М І Гнатюк - Наукові записки в 16 - страница 33

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 

11.Коваль О. А. Понятие и культурный концепт в лингвистике / О. А. Ко­валь // Серия "Лингвистика". - № 1. - 2007. - М.: Изд-во МГОУ - С. 39-44.

12.Колесов В. В. Язык и ментальность / В. В. Колесов. - СПб: "Петербург­ское Востоковедение", 2004. - 240 с.Косенко А. В. До проблеми дефініції концепту як стрижневого об'єкту мовознавчих розвідок / А. В. Косенко // Наукові записки. Серія "Філологічна".

 

-  Острог: "Острозька академія". - Вип. 11. - 2009. - С. 234-239.

14.Краткий словарь когнитивных терминов / [Кубрякова Е. С, Демьянков В. З, Панкрац Ю. Г., Лузина Л. Г]. - М., 1997. - 244 с.

15.Маслова В. А. Когнитивная лингвистика: Учеб. пособ. / В. А. Маслова.

-  Минск: ТетраСистемс, 2008. - 272 с.

16.Новокрещенова И. Л. Понятие "концепт" и его востребованность в со­временном литературоведении / И. Л. Новокрещенова // Вестник ВГУ Серия: Филология. Журналистика. - 2007. - № 1. - С. 77-82.

17.       Попова 3. Д. Когнитивная лингвистика / З. Д. Попова, И. А. Стернин.

-  М.: АСТ: Восток-Запад, 2007. - 314, [6] с. (Лингвистика и межкультурная комуникация. Золотая серия).

18. Приходько А. М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-
дискурсивній парадигмі лінгвістики
/ Приходько А. М. - Запоріжжя: Прем'єр,
2008. - 332 с.

19.Cеліванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: [підруч­ник] / О. О Селіванова. - Полтава: Довкілля. - К., 2008. - 712 с.

20.Степанов Ю. С. Константы. Словарь русской культуры / Ю. С. Степа­нов. - М.: Школа "Языки русской культуры", 1997. - 824 с.

21.Филатова А. А. Концепт как конституирующий элемент культуры (когнитивный поход): автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филос. наук: спец. 24. 00. 01 "Теория и история культуры", 09. 00. 01 "Онтология и теория познания" / А. А. Филатова. - Ростов-на-Дону, - 2007. - 27 с.

22.Шевченко И. С. Подходы к анализу концепта в современной когнитив­ной лингвистике / И. С. Шевченко // Вісник Харківського національного уні­верситету ім. В. Н. Каразіна. Серія "Романо-германська філологія". - 2006.

№ 725. - С. 192-195.УДК 811. 111

Seryakova 1.1.,

Kyiv National Linguistic University

FUNCTIONS OF TOUCH COMMUNICATION

Стаття висвітлює питання функціональної значущості тактиль­ної поведінки у процесі соціальної взаємодії. Пропонується класифікація рукостискань за різними параметрами дотику на п'ять комунікативних типів. Ілюструється різниця використання дотиків у комунікації жінка­ми та чоловіками, чим окреслюється гендерний аспект гаптики.

Ключові слова: невербальна комунікація, гаптика, дотик, рукостискання.

The article highlights the functional value of tactile behavior in the process of social interaction. It presents a framework for classifying handshakes into five communicative types in terms of touch parameters. Finally, some differences in touch communication of men and women are illustrated, thus outlining the gender aspect of haptics.

Key words: nonverbal communication, haptics, touch, handshake.

Introduction. Along with verbal means (words, sentences), we use voice, gestures, facial expression, and many other nonverbal means of communication to convey our meaning to persons around us. Communication researchers claim that we communicate far more nonverbally than we do verbally [2; 4]. An awareness of body language - the subtle messages conveyed by kinesic, paralinguistic, proxemic, tactile signs - are among the ways to improved communication.

During the last two decades, nonverbal communication has become a topic of interest to communication scholars. The theory of nonverbal behavior is a rapidly expanding linguistic field, providing insights into the problems of discourse analysis, cross-cultural communication and linguistic competence.

This article aims to consider touching as a category of nonverbal communication, to highlight its main functions, to offer a classification of handshakes, and to outline the gender aspect of touch communication.

