життя.

Для адекватного втілення задуму М. Метерлінк обирає досить кон­кретні і яскраво виражені засоби, які передають уявну, віртуальну кар­тину твору, виступають важливим компонентом художнього простору і часу, підсилюють переживання і психологізм героїв. Щоби їх відчути і передати у цільові мови, потрібна особлива майстерність перекладачів.

Кожну із вказаних стихій репрезентують відповідні символічні знаки, які можна класифікувати як:

1) погодні явища;

2) абстрактні поняття;

3) конкретні поняття;

4) живі особи.

На конкретних прикладах охарактеризуємо майстерність М. Метер-лінка, коментуючи засоби творення пейзажу як продукту суб'єктивної художньої творчості, яка пронизана індивідуальним, філософським, ес­тетичним світосприйняттям, та як ці засоби передаються у мови перекла­ду, враховуючи два основні чинники:

Те, що пейзаж - не лише форма, а компонент у відображенні вірту­альної реальності, ми переконуємося із наведених прикладів. Автор за­стосовує повтори і протиставлення для звернення уваги і підсилення від­чуттів читача. При перекладі ми бачимо різні граматичні трансформації, але одну ціль - передача змісту. Так, наприклад, les etoiles зорі, зоряно у Лесі Українки, і звездное, это - у М. Мінського; le froid entre холод суне у Лесі Українки, і пахнуло холодом — у М. Мінського.

3) конкретні поняття:

 

Maurice Maeterlinck "L'Intruse"

Леся Українка "Неминуча "

Н. Минский, Л. Вилькина "Непрошенная "

Tu vois l'avenue ? ... je vois l'avenue jusqu'aux bois de cypres.

... les arbres tremblent un peu.

Je sens que quelqu'un est entre dans le jardin... Il faut que quelqu'un passe pres de l'etang . Mais cependant l'etang est dans le clair de lune. ... les roses s'effeuillent. ... ce sont les feuilles qui tombent...

Ти бачиш дорогу?

.   мені видко дорогу аж

ген до кипарисів.

.   дерева трошки за­тремтіли.

Здається, мов хтось увійшов у садок. Певне, хтось іде понад ставком.

Адже ставок освічений місяцем.

.рожі облітають. .то листя спадає.

Ты видишь улицу?

... я вижу улицу до самой

кипарисовой рощи.

.   чуть колышутся деревья. Кто-то, кажется, вошел в сад.

Кто-то, верно, идет мимо

пруда.

А между тем пруд озарен луною.

.   осыпаются розы. ... это падают листья...

М. Метерлінк використовує дієслова руху у теперішньому часі, які вказують на певну завершенність (passe, s'effeuillent, tombent), дієслово стану тривожності - les arbres tremblent, яке Леся Українка передає мину­лим часом як констатацію - затремтіли, а М. Мінський - пом'якшуючим еквівалентом - колышутся. В обох перекладах ми зустрічаємо заміну підмета на додаток, щоб підсилити відчуття впливу ззовні: je vois мені видко; je sens— здається; кажется.

4) живі особи:

Maurice Maeterlinck "L'Intruse"

Леся Українка "Неминуча "

Н. Минский, Л. Вилькина "Непрошенная "

... entendez-vous les

rossignols ?

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16