М І Гнатюк - Наукові записки в 16 - страница 20

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 

Література:

1.Бабій І. М. Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мові (на матеріалі малої прози В. Стефаника, М. Коцю­бинського, М. Хвильового): Автореф. дис. ... канд. філолог. наук.: 10. 02. 02. / НАН України, Ін-т укр. мови. - К., 1997. - 21 с.

2.Бахилина Н. Б. История цветообозначений в русском языке. / Отв. ред. В. П. Филин - М., 1975. - 146 с.

3.Василевич А. П. язык и культура: Сопоставительный анализ группы слов - цветообозначение // Этнопсихолингвистика / Отв. ред. и авт. предисл. Ю. А. Сорокин. - М.: Наука, 1988. - 58-64 с.

4.Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии: Пер. с англ. - М., 1993. - С. 259-265.

5.Тойшибаева Г. К. Цветовая лексика и идиостиль писателя // Вопросы теории и методики преподавания русского языка в национальной аудитории: Тез. докл. 3 научно-практич. конф. педвузов ферганского региона. Часть пер­вая. Вопросы теории. - Коканд, 1990. - С. 12-15.

6.Ходжиян Т. Коннотативные особенности цветообозначений в современ-номнемецком языке ред. Ю. М. Габриелян, ЕГЛУ им. В. Я. Брюсова, Ереван, "Лингва", 2004 г. - 117 с.

7.Чала Ю. П. Відтворення культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби в українських перекладах: дис... канд. філол. наук: 10. 02. 16 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2006. - 220 с.

Список ілюстративних джерел:

1.Голсуорсі Дж. Сага про Форсайтів, переклад з англійської Терех О. - К., Вища школа. - 1982. - 879 с. [Терех]

John Galsworthy The Forsyte Saga, New York, Charles scribner's sons MCMXXII, 1996. - 916 p. [Saga]УДК 81. 111'373: 81. 111'221

Литвинов О. О.,

Київський національний лінгвістичний університет, м. Київ

ЗОРОВА ПОВЕДІНКА МОВЦЯ ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

У статті розглядається феномен зорової поведінки мовця як підсис­теми невербальної комунікації з огляду на семіотичний, номінативний, когнітивний та функціонально-прагматичний аспекти. Автор окреслює корпус різнорівневих номінативних одиниць на її позначення та розглядає їх з позицій функціонального та семантико-когнітивного підходу у тер­мінах, метафори передачі, орієнтаційної та синестетичної метафори, що складають когнітивне підґрунтя цих номінативних одиниць.

Ключові слова: невербальна комунікація, канал зв'язку, зорова пове­дінка, функції зорової поведінки, номінації зорової поведінки, метафора передачі (каналузв'язку), синестетичнаметафора.

The article deals with the phenomenon of speaker's gaze/eye behaviour as a nonverbal communication subsystem in discourse. The author distinguishes speaker's gaze functions in communication and points out gaze behaviour labels employed in modern English prose. The latter are regarded from the semantic, cognitive, functional and pragmatic viewpoints.

Key words: nonverbal communication, gaze/eye behaviour, gaze behaviour functions, gaze/eye behaviour labels, conduit metaphor.

1. Комунікація у зоровому каналі зв'язку. Сучасний етап розвитку лінгвістики характеризується антропоцентричною спрямованістю, у якій великого значення набуває проблема мовної особистості та використання нею у процесі комунікації різноманітних вербальних і невербальних засо­бів спілкування. Інтерес лінгвістів до різних аспектів невербальної пове­дінки мовця зумовлений необхідністю всебічного вивчення у рамках су­часної наукової парадигми невербальних компонентів комунікації. Останні є об'єктом дослідження різних напрямків антропологічних наук: філософ­ської логіки, психології, фізіології, культурології, невербальної семіотики, когнітивної й комунікативної лінгвістики, лінгвістичної прагматики та ін. [І. Н. Горєлов, Ю. В. Гранська, В. А. Лабунська, А. Асмолов, Е. Фейгенберг, Т. Ананко, В. Ф. Біркенбіл, Л. В. Солощук, В. І. Карасик, Г. Є Крейдлін, І. І. Сєрякова, M Argyle, R. L. Birdwhistell, P. Ekman, A. Kendon, R. V. Exline, B. J. Fehr, J. K. Burgoon, D. A. Coker, A. H. Anderson, E. A. Boyle, M. L. Knapp, J. A. Hall, A. Mehrabian, F. Poyatos, V. P. Richmond та ін].

