М І Гнатюк - Наукові записки в 16 - страница 27

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 

Сьогодні людство перебуває у стані інтенсивного формування загаль­но політичних, економічних, соціальних та культурних систем. Новою характерною рисою сучасного суспільства є глобалізація, що означає суттєве збільшення безпосереднього простору, поля виникнення, реалі­зації та впливу наслідків окремих акцій в різноманітних сферах людської життєдіяльності. Глобалізація, як важлива практична політика сучаснос­ті, активно впроваджується у свідомість всього людства, об'єктивно під­тверджуючи тезу про те, що невелика ідея, яка охопила масу, згодом стає матеріальною силою.

© Новоселецька С. В., 2010Глобалізація - одне із найбільш дискусійних питань останніх деся­тиліть щодо розвитку сучасного світу. Сам термін почав використову­ватися як науковий лише у тисяча дев'ятсот дев'яностих роках, майже витіснивши поняття "постмодернізм", яке широко використовувалося для опису складності та різноманіття сучасного світу. Так, ще в кінці вісімдесятих років минулого століття слово "глобалізація" майже не зу­стрічалося в науковій термінології.

Американський соціолог Р. Робертсон одним з перших звернувся до проблеми глобалізації, використавши слово "глобальність" у своїх дослі­дженнях. До цього часу глобалізація пов'язувалася лише із екологічними та технологічними науками. Сьогодні для опису процесів, пов'язаних із глобалізацією, часто використовуються й інші поняття - постіндустрі-альна епоха, вік інформаційної революції, техноглобалізм і т. ін. Всі вони відображають важливі зміни та перетворення, які несе глобалізація.

Існують різноманітні точки зору щодо змісту глобалізації. В одних до­слідженнях акцентуються економічні аспекти, в інших - наголос робить­ся на формування єдиного інформаційного простору або ж на розвиток загальних стандартів, що стосуються, перш за все, організації виробни­цтва, побуту, соціального життя і т. д. В зв'язку з цим використовується як метафора вираз "макдональдизація світу" (від назви сітки ресторанів швидкого харчування McDonald's), що означає стандартизацію та "кон-веєрність" процесів під час організації економічного та соціального жит­тя. Із універсальних блоків, як із кубиків "lego", складаються різноманітні види продукції, що в кінцевому своєму варіанті все-таки характеризують­ся значною варіативністю. Яскравим прикладом такої "макдональдизації" є меблі відомої шведської компанії "IKEA": із стандартних блоків можна зібрати фактично величезну кількість варіантів обмеблювання квартири, залежно від площі, смаку, потреб та можливостей господаря.

Проте, також існують і скептичні оцінки процесів глобалізації. Так, американський політолог М. Весес вважає, що глобалізація не зовсім нове явище. Насправді процеси, які отримали цю назву, пов'язані лише із закономірним ускладненням світу, яке існувало завжди. Але, на його думку, глобалізація стала такою актуальною темою лише через те, що з її допомогою намагаються довести існування нових загроз, чи, навпаки - переконують у майбутньому процвітанні людства. Схожих позицій до­тримується і російський дослідник А. Уткін, який пише, що глобалізація є політично вигідною концепцією.

Розуміння глобалізації залежить від теоретичних позицій авторів. Ре­алісти, визнаючи наявність суттєвих змін в сучасному світі, розгляда­ють глобалізацію як процес еволюційного розвитку світу, а не як якісний стрибок у майбутнє. Неомарксисти називають сучасні процеси кінцевою стадією розвитку капіталізму, що безумовно призведе до нестабільностісучасного світу. Але для більшості дослідників глобалізація - це якісно новий етап розвитку політичної, економічної, соціальної та культурної структури сучасного світу, а також всієї людської цивілізації.

Так, глобалізація стала яскравою характеристикою сучасного світу. І хоча вчені ще однозначно не висловилися щодо цього явища, вона уже відіграє важливу роль у розвитку людського суспільства, а вплив її від­чутний на всіх етапах існування світової громади.