The object of research is the nominative units of the English language used to designate touch behaviours in fictional discourse.

General information. There are probably as many categories of nonverbal communication as in verbal communication, with additional variations according to the culture people belong to. Experts in nonverbal communication tend to outline the system of nonverbal behaviors and single out its main subdivisions.

Nonverbal code systems are often classed according to the type of activity used in the code. For example, K. Burgoon suggests seven types of nonverbal behaviors: kinesics or bodily activity, proxemics or use of space, physical appearance, haptics or use of touch, vocalics or use of voice, chronemics or use of time, and artifacts or use of objects. M. Knapp and J. Hall also organize nonverbal behaviors into seven major groups: body motion, physical

© Seryakova 1.1., 2010characteristics, touching behavior, paralanguage, proxemics, artifacts, and environment. M. Argile claims that the main nonverbal aspects involved in communication can be grouped in the following eight categories: body contact or touch, physical proximity, orientation, body posture, gestures of hands, arms and head, head nodding, facial expressions, eye movement or gaze [5, p. 50-51]. We see that all these scholars single out the category of touch communication as a subdivision of nonverbal activity, no matter how they coin it - haptics, use of touch, body contact or touching behavior.

Touch communication, also referred to as haptics, is perhaps the most primitive form of nonverbal communication. Developmentally, touch is probably the first sense to be used; even in the womb the child is stimulated by touch. Soon after birth the child is caressed, patted, and stroked. In turn, the child explores its world through touch. In a very short time, the child learns to communicate a wide variety of meanings through touch.

There exist many forms of touching behavior such as patting, slapping, pinching, punching, smacking, nudging, tickling, kissing, hugging, cuddling, handshaking, handholding etc.

Some management theorists have warned about appropriate uses of touching in social interaction. They differentiate between positive and negative touch and point out, that managers should only touch others when they are communicating something positive, such as encouragement, reassurance or support. They view negative touching, associated with criticizing, admonishment or disciplining as quite inappropriate in business communication.

Research results. Six of the major functional meanings of touch, identified in an extensive study by Stanley Jones and Elaine Yarborough, are considered in Academic Encounter by B. Seal [4, p. 158-160]. These functions are connected with the communication of emotions, attitudes and intentions.

Touch may communicate positive or negative emotional attitudes. Such kinds of touching occur mainly between people who have a relatively close relationship. D. Morris notes that touch is such a powerful signaling system, and it's so closely related to emotional feelings we have for one another that in casual encounters it is kept to a minimum [3, p. 47]. When the relationship develops, the touching follows along with it. Among the most important positive attitudes are support, which indicates nurturing, reassurance, or protection; appreciation, which expresses gratitude; inclusion, which suggests psychological closeness; and affection, which expresses a generalized positive regard for the other person. E. g. "What an honor". She smiled and gave him a hug. [Johansen, p. 108]. The aggressive emotional attitudes, indicated by such touching behaviors as attacking or fighting, express a generalized negative regard for the other person. E. g. "Get up!" Lina landed a stinging slap on Steve's bare rump as he lay peacefully snoring on her bed [Burford, p. 155].

Touch may also serve to direct the behaviors orfeelings ofthe other person. Such tactile actions may communicate a number of messages. In attention­getting, we touch the person to gain his or her attention, as if to say "look at me" or "look over here". In compliance, for example, we touch the other person to communicate "move over" "hurry" "do it", and "stay here". E. g. "Fascinating. Let's go ". Lina started to signal the waitress for the check, and Joy grabbed her arm. "We can't leave yet. You haven't met Eric " [Burford, p. 7].

Touching may also communicate dominance. To understand the social value of this function, we have to consider who would touch whom - for instance, by putting an arm on the other person's shoulder or by putting a hand on the other person's back - in the following social dyads: teacher and student, doctor and patient, manager and worker, police officer and accused, business person and secretary. Most people brought up in the English-speaking culture would say the first-named person in each dyad would be more likely to touch the second-named person than the other way around. In other words, it is the higher status person who is permitted to touch the lower status person.