Для людини як соціальної істоти однією із найважливіших потреб є по­треба в спілкуванні - соціокультурній інтеракції, в якій реалізується її ко­мунікативний, когнітивний та емоційний потенціал, відбувається пізнання один одного та навколишнього світу, та обмін інформацією: думками, по­© Литвинов О. О., 2010чуттями, оцінками тощо. Як відомо, комунікація являє собою багатока­нальний феномен, який за своїм матеріальним вираженням реалізується у двох основних видах: вербальному і невербальному. Невербальна кому­нікація складається з системи знаків (жестів, рухів тіла, міміки, поглядів тощо), що використовуються у процесі спілкування і відрізняються від вербальних засобів способами та формою виявлення. Незважаючи на те, що вербальний канал зв'язку, як вважається, має первинне значення, не можна ігнорувати невербальні засоби при всебічному вивченні феномена комунікації. Науковими дослідженнями А. Меграбіана та інших вчених доведено, що завдяки невербальним засобам комунікації мовці спромож­ні передавати від 40 до 80 % інформації. Ця інформація головним чином стосується емотивних та модальних аспектів повідомлень. При цьому 55% інформації сприймається комунікантом через погляд, вираз очей та об­личчя, міміку, позу, жести, 38% - через інтонацію та модуляцію голосу, і лише 7% емотивної та модальної інформації передається вербальними засобами [16, с. 8]. Отже, невербальні та паралінгвістичні засоби здатні бути носіями до 93% інформації. У процесі комунікації невербальні засо­би виконують функції супроводження, підсилення та часткового або по­вного заміщення вербального повідомлення. При цьому вони доповнюють зміст висловлення, підкреслюють особливо важливі моменти спілкування, контролюють і регулюють процес комунікації, а інколи повністю запере­чують словесну інформацію. Невербальні засоби комунікації дають мож­ливість краще пізнати співрозмовника, зрозуміти його справжні почуття й думки, формують наше ставлення до нього. Застосовування цих засобів здебільшого зумовлено імпульсами підсвідомості, що зменшує можли­вість їх фальсифікації та, як наслідок, неадекватної їх інтерпретації адре­сатом, і забезпечує більший ступінь довіри до цих засобів у порівнянні з суто словесним повідомленням.

Закономірне використання людиною невербальних засобів у процесі комунікації дає підстави говорити про властиву їй невербальну комуні­кативну поведінку, важливим компонентом якої є зорова комунікативна поведінка. Як робочу гіпотезу ми висуваємо положення про те, що зако­номірності зорової поведінки мовця піддаються певній систематизації і категоризації, та вивчення її особливостей дозволить виявити низку фак­торів, що зумовлюють її варіативність у різних типах дискурсу. Доказом істинності цього положення може слугувати застосування невербальної комунікації як альтернативи вербальної у діяльності закритих організа­цій, таких як секретні служби тощо. За приблизними підрахунками вче­них, у людському житті використовується близько 1 млн. невербальних сигналів, які характеризуються системними відношеннями та включа­ють як численні предметні знаки, так і ті, що пов'язані з зовнішністю та тілом людини. Останні досить різноманітні та, як відомо, поділяютьсяна декілька підсистем: проксеміка, кінесика, окулесика, гаптика, пара-лінгвістична підсистема, до якої належать паузи та неканонічні звуки. Невербальні знаки у певній комунікативній ситуації перебувають у впо­рядкованих відношеннях як між собою, так і зі словесними знаками, у поєднанні з якими вони утворюють гіперпарадигму знаків цієї ситуації. Застосовування їх має переважно стереотипний характер і підлягає пра­вилам, які, діючи здебільшого за алгоритмічним принципом, певною мірою формалізують і автоматизують процес комунікації. На думку Г. Колшанського, несловесні знаки - це не залишок, що виділяється з мов­ної системи, а "функціональний компонент парамовної системи, тобто та комунікативна підсистема, яка доповнює функцію вербальної кому­нікативної системи" [3, с. 13]. Саме тому багато вчених, зокрема І. Н. Горєлов, Г. Є. Крейдлін, Г. Г. Колшанський, І. І. Сєрякова, П. Екман та ін., розглядають невербальні компоненти у термінах семіотичних сис­тем. На думку І. І. Сєрякової, взаємозв'язок вербальної та невербальної семіотичних систем закладений у генезисі слова і жесту, а жести і міміка є знаковими попередниками мови [9, с. 104]. Когнітивні структури свідо­мості, пов'язані з мімікою, жестами та рухами, формувалися у філогенезі раніше за інші. Невербальні знаки певним чином матеріалізують когні-тивні здібності людини, закріплюючи у своїй формі індивідуальний акт пізнання [там само, с. 104]. Жести, міміка, дотик, пози, модуляції голосу в філогенезі оформилися в окремі невербальні системи, що застосову­ються у невербальному каналі зв'язку, який, в свою чергу, поділяється на зоровий, слуховий, тактильний, нюховий і смаковий. Варто зауважити, що зорова поведінка має розглядатися не окремо, а у поєднанні з іншими невербальними і вербальними засобами спілкування.