В суспільних науках першими про глобалізацію почали писати еконо­місти, які звернули увагу на факт формування фактично єдиного світо­вого ринку. Згідно Міжнародного валютного фонду (МВФ), глобаліза­ція як раз і є зростаючою інтеграцією ринку товарів та послуг, а також капіталу. "Глобальна економіка", - вважає професор американського університету в Берклі М. Кастельс, - "це економіка, в якій національні економіки залежать від діяльності глобалізаційного ядра, що включає в себе фінансові ринки, міжнародну торгівлю, транснаціональне виробни­цтво, в певній мірі науку, технологію та відповідні види праці. В цілому, можна визначити глобальну економіку як економіку, чиї основні ком­поненти володіють інституціональною, організаційною, технологічною здатністю діяти як цілісність в реальному часі чи в певному вибраному часі в планетарному масштабі".

Так, транснаціональні корпорації та банки є рушіями глобалізації. "Ще в тисяча вісімсот сімдесят восьмому році", зазначає російський до­слідник В. Кулагін, "американська фірма по виробництву швейних маши­нок "Зінгер" відкрила завод-філіал в Шотландії. Сьогодні ж корпорація "Кока-Кола" має виробничі можливості в десятках країнах всіх регіонів світу. Це називається "інтернаціоналізацією" виробництва. Але все біль­ше місце в економіці займають корпорації глобального транснаціональ­ного "громадянства", капітал яких задіяний від вкладників з багатьох країн; заводи та фабрики розкидані по багатьох країнах світу та нерідко змінюють своє місцеположення відповідно до світової кон'юнктури, а менеджмент власне космополітичний. Так звані "глобальні фабрики" ви­робляють все більшу кількість "глобальних товарів" - від комп'ютерів до зубної пасти, національну приналежність яких не можна визначити".

Глобалізація фінансової сфери означає різке зростання ролі та цен­тралізацію фінансових ринків шляхом інтеграції грошових потоків. Вони легко переміщуються по світу за допомогою комп'ютерних сіток. Що­денний обсяг трансакцій складає близько трильйона доларів. В зв'язку з цим, що для фінансиста глобалізація фактично означає кінець географії. Головну роль починають грати такі фінансові центри, як Лондон, Нью-Йорк, Токіо. Вони сприяють посиленню централізації в галузі фінансів. Поступово фінансові ринки нав'язують свої правила поведінки для дер­жав, так і окремим політичним діячам.Крім того, глобалізація очевидно і нагально сприяє розвитку позитив­них демократичних процесів у світі. Відкриваючи та й взагалі усуваючи кордони, вона надає людям широкі можливості щодо вираження своєї думки та спілкування з іншими людьми, що певним чином впливає на політику. Так, інформаційний обмін в глобальній сітці Інтернет є над­звичайно цінним. В результаті, наприклад, почали формуватися різнома­нітні "глобальні клуби за інтересами", які доволі часто стають достатньо впливовими, зокрема в політичній сфері. Одночасно бурхливий розвиток ринку в епоху глобалізації сприяє поширенню демократичних цінностей та інститутів.

Розвиток засобів масової інформації - також фактор розвитку гло­балізації. Події, на які роблять акцент, формують суспільну думку фак­тично в усьому світі. Це, в свою чергу, призводить до того, що націо­нальні уряди та міжнародні організації змушені реагувати на події, що висвітлюються в ЗМІ. Це явище отримало назву "ефекту CNN", за ім'ям телекомпанії, яка здійснює трансляцію новин двадцять чотири години на добу в багатьох країнах світу. На ці новини часто роблять посилан­ня національні телевізійні компанії. Так, бомбардування Іраку у тисяча дев'ятсот дев'яносто першому році світ спостерігав саме "з картинки" CNN. Все більшого поширення набуває МТУ -телеканал, орієнтований на молодь. Отож, стає очевидним той факт, що всесвітня телекомуніка­ційна індустрія є провідником ідей, інформації та впливає на свідомість в планетарному масштабі.

Крім того, глобалізаційний розвиток світу так чи інакше був пов'язаний із науково-технічним прогресом, який забезпечив не лише економічне та соціальне зростання, а й фактично сформував світову структуру.

