М І Гнатюк - Наукові записки в 16 - страница 21

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 

4. Когнітивний аспект номінацій зорової поведінки. Сьогочасні дослідження вчених стосовно природи когнітивної метафори виявили деякі особливості людської психіки, що проявляють себе у невербальній поведінці підчас мовленнєвої інтеракції. За словами Арутюнової, важли­во не тільки і не стільки те, що ми висловлюємося метафорами, а те, що ми мислимо метафорами, що людська свідомість є принципово творчою за своєю природою, і людям властиво тлумачити сприйняте через поді­бність. Так, вчені Дж. Лакофф і М. Джонсон [6, с. 396-401] опрацювали запропоноване М. Редді поняття conduit metaphor - метафори передачі або каналу зв'язку [17, c. 202], суть якого полягає у тому, що ідеї (значен­ня) є об'єктами, слова та мовні висловлення є матеріальними вмістища­ми цих об'єктів, а комунікація являє собою передачу (відправлення) цих об'єктів через певний канал зв'язку. Таким чином, мовець втілює ідеї у слова як об'єкти у вмістища та надсилає їх через канал зв'язку (conduit) слухачеві, який, отримавши їх, здійснює зворотній процес, а саме дістає ідеї (значення) зі слів, як об'єкти з вмістищ. Отже, процес комунікації представлений як рух смислів, що наповнюють вмістища у каналі між мовцем та слухачем. У зоровому каналі зв'язку вмістищем інформації як об'єкта є погляд мовця, його зорова поведінка, яка є носієм значень об'єктів. Метафора невербального каналу зв'язку матеріалізується як результат спостереження реципієнта (комуніканта) за невербальними діями (у нашому випадку зоровою поведінкою) мовця у певній комуні­кативній ситуації. Через зоровий канал зв'язку відбувається репрезента­ція сенсорного, емоційного та когнітивного аспектів інформації. Сприй­няття навколишнього світу за допомогою зору зближує цю фізіологічну систему людини з її когнітивною системою, оскільки зорові сенсорні сигнали обов'язково спрямовуються до певних локусів кори головного мозку, де певним чином обробляються. Когнітивно оброблена сенсорна інформація надсилається у зворотному напрямку та матеріалізується у формі вербальних і невербальних знаків. Таким чином, зорова поведінка мовця є показником не тільки процесів сенсорного сприйняття, а й ког-нітивних процесів, що відбуваються під час комунікативної інтеракції. Особливості взаємодії між психікою та сенсорними системами людини є тими чинниками, які поєднують об'єктивну реальність з суб'єктивним світом людини, її свідомістю. Сенсорне (суто перцептивне) та когнітивне (епістемічне) бачення дають підстави людині мислити один об'єкт через інший, здійснюючи логічні операції зіставлення, порівняння та синтезу. Саме ця властивість людської свідомості породжує когнітивну метафору в будь-яких типах дискурсу.Сприйняття зорової поведінки мовця тісно пов'язане з тим, як саме та що людина бачить. А. Вежбицька включає в семантичне поле зоро­вого сприйняття сенсорний предикат бачити (сприймати очима) як се­мантичний примітив, універсальний для всіх лінгвокультур. У термінах семантичної репрезентації метафора зорового каналу зв'язку має вигляд бачити як. Концепт бачити як наявний в логіко-філософських теоріях Л. Вітгенштейна, Дж. Сьорля, Я. Хінтіккі. На думку О. М. Вольф, існує мо­дальна рамка спостереження, яку дослідниця трактує як рамку сприйнят­тя емоцій і почуттів. Припускаємо, що ця рамка спостереження включає також сприйняття когнітивних процесів, що відбуваються у свідомості людини, її думок, можливо не завжди і не обов'язково вербалізованих. Модальна рамка спостереження містить суб'єкта невербальної дії (зоро­вої поведінки), предикат дії, причину, а також, з іншого боку, суб'єкта-спостерігача та предикат спостереження. Саме цей предикат спостере­ження виражається метафорою бачити як. В авторському тексті роль суб'єкта-спостерігача може відігравати як персонаж, так і сам автор.

