М І Гнатюк - Наукові записки в 16 - страница 1

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 

 

 

 

 

НАУКОВІ ЗАПИСКИ

 

 

Серія "Філологічна"

 

 

Випуск 16

 

Міжкульрурна комунікація: мова культура особистість

 

Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 22-23 квітня 2010 року

 

 

Острог - 2010УДК: 81. 161. 2+

81. 111 ББК: 81. 2 Укр. +

81. 2 Англ.

Н 34

Рекомендовано до друку вченою радою Національного університету "Острозька академія" (протокол № 8 від 25 березня 2010 року).

Збірник затверджено постановою ВАК України від 8 вересня 1999 року №01-05/9

Редакційна колегія:

Гнатюк М. І., доктор філологічних наук, проф. Грещук В. В., доктор філологічних наук, проф. Єрмоленко С. Я., доктор філологічних наук, проф. Левицький А. Е., доктор філологічних наук, проф. Поліщук Я. О., доктор філологічних наук, проф. Тищенко О. В., доктор філологічних наук, проф. Удалов В. Л., доктор філологічних наук, проф. Шульжук К. Ф., доктор філологічних наук, проф. Яворська Г. М., доктор філологічних наук, проф.

Укладачі:

Ковальчук І. В., кандидат психологічних наук, доцент. Коцюк Л. М., кандидат філологічних наук, доцент. Крайчинська Г. В., кандидат філологічних наук, доцент. Новоселецька С. В., кандидат психологічних наук, доцент.

Наукові записки. Серія "Філологічна". Матеріали міжнародної науко­во-практичної конференції 22-23 квітня 2010 року "Міжкультурна комуні­кація: мова - культура - особистість". - Острог: Видавництво Національ­ного університету "Острозька академія". - Вип. 16. - 2010. - 380 с.

У збірнику містяться статті, присвячені проблемам германського, роман­ського, слов'янського мовознавств, порівняльного мовознавства та літера­турознавства. Збірник рекомендовано науковцям, викладачам, студентам-філологам і всім, хто цікавиться філологічною наукою.

Адреса редколегії: 35800, Україна, Рівненська обл., м. Острог, вул. Семінарська, 2, Національний університет "Острозька академія", факультет романо-германських мов

ISBN 966-7631-70-2

© Видавництво Національного університету "Острозька академія", 2010КОГНІТИВНІ АСПЕКТИ МІЖКУЛЬТУРНОГО СПІЛКУВАННЯ

 

 

УДК 81'42:572. 026

Андрейчук Н. І, Жидік О. Л.,

Національний університет "Львівська політехніка", м. Львів

МОВНА ОСОБИСТІСТЬ КОРОЛЕВИ ЄЛИЗАВЕТИ ПЕРШОЇ ЯК ОБ'ЄКТ АНТРОПОКУЛЬТУРНОЇ ЛІНГВІСТИКИ

Стаття присвячена аналізові культурних та лінгвістичних параме­трів реконструкції мовної особистості. Об'єктом дослідження є осо-бистісні мовнокультурні коди англійської королеви Єлизавети І як відо­браження культурних та духовних цінностей людини епохи Відродження в Англії періоду правління Тюдорів.

Ключові слова: мовна особистість, королева Єлизавета І, особиста кореспонденція, лінгвокультурний код.

The article deals with the analysis of cultural and linguistic parameters of lingual personality reconstruction. Individual lingual cultural codes of British Queen Elizabeth the First are being researched and are claimed to reflect cultural and spiritual values of the Renaissance person in Tudor England.

Keywords: lingualpersonality, Queen Elizabeth I, personal correspondence, lingual cultural codes.

No oblivion shall ever bury the glory of her name; for her happy and renowned memory still liveth and shall for ever live in the minds of men (from W. Camden's biography of Queen Elizabeth I)

Інтеграція людини у її життєвий світ здійснюється через структуруван-ня мовної особистості. Він є, з одного боку, своєрідним полем напруженос­ті, яке структурує мовну особистість, а, з іншого боку, структурується нею. При такому тлумаченні життєвого світу людини мовна особистість стає об'єктом сукупних зацікавлень лінгвістики, антропології, культурології, що створює підґрунтя для виокремлення особливого підрозділу мовознав­чих досліджень - антропокультурної лінгвістики [1]. Одним із засадни-чих положень цього підрозділу науки є твердження, що мовна особистість, з одного боку, є суб'єктом "культурного кодування", а, з іншого боку, -формується як особистість у процесі "розпредмечування" кодів культури. Таким чином, мовна особистість може розглядатися як узагальнений образ носія культурно-мовних цінностей, настанов, знань, поведінкових реакцій, які, зрештою, визначають її типологічні особливості і стилі спілкування.