Ritualistic touching centres on greetings and departures. Shaking hands to say "hello" or "good-bye" is perhaps the clearest example of ritualistic touching, but we might also hug, kiss, or put our arm around another's shoulder in meeting someone or in anticipating the person's departure. E. g. "Welcome to the Cookhouse, Lina". Eric's big, callused hand closed around hers [Burford, p. 9].

Task-related touching is associated with the performance of some function -this ranges from removing a speck of dust from another person's face or helping someone out of a bus to checking someone's forehead for a fever, massaging the arm or rubbing the eyes. E. g. He took a few steps away from Lina and rubbed his eyes, irritatedfrom kitchen smoke and exhaustion [Burford, p. 25].

Touch often communicates our intention to play either affectionately or aggressively. It is a specific function of touch, when affection or aggression is communicated in a playful manner. The playfulness de-emphasizes the emotion and tells the other person that it is not to be taken seriously. Playful touches serve to lighten an interaction.

Although touching can serve many different functions, including sexual expressions, from a pragmatic perspective two are especially important in discourse management: expressing supportiveness and communicating power or dominance. Touching in a supportive way can take many forms - putting our arms around other people, patting them on the arm or hand, holding their hands in our own. Generally, we do not touch people we dislike (unless we are fighting with them), so the act of touching someone communicates a general message of liking and support. By means of touching we can communicate consolation, empathy, liking, and varying degrees of commitment. In organizational settings (e. g. a business meeting) a common form of touching is the handshake.

Originally exclusively masculine and Western European, the handshake is now used by both sexes and is highly internationalized. The handshake is a symbolic kind of touch of the current relationship between people. It is a signof a slightly wary, arm's-length truce and a willingness to abandon hostility in the hope that further exploration may lead to love rather than to hate [1, p. 12]. The handshake is normally symmetrical and egalitarian and, if not abused, a sign of willingness to communicate peacefully.

Because public body contact is so very limited among English speakers and yet handshaking is so common, English sensitivity to this sign of touching is extremely high. And since it is a large part of first impressions, English tend to derive a good deal of information from the handshake. E. g. He extended his hand. "You are if you are looking for the cooking class. I'm Eric Reid. "Hi. Amy Dalton". Her soft hand lightly squeezed his [Burford, p. 57].

Used for meeting others, greeting others and saying goodbye, the handshake, while expected as a professional gesture for both men and women, is a fairly minor social affair. In general, in casual encounters, we keep touching at a minimum. As relationships develop, the nature and frequency of touching may change dramatically.

Some analysts have identified as many as twelve distinct types of handshakes but it seems the average person commonly distinguishes only five [6, p. 20]: the Firm Handshake, the Bone-Crusher, the Finger Shake, the Dead Fish, and the Politician's Handshake.

The Firm Handshake, man-to-man willingly offers a fully open hand, closed fully, thumb pit to thumb pit, with the other's hand, squeezes firmly enough to hold a tennis racket horizontally, shakes vertically once to three times, and breaks clean. This Firm Handshake is considered an important sign of self-respect and respect for the other. All the other handshakes are felt as either too much or too little from this good-handshake norm.

The Bone-Crusher, as its name suggests, is the too-much handshake of the macho, arm wrestler, or the other would-be hostile, domineering type.

The Finger Shake refuses to offer the fully open hand and does not close fully. It communicates an unwillingness to shake hands fully, and this unwillingness is interpreted as either shyness or lack of self-respect or lack of respect for the other. It is very common among women shaking hands with men, however, and is then usually interpreted as modesty or politeness and is not offensive.

The Dead Fish is almost certainly the worst possibly handshake. The person giving a Dead Fish raises a limp hand to the handshake and merely allows his inert hand to be squeezed by the other, who instantly feels he has given better than he got and has effectively been stolen from.

The Politician's Handshake is the excessively intimate and over-sincere two-handed handshake, which is transparently insincere, and the left hand is the culprit. The left hand is manipulative and pushes or pulls, guides or directs in some way, while at the same time claiming excessive intimacy by grasping the hand, wrist, forearm, shoulder, or even neck of the other while the right hand holds his right hand. Politicians' Handshakes are frequently prolonged for photographers, another aspect of the ritual insincerity of that handshake,but hand holding among English is largely limited to children and parents/ grandparents, husbands and wives, and lovers.