Психофізичною базою метафори невербального каналу зв'язку мож­на вважати синестемію (термін запропонований С. В. Вороніним), що є синтезом понять "співвідчуття та ствемощї" [9, c. 105], та специфічною інтерпретацією терміна "синестезія", який широко використовується у нейропсихології та психолінгвістиці. Синестезія - це взаємодія відчут­тів, при якій відбувається транспозиція властивостей різних модальнос­тей, що спричиняє їх перетин, як то властивості слухової модальності переносяться на зорову, тактильної на слухову тощо. Це дає змогу гово­рити про "важкий погляд" або "холодні очі" при експлікації зорової по­ведінки. Під впливом синестезії у мовця виникає потреба співвідносити зорове сприйняття навколишнього світу зі слуховим, тактильним, кольо­ровим або музичним сприйняттям. На переконання вчених, такий сим­волізм інгерентно присутній у людській уяві та проявляється за певних умов, викликаних здебільшого естетичними та емоційними чинниками.

Таким чином, зорова поведінка мовця є комунікативно значущим компонентом невербальної комунікації у візуальному каналі зв'язку. У сучасній англійській літературній мові існує багатий арсенал багаторів­невих номінативних одиниць на позначення зорової поведінки мовця. Ці номінативні одиниці виявляють потужний семантичний, когнітивний та прагматичний потенціал, дослідження якого заслуговує на велику увагу з боку лінгвістів на шляху комплексного дослідження людської комуні­кативної діяльності.

Література:

2.1. Абрамова Н. Т. Невербальные мыслительные акты в "зеркале" рацио­нального сознания // Вопросы философии. - 1997. - №7. - С. 99-113.Вольф О. М. Эмоциональные состояния и их представление в языке // Логический анализ языка: Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. - М.: Наука, 1987, - С. 120-130.

3.Колшанский Г. Г. Паралингвистика. - М.: Наука, 1974. - 230 c.

4.Крейдлин Г. Е. Невербальная семиотика: Язык тела и естественный язык. - М.: Новое литературное обозрение, 2002. - 503 c.

5.Лабунская В. А. Проблема обучения кодированию-интерпретации не­вербального поведения // Психологический журнал. - 1997. - Т. 4. - №5. -С. 85-94.

6.Лакофф Д., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живём // Теория метафоры. - М.: Прогресс, 1990. - С. 387-415.

7.Рикёр П. Живая метафора // Теория метафоры. - М.: Прогресс, 1990 -С. 435-455.

8.Сєрякова І. І. Магія невербальної комунікації. Навч. посібник. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2004. - 95 c.

9.Сєрякова І. І. Метафора невербального каналу зв'язку // Вісник КНЛУ. Сер. Філологія: Вид. центр КНЛУ 2000г. т. 3 N 2. - С. 105-110.

 

10.Солощук Л. В. Вербальні і невербальні компоненти комунікації в ан­гломовному дискурсі. - Харків - 2006. - 300с.

11.Урысон Е. В., Апресян Ю. Д. и др. Новый объяснительный словарь си­нонимов русского языка. -М., Школа "Языки русской культуры", 1997. - 511 с.

12.Argyle M. Nonverbal Communication in Human Social Interaction // Nonverbal Communication / ed. by R. A. Hinde, Cambridge: CUP, 1972. - Р. 243-268.

13.Argyle M. Bodily Communication. - London: Methuen, 1988. - 182 p.

14.Knapp M, Hall J. Nonverbal Communication in Human Interaction. - N. Y.: Harcone Brace College Publishers, 1997. - 482 p.

15.Marshalenko V. Semantic Peculiarities of Verbs of Vision // IATEFL. -Ukraine Newsletter. - 1999. - №17. - Р. 14-16.

16.Mehrabian A. . Basic Behavior Modification. - N. Y.; L.: Human Sciences Press, 1978 - 192 p.

17.Reddy M. The Conduit Metaphor // Metaphor and Thought / Ed. by A. Ortony. - Cambridge: CUP, 1979 - Р. 202-224.