© Андрейчук Н. І, Жидік О. Л., 2010Метою даної статті є відтворити мовну модель особистості королеви Єлизавети I шляхом виявлення та аналізу мовнокультурних кодів, що відображають комунікативні інтенції та стратегії автора, а також її став­лення до явищ, подій, людей. Матеріалом дослідження слугувало осо­бисте листування королеви (режими доступу до електронних ресурсів з текстами листів див у розділі Літературні джерела).

Кожна індивідуальна інтерпретація мови має в своїй основі визначені мовні стереотипи, характерні для всієї нації, певні етнокультурні цінності. Всі мовні одиниці є "культурно наповненими" [5, с. 150]. Загалом, сучасні лінгвістичні студії, у тому числі антропокультурна лінгвістика, все частіше оперують поняттям культури. Воно увійшло в науковий обіг на початку XIX століття і з того часу зПявилася велика кількість визначень цього по­няття. Американський вчений, професор Пенсильванського університету Гаррі Чік вважає, що культура акумулюється в ментальності членів різних спільнот у вигляді знання, вірувань, цінностей та ідеалів. Він пропонує роз­глядати культуру як інформацію, якою володіє певна соціальна група [7]. Погляд на культуру, як на інформацію, дозволяє віднести до цього поняття загальноприйняті знання, поведінкові стереотипи, матеріальні артефакти, а це, відповідно, допомагає виявити особливості та характерні риси не лише великої спільноти, але й конкретної особистості як культуроносія. Куль­тура як інформація акумулюється в ментальності людей, у першу чергу в артефактах, спеціально створених та призначених для її зберігання. Такими артефактами, що відображають культуру епохи крізь призму мови, можна вважати мовнокультурні коди. У цьому дослідженні мовнокультурний код розглядається як завершена з точки зору творців, але у смисловому та ін-тенціональному плані відкрита для багатьох інтерпретацій система мовних знаків та їх комбінацій, що виражаються графічним або звуковим спосо­бом, семантико-смислова взаємодія яких забезпечує виконання пізнаваль­ної, ціннісно-орієнтаційної та адаптаційної функцій [2].

На думку російського вченого Ю. Караулова за кожним твором стоїть особистість його автора виражена в мові. Те, як людина вживає слова, є відображенням основних психологічних процесів, думок, відчуттів, осо­бливостей сприйняття та особистісних рис індивіда. Не лише мова але і її носій стають об'єктами наукового зацікавлення, оскільки вони пере­бувають у нерозривному зв'язку [3, с. 11].

Дослідження мовної особистості передбачає опис мови з точки зору її носія, людини, що володіє системою національних мовних одиниць. Цей опис вимагає врахування стилістичного та історико-культурного аспектів мовних утворень. Таке широке трактування, як стверджує С. А. Кошарна, визначає мовну особистість як національно-культурний феномен, який не­обхідно розглядати в контексті взаємодії мови та культури етносу [4]. При цьому людське сприйняття та усвідомлення світу, процеси пам'яті, мислен­ня та уяви є визначені та певним чином обмежені властивою для кожної культури системою значень, що несе в собі спільний для народу досвід. Це дозволяє визначати мовну особистість як суб'єкт культурно-специфічної мовної картини світу, тобто як лінгвокультурну мовну особистість [4].

Основою для реконструкції моделі особистості може слугувати і усне мовлення і письмові тексти. Основна відмінність письмових джерел в тому, що породжене письмове повідомлення не має опори на конкрет­ного співрозмовника і, зазвичай, адресоване або певній визначеній групі людей або широкому загалу. Лише епістолярні твори є винятком, оскіль­ки мають одного конкретного адресата і письмове повідомлення в цьому випадку створюється з урахуванням психологічних, культурних та со­ціальних характеристик реципієнта з метою досягнення комунікативних цілей та впливу на одержувача. Отже, дослідження епістолярного дис­курсу як письмової форми комунікації може бути основою виявлення особистісних характеристик автора - письмової мовної особистості.

