В М Радзієвська - Забезпечення руху капіталу - страница 1

Страницы:
1 

У подальших дослідженнях, присвячених вирішенню даної проблематики, необхідно при обчисленні гепу враховувати якість активів чутливих до зміни ставки відсотка.

Література

1. Набок Р. Особливості управління банком в умовах нестабільності на фінансових ринках / Р. Набок // Вісник НБУ. — 2010. — 1. — С. 38—40.

2. Любунь О. С. Бізнес-планування у банку: навч. посіб. / О. С. Лю-бунь, М. П. Денисенко. К.: Атака, 2006. — 288 с.

3. Мещеряков А. А. Фінансовий менеджмент у банках: навч. посіб. / А. А. Мещеряков, Л. В. Лисяк. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 208 с.

4. Роуз Питер С. Банковский менеджмент: пер. с англ. со 2-го изд. / Питер Роуз. М.: Дело, 1997. — 768 с.

5. Структура активів банків України станом на 01.01.2010 р. (у роз­різі банків) // Вісник НБУ. — 2010. — 3. — С. 48—53.

6. Структура зобов'язань банків України станом на 01.01.2010 р. (у розрізі банків) // Вісник НБУ. — 2010. — 3. — С. 54—59.

7. Любунь О. Інвестиційні банківські моделі як основний чинник ін­теграції банківського та промислового капіталу в ринкових відносинах/ О. Любунь // Вісник НБУ. — 2009. — 12. — С. 30—31.

8. Хміль Л. М. Удосконалення організації оперативного управління активами, зобов'язаннями та капіталом корпоративних банків / Л. М. Хмі­ль // Регіональна економіка. — 2007. — 1. — С. 215—223.

Стаття надійшла до редакції: 14.01. 2011 р.

УДК 336.76

В. М. Радзієвська, канд. екон. наук, доц., доцент кафедри фінансових ринків ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РУХУ КАПІТАЛУ

АНОТАЦІЯ. У статті розглядаються питання інвестиційної діяльності і вільного руху капіталу у зв'язку з необхідністю забезпечення реального сектору економіки фінансовими ресурсами. Основою цього процесу є умови, що характеризують розвинуті фінансові ринки.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: інвестиційна діяльність, вільний рух капіталу, фінансо­вий ринок, фондовий ринок.

АННОТАЦИЯ. В статье рассматриваются вопросы инвестиционной деятельности и свободного движения капитала в связи с необходимос­тью обеспечения реального сектора экономики финансовыми ресурса­ми. Основой этого процесса являются условия, которые характеризу­ют развитые финансовые рынки.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: инвестиционная деятельность, свободное движение капитала, финансовый рынок, фондовый рынок.

ABSTRACT. This article covers issues of investment activity and free movement of capital seeing the necessity of securing the real economy sector with financial resources. The basis of this process is factors that characterize developed financial markets.

KEY WORDS: investment activity, free movement of capital, financial market, stock market .

Наразі в Україні постало питання необхідності забезпечення фі­нансовими ресурсами реального сектору економіки. Це питання тор­кається всіх сфер економічного життя, зважаючи на брак фінансо­вих ресурсів, відставання реального сектору економіки та небхід-ність його суттєвої модернізації. Крім того, необхідним є пожвав­лення інвестиційної діяльності, формування сприятливого інвес­тиційного клімату. На тлі зазначного необхідним є докладне дослі­дження основних наукових досягнень економічної думки, а також запровадження ефективних схем руху капіталу, діяльності окремих суб'єктів з метою забезпечення економічного зростання шляхом пожвавлення інвестиційної діяльності. Крім того важливим питан­ням зараз є не тільки захист прав інвесторів, особливо приватних інвесторів, як найменш захищених та найбільш важливих у плані можливого постачання вільних грошових коштів для нужд економі­ки, а і їх залучення до інвестиційної діяльності. Для досягнення ста­лого економічного зростання Україні вкрай необхідні нові капіталь­ні вкладення, інвестиційні потоки, які могли б забезпечити таке зростання за умов розвиненого фінансового ринку.

Активізація інвестиційної діяльності та забезпечення руху ка­піталу пов' язане з необхідністю вивчення кращої світової прак­тики, вдосконалення законодавчого процесу, розвитку цивілізо­ваних відносин і умов при здійсненні інвестиційної діяльності та забезпеченні руху капіталу.