Джерела ілюстративного матеріалу:

Hammet, D. The Dam Curse. - N. Y.: Dell Publishing Co., 1968. - 189 p.Lyfar A. S.,

Poltava Institute of Economics and Law

 

INTERRALATIONS OF LANGUAGE AND CULTURE

У статті розкривається сутність поняття культури, взаємозв'язок між мовою та культурою та її роль у міжкультурній комунікації. Осо­бливої уваги заслуговують проблеми культурного шоку та культурних відмінностей, які можуть бути серйозним бар'єром у міжкультурній комунікації. У статті підкреслюється, що усвідомлення культурних від­мінностей - дуже важлива умова успішної міжкультурної комунікації.

Ключові слова: високо та низько контекстуальні культури, глибока та поверхнева культура, етноцентризм, культура, культурний код нації, культура з високим/низьким рівнем комунікативної активності, культур­ний шок, ментальне програмування, міжкультурна свідомість.

The article deals with the essence of the notion of culture, interconnection of culture and language and the role it plays in the process of communication. The problems of culture shock and cultural differences, which may become a serious barrier in the cross-cultural communication, are given special attention. In the article it is emphasized that cross-cultural awareness is a very important condition of a successful communication.

Key words: cross-cultural awareness, culture, culture shock, deep culture and surface culture, ethnocentrism, high-involvement and high-considerateness cultures, high- and low-context cultures, mental programming, nation's cultural code.

The object of this article is cross-cultural communicative behavior. The subject of investigation is the cross-cultural differences. The aim of the article is to analyze the modern notion of culture and to find the peculiarities of culture and language interconnections. To reveal the theme and achieve the aim set in the article the following tasks were solved: 1) to regard the notion "culture" in the modern linguistics from different perspectives (its original meaning; from the point of view of cognitive anthropology and social linguistics); 2) to investigate the connection between language and culture and the influence of culture on people's speech behaviour; 3) to find out the role of an individual in the language and culture coexistence; 4) to consider the regulatory role of culture in the process of communication; 5) to regard the reasons and consequences of intercultural encounters; 6) to regard the peculiarities of communicative behaviour patterns representing different types of culture; 7) to dwell on ethnocentrism as a barrier in cross-cultural communication.

The topicality of the article. Cross-cultural communication is an integral part of human's activity in the contemporary world, that's why the awareness of cultural peculiarities and differences in communicative behaviour is an important component of learning and teaching the language.

© Lyfar A. S., 2010When references are made to the word "culture", in our opinion, arts and civilization are usually first things that spring to our mind. Originally, culture meant the purposeful influence of a man on nature, change of it in his interests. Later on culture was regarded as everything that appeared by means of man's activity [3, p. 12].

In cognitive anthropology culture is a special way of cognition and structuring the world [3, p. 8]. It can be characterized as a dynamic, creative, and continuous process that includes unconscious or conscious patterns of behavior which reflect the societal beliefs and values shared by the people who are members of the group [10, p. 18].

It is a hereditary memory of a community and a body of knowledge which regulates the standards of perceiving, believing, evaluating and acting, and which is taken for granted when dealing with one another [3, p. 17]. In a nutshell "culture" can be regarded as the learned behavior patterns and attitudes of people in their societies.

Thus, our verbal and non-verbal behavior is highly culturally determined. It is believed that we communicate the way we do because we are raised in a particular culture. Culture determines the way we speak: what we say and how we say it, what can be done and what can't be done during communication. Language reflects national traditions, customs, history and mentality of every nation, the way it perceives the world, the way relations are organized in the society. Growing up and learning the language children absorb all these cultural peculiarities.

In the 21st century linguistics language is regarded as not just a mere means of communication and cognition, but as a "nation's cultural code" [3, p. 18]. According to it language is not a mere reflection of reality. It interprets it, creating a new reality, in which a person lives. The language of every nation is unique because there are different world pictures fixed in the language, which is a manifestation of a national mentality. As E. Sapir puts it: "people see the world through the prism of their own language" [4, p. 156] and thus, differently. So, our language is a condition, basis and result of culture at the same time.

