М І Гнатюк - Наукові записки в 16 - страница 16

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 

Гендерні аспекти породжуються інтегративною дією соціальних фак­торів, які вербалізуються притаманними кожній мові засобами номінації. Вибір останніх конситуативно детермінований, об'єктивується дієвістю адаптивних і креативних потенцій конкретної системи. Корпус мовних одиниць є спільним для усіх носіїв мови, а їх селекція залежить від віку, освіти є спільними для усіх носіїв мови, а їх селекція залежить від віку, освіти, психологічного та лінгвістичного статусу комуні кантів. Гендерні аспекти комунікативної поведінки інтегровані у комплекс діючих факто­рів спілкування, в якому віддзеркалюються загальнолюдські когнітивні концепти та варіативні нашарування.

Література:

1.Арутюнова Н. Д. Яык и мир человека. - М., 1999.

2.Белова А. Д. Лингвистические аспекты аргументации. - К., 1997.

3.Бессонова О. Л. Оцінний тезаурус англійської мови: Когнітивно-гендерні аспекти - Донецьк, 2002.

4.Борисенко Н. Д. Гендерний аспект репрезентації персонажного: Авто-реф. Дис... канд. філол. наук. - К., 2003.

5.Емірсуінова Г. І. Відбиття статусу жінки в англійській мові // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна, 2001. - № 537. - С. 142-147.

6.Лакофф Р. Язык и место женщины // Гендерные исследования. - №2. -Харьков. 2000. - С. 241-254.

7.Мартынюк А. П. Методологические основы сопоставительного анализа этнокультурных концептов "феминность" и "маскулинность" / Вісник Сум­ського держ. Університету. Серія Філологічні науки - 4"(50) 2003. - С. 135-144.

8.Мартынюк А. П. Пищикова Е. В. Сравнительный анализ гендерной стра­тегической ариентации// Актуальні проблеми теорії комунікації та викладання іноземних мов// Вісник Харківського держ. ун-ту. Сер. Романо-германська фі­лол. - 1999. - № 435. - С. 91-97.

9.   Прадід Ю. Ф. Юридична лінгвістика - нова наукова спеціальність // Ві­сник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 2. 3.Прадід Ю. Ф. Юридична лінгвістика як наука і навчальна дисципліна// Право України. - 2002. - № 7.

10.Пузиренко Я. Соціокультурний компонент у номінації осіб жіночої статті// Наукове видання "Мова і культура". - К., 2000. - Вип. 1. - Т 2. - С. 163-165.

11.Солощук Л. В., Коваленко А. И. Особенности взаимодействия вербаль­ного и невербального поведения мужчин и женщин и их описание в тексте художественного произведения. - К., 2001. - С. 214-217.

12.Швачко С. О., Кобякова І. К., Логвиненко А. М. Вербалізація легалізо­ваних гендерних відносин. // Матеріали 6 -ї звітної науково - практичної кон­ференції науково - педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ: У 2 ч. - Сімферополь: ДОЛЯ, 2004. - Ч. 2. - С. 123-130.

13.Халеева И. И. Гендер как інтрига познания// Гендер как інтрига позна­ния. - М., 2000. - С. 9-18.

Coats. I. Women, Men and Language. - L. N. Y.,1986.УДК371. 123:005. 336. 5

Колодіна Л. С.,

ПВНЗ "Європейськийуніверситет", м. Київ

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ ЯК ОДИН ІЗ СКЛАДНИКІВ ІМІДЖУ ВИКЛАДАЧА

У статті розглядається питання актуальності культури усного та писемного мовлення як складової професійного іміджу викладача. На­голошується на пріоритетності особистісного ставлення педагога до мовленнєвого самовдосконалення, наводяться приклади типових помилок та пропозиції щодо вирішення проблеми дотримання норм сучасної укра­їнської літературної мови на державному рівні.

Ключові слова: культура мови, усне та писемне мовлення, суржик, мовна політика, мотивація, мовна свідомість, мовлення викладача.

The article discusses the relevance of the oral and written culture of a teacher as a part of his professional image. Stressed the priority of personal attitude of a teacher to the speech self-improvement, were given the examples of common errors and suggestions to address compliance with the modern Ukrainian literary language at the state level.