За визначенням Нобелевського лауреата з економіки У. Шар­па, в широкому розумінні, слово «інвестиції» (investments) озна­чає: «розлучитися з грошима сьогодні для того, щоб отримати біль­шу їх суму в майбутньому». При цьому з інвестиційним проце­сом пов'язані два основних чинника фінансового ринку — час та ризик. Існування понять реальних та фінансових інвестицій не є конкуруючим, а доповнюють одне одне. При цьому високий сту­пінь розвитку інститутів фінансового інвестування в значному ступені сприяє зростанню реального інвестування [1].

Згідно з Лоренсом Дж. Гітманом, відомим американським еко­номістом, у самому широкому розумінні інвестиції забезпечуть ме­ханізм, необхідний для фінансування зростання і розвитку економі­ки країни. В більш вузькому, інвестиція — це спосіб поміщення капіталу, який повинен забезпечити зберігання або зростання варто­сті капіталу та (або) принести додатню величину доходу [2].

Досліджуючи у зв' язку з зазначеними питаннями європейське законодавство, а саме — Директиву 2004/39/ЄС Про ринки фінан­сових інструментів, що вносить зміни в Директиви Ради 85/611/ЄЕС і 93/6/ЄЕС та Директиву 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради і припиняє дію Директиви Ради 93/22/ЄЕС» від 21 квітня 2004 року — в забезпеченні інвестиційної діяльності вбачаємо певну роль інвестиційних фірм. «Інвестиційна фірма» означає будь-яку юридичну особу, постійна діяльність якої полягає в наданні однієї чи більше послуг з інвестування третім особам та/або здійсненні одного чи більше видів інвестиційної діяльності на професійній ос­нові. При цьому надаються послуги з інвестування та здійснюються наступні види інвестиційної діяльності: прийняття та передача за­мовлень щодо одного чи більше фінансових інструментів; виконан­ня замовлень від імені клієнтів; здійснення операцій за власний ра­хунок; управління активами; консультування з інвестування; андерайтинг фінансових інструментів та/або розміщення фінансо­вих інструментів на основі твердих зобов' язань; розміщення фінан­сових інструментів без твердих зобов' язань та інше. Крім того, на­даються і додаткові послуги, а саме:

— зберігання та адміністрування фінансових інструментів на рахунках клієнтів, включаючи кастодіальну діяльність та пов' язані послуги, такі як управління готівкою/заставою;

— надання кредитів чи позик інвестору, з метою дати йому можливість провести операцію щодо одного чи більше фінансо­вих інструментів, за умови якщо компанія, яка надає кредит чи позику, бере участь в угоді;

— консультування щодо структури капіталу, промислової стратегії та пов' язаних питань, а також консультації та послуги, пов' язані зі злиттям та поглинанням підприємств;

— операції з іноземними валютами, які пов' язані з наданням послуг з інвестування;

— інвестиційні дослідження і фінансовий аналіз чи інші фор­ми загальних рекомендацій стосовно угод щодо фінансових ін­струментів;

— послуги, пов' язані з андерайтингом;

— послуги з інвестування, а також інші додаткові послуги.

При цьому, інвестиційні послуги можуть розглядатися в якос­ті дій (діяльності), що забезпечує вкладення інвестицій в інтере­сах первісного інвестора як споживача інвестиційних послуг на підставі укладеного з ним договору.

Вимоги до інвестиційних фірм, що мають дотримуватись при ліцензуванні їх діяльності, вимоги до акціонерів та членів з сут­тєвою участю і вимоги щодо капіталу інвестиційної фірми роз­глядаються додатково.

Відповідно до зазначеної Директиви (секція С) визначені і фі­нансові інструменти:

цінні папери, що підлягають обігу означають ті види цін­них паперів, за винятком засобів платежу, що можуть виступати предметом угоди на ринку капіталів;

— інструменти грошового ринку ті типи інструментів, якими зазвичай торгують на грошовому ринку, наприклад, treasury bills (короткострокові державні боргові зобов' язання), депозитні сер­тифікати та commercial papers (короткострокові приватні боргові зобов' язання), за винятком засобів платежу;

— цінні папери інститутів спільного інвестування та інші, в тому числі, і деривативні [3, 4].