2. Зорова поведінка мовця у зоровому каналі зв'язку реалізується через погляд, який є основним інструментом, матеріальним компонен­том зорової поведінкової підсистеми і який ми визначаємо як мінімальну недискретну одиницю, сукупність яких складає зорову поведінку люди­ни. Ми визначаємо погляд як 1) "дещо незриме, що людина випромінює з очей, коли вона бачить або дивиться на щось або когось" та 2) "випромі­нювання (процес і результат) з очей дечого незримого, коли людина ба­чить чи дивиться на щось або когось". У цьому формулюванні слідуємо за О. В. Урисон, яка пропонує експлікацію зорової активності у термінах теорії семантичних примітивів А. Вежбицької через поняття "дивити­ся, бачити" як таке, що означає "випромінювати із очей дещо незриме, коли людина дивиться на щось або когось" [11, с. 23]. У термінах філо­софської логіки ми визначаємо зорову поведінку мовця як притаманну людям взаємодію їхніх очей з навколишнім середовищем, яка включає рухову активність очей та їх орієнтацію по відношенню до цього серед­овища, візуальну взаємодію комунікантів, а також способи очних дій.Структура погляду складається з таких параметрів, як спрямованість, тривалість, частотність, усталеність, мінливість. За своєю спрямованіс­тю погляди поділяють на односторонні та двосторонні [12, c. 246]. Одно­сторонні погляди поділяють на 1) спрямовані у бік людини або об'єкта, 2) спрямовані в обличчя людини, 3) спрямовані в очі людини. Двосто­ронні погляди являють собою візуальні контакти та поділяються на 1) спільні (взаємоспрямовані) погляди в обличчя одне одному, 2) спільні погляди в очі одне одному, 3) уникання погляду, навмисне чи ненавмис­не, тобто відсутність візуального контакту. За параметрами тривалості та частотності односторонні та двохсторонні погляди можна поділити на 1) надмірні та 2) недостатні [12, с. 247]. Ми виділяємо третій тип поглядів - адекватні, які характеризують нейтральну або адекватну зорову пове­дінку, стандартну для певного соціуму. За параметрами усталеності та мінливості поглядів, ми пропонуємо їх поділити на 1) константні, типові для мовця та 2) варіативні, когнітивно та прагматично марковані.

Незважаючи на різні фізичні та психофізіологічні характеристики ко-мунікантів, виділяють декілька універсальних функцій погляду та зорової поведінки у будь-якій комунікативній ситуації [4, с. 387; 14, с. 373]. Се­ред цих функцій 1) когнітивна (зорова поведінка мовця як індикатор його ментальних процесів у момент комунікативного акту), 2) емотивна (зорова поведінка як показник емоцій та почуттів мовця), 3) прагматичні функції, серед яких: а) контрольна (погляд як засіб контролю зворотного зв'язку між комунікантами), б) регуляторна (зорова поведінка як засіб керування процесом комунікації), в) волюнтативна (зорова поведінка як засіб вислов­лення бажання та впливу на комуніканта), 4) соціокультурна (зорова пове­дінка як показник характеру міжособистісних відносин комунікантів), 5) етнокультурна (зорова поведінка як показник нормативності невербальної поведінки серед представників певного етносу). Ми пропонуємо додати зображальну (художню) функцію погляду як допоміжного засобу зобра­ження певних властивостей об'єкта або явища. Функціональний аналіз зо­рової поведінки у комунікації дозволяє нам запропонувати таку орієнтов­ну класифікацію комунікативних функцій погляду:

 

Функція

Тип

Значення

1

когнітивна

 

показник ментальної діяльності

2

емотивна

 

показник емоційного стану

 

 

контрольна

контроль зворотного зв'язку

 

 

регуляторна

керування процесом комунікації

3

прагматична

волюнтативна

вплив на комуніканта (прохання, на­кази, погрози, переконання та ін.)