Keywords: language culture, oral and written language, dialect, language policy, motivation, language consciousness, the teacher's language.

Культура мовлення є одним із найважливіших показників цивілізова­ності суспільства. Процес опанування мовою пов'язаний зі здобуттям на­вичок правильно розмовляти й писати, точно висловлювати свою думку, активно використовувати фахові знання, грамотно їх формулюючи. Прак­тика сучасних інтеграційних процесів в Україні, входження її в систему Болонського процесу, потребує від викладача не тільки професійної май­стерності, а й широкої загальної освіти, оскільки вона пов'язана з інтен­сивним усним і писемним спілкуванням, передбачає широку мовленнєву практику, потребує точного вираження понять у різних галузях знань.

Питання мовної культури, дотримання нормативного вживання мов­леннєвих конструкцій були і залишаються предметом широких наукових досліджень. їх вивченням займалися як науковці минулих століть, так і сучасні мовознавці. Так, зразком поєднання рис мовного експерта і по­радника був Б. Антоненко-Давидович, автор праці "Як ми говоримо", в якій він надає кваліфіковані поради та вказує на мовні помилки, типові для мовців різних професійних галузей [1]. Традицію роз'яснення нюан­сів українського слововживання продовжує О. Пономарів. Систематизу­вавши всі аспекти мовлення - від вимови до синтаксису, вчений попу­лярно і науково коректно вирішує складні моменти мовної практики [4].

Спрямованими на підвищення рівня мовної культури і необхідними для щоденного користування є посібники В. Русанівського, І. Вихован-

© Колодіна Л. С., 2010ця, О. Сербенської, Є. Чак, Н. Бабич, С. Шевчук та інших науковців, практичні поради яких, за умови докладного опрацювання, допоможуть наблизитись до повноцінного, масштабами та якістю, функціонування української мови в кожній культурній родині.

Але, на жаль, дотепер наявні порушення вимог культури мовлення, мовленнєві неоднозначності, яких припускаються педагоги у професій­ній діяльності. Згрупуємо їх і наведемо правильні варіанти слововжи­вання. Наприклад, граматично неправильне вживання конструкцій з прийменником по: по причині відсутності (необхідно - через відсутність - тут і далі - курсив автора), менеджер по персоналу (правильно - мене­джер з персоналу), по закінченню заняття (необхідно - після заняття), операції по обробці документів (правильно - операції з обробки доку­ментів), накази по особовому складу (необхідно - накази щодо особово­го складу) і т. п. До типових помилок належить вживання калькованих з російської мови конструкцій: учбовий заклад (необхідно - навчальний заклад), заключили договір (правильно - уклали договір), прийняти участь (необхідно - взяти участь), зміщати з посади (правильно - усува­ти з посади), примірний перелік (необхідно - приблизний перелік), був у числі присутніх (правильно - був серед присутніх), це відноситься до всіх (нормативно - це стосується всіх), ключові моменти (необхідно -стрижневі моменти), дайте вірну відповідь (потрібно - дайте правильну відповідь), поступаємо так, а не інакше (нормативне - чинимо так, а не інакше), приводити приклад (правильно - наводити приклад) і т. п.

Звідки ж бере корені ця проблема? Для вирішення цього питання слід з'ясувати поняття культури мовлення взагалі. Наукові джерела свідчать, що категорія "культура мовлення" тісно пов'язана із закономірностями й особливостями розвитку та функціонування мови, а також з різноманітною мовленнєвою діяльністю. Мовна система надає можливості знаходити нову мовленнєву форму для вираження певного змісту в кожній реальній ситуації спілкування. Культура мовлення виробляє навички регулювання добору й використання мовних засобів у процесі спілкування, допомагає сформувати свідоме ставлення до їх використання в мовленнєвій практиці [2; 5].

Мовлення - це зовнішній прояв мови, послідовність одиниць мови, яка є організованою та структурованою за її законами і відповідно до потреб інформації, що її треба висловити [2]. Мовлення завжди є індивідуальним, оскільки кожна людина використовує і застосовує мовні засоби по-своєму, в той час як мова є спільною для всіх, хто нею послуговується. Для того, щоб виробити вміння та навички спілкування, необхідною є систематична й цілеспрямована практика мовлення. Це і є складовою постійного само­вдосконалення педагога як представника "мовленнєвої" професії.