It should be also pointed out that the way we speak is as well conditioned by many personal factors. The idea of anthropocentrism in the language is crucial in contemporary linguistics. As Boduen de Courtene put it: "Language exists only in the mind, soul and psyche of every individual" [1, p. 47]. A personality is revealed through different aspects (social, psychological, emotional, intellectual, physical), which determine the strategies of communication, social and psychological roles of participants. According to Yu. Lotman [2], everything that there is in a person there is in the culture, thus, it is as diverse as a person himself/herself, who is at the same time a creator and a creation of culture. So, every speech act is a reflection of the world by an individual and at the same time the reflection of general idea of how things are perceived by the whole society of a certain culture. However,despite the variety of personal factors in the language culture serves as a basis for mutual understanding and can be imagined as "mental programming" [9, p. 2]. Learned behavior patterns allow an individual to function automatically within this cultural system, using the appropriate behavior. It provides a kind of safety because the world is predictable. Words and actions do not need to be translated, and the appropriate response to almost every encounter is internally ingrained in the unconscious. The blueprints for social existence control thought and speech patterns, conceptual and motor habits, and emotional responses, such ordinary and menial things as greeting, eating, showing or not showing feelings, keeping a certain physical distance from others and the like. So, culture determines the rules of coexistence and regulates people's interrelations. It distinguishes the members of one group or category of people from others, identifies a person as belonging or not to this group or society and ensures that members conform to socially acceptable actions.

Intercultural encounters are often accompanied by an instinctive reaction toward the unfamiliar and provoke emotional discomfort [8, p. 156]. The superficial environment might be the same, but any cross-cultural contact can be sufficient to cause some form of culture shock [9, p. 323], [11, p. 284]. Our "mental software" [9, p. 3] contains basic values on which our perception of the world is based. Words, gestures, facial expressions and norms, which used to guide person's behavior, become absolutely different. A foreigner can make an effort to learn some of the symbols and rituals of the new environment (words to use, how to greet, when to bring presents), but it is unlikely that he/ she can recognize, let alone feel, the underlying values.

Cultural differences which may lead to misunderstandings and even conflicts can take place at any cultural level [9, p. 7]. We can distinguish between deep culture and surface culture. Differences in contact situations in the intercultural communication occur mainly on the level of message, and still more on the level of metamessage - the implied social meaning which is usually only indirectly expressed and thus underlies deep culture. Deep culture (including esthetics, ethics, kinesics, ceremony, values, sex roles, proxemics, taboos...) is "the underlying value and belief system of a society" [6, p. 53], which is invisible and is manifested through the insiders' interpretation. The regulations for deep culture are unconsciously absorbed from our environment and if one asks why they act as they do, people may say they just "know" or "feel" how to do the right thing. Surface culture is the superficial outer layer of a culture and is noticed in holidays and celebrations, arts, folklore, history, food, the way people speak and dress, etc. The surface culture is visible at first glance and thus is easy to learn.

Sociolinguistics distinguishes between high-involvement and high-considerateness patterns of behavior [5, p. 167]. People from cultures that follow a high considerateness conversational pattern (Asian cultures) speakone at a time, do not interrupt while others are speaking, listen politely to the speaker, nod, show interest, and make positive sounds that indicate they are paying attention. Individuals are likely to avoid confrontational or heated discussions. People belonging to high-involvement cultures (such as Russians, Italians, Greeks, Spaniards, South Americans, Arabs and Africans) tend to talk and interrupt more, speak louder and quicker than those individuals from conversationally high-considerateness cultures.

Communication differences may be also regarded from the perspective of high- and low-context cultures [8, p. 56; 9, p. 89]. A high-context culture (Asiatic and Arabic) communication is one in which little has to be said or written because most of the information is either in the physical environment or supposed to be known by the persons involved, while very little is in the coded, explicit part of the message. In low-context cultures (Germans and Swiss), individuals need to be very specific, explain what is expected. The mass of information is vested in the explicit code.

Cultural miscommunication occurs because people perceive concepts through their own "cultural lens". What seems logical, sensible, important and reasonable in one culture may seem irrational, stupid and unimportant to an outsider. We can supply the following examples: Americans' smiling at strangers as a sign of politeness, which is so natural to them, often seems phony to Ukrainians. We do not greet strangers unless it is a shop-assistant or a doctor. In Ukraine women are not greeted with handshaking. We do not always introduce ourselves or our friends at the moment it is required in American culture. Ukrainians may ask questions which seem too direct or personal to Americans.