 

 

зображальна

відтворення зовнішніх або внутріш­ніх якостей об'єкта або явища


4

соціокультурна

 

показник характеру міжособистісних відносин

5

етнокультурна

 

показник відповідності нормам зоро­вої поведінки у певному соціумі

Зорова поведінка людини як невід'ємний компонент невербальної кому­нікації функціонально орієнтована і пристосовується до фізичних і соціаль­них умов спілкування згідно з біологічною програмою мовця. Виділяють три основні фактори, що зумовлюють характер зорової поведінки у невер­бальному каналі зв'язку - позамовний, мовний та адресантний [9, с. 104]. Позамовний фактор пов'язаний з фізичними умовами спілкування. У цьому сенсі зорова поведінка комуніканта свідчить про успішність процесу сприй­няття, є показником розуміння або нерозуміння співрозмовника, подолання можливих труднощів у комунікації. При наявності візуальних або слухових перешкод мовець намагається збільшити або зменшити відстань до співбе­сідника або до певного об'єкта, використовує погляди привертання уваги тощо, що неодмінно відбивається на його зоровій поведінці.

Мовний фактор зумовлює стандартність і стереотипність зорової поведінки мовця у певній комунікативній ситуації, забезпечує стійку взаємодію вербальних засобів, вживаних мовцем, з його зоровою пове­дінкою. Така взаємодія виражається, наприклад, у поєднанні питального речення з особливостями погляду (напружений погляд, кліпання очима, підняття куточків очей вгору, що може вказувати на питання, зацікав­леність, здивування тощо). Вживання окличного речення, як правило, супроводжується широко відкритими очима, еліптичного речення - вка­зівним поглядом тощо.

Адресантний фактор пов'язаний з індивідуальними фізіологічни­ми та соціальними особливостями мовця, які зумовлюють його зорову поведінку у комунікативному процесі, забезпечують неповторність та унікальність його погляду завдяки кольору та формі очей, їх блиску, спрямованості погляду тощо. Ці особливості сформувалися в онтогенезі та містять інформацію про походження мовця, расову та етнічну при­належність, його фізичне та ментальне здоров'я, характер, темперамент та ін. Крім того, деякі з цих особливостей є відбитком когнітивних про­цесів у свідомості мовця, його фізичного та емоційного стану, настрою у певний момент комунікативної інтеракції. З одного боку, йдеться про індивідуальні фізіологічні особливості очей, погляду, які є інваріантни­ми, з іншого - про поведінку очей у певній комунікативній ситуації, де ці особливості характеризуються як варіативні, ситуативно зумовлені, прагматично значущі, здатні розкрити когнітивний та емотивний потен­ціал мовця, його прагматичні наміри, надаючи йому можливість актуа­лізувати своє прагнення до економії вимовних зусиль та мовних засобів.Отже, вслід за такими вченими як І. Н. Горєлов, Г. Є. Крейдлін, Г. Г. Колшанський, І. І. Сєрякова та ін. ми розглядаємо зорову поведінку мов­ця як підсистему невербальної комунікації, що є невід'ємною складо­вою невербального модуля комунікативного акту. На переконання Г. Є. Крейдліна [4], ця підсистема представлена у мовній системі численним корпусом номінативних одиниць, тобто мовних засобів різної структури та змістового наповнення на позначення всіх аспектів невербальної ко­мунікативної поведінки людини.