Мовлення є ознакою культурного рівня особистості і всього суспіль­ства взагалі. Адже в мовленнєвих формах відбиваються культурні смаки людини. Мовні конструкції, що склалися протягом століть, формуютьдумку та впорядковують її. Те, що складає внутрішній світ людини, част­ково або повністю реалізується в мовленні: це інтелект, світ емоцій, ін­туїція, уява, світ моральних цінностей, самоаналіз, самооцінка, віра - усе це багатство й різноманітність пов'язані із культурою мови [5].

Отже, культуру, як і мову, творить народ, а він зараз тяжіє до масовізму, а отже, до суржику, що популяризується розважальними передачами. Тому залишаються тільки батьки і педагоги спроможними відредагувати ту мов­ну свідомість майбутнього покоління, яка спотворюється і втрачає зв'язок зі справжньою літературною мовою Тараса Шевченка та Лесі Українки.

У статті ми ставимо на меті окреслити ті можливі заходи, які здатні якісно підвищити мовленнєву культуру сучасного педагога, стимулювати його до самоосвіти на мовному ґрунті. Адже викладацька діяльність нале­жить до тих виняткових сфер професійної реалізації, для яких мовлення не є абстрактним поняттям, а знаряддям висловлення думки, способом пере­дачі та засвоєння інформації, засобом спілкування, джерелом виразності. Ефективно впливати на розум, свідомість, волю і почуття аудиторії можна тільки за умови досконалого володіння мистецтвом мовленнєвої культури. Давньокитайський філософ Конфуцій говорив: "Якщо мова не є правиль­на, то вона не означає того, що має означати, коли ж вона не означає того, що має означати, то не буде зроблено те, що має бути зроблене, а тоді моральність і всіляке мистецтво почнуть занепадати, справедливість зайде на манівці - і всі впадуть у стан безладного хаосу" [3].

Культура мовлення викладача - взірець для наслідування, тому слід власним мовленнєвим прикладом давати зрозуміти, наскільки це пре­красно вміти говорити правильно, вільно добирати необхідні слова, відчувати те, про що говориш і бути приємним у колі співрозмовників. Студент-максималіст не подарує вимогливому лекторові неточності у формулюванні думки, у свою чергу, амбіційний (у доброму розумінні цього слова) педагог прагнутиме висловлюватись точно і виразно, щоб викласти суть матеріалу якнайзмістовніше.

Бути зрозумілим, цікавим і доступним для дискусії - ось ті складники, які забезпечують авторитет і позитивний імідж викладачеві. Однак все це можливо лише за умови бездоганного володіння словом. Саме це завдання повинно посісти першість на шляху до самовдосконалення педагога. Нор­мативне українське мовлення не тільки підвищує власну самооцінку, а й спонукає студента до україномовних відповідей, запитань, використання традиційно українських та граматично правильно побудованих формул ввічливості та нормативного вживання кличного відмінка (доброго дня, пане професоре, вибачте мені і т. п.). Якщо це запровадити в систему, тоб­то знищити проблему білінгвістичного сприйняття дійсності, то згодом можна сподіватися й на поступову українізацію мислення.

Вирішення цієї проблеми, на наш погляд, повинно відбуватися одночасно на двох рівнях: державному й особистісному. Є декілька пропозицій щодо першого:Міністерству освіти і науки України було б доречно розробити засоби контролю рівня знань державної мови викладачами вищих навчальних закладів (як є в інших державах світу).

Так, коли була створена держава Ізраїль і відновлений іврит став дер­жавною мовою, кожен громадянин мав пройти поглиблений курс цієї мови, в процесі вивчення якого відбувалося інтенсивне нейролінгвістич-не програмування в національному дусі. Це і є прикладом того, що нам в Україні треба повернутися до джерел і багатства української мови як основи відродження національної честі.

Слід запровадити мотивацію до викладання українською мовою та вдосконалення набутих знань.

Вона не повинна стати другою рідною мовою інших національних меншин України, але кожен зобов'язаний володіти нею і ставитись до неї як до мови своєї держави.