It is very important not to identify "different from me" and "less than me". Many Americans believe that internationals, coming to the USA, should learn their culture, while they themselves do not want to learn anything about others' culture. People from the United States can be described as ethnocentric [9, p. 326; 7, p. 257]. In our opinion, it can be explained by the fact that Americans are raised hearing how lucky they are to be Americans, that the United States is the best country in the world. If the United States is the superior country that implies that any other country is inferior. This unconscious ethnocentrism stems from an individual's inability to see beyond his/her own perception of reality. The believing "we are the world" entails aversion, intolerance, irritation towards others and as a result prejudice, stereotyping and ethnocentrism as major barriers to cross cultural communication.

The research carried out makes it possible to come to the following conclusions: 1) culture can be regarded as the learned behavior patterns, the sum total of knowledge passed on from generation to generation about what should be said or done in the process of communication; 2) our language is both the basis and the result of culture; 3) every speech act is a reflection of theworld by an individual and at the same time the reflection of general idea of how things are perceived by the whole society; 4) imagined as a mental software, culture enables automatic verbal and non-verbal behaviour. It provides safe social coexistence and helps to avoid confrontations and misunderstandings; 5) cultural misunderstandings and shock occur when the basic values at a deep cultural level clash against those of another culture; 6) cultures adhering to different patterns of communicative behavior are very likely to have certain misunderstandings and conflicts as their cultures require different behaviour and responses. Unfamiliar behaviour consciously or unconsciously is regarded as wrong and unacceptable; 7) ethnocentrism is peculiar to highly-developed countries, such as the US, whose superior position in the world "allows" to regard cultures different from theirs as less then theirs. Such position entails intolerant and irritable attitude towards others in cross-cultural communication.

Becoming more aware of our cultural differences, as well as exploring our similarities, can help people understand and respect each other and communicate cross-culturally more effectively. It gives an individual a broader picture of what the world has to offer.

References:

1.Бодуэн де Куртенэ И. А. Избранные труды по общему языкознанию / И. А. Бодуэн де Куртенэ. - Т. 2. - М.: АН СССР, 1963. - 391 c.

2.Лотман Ю. М. Внутри мыслящих миров / Ю. М. Лотман // Символ в сис­теме культуры. - М.: Прогресс, 1996. - 296 с.

3.Маслова В. А. Лингвокультурология: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / В. А. Маслова. - М.: Издательский центр "Ака­демия", 2001. - 208 с.

4.Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологи / Э. Сепир. - М.: Прогресс, 1993. - 560 с.

5.Таннен Д. Ты меня не понимаешь. (Почему мужчины и женщины не по­нимают друг друга) / Д. Таннен. - М.: Вече Персей АСТ, 1996. - 467 с.

6.Gonzalez F. Mexican American culture in the bilingual education classroom /

 

F.Gonzalez. - Austin: The University of Texas, 1978. - 234 p.

7.Goodenough W. H. Language, culture, and society / W. H. Goodenough. -New York: Cambridge University Press, 1981. - 424 p.

8.Hall E. T. Understanding Cultural Differences. Germans, French and Americans / E. T. Hall, M. Hall. - Yarmouth, ME.: Intercultural Press, 1990. - 290 p.

9.Hofstede G. Cultures and organizations: software of the mind / G. Hofstede,

G.J. Hofstede. - New York: McGraw-Hill, 2002. - 464 p.

 

10.Saravia-Shore M. Introduction to cross-cultural literacy: An anthropological approach to dealing with diversity / M. Saravia-Shore, S. F. Arvizu. - New York: Garland Publishing, 1992. - 254 p.

Zainuddin H. Fundamentals of teaching English to speakers of other languages in K-12 mainstream classrooms / H. Zainuddin, N. Yahya, C. Morales-Jones, E. Ariza. - Kendall: Hunt Publishing Company, 2002. - 537 p.УДК 81-11

Маковська О. О.,

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ НАУКОВОГО ЗНАННЯ ЯК ПРОЦЕС КОГНІТИВНОЇ ЛІНГВІСТИКИ

У статті розглянуто поняття концептуалізації дійсності, визначено її суть у науці про мову та ідентифіковано її місце у теорії пізнання.

Ключові слова: концептуалізація, узагальнення, наукове знання, схе­матизація, концепт.

