М І Гнатюк - Наукові записки в 15 - страница 37

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 

У творах важливий і сатиричний елемент. Так, В. Скотт нещад­но висміює фанатичну відданість Девіда Дінза ідеям шотландськогопроповідника-пуританина Р. Камерона. З одного боку, письменник за­хоплюється відданістю своїй вірі Джинні, з іншого - показує жалюгід­ність догм Девіда. Прагнучи показати безплідність диспутів фермера Дінза, письменник змушений навіть розтягнути деякі епізоди в романі "The Heart of Mid-Lothian". Г. Квітка-Основ'яненко викриває окремі про­яви хабарництва та службового недбальства на прикладі яскравих обра­зів писаря, сільського голови, начальника волосного управління поліції, суддів та ін. На наше переконання, моральний пафос у повісті "Козир-дівка" все-таки заступає сатиричний: письменник висміює не систему влади загалом, а лише її окремих представників, запевняючи читача у тому, що верховна влада в особі справедливого губернатора як представ­ника царя є втіленням моральних чеснот.

Таким чином, у повісті Г. Квітки-Основ'яненка "Козир-дівка" спосте­рігаємо творче переосмислення сюжету, образів-характерів, теми та мо­тивів із роману В. Скотта "The Heart of Mid-Lothian". Відкинувши харак­терне поєднання історизму та романтизму в творі шотландського рома­ніста, український письменник поєднує романтичну основу просвітниць­кої повісті "Козир-дівка" з притаманним йому моральним дидактизмом.

Література:

1.Бойко В. Життя та літературна творчість Г. Квітки-Основ'яненка / Ва­силь Бойко // Квітка-Основ'яненко Г. Твори / Григорій Квітка-Основ'яненко. - К.: Криниця, 1918. - Т. 1. - С. VII-LXXVI.

2.Вербицька Є. Г. Г. Ф. Квітка-Основ'яненко: життя і творчість / Вербиць-ка Є. Г. - Харків: Харків. ун-т, 1968. - 154 с.

3.Долинин А. А. История, одетая в роман: Вальтер Скотт и его читатели / Александр Алексеевич Долинин. - М.: Книга, 1988. - 315, [2] с.

4.Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Зібр. творів у 7-ми т. / Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко; [ред. колегія: П. М. Федченко, О. І. Гончар, Б. А. Дер­кач, С. Д. Зубков, Д. В. Чалий]. - К.: Наук. думка, 1978-1981.

5.Клименко Е. И. Английская литература первой половины XIX века / Клименко Е. И. - Л.: Ленингр ун-т, 1971. - 142 с.

6.Костомаров М. І. Малорусская литература // Слов'янська міфологія: ви­брані праці з фольклористики й літературознавства / [упоряд., приміт. І. П. Бетко, А. М. Колотай, вступна ст. М. Т. Яценка] / Костомаров М. І. - К.: Ли-бідь, 1994. - С. 314-325.

7.Куліш П. Григорій Квітка і його повісті / Пантелеймон Куліш. - СПб: Въ типографіи П. А. Кулиша, 1858. - XXXVI c.

8.Куліш П. О. Об отношении малороссийской словесности к общерусской (Эпилог к "Черной раде") // Твори: У 2 т. / Куліш П. О. - К.: Дніпро, 1989. - Т. 2. - 1989. - С. 458-476.

9.Лімборський І. В. Творчість Григорія Квітки-Основ'яненка : генеза ху­дожньої свідомості, європейський контекст, поетика / Ігор Валентинович Лім-борський. - Черкаси : Брама-Україна, 2007. - 108 с.

10.Петренко П. Григорій Квітка / П. Петренко. - Харків : Література і мис­тецтво, 1931. - 188 с.

11.Скотт В. Собрание сочинений в восьми томах / Вальтер Скотт; сост. и общ. ред. Д. М. Урнова. - М.: Правда, 1990. - Т. V: Эдинбургская темни­ца. - 1990. - 512 с.

12.Тарнавський В. Квітка в розумінні сучасників / Вадим Тарнавський // Квітка-Основ'яненко Г. Ф.: Збірник на 150-річчя народження. 1778-1928. -Х.: Український робітник, 1929. - С. 43-64.