A more specific approach to the study of gender aspects of nonverbal communication focuses on men's and women's use of various signs of nonverbal communication such as touch, facial expressions, the use of space, and position. In a 1989 study, which was about the attitudes toward the touch, the researches noted that women are much more comfortable with touch than are men and this is related with the level of socialization. However, touching can sometimes be interpreted as sexual harassment.

Researchers found significant gender differences in how one touches the others and how the others receive these touches. When men are embarrassed, they touch their noses. However, when women feel embarrassed, they usually touch their cheeks. Men tend to initiate touching with the opposite gender, but they are less likely to initiate touching with the same gender encounters. While men hesitate touching the other men, women can easily initiate touching with the other women. These touches are mostly a sign of warmth and intimacy. However, touches among men can indicate power, status, and superiority. Also, women react more positively than men do, when the touchee and toucher are of the same status [5, p. 114].

Conclusion. Thus, touch is an important vehicle for conveying warmth, comfort, and reassurance. Even the most casual contact can create positive feelings. Perhaps because it implies intimacy, touching behavior is governed by relatively strict customs that establish who can touch whom, and how, in various circumstances. The accepted norms vary, depending on the gender, age, relative status, and cultural background of the individuals involved. In business situations, touching suggests dominance, and so a higher-status person is more likely to touch a lower-status person than the other way around.

References:

1.Brosnahan L. Russian and English Nonverbal Communication / L. Brosnahan. - Moscow: Bilingua, 1998. - 120 p.

2.Knapp M. L., Hall J. A. Nonverbal Communication in Human Interaction / M. L. Knapp, J. A. Hall. - New York: Harcourt Brace College Publishers, 1997. - 407 p.

3. Morris D. Manwatching: a Field Guide to Human Behaviour / D. Morris. -New York: Harry N. Adams, 1977. - 140 p.

4. Seal B. Academic Encounters: Reading, Study Skills and Writing / B. Seal. -Cambridge: Cambridge University Press, 1997. - 88 p.

5. Seryakova I. Magic of Nonverbal Communication / I. Seryakova. - Київ: Освіта України, 2009. - 161 p.

6. Viney P., Viney K. Handshake: A Course in Communication / P. Viney, K. Viney. - Oxford: Oxford University Press, 1997. - 176 p.

Sources of Illustrations:

1. Burford P. Too Darn Hot / P. Burford. - New York: Kensington Publishing Corp., 2000. - 172 p.Слободян М. В.,

Національний університет "Острозька академія", м. Острог

 

КОНЦЕПТ ЯК ОДИНИЦЯ КОГНІТИВНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Стаття присвячена визначенню терміна "концепт" як основної оди­ниці сучасних когнітивних досліджень в рамках когнітивної лінгвістики, психолінгвістики та лінгвокультурології; відокремленню його від інших суміжних термінів, таких як поняття та значення.

Ключові слова: концепт, поняття, значення, когнітивна лінгвістика, лінгвокультурологія, психолінгвістика.

The article is dedicated to the definition of concept as a main unit of modern cognitive studies in the domain of cognitive linguistics, cultural linguistics and psycholinguistics, as well as to its separation from the other adjoining terms such as notion and meaning.

Key words: concept, notion, meaning, cognitive linguistics, cultural linguistics, psycholinguistics.

У сучасних лінгвістичних роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, що стосуються когнітивного напрямку досліджень широко вживається термін "концепт". Варто зазначити, що наразі серед науковців не існує єд­ності поглядів щодо розуміння і тлумачення концепту, хоча цим терміном послуговуються представники кількох напрямків сучасних наукових до­сліджень, і тому у наукових колах часто виникають суперечки на основі різного тлумачення самого терміну й правомірності віднесення до концеп­тів тих чи інших явищ дійсності. Крім того, концепт не є суто лінгвістич­ним терміном, "парасольковим" (за визначенням С. Г. Воркачова), тобто таким, що "покриває предметні області декількох наукових напрямків: пе­редусім когнітивної психології та когнітивної лінгвістики, що займаються проблемами мислення і пізнання, зберігання і переробки інформації, а та­кож лінгвокультурології, визначаючись і уточнюючись в межах теорії, що утворюється їх постулатами і базовими категоріями" [3, с. 6].