За останні двадцять років значно збільшилася кількість наукових праць присвячених епістолярному дискурсу. Листи завжди вважалися цінним та достовірним історико-культурним джерелом, а сучасні до­слідження піднесли їх аналіз на новий рівень, трактуючи епістолярний витвір як зразок ретельно продуманого літературного твору. Аналіз епіс­толярного дискурсу передбачає вивчення: а) власне мовних параметрів листування; б) відповідного соціального контексту, в якому породжений дискурс; в) опис структур репрезентації різних видів знання, що детер­мінують мовленнєві стратегії комунікантів, та вибір конкретних мовних форм в процесі їх дискурсивної діяльності. До лінгвістичних компо­нентів епістолярного дискурсу належать лексика, фразеологія, синтак­сичні конструкції, що використовуються автором. Екстралінгвістичні компоненти включають предметну ситуацію (у тому числі національно-культурний параметер) і комунікативну ситуацію, під якою розуміємо пресупозицію, наміри комунікантів та їх загальний настрій спілкування.

Для аналізу епістолярного дискурсу ефективним може бути застосу­вання окремих ідей критичного дискурс-аналізу, розробленого Норманом Феркло. Він вибудовує свої ідеї на мультифункціональній лінгвістичній теорії, втіленій у функціонально-системній лінгвістиці Холлідея: кожен текст має функцію представлення, яку він реалізує шляхом репрезентації досвіду і світу. Додатково тексти чинять соціальні інтеракції між учасни­ками дискурсу і тому виконують також міжособистісну функцію. На-кінець, тексти мають текстуальну функцію, оскільки вони об'єднують окремі компоненти у ціле і комбінують їх з ситуативними контекстами [6, с. 202]. Для нашого дослідження суттєвим є таке розуміння багатофункці-ональності мови в текстах, яке передбачає, що "використання мови завжди одночасно конституює (І) соціальні ідентичності, (ІІ) соціальні відношен­ня і (ІІІ) системи знань і переконань" [6, с. 202]. Відповідно, опис мовної особистості, з метою реконструкції її моделі на матеріалі епістолярного дискурсу, включає: а) встановлення соціальної ідентичності автора через характеристику його тезаурусу, б) реконструкцію комунікативних страте­гій автора, що визначаються соціальними відносинами, в) виокремлення лінгвокультурних кодів, що відображають систему знань і переконань.

Модель мовної особистості може бути відтворена в два етапи. Перший етап передбачає дослідження дискурсу автора з метою виявлення певної закономірної послідовності появи тих чи інших фрагментів дискурсу, що виражають емоційний стан автора, особисте ставлення до адресата, мо­тиви та наміри, тощо. Інколи одна чи дві емотивно забарвлені мовні оди­ниці в сильній позиції (початковій чи кінцевій) домінують серед інших одиниць висловлювання та визначають його загальний тон. На другому етапі реконструкції здійснюється аналіз виявлених на попередньому ета­пі фрагментів дискурсу. Тут беруться до уваги всі можливі фактори, що могли вплинути на характер та загальний тон висловлювання: особисте ставлення до адресата повідомлення та до комунікативної ситуації зага­лом, соціальний статус автора висловлювання, тощо. Здійснений у такий спосіб аналіз, дозволяє зробити висновки щодо характерних рис автора, особливостей його темпераменту, освіченості, інтелектуального та куль­турного рівня і таким чином відтворити модель його особистості в цілому.

Для досягнення мети нашого дослідження було опрацьовано 90 лис­тів та виокремлено 300 мовних одиниць, які можна розглядати як осо-бистісні мовнокультурні коди королеви Єлизавети І. Ці особистісні коди було класифіковано за трьома ознаками: 1) одиниці, що відображають соціальний статус Єлизавети як королеви; 2) одиниці, що відображають соціальні відношення, зокрема, емоційні оцінки; 3) одиниці, що характе­ризують інтелектуальний та культурний рівень автора.