13.Урнов Д. М. Сердце страны / Д. М. Урнов // Скотт В. Собрание сочи­нений в восьми томах / Вальтер Скотт; сост. и общ. ред. Д. М. Урнова. - М.: Правда, 1990. - Т. V: Эдинбургская темница. - 1990. - C. 496-501.

14.Фіголь О. О. Вальтер Скотт у творчій рецепції українських письменни­ків ХІХ століття / О. О. Фіголь // Зарубіжна література. - 2007. - № 6. - С. 60-64.

15.Франко І. Українці // Зібрання тв.: У 50 т. / Іван Франко. - К.: Наук. думка, 1976-1986. - Т. 41. - 1984. - С. 162-193.

16.Scott W., Sir. The Heart of Mid-Lothian, Complete, Illustrated [Електро­нний ресурс] / Sir Walter Scott. - Режим доступу до кн.: http://www. gutenberg. org/files/6944/6944. txt.

Чик О. І.,

Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шев­ченка, м. Кременець

ЕМОЦІЙНО-СМИСЛОВА ДОМІНАНТА "СУМНИХ" РОМАНІВ А. СВИДНИЦЬКОГО ТА Ґ. КЕЛЛЕРА

У статті досліджено особливості емоційно-смислової домінанти в ре­алістичних романах А. Свидницького та Ґ. Келлера. У статті висвітлено проблему типологічних аналогій і відмінностей в семантичних комплексах у творах українського та швейцарського письменників. Проза А. Свидниць­кого та Ґ. Келлера інтерпретована з нових теоретичних позицій.

Ключові слова: реалізм, "сумний" текст, семантичні комплекси.

The peculiarities of the emotional-semantic dominant in the realistic novels by A. Svydnytsky and G. Keller are explored in the article. The article highlights the problem of typological analogies and differences in the semantic complexes of the works of fiction by A. Svydnytsky and G. Keller. The prose by A. Svydnytsky and G. Keller is interpreted in a new theoretical light.

Key words: realism, a "sad" text, semantic complexes.

До аналізу роману "Люборацькі" А. Свидницького (1886) звертали­ся багато українських дослідників (І. Франко, Ом. Огоновський, М. Зе-ров, В. Герасименко, М. Сиваченко, П. Хропко, Н. Жук, Є. Сохацька, О. Сидоренко та ін.), однак досі цей роман не розглядався спеціально в контексті німецького роману виховання другої половини ХІХ ст., і зо­крема - у порівняльно-типологічному зіставленні з німецькомовними романами швейцарського письменника Ґ. Келлера. Творчість Ґ. Келле­ра активно досліджували й досліджують зарубіжні науковці (Н. Банні-кова, В. Бауманн, Є. Брандіс, С. Гіждеу, Р. Данилевський, А. Зуєв, Г. Лу-кач, Н. Павлова, В. Пашигорєв, В. Релли. В. Сєдєльник, К. Фер, А Хау-зер, А. Цех та ін.), проте німецькомовна проза відомого швейцарсько­го романіста-реаліста не стала об'єктом активного перепрочитання з но­вих і незаангажованих методологічних позицій сучасними українськими літературознавцями. Як виняток, можна назвати принагідне зіставлення роману "Der grime Heinrich" Ґ. Келлера з "Люборацькими" у статті відо­мого українського компаративіста Д. Наливайка "Типологія української реалістичної літератури на європейському тлі" [7, с. 307].

Романи українського та німецького письменників цілком вписуються у парадигму ".класичного психологізму XIX століття, для якого вирі­шальним принципом було пояснення, явне або приховане" [4, с. 335]. Цю думку Л. Гінзбург можна доповнити: певні особливості зображення ха­рактерів персонажів з допомогою психологічної портретної характерис-

© Чик О. І., 2010тики або пояснення їхньої поведінки може слугувати матеріалом для до­слідження психології (або психопатології) самого письменника.