3. Номінації зорової поведінки. У сучасному англомовному худож­ньому дискурсі описи комунікативно насичених поглядів та релевантної зорової поведінки виявляють широкий спектр номінативних одиниць Інвентар номінацій зорової поведінки (ЗП) нами об'єднується у лексико-семантичну групу (ЛСГ "зорова поведінка"), яка містить лексеми на по­значення зору, органів зору та зорової активності, до яких, у першу чер­гу, належать іменники й дієслова, що спеціально призначені у мовній системі для позначення зору та зорової активності, як то a look—to look, a stare-to stare, a gaze-to gaze, to see, to watch, observation - to observe, to regard, a glance-to glance, a leer-to leer, to examine, to frown, an eye-to eye, eyebrows, eyelids, to contemplate, to spot, to blink, to wink, to trace, a scowl-to scowl, to peer, to glare, a peep-to peep, to goggle, to glower, to glaze, to squint, a glimpse-to glimpse, to notice, to overlook та ін. Окрім цього, до номінацій зорової поведінки належать словосполучення типу V+ N з ді­єсловами to take, to give, to have (to take a look, to catch a glimpse), а також інші типи словосполучень: дієслівні (to avoid one's glance, to look around intently, to move one's eyes), субстантивні (a coy glance, an exasperated look, a glance of respect), та фразеологічні одиниці (to make eyes at someone, to lay eyes on someone/something etc.). До цієї ЛСГ ми включаємо номінації ЗП, представлені мовними засобами, які позначають зорову поведінку опосередковано, через неспеціальні (тобто спеціально не призначені у мовній системі) лексеми (to follow, to hunt up), словосполучення (jokes in one's eyes) та речення різних типів та структури (to look with a stare that only children can manage completely). За референційним принципом мовні засоби позначення ЗП можна поділити на спеціальні й неспеціальні. До спеціальних належать зафіксовані у лексикографічних джерелах лексе­ми, такі як дієслова, включаючи фразові, а також іменники-конверсиви, семантична структура яких характеризується домінантною семою або се­мами погляду, зорової дії, зорової активності, тобто такі, що експліцитно позначають поведінку очей мовця: to look, to look away, to look down, to wink, to stare, to see, to gaze, a gaze, a stare etc. До неспеціальних одиниць відповідно належать лексеми, що позначають зорову поведінку опосе­редковано, тобто у семній структурі яких семи зорової активності (рухів та орієнтації очей) є потенційними (імовірнісними), у той час як домі­нантними є семи з референцією іншої природи (розумової активності, сенсорного сприйняття тощо), наприклад лексеми to read [to comprehend the meaning of smth. written or printed by looking at it] в контексті to read one's face; to study [to look at carefully, to scrutinize] у словосполученні to study the wrinkles around one's eyes.

Переважну більшість номінацій ЗП складають вільні словосполучен­ня, у структурі яких можна виділити індивідну константу та індивідну змінну [10, c. 149]. Індивідну константу конституюють вищеназвані лек­семи на позначення поглядів, візуальних контактів та зорової активності, які є постійними елементами конструкцій, що описують зорову поведін­ку. Індивідна змінна, яка сполучається з індивідною константою, репре­зентує індивідуальні особливості погляду та зорової поведінки, містить описи цих візуальних якостей, станів та дій, унікальних та неповторних у конкретний момент комунікативного буття. Саме за допомогою цієї змінної вербально матеріалізується на полюсі реципієнта сприйнята че­рез візуальний канал зв'язку зорова поведінка адресанта. Індивідна змін­на може бути виражена багатим у кількісному та якісному відношенні арсеналом мовних засобів різних рівнів, часто стилістично забарвлених, що пов'язано з тим, як та що спостерігач бачить в очах людини та як це інтерпретує. Теоретично кількість таких номінацій не обмежена. Інди-відна змінна вербалізується за допомогою прислівників, прикметників, сполучень іменників з прийменниками, фразеологізмів, одиниць вторин­ної предикації, підрядних речень різних типів, окремих речень, парце­льованих конструкцій. Наприклад:

1)Her face was white as lime. Her eyes were all brown, dull, focused on nothing, and her small forehead was wrinkled (Hammett: 42).

2)He was talking to the girl, but looking at me, grinning, gold teeth shining against purplish mouth. The girl looked at him scornfully, said, "Lead him around, Vino", and turned to me again (Ibid: 28).

3)Fink looked reproachfully at me, then dragged his crumpled hat from his head and crossed the room to shake Fitzstephan's hand (Ibid: 141).

4)Leggett pulled his brows together behind his glasses, looked at me with smaller eyes and asked sharply, "What do you think?" (Ibid: 15).

5)He stared at me for at least another minute with blank, unblinking, embarrassing stare that only children can manage completely... (Ibid: 39).

У наведених прикладах описи зорової поведінки персонажів не тільки свідчать про їхній емоційний, розумовий, психічний стан, почуття та на­строї, але й дозволяють виявити їхні справжні наміри, бажання, ставлен­ня до співрозмовників, а також соціальний статус, вік, професію тощо. Наприклад, палкий погляд є ознакою збудженого емоційного стану та схвильованості персонажа, прищурені очі можуть вказувати на стан під­озрілості або задумливості та свідчити про певні наміри комуніканта.Іншими словами, зорова поведінка людини - це індикатор її емоцій, ког-ніцій та інтенцій, а також гендерних, соціальних та культурних характе­ристик.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16