Проте будь-які заходи державного спрямування не здатні будуть змі­нити теперішній статус проникнення української мови в усі сфери на­шого життя. Цей процес не повинен носити штучний характер. Він має спиратися на відчуття патріотизму та пошани до своєї історії, пам'яті про долю тих, хто поклав своє життя у боротьбі за правовий статус укра­їнської мови як державної. Отже, особисте ставлення педагога до при­щеплення національної ідеї є першорядним. На нашу думку, було б до­речним при викладанні навчальних дисциплін різних циклів (не тільки гуманітарного) використовувати інформацію про досягнення у цій сфері саме українських науковців (адже будь-який курс починається з історії вивчення питання), тому вже, мабуть настав час ідентифікувати усіх ра­дянських (як записано в енциклопедіях) учених, письменників, компо­зиторів, які жили інтересами України. Такі приклади здатні викликати у студентів відчуття поваги до себе як до громадянин України.

Отже, викладач має виховувати національну гордість та усіляко спри­яти підвищенню культури усного та писемного мовлення, а шляхів до мовної досконалості - безліч. Проте всі вони починаються з любові до рідної мови та відчуття власної відповідальності за її долю.

Література:

1.Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо / Б. Д. Антоненко-Давидович. 4-е вид., перероб. і доп. - К.: Українська книга, 1997. - 336 с.

2.Єрмоленко С. Є. Культура мови на щодень / Н. Я. Дзюбишин-Мельник, Н. С. Дужик, С. Я. Єрмоленко. - К.: Довіра, 2000. - 169 с.

3.Конфуций. Изречения / Пер., предисл. и коммент. И. И. Семененко / Кон­фуций. - Х.: Фолио, 2009. - 554 с.

4.Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник / О. Пономарів. - К.: Либідь, 2008. - 240 с.

Русанівський В. М. Культура української мови. Довідник/ В. М. Русанів-ський. - К.: Либідь, 1990. - 302 с.УДК 82'271

Комарницкая Т. М.,

Львовський национальний университет им. Ивана Франка, г. Львов

 

ДИСКУРС ТОЛЕРАНТНОСТИ В МЕЖКУЛЬТУРНОМ

(ИНТЕРКУЛЬТУРНОМ) ДИАЛОГЕ

Стаття розглядає в тезисному порядку проблему толерантності як культурологічну категорію в контексті міжкультурної комунікації.

Ключові слова: міжкультурна комунікація, категорія толерантнос­ті, міжкультурна компетенція.

The article is devoted the problem of tolerance as the category of cultural studies in the context of intercultural communication.

Key words: intercultural communication, category of tolerance, intercultural competence.

Категория толерантности была предметом дискуссий особенно начи­ная с эпохи Просвещения. Речь шла в первую очередь о религиозной то­лерантности, свободе прав человека и уважительного отношения к плю­рализму конфесий, взглядов. Начиная с 90-х годов ХХ ст. и начала ХХ1 ст., категория толерантности становится особенно в Германии межпред­метной культурологической темой исследования. Этой теме появящены многочисленные публикации, в которых категория толерантности расс­матривается как важнейшее условие успешного диалога культур в сфере политики, риторики (3), права, религии, педагогики (2), а также адек­ватного восприятия ("чужого", "другого", "мне несвойственного", т. е. в аспекте ксенологии [8, с. 261-315].

Очень интересные исследования проводятся в настоящее время Воро­нежской школой лингвоконцептологии [11]. Концепту "толерантность" в толковых словарях английского языка посвящена статья Н. А. Неров­ной [11, с. 117-125], которая исследует языковые средства объективации концепта "толерантность".

Мы исследуем категорию толерантности в культурологическом ас­пекте на примере художественного текста немецкого просветителя Г. Э. Лессинга "Мудрый Натан^'Т^г Weise Natan") как яркий пример религи­озной толерантности [9; 10, с. 228].

Данная статья - это лишь первая попытка рассматривать катего­рию толерантности в межкультурном аспекте как необходимое усло­вие успешного межкультурного диалога в многообразном языковом [4], культурном [5] и конфессиональном мире сегодня и как важнейшую гер­меневтическую составную межкультурной компетенции [6; 7]

Ниже обобщаем наш взгляд на проблему в тезисах.