У нашому дослідженні ми використовуємо концептуальні ідеї сучас­ного російського психолога В. Бєляніна, які ґрунтуються на аналізі різ­ножанрових і різностильових канонічних текстів російської та зарубіж­них літератур. Ідея дослідження психології автора в принципі не є но­вою, але теорія російського дослідника є не синтезом вже відомих дослі­джень, а цілком самостійним напрямом психолого-літературознавчого прочитання художніх текстів. В. Бєлянін пропонує операціональну ти­пологію особистості, в основу якої покладено наступні ідеї: будь-який мовний елемент зумовлений як лінгвістичними, так і психологічними за­кономірностями; різноманітність текстів пояснюється психологією їх­ніх авторів, тому текст є "живим" свідчення акцентуації особистості (під акцентуацією розуміється так званий "проміжний варіант" між нормою (темпераментом) і патологією); організовуючим центром художнього тексту є емоційно-смислова домінанта, яка породжує певний тип акцен­туації, а також впливає на морфологію, синтаксис, семантику, стиль [2, с. 4]. Іншими словами, вчений пропонує авторську методику прочитання художніх творів, намагаючись привернути увагу дослідників до пробле­ми розшифрування психології автора у знаковому аспекті.

Проаналізувавши існуючі типології автора (насамперед Ф. Шиллера, Д. Овсянико-Куликовського, Р. де Ґурмона, Р. Мюллера-Фрейнфельса, К. Ґ. Юнґа та ін.) В. Бєлянін виявив, що всі вони фактично підпадають під два типи позицій автора, запропоновані автором архетипної теорії К. Ґ. Юнґом: екстравертну та інтровертну [2, с. 37-38]. Нагадаємо, що екс-травертна позиція у візії швейцарського психолога і психіатра є такою психологічною орієнтацією, за якої автором керує несвідомий творчий імпульс. За умови інтровертної позиції автора у його творчості утвер­джуються свідомі наміри і протиставляється "я" письменника неусвідом-леній сфері.

Для В. Бєляніна проблема творчого процесу пояснюється прагнен­ням письменника зберегти цілісність психіки завдяки або всупереч своїй психічній хворобі. Метою психолога було "показати, що особливий ін­дивідуальний ракурс зовнішнього і внутрішнього світу, відображений у тому чи іншому художньому тексті, є певною структуризацією, впоряд­куванням і вербалізацією картини світу автора як особи, що володіє пев­ними типологічними характеристиками" [2, с. 50]. Таким чином, згід­но його класифікації кожному типу тексту відповідає певна акцентуа­ція, яка визначає світогляд письменника: "світлому" тексту властива па-ранояльність, "темному" - епілептоїдність, "веселому" - гіпоманіякаль-ність, "сумному" - депресивність, "красивому" - істероїдність, "склад­ному" - шизоїдність.

На нашу думку, романи "Люборацькі" А. Свидницького та "Зеле­ний Генріх" Ґ. Келлера є "сумними" текстами, які вповні представляють збіжні картини світу українського та німецького письменників-реалістів. "Сумні тексти" визначаються як твори з молодими персонажами, які життєрадісні та сповнені надій і сподівань, але вмирають у розквіті сил. Сенс життя, як зображено у таких творах, полягає в тому, щоб любити життя, але, водночас, життя відповідно до такого світовідчування важ­ке й виснажливе, тож смерть для життєлюбних персонажів приходить як порятунок. За В. Бєляніним, у структурі емоційно-смислової домінанти "сумних" текстів головну роль відіграють такі семантичні комплекси, як вік, багатство / зубожіння, радість / смуток, життя / смерть, жаль, підле­глість, тяжкість, запах та ін., прочитати які можна, дослідивши худож­ні твори, як ми вже згадували вище, у знаковому аспекті [2, с. 139-146].

Сучасні філологи наголошують, що за словом (яке не є лише знаком) "ховаються концепти, включені в більш високі сфери знань, що в цілому є знанням про світ" [5, с. 22]. Слід зазначити, що, звертаючись до термі­нології сучасної когнітивної лінгвістики, семантичні комплекси, які ви­різняє В. Бєлянін, можна також назвати концептами. За класичним визна­ченням російського вченого Ю. Степанова, концепт є своєрідним згуст­ком культури у свідомості людини, "те, у вигляді чого культура входить у свідомість людини, те, за допомогою чого людина сама входить у куль­туру". Це набір "уявлень, понять, знань, асоціацій, переживань, які су­проводжують слово. На відміну від понять концепти не тільки мислять-ся, вони переживаються. Вони - предмет емоцій, симпатій і антипатій, а іноді й зіткнень" [10, с. 40-41]. Однозначних визначень концепту не іс­нує, але нам видається вдалою дефініція М. Нікітіна, який, солідаризую­чись із відомим російським лінгвістом Є. Кубряковою, визначає концепт як ідеальну абстрактну одиницю, якою оперує людина в процесі мислен­ня, і яка відображає увесь здобутий людиною обсяг знань [8, с. 53-64]. Судячи зі тезаурусу В. Бєляніна, у "Психологическом литературоведе­нии" автор оперує не одиничними концептами, а такими концептами, що відносяться до цілого ряду понять - так званими концептуальними кате­горіями. Аналіз наукових публікацій дозволяє стверджувати, що у ког-нітивній лінгвістиці аналізуються та описуються переважно категорії ет­нічні, морфологічні, лексичні, фразеологічні та синтаксичні. Сьогодні ж спостерігаємо активне залучення здобутків когнітивістики до власне лі­тературознавчої науки, скажімо, до генології [3, с. 478-488].