Науково-технічний розвиток кінця двадцятого століття різко змінив модель світу. На зміну індустріальної ери, з її заводами, паровозами та орієнтацією на природні ресурси (газ, нафта, зерно, ліс і т. п.), прийшла друга епоха, в якій домінуючими стають, з одного боку, високі техноло­гії та пов'язані з ними інформаційні та комунікаційні галузі; з другого - біотехнології. За таких умов центральним ресурсом стають знання. Л. Туроу все це назвав "штучними інтелектуальними галузями" (анг.: man-made brain-power industries), а Дж. Розенау не без пафосу зазначив, що саме високі технології "спустили з поводка" процеси глобалізації.

Як результат таких змін, в країнах Організації економічного співро­бітництва та розвитку (ОЕСР) більше п'ятдесяти відсотків ВНП створю­ється саме в наукоємних сферах. В зв'язку з цим у Сполучених Штатах Америки з'явився, а згодом і поширився по всьому світі, термін "нова економіка", що означає галузі, орієнтовані на наукоємні та високотехно-логічні характеристики сучасного виробництва.У нових технологіях виділяють дві складові. Перш за все, це інфор­маційно-комунікаційні технології, а також біотехнології.

Інформаційно-комунікаційні технології відкривають широкі можли­вості для взаємодії між окремими людьми, професіональними групами, со­юзами, об'єднаннями шляхом інтенсифікації спілкування. За даними жур­налу "Economist", щорічно до мережі мобільних телефонів під'єднується близько ста мільйонів нових абонентів. Російський дослідник В. Хорос у своїх працях пише, що двадцять п'ять років тому система супутникового зв'язку одночасно приймала двісті сорок розмов через Атлантику, а сьо­годні ~ сто двадцять тисяч, вартість яких зменшилася майже у десять раз.

Інтенсифікація спілкування завдяки все більшій прозорості міждер­жавних кордонів призводить до обмеження можливості створення та функціонування авторитарних режимів, а також диференціації світу, оскільки мережа не передбачає існування якогось одного керівного цен­тру. Але одночасно посилюється і взаємозалежність світу. В результаті втрачають колишній зміст такі поняття як "територія" та "відстань". З одного боку, територія розширюється далеко за межі національних кор­донів, відкриваючи широкі можливості швидкого зв'язку і взаємодії для людей із різних країн, з другого - звужується, охоплюючи через Інтернет окремі корпоративні чи інші групи. Виникають нові спільноти та нові форми ідентичності, які не завжди співпадають із національними чи гео­графічними кордонами.

Інформаційні та комунікаційні технології з великою швидкістю за­войовують світ. Так, згідно офіційних джерел США, з тисяча дев'ятсот дев'яносто восьмого року кількість користувачів Інтернету подвоюється кожних сто днів. Для порівняння: радіо потрібно було тридцять вісім ро­ків, щоб охопити п'ятдесят мільйонів людей, телебаченню - тринадцять, а для глобальної мережі - всього п'ять.

Завдяки інформаційним та комунікаційним технологіям перебудову­ються різноманітні сфери людської діяльності, які все більше і більше стають залежними від комп'ютерів, Інтернету, телекомунікацій: торгів­ля, фінансова діяльність, освіта, медицина і навіть побут.

Інформаційно-комунікаційні технології спричинили становлення су­часної глобальної господарської системи, розподіливши працю дійсно у планетарному масштабі. Завдяки цим новим технологіям вдало координу­ється діяльність по виробництву, комплектації та реалізації різноманітних товарів, а також і послуг по всій земній кулі. За останні роки ці технології стали надзвичайно інтенсивно розвиватися та інтенсивно впроваджувати­ся у повсякденне життя майже кожної людини. Більше того, телекомуні­каційні та інформаційні технології активно інтегруються, утворюючи та звані "інформаційні супермагістралі" (анг.: information superways).

Глобалізація доволі неоднозначний процес, що має безліч різнома­нітних наслідків. У феномені сучасної глобалізації поряд із позитивними моментами спостерігаються і негативні. Генеральний секретар ООН Кофі Анан звернув увагу на те, що переваги глобалізації очевидні: швидке еко­номічне зростання, високий рівень життя, нові можливості спілкування та активної взаємодії різноманітних структур, але уже зараз почалася нега­тивна реакція, оскільки ці переваги розподіляються у світі нерівномірно.