До наших днів дійшла невелика кількість зразків королівської корес­понденції, авторство яких не викликає сумніву, оскільки вони містять особисту печатку та підпис монарха. Природа дипломатії суттєво зміни­лася на початку шістнадцятого століття, особливо помітними були зміни в традиції листування, зумовлені здебільшого поширенням гуманістичної освіти. Дезідерій Ерасмус та інші просвітники всіляко заохочували екс­пресивність та індивідуальний стиль в листуванні на противагу формаль­ним нормам епістолярного жанру. Особиста кореспонденція королеви Єлизавети I є яскравим зразком витонченої та дуже експресивної індиві­дуальної риторики. За час свого правління королева Єлизавета подолала безліч труднощів та небезпек і їй часто доводилося захищати свою пози­цію могутнього та впливового суверена, зважаючи на те, що в середньо­вічній Англії політика була виключно чоловічою прерогативою. Жінки не отримували освіти такого рівня, щоб мати змогу брати участь у дер­жавних справах і Єлизаветі довелося зламати ці стереотипи. Королева, як стверджують історичні джерела, отримала чудову гуманістичну освіту, її вчителями та наставниками були Вільям Гріндел та Роджер Ешем, і листи їхнього авторства, що дійшли до наших часів, підтверджують цей факт [9].

Єлизавета І розуміла, як важливо для монарха демонструвати свій висо­кий інтелектуальний та культурний рівень і водночас дотримуватися балан­су між владністю та покірливістю: There is no marvel in a woman learning to speak, but there would be in teaching her to hold her tongue (Відповідь королеви на комплімент французького посла щодо її риторичних здібностей [8]).

Королева також неодноразово демонструвала своє знання іноземних мов, зокрема латини: "sapientia paucis ", I pray you step the mouths, or make shorter the tongs, of such ministers as dare presume to make orison in their pulpits for the persecuted in Englandfor the gospel" (Єлизавета в листі до Джеймса IV, липень 1590). Латинське прислів'я "sapientia paucis" у цьому контексті, оче­видно, виражає обурення. Єлизавета закликає Джеймса "вкоротити язики" шотландським міністрам, які підтримували католиків в Англії.

Королева дорікає братові за недостатню увагу до зовнішньої політики Шотландії у стосунках з Іспанією: "My deare brother, Ifinde an old English proverb truly veryned, that a feast long looked is good when it comith". Це прислів'я вжите з метою повчання та настанови носить все-таки харак­тер докору та певний саркастичний відтінок, зважаючи на напруженість зовнішньополітичних відносин Англії та Іспанії.

Наступний рядок з листа Єлизавети до короля Шотландії є зразком май­стерної дорадчої риторики та свідченням високого культурного рівня ко­ролеви: "For God's sake, andyour own surety, look better to your kingdom than you have don. Boldness will make to many rulers, if no kings; nimia familiaritas generatcontemptum ..." (Єлизавета в листі до Джеймса IV, 16 квітня 1590). Латинське прислів'я в звертанні до брата несе певну відчуженість, оскіль­ки в цей період відносини двох монархів стали напруженішими, Єлизавета застерігає молодого короля проти легковажності та недбалості в держав­ній політиці: ". nimia familiaritas generat contemptum".

У нижче поданому уривку з листа, королева вживає французьку при­казку і цим демонструє не лише свою освіченість але й вміння володіти мистецтвом дорадчої риторики: "Right dear cousin, Ifind to true the French adage, Qu 'un mal ne vint jamais seid; for as the horrible and sudden murder of my most faithful subject and most vaillant baron was unto me a heart sore and grievous tidings (Єлизавета в листі до Джеймса IV, серпень 1585).

"My dear cousin, though the herring of your most dangerous peril be that thing that I most recurrently render my most lowly thanks to God that you, by his mighty hand, hath escaped, yet has hit been no other hazard than such as both has been foreseen andforetold; but Cassandra was never credited till the mishap had rather chanced than was prevented... I will prayfor you, that God will unsealyour eyes, that to long have bin shut, and do require you think that none shall more joy thereat than myself, that most I am sure grieves the contrary..." (Єли­завета в листі до Джеймса IV, січень 1591-2). Королева висловлює радість з приводу того, що Джеймсові вдалося уникнути небезпеки, про яку вона, однак, попереджала брата. Єлизавета порівнює себе з Касандрою, троян­ською принцесою, яка володіла даром передбачення, проте її пророцтвам ніхто не вірив, і дорікає братові за те, що він знехтував її застереженнями.

Єлизавета та Джеймс IV були родичами і це пояснює той факт, що королева найчастіше у своїх листах звертається до нього "dear cousin". Тобто така форма звертання зумовлена не лише нормами та правилами тогочасного офіційного епістолярного жанру, але й виражає родинні зв'язки між монархами. І лише коли Джеймс офіційно зійшов на Шот­ландський престол 29 липня 1567 року, Єлизавета почала звертатися до нього в листах: "Right high right excellent and mighty prince, our dearest brother and cousin, we greet you well."