Звертає на себе увагу і той факт, що під інвестиційною фірмою (інвестиційною компанією, підприємством) у Директиві «розумієть­ся будь-яка юридична особа, основна діяльність якої полягає в на­данні третім особам інвестиційних послуг на професійній і постійній основі. Як інвестиційні компанії можуть розглядатися і підприємст­ва, що не є юридичними особами...» при відповідності умовам за­безпечення рівня захисту інтересів третіх сторін не «гірше» ніж у ін­вестиційних компаній — юридичних осіб та за умов, коли вони підлеглі пруденційному нагляду, еквівалентному тому, якому підпо­рядковані інвестиційні компанії — юридичні особи [3, с. 129—130]. Крім того, існує можливість надання послуг, пов' язаних з володін­ням грошовими коштами або цінними паперами третіх осіб, на рівні фізичних осіб за відповідності додатковим умовам.

З метою розробки найефективніших підходів до забезпечення руху капіталу та його адресного спрямування необхідним є дослі­дження кращої світової практики, рівня законодавчого врегулю­вання питання руху капіталу в зарубіжних країнах та можливості впровадження в Україні, виходячи з цього, необхідних здобутків. Враховуючи останні світові інтеграційні тенденції розвитку фінан­сових ринків необхідним є врахування і цього чиннику (інтеграціїна національному рівні та інтеграційних процесів на рівні конкрет­них забезпечуючих складових інвестиційної діяльності).

З цією метою у роботі розглянуто питання забезпечення руху капіталу у зв' язку з питаннями інвестиційної діяльності та сучас­ного стану розвитку фінансового ринку.

Виходячи з ситуації, що склалася в економіці України в кризовий період, слід зазначити щодо тенденцій різкого згортання ділової ак­тивності в 2009 році на тлі поширення рецесійних процесів у світі та обвального падіння цін на світових товарних ринках. У порівнянні з 2008 роком присутнє було суттєве скорочення обсягів промислового виробництва, будівництва, перевезень вантажів, оптової і роздрібної торгівлі. Несприятлива зовнішньоекономічна кон' юнктура зумовила зменшення обсягів експорту товарів. Зниження рівня інвестиційної діяльності та уповільнення інвестиційних процесів на національних ринках через кризу ліквідності та підвищення вартості запозичень, зарубіжних унаслідок розвитку фінансової кризи. До зниження ін­вестиційної діяльності призвели: орієнтація підприємств реального сектору економіки, перш за все, на погашення своїх боргів, підви­щення схильності населення до заощаджень. На противагу тенденці­ям 2009 року вже в першому кварталі 2010 року намітилися позитив­ні зрушення, обумовлені як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Так, зростання ВВП становило 4,8 % проти падіння на 20,1 % за І квартал 2009 року. Поряд з цим, у І кварталі 2010 року для економіки України найбільшим внутрішнім стримуючим чинником залишалася низька інвестиційна активність. За даними Міністерства економіки, зменшення інвестицій свідчить про збереження складної ситуації у сфері оновлення та модернізації існуючих фондів, через все ще невирішені проблеми в економіці, зокрема, у сфері кредиту­вання (кредити надані в економіку країни станом на кінець I кварталу скоротились на 1,9 % у річному обчисленні).

Щодо приросту сукупного обсягу іноземного капіталу за цей же період, то він складав 98,3 млн дол. США, що становило 12 % рівня І кварталу 2009 року.

Загалом, фінансово-економічна криза завдала негативного впли­ву на динаміку інвестиційних процесів у країні. І на даний час, особ­ливо загрозливим є те, що недостатні обсяги та диспропорції у структурі інвестицій в основний капітал на тлі обмеженості джерел фінансування як внутрішніх, так і зовнішніх обумовлюють подаль­ше погіршення стану основних виробничих фондів [5].

Інвестиційна політика має визначати специфіку спрямування вкладення коштів, а також способи стимулювання інвестиційної діяльності. Інвестиційна політика має реалізовуватися як на ос­новному (національному рівні), так і на двосторонньому, регіо­нальному та багатосторонньому рівнях.

Сучасний стан розвитку та поточне функціонування фінансо­вого ринку України не дають можливості для залучення в достат­ньому обсязі через ринкові механізми фінансових ресурсів. Про­довжує існувати необхідність вдосконалення механізмів як само­го фінансового ринку, так і інвестиційної діяльності.