Сюжет роману "Люборацькі" розгортається переважно через зобра­ження трагічної долі молодих персонажів - Антося, Масі, Орисі та Те­клі. Спершу автор акцентує на молодості Люборацьких, особливо на мо­лодому Антосеві. Семантичний комплекс ВІК у даному випадку асоцію­ється з рухом: "З Антося ж був хлопець на всі штуки, та ще й прудко бі­гав, і ні рів, ані тин його не спиняли, та був хитрий, як лисиця" [9, с. 103]. Минуле ідеалізується (ідеалізація пов'язана з депресивністю), молодість виключно пов'язана з красою (описи вроди Антося, Масі, Орисі, Теклі та Галі) та активною життєдіяльністю (витівки Антося). У найтепліших то­нах змальовує своє безжурне дитинство головний герой роману Ґ. Келле­ра Генріх. Вимушене проживання з родичами у віддаленому селі Швей­царії сповнене приємних спогадів - Генріх тут знаходить перше кохан­ня; вдосконалює навички художника-початківця, водночас відкриваючи для себе мальовничу природу; бере участь у місцевих святкуваннях і ви­вчає розмірене патріархальне життя селян тощо. У селі хлопець відчуває розуміння, піклування і любов навіть далеких родичів, а також сердечну підтримку його перших дилетантських дослідів із живопису.

Зауважимо, що вагому роль у змалюванні чудового минулого у рома­нах А. Свидницького та Ґ. Келлера відіграють образи їжі. Споживання їжі в минулому ідеалізується авторами, яке в "Люборацьких" носить сі­мейний, а в "Зеленому Генріху" як сімейний, так і суспільний характер. Генріх з особливим пієтетом згадує кулінарні здібності матері, а особли­вим спогадом зі шкільних літ для нього є той випадок, коли він був зму­шений пропустити обід і відчути голод. М. Бахтін зауважував, що для ідилії є типовим сусідство дітей і їжі, оскільки таке сусідство проникну-те початком росту і оновлення життя: "В ідилії діти часто є сублімаці­єю статевого акту і зачаття, у зв'язку із зростанням, з оновленням життя, із смертю (діти і старий, гра дітей на могилі і т. п.)" [1, с. 376]. Таке су­сідство дітей і їжі часто спостерігаємо в "Зеленому Генріхові", особли­во під час опису родинних вечерь, які часто переростають у бенкет. Такі ж "звичаєві" бенкети, безрозсудливе "свято черева", полюбляють і старі Люборацькі [9, с. 60].

Спершу священицька родина Люборацьких щаслива у своєму патрі­архальному побуті, який тримається на дотриманні прабатьківських зви­чаїв і щоденній праці. Зауважимо, що кожен з Люборацьких плекає свою мрію, яка ніколи не здійснюється: священик мріє про панське вихован­ня для своїх старших дітей Масі та Антося; Люборацька надіється збе­регти родину як цілість; Мася мріє про шляхетське майбуття, у якому не буде місця для її родичів-"хлопоманів"; Антось має дві потаємні мрії: стати чесним священиком, справжнім просвітником для сільської грома­ди і про якнайшвидший шлюб з коханою Галею. Сповнені таких різних надій, молоді Люборацькі теж по-різному, але однаково трагічно завер­шують своє життя: від розпуки помирає Антось, самогубством завершує свою "боротьбу" за панство Мася, від руки п'яного чоловіка гине Ори­ся, а найменша Текля втікає від жорстокого життя до монастиря. На дум­ку, В. Шевчука, саме "Текля з-поміж дітей Люборацьких і справді єди­на незіпсована душа, вона незмінно перебуває в лоні родини і свого ет­носу, тож не зазнала душевних деформацій, як інші діти, через освіту чи неприродне заміжжя..." [11, с. 29]. Село німецької Швейцарія у баченні Генріха Леє постає стражем прабатьківських звичаїв і сердечних стосун­ків між людьми, які не цураються важкої праці й проблематично сприй­мають суспільні переміни, живучи відокремлено й водночас вільно, не відаючи свого простого щастя. Таким чином, у романах А. Свидниць-кого і Ґ. Келлера спостерігаємо як "емоційне обрамлення і оцінка часу в "сумному" тексті змінюються від минулого, яке прекрасне, але в якому зроблено багато помилок, через теперішній час, який несе страждання і почуття провини за минуле, до майбутнього, в якому чекають тільки са­мотність, холод, смерть" [2, с. 140].