Дослідженню концептів в руслі сучасної когнітивістики присвячено чимало праць та наукових досліджень. їх проблематика охоплює теорії концептів (М. М. Полюжин); історію та методику когнітивного аналі­зу (З. Д. Попова, І. А. Стернін); методику виявлення концептів (А. П. Бабушкін); дослідження структури концептів, дослідження концептів у національній свідомості та зіставне дослідження концептів (А. М. При-ходько, О. В. Городецька, В. Ф. Старко, Ю. С. Бєлозьорова, І. В. Змійо-ва); а також узгодження категорій "поняття-значення-концепт" (М. М. Болдирєв, С. Г. Шафіков, Р. В. Угринюк,) та ін. Прийнято виділяти три основні напрямки когнітивних досліджень у галузі сучасної лінгвістики,

© СлободянМ. В., 2010центральним поняттям яких виступає концепт, це - когнітивна лінгвіс­тика (роботи А. П. Бабушкіна, Є. С. Кубрякової, З. Д. Попової, І. А. Стер-ніна, М. М. Болдирєва та ін.), психолінгвістика (А. А. Залевська та Р. М. Фрумкіна) та лінгвокультурологія (С. Г. Воркачов, В. І. Карасик, Г. Г. Слишкін, Д. С. Лихачов, А. Вежбицька, Ю. С. Степанов та ін.).

Дослідження концепту обумовлена передусім когнітивною спрямо­ваністю сучасної лінгвістичної теорії. І хоча значну кількість праць при­свячено вивченню цього явища, відкритими залишаються ряд питань, що стосуються визначення терміну "концепт", розмежування термінів "кон­цепт - поняття - значення", виявлення меж концепту та багатогранності його структури і типів, та, нарешті, виділення специфіки і значущості концепту для мовної та культурної свідомості людини.

Метою нашої статті є опис основних властивостей і характеристик концепту, що дають змогу визначити цей термін як основну одиницю когнітивної лінгвістики, та розглянути трактування концепту представ­никами трьох основних напрямків когнітивістики.

Термін "концепт" походить із латинського conceptus і означає "дум­ка", "поняття". У лінгвістику цей термін, як і багато інших, прийшов з фі­лософії і був покликаний до життя антропоцентричною та когнітивною спрямованістю сучасних наукових досліджень. Ще у 20-х роках минулого століття російський вчений А. Аскольдов-Алєксєєв вживає цей термін на позначення "мисленнєвого утворення, яке в процесі думки замінює неви-значену кількість предметів одного і того ж роду" (цитата за А. Л. Ігнат-кіною) [7, с. 21]. У сучасному короткому словнику когнітивних термінів за редакцією Є. С. Кубрякової наводиться таке визначення: "Концепт - це термін, що слугує поясненню одиниць ментальних або психічних ресурсів нашої свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання і досвід людини; оперативна складова одиниця пам'яті, ментального лекси­кону, концептуальної системи і мови мозку (lingua mentalis), всієї картини світу, відображеної в людській психіці" [10, с. 90]. Існує також припущен­ня, що подібно до множини в математиці "концепт в когнітології - базо­ва аксіоматична категорія, яка не визначається і приймається інтуїтивно, гіперонім поняття, уявлення, схеми, фрейму, сценарію, гештальту та ін. ". [3, с. 7]. Іншими словами концепт виступає результатом всієї пізнавальної діяльності людини (когніції), створених з метою обробки її суб'єктивного досвіду, знань та уявлень про довколишній світ.

Як уже було згадано, у сучасній теорії лінгвістики аналіз концептів проводиться на самому різноманітному матеріалі в межах найрізнома­нітніших напрямків. Так, представники сучасної когнітивної лінгвісти­ки, розглядають концепт як одиницю ментального лексикону, концепту­альної системи всієї картини світу, відображеної в людській психіці. У когнітивній лінгвістиці прийнято вважати концепт "одиницею колектив­ної свідомості", яка в процесі розумової діяльності актуалізує свої різні ознаки і прошарки [5, с. 18]. Вищенаведене визначення Є. С. Кубрякової, яка займається дослідженнями у галузі саме когнітивної лінгвістики, ви­окремлює концепт, насамперед, як оперативну одиницю пам'яті, мен­тального лексикону.