І. Интеркультурная коммуникация (ИКК) - сложный двусторон-

© Комарницкая Т. М., 2010ний интерактивный акт между представителями из различных культур при использовании ими разных знаковых систем: языка, невербальных (жестов, мимики, движения и осанки тела), паравербальных (голоса, ин­тонации, ударения) и экстравербальных (символов, знаков) средств для выражения одного и того же содержания предмета ИКК.

I. 1. Факты, влияющие на ход ИКК.

а) Восприятие дихотомии: "моё" — "чужоё", отличительное от "мо-
его" - картин мира, социальной организации, культурных ориентиров
(религии, морали, этических ценностей и норм поведения). Эти системы
связаны с категориями толерантности, вежливости по отношению к дру-
гому, мне не свойственному, определенному другими, как "табу".

б) Вербальный уровень: одно лишь знание языка (грамматики, син-
таксиса, словарного состава), избранного коммуникативными партнёрами
как средства коммуникации еще не гарантирует понимания и взаимопо-
нимания, поскольку представители из разных культур вносят в усную
ИКК свои ментальные стили (за Гальтунгом - саксонский, тевтонский,
галльский, ниппонский стили) и воспринимают мир через призму родного
языка: "Границы моего языка - границы моего мира" (Л. Лихтенштейн).
Коннотативность языка имеет тоже определяющее значение.

в) Невербальний уровень: язык тела, жестов, мимики, концепты времени и пространства является специфическими для каждого народа.

II.   Толерантность в интеркультурном диалоге.

ІІ. 1. Конфликты и барьеры в ИКК обусловлены: культурными разли­чиями (религии, конфесии, культурные стандарты как ориентировочные системы), социальными и политическими различиями, процессами мо­дернизации, конфликтом поколений, этническими и расовыми пред­убеждениями, психическими проблемами и т. д.

ІІ. 2. Толерантность - одно из важнейших условий успешного "без­властного" (Габермас) диалога между равноправными партнёрами. Он может функционировать лишь в том случае, если исходить из того, что другая сторона тоже может быть права.

ІІ. 3. Понятие толерантности в ракурсе изменений.

-  Лат. слово tolerantia появилась впервые 46 лет до Хр. у Цицерона для обозначения терпимости ко всему гадкому, противному.

-  Эпоха просвещения (Вольтер, Локк, Лессинг): толерантность как уважение прав человека, непосягаемость на его достоинство. Толерант­ность Лессинга направлена против религиозной антитолерантности. (Г. Э. Лессинг "Притча о трёх перстнях" в драме "Мудрый Натан").

-  70 г. ХХ ст. - "практическая толерантность" как негативная добродетель.

начало ХХІ ст.: Исследование проблемы толерантности как важней­шей категории коммуникации - "первая демократическая благодетель" (Гюнтер Грасс), "путь к организации мира" (Мартин Вальзер), "качествогуманистической цивилизации без которой современный мир был бы адом" (Дюрренматт).

Итак, толерантность - умиротворящая категория на всех уровнях учридительный принцип современного государства, категория экономи­ческой целесообразности, категория интеркультурной коммуникации, активное средство критики стереотипов и предубуждений, главный принцип культурной деятельности и воспитания, фундаментальное по­нятие герменевтики.

ІІ. 4. Интеркультурная компетенция - путь к толерантному воспри­ятию и отношению дихотомии: "своё"<-> "чужоё", к пониманию и взаимопониманию, а значит к успешной ИКК.

Литература:

1.Комарницька, Т. М.: Деякі аспекти міжкультурної комунікації. В: Реаліза­ція принципів і завдань Болонського процесу в Україні. - Матеріали міжнарод­ної наукової конференції 31. 03. 2005 р - 01- 04. 2005 р. Львів, 2005. - С. 25-29

2.Komarnytska T. M:Verbandsarbeit im interkulturellen Dialog. In: Deutsch in Europa und in der Welt. Chancen und Iniziativen. - Х1. Internationale Deutschlehrertagung 4-9. August 1997, Amsterdam, S. 419.

3.  Komarnytska T. M.: Kommunikativ-pragmatische Theorien und die
interkulturelle Gesprachsanalyse bzw. Erziehung.
В: Наукові записки. - Вип.
75(3). Серія: Філологічні науки (мовознавство) 5 ч., Кіровоград, 2008. - 424 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16