При цьому слід пам' ятати, що при достатньому рівні інтегро­ваності фінансовий ринок та відповідності основним характерис­тикам щодо надійності, ліквідності, ефективності і прозорості:

а) виконує роль посередника між постачальниками і користу­вачами капіталу, забезпечуючи стабільність його руху та надій­ність фіксації права власності на майно або ресурси незалежно від географічного місце розташування і юрисдикції об' єкта інве­стиційної діяльності;

б) залучає іноземних інвесторів, які надають капітал з метою створення прибуткових підприємств, що підвищує їх ринкову ва­ртість та забезпечує процес розширеного відтворення капіталу в індустріальному секторі виробництва, стимулюючи розвиток ви­соких технологій і новацій;

в) визначає справедливу ціну капіталу, оскільки для підприєм­ства вартість залученого капіталу є одним з головних чинників у реалізації фінансової та інвестиційної політики;

г) встановлює ціну на підприємства і на їх продукцію, що ви­робляється на території однієї країни та за її межами;

д) позитивно впливає на процес накопичення капіталу, як у грошовій, так і в інтелектуальній формі (мультиплікабельний эфект) і на розвиток інших ринків.

Упровадження кращої світової практики функціонування фі­нансових ринків, розширення переліку учасників (на прикладі впровадження діяльності інвестиційних фірм), крім того, впрова­дження стандартів регульованих фінансових ринків в Україні по­винно створити економічні передумови для справедливого ціно­утворення на інвестиційний ресурс і забезпечення інформаційної прозорість фінансового ринку.

Основні програмні документи, які розробляються сьогодні та стосуються питань інвестиційної діяльності і руху капіталу мають відповідати вимогам сучасної світової практики, останнім інтегра­ційним тенденціям та носити комплексний характер. Наприклад, такі документи, як розроблена Міністерством економіки Стратегія національної модернізації України до 2020 року, розроблена Дер­жавною комісією з цінних паперів та фондового ринку Програмарозвитку фондового ринку на 2011—2015 роки, представлена Держ-інвестицій Програма розвитку інвестиційної діяльності тощо.

З наукової точки зору цікавим є подальше дослідження та впро­вадження понять «інвестиційний ринок», «рух капіталу» тощо. До­слідження можливих інноваційних напрямів розвитку інституційної і інструментальної складової в забезпеченні руху капіталу.

Література

1. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции: Пер. с англ. — М.: ИНФРА — М., 1999. — XII, 1028 с.

2. Гитман Л. Дж., Джонк М. Д. Основы инвестирования: Пер. с англ. М.: Дело, 1999. — 1008 с.

3. Леонов Д. А., Льовочкін С. В., Хоружий С. Г. Ринок фінансових послуг: парадигма євроінтеграції: Монографія / За наук. ред. В. М. Фе­досова. К.: УІРФР, 2008. — 848 с.

4. Directive 2004/39/EC of the European Parliament and of the Council of 21 April 2004 on markets in financial instruments amending Council Directives 85/611/EEC and 93/6/EEC and Directive 2000/12/EC of the European Parliament and of the Council and repealing Council Directive 93/22/EEC, OJ L 145, 30.4.2004, p. 1—44.

5. Офіційний сайт Міністерства економіки України. — http://www.-me.gov.ua/.

Стаття надійшла до редакції 17.01.2011 р.

УДК 33.336

Н.С. Рязанова, канд. екон. наук, доц., доцент кафедри фінансових ринків ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ФІНАНСОВИЙ РИНОК: ЙОГО ГЕНЕЗИС, СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ

АНОТАЦІЯ. Розглянуто сутність категорії фінансовий ринок, основні поняття, складові цього ринку та його генезис.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Фінансовий ринок, функції фінансового ринку, учасники фінансового ринку, фінансові інституції, генезис фінансового ринку.

АННОТАЦИЯ. Рассмотрена сущность категории финансовый рынок его функции, основные понятия и генезис.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: Финансовый рынок, функции финансового рынка, участ­ники финансового рынка, финансовые институции, генезис финансового рынка.

Страницы:
1 


Похожие статьи

В М Радзієвська - Забезпечення руху капіталу