Два параметри - нерівномірність глобалізації та її некерованість - ви­кликають велике хвилювання та занепокоєння. Перший в значній мірі пов'язаний з об'єктивними процесами, що відбуваються у світі, та з но­вим етапом світового економічного, політичного та соціокультурного розвитку. Другий параметр визначається суб'єктивними факторами. Від того, наскільки людство може контролювати глобалізаційні процеси сьо­годні, залежить майбутнє його розвитку завтра.

Глобалізація виявляє себе в усіх країнах та регіонах по-різному. В од­них країнах глобалізація охоплює економічну сферу, в інших швидкими темпами відбувається - впровадження нових технологій. Так, у Південній Африці спочатку значного поширення набули система банкоматів та со-тові телефонні мережі. Але в той же час рівень життя африканського на­селення залишався дуже низьким. Більшість корінних жителів не користу­валися не лише сучасними засобами зв'язку, а й звичайними телефонами.

В зв'язку з географічною нерівномірністю процесів глобалізації швед­ський дослідник О. Андерсон запропонував ідею "воріт глобалізації". Зміст її полягає в тому, що різні регіони та міста готові й намагаються стати активними акторами на арені глобалізаційних процесів. Так, ка-надійський Ванкувер є багатофункціональним центром Північноамери­канського регіону, що з'єднує три континенти, а Гонконг - регіональний стратегічний вузол транснаціональних промислових компаній.

Багато країн, через ті чи інші причини, опиняються на периферії гло-балізаційних процесів. Більше того, в результаті надшвидких темпів сучасної глобалізації, обумовлених, перш за все, технологічними мож­ливостями, розрив між країнами та окремими регіонам, що опинилися в авангарді сучасної глобалізації, та рештою з кожним роком стає все більшим та більшим. Відбувається розшарування населення земної кулі на тих, хто користується перевагами глобалізації, і тих, кому вони просто недоступні. Як результат, спостерігається формування нового типу по­ляризації в сучасному світі. З одного боку, утворюються інтелектуальні сили, розвиваються нові "інтелектуальні галузі", до яких притягується увесь фінансовий капітал. З другого - утворюються криміналізовані ре­гіони з порівняно низьким рівнем освіти та життя, які опиняються поза процесами сучасної комунікації та глобалізації, а отже і прогресу.

З територіальної точки зору, ці різні "світи" доволі тісно переплітають­ся. В загальносвітовому масштабі формується розвинута "Північ" та "Пів­день", що розвивається. Проте всередині відносно розвинутої "Півночі" формуються свої "елітні" плями у вигляді окремих мегаполісів, полісів і на­віть міських кварталів. Але одночасно виникають і острови аутсайдерів, що формуються переважно із іммігрантів, які шукають роботу. В свою чергу, розвинуті країни намагаються захистити себе, створюючи бар'єри на шляху руху населення з країн "третього світу". В зв'язку з цим французький до­слідник О. Дольфюс зазначає, що глобалізація - це не лише відкриття кор­донів, але і закриття заради того, щоб вся "біднота світу" не переселилася у країни, які вважають себе більш багатими чи привілейованими.

Також непривабливою є картина розриву в рівні життя між розви­нутими країнами та бідними державами. Слід зазначити, що особливо в останні роки, в зв'язку з розвитком та впровадженням нових технологій, що призвело до так званого технологічного розриву (англ.: digital divide).

Не випадково на Всесвітньому економічному форумі, що відбувся в Давосі у січні дві тисячного року, Б. Клінтон, який був в той час пре­зидентом США, звернув увагу на те, що країни, які користуються пере­вагами Інтернету, успішно увійдуть у двадцять перше століття. Але ті держави, які проігнорують це досягнення, на жаль, не зможуть успішно розвиватися. В останні роки проблема технологічного розриву привертає все більшу увагу як окремих країн, так і організацій. На глобальному рівні цією проблемою займається ООН.

Американський економіст М. Кастельс зазначає, що нерівномірність глобалізації за різними параметрами призвело до "глобальної асметрії" сучасного світу.

Свої труднощі виникають і у тих, хто є актором глобалізаційних про­цесів. Високі темпи діяльності, величезні обсяги інформації, підвищення "ціни помилки" (помилка, наприклад, оператора, авіадиспечера може ко­штувати сотні людських життів) призводить до психологічних переван­тажень, депресій, збільшення кількості психічних захворювань.