А. П. Бабушкін розуміє концепт як "дискретну одиницю колектив­ної свідомості", котра зберігається у пам'яті носіїв мови у вербальному вигляді [1, с. 53]. Цей вчений пропонує методику виявлення концептів на основі аналізу словникової дефініції, адже, як він стверджує, ідеаль­на суть концепту вловлюється словом і дублюється у його визначенні, оскільки в самому слові і його вербальній дефініції фіксуються резуль­тати когнітивних зусиль людського розуму [1, с. 54]. А. П. Бабушкін вважає, що концепти, як і реалії, що стоять за ними, не є однорідними за своєю суттю, він пропонує виділяти такі типи концептів як: мислен-нєві картинки, схеми, фрейми, сценарії, калейдоскопічні та логічно-структуровані концепти. Причому усі зазначені типи концептів мають загальнолюдський, універсальний характер, а національно-культурна специфіка виявляється у відмінностях змісту тотожних за типом кон­цептів. Такий поділ дещо нагадує і точку зору відомого американсько­го лінгвіста, Р. Джекендоффа, який вважає основними конституантами концептуальної системи концепти близькі до "семантичних частин мови: концепти ОБ'ЄКТА і його ЧАСТИН, РУХУ, ДІЇ, МІСЦЯ, ПРОСТОРУ, ЧАСУ, ОЗНАКИ і т. п". (цитата за Є. С. Кубряковою) [10, с. 91-92].

Дещо іншої точки зору дотримується М. М. Болдирєв, який вважає, що концепти, як елементи свідомості, цілком автономні, а мовні значен­ня не можуть прирівнюватись до концептів, тому що мовні засоби своїм значенням передають лиш частину концепту, що підтверджується існу­ванням чисельних синонімів, різних дефініцій, описів і текстових визна­чень одного і того ж концепту [2, с. 26,], а та частина інформації, яка не отримала мовного вираження представлена в психіці ментальними ре­презентаціями іншого типу - образами, картинками, схемами та ін. Про­те, за Є. С. Кубряковою, концептом стає лише значення слова, "схоплене знаком", а відмінною рисою когнітивного підходу вчена, посилаючись на Р. Джекенфоффа, вважає прирівнювання значення мовних виразів до концептів чи концептуальних структур [10, с. 92].

У психолінгвістичних роботах передусім розглядається індивідуаль­не начало у концепті. Вчені-психолінвісти наголошують на необхіднос­ті враховувати при дослідженні цього феномену досвід людини, емоції, особисті цінності та асоціації, пов'язані з певним концептом. Наприклад, О. А. Залевська виділяє концепт індивіда, маючи на увазі ментальні утворення, які, на відміну від понять і значень, не завжди піддаються вербальному вираженню. У працях цієї дослідниці концепт трактуєтьсяпередусім як надбання особистості, продукт психічних процесів пізнан­ня і спілкування, базовий когнітивно-перцептивно-аффективне утво­рення динамічного характеру, яке підпорядковується закономірностям психічного життя людини [6, с. 38-39]. Дослідження концепту, на думку вченої, повинне здійснюватись з позицій комплексного підходу, здатно­го інтегрувати результати багатьох областей знань. Специфічними осо­бливостями концепту О. А. Залевська називає невербальність концепту (здатність виражатися мовними засобами лише на другому етапі актуалі­зації) та його стимульну структуру (будь-яке поняття пов'язане зі своїми чуттєвими коренями). Аналіз концепту на основі мовних даних запере­чується вченою. Вона об'єктивує свою думку тим, що мовну картину світу не можна ототожнювати з відображенням світу, яке існує у психіці носія мови. У лінгвокогнітології, на думку вченої, може реконструюва­ти лише так званий конструкт (продукт наукового опису), який, проте, лише частково відображає концепт індивіда.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16