"Сумні" тексти традиційно закінчуються смертю персонажів. Мабуть, симптоматичним є те, що у першій редакції "Зеленого Генріха" Ґ. Кел­лер теж обрав саме таке завершення життєвого шляху головного героя. На смислових значеннях семантичних компонентів СМЕРТЬ і ЖИТТЯ у романах А. Свидницького та Ґ. Келлера слід зупинитися докладніше. Наприклад, образу реальної смерті набувають сумні розмови товаришок Масі після її від'їзду на навчання до пані Печержинської. Вони згадують, що "випровадили товаришку, як на цвинтар" і пророчо передбачають, що у статусі подруги Мася вже не повернеться, оскільки "запаніє, злу-кавіє, то все одно, що і вмерла" [9, с. 62] (підкреслення у цитатах наше. - О. Ч.). Перефразовуючи назву відомого есею Ж. -П. Рішара, зауважи­мо, що "постаті смерті" структурують текст роману Ґ. Келлера, адже го­ловні віхи життя Генріха позначені фактами смерті близьких, шкільних товаришів чи друзів. Загалом компоненти СМЕРТЬ і ЖИТТЯ постійно набувають різних семантичних значень, видозмінюючись у різних об­разах. Так, патріархальність і древність села, родом з якого був батько Генріха, підкреслюється описом сільського цвинтаря: "Маленький цвин­тар, який було розміщено навколо древньої, але завжди святково прибра­ної церкви, за весь час ні разу не розширювався, і тепер його земля скла­дається буквально з одних зітлілих кісток минулих поколінь.". Нара-тор зауважує, що смерть невід'ємна від життя, оскільки домовини ведуть свій рід від ялин-гігантів, які ростуть на горах поблизу села, а добротне полотно, яке виготовляють місцеві ткалі на саван теж "виросло" на по­лях. Земля цвинтаря, попри те, що вона холодна й чорна, теж поєднана з життям, яке буяє у вигляді соковитої зеленої трави, троянд і жасмину [6, с. 31-32]. Постаті смерті навчають Генріха життя - раптова смерть бать­ка у розквіті сил і його образ стають дороговказом для сина майстра Леє; жалюгідна смерть старезного чоловіка крамарки Маргрет стає символом тлінності земного життя; спостереження за боротьбою за життя смер­тельно хворої бабусі теж є уроком життя. Нехтуванням смертю, покора плину долі - ці ідеї спостерігаємо в розділі роману, присвяченого "тан­цям смерті" - прадавньому звичаю танців на поминках, коли сільська мо­лодь, забувши про нещодавні удавані і справжні сум і сльози, весело п'є вино і танцює вальс.

В. Бєлянін висновує, що "герой "сумних" текстів у молодості робить помилки і, оцінюючи своє життя як ряд помилок, невдач і труднощів, по­стійно відчуває самотність" [2, с. 150]. Справді, самотній Антось в остан­ні хвилини життя гірко звинувачує у своїй недолі семінарію. Справжніх друзів Антось так і не набув і до цього вочевидь спричинилося навчан­ня, яке зробило жорстоким його серце. Генріх теж постійно почувається чужим навіть із власною родиною чи жінками, в яких закохується. Пер­манентна тяга до закоханості у Генріха упродовж його юнацьких літ теж свідчить про самотність протагоніста роману Ґ. Келлера і намагання зна­йти споріднену душу. На відміну від Антося, таку споріднену душу мо­лодий Леє знаходить у особі Юдіфи.