The article highlights the notion of reality conceptualization, its nature in linguistic science is determined and its place in cognition theory is identified.

Key words: conceptualization, generalization, scientific knowledge, schematization, concept.

Дослідження ролі концептуалізації у людському пізнанні є одним із ключових завдань сучасної когнітивної лінгвістики. Цей процес є скла­довою частиною когнітивної науки (поряд з категоризацією та фреймо­вою репрезентацією знання), у центрі якої перебуває людське мислення, пізнання, досвід. Розглядається питання функціонування мови не як осо­бливої знакової системи, а як особливої когнітивної здатності людини до специфічної мовної діяльності. ХХІ століття стає періодом стрімко­го зростання досліджень різних аспектів пізнавальної діяльності, що й зумовлює значне зацікавлення мовознавців. На передній план виступає вивчення тих ментальних категорій, які не піддаються безпосередньому спостереженню: вихідні припущення, сподівання, наміри, знання, пере­конання, уявлення, думки, висновки тощо.

Різноманіття наукових праць, монографій та періодичних видань дає можливість всесторонньо досліджувати дану проблему, вивчати тенденції її розвитку, а також опиратися у власних розвідках на найновіші джерела іноземних та вітчизняних авторів. Особливої уваги заслуговують роботи зарубіжних авторів Р. Дірвена, Д. Гірертса, У. Крофта, Л. Альбертаці та Р. Коррігана. Теоретичним підґрунтям для нашого дослідження стали також наукові доробки О. А. Слоєвої, Т. Я. Волкової, А. О. Мішина та ін.

Актуальність нашої роботи зумовлена потребою вивчення проблем мовної картини світу, мовної особистості, мовної свідомості, дискурсу, ментальних сутностей (концептів), що є першочерговими для вирішення у сучасній когнітивній науці.

Мета статті - з'ясувати місце процесу концептуалізації у терміноло­гії, його особливості, наукові підходи до проблеми загалом. Предметом даного дослідження є концептуальні одиниці терміносистеми пластич­ної хірургії англійської мови. Досягнення мети передбачає виконання

© Маковська О. О., 2010певних завдань: визначити суть поняття "концептуалізація" у науці про мову; ідентифікувати її роль у мовній картині світу (МКС); підкреслити концептуальні характеристики реалій навколишнього світу, що виража­ються лінгвістичними засобами.

У широкому значенні термін "концептуалізація" включає будь-який ментальний досвід, до якого відносять: а) добре засвоєні та нові концеп­ти; б) не лише уривок чи інтелектуальний "концепт", але й миттєвий чуттєвий та емотивний досвід; в) концепти, що змінюються чи розширю­ються з плином часу; г) повне сприйняття фізичного, соціального та лінг­вістичного контексту. Концептуалізація не є хаотичною чи аморфною: необхідно виявляти її структуру та організацію і пропонувати специфіч­ні конструктивні елементи для опису семантичних структур [8, с. 26].

Зв'язки мови з пізнавальними процесами, з усіма способами отри­мання, обробки, фіксації інформації про світ у їх кореляції з мовними формами вивчаються когнітивною наукою. У сучасній лінгвістиці функ­ціонування мови розглядається як різновид когнітивної діяльності, а ког-нітивні механізми і структури людської свідомості досліджуються через мовні явища [1, с. 243].

Когнітивна концептуалізація людського досвіду базується на прин­ципі, за яким здатність людини до вивчення мови є продуктом загаль­них когнітивних процесів мозку. Повторення будь-якого досвіду веде до встановлення когнітивних структур, які пізніше задіюють для інтерпре­тації нового знання. Мова відображає наявність такого універсального досвіду [10, с. 258].

Концептуальні категорії, що стають предметом мовного аналізу, на­зивають лінгвістичними категоріями або лінгвістичними знаками. Ко­жен лінгвістичний символ має форму та значення, що загалом є іден­тичними концепту. Значення чи концепт співідноситься з конкретною сутністю, що вже певним чином ідентифікується у свідомості завдяки досвіду. Крім того, розуміння мови як знакової системи повинно вклю­чати певний "концептуалізатор", котрий тісно пов'язаний з концептуаль­ними категоріями та лінгвістичними знаками.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16