Друга група проблем пов'язана із керованістю процесами глобаліза­ції. Внаслідок прозорості кордонів в сучасних умовах, державним струк­турам все важче і важче контролювати політичні, економічні, соціальні, культурні та комунікаційні процеси.

Сучасні засоби інформації та зв'язку дозволяють не лише злочинним групам, а й владним структурам доволі легко втручатися в приватне життя громадян шляхом відстеження їхнього пересування, платежів через мобіль­ні телефони, пластикові картки, електронну пошту та інші засоби зв'язку.

Таким чином, глобальні проблеми (боротьба з тероризмом та голо­дом, з хворобами, екологічні та багато ін.) закликають до необхідності спільних зусиль щодо їхнього позитивного вирішення. Так, глобалізація виявляється і в координації діяльності, і у пошуку різноманітних рішень важливих проблем людства, а також в їх реалізації. Все це дало підставуГенеральному секретарю ООН Кофі Анану у своєму виступі на саммі­ті в квітні дві тисячного року в Нью-Йорку стверджувати, що у тисяча дев'ятсот сорок п'ятому році засновники Організації Об'єднаних Націй створили відкриту систему міжнародного світу. Вона "спрацювала та зробила можливим появу глобалізації. В результаті цього ми зараз жи­вемо у глобальному світі. Головне завдання, що стоїть сьогодні перед світовими лідерами - правильно відреагувати на ці процеси".

Для українців глобалізація є дещо новим поняттям, і люди реагують на нього по-різному. Серед студентів Національного університету "Ост­розька академія" було проведене невелике соціологічне опитування, щодо їхнього власного відношення до глобалізації.

Так, серед опитаних 65,5% респондентів впевнено стверджують, що го­ловним завданням України є не залишитися осторонь світових процесів, а глобалізація, в свою чергу, створює необхідні умови для позитивного роз­витку суспільства. 32% опитаної молоді зазначають, що сучасні процеси розвитку суспільства є незворотними і немає ніякої можливості ухилитися від них. 2% студентів вважають, що процеси глобалізації є в певній мірі негативними, оскільки призводять до універсалізації та стандартизації суспільства, і 0,5%о опитаних ще не визначилися зі своєю відповіддю.

Слід зазначити, що респонденти - представники молоді, а отже, пер­спективної частини суспільства. Це свідчить про те, що вони чітко усві­домлюють ситуацію, яка відбувається Дійсно, глобалізація - це реалія сучасного світового розвитку, до якої потрібно звикати. Незворотність процесів глобалізації можна порівняти із роллю автомобіля у сьогодніш­ньому суспільстві. Так, звісно, відмовитися від нього можна, адже у ав­томобіля є дуже багато недоліків: різке зростання смертності, зокрема серед молоді, а, отже, й збільшення горя, але в той же час людство зро­било крок вперед у фарватері незворотного розвитку.

А чи отримує перевагу від явища глобалізації окремо взята людина, чи задовольняє її той факт, що їй необхідно існувати поміж інших куль­тур та вміти розуміти нову мову? На жаль, явище глобалізації у цьому сенсі має негативний відтінок. Впродовж останнього століття з мовної картини світу зникло чимало мов, а країни, в яких ці мови використову­вались, започаткували новий західний стандарт. Наприклад, у багатьох африканських країнах зникає якась певна мова, а наслідком цього проце­су є впровадження англійської мови на континенті, яку слід розглядати не як мову насадження чи терору, а мову, використання якої диктує су­часне життя з усіма його проявами глобалізації. Водночас культури бага­тьох народів, що здавалося б повинні зберігатися самою людиною, теж витісняються іншими західними культурами. Зокрема, в Азії, Латинській Америці, Африці вплив цих культур надзвичайно помітний. Телебачен­ня, радіо, торгівля і економіка - це все, що спонукає людину звернутиувагу на новий вид культур або нові субкультури. Якщо людині необхід­но жити в суспільстві, де ця культура є домінуючою, єдиним варіантом співіснування в новому середовищі є інтеграція.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16