ЗУБОЖІННЯ теж є знаковим компонентом для сюжету "Любораць-ких" і "Зеленого Генріха". Острах Люборацької перед зубожінням кар­динально змінює долю Орисі, яку насильно віддають заміж за нелюба. Страх перед злиднями змушує Антося до фатального шлюбу з негарною та старою сестрою архірея, який хоч і не передбачає сімейного щастя, зате гарантує дохід парафіяльного священика. Страхітлива перспекти­ва втратити будинок - єдине майно - й опинитися на вулиці смертельно підточує здоров'я шляхетної матері Генріха. Злидні й пов'язане з ними напівголодне життя змушують Леє здійснити "переоцінку цінностей" і спонукують задуматися про майбутнє. Зрештою прагматичний розум підказує Генріху обрати не високу, але неприбуткову професію худож­ника, а більш вигідну - державного посадовця.

Семантичний компонент СТАРІСТЬ у аналізованих текстах вербалі-зується у образах-характерах матерів протагоністів. Люборацька поми­рає на руках у чужих людей, материнське серце якої вбиває розповідь співрозмовника про суїцид її старшої доньки Масі. Плітки про банкрут­ство й непомірні борги Генріха, вимоги кредиторів призводять до смер­ті пані Леє, яка так і не довідається про певні успіхи свого єдиного сина. Бідолашні матері, які наприкінці життєвого шляху так потребують опіки від дітей, помирають самотніми й, очевидно, з гіркими відчуттями непо­трібності та безнадії.

Отже, семантичні компоненти ВІК, СМЕРТЬ, ЖИТТЯ, САМОТНІСТЬ, ЗУБОЖІННЯ, СТАРІСТЬ в аналізованих романах А. Свидницького "Лю-борацькі" та Ґ. Келлера "Зелений Генріх" набувають певних смислів. Спе­цифіка їхньої вербальної маніфестації вказує на те, що досліджувані рома­ни слід зарахувати до "сумних" текстів, що, в свою чергу, свідчить про на­явність депресивної акцентуації авторів. Перспективу нашого досліджен­ня вбачаємо у подальших розвідках зі застосуванням операціональної ти­пології з метою виявлення типологічних рис реалізму в знаковому аспекті на матеріалі української та зарубіжних літератур.

Література:

1.Бахтин М. Слово в романе // Вопросы литературы и эстетики: исследова­ния разных лет / Михаил Бахтин. - М.: Худож. лит., 1975. - С. 72-Ю7.

2.Белянин В. П. Психологическое литературоведение: текст как отра­жение внутренних миров автора и читателя: [монография] / Валерий Павло­вич Белянин. - М.: Генезис, 2006. - 320 с.

3.Бовсунівська Т. В. Основи теорії літературних жанрів / Тетяна Володи­мирівна Бовсунівська. - К.: Київський університет, 2008. - 519 с.

4.Гинзбург Л. О психологической прозе / Лидия Гинзбург. - Л.: Худож. лит., 1971. - 464 с.

5.Евдоковец М. Г. Современные подходы к изучению значения слова // М. Г. Евдоковец // Мова і культура: [науковий журнал / гол. ред. Бураго Д. С.]. -К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 11. - Т. I (113). - С. 21-28.

6.Келлер Г. Зеленый Генрих : [роман; пер. с нем. Ю. Афонькина, Н. Буто­вой, Д. Горфинкеля, Г. Снимщиковой, Е. Эткинда и примеч. Е. Брандиса и Б. Замарина] / Готфрид Келлер. - М.: Худож. лит., 1972. - 736 с. - (Библиотека всемирной литературы. Серия вторая: Литература ХІХ века. Т. 88).

7.Наливайко Д. Типологія української реалістичної літератури на євро­пейському тлі // Теорія літератури й компаративістика / Дмитро Наливайко. - К.: Києво-Могилянська академія, 2006. - С. 277-312.

8.Никитин М. В. Развернутые тезисы о концептах / М. В. Никитин // Вопросы когнитивной лингвистики. - 2004. - № 1. - С. 53-64.

9.Свидницький А. П. Роман. Оповідання. Нариси / А. П. Свидницький; [передм. П. П. Хропка]. - К.: Наукова думка, 1985. - 570 с.

 

10.Степанов Ю. С. Константы: словарь русской культуры: опыт исследо­вания / Степанов Ю. С. - М.: Языки русской культуры, 1997. - 824 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16