Єлизавета використовувала дорадчу риторику, щоб підкреслити свій ди­пломатичний статус та укріпити свої позиції серед інших представників ко­ролівської династії. І водночас листи королеви багаті на метафори та алюзії, прислів'я і приказки, а такий вишуканий індивідуальний прозовий стиль є доказом її високого культурного рівня:... "What a family is without a steward, a ship without a pilot, aflock without a shepherd, a body without a head, the same, I think, is a kingdom without the health and safety of a good monarch ". (Єлиза­вета в листі до Короля Едварда... 1550)

Результати аналізу свідчать, що королева Єлизавета володіла гнучкими комунікативними стратегіями, і змінювала їх залежно від того, якою була мета впливу на адресата. У деяких листах, де присутня жорстка критика та авторитаризм, королева застосовує також і лексичні одиниці, які відо­бражають покору, що є зразком маніпулятивної стратегії спрямованої на пом'якшення різкості висловлювання. Ці висловлювання відображають соціальні характеристики мовної особистості Єлизавети як королеви. Ви­сокий рівень освіти та культури королеви відображений в її листах через вживання латинських сентенцій, прислів'їв та приказок та майстерне во­лодіння дорадчою риторикою. Особливості звертання в листах відобра­жають емоційну оцінку адресата та особистісне ставлення до нього з боку королеви. Хоча форми звертання і зумовлені, в більшості випадків, норма­ми та традиціями офіційного епістолярного стилю того часу, в листах при­сутні також лексичні одиниці, що відображають як приязнь чи особистий інтерес так і відверте негативне ставлення до адресата.

Підсумовуючи, зазначимо, що аналіз особистісних мовнокультурних кодів як об'єкта антропокультурної лінгвістики забезпечує глибше розу­міння системи світосприйняття і світовідчуття, яка формується у процесі моделювання світу свідомістю людини на різних етапах культурної іс­торії і знаходить своє відображення у мові. Аналіз особистісних мовно-культурних кодів англійської королеви Єлизавети І засвідчує їх зв'язок з культурними та духовними цінностями людей епохи Відродження в Англії періоду правління Тюдорів.

Література:

1.Андрейчук Н. І. Мовна особистість в антропокультурній лінгвістиці// Наукові записки. - Випуск 86. - Серія: Філологічні науки (мовознавство). -Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. - С. 165-170.

2.Андрейчук Н. І. Мовнокультурний код як категорія антропокультурної лінгвістики / Андрейчук Н. І. // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки: Філологічні науки. Мовознавство. - Луцьк: Видавництво Волинського національного університету імені Лесі Українки. -№16. - 2009. - С. 61-64.

3.Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Юрий Николаевич Караулов / М.: Наука, 1987. - 263 с.

4.Кошарная С. А. Языковая личность как обьект лингвокультурологии / С. А. Кошарная // Мова і культура, 2007. - Вип. 9 - Т. I (89). - 260 с.

5.Наумов В. В. Лингвистическая идентификация личности / Наумов Вла­димир Викторович // Изд. 2-е, стереотипное. М.:КомКнига, 2007. - 240 с.

6.Тичер С., Мейер М., Водак Р., Веттер Е. Методы анализа текста и дискур­са / С. Тичер, М. Мейер, Р. Водак, Е. Веттер / Пер. с англ. - Х.: Гуманитарный Центр, 2009. - 356 с.

7.Чик Г. Единицы культуры / Гарри Чик // Общественные науки и совре­менность. - №5. - 1999. - С. 101-122.

8.King M. Women of the Renaissance / Margaret King / Chicago: University of Chicago Press, 1991. Woodward, G. W. O. Queen Elizabeth I. Great Britain: Pitkin Pictorials, 1993.

9.Rayne A. These latter days of the world: the Correspondence of Elizabeth I and James VI, 1590-1603 / Allinson Rayne // Early Modern Literary Studies Special

Issue 16 (October, 2007) 2. - р. 1-27.

Літературні джерела:

1.    Full text of "Original letters, illustrative of English history: including numerous
royal letters: from autographs in the British museum, the State paper office, and one
or two other collections Volume
4".

http://www. archive. org/sl^am/lettersenglihist04elliuoft/lettersenglihist04elliuoft_djvu. txt

2. Full text of Letters of Queen Elizabeth and King James VI of Scotland http://www. archive. org/details/lettersofqueenel00